Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей
Запропонувати свій переклад для «придавать придать»
Шукати «придавать придать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Придава́ть, прида́ть – додава́ти, дода́ти, надава́ти, нада́ти, наддава́ти, надда́ти, придава́ти, прида́ти, добавля́ти, доба́вити. [Страх обгорну́в за́йця, дода́в ще бі́льшої пру́дкости його́ нога́м (Коцюб.). Несамови́ті спі́ви надава́ли карти́ні о́браз чого́сь гаря́чого, палко́го, вакхана́льного (Неч.-Лев.)].
• -дава́ть силы, смелости кому-л. – додава́ти, надава́ти кому́ си́ли, смі́ливости, відва́ги.
• -ва́ть духу, бодрости, охоты – додава́ти или надава́ти ду́ху, бадьо́рости, охо́ти.
• -ва́ть значение – надава́ти ваги́, дава́ти вагу́ чому́-н. [Чого́ ви тако́ї вели́кої ваги́ надаєте́ ме́ртвій ци́фрі? (М. Левицьк.). Платоні́чній любо́ві я ваги́ не даю́ (Кониськ.)].
• -ва́ть, -да́ть мало значения чему-л. – легкова́жити, злегкова́жити що.
• -ва́ть выражение – надава́ти, нада́ти ви́разу.
• Прида́нный – до́даний, на́даний.
Ва́жность –
1) (спесь) пи́шність, пиха́; (вульг.) бундю́чливість, пиндю́чливість (р. -вости), при́нда;
2) (большое значение) вага́, важли́вість, пова́жність, зна́чність; (степенность) пова́га, вели́чність.
• Велика ва́жность! – вели́ка вага́! вели́ка моція́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!
• Что за ва́жность! – що за ва́жниця!
• Иметь (возыметь) ва́жность – ва́жити, зава́жити.
• Придавать, придать ва́жность – надава́ти (сов. нада́ти) ваги́ [вагу́] чому́.
Значе́ние –
1) (смысл) значі́ння и зна́чення, розумі́ння. [Бра́ти слова́ в то́му розумі́нні, яке́ вклада́є в них а́втор (Єфр.). Сло́во «лаху́дра» ма́є перві́сне значі́ння: «обде́рта», «обі́дранка» (Крим.). Хіба́ суспі́льність у широ́кім розумі́нні того́ сло́ва… (Крим.)].
• В полном, прямом -нии слова – у ці́лім, у вла́снім розумі́нні сло́ва;
2) (важность значительность, вес) вага́, си́ла, значі́ння и зна́чення, зна́чність, ва́жність (-ности). [Це для ме́не не ма́є жа́дної ваги́ (никакого -ния) (Сл. Гр.). Спра́ва се вели́кої ваги́ (Грінч.). Ма́тимуть першоря́дне значі́ння (Н. Гром.)].
• Иметь -ние – ва́жити, ма́ти вагу́, си́лу.
• Иметь первостепенное -ние – ма́ти першоря́дне значі́ння (зна́чення), першоря́дну вагу́.
• Иметь большое -ние – ма́ти вели́ку, значну́ вагу́, ве́лико, бага́то ва́жити, (сов. зава́жити). [З и́нших о́глядів ве́лико ва́жать для нас пра́ці: Ів. Франка́ та Грінче́нка (Єфр.). Бага́то зава́жив той факт, що…(Крим.)].
• Возыметь -ние – зава́жити, набу́ти ваги́, здобу́ти вагу́.
• Иметь преобладающее -ние – ма́ти перева́жне значі́ння, переважа́ти.
• Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. – зава́жити бага́то, ма́ло у чо́му. [Ле́две чи мо́жна сподіва́тися, щоб ця спра́ва бага́то зава́жила тепе́р у на́шому житті́ (Н. Рада)].
• Не лишено -ния – не без ваги́.
• Придавать, -дать чему -ние – надава́ти, нада́ти ваги́ чому́, дава́ти, да́ти вагу́ чому́, вагу́ кла́сти, покла́сти на що.
• Не придавать -ния – не (на)дава́ти ваги́ чому́, не бага́то собі́ роби́ти з чо́го. [Вели́кої ваги́ цьо́му не надали́ (Крим.). Я не бага́то собі́ ро́блю з то́го смі́ху (Франко)].
• Придавать, придать мало -ния – легкова́жити, злегкова́жити що, ва́жити, зва́жити ле́гко чого́, що. [Не годи́лось так ле́гко ва́жити тіє́ї си́ли (Куліш). Він забува́в або легкова́жив те, що́ Шевче́нко каза́в про наро́д (Грінч.)].
• Не следует придавать большого -ния этому случаю – не слід надава́ти вели́кої ваги́ цьо́му ви́падкові (цій приго́ді).
• Приобретать, -бресть -ние – набува́ти, набу́ти ваги́, си́ли, ва́жности, забира́ти, забра́ти си́лу, узя́ти си́лу, увіхо́дити, увійти́ в зна́чність. [Таку́ си́лу забра́ли запоро́жці (Сторож.)].
• Имеющий -ние (важный) – ва́жний, важли́вий.
• Событие большого -ния – поді́я вели́кої ваги́.
Охо́та –
1) охо́та, хіть (р. хі́ти), бажа́ння. [Вели́ку хіть до малюва́ння ма́є. Роблю́ з своє́ї охо́ти, а не з нака́зу = делаю по своей -те, а не по приказанию. Нема́є бажа́ння жи́ти].
• С -той – з охо́тою, залюбки́, охо́чим се́рцем, охо́че; см. Охо́тно.
• С большой -той – з вели́кою охо́тою, охо́чим се́рцем, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом.
• -та есть у кого, -та берёт кого – охо́титься хто, хіть бере́ кого́.
• Нет -ты – не охо́та, не бере́ охо́та.
• Прошла -та у кого – відхоті́лося кому́, знеохо́тився хто.
• Если есть -та – як охо́та.
• Пришла -та – спа́ла охо́та кому́.
• -та разбирает – охо́та шиба́є кого́, охо́та зно́сить кого́, корти́ть кого́.
• Возбуждать, возбудить -ту у кого, в ком – розохо́чувати, розохо́тити кого́.
• Придавать, придать -ту кому – підохо́чувати, підохо́тити кого́.
• Почувствовать -ту – зохо́титися до чо́го.
• Отбить -ту у кого – знеохо́тити кого́.
• Потерять -ту к чему – знеохо́титися до чо́го.
• Из’явить, выразить -ту – зохо́титися, поохо́титися; (о мног.) позохо́чуватися.
• -та пуще неволи – охо́та гі́рше нево́лі (Ном.);
2) ло́ви, вло́ви (-вів), полюва́ння, мисли́вство, лове́цтво, стріле́цтво.
• Добыть на -те – уполюва́ти, наполюва́ти, ви́полювати.
• Место для -ты – ло́вище.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (пар) пара, дух;
6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (быстрота) дух, мент, мах;
8) (исповедь) сповідь (р. -ди):
• близкий по духу – рідний душею; одного духу;
• быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
• быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
• быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
• в духе чего – як що;
• в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
• во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
• в один дух – удух;
• вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
• воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
• дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
• дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
• дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
• духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
• духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
• дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
• живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
• за одним духом – одним нападом;
• злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
• злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
• идёт дух (запах) – чути, вже чути;
• идти на дух – до сповіди йти;
• идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
• и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
• испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
• как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
• на дух не переносить – нутряна неприязнь;
• не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
• не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
• не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
• нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
• ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
• ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
• одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
• падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
• переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
• перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
• поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
• по духу – по духу;
• подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
• придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
• присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
• притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
• продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
• расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
• Святой Дух – Святий Дух;
• святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
• собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
• тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
• упавший духом – занепалий духом;
• упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
• чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
• что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Придавать, придать –
1) (прибавлять) додава́ти, -даю́, -дає́ш, дода́ти (дода́м, додаси́) (чого́ кому́);
2) (приписывать) надава́ти, -даю́, -дає́ш, нада́ти (нада́м, надаси́) (чого́ чому́).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Придавать, -дать – надава́ти, нада́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выражение
• Выражение лица – вираз обличчя (лиця); вираз на лиці (на виду, на обличчі). [Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він збирався геть… Панч.]
• Глаза, лицо без выражения – безвиразні (невиразні, невиразисті) очі; очі без виразу; безвиразне (невиразне) лице (обличчя); лице (обличчя) без виразу. [Середнього віку чоловік з невиразним обличчям. Н.-Левицький.]
• Говорить, читать без выражения – говорити, читати безвиразно.
• Извините, простите за выражение – пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] (іноді у цім) слові; не вам (не при вас) кажучи; шануючи (шанувавши) слухи ваші. [Пробач мені на слові цім, мій пане… Кочерга. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Сл. Гр.]
• Лишать, лишить выражения (делать невыразительным) – зневиразнювати, зневиразнити.
• Находить, найти выражение в чём – виявлятися, виявитися (виливатися, вилитися) у чому; знаходити, знайти свій вираз (вияв) у чому. [Уся любов її виливалася в піснях. З нар. уст.]
• По выражению кого – за висловом чиїм, кого; як висловився хто; (розм.) мовляв хто (словами чиїми, кого).
• По выражению лица – з виразу обличчя.
• Придавать, придать выражение лицу – надавати, надати виразу обличчю.
• Читать стихи с выражением (с чувством) – читати (декламувати) вірші виразно (з почуттям).
Дух
• Быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі); добре матися (добре ся мати).
• Быть не в духе (разг.) – бути у поганому (лихому, у негарному, не в доброму) настрої; бути не в доброму дусі; бути не в настрої; (жарт.) муха в носі в кого.
• В здоровом теле здоровый дух – здорове тіло — здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух.
• Во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, іноді давн. щотху) бігти, летіти, мчати.,.; на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…; дух уступив у кого; (зрідка слов’янізм) воспрянув духом хто.
• Дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого; (іноді) дух спустив хто.
• Дух времени, эпохи – дух часу, доби.
• Дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло); дух займається, зайнявся (забивається, забився).
• Дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності (протиріччя), заперечування, сумніву.
• Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові.
• И дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер).
• Испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух; спустити дух (іноді душу); пуститися духу; (зниж.) визіхнути (визівнути) духа; зітхнути; (згруб.) кикнути (ґиґнути). [Бити коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув. П. Куліш.]
• Как на духу (разг. устар.) – щиросердно; як на сповіді.
• Не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що; не наважитися (не зважитися) зробити що.
• Не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому; не насміє, не насмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто.
• Нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (іноді підневідив).
• Ни слуху ни духу (разг.) – (а)ні чутки (а)ні звістки за кого нема; і голосу нема(є); слухи загули за ким; слід за ким загув; (а)ні слуху (а)ні духу; ні слуху ні прослуху.
• Ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю.
• Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; за один дух; духом (душком, удух); миттю (вмить).
• Падать духом – занепадати (підупадати) духом; упадати на дусі; (іноді) падати серцем.
• Переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух; віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути); передихати, передихнути; відсапувати(ся), відсапати(ся), відсапнути(ся).
• Подъём духа; испытывать подъём духа – піднесення [духу]; зазнавати (відчувати) піднесення [духу]; (образн.) рости вгору; душа росте вгору в кого, кому; світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого; дух уступив у кого.
• Придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому; додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому.
• Присутствие духа – самовладання, притомність духу (іноді духопритомність).
• Продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); (образн.) виводити далі ту саму нитку; співати і далі тієї ж (тієї самої).
• Расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор); дух.
• Святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом.
• Собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості); зібратися на відвагу; наважитися (зважитися).
• Упадок духа – зневір’я; занепад (підупад) духу.
• Чтоб твоего духу здесь не было! (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!; щоб і твого духу не чути було!
• Что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти; на всю витягу бігти.
Придавать
• Не придавать значения чему – не надавати ваги (значення) чому; легковажити що.
• Придавать, придать вкус чему – надавати, надати смаку чому; смачити, присмачити що.
• Придавать смелость кому – додавати сміливості (відваги, духу) кому.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Придавать, -дать –
1) (приписывать) – надава́ти, нада́ти; п. большое значение – надава́ти великої ваги; п. чему слишком мало значения – на́дто легкова́жити що;
2) (прибавлять) – додава́ти, дода́ти.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Придавать, придать — додава́ти, дода́ти; надава́ти, нада́ти.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)