Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Запропонувати свій переклад для «окликати»
Шукати «окликати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Оглаша́ть, огласи́ть –
1) оголо́шувати, оголоси́ти, розголо́шувати, розголоси́ти, оповіща́ти, оповісти́ти, о[роз]публіко́вувати, о[роз]публікува́ти, ясува́ти, яси́ти. [Зібра́в усі́х коло се́бе та й оголоси́в, що бу́де роздава́ти хліб голо́дним. Газе́ти розголоси́ли по всьо́му сві́ту про поді́ї. Що хоч зо мно́ю роби́, ті́льки ба́тькові не яси́].
• Оглаша́ть, -си́ть чету, вступающих в брак – оклика́ти, окли́кнути, виклика́ти, ви́кликати молоди́х, заповіда́ти, запові́сти молоди́х, за́повіді дава́ти молоди́м;
2) розтина́ти, розітну́ти (и розтя́ти), сповня́ти, спо́внити що, луна́ти, залуна́ти в чо́му.
• -а́ть воздух воплями, стенаниями – розтина́ти пові́тря ле́ментом, голосі́нням.
• Радостные крики -си́ли воздух – ра́дісні по́крики залуна́ли в пові́трі.
• Оглашё́нный – о[роз]голо́шений, опові́щений, о[роз]публіко́ваний.
Окли́кивать и оклика́ть, окли́кать и окли́кнуть кого –
1) озива́ти, озва́ти кого́, оклика́ти, окли́кнути кого́, гука́ти на ко́го, озива́тися, озва́тися до ко́го.
• -кни его – гукни́ на йо́го, озви́ його́;
2) см. Оглаша́ть 1.
Окри́кивать, окри́кнуть кого –
1) (окликать) оклика́ти, окли́кнути кого́, опи́тувати, опита́ти. [«Хто йде?» їх ста́ли оклика́ть (Котл.)];
2) (пожурить) крича́ти, накрича́ти, кри́кнути на ко́го, гри́мати, нагри́мати, гри́мнути на ко́го.
Опра́шивать, опроси́ть – допи́тувати, допита́ти кого́, (о многих ещё) перепи́тувати, перепита́ти. [Слі́дчий допи́тує (перепи́тує) сві́дків. Проха́ю го́лову збо́рів, щоб перепита́в усі́х прису́тніх].
• -вать громко, криком – оклика́ти. [Старши́на че́рез осау́лів не раз і не два оклика́ла ві́йсько, яка́-б була́ його́ во́ля (Куліш)].
• Опра́шиваемый – допи́туваний.
• Опро́шенный – допи́таний.
Провозглаша́ть, провозгласи́ть –
1) что – проголо́шувати, проголоси́ти, оголо́шувати, оголоси́ти, виголо́шувати, ви́голосити, оповіща́ти, оповісти́ти, (возглашать) виклика́ти, ви́кликнути що кому́; см. Возвеща́ть, Оглаша́ть, Обнаро́довать. [Буржуа́зна демокра́тія на слова́х проголо́шувала ни́зку свобо́д (Касян.)].
• -ша́ть кого – вихваля́ти, виславля́ти кого́.
• -ша́ть кому похвалы – проголо́шувати хвалу́ (похвалу́) кому́.
• -ша́ть имя чьё – проголо́шувати ім’я́ чиє́;
2) кого кем, чем – проголо́шувати, проголоси́ти, окл[р]ика́ти и окл[р]и́кувати, окл[р]и́кнути́. [Проголо́шено його́ полко́вником. Гляди́, ще й ко́нсулом його́ окли́чуть (Куліш). Черева́нь уже окри́кував Сомка́ ге́тьманом (Куліш)].
Провозглашё́нный –
1) проголо́шений, оголо́шений, опові́щений;
2) проголо́шений, окл[р]и́кнутий ким, чим.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Окликать, окликнуть – оклика́ти, -ка́ю, -ка́єш, окли́кнути, -ну, -неш (кого́), гука́ти, -ка́ю, -ка́єш, гукну́ти, -ну́, -не́ш (на ко́го).
Окрикивать, окрикнуть – оклика́ти, -ка́ю, -ка́єш, окли́кнути.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Оклика́ти, -ка́ю, окликну́ти, -ну́ –
1) окликать, оглашать, огласить;
2) провозглашать, провозгласить;
оклика́тися, окликну́тися – откликаться, откликнуться, отозваться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Оклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. окликну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить.
Окрика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Провозглашать. Черевань усе окрикував Сомка гетьманом. К. ЧР. 341. См. Окликати, оголошати.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Огласи́ть, оглаша́ть, ся = 1. оголоси́ти (С. З. Л.), розголоси́ти, оповісти́ти, яси́ти, оголоша́ти, розголоша́ти, оповіща́ти, ясува́ти. — Уже хоч бий, тільки батькові не яси. н. о. 2. залуна́ти, розітну́ти ся, розляга́ти ся, розтина́ти ся (С. З.). — Луна розтинаєть ся в лузї. С. З. — Забринїли стави-ріки в берегах зелених, залунали всї улоньки од сьпівів веселих. Пч. О. 3. окли́кнути, оклика́ти, виклика́ти (про шлюб).
Оклика́ть, окли́кивать, окли́кать, окликну́ть, ся = 1. оклика́ти, окли́ку вати, окли́кнути. — „Хто йде?“ їх стали окликать. Кот. — Д. теж: Огласи́ть 3. 2. гука́ти, перегу́кувати ся, одгу́кувати ся, одгукну́ти ся. — Розійшли ся в лїсї, тай почали перегукувати ся.
Переклика́ть, перекли́кать, перекли́кнуть, ся = 1. переклика́ти, оклика́ти (Сп.), перекли́кати, перекли́кнути, окли́кнути, ся. — Рано збудять, оглядїтись не дадуть, перекличуть, до майдану поведуть. В. Щ. 2. переклика́ти ся, перегу́кувати ся (С. Л.), перегукну́ти ся. — Поросходились, та й давай перегукуватись: аж луна по лісу йде.

Запропонуйте свій переклад