Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «пожать»
Шукати «пожать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пожа́ть –
1) См. Пожима́ть;
2) см. Пожина́ть.
Пожима́ть, пожа́ть – дави́ти, стиска́ти (ча́сом, часа́ми), (слегка) поти́скувати (зле́гка), сов. подави́ти, сти́снути, поти́снути що.
• -ма́ть руку кому, кого за руку – стиска́ти (сти́сну́ти) кому́ ру́ку, кого́ за ру́ку. [Я стисну́ла йому́ ру́ку (Рудан.). Сти́сну щи́ро за ру́ченьку, в гу́бки поцілу́ю (Чуб. V)].
• -ма́ть друг другу руки – рука́тися, порука́тися, ру́чка́тися, пору́чка́тися.
• -ма́ть плечами – зни́зувати и низа́ти, знизну́ти (реже зниза́ти) плечи́ма, здвига́ти, здвигну́ти, стина́ти, стену́ти плечи́ма, стули́тися плечи́ма.
• Пожа́тый – поти́снутий, сти́снутий.
• -ться – щу́литися, зщу́люватися, ко́рчитися, ї́житися.
Пожина́ть, пожа́ть – пожина́ти, пожа́ти, збира́ти, зібра́ти що. [Хто сі́яв зло, той пожина́в скорбо́ту (Куліш)].
• Что посеешь, то и -жнё́шь – що посі́єш, те й збере́ш.
• -на́ть плоды трудов своих – зажива́ти плоді́в своє́ї пра́ці.
• -на́ть лавры – збира́ти ла́ври.
• -ться – пожина́тися, жа́тися, пожа́тися, бу́ти пожа́тим.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пожимать, пожать – стиска́ти, -ка́ю, -ка́єш, стисну́ти, -ну́, -неш; -мать, -жать плечами – здвига́ти, здвигну́ти, стиска́ти, стисну́ти плечи́ма; -ся – щу́литися, зщу́литися, -люся, -лишся.
Пожинать, пожать – зжина́ти, -на́ю, -на́єш, зжа́ти (зіжну́, зіжне́ш), пожа́ти, збира́ти, -ра́ю, -ра́єш, зібра́ти (зберу́, -ре́ш).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Плечо
• Взваливать, взвалить (класть, положить) на плечи чьи, кому – складати, скласти (класти, покласти, звалювати, звалити) на кого (на плечі чиї, кому).
• Висеть на плечах у кого – висіти на плечах у кого.
• Все лежит на моих плечах – усе лежить на моїх плечах; уся відповідальність (увесь клопіт) [лежить] на мені.
• Выносить (нести), вынести на [своих (собственных)] плечах – виносити (нести), винести на (своїх) плечах (на собі).
• Голова на плечах у кого; имеет голову на плечах кто – має голову на в’язах (на в’язях) хто; є голова на плечах у кого; знається (розуміється) на дечому хто.
• За плечами (быть, иметься, иметь…) – за плечима (за собою) (бути, мати…).
• Как (будто, словно, точно…) гора с плеч [свалилась] у кого – як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав.
• Косая сажень в плечах – сажневі плечі (рамена).
• Лежать (быть) на плечах кого, чьих, у кого – лежати (бути) на плечах чиїх (нагорбі чиєму), у кого.
• Ложиться, лечь на плечи чьи, кому – лягати, лягти на плечі чиї, кому.
• Не по плечу кому что (разг.) – не до снага (не під силу) кому що; понад силу кому що; (іноді) не доріс до того хто.
• Перекладывать, переложить на плечи чьи, кому – перекладати, перекласти на плечі чиї, кому.
• Плечом к плечу, плечо [о] плечо – пліч-о-пліч, плече до плеча (іноді плече у в плече); опліч (попліч).
• Пожимать, пожать плечами – низати, знизувати, знизати плечима; стенути плечима; стискати, стиснути плечима.
• По плечу кому – до снаги (під силу) кому.
• Сваливаться, свалиться с плеч кого, чьих – Див. сваливаться.
• Сидеть на плечах у кого – сидіти на плечах у кого.
• Со всего плеча – навідліг; з усієї снаги (з усієї сили); щосили (щодуху).
• С плеч долой – та й край (мороці); тай квит; та й по всьому; збувся (позбувся) клопоту (халепи).
• С плеч сбросить (свалить, скинуть…) – скинута з плечей.
• С чужого плеча костюм – убрання (костюм, одіж) після когось, з чогось; з чужого плеча костюм (одіж).
Плод
• Вкушать, вкусить плоды чего – заживати, зажити плодів чого.
• Запретные плоды – заборонений плід (овоч).
• Запретный плод сладок – заборонений плід солодкий (найприємніший); (розм. також) Кортить, як не можна. Пр.
• Огородные плоды (овощи) – городина.
• Плоды долголетнего труда – плоди (здобутки, наслідки) довгорічної (довголітньої) праці.
• Поживать, пожать плоды (своего труда) – пожинати, пожати плоди (своєї праці).
• Приносить, принести плоды – давати, дати плоди.
• Садовые плоды – садовина (овочі).
Пожимать
• Давай пожмём друг другу руки – потиснім(о) одне одному (один одному, одна одній) руки.
• Пожимать, пожать друг другу руки – тиснути, потиснути одне одному (один одному, одна одній) руки; ручкатися, поручкатися.
• Пожимать, пожать плечами (плечом) – знизувати, знизати (стенати, стенути, стискати, стиснути) плечима.
Пожинать
• Пожинать, пожать лавры – збирати, зібрати (пожинати, пожати) лаври; заживати, зажити (здобувати, здобути) слави.
• Пожинать, пожать плоды чего-либо, какие-либо (книжн.) – збирати, зібрати (пожинати, пожати) плоди чого; користуватися, покористуватися з плодів чого.
• Что посеешь, то и пожнёшь – що (яке) посієш, те (таке) й збереш (пожнеш). Пр. Як дбаєш, так і маєш. Пр. Наори мітко та посій рідко, то й уродить дідько. Пр. Посієш недбало — збереш мало. Пр. Як господар коло ниви ходить, так вона і родить. Пр. Як заробиш, так і відбудеш. Пр. Хто як постеле, так і виспиться. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зни́зувати, зниза́ти –
1) снизывать, снизать;
2) и зни́зуватися, зниза́тися плечи́ма – пожимать, пожать плечами.
Пожина́ти, -на́ю, пожа́ти, -жну́, -жне́ш – пожинать, пожать.
Поти́скувати, -кую, потиска́ти, -ка́ю, поти́снути, -ну –
1) пожимать, пожать, сжимать, сжать, давить, придавить.
• Моро́з поти́с – мороз усилился.
2) швырять, швырнуть, бросить;
3) отправиться, пойти;
потиска́тися – (сов. в.) потесниться.
Стену́ти – качнуть.
• Стену́ти плечи́ма – пожать плечами.
Сту́лювати, сту́люю, стуля́ти, -ля́ю, стули́ти, -лю́ –
1) складывать, сложить одно с другим, сжимать, сжать.
• Стули́ти о́чі – а) зажмурить глаза; б) умереть.
2) соорудить, сделать кое-как;
сту́люватися, стули́тися –
1) складываться, сложиться, сжиматься, прижаться друг к другу;
2) (о человеке, животном) с’еживаться, с’ежиться.
• Сту́люватися, стули́тися плечи́ма – пожимать, пожать плечами.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Сеять ветер, чтоб пожать бурю. Див. Что посеешь, то и пожнешь.Что посеешь, то и пожнешь. Див. Кто сеет ветер, тот пожнет бурю. —
1. Хто товче, той хліб пече.
2. Як посіяв, так і зібрав
3. Трусіться рубці, дивіться людці: як робимо, так ходимо, як дбаємо, так маємо.
4. Якби пес не сидів, то б зайця зловив.
5. Як заробив, так і відбудеш.
6. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють.
7. Де гріх, там і покута.
8. Терпи, тіло: маєш, що хотіло.
9. Де господар не ходить, там нивка не родить.
10. Сіє вітер, вітром жати буде.
11. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
12. Поки не упріти, пити не уміти.
13. Хто як постеле, так і виспиться.
14. Хто вітрові служить, тому димом платять.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Знизну́ти(ся), -зну́(ся), -не́ш(ся), гл. — плечи́ма. Пожать плечами. Знизнув(сь) плечима та й пішов. НВолын. у.
Зни́зувати, -зую, -єш, сов. в. зниза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Снизывать, снизать. Знижи мені оце намисто.
2) Натыкать, наткнуть на что острое, пронзить. Возміте Байду, повісіте і на острий гак знижіте. АД. І. 149.
3) — плечи́ма. Пожимать, пожать плечами.
Пожина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. пожа́ти, -жну́, -жне́ш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Взяли мене да й пожали, у снопики пов’язали. Чуб. V. 538.
Постиска́ти, -ка́ю, -єш, гл.
1) Пожать (во множествѣ).
2) Стянуть туже (во множествѣ). Постискайте ходаки, а то води нальється. Каменец. у.
Стену́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Качнуть. Грин. III. 405. Човна стенув.
2) — плечи́ма. Пожать плечами. Св. Л. 107.
Стиска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. стисну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Ном. № 724. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Левиц. І. 185. Хто тисне, тому груди стисне. Ном. № 14267. За се́рце стисну́ло. Сжалось сердце. Жа́ль ду́шу стиска́є. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає. Чуб. V. 16.
2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Чуб. III. 36. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65.
3) — плечи́ма. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима. Рудч. Ск. І. 212.
Стуля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. стули́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Складываться, сложиться вмѣстѣ, сжиматься, сжаться, прижиматься, прижаться другъ къ другу. Чи так у вас, як у нас на березі колючки? Чи так у вас, як у нас стуляються губочки? Мил. 108. Дід трохи притомивсь, вже і торба з запасом стулилась. Стор. І. 98.
2) О человѣкѣ, животномъ: съеживаться, съежиться. — плечи́ма. Пожать плечами. Стуливсь плечима та й пішов. НВолын. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пожа́ть, ся = д. Пожима́ть і Пожина́ть.
Пожима́ть, пожа́ть = ти́скати, стиска́ти, поти́скувати, поти́скати, сти́снути; рука́ти ся, порука́ти ся, пору́чкати ся. — Він дивить ся, вихваля́є, стиска́є мінї руку. Пісоч. — Зустрілись, поручкались тай пішли. Хар. (Пр. д. ще під сл. Жать 1). — Пожима́ть, пожа́ть плеча́ми = здвига́ти, сти́снути плечи́ма.
Пожина́ть, пожа́ть = зжина́ти, зжа́ти, пожа́ти (хлїб). — Пожа́ть лавры = запобі́гти сла́ви.

Запропонуйте свій переклад