Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «осад*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Оса́да – обло́га, обло́ження, обляга́ння, (о береге) блока́да. • -да крепости – обло́га форте́ці. • Город в -де – мі́сто в обло́зі. • Взять -дой – взя́ти в обло́гу, обло́гою. • Держать город в -де – обляга́ти мі́сто. • Снимать -ду – припиня́ти обло́гу. |
| Оса́дка –
1) см. Оса́живание; 2) см. Оса́док; 3) (орудие бочаров, для набивания обручей) наби́вач (-ча). • -ка (здания) – осіда́ння (буді́влі). • -ка (песка, ила в воде) – осіда́ння (пі́ску, му́лу у воді́). • -ка судна (огрузка) – угли́бка. |
| Оса́днение, мед. – зса́дніння. |
| Оса́днивать, оса́днить или Осадня́ть – здера́ти, зде́рти (шку́ру) на чо́му (на руці́, на нозі́), стера́ти, сте́рти (шку́ру), збива́ти, зби́ти що (ру́ку, но́гу), (о лошади) о[з]садни́ти (сов.), шмугля́ти и шму́льгати, обшмульга́ти, обшмо́ргувати, обшморга́ти, обшморгну́ти, обму́лювати, обму́ляти и обму́лити, (о мног.) поздера́ти, постера́ти, пошмульга́ти, пообму́лювати, пообшмо́ргувати. [Мотузо́к обшмульга́в його́ ті́ло (Н.-Лев.)]. • Оса́днил руку – здер, обшмульга́в ру́ку или здер (стер) шку́ру на руці́. • Оса́дненный – оса́днений, зби́тий, обшму́льганий, обшмо́рганий, обму́ляний. [Оса́днений кінь = конь с раной от хомута или седла]. |
| Оса́дный – обло́жний, облого́вий. • -ное положение – стан обло́ги, стан обло́жний. • -ные орудия – гарма́ти до обло́ги, важкі́ гарма́ти. |
| Оса́док – о́сад (-ду), о́пад, гу́ща, фус, буза́, (грязный) ви́бруд, (от золы) ви́зол, (илистый) му́ла́вина. • Атмосферный, -рический -док – о́пад, (обычно во мн. ч.) -ные, -кие -дки – о́пади (атмосфери́чні). • -док (на душе) – о́сад. |
| Оса́дочный – осадо́вий. • -ные породы, пласты – осадо́ві по́клади, шари́. |
| Осажда́ть, осади́ть –
1) (город, крепость) обляга́ти, обложи́ти, облягти́, обступа́ти, обступи́ти, обклада́ти, обкла́сти (мі́сто, форте́цю). • Неприятель -ди́л город – во́рог облі́г мі́сто. • -дать, -дить (о собаках) – обсіда́ти, обсі́сти. [Злі соба́ки обсіда́ють перехо́жих]. • -да́ть (не давать покою) кого просьбами – докуча́ти кому́ проха́ннями. • Просители -да́ют меня – прохачі́ обсіда́ють (облі́плюють) мене́. • -да́ют меня мысли – думки́ посіда́ють мене́, ду́ми обляга́ють мене́; 2) хим. – оса́джувати, осади́ти, роби́ти (зроби́ти) о́сад (на дні). • Осажда́емый – обля́ганий, що обляга́ють, обступа́ють. • Осаждё́нный – обло́жений. [Обло́жене мі́сто]; обложе́нець (-нця). • Осаждё́нные сделали вылазку – обложе́нці зроби́ли ви́лазку. |
| Осажда́ться, осади́ться –
1) бу́ти в обло́зі, бу́ти обля́ганим, обло́женим. • Город -ется неприятелем – во́рог обляга́є мі́сто; 2) -да́ться, -ди́ться и Осе́сть – осіда́ти, осі́сти, осіда́тися, зсіда́тися, зсі́стися (зся́деться), оса́джуватися. [Споча́тку осіда́є вели́кий пісо́к. Неха́й во́да посто́їть у відрі́, кре́йда зся́деться]. |
| Оса́живать, осажа́ть, осади́ть –
1) (что чем), см. Обса́живать, -ся, Обсади́ть, -ся; 2) -вать, -ди́ть (вниз) что – оса́джувати, осади́ти, приса́джувати, присади́ти. См. Опуска́ть, -ся, Понижа́ть, -ся; 3) (пятить, подавать назад) збива́ти, зби́ти, оса́джувати, осади́ти, подава́ти, пода́ти (наза́д). • -ся – подава́тися, (сов.) пода́тися (наза́д). • -ди лошадей, лошадь – збий, пода́й (наза́д) ко́ні, коня́. • -ди́ воз, коляску – пода́й (наза́д) во́за, коля́су (бри́чку). • -ди́! куда прёшь? – пода́й наза́д! куди́ пре́шся?; 4) (хим.) -вать, -ся, -ди́ть, -ся, см. Оса́жда́ть 2, -ся 2; 5) (кого) приса́джувати, присади́ти, посади́ти кого́, спиня́ти, спини́ти, охану́ти, (опис.) но́са втира́ти, но́са вте́рти кому́, пихи́ збива́ти, зби́ти кому́, за по́лу смикну́ти и сіпну́ти кого́. [Не дослу́хавши мої́х слів, зра́зу присади́ла мене́ (Васильч.)]; 6) (поселять) оса́джувати, осади́ти що, кого́ де, що ким; -ся – оса́джуватися, осади́тися. [Осади́лись на Чортомли́ку]. Оса́женный – 1) обса́джений; 2) оса́джений, приса́джений; 3) зби́тий, оса́джений, по́даний (наза́д); 4) оса́джений; 5) при[о]са́джений, спи́нений; 6) оса́джений. |
| Водворе́ние (куда) – вселе́ння, впрова́дження, оса́дження. • В. порядка, тишины – утихоми́рювання, сов. утихоми́рення. |
| Водворя́ть, -ся, водвори́ть, -ся – сели́ти, -ся, оселя́ти, -ся, осели́ти, -ся, опоселя́ти, -ся, опосели́ти, -ся, впрова́джувати, -ся, впрова́дити, -ся, оса́джувати, -ся, осади́ти, -ся (осіда́ти, осі́сти). • -ный – осе́лений. • Водворя́ть, -ри́ть порядок, тишину – утихоми́рювати, -рити, запрова́джувати, запрова́дити супокі́й. • Водворять, -рить законность – заво́дити (заве́сти́) зако́нність. • Водворя́ть, -ри́ть на место жительства – поверну́ти до мі́сця домі́вки. |
| Гу́ща –
1) см. Густота́; 2) гу́ща. [В са́му гу́щу того́ старо́го життя́ (Єфр.)]; (гу́ща пивная) мо́лот; (квасная, употребл. при выделке овчин) квасли́ни. Срв. Бра́га, Барда́, Вы́жимки, Оса́док. • Из гу́щи приготовленный – гущови́й. |
| Жи́тель, -ница – жи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка. • Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких]. • Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х. • Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка. • Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник. • Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка. • Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин. • Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка. • Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський. • Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к. • Ж. подгорья – підгоря́нин. • Ж. долин – долиня́нин. • Ж. низин – низове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к. • Ж. степей, полей – степови́к, польови́к. • Ж. пещер – пече́рник. • Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к. • Ж. полесья – поліщу́к. • Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка). • Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н). • Ж. коренной – оса́дник. • Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)]. • Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́]. • Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця). • Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця). • Ж. заднепровья – задніпря́нець. • Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник. • Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник. • Ж. ада – пеке́льник. • Ж. Киева – кия́нин. • Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин. • Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка). • Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин. • Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка). |
| Заселе́ние – залю́днювання, засе́лювання; оса́джування людьми́; оконч. залю́днення, залюдні́ння, засе́лення. [Залю́днення пусти́нь украї́нських ста́лося про́ти во́лі ля́дського уря́ду (Куліш)]. |
| Засё́лок – оса́да по-за село́м, ху́тір (-тора), (новый) новосі́лля (-лля). |
| Заселя́ть, засели́ть – залю́днювати и залюдня́ти, залюдни́ти, заселя́ти, засели́ти, обселя́ти, обсели́ти, (гал.) заме́шкувати, заме́шкати; (колонизовать) оса́джувати, осади́ти, осі́сти що ким. [Лати́нська ра́са залюдни́ла Іта́лію (Башт.). Ой, сажа́в-же він та три слободи́: одну́ сло́боду стари́ми людьми́ (Пісня). Вони́ узграни́ччя лю́дом осади́ли (Куліш). Ляхва́ осі́ла межирі́ччя від Бу́га до Ви́сли, а осі́вши поверну́ла бага́цько й пито́мої Ру́сі у польщину́ (Куліш)]. • Заселё́нный – залю́днений, засе́лений, осе́лений, обсе́лений, (гал.) заме́шканий. • -ное место – засе́лене мі́сце, се́лище, оса́да, жилля́. |
| Заселя́ться, засели́ться – залю́днюватися и залюдня́тися, залюдни́тися, залюдні́ти, заселя́тися, засели́тися, обселя́тися, обсели́тися, оса́джуватися, осади́тися, заме́шкуватися, заме́шкатися, бу́ти залю́дненим, засе́леним и т. д. [Сим ро́бом пусти́ні почали́ залюдня́тись і залюдня́ються й до́сі (Куліш). Залюдні́ла Украї́на (Куліш). Степ обсели́вся]. |
| И́листый – (содержащий много илу) мули́стий, наму́листий; (вязкий) мулки́й. • -тый осадок – мула́вина́. |
| Исса́днить, см. Оса́днивать, Оса́днить. |
| Колониза́тор – колоніза́тор (-ра), (из первых) оса́дчий (-чого), оса́дник (-ка). |
| Колониза́ция – колоніза́ція, (заселение) оса́дництво; см. Колонизи́рование. |
| Колонизи́рование – колонізува́ння, оконч. сколонізува́ння, (заселение) засе́лювання, оса́джування, оконч. засе́лення, оса́дження. |
| Колонизи́ровать и Колонизова́ть – колонізува́ти, сов. сколонізува́ти, (о мног.) поколонізува́ти, (заселять) оса́джувати, сов. осади́ти, заселя́ти и засе́лювати, сов. засели́ти, (о мног.) пооса́джувати, позаселя́ти. [Вони́ узграни́ччя лю́дом осади́ли (Куліш)]. • Колонизу́емый – засе́люваний оса́джуваний. • Колонизи́рованный и Колонизо́ванный – колонізо́ваний, оконч. сколонізо́ваний, поколонізо́ваний, (заселённый) оса́джений, засе́лений, пооса́джуваний. • -ться – колонізува́тися, заселя́тися, бу́ти колонізо́ваним, (сов.) бу́ти сколонізо́ваним, засе́леним. |
| Колони́ст – колоні́ст, (первый поселенец) оса́дчий (-чого), оса́дця (-дці). |
| Коло́ния – коло́нія, (ум.) коло́нійка, (фамил.) коло́нка, (поселенье) оса́да. [Він по німе́цьких коло́ніях у на́ймах жив (Херсонщ.). Тут недале́чко є німе́цька коло́нка (Звин.)]. • Расселиться -ями – розколонізува́тися. |
| Корена́стый – корена́стий, корена́тий, ока́д(ь)куватий, (призёмистый) оса́дкуватий, приса́дкуватий, (дебелый) кремезни́й, нато́птуваний. [Об сьо́го ду́ба корена́стого, об сю жорсто́ку си́лу розби́лось вельмо́жне па́нство (Куліш). Дітво́ра бу́де корена́ста, краснощо́ка (Мирний). Так собі́ жі́нка, невисо́ка та ока́дкувата (Київщ.)]. |
| Коренно́й –
1) см. Корнево́й 1; 2) перен. (основной) корінни́й, докорі́нни́й, осно[і]вни́й, (исконный) пе́рвісний, споконві́чний. [Одне́ з корінни́х завда́нь (Касян.). Тре́ба докорі́нних спо́собів шука́ти, як з ко́ренем ви́рвати ли́хо (Єфр.)]. • -на́я причина – корінна́ (основна́) причи́на. • -но́е различие – основна́ відмі́нність (різни́ця). • -ны́м образом – в ко́рені, ґрунто́вно. • -но́е (радикальное) средство – докорі́нни́й (радика́льний) спо́сіб (-собу). • -но́й закон – осно[і]вни́й зако́н. • -но́й зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́). • -на́я лошадь, см. Коренни́к 1. • -но́й парус (на речных судах) – сере́днє (вели́ке) вітри́ло. • -на́я рыба – крутосолі́нка. • -но́й уксус – перегі́нний о́цет, міцни́й (пере́гнаний, перепу́щений) о́цет (р. о́цту). • -но́й житель – тубі́лець (-льця), оса́дник, туте́шній з ді́да-пра́діда, краяни́н. • -но́е население – тубі́льці (-ців), корінна́ лю́дність (-ности). [У Ки́їві стріва́лися між собо́ю аж три націона́льності – корінна́ місце́ва украї́нська, по́льська й росі́йська (Єфр.)]. • -но́й киевлянин – приро́дний (прирожде́нний, роди́мий) кия́нин. • -но́й дворянин – дворяни́н да́внього ро́ду (з ді́да-пра́діда), родови́й (предкові́чний) дворяни́н. • -ной сват – молодо́ї ба́тько, ба́тько нарече́ної. • -ное слово, грам. – корінне́ сло́во. • -но́й слог, грам. – корене́вий склад. • -но́й язык – рі́дна мо́ва. • -но́е месторождение, -ные породы, геол. – пе́рвісне родо́ви́ще, пе́рвісні поро́ди (матери́к). • -но́й вал, подшипник, техн. – головни́й вал (-ла), головна́ вальни́ця; 3) сущ., см. Коренни́к 1. |
| Ло́жа –
1) (театральная) ло́жа; 2) (общество) ло́жа. [Масо́нська ло́жа]; 3) (ружейная) ло́же, прикла́д (-ду), оса́да, срв. Прикла́д. |
| Ложево́й –
1) ложови́й, прикла́довий, оса́довий; срв. Ло́жа 3; 2) ложови́й, ліжкови́й; срв. Ло́же 1. |
| Муть –
1) каламу́ть (-ти), каламу́тина, (гуща) гу́ща, фус (-су); срв. Оса́док; 2) (мгла) (і)мла́; 3) (тошнота) нудо́та, мло́сті (-тів). |
| На́кипь –
1) (пена при кипении и перен.) шум (-му), шумови́на, шумови́ння (-ння); (пров.: при варке мёду, варенья и т. п. ещё) ба́рма. [Дать закипі́ти, зібра́ти шум (Клин.). Не вважа́й, що шум збіга́є, – на дні гу́ща бу́де (Комар). Викида́ється за ме́жі істо́рії письме́нства все те шумови́ння в письме́нстві, що виплива́є на по́верх (Рада). Як з више́нь варе́ння ва́риш, так ба́рми бага́то (Харківщ.)]. • Снимать, снять -кипь с чего – шумува́ти, зшумува́ти, (пров.: с мёда, варенья ещё) бармува́ти, збармува́ти що; 2) (осадок в самоваре, котле и т. п.) на́кип (-пу), накипі́ло (-лого); 3) жу́желиця, жу́жіль (-жели); см. Ока́лина. |
| На́пла́в –
1) см. Напла́вка; 2) на́пла́в (-ву); намул (-лу); см. Нано́с 2; 3) о́сад (-ду), на́кип (-пу); см. Оса́док, На́кипь; 4) (на своде домны) жу́желиця; 5) плаво́к (-вка́), бомби́рка; срв. Поплаво́к; 6) плав (-ву), плив (-ву). • Судно идёт -вом – а) (силою течения) судно́ йде пла́[и́]вом, судно́ пливе́ (ті́льки за) водо́ю (течіє́ю); б) (разбегом, инерциею) судно́ йде розго́ном (із розго́ну); 7) (нарост на дереве, callus) на́пли́нок (-нку), ґ[г]у́ля, (прикорневой) наго́ни (-нів) (Волинь); 8) бот. Potamogeton pusillus L. – рде́сник (-ку) (дрібни́й), жабурни́к (-ку́) (дрібне́нький). |
| Наплывно́й –
1) напливни́й; 2) напливни́й, наносни́й; наму́льний. • -ная земля – напливна́ (наносна́, наму́льна) земля́, наму́лина. [Земля́ була́ га́рна, – наму́льна (Франко)]; 3) жу́желичний; 4) о́садовий, накипни́й; 5) напли́нко́вий. Срв. Наплы́в. |
| Напрева́ть, напре́ть –
1) (сопревать) зопріва́ти, зопрі́ти, упріва́ти, упрі́ти, (о мног.) повпріва́ти, попрі́ти. • Каша -ре́ла – ка́ша упрі́ла (умлі́ла). • У ребёнка подмышки -ре́ли – в дити́ни пахви́ попрі́ли; 2) напріва́ти, напрі́ти, накипа́ти, накипі́ти, (о мног.) понапріва́ти, понакипа́ти. [Напрі́ло ли́стя за зи́му (Лубенщ.). Накипі́ло о́саду (Київщ.)]; 3) попрі́ти, посадни́ти, взя́тися ура́зками. • Лошадь -ре́ла, седлом напарило – у коня́ попрі́ло (посадни́ло) (или у коня́ пороби́лися ура́зки), – сідло́м напа́рило. • Лошадь под седлом -ре́ла – у коня́ під сідло́м взяло́ся ура́зками (пороби́лися са́дна (ура́зки)). Напре́вший, см. Напре́лый. |
| Насажа́ние –
1) насаджа́ння; 2) осе́лення, оса́дження. Срв. II. Наса́живать 2 и 3; 3) см. Насаже́ние 4. |
| Наса́живание –
1) (растений) наса́джування, саді́ння, са́дження; (перен.) наса́джування, заво́дження, запрова́джування чого́; 2) (во множестве кого) наса́джування кого́; 3) (поселение) осе́лювання, оса́джування, саджа́ння кого́; 4) (надевание) наса́джування, (набивание) набива́ння, (на остриё, на макушку) настро́млювання, наштри́кування, натика́ння чого́ на що; загружа́ння, загру́жування чого́; 5) (пришивание) пришива́ння чого́ до чо́го, (нашивание) нашива́ння чого́ на що. |
| II. Наса́живать, насажа́ть –
1) (растений) наса́джувати, насади́ти, насаджа́ти, понаса́джувати чого́; срв. Насажда́ть 1; 2) (во множестве кого) наса́джувати, саджа́ти и сади́ти, насади́ти, понаса́джувати, садови́ти, насадови́ти кого́. [Насадови́ла госте́й, що сі́сти не мо́жна (Сл. Гр.)]. • -жа́ть в тюрьму кого – насади́ти, насаджа́ти, понаса́джувати насадови́ти, вки́нути, заки́нути, повкида́ти, позакида́ти у в’язни́цю кого́. • -жа́ть кур на яйца – попідсипа́ти куре́й (квочо́к). • -ть рыбы в садок – напуска́ти, напусти́ти, понапуска́ти ри́би в кіш (в саж, в са́джал[в]ку); 3) оселя́ти и осе́лювати, осели́ти, поосе́лювати, оса́джувати, осади́ти, саджа́ти, посади́ти, пооса́джувати кого́; срв. Поселя́ть; 4) -жа́ть кого во что, на должность – понастано́влювати и понастановля́ти, попризнача́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го; 5) -жа́ть заплат, пуговиц – понашива́ти (понаставля́ти) лато́к, пона[попри]шива́ти ґу́дзиків. • -жа́ть мушек – поналі́плювати му́шок. • -жа́ть хлеба в печь – насаджа́ти (повса́джувати) хлі́ба в піч. Наса́женный – 1) наса́джений, понаса́джуваний; 2) наса́джений, насадо́влений, понаса́джуваний; вки́нутий, заки́нутий, повки́даний, позаки́даний; напу́щений; 3) осе́лений, оса́джений, поосе́люваний, поса́джений, пооса́джуваний; 4) понастано́влюваний, попризна́чуваний; 5) понаши́ваний, поприши́ваний; поналі́плюваний. -ться – 1) наса́джуватися, бу́ти наса́джуваним, наса́дженим, понаса́джуваним и т. п.; 2) (вдоволь: сажая растенья, усаживая кого; сов.) насаджа́тися, насади́тися, насадови́тися. |
| Насе́д – (осадок) о́сад (-ду), на́сідок (-дку);
2) (зародыш в яйце) за́плід (-лоду), за́плідок (-дка). Яйцо с -дом, см. Насе́дыш. |
| Населе́ние –
1) (действие) засе́лювання, обсе́лювання, залю́днювання, (колонизации) оса́джування, оконч. засе́лення, обсе́лення, залю́днення и залюдні́ння, оса́дження чого́ ким; 2) (народонаселение) лю́дність (-ности), (книжн. слово, рус.) насе́лення (-ння), (люд) люд (-ду), лю́ди (-де́й), края́ни (-я́н). [Тепе́р в А́нглії коло землі́ по́рається хіба́ во́сьма части́на усіє́ї лю́дности (Доман.). Мі́сто з числе́нною промисло́вою лю́дністю (Ор. Левиц.). Широ́кі ма́си лю́дности (Рада)]. • Городское -ние – міська́ лю́дність, -ки́й люд, городя́ни (-дя́н). • Женское, мужское -ние страны – жіно́ча, чолові́ча лю́дність (части́на или полови́на лю́дности) краї́ни; чолові́цтво, жіно́цтво. • Торговое -ние – торго́ва лю́дність, торго́вий люд; кра́марство, купе́цтво. |
| Населё́нный, прлг. – осе́лений, залю́днений. • -ное место, -ный пункт – осе́лене (залю́днене) мі́сце, се́л(ьб)ище, осе́ля, оса́да. |
| Населя́ть, насели́ть –
1) (водворять жителей) заселя́ти и засе́лювати, засели́ти, обселя́ти, обсе́лювати, обсели́ти, залю́днювати и залюдня́ти, залюдни́ти, (колонизовать) оса́джувати, осади́ти, (о мног.) позаселя́ти и позасе́лювати, пообселя́ти и пообсе́лювати, позалю́днювати, пооса́джувати що ким; срв. Заселя́ть; 2) -ля́ть что (жить где) – жи́ти, прожива́ти, сиді́ти де, оселя́ти и осе́лювати, залю́днювати и залюдня́ти що. [Молдова́ни оселя́ють части́ну Подо́лії понад Дністро́м (Сл. Ум.). Залюдня́ли її́ (подніпря́нську зе́млю) на́ші хліборо́бні пре́дки (Куліш)]. • Населё́нный – засе́лений, обсе́лений, залю́днений, оса́джений, позасе́люваний, пообсе́люваний, позалю́днюваний, пооса́джуваний ким. -ться – 1) (стр. з.) заселя́тися, бу́ти засе́люваним, засе́леним, позасе́люваним и т. п. Голландия густо -лена́ – Гола́ндія – гу́сто залю́днена краї́на. • Северо-западная Франция -лена́ бретонцами – півні́чно-за́хідню Фра́нцію оселя́ють (залю́днюють, залюдня́ють) брето́нці, у півні́чно-за́хідній Фра́нції сидя́ть брето́нці, 2) (поселяться) оселя́тися, осели́тися, осіда́ти, осі́сти де. |
| Насто́йный – насто́йовий; (настоенный) насто́яний. • -ный осадок – насто́йовий о́сад (-ду), гу́ща, фус (-су). |
| Натя́гивать, натяну́ть –
1) (напрягать) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, напру́жувати, напру́жити, (натуживать) нату́жувати, нату́жити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти и т. п. що. [Не натяга́й так ві́жок! (Сл. Гр.). Як не натя́гнете свого́ лу́ка, то станові́ться на бата́лію (ЗОЮР I). Уве́сь свій вік я лу́ка напина́в (Грінч.). Як напне́ стріле́ць тяти́вочку (Рудч.)]. • -ть струну – натяга́ти (напина́ти), натяг(ну́)ти́ (напну́ти), (подкручивать) накру́чувати, накрути́ти струну́; 2) что над кем, чем, поверх чего, между чем – натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти що над ким, над чим, поверх чо́го, (по)між чим. [А паву́к собі́ швиде́нько від верха́ до спо́ду вхо́ду ни́тку натяга́в (Франко). Ски́нув з се́бе си́ній жупа́н та над ни́ми і нап’я́в (Чуб. V)]; 3) (надевать с усилием) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о тесной одежде, обуви ещё) нацу́плювати, нацу́пити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати и т. п. що на ко́го, на що. [Ши́ну натягти́ на ко́лесо (Сл. Гр.). Земля́ напну́ла бу́де́нну оде́жу (Коцюб.). Со́ня соромли́во напина́ла щось на го́лі пле́чі (Васильч.). Нацу́пив на се́бе соро́чку (Кониськ.). Постоли́ я́к-же позсиха́лись!.. наси́лу нацу́пив (Основа 1862)]; 4) (изв. время, сов.) натяг(ну́)ти́, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́) кого́, що и т. п.; срв. Тяну́ть; 5) (перен.) -вать дело – наверта́ти спра́ву, поверта́ти спра́ву на чию́ ко́ри́сть, по-сторонни́чому (не по пра́вді, небезсторо́нно) суди́ти, спри́ятельствувати (приязни́ти, догоджа́ти) кому́ в спра́ві. • -вать на чью сторону – тяг(ну́)ти́ за ким, (реже) за ко́го. [Не тя́гнеш ти за беззако́нних, що прикрива́ються зако́ном (Куліш)]. • -ну́ть кому нос – а) (осадить) уте́рти но́са кому́, наста́вити (до́вгого) но́са кому́; б) (отказать) да́ти відкоша́ кому́, вда́рити по но́сі кого́. • Как-нибудь да -нем (изворотимся) – яко́сь ви́крутимося. Натя́нутый – 1) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, напру́жений, нату́жений, понатя́г(ув)аний, понапи́наний и т. п.; накру́чений. [Мов стрі́ли з на́п’ятого лу́ка – леті́ть! (Франко). Не́рви йому́ аж тріпотя́ть, на́че накру́чені стру́ни (Крим.)]. • -тые нервы – напру́жені не́рви; 2) натя́гнутий и натя́гнений и т. п.; 3) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, нацу́плений, понатя́г(ув)аний и т. п.; 4) прлг., см. отдельно. -ться – 1) натяга́тися и натя́гуватися, натяг(ну́)ти́ся, понатяга́тися и понатя́гуватися; бу́ти натя́г(ув)аним, натя́гнутим и натя́гненим, понатя́г(ув)аним и т. п. [Стру́ни осла́бли, поша́рпані гру́бими пу́чками, а тепе́р натя́гуються зно́ву (Коцюб.). Струна́ напина́ється (Сл. Гр.)]; 2) насмо́ктуватися, насмокта́тися, набира́тися, набра́тися; см. Напива́ться 2; 3) (вдоволь, сов.) – а) (тянучи) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися; б) (тянучись) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ся (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися и т. п.; срв. Тяну́ть, -ся. |
| Немно́го, нрч. – небага́то, тро́хи, (редко, зап. тро́ха), ма́ло(-що), (устар.) немно́го, (кое-что) де́що, щось, (малость) де́щиця, (не так много) не скі́льки, (маловато) о́бмаль, не гу́рт, (диал.) не з гу́рта, (перен.) ка́пля, жме́ня, дроби́нка, (зап.) дрі́бка; срв. Мно́го 1 (Не -го). [Ті́льки ба́чив, а прочита́в ду́же небага́то (Шевч.). Літерату́рних тво́рів Ле́ніна ма́ємо ду́же небага́то (Еллан). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.). А згада́ймо! мо́же се́рце хоч тро́хи спочи́не (Шевч.). Та я коли́сь тро́хи пла́вав (Мирний). Я таки́ тро́хи задріма́в, щоб хоч ма́ло голові́ ле́гше було́ (Квітка). За царя́ Горо́ха, як люде́й було́ тро́ха (Номис). Лиш да́ми тро́ха кри́вляться (Франко). А Переби́йніс про́сить немно́го (Пісня). Люди́на без суспі́льства ма́ло-що спромо́жна осягну́ти (Наш). Зароби́в де́що гро́шей (Франко). Тютюну́ вкрав щось, так його́ й прогна́ли (Тесл.). Грошеня́т де́щицю прині́с (Кониськ.). Ді́ла не скі́льки (Сл. Гр.). Хоч і не скі́льки, а й На́стя бере́ во́ду (Борзенщ.). Нові́тніх оса́д іще́ тут о́бмаль (Крим.). У передмі́ськім ліску́ лю́ду о́бмаль (Крим.). Худо́бу забра́в, не гу́рт тіє́ї й худо́би було́ (Загірня). У сами́х у їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). На сві́ті страв було́ тоді́ не гу́рт, бо м’я́сива тоді́ іще́ не ї́ли (Крим.). Писа́в горопа́ха, щоб присла́ли гро́шей, – дак і ту́т-же не з гу́рта (Борзенщ.). За старо́го Хме́ля люде́й було́ жме́ня (Номис). Стої́ть хати́на, коло не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Зачне́ сірі́ти, так що мо́жна бу́де хоч дрі́бку ба́чити в лі́сі (Франко). Дрі́бку посто́яти і поговори́ти (Верхр.). Дрі́бку води́ в скляня́тко взяв (Яворськ.)]. • -го погодя – тро́хи зго́дом, по малі́й годи́ні. [Коли́ тро́хи зго́дом дзвоно́к: дзеле́нь-дзеле́нь (Рудч.). Коли́ по малі́й годи́ні і він прихо́дить наза́д (Новомосковщ.)]. • -го не два метра – бе́змаль (без тро́шки) (не) два ме́три; срв. Немно́гий (Без -гого). • -го взял – небага́то поживи́вся, (грубо) поживи́вся, як пес му́хою. • -го пользы от этого – з цьо́го небага́то кори́сти. • -го поправился – тро́хи очу́няв (оду́жав, окли́гав). • -го лучше, больше – не бага́то (не на бага́то, тро́хи) кра́ще, бі́льше. • Ещё -го и конец – ще тро́хи та й край. |
| Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)]. • Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка). • Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)]. • Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком. • Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба. • Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс. • С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1. • Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́). • Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс. • Острый нос – го́стрий ніс. • Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка. • Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс. • Тупой нос – тупи́й ніс. • Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом. • Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са. • Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са). • Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос. • Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)]. • Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го. • Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са. • Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)]. • Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́. • Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме). • Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)]. • Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)]. • Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)]. • Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из). • Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть. • На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно. • Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й). • Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця. • Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі. • Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са). • Наклеить нос кому, см. Накле́ивать. • Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са). • Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це). • Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка). • Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са. • Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти). • Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні. • Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)]. • Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са. • Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися. • Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту. • Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)]. • Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки). • Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)]. • Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)]. • И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна. • И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го. • Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)]. • Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)]. • Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́. • Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто. • Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)]. • У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са. • Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́. • У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.); 2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са); 3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)]; 4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га). • Нос машины – ніс маши́ни. • Нос наковальни – ріг кова́дла; 5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка. |
| О или об и о́бо, пред. –
1) с вин. п. – об, в, на. • Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь. • Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур. • Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́). • Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя. • Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь. • Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)]. • Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)]. • Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч; 2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за. • О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі. • О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю. • О святках – святка́ми. • Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час. • Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі. • О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в; 3) с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.). • Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що. • Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю. • Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув. • Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)]. • Дума о трёх братьях Азовских – ду́ма про трьох браті́в Озі́вських. • Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в. • Об этом – за це, про це. • Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що. • О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь. • Довольно об этом – го́ді про це. • Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду. • Переговариваться о мире – умовля́тися за мир. • Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що. • Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим. • Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо. • О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті; 4) (с качеств. прил. и числительными) – на, з. • Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди). • Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці. • Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками. • Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом. • Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні. • Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами. • Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х. |
| Обселя́ть, обсели́ть – обселя́ти, обсели́ти що ким, заселя́ти, засели́ти що ким, оса́джувати, осади́ти що чим, залю́днювати, (о мног.) пообсе́лювати, позасе́лювати, позаселя́ти, пообса́джувати, позалю́днювати. [Наш край людьми́ осади́ли]. • Обселё́нный – обсе́лений, засе́лений, оса́джений, залю́днений. |
| Одноэта́жный – однопове́рхо́вий [Дерев’я́ний однопове́рхо́вий дім (Ор. Левиц.)], на оди́н по́верх, на одну́ оса́ду. |
| Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть –
1) (ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти]; 2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му]. • -тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд. • -ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися. • Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися. • -ти́ть руки – спусти́ти ру́ки. • Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли. • -ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла. • -ти́ть хвост – попусти́ти хвіст. • -ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду. • -ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки). • -ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче. • Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів. • Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив; 3) (из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й. • -ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок; 4) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни]. • -ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су; 5) -ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти. • Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений. • -ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд. • -ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́. • С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.). |
| Ору́дие –
1) знаря́ддя, зна́ряд (-ду), наря́ддя, начи́ння (обычно для ремесла), спра́ва (хозяйств.), струме́нт. [У шевця́ до́бре начи́ння. До вся́кого ді́ла тре́ба струме́нту]. • -дия производства – знаря́ддя (до) ви́робу, проду́кції. • Земледельческие -дия – хліборо́бське знаря́ддя, наря́ддя, -ка спра́ва. • -дие питки, муки – мучи́ло (гал.); 2) (воен.) гарма́та. • Лёгкое, тяжёлое -дие – легка́, важка́ гарма́та. • Осадное -дие – гарма́та до обло́ги; 3) (отвлечённ.: средство) знаря́ддя, зна́ряд. [Мо́ва – знаря́ддя ду́мки. Він поверну́в свою́ му́зу в знаря́ддя сліпо́ї знена́висти (Єфр.)]. • Он слепое -дие его воли – він сліпе́ знаря́ддя його́ во́лі. • -дие обмена – знаря́ддя до міньби́. |
| Оса́живание –
1) обса́жування; 2) о[при]са́джування; 3) збива́ння, оса́джування, подава́ння (наза́д); 4) оса́джування, осіда́ння; 5) приса́джування; 6) оса́джування. Оттенки см. Оса́живать. |
| Оседа́ть, осе́сть –
1) (о)сіда́ти, (о)сі́сти, укляка́ти, укля́кнути, (о многих) поосіда́ти, повкляка́ти. • Рытая земля -да́ет, осе́ла – ру́шена земля́ (о)сіда́є (зляга́ється), осі́ла (злягла́сь). • Здание осе́ло – буди́нок осі́в (укля́к). • Несколько (немного) осе́сть – надсіда́ти, надсі́сти. [Ха́та надсіда́є]. Пыль -да́ет, см. Сади́ться, сесть; 2) (селиться) осіда́ти(ся), осі́сти(ся), оса́джуватися, осади́тися, оселя́тися, осели́тися; 3) хим. – осіда́ти, осади́тися. • Осе́вший – осі́лий. • -ший немного – надсі́лий. |
| Основа́ние –
1) (действие) заснува́ння, закла́дення. • -ние (закладка) здания – закла́дини. • -ние села, города – оса́дження се́ла, мі́ста. • -ние Киевского государства – поча́ток Ки́ївської держа́ви. • От -ния этой империи – від поча́тку ціє́ї імпе́рії. Срв. Осно́вывание; 2) осно́ва, осно́вина, підва́лина, закла́дчина, (каменное) пі́дму́рок, підмурі́вок, фунда́мент, (подножие) підста́ва, під (р. по́ду), спід (р. спо́ду), підо́шва. • Дом поставлен на прочном -нии – буди́нок збудо́вано на міцни́х підва́линах, осно́винах (на міцно́му підмурі́вку). • -ние горы – спід гори́. • -ние стога, печи – під сто́гу, під (дно) пе́чи. • -ние треугольника – під (підста́ва) трику́тника. • Правосудие есть -ние всякой власти – пра́вий суд стано́вить підва́лину вся́кої вла́ди. • Разрушить до -ния – зруйнува́ти до ще́нту, до ґру́нту, до цури́, до пня́, у пень, до тла́; 3) осно́ва, осно́вина, підва́лина, заса́да, постано́ва, за́сновок, при́нцип. [Осно́ви мора́ли]. • Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях – все життя́ пови́нно бу́ти перетво́рене на и́нших підва́линах (осно́винах, заса́дах, постано́вах); 4) (опора, причина) підста́ва, ґрунт, ра́ція, резо́н, (повод) при́від (-воду). • Не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (тверди́х підста́в). • Вы не имеете -ний так думать, говорить – ви не ма́єте підста́в так ду́мати, говори́ти. • Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния – ця чу́тка (поголо́ска) не ма́є жа́дного під собо́ю ґру́нту, не ма́є жа́дних підста́в. • Я не давал ни малейшего -ния для этого – я не дава́в жа́дного на це при́воду. • -ние для предположения – ґрунт до гада́ння, підста́ва ду́мати. • Первое -ние – первопідста́ва. • Иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію. • У меня есть -ние – я ма́ю ра́цію. • Нет -ний – нема́ ра́ції. • Насилие не ищет -ний – наси́льство не шука́є підста́в (резо́нів). • Без -ния – безпідста́вно, (без вины) безви́нно, безневи́нно. • Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) – ні сі́ло, ні впа́ло. [Ні сі́ло, ні впа́ло – дава́й йому́ гро́шей]. • На каком -нии? – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причи́ни? після чо́го? • На -нии закона – на підста́ві зако́ну. • На этом -нии – на цій підста́ві. • Признать -ние за кем – призна́ти (ви́знати) ра́цію кому́; 5) бот. – наса́да, осно́ва (напр. листка). |
| Основа́тель, -ница – засно́вник, засно́вниця, закла́да́ч, -чка, фунда́тор, -рка, спору́дник, -ниця; (поселения) оса́дчий (-чого), оса́дча (-чої), оса́дник, оса́дниця. |
| Осно́вывание – засно́вування, закла́дування, заклада́ння, заво́джування, (поселения) оса́джування. |
| Осно́вывать, основа́ть –
1) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти и заложи́ти, споруджа́ти, споруди́ти, фундува́ти, зафундува́ти, (поселение) оса́джувати, осади́ти, (о многих) позасно́вувати, позаклада́ти, пофундува́ти. • -а́ть общество, школу – заснува́ти, (закла́сти) товари́ство, шко́лу. • -а́ть своё жилище в каком-л. месте – оса́джуватися (осади́тися, осі́стися) житло́м на яко́мусь мі́сці; 2) (обосновывать чем) засно́вувати, заснува́ти, поклада́ти, покла́сти, ста́вити, поста́вити на чо́му, ґрунтува́ти, уґрунто́вувати, уґрунтува́ти чим и на чо́му, спира́ти, спе́рти на чо́му и на що. • На чём -вываете вы это предположение? – на чо́му ви цю га́дку ста́вите? • -ать свои заключения на непроверенных фактах – спира́ти свої́ ви́сновки на непереві́рені фа́кти (и на непереві́рених фа́ктах). • -ать своё счастье на несчастьи ближнего – будува́ти (ста́вити) своє́ ща́стя на неща́сті бли́жнього; 3) (пряжу) снува́ти, засно́вувати, заснува́ти. Осно́ванный – 1) засно́ваний, закла́дений, зало́жений, зафундо́ваний, (о поселении) оса́джений; 2) осно́ваний, засно́ваний на чо́му, уґрунто́ваний чим и на чо́му, опе́ртий, спе́ртий на чо́му. • -ный на праве – пра́вний. См. Правово́й. • Ни на чём не -ное предположение – безпідста́вний здо́гад (-на га́дка). |
| Осно́вываться, основа́ться –
1) засно́вуватися, заснува́тися, заклада́тися, закла́стися и заложи́тися, фундува́тися, зафундува́тися, (о поселении) бу́ти оса́джуваним; 2) засно́вуватися, заснува́тися на чо́му, ґрунтува́тися, уґрунтува́тися чим и на чо́му, спира́тися, спе́ртися на що и на чо́му, вихо́дити з чо́го. • Всё это -вывается (и -вано) на ложных слухах – усе́ це ґрунту́ється на неправди́вих чутка́х. • -вываться на фактах – спира́тися на фа́ктах (на фа́кти), вихо́дити з фа́ктів. [У да́вніх наро́дів були́ в мо́ві склади́ до́вгі й коро́ткі, і віршува́ння вихо́дило з чергува́ння цих до́вгих і коро́тких складі́в (Єфр.)]. |
| Осыпа́ние –
1) обсипа́ння; 2) оса́джування, оздо́блювання (длит.) оздо́блення (оконч.). |
| Осыпа́ть, осы́пать –
1) обсипа́ти, обси́пати, (о мног.) пообсипа́ти кого́, що чим [Молоди́х обсипа́ють зе́рном], посипа́ти, поси́пати; 2) (каменьями) обса́джувати, обсади́ти, (украшать) оздо́блювати, оздо́бити. • Осы́пать драгоценными камнями – обсади́ти, оздо́бити що самоцві́тами; 3) (безл.: покрыть сыпью) обкида́ти, обки́дати, обпри́щувати, обпри́щити, висипа́ти, ви́сипати на чо́му. [Ви́сипало на губа́х]. • Он в кори, всего -ло – він у кору́, його́ всьо́го обки́дало. • У него всё тело -ло – йому́ на всім ті́лі ви́сипало. • -па́ть, осы́пать кого милостями, подарками – ущедря́ти, ущедри́ти кого́ ла́скою, подару́нками. • -па́ть вопросами – закида́ти пита́ннями. • -па́ть бранью – обклада́ти ла́йкою кого́. См. Обсыпа́ть. Осы́панный – 1) обси́паний; 2) (о)са́джений, оздо́блений чим. |
| Осыпно́й – оса́джений, оздо́блений (самоцві́тами). |
| Отводи́ть, отвести́ и отве́сть –
1) відво́дити, відве́сти́, відпрова́джувати, відпрова́дити, заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити кого́ куди́. • -ди́ его домой – відведи́ його́ додо́му. • -сти́ кого в тюрьму – відпрова́дити, запрова́дити кого́ до в’язни́ці. • -веди́те лошадь в конюшню – заведі́ть коня́ до ста́ні. • -сти́ кого в сторону (от чего) – відве́сти́ кого́ на бік (від чо́го); 2) (отвратить) відво́дити, відве́сти́, відверта́ти, відверну́ти кого́, що від чо́го. • -сти́ кого от греха, от ссоры – відве́сти́, відверну́ти кого́ від гріха́, від сва́рки. • -сти́ воду, дождь, громовой удар – відверну́ти во́ду, дощ, грім. • -сти́ удар чем-либо – відхили́ти уда́р чим. • -сти́ что-либо рукою – відхили́ти що руко́ю. • -ди́ть глаза – відво́дити (відверта́ти) о́чі від чо́го (личн. и безл.), (морочить) ману́ (на)пуска́ти, (на)пусти́ти на ко́го, о́чі засніти́ти кому́. • -ди́ть боль – здійма́ти, гамува́ти біль. • -ди́ть душу, сердце на чём – розважа́ти, розва́жити ду́шу, се́рце чим, спочи́ти душе́ю, се́рцем на чо́му, відво́дити, розво́дити ду́шу з ким. • Не в силах -сти́ голос – го́лосу не відтя́гне. • -сти́ дух – відсапну́ти; 3) приділя́ти, приділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ що. • -ди́ть солдатам квартиры – приділя́ти козака́м примі́щення, ста́вити козакі́в на пості́й. • -сти́ землю колонистам – приділи́ти зе́млю колоні́стам (оса́дникам); 4) -ди́ть свидетелей, юрид. – усува́ти, усу́нути сві́дків; 5) -ди́ть деревья – відса́джувати дерева́. Отведё́нный – 1) відве́дений, відпрова́джений; 2) відве́рнений, відхи́лений; 3) приді́лений; 4) юрид. – усу́нений. |
| Отлага́ть, отложи́ть –
1) см. Откла́дывать 1, 2, 3, 4; 2) см. Отки́дывать; 3) хим. – оса́джувати, осади́ти; см. Осажда́ть 2. • Отло́женный, см. при Откла́дывать. • -ные в запас деньги – покладні́ гро́ші. |
| О́тлежь, см. Оса́док, О́сед. |
| Отложе́ние –
1) см. Откла́дывание; 2) хим. – осіда́ння, (результат) ві́дклад (-ду); см. Оса́док; 3) геол. – по́клад (-ду), оса́д (-ду), покладови́ння; 4) (области, народа и т. п.) ві́дпад (-ду), відокре́млення, відлу́чення чого́, кого́ від ко́го, від чо́го. • Намывное -ние – мула́вина. • Третичные -ния – трети́нні по́клади. |
| Отса́док –
1) відса́док (-дку); 2) см. Оса́док. |
| Отсла́ивать, отслои́ть –
1) відлу́стувати, відлусти́ти, відпласто́вувати, відпластува́ти; 2) відлу́щувати, відлу́щити що; 3) оса́джувати, осади́ти пласта́ми. |
| Пого́нки (винокурные) – фус и фу́си (мн.), гу́ща, о́сад, послі́д (-ду), послі́док (-дку). |
| Пограни́чие – узграни́ччя, пограни́ччя. [Вона́ узграни́ччя лю́дом осади́ла (Куліш)]. |
| Подва́льный – підва́льний, (гал.) сутере́новий. • -ный этаж – підва́льна оса́да. См. Подва́л 3. |
| Подо́нки – поде́нки, оде́н(ь)ки (-нків), по́диння, поді́ння; (осадок) гу́ща, фус, фу́си. Срв. Оса́док, Гу́ща. [Капу́сти ті́льки поде́нки зостали́ся в ді́жці]. • -нки общества – по́ки́дьки суспі́льні, грома́дські, по́толоч суспі́льна или по́диння (зап. по́динє) суспі́льности, поде́нки суспі́льства. • -нки человечества – поде́нки лю́дства (лю́дськости). |
| Полага́ть, положи́ть –
1) (куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти]. • -жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду]. • -жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим. • Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла]. • -жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь]. • -га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти. • -жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н. • -га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)]. • -га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли]. • -жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць. • -жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви]. • -жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким. • -жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг. • -га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто. • -жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)]. • -жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти. • -га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)]. • -га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го. • -га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)]; 2) (решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)]. • В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ). • -жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)]. • Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці]. 3) (думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)]. • -га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше]. • Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що. • Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо. • -жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так. • Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого. • -га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли. • Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений. • -ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений. |
| Положе́ние –
1) (чего) поклада́ння, кладі́ння. • -ние основания постройки – закла́дини; 2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни]. • -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста. • -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний. • В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки. • В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки. • Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста. • -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі. • -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви]; 3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний]. • Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт. • Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище. • Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́. • Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́. • Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́. • Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)]. • Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут. • В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в]. • Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)]. • Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний). • -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне. • -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)]. • Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько). • Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву. • -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого). • -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає). • Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти. • Неестественное -ние – неприро́дній стан. • Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні. • Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї). • Неустойчивое -ние – хитки́й стан. • Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан. • Ложное -ние – фальши́ве стано́вище. • -ние мирное – ми́рний стан. • -ние военное – військо́ви́й стан. • -ние осадное – стан обло́ги. • Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги). • В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни; 4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)]. • -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий]. • Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д). • Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі; 5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за. • Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина; 6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого. • -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини. • -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства. • -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток. |
| Понижа́ть, пони́зить – низи́ти, пони́жувати, пони́зити, знижа́ти, зни́жувати, зни́зити, обни́жувати, обни́зити, (немного) принижа́ти, прини́жувати, прини́зити; оса́джувати, осади́ти; (силу голоса) сти́шувати, сти́ши́ти, прити́шувати, прити́шити. • -зить возвышенную природу поэта – пони́зити висо́ку приро́ду пое́та (Куліш). • -жа́ть голос – понижа́ти, понизи́ти (знижа́ти, сти́шувати) го́лос. • -зить тон – зни́зити тон. • -зить ясли – пони́зити я́сла. • -зить цену – обни́зити ці́ну, зба́вити ціни́, ски́нути з ціни́, спусти́ти в ціні́. • -зить слишком – перени́зити. • Пони́женный – по[з]ни́жений, обни́жений, (голос) сти́шений, прити́шений, (о ценах) обни́жений. |
| Пообсели́ть – залю́дни́ти, обсели́ти, осади́ти (тро́хи), (во множ.) позалю́днювати, пообселя́ти, пооса́джувати що ким. [Ві́льні зе́млі людьми́ безземе́льними пооса́джували (пообселя́ли)]. |
| Поро́да –
1) поро́да, рід (р. ро́ду), порі́ддя (-ддя), порі́док (-дку), колі́но, стан (-ну), за́від (-воду), (только о животных) ко́дло, плід (р. пло́ду). [До́бра поро́да, та лиха́ вро́да (Приказка). Звір тут ко́жної поро́ди, а люде́й і не злічи́ть (Самійл.). Ро́дом ку́ри чуба́ті (Номис). Чи у їх порі́ддя таке́, що вони́ всі одна́ково незду́жають (Лебед.). А це де́рево вже и́ншого порі́дку (Лубен.). Ці сви́ні хоро́шого ко́дла (Київ.)]. • Корова тирольской -ды – коро́ва тиро́льської поро́ди. • Есть много -ро́д птиц – є бага́то пташи́них порі́д. • Эта -да людей (пренебр.) – лю́ди цього́ ко́дла; 2) геол. – поро́да, форма́ція, тво́рення. • Горная -да – гі́рська поро́да, горотві́р (-тво́ру). • Первичная горная -да – пе́рвісна гі́рська́ поро́да, пе́рвісний горотві́р. • Слоистая горная -да – верствува́та гі́рська́ поро́да. • Осадочные, вулканические -ды – осадо́ві, вулкані́чні по́клади (поро́ди). • Нептунические -ды – нептуні́чні поро́ди. • Плутонические -ды – плутоні́чні поро́ди. |
| Поселе́нец – поселе́нець (-нця), осе́льник, (из первых: пионер) оса́дчий (-чого), оса́дник. |
| Поселе́ние, посё́л –
1) оса́да, осе́ля, се́лище, се́льбище, сели́тьба, жилля́. • Водворять на -ние – оса́джувати, осади́ти; 2) засла́ння́, поселе́ння. [Його́ присуди́ли на ві́чне засла́ння]. |
| Поселе́нка – поселе́ниця, осе́льниця, (из первых) оса́дча, оса́дниця. |
| Посё́лок – посе́[і́]лок (-лка), оса́да, ви́селок, присі́лок (-лка), сільце́, ху́тір (-тора). |
| Поселя́ть, посели́ть –
1) сели́ти, посели́ти, оселя́ти, осели́ти, оса́джувати, осади́ти, саджа́ти, посади́ти, (мн.) поосе́лювати, пооса́джувати кого́, що. [Купи́в мале́нький шмато́чок з ха́ткою і посели́в їх (Г. Барв.). Оселя́ли люд той по пусте́лях (Крим.). Пооса́джував пан люде́й у лі́сі (Гр.)]; 2) -ля́ть раздор – сі́яти, посі́яти не́лад, чва́ри; ро́зтич прино́сити, прине́сти. Поселё́нный – 1) посе́лений, осе́лений; 2) посі́яний. |
| Поселя́ться, посели́ться –
1) сели́тися, посели́тися, оселя́тися, осели́тися, оса́джуватися, осади́тися, сіда́ти, (о)сіда́ти(ся), осі́сти(ся) на чо́му, (о мног.) поосе́люватися, посіда́ти, поосіда́ти(ся), сіда́ти, сі́сти оса́дою. [Сели́лися на́ші на Аму́рі (Крим.). И́нші по пу́щах се́лами сіда́ли (Куліш). Тата́рський бе́рег Славу́тиці осі́ло коза́цтво (К. Кр.). Вони́ осі́лись на Украї́ні (Єфр.). Ба́тько мій був з са́мих найпе́рві́ших січовикі́в, що осади́лись на Чортомлику́ (Стор.). Сіда́йте оса́дами й торгу́йте (Св. П.)]. • -ться густо – загусти́тися. • -ться в гнезде – у[за]гні́жджуватися, у[за]гнізди́тися, окуко́блюватися, окуко́битися, оку́блюватися, оку́блитися; 2) между ними -ли́лся раздор – між ни́ми зайшо́в не́лад, проміж них пішли́ чва́ри. • Посели́вшийся – осі́лий. • Вновь -шийся – новосе́лець (-льця). |
| Поста́в –
1) (постановка) поста́ва; 2) (ткацкий) кро́сна (-сен); 3) (штука полотна, материи) суві́й (-во́ю), поста́в (-ва); 4) (мельничный) ко́ло, сад, поса́д (-ду), оса́да. [Млин (мельница) на два ко́ла, з двома́ ко́лами. Млин на двана́цять оса́д]. |
| По́чва –
1) ґрунт (-ту), земля́. [Не мо́жна-ж зрости́ти кві́тку на безво́дному ґру́нті (Коцюб.)]. • Безплодная -ва – неродю́чий, я́ловий грунт. • Неудобная -ва – непридо́бний ґрунт, невжи́ток (-тку). • Нетронутая -ва – неза́йманий ґрунт, цілина́. • Образчики почв – зразки́ ґрунті́в. • Высота колокольни от -чвы – висо́кість дзвіни́ці від землі́; 2) (переносно: основание) ґрунт, (подкладка) підста́ва. [Де да́лі міти́чні леге́нди перехо́дять на ґрунт ді́йсної істо́рії (Крим.). Шевче́нко не відрива́ється від на́шого істори́чного ґру́нту (Грінч.). Ва́ші ві́рші – га́рні пісні́ про коха́ння… невже́ вони́ не ма́ють реа́льної підста́ви (Крим.)]. • -ва уходит у нас из под ног – земля́ (ґрунт) усо́вується нам з-під ніг, ґрунт запада́ється під на́шими нога́ми. • Шаткая -ва – непе́вний (хитки́й) ґрунт. • Все это возникло на -чве личных отношений – все це ста́лося на особи́стому гру́нті. • Нечистота – благоприятная -ва для всяких эпидемий – нечисто́та (бруд) – сприя́тливий на вся́кі по́шесті ґрунт; 3) (геогноз.: слой) верства́, шар (землі́). • -ва первозданная, третичная, наносная, осадочная – пе́рві́сна, трети́чна, наметна́ (напливна́), осадо́ва верства́ (шар). |
| Призё́мистый – (о человеке и растении) приса́дкуватий, оса́дкуватий, призе́мкуватий, окоре́нкуватий, оцу́пкуватий, карлува́тий, (сущ.) (о челов.) при́земок (-мка). [Оте́ць Степа́н був невели́кий на зріст, приса́дкуватий, товсте́нький (Н.-Лев.). Його́ приса́дкувата по́стать (Єфр.). Ми́ршаві, призе́мкуваті кущі́]. |
| Прикрыва́ться, прикры́ться –
1) прикрива́тися, прикри́тися, прику́туватися, прику́татися, окрива́тися, окри́тися, оповива́тися, опови́тися, бу́ти прикри́тим, окри́тим и т. д. чим. [Засну́в, прикри́вшись свити́ною (Н.-Лев.)]. • -ва́ться щитом – прикрива́тися, окрива́тися щито́м. • -кры́ться платком, рядном и т. п. – прикри́тися, окри́тися, прику́татися, обіпну́тися и обп’ясти́ся, обки́нутися, наки́нутися, напну́тися и нап’я́сти́ся, (о множ.) поприкрива́тися, поокрива́тися и т. д. ху́сткою (платко́м), рядно́м (рядни́ною) и т. п. [Дощ на дво́рі. Наки́нься яко́юсь рядни́нкою, а так не йди́ (Звин.). В їх на плеча́х бурну́си, що одки́дуються на го́лову понапина́лись ї́ми (Звин.)]; 2) причиня́тися, причини́тися, бу́ти причи́неним, захиля́тися, захили́тися, бу́ти захи́леним и т. д.; см. Прикрыва́ть 2; 3) заступа́тися, заступи́тися, заслоня́тися, заслони́тися, затуля́тися, затули́тися, захища́тися и хисти́тися, захисти́тися, бу́ти засту́пленим, засло́неним, зату́леним, захи́щеним чим від ко́го, від чо́го. [На Украї́ні вели́ка була́ нужда́ заступа́тись ким-не́будь від азія́тів, що раз-у-ра́з ні́вечили па́нські оса́ди і господа́рство (Куліш)]. • -кры́ться от ветра – захисти́тися від ві́тру. [Воза́ми захисти́лись од ві́тру (Гр.)]. • Город -ва́ется крепостью – мі́сто захища́ється форте́цею. • -ва́ться фразами – прикрива́тися, затуля́тися фра́зами, хова́тися за фра́зи; 4) прикрива́тися, прикри́тися, окрива́тися, окри́тися чим. [І там і тут чужа́ мо́ва запанува́ла серед наро́ду, окри́вшись святи́нею ві́ри і пова́гою зве́рхности (Куліш)]. |
| Промча́ться – промча́ти(ся), перемча́ти(ся), проли́ну́ти, промайну́ти, шугону́ти, (только о времени) збі́гти. [Ко́ні так шви́дко промча́ли, – і не роздиви́лась, хто ї́хав. Бага́то ще промчи́ть злих хуртови́н над голово́ю в ме́не (Л. Укр.). Час промайну́в, що й не огля́нулись (Свидн.). Вже со́рок літ проли́нуло часу́, як сей приє́мний труд поче́сно я несу́ (Самійл.). Знена́цька шугону́в страше́нний ви́хор по не́бу (Конис.). Кри́мський хан шугону́в по Вкраї́ні і спали́в ки́ївські оса́ди (Куліш). Ско́ро лі́то збіжи́ть (Звин.)]. |
| Пункт –
1) пункт, то́чка. [(Шевченко) свої́м генія́льним о́ком уздрі́в той пункт, з яко́го тре́ба було́ диви́тися на на́шу мину́лість (Грінч.). Луцьк, Бар, Бра́слав, Бі́ла Це́рква, Ки́їв – ото́ були́ то́чки гони́тви ля́цької за козака́ми, а коза́цької за ляха́ми (Куліш)]. • Сборный пункт – збі́рний пункт. • Неприятель был разбит на всех -тах – во́рога поби́то на всіх пу́нктах. • Населённый пункт – насе́лений пункт, осе́ля. [Тепе́р Ко́блин – незначна́ осе́ля, в які́й навря́дчи на́йдеться сот чоти́ри селя́н (Ор. Лев.)]. • Сторожевой пункт – сторожі́вня. [У панів… дово́лі було́ люде́й до закла́дування но́вих оса́д і степови́х сторожі́вень (Куліш)]. • Наблюдательный пункт – спостере́жний пункт. • Кульминационный пункт – кульмінаці́йний, найви́щий пункт, кульмінаці́йна, найви́ща то́чка. • Поворотный пункт – поворо́тний пункт, по́воротка. [Од поя́ви Енеї́ди Котляре́вського не ті́льки поча́ток ново́го украї́нського письме́нства раху́ємо, а й нову́ по́воротку познача́ємо в істо́рії украї́нського наро́ду (Єфр.)]. • Исходный пункт – вихідни́й пункт, вихідна́ то́чка. • Иметь своим исходным -том что – ма́ти на вихідни́й свій пункт що, вихо́дити з чо́го; 2) пункт (-ту), то́чка, (статья) артику́л (-лу). [Ти полама́в пункт на́шої прися́ги (Куліш). Під си́ми зага́льними заголо́вками вмісти́лися усі́ су́щні то́чки се́ї вели́кої супере́чки (Павлик)]. • Подсудимым даются вопросные -ты – підсу́дним даю́ть за́пити, за́питні пу́нкти. • Его опровергли по всем -там – його́ зби́ли на всіх пу́нктах. • Излагать, разбирать по -там – виклада́ти по пу́нктах, пу́нктами, розбира́ти по пу́нктах. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Аперетив – (франц.) аперитив. [і залишиться стосик її листів, перев’язаний гумкою для волосся, і нудьга, і знадвору горіх волоський, договорять усе, що ти не схотів, пригадають усе, що вам не вдалося і звертань позабутих аперитив оп’янить і змішається з кров’ю знову, попри глузд і задавнені настанови, що собі ти даватимеш перед тим, як набрати її телефонний номер (Ю.-В. Мусаковська). Не встигли ми пригубити свій аперитив, як увійшла Зузу й привіталася спершу з матір’ю, потім, цілком по-приятельськи, з паном Уртадо й насамкінець зі мною — явно з педагогічних міркувань, щоб я надто не зазнавався (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Отже, вшістьох, від шинку до шинку, цмулячи аперитиви, ми рушили за тими непевними вказівками на пошуки нового притулку, що нібито спеціалізувавсь на зціленні отаких, як ми, неспроможних героїв (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Це був невисокий чоловік років шістдесяти, сивий, із червоним запаленим обличчям (Г.Малець, перекл. П.Модіяно)].  |
| Аристократ, аристократка – (греч.) аристократ, аристократка, вельмо́жний пан, вельможна пані, великий (високий) пан, велика (висока) пані, ду́ка, дукиня. [Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат. Вони, бач, кесаря хвалили На всі лади, що аж остило Самим їм дурня вихвалять, То, заразом щоб доконать, Вони на раді й присудили, Щоб просто кесаря назвать Самим Юпітером, та й годі (Т.Шевченко). — Останній бал в княгині зрівняється з балами наших вищих і багатіших варшавських аристократів, — промовила Теодозя, неначе вона й справді гуляла на тих балах (І.Нечуй-Левицький). Трапляється в аристократа Такий момент, коли він спить, Коли життя — суцільна втрата Бажання жить. Коли не радує шампанське І не бентежить дамський сміх, Коли він може не по-панськи Послать усіх (Ю.Позаяк). Дослухавши таку доброзичливу відповідь, Санчо, перейнятий захватом, повернувся до свого пана і передав йому все, що сказала та висока пані; при цьому він немудрою та щирою мовою підняв угору над усяку міру велику її красу, обіхідливість і ґречність. Дон Кіхот збадьорився, осадився в стременах, поправив на собі забороло, підострожив Росинанта і з невимушеною зграбністю рушив цілувати дукині ручки; дукиня ж, поки Дон Кіхот їхав, покликала свого чоловіка дука й розповіла йому про посельство; обоє вони частину першу Дон Кіхотової історії читали й з неї про химороди нашого гідальга знали, тож очікували його з щонайбільшим нетерпінням і бажанням познайомитися, ухваливши потурати усім його вередам, притакувати йому і весь той час, поки у них гостюватиме, трактувати його як мандрованого рицаря, додержуючись усіх церемоній, ними у рицарських романах вичитаних, а читати їх були великі охотники (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Сократ був типом аристократа не в банальному смислі належності до певного класу, а за своїми інтелектуальними ознаками — єдиним, що відповідає цьому поняттю. Філософ був бідним, ходив голодранцем… Як громадянин Сократ поважав закони Афін, однак як філософ вимагав, щоб вони відповідали духові справедливості, й зобов’язував своїх послідовників ретельно стежити за дотриманням цієї вимоги (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Вони знали, що́ для аристократа означає виграш, тож увічливо забезпечили йому перемогу. Минула ціла вічність, поки бочка розлетілася на друзки, і тоді він замовив усім шампанське, щоб відсвяткувати (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Мешканці ближніх місць нас уникали; аристократичні іноземці гребували нашим знайомством і тримались осібно, як і належить аристократам (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Справжній аристократ скромний і ніколи не підкреслює, що він аристократ. Він тільки натякає, що решта — бидло]. |
| Бриллиант, брильянт – діяма́нт (совет. діамант). [Блискучою купкою лежав там довгий ланцюжок з дрібних діамантів у платиновій оправі; далі, чудовий черепаховий гребінь зі срібною інкрустацією, обсипаний безліччю діамантиків; брошка — дві схрещені золоті палички з платиновою застібкою, увінчані великим, як горошина, сапфіром, оточеним десятьма діамантами, друга брошка з матового золота у вигляді витонченого кошика з виноградом; платиновий браслет у формі дуги, з пружинною застібкою, цінність якого значно збільшувала вправлена у нього чудова біла перлина в різьбленому віночку з діамантів (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Діямант — не камінь спотикання]. |
| Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!]. |
| Вперёдсмотрящий –
1) (мор.) стежови́й, передзо́рець; 2) далекогля́дний, зади́влений впере́д. [На світанку — алярм! — стежовий запримітить вітрила… (Ганна Осадко)]. |
| Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний). — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто неспокутний гріх (В.Стус). — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)]. |
| Коричневый – кори́чневий, бу́рий, шокола́дний, (каштановый) бруна́тний, бруна́стий, каштановий, (устар.) цинамо́новий, кори́цевий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (темно-коричневий: цвет глаз, масть коня) ка́рий, (зап.) гніди́й: • кори́чневая чума́, перен. – (фашизм) кори́чнева чума; • коричневые – (полит.) коричневі; • кори́чневые по́чвы – кори́чневі ґрунти; • кори́чневый ка́рлик – (астр.) кори́чневий карлик; • коричневый камень, минер. – есоні́т, цинамо́новий ка́мінь. [Су́кня цинамо́нового ко́льору (А.Кримський). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Українка). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (АС). Гніди́й птах (І.Верхратський). Гніде́ про́со (І.Верхратський). Матвій купує нові коні, звичайні селянські коники - сіра кобила, карий кінь і в добавок до того, купує великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака (У.Самчук). Коричнева чума повзла вже по Європі. Зі сходу крокував червоний тероризм. Все ближче відчувався грізний подих І першим озвірів із «близнюків» фашизм (Олександра Кавун-Скалівська). Жінка обернулася. Дядько вищирив на неї неповний комплект коричневих зубів (В.Діброва). З одягу було знати, що то християнин, який визволився щойно з мавританської неволі: на ньому був куцополий каптан синього сукна, з полурукавцями і без ковніра, шаровари тож сині, тільки вже полотняні, на голові шапчина того самого кольору, на ногах полуботки цинамонові, на перекинутому через плече шабельтасі мавританська кривуля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вітерець. І, немов молоді сови, на плечах повсідалися мрії, з очима, що світяться в присмерку. Ніч, що ніяк не стає ніччю. Пора, коли всі жінки вродливі. Вечір розгорнув брунатні крила, наче велетенський нічний метелик (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Увесь двір у чорнильно-чорних тінях цинамонових дерев. Сад завмер, мов витесаний із мармуру (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас)]. |
| Кофе – (растение, плод, напиток) кава: • заварить кофе – запарити каву; • кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському; • кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва; • кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́; • пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; • чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень). Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. |
| Любовник – 1) коха́нець (-нця), коха́нок (-нка), (зап.) полюбовник (любовник), лю́бко́, лю́бчик, лю́бас, (ещё) ласкавець, (грубо) ба́хур; 2) (влюблённый) улю́блений, лю́бий, любко́, лю́бчик, милода́н, уко́ханий, коха́ний, коха́нець, закоханець, коха́нок, коха́ння (ср. р.), зако́хання (ср. р.), ла́до (ср. р.): • он выступает в ролях первого любовника (театр.) – він на ро́лях пе́ршого коха́нця. [А я собі́ лю́бчика привела́ (Пісня). Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (Пісня). — А вчора., де була? — У любовників. Тут їх у мене ціла метка (П.Мирний). Десь за и́ншим лю́басом ходи́ла (І.Франко). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Полюбо́вник Га́ннин Бі́рон став її́ проси́ти (С.Руданський). В не́ї вже й ба́хур є (В.Мова). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). В голові її вічно шуміла сивуха; вена все ще моргала на хлопців, але вже забула лік своїм полюбовникам (М.Коцюбинський). — Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою— і по мужу, і по коханцю! (Л.Українка). А онде нещасний коханець край брами У розпачі голову стиснув руками: «Найгірша для мене ся люта година! Не любить мене чарівниця-дівчина. Подвійний мій розпач, подвійний мій жаль, Моя нерозважна печаль!..» (Л.Українка). Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Л.Мартович). Ірен промандрувала з ним два роки по всяких усюдах, по селах і містах, де кидано її коханця, що тримав свою милу, не гребуючи способами, в теплі й великих на той час достатках (В.Підмогильний). Ми вже твої коханці, смерте: життя нам світить крізь туман. Але возрадуйся тепер ти, як місячний засіявсь лан (В.Стус). — Ой! — вигукнула перша дівчина.— Благаймо, товаришко, щоб він тут зостався, наші батьки й брати велико його вподобають… Я теж чула про його доблесть і його людяність, про яку ти оце казала; а ще кажуть, що він найвірніший і найстійкіший закоханець з усіх, що є на світі, а дама його то якась Дульсінея Тобоська, якій у всій Гишпанії належить пальма краси (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). Тієї ночі молодий флорентієць припав до забороненого джерела, приручив жагучий близнючок цієї юної кізки, навчив її вуста ігор і витівок любощів. На світанку нарешті завойована Хільзонда віддалася йому вповні, а на ранок, розчистивши нігтями місце на морозяному вікні, діамантовою обручкою вишкребла на нім об’єднані ініціали — свої та ласкавця, утверджуючи їхнє спільне щастя на тонкій і прозорій субстанції, такій нетривкій, але ж людські тіло й серце не набагато тривкіші (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотні, мов королеви. Їх зневажають — це зрозуміло само собою. Вони обидві приречені на немилість через власні тіла — тіла, пещені і обціловувані їхніми коханцями, кожна піддана анафемі, бо пізнала насолоду, від якої можна вмерти, так вони кажуть, умерти загадковою смертю з коханцями, але без кохання (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас). Він — чоловік середніх років, так і не звиклий до родини. Усе своє життя уникав тривалих стосунків. До війни він був не чоловіком, а коханцем. Тим, хто зникає, як усі коханці, залишивши по собі хаос, як усі злодії, залишивши по собі збіднілий дім (Є.Даскал, перекл. Майкла Ондатже). Усі жінки мріють про ласкавого і ніжного коханця. Але, на жаль, у ласкавих і ніжних чоловіків уже є коханці]. |
| Одёргивать, одёрнуть – обсми́кувати (осмикувати), обсми́кати (осмикати), обсмикну́ти (осмикнути), обсі́пувати, обсі́пати, (о многих) пообсми́кувати, пообсі́пувати, (останавливать) спиняти, спинити, осмикувати, осмикнути, осаджувати, осадити, присаджувати, присадити, (ещё) зацитькувати, зацитькати. [Він догадався, що це недаром ціла піщанська громада присунула, — та думав своєю сміливістю зразу її осадити (П.Мирний). Вона знала його натуру, а властиво, знала одно чародійське слівце, — одно, а таке сильне, що кождого разу осаджувало Сімона на місці (І.Франко). Ніхто його не обривав і не осаджував (Г.Хоткевич). —Кажу ж тобі, Санчо, помовч,— зацитькував його Дон Кіхот. — Щоб ти знав, у ці хащі мене пориває не лише охота віднайти того шаленця, а й бажання звершити в них подвиг, що вкриє моє ім’я нев’ядущою славою і розголосить його по всьому широкому світі. Сей подвиг буде вінцем і вершиною всього, чого тільки може досягти найславетніший і найдосконаліший мандрований рицар (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А все ж завтра зранку я таки побалакаю з де Луїсі, це перше, що я зроблю, хай він присадить трохи цю зарозумілу дівулю (Ю.Покальчук, перекл. Х.Кортасара)]. |
| Ожидание, ожиданье – дожида́ння, ждання́, чека́ння, очі́кування чого́, на що; (с оттенком надежды) сподіва́ння, наді́яння, споді́ванка: • быть в ожидании (о беременной) – бути при надії; чекати дитини; бути вагітною; • в ожидании вашего распоряжения – чекаючи вашого розпорядження; • в ожидании кого, чего – ждучи кого, чого; чекаючи кого, чого (на кого, на що); сподіваваючись на кого, на що (кого, чого); (иногда) у сподіванні кого, чого; • в ожидании поезда – чекаючи на потяг (поїзд); • вопреки ожиданиям – усупереч сподіванням (чеканням); • жить ожиданием – жи́ти сподіва́нням (споді́ванками), (шутл.) жда́никами годува́тися; • зал (комната) ожидания – зал (зала, кімната) чекання, чекальня, (редко) дожида́льня, (диал.) почекальня; • обмануть ожидания – не справдити сподіванки (сподівань); • ожиданием сыт не будешь – жданиками не наїсишся (Пр.); • он обманул мои ожидания – він не справдив моїх сподівань (сподіванок); • после долгого ожидания (долгих ожиданий) – по до́вгому чека́нні (дожида́нні); після довгого чекання (дожидання); (иногда) довго ждавши (чекавши); • потерять много времени в напрасном ожидании – змарнува́ти бага́то ча́су в даре́мному чека́нні (дожида́нні), даре́мно чека́ючи (дожида́ючи); • превзойти все ожидания – повершити (перевершити, перевищити) всі сподівання; • против ожидания чьего – проти чийого сподівання; (иногда) ніяк не сподіваючись; чого не сподівався хто; • сверх (против) [всякого] ожидания (разг.) – понад (над) [усяке] сподівання; негадано; (цілком) несподівано; не сподіваючись. [Ждали, ждали, та й ждання погубили (Пр.). Чекання біди — це вже біда (Есп. пр.). Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? (В.Симоненко). Україні пропонують теплу почекальню, щоб вона не думала про вступ до ЄС (Б.Осадчук). Вибігає водій (великі вуха, міцна потилиця, чорна шкіра — ні, не мурин, а куртка!), стрімко перетинає почекальню, ногою відкриває двері на перон, розглядається на всю навколишню велику порожнечу, копає ногою ліхтарний стовп, ніби насправді він шибеничний, зопалу плює, знімає з пояса мобільняк, але перш ніж набрати номер, зауважує неподалік від перону незапряжену фіру, а тоді й пущеного на вільну пашу Здохляка, отже, доволі слушно вирішує метнутися знову до почекальні (Ю.Андрухович). А чи не засиділись ми в залі чекань вчорашнього дня? (Володимир Шамша). І ще подумав: аби це швидше закінчилося. Чекати — найболючіше. Людину роз’їдає чекання (О.Ульяненко). Щойно котресь виплекане сподівання не втілювалося в життя, Енн поринала «в безодню розпуки», коли ж утілювалося — її підхоплював запаморочлвий і трепетний вир блаженства (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Вони розказували, що в Станиславові не варто перейматися нічлігом. Слід лише піти в бордель, сісти в кутку почекальні й так проспати цілу ніч у теплій кімнаті (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Стара вернулася до почекальні, сіла поряд із Робінзоном та тіткою, і з добру годину всі троє знов обговорювали лихо, яке спіткало Бебера (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Я й зараз бачу, наче на фото, безлюдний перон, жовте світло, що лилося з прочинених дверей зали чекання (Г.Малець, перекл. П.Модіяно). — А знаєте, як можна дізнатися, чи тебе кохають? Я маю на увазі щире кохання. — Я про це ніколи не замислювалась. — А я замислювався. — І знайшли відповідь? — Гадаю, такі речі пов’язані з очікуванням. Якщо він в змозі чекати на вас, значить, кохає (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Залізничник стояв на пероні. Побачивши Равіка, він зайшов до чекальні (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Він терпляче стояв у черзі під повіткою з невеличкими колонами, щоб віддати свій квиток, потім ще трохи почекав, доки мовчкуватий черговий цей квиток йому поверне, перетнув залу для чекання, голі і брудні стіни якої прикрашали лише старі плакати, на яких навіть Лазуровий берег набув барв кіптяви, і під косим полудневим промінням шпарко попрямував вулицею, що вела від перестанку до міста (О.Жупанський, перекл. А.Камю). У почекальні повно народу, довкола неї багато галасу, та вона цього не усвідомлює (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). Найперший обов’язок письменника — не виправдати сподівань своєї країни (Б.Брендан). Якщо б будували дім щастя, найбільшу кімнату довелося б відвести під залу чекання (Ж.Ренар). Велика перешкода для щастя — це очікування надто великого щастя (Г.Е.Фосдік)]. |
| Основанный –
1) засно́ваний, закла́дений, зало́жений, зафундо́ваний, (о поселении) осаджений, збудований, побудований; 2) осно́ваний, засно́ваний на чо́му, уґрунто́ваний чим и на чо́му, опе́ртий, спе́ртий на чому: • ни на чём не основанное предположение – безпідставний здогад (безпідставна гадка), нічим не обґрунтоване (не підтверджене, безпідставне) припущення; • основанный на праве – пра́вний. [З поезії Байрона вони вивели етичну систему … основану на двох постулатах: ненавидь свого сусіда і люби його жінку (Томас Б.Маколей)]. |
| Отсрочка – (действие) відстрочення, відстрочування, відкладення, відкладання, відрочення, відтермінування, (последствие) відстрочка, відклад, відтерміно́вання, вільгота: • дать отсрочку на месяц – відкла́сти (відтермінува́ти) на мі́сяць, (редко) да́ти вільго́ту на мі́сяць, відрочи́ти (відстрочити) на мі́сяць; • отстрочка долга – відстрочення боргу; • отсрочка заседания – відклад засідання; • отсрочка по договору – відстрочення договору; • отсрочка призыва – відтерміновання (відстрочка) призову; • получить отсрочку на месяц – діста́ти відтерміно́вання (відстрочку) на мі́сяць. [Далі чула Пріська викрики старшини, вигуки громади: «Одібрати!» — «Не треба! Дати йому рік одстрочки: не поправиться — тоді й одібрати». (П.Мирний). — Де дінемо, голубко? — перепитала Камілла.— Тут і зоставимо, нехай Ансельмо вже сам його поховає: то йому буде правдива втіха — ганьбу свою в землю закопувати. Поклич же швидше того негідника, нехай помщуся за свою наругу, бо всяке відрочення помсти здається мені порушенням вірності малжонкові моєму (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але минуло ще два місяці (була вже друга половина травня, і в наших краях передчасно запанувала літня спека), й настав день, коли моя відстрочка закінчилась, довгий ланцюг — вище я вдався до цього образного вислову — вкоротився, і я мав невідкладно з’явитися в комісію (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)]. |
| Отстой –
1) відсті́й, (действие) відсто́ювання; 2) (осадок) осад, фус, відстоянка; (гуща) гуща: • отстой автомобилей – відстій автомобілів. |
| Ошиваться, разг. – вештатися, тинятися, швендяти, валандатися; • ошиваться на улице, возле дома – вештатися по вулиці, біля будинку. [А тепер уявіть собі скромно вдягненого юнака і те, як він, без друзів і знайомих, самотньо валандається крізь різнолику товкотнечу чужого міста (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Я читаю, валандаюсь без діла і розкладаю пасьянс (Галина Кирпа, перекл. К.Гамсуна)]. |
| Посёлок – посе́лок, посі́лок, оса́да, ви́селок, присі́лок, сільце́, ху́тір, се́лище: • посёлок городского типа (пгт) – селище міського типу (смт). |
| Самозабвение, самозабвенье – самозабуття́, нестя́ма; • увлечён до самозабвения – захоплений до нестя́ми (до не́стяму). [Коханець із Шолена уже не може без цієї білої дівчинки-підлітка, він розчинився в ній аж до самозабуття (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас)] |
| Топаз – (греч.) топаз. [Сонце весь час працювало. Засилало зливу, наганяло пелехаті хмари, бризкало, грюкотіло та ставило від краю до краю семибарвну веселку. Зелений лист тоді обтяжений прозорими краплями, китяхи недоспілих яблук оздоблені рубінами, топазами, аметистами. Похилені лани пшениці зводять спини, ніби ченці по довгій молитві (У.Самчук). З самого верху, у вставному відкритому шухлядку, який роділяв скриньку ніби на два поверхи, лежало намисто з кількох рядів великих топазів у карбованій оправі, рівного якому за красою я не бачив у жодній вітрині, та й не дивно — намисто було давньої, дуже давньої роботи (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)]. |
| Туалетный – туалетний: • туалетная бумага – туалетний папір, (шутл., вульг.) срайтасьма; • туалетное мыло – туалетне мило; • туалетные губки – (зоол.) туалетні губки; • туалетные принадлежности – туалетне приладдя (начиння); • туалетный столик – туалетний столик; • туалетный юмор – туалетний (нижчеплінтусний, низький) гумор. [Аркадій Петрович поклав гребенем борозни на рідкому волоссі, розчесав вуси, на кінчиках жовті, і довго любувався сухим високим чолом та благородним панським обличчям, що одбивалось в синявих водах туалетного дзеркала (М.Коцюбинський). — Я причепурювалась коло дзеркала. Коли дивлюсь, десь подівались з туалетного столика чисто всі мої гребінці й щітки (І.Нечуй-Левицький). У ритуальних послугах дедалі частіше з’являються «евротруни» — певно, для тих, хто прагне опинитися в райській Европі бодай після смерти. У Горлівці нині виготовляють туалетний папір «Евро» із гаслом «М’який підхід до кожного клієнта» (Володимир Єрмоленко). Фальшиві діаманти переливаються в них у вухах, на величезних капелюхах погойдується пір’я, в руках у всіх незмінна сумочка-ридикюль, в якій зберігається таке-сяке туалетне начиння — губна помада, пудра й протизаплідні засоби (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Туалетний папір «Ностальжі». Тепер із запахом лопуха!]. |
| Унизанный – унизаний, обнизаний, винизаний: • унизанное звёздами небо – унизане зорями небо. [Коси в неї, як смоль, чорні та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушка за дрібушку, та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть порозпуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли не більш… (Г.Квітка-Основ’яненко). Літом Мотря стає жати. У Пісках ніхто не приймав, — бо помітили, що в кого Мотря жне — вся нива закрутнями унизана (П.Мирний). Верх сам свобідний був від дерев, тільки розлогії а рідкії корчі ялівцю, обнизані напереміну то зеленими, то темно-синявими, то чорними ягодами, понасторушували круг них, мовби для оборони, густо свої коротенькії острії шпильки (І.Франко). Ми були обліплені карміном жіночих уст, обсотані серпентином, обнизані забавками, радіо нам щось грало і ми щось танцювали (У.Самчук). Ця вивіска, прибита до будинку на розі вулиці, виглядала дуже ефектно: ми зуміли так її прикріпити, що діва зі скелі вказувала своєю унизаною коштовностями рукою на заїзд і двір, де була наша квартира (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)]. |
| Фешенебельный – (англ.) фешенебельний, модний, стильний, вишуканий, елегантний, (ещё) розкішний, великосвітський, аристократичний. [Не цілування по темних скверах, Не з мокрих прилавків березовий сік — Я ж тепер вся в фешенебельній скверні, Котрій наймення — «бальзаківський вік» (О.Забужко). Дар споглядання, а ним я володів тієї пори, був для мене всім — це дар, який виховує вже тому, що звернений на предметне, на все заманливо-повчальне, що тільки є у світі. Проте наскільки глибшими бувають збурені почуття, коли пожираєш очима не речі, а людей — можливість, щедро надана мені великим містом, точніше, фешенебельними кварталами, в яких я переважно провадив свої спостереження! (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Лондон. Фешенебельний ресторан. Заходить чоловік у смокінгу, сідає за столик. Підходить офіціянт: — Що-небудь вип’єте? — Ні, дякую. Я раз попробував. Не сподобалось. — Тоді, може, сигару? — Ні. Раз попробував. Не сподобалось. Я взагалі тут сина чекаю. — Я так розумію, син у вас теж один?]. |
| Ширококостный – ширококостий, маслакуватий. [Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Побрязкуючи ланцюгом, незнайомець вийшов з кутка на світло. Це був ширококостий, але схудлий чолов’яга у старій смердівській свиті (В.Малик). Сумний ветеринар розвів руками: Стара, мовляв, — не варто й лікувать… Знесилену хворобами й роками лиш залигали й повели вбивать… Пішла в знемозі по краю дороги в чеканні неминучої біди, хиталися маслакуваті ноги, востаннє залишаючи сліди… (Л.Терехович). Жора зрадів‚ що з’явилася хоч якась робота його ножеві‚ дуже спритно відкоркував усі три пляшки й одну відразу перекинув над своєю широко роззявленою пащекою — здавалося‚ він не ковтав напій‚ а просто переливав його із меншої посудини в більшу‚ хоча на шиї все таки ворушився маслакуватий борлак‚ наче у Жори в горлянці застрягло коліно того барана‚ якого він недавно приніс у жертву (В.Шкляр). Побачив візерунки на сукенці, нагрудник фартуха і дві маслакуваті руки, що лежали на стільниці так нерухомо, ніби були чимсь принесеним із кухні (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Показ усього фільму супроводжувався грою на фортепіано старої панни, яка протиставляла кпинам «лавиць» незрушний спокій маслакуватої спини, схожої на пляшку з-під мінеральної води, прикриту мереживним комірцем (О.Жупанський, перекл. А.Камю)]. |
| Граната – (итал. от лат.) граната. [Але Василик не падав і біг прудко, притримуючи лівою рукою штаненята. В правій руці була в нього велика граната, яку він знайшов у борозні. — Кинь, кидай, кажу, щоб тебе об землю кидало! (О.Довженко). Табачник з освітою в руках — це як мавпа з гранатою, і я не здивуюся, коли своїм хазяям біди він наробить більше, ніж Україні (О.Забужко). Западає гробова (яке доречне слово!) тиша. Все-таки граната дивовижна (харизматична!) річ. Коли сидиш отак у тісному колі, ніяка зброя не справить ефекту подібного до того, що вичавлює з людей ця грубої роботи репанка (В.Слапчук). Через два роки після материної смерті батько закохався в ефектну розлучену блондинку з України. Йому було вісімдесят чотири, а їй тридцять шість. Вона вибухнула в нашому житті наче пухнаста рожева граната, скаламутивши темні води, піднявши на поверхню осад заболочених спогадів, давши родинним привидам копняка під спину (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Противник уже близько. Гайє і Кроп кидають ручні гранати, кидають як тільки можуть швидко, ми подаємо їм гранати вже з висмикнутими запобіжниками (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Ерна не бачить мене, але я ще здалеку пізнаю її руде волосся. Вона безсоромно висить на плечі типового юного спекулянта. Я не рухаюся з місця, але почуваю себе так, ніби проковтнув ручну гранату. Ось вона танцює тут, негідниця, якій я присвятив десять віршів з своєї неопублікованої збірки «Пил і зорі», — а мені цілий тиждень брехала, що дістала струс мозку і їй заборонено виходити з дому (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — Ой, граната! — Та не бійся, вона ручна]. |
| Бабочка – 1) (зоол.) мете́лик, меті́ль, моти́ль; (ночная) не́тля, вечі́рник; 2) (галстук, разг.) метелик; 3) (бабёнка) молоди́чка, жі́ночка, (шутливо) ба́бка: • ночная бабочка, разг. – (проститутка) нічний метелик. [Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сіла, Ту погань метелів мовби лихий забрав (Є.Гребінка). Великий мотиль літав плавучим, кокетним польотом (О.Кобилянська). На світло ламп летіла роєм нетля і билась крилами об скло (М.Коцюбинський). Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того ще з якимсь презирством дивився на бідного метелика, – сказано, нерівня! (Л.Українка). Денні одвідувачі скверу, чеснотливі тати з газетами й нені та няньки з колисками на колесах, розтанули тут разом з останнім промінням світла. На зміну їм злітались нічні метелики та їхні ловці (В.Підмогильний). Тоскний тріск у порожнім лісі, і пташиний колючий свист. Падолист. Де ж метелику сісти? (В.Стус). метелик білим рукавом утерся а вже трава ступила до коси: Коси! (Т.Мельничук). Він цей вокал підносив, як бокал. У нього був метелик на маніжці. Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці (Л.Костенко). Метелик вмів, та не хотів літати, а ти хотіла, та не вміла. Що я хотів? З тобою привітатись. Та ти мене не зрозуміла (В.Слапчук). Зузу, якій подобалось висловлюватися про мене в третій особі, наче мене тут і не було, в’їдливо зауважила, що примушувати пана маркіза до ґрунтовности просто жорстоко. На її думку, це означало б діяти наперекір усім моїм звичкам, безперечно схожих на звички метелика, що пурхає від квітки до квітки, аби скрізь висмоктувати краплинки солодощів (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Час було йти купатись, але я відчував, як його чорні очі пронизують мене, тим часом нетлі легко торкаються мого волосся і всідаються мені на сорочку (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Вона стояла переді мною, гарна, юна, сповнена надій, — метелик, що якимось щасливим випадком залетів до моєї обшарпаної злиденної кімнати, залетів до мого нікому не потрібного, безглуздого життя, до мене і не до мене… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Серед каміння було повно крабів, що клацали клешнями й квапилися втекти; яро-зелені жабки, формою тіла схожі на кулі, лякали нас, стрибаючи у воду з гучним плескотом; тремтливим запиналом довкола нас пурхали невеличкі нетлі, маленькі кажани шугали крізь промені наших ліхтариків, і тільки волохатих жаб не було ніде (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Пломінець рівно здіймався в безвітрі. До нього раз у раз підлітали настирливі нетлі, кружляли навколо, обпалювали крильця й відлітали (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Залишалося похмілля, раптовий біль світу та ще суперечка з Богом, якого в горах кожен знав і який приходив і відходив без жодної видимої причини. Похмурий настрій спурхнув на неї, мов темний метелик (Ю.Винничук, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| Побудка, разг. – (сигнал, рус.) побудка; (процесс) будження. [По коридору чувся великий рух. Це був звичайний ранковий рух: «побудка» перевірка, прибирання, потім роздача хліба, чай… За кожним цим заходом гримали засуви, брязчали замки й ключі, клацали кормушки, глухо грюкали двері… (І.Багряний). — Йоне,— починає він обережно будити.— Кіндрате! Гей! Його не чують, у них міцні нерви, вони міцно втомлені і вони міцно сплять. — Йоне! Побудка, побудка — гоп! — і він торкнувся до нього рукою (У.Самчук). …а потім, серед ночі – зірвалася настрашена. А що як раптом – оті, з сурмами, на конях, із очима свинцевими? Ото просто зараз? Такий собі алярм, глобальна побудка – прокидайтеся, пані та панове, Армагедон настав… От що тоді? (Ганна Осадко)]. |
| Подонки – (остатки) поде́нки, оде́ньки, оденки, по́диння, поді́ння; (осадок) гу́ща, фус, фу́си, поскрібки, недопитки, (общества) покидьки, (ед. подонок) покидьок: • подонки человечества – поде́нки лю́дства (лю́дськости); • подонки общества (перен.) – по́ки́дьки суспі́льні, грома́дські, покидьки (потолоч) суспільства, по́толоч суспі́льна или по́диння (зап. по́динє) суспі́льности, поде́нки суспі́льства. [Капу́сти ті́льки поде́нки зостали́ся в ді́жці (АС). Він відзначив у собі певне вагання, якусь, хоч і хвилинну, занепалість — словом те, що можна назвати легкодухістю. А права на це він, на свою власну думку, не мав жодного. Він — нова сила, покликана із сіл до творчої праці. Він — один з тих, що повинні стати на зміну гнилизні минулого й сміливо будувати майбутнє. Навіть за ту пахучу цигарку, покидьок якогось панича, його брав тепер сором (В.Підмогильний). В ньому був сум за дитячими роками й жаль за минулим, що на відстані набуває чар, незалежно від якості, і він сам надіявся, що ця тихенька скорбота розвіється, як танущий туман. А може, це просто були оденки тих невиразних хотінь та неоформлених прагнень, що роз’ятрює в серцях весна, нашіптуючи облесні слова про майбутнє, розпалюючи спрагу, обіцяючи якісь зміни, якесь простування, яка збуджує і бентежить душі різноманітним насінням, що, замість трояндами розквітнути, проростає частіше цупким полином (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Він так прагнув чого-небудь надзвичайного, і те, що з ним заговорив цей чисто виголений бистроокий представник суспільного подиння, з низьким голосом і тілом атлета, заговорив з моторошною, але приязною усмішкою, мало для нього, втомленого умовностями свого оточення, всю принаду несподіваної пригоди (М.Рябова, перекл. О.Генрі). — Це тому, що ти став поліцаєм, — докинув Хосе. — Ця робота вимотує всього. Та й не для тебе вона. Поліцаєві треба мати кам’яне серце, бути справжнім покидьком, якщо на те. А ти з біса вразливий (С.Бощевський, Л.Олевський, перекл. М.В.Льойоси)]. |
| Серпентарий – (от лат.) серпентарій, зміїнець. [Бо виявилося, що якраз психотерапевтів я боюсь. А крім них — ще гадюк. Це у мене з дитинства, довго розказувати. Власне, тому мене й немає в соціальних мережах. Тобто я собі, звісно, часом підглядаю, що там робиться. Проте зрідка зазирати в серпентарій через скло і поселитися в ньому на постійно — це ж усе-таки не одне й те саме, правда? (О.Бойченко). Що діялося з музикою? Так, її напруження зростало, додалося стогонів. Танцівниці зміїно полізли вгору постаментом, Пепа пригадав собі відразу два слова — серпентарій та серпантин, режисер Ярчик Волшебник у волохатому светрі щоразу виринав десь поруч, бризкаючи навсібіч екстазом і потом, вони майже одностайно втрьох виповзли нагору, де їх уже чекав пробуджений на своєму ложі коханець (Ю.Андрухович). В’юнке чорне волосся ручними вужами розповзлося по плечах, Утекло з серпентарію зачіски на волю вільну, Уляглося на груди високі, як на підводні скелі… (Г.Осадко)]. |
| Сосок – пипка, (у коровы, козы) ді́йка. [А з-за мурів огорожі дихає виноград холодками і висять жовті великі цитрини, наче жіночі з пипками груди (М.Коцюбинський). Як тіло чаділо на дні черені і серце боліло, волало мені. Ти біла, як скрипка, мала і туга, і зав’яззю — пипка і стогін — нога (В.Стус). Він її вимріяв, ту дівчину, чорняву та гнучку, як лозина, податливу, у котрий раз уже її розглядав сліпучо білу, немов з якогось теплого снігу виліплену, і цілував її високу шию, брунатні пипки маленьких і твердих, як кулачки, грудей (Р.Федорів). Усі три покоління об’єднує спільна колоніальна спадщина українського суспільства, чия душа сиротливо блаженствує на Невському проспекті, а губи спрагло смокчуть пипку Останкінської телевежі (В.Даниленко). Пробую масажувати їй цицьки, але Таня забороняє, каже, що ними буде годувати дітей. Хм? Дивна курка. Свою щілину, через яку будуть вилазити ці діти, віддає направо й наліво, а дойки — табу. Дивна курка (А.Дністровий). Вона торкається ними жита, і колосся, напевне, лоскоче чутливі пипки, тому випрямляючись, дівчина розминає груди руками, а під руками у неї справжнє багатство (брати Капранови). …Як заходила в річку — груди світилися молоком, Пипки, як писочки, пнулися вгору, до Місяця (Г.Осадко). Деякі анатомічні терміни потребують перегляду, наприклад глотка, таз, сосок (грудної залози), соскоподібний (лат. mastoideus), сосочковий (лат. papillaris), раковина (вушна, лат. auricula). Доцільно їх замінити на, відповідно, горло, миска (або мідниця), пипка, пипкоподібний (краще пипкуватий), пипковий, мушля, як є в давніших українських словниках, у яких не знаходимо наведених раніше росіянізмів (О.Томашевська, Є.Дзісь). Увесь залишок дня ми тільки те й робили, що співали, а вмируще сонце визирало з куточка неба, таке нерозбірливе, як пипка на грудях юної дівчини, побачена з відстані (Віталій Ракуленко, перекл. Чіґозі Обіоми). Сиділа навпроти нього з голими персами, що настовбурчилися пипками під його поглядом і прагнули, щоб їх споглядали і щоб ними захоплювалися. Всеньке її тіло обернулося до його очей, немов той сонях до сонця (Л.Кононович, перекл. М.Кундера). Як він і планував, її груди й набухлі пипки опинилися просто на рівні його обличчя. Якщо вона буде необережною, то випадково виколе йому око (Дар’я Беззадіна, перекл. Гелен Хоанг). Мати кепкувала, що в неї малі цицьки, не такі, мовляв, як треба, і вона соромилася їх, аж поки Томаш позбавив її тих комплексів. Тепер вони їй подобалися, проте кружала довкола пипок вона вважала надто великими і темними. Якби вона могла сама творити своє тіло, то зробила б пипки маленькими, делікатними, вони насилу пронизували б вигин грудей і барвою майже не відрізнялися б від її шкіри (Л.Кононович, перекл. М.Кундера)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ОСА́ДКИ образ. знебапа́ди. |
| ОСА́ДКОМЕР коротк. дощомі́р. |
| ОСА́ДНЫЙ, осадный жи́тель оточе́нець. |
| ОСАДИ́ТЬ (кого) ще прити́шити, вказа́ти /поста́вити на/ мі́сце. |
| ЗАСЕЛЯ́ТЬ, ще залю́днювати; заселя́ющий, що залю́днює тощо, засе́ленець, поселя́нин, оса́дник, оса́дчий, прикм. засе́лювальний, залю́днювальний; заселя́ющийся/заселя́емый, засе́люваний, залю́днюваний; заселя́емое ме́сто, засе́лище. |
| КОРЕНА́СТЫЙ ще окоре́нкуватий, оса́дкуватий, оцу́пкуватий, гамали́куватий. |
| НЕРАСТВОРИ́М стил. відповідн. го́ді розчини́ти [оса́док нерастворим о́сад го́ді розчини́ти; э́то нераствори́мо це го́ді розчини́ти]. |
| ОСАЖДА́ТЬ ще бра́ти в обло́гу, (просьбами) напосіда́ти з чим, хем. виділя́ти в о́сад; |
| ОСАЖДА́ТЬСЯ хем. ще випада́ти /виділя́тися/ в о́сад; осажда́ющий 1. що /мн. хто/ обляга́є тощо, ста́вши обляга́ти, змушений облягти́, за́йня́тий обло́гою, прикм. облого́вий, 2. що /мн. хто/ оса́джує тощо, ста́вши осаджувати, зда́тний осади́ти, оса́джувач, прикм. осадни́й тощо, оса́джувальний; осажда́ющие кого про́сьбы напосі́дливі проха́ння до кого; осажда́ющийся/осажда́емый 1. обло́жений, ото́чений, пі́дданний обло́зі, взя́тий в обло́гу, образ. в обло́зі, 2. оса́джуваний, виді́люваний в осад, прикм. осадни́й, г-я осадо́вий, м-я опадо́вий. |
| ОСЕДА́ТЬ (у землю) вгруза́ти, вроста́ти, (про пил) припада́ти, (у сейфі) збира́тися; оседать на зе́млю (про туман) припада́ти до землі́; оседа́ющий/оседа́емый що /мн. хто/ осіда́є тощо, ста́вши збира́тися, ра́ди́й осі́сти, осіда́ч, (у сейфі) нагрома́джуваний, зби́раний, (ґрунт) обсу́вний, (на дно) оса́джуваний, прикм. обсувни́й, заглибни́й, тех. осідо́вий, осідни́й; оседа́емый = оседающий; |
| ПЕРЕМЕЖА́ТЬСЯ ще перепліта́тися, образ. відбува́ти з пере́рвами, (сміхом) перевива́ти; перемежаться /с/ чем перетика́ти чим; перемежа́ясь упере́між, забут. про́гульком; перемежа́ющий що /мн. хто/ чергу́є, ста́вши переплітати, ра́ди́й перемежува́ти, перемежо́вувач, (сміхом) перевива́ч, перепліта́ч, пересипа́ч, прикм. переме́жливий, перени́зливий, перепа́дливий, переси́пливий, перениза́льний, перени́зувальний, перемережа́льний, перемере́жувальний, перемежува́льний, перемежо́вувальний, перевива́льний, перетика́льний, поперетика́льний, пересипа́льний, переснува́льний, пересно́вувальний; перемежающийся/перемежа́емый перени́заний, перени́зуваний / перемере́жаний, перемере́жуваний, перемежо́ваний, перемежо́вуваний, переви́ваний, перети́каний, поперети́каний, переси́паний, пересно́ваний, пересно́вуваний, переви́тий/ чим, оказ. пере́тканий; перемежающийся що чергу́ється тощо, черго́ваний, періоди́чно /ок. несистемати́чно/ повто́рювано, прикм. навперемі́нно, по́воро́тно, фраз. спазмати́чно, аритмі́чно, мозаї́чно, пере́хресно, шарува́тий, мере́жчано, стрибкува́ти, книжн. пере́мі́жни́й, образ. раз таки́й, раз таки́й, мозаї́чної структу́ри; (про кульгавість) на́воротний, на́воротливий, (про дощі) розпоро́шений, перепа́дистий [перемежающиеся оса́дки перепадисті о́пади], (про вогні) мерехтли́вий; перемежающаяся дуга́ стрибкува́та дуга́; перемежающаяся лихора́дка по́воро́тна /на́воротна/ лихома́нка; перемежающаяся хромота́ на́воротлива кульга́вість; пор. чередующийся. |
| ПОСЕЛЯ́ТЬ ще сели́ти; поселя́ющий 1. що /мн. хто/ селить тощо, за́йня́тий осе́ленням, зви́клий сели́ти, зго́дний посели́ти, осе́лювач /поселювач/, прикм. оказ. осе́льчий, осе́лювальний, посе́лювальний, 2. (в душі) що /мн. хто/ сі́є тощо, зда́тний посі́яти, сія́ч; поселяющийся/поселя́емый 1. се́лений, осе́люваний /посе́люваний/, поселе́нець, оса́дник, оса́дчий, 2. сі́яний, викли́каний, викли́куваний; |
| САДИ́ТЬСЯ (до праці) бра́тися, почина́ти що, (на коня, літак) всіда́тися, (на дієту) перехо́дити, (про літак) призе́млюватися, (на мілину) наска́кувати, (на росу) випада́ти, (на сонце) захо́дити; сади́ться в заса́ду на засіда́ти на кого; сади́ться в кало́шу укр. сіда́ти в калю́жу; садя́щий що /мн. хто/ са́дить тощо, зви́клий сади́ти, взя́вшись посади́ти, за́йня́тий саді́нням /саджа́нням/, саджа́льник, сади́льник, реконстр. саді́й, прикм. саджа́льний, сади́льний, ув’я́знювальний, призе́млювальний, оса́джувальний, стил. перероб. ста́вши сади́ти; садя́щийся/сади́мый са́джений, садо́влений, ув’я́знюваний, призе́млюваний, оса́джуваний; садя́щийся змушений сі́сти, при́вчений сіда́ний, (про тканину) схи́льний збіга́тися; садя́щийся на го́лову знахабні́лий; |
| ШАССИ́ укр. оса́да. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Атмосферный – атмосфе́рний, -а, -е; -ные осадки – атмосфе́рні о́пади. |
| Осада – обло́га, -ги, обляга́ння, -ння. |
| Осадка –
1) (здания) осіда́ння, -ння; 2) (судна) угли́бка, -ки; 3) (орудие у боча́ров для набивки обручей) наби́вач, -ча; (накипь, осадок) о́сад, -ду, гу́ща, -щі. |
| Осадный – обло́жний, обло́говий, -а, -е. |
| Осадок –
1) (атмосферн.) о́пад, -ду; 2) (гуща, отстой) о́сад, -ду, гу́ща, -щі. |
| Осадочный – осадо́вий, -а, -е. |
| Осаждать, осадить –
1) (крепость) обляга́ти, -га́ю, -га́єш, облягти́, -ля́жу, -ля́жеш, обступа́ти, -па́ю, -па́єш, обступи́ти, -плю́, -пиш; 2) (химич.) оса́джувати, -джую, -джуєш, осади́ти (осаджу́, оса́диш). |
| Осаждаться, осадиться –
1) (оселяться) осіда́тися, -да́юся, -да́єшся, осі́стися (ося́дуся, ося́дешся); 2) (неприятелем осаждаться) бу́ти в обло́зі. |
| Осаживать, осадить –
1) (вниз опускать) приса́джувати, -джую, -джуєш, присади́ти, -джу́, -диш, оса́джувати, осади́ти; 2) (пятить, подавать назад) збива́ти, -ва́ю, -ва́єш, зби́ти (зіб’ю́, зіб’є́ш), оса́джувати, осади́ти; 3) (заставить замолчать) приса́джувати, присади́ти, но́са вте́рти; 4) (поселять) оса́джувати, осади́ти (кого́ де). |
| Водворение –
1) (порядков) впрова́дження, запрова́дження, -ння; 2) (людей) оса́дження, осе́лення, -ння; 3) (спокойствия) утихоми́рення, -ння. |
| Колонизатор – колоніза́тор, -ра, оса́дник, -ка. |
| Колонизировать – колонізува́ти, -зу́ю, оса́джувати, -джую. |
| Колонизация – колоніза́ція, -ції, оса́дництво, -ва. |
| Колонист – колоні́ст, -та, оса́дчий, -ого; -ка – колоні́стка, -ки, оса́дча, -чої. |
| Обложение –
1) оподаткува́ння; 2) (осада) обло́га, -ги; 3) (что чем) обклада́ння, -ння. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Осадить марашку, тип. – усу́нути ля́псу. |
| Осадка (боч. инструм.) – наби́вач (-ча;) о. (здания, песка) – осіда́ння, о́сід (-ду); • о. (судна) – угли́бка. |
| Осадок (атмосф.) – о́пад (-ду); • о., хим. – о́сад (-ду); • о. (грязный) – ви́бруд (-ду); • о. выпадающий – ос. випадни́й; • о. комками – ос. грудкува́тий; • о. хлопьевидный – ос. клоччюва́тий. |
| Осадочный – осадни́й; • о., (высаживающий), плотн. – висадни́й. |
| Бассейн – басе́йн (-ну); • б. (водоем) – водо́йма; • б. (область питания реки) – сто́чище; • б. (водохранилище) – водо́ймище; • б., дол. отстойник – глиноусті́йник (-ка); • б. каменоугольный – басе́йн кам’яновугі́льний; • б. накопной – б. збірни́й; • б. осадочный – б. осадни́й; • б. отстойный – б.-усті́йник (-ка); • б. охладительный – б. охолодни́й; • б. питающий, реч. – сто́чище живи́льне; • б. промывной – б. промивни́й; • б. сборный – б. збірни́й; • б. сливной – б. зливни́й; • б. сберегательный – б. збережни́й; • б. загниватель, техн. – водо́йма-загни́вач (-ча). |
| Вантуз – ванту́з (-за́); • в. воздушный – в. повітряни́й; • в. осадочный – в. осадни́й. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)