Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «паралельно»
Шукати «паралельно» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Паралле́льно – парале́льно, рівнобі́жно з чим, рівноле́жно з чим.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Барабан –
1) (в разн. знач.) бараба́н, (редко, муз.) тараба́н, (для навивания проволоки, кабеля, ещё) наві́й;
2) (часть ворота, на которую навивают канат) бара́н:
• барабан парового котла – барабан парового котла;
• бильный барабан – ше́рет;
• заби́ть в барабан – забараба́нити, затараба́нити, (дробь) задріботі́ти;
• по барабану (безразлично) – (разг., жарг.) по барабану, по цимбалах, до лампочки, паралельно, фіолетово, плювати, (грубо, рус.) пофіґ;
• подающий барабан – (техн.) подавач.
[Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (І.Франко). Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули (О.Олесь). Як митцеві, мені якось по барабану, відтворює ця річ історичну правду, чи ні, якщо вона стильна (Лесь Подерв’янський). — Чесно кажучи, мені пофіґ, Дано, що тобі кепсько (А.Мухарський). Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах. (Ю. Винничук). Просторікують якісь там сопливі інтелігетики? Або протестують кабінетні шевченкознавці, чи самозвана еліта у драних штанях? Усе це нам по цимбалах, по барабану, тобто — до лампочки Ілліча. Ми за широкими плечима, тож і тухлі яйця нам не страшні (Віра Носенко). І осли грають роль в музиці: їхню шкіру натягують на барабан (Еміль Кроткий). Під палкою навіть в барабані пробуджується Муза (С.Є.Лєц). 1. Деколи першу скрипку в оркестрі грає барабан. 2. Настрій класний, весняний! Іду, усміхаюсь… У мене сьогодні неділя і мені по барабану, що в усіх середа!]. Обговорення статті
Ритм – (греч.) ритм.
[Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь  які  нам  не  процідиться  зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)]. Обговорення статті
Фиолетово – фіолетово, (безразлично, ещё, сленг.) фіялково, бузково, пополам, паралельно, перпендикулярно.
[Я не плюнув на суспільство, Це воно плює на мене, І світогляд мій яскравий — Фіолетово-зелений, Я не хочу буть героєм, Я не заздрю Робін Гуду, Якщо свинка я з дитинства, Значить, свинкою я буду! (Андрушка). Прости мені, що я живу, мов степ: З відкритим серцем і прозорим словом. Від недоречних світ давно затерп, А їм… Що їм?.. Однаково-бузково (Тетяна Яков’юк)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Параллельный – парале́льний, рівноле́жний, -а, -е; -но – парале́льно, рівноле́жно.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Параллельный – паралельний; рівнобіжний. Параллельно с чем – паралельно, рівнобіжно чому, до чого.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

антагоні́стка, антагоні́сток; ч. антагоні́ст
непримиренна супротивниця. [Паралельно із сюжетною лінією Шури розгортається сюжетна лінія її антагоністки <…>. (Валентина Школа «Фольклоризм української драматургії 20-30 років ХХ століття»: дисертація, 2018). Намагаючись піти від однозначності антагоністок, Бертон не дуже вдало окарикатурює їх. (День, 2012). Тим більше, що Михайло майже не танцював, а я мав велике бажання по можливості рідше зударятися з моєю шановною антагоністкою ... (Улас Самчук «На твердій землі», 1966). Чоловік Амелі, дами, що вважала себе антагоністкою пані де Баржетон <…>. (Оноре де Бальзак «Утрачені ілюзії», пер. Євгенія Рудинська, 1937). Що це Русова – моя антагоністка старається за мене? (Михайло Коцюбинський «Листи», 1898).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 31.
офіціа́нтка, офіціа́нток, офіція́нтка, офіція́нток; ч. офіціа́нт, офіція́нт
працівниця ресторану, кав’ярні та ін., яка подає відвідувачам страви і напої. [Не встигла офіціянтка прийняти замовлення, як мати відрізала: – Ніякої там булки. (orphancenter.org.ua, 12.04.2021). Після того їй довелося повернутися та працювати офіціанткою паралельно з навчанням – тоді вона зрозуміла, чого вартують гроші. (Версії, 2020). – Так, – погодився Кароль, – вона не виглядає на велику княжну, що працює офіціянткою у дешевому паризькому бістро. (Василь Кожелянко «Срібний павук», 2002). Хіба вона не офіціантка? – трохи здивувався ти. (Юрій Андрухович «Московіада», 1992). Ходімо, друже, в театральну ресторацію, там жінчина сестра працює офіціанткою, то вже щось добудемо. (Григір Тютюнник «День мій суботній», 1980). Івакін гучно покликав офіціянтку. (Роман Андріяшик «Полтва», 1968). Зарослий, похилий, постарілий, сидів і чекав офіціантки. (Роман Іваничук «Край битого шляху», 1962). В цей час офіціянтка прийшла розплачуватися. (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949). Він пройшов його, вийшов на веранду й сів поруч нашого столика; не гаючись, він упіймав за руку малу й круглу японку, вдягнену, як усяка офіціантка європейського провінційного ресторану. (Олександр Мар’ямов «Береги дванадцяти вод», 1930).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 533.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 817.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) – офіціянтка.

Запропонуйте свій переклад