Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Запропонувати свій переклад для «прошение»
Шукати «прошение» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Проше́ние –
1) (действие) проха́ння, про́шення;
2) проха́ння, пода́ння, (письменное) суплі́ка.
• Подать -ние кому – пода́ти проха́ння до ко́го.
• Увольниться в отставку по -нию – пода́тися само́му на димі́сію, попроха́тися на димі́сію. Срв. Про́сьба.
Исково́й и Иско́вый – позо́вний.
• -ва́я давность – зада́внення по́з(о)ву.
• -во́е право – пра́во по́з(о)ву, позо́вне пра́во.
• -во́е прошение – позо́вне проха́ння, позо́вна зая́ва.
• -ва́я сторона – позо́вна (стар. поводо́ва) сторона́.
• -во́е требование – позо́вне домага́ння, позо́вне виправля́ння.
• -вы́е тяжбы – позо́вні спра́ви.
II. Мирово́й, прлг. (от I. Мир) – мирови́й.
• -ва́я запись – мирови́й за́пис (-су), мирова́ (-во́ї), лист про мирову́.
• -вое прошение – мирове́ проха́ння, мирова́.
• -ва́я сделка, см. Мирова́я.
• Заключить -ву́ю сделку – скла́сти, зроби́ти, підписа́ти мирову́ (-ву́ уго́ду).
• -во́е соглашение – мирова́ (полюбо́вна, любо́вна) зго́да. -во́й посредник, судья, см. I. Мирово́й.
Подава́ть, пода́ть – подава́ти, пода́ти, дава́ти, да́ти кому́ що; (кушанье) (по)дава́ти, (по)да́ти, видава́ти, ви́дати, ста́вити, поста́вити кому́ що. [Пода́в ми́лостиню. Хто ра́но встає́, тому́ бог дає́. Вона́ ви́дала пана́м вече́рю (Коцюб.). Поста́вили їм смета́ни].
• Пода́й (ка), пода́йте (ка) сюда – пода́й (лише́нь), пода́йте (лише́нь) сюди́, ке, ке́те сюди́.
• -ва́ть обед – дава́ти обі́дати.
• -да́ть кушанье на стол – пода́ти (поста́вити) стра́ву на стіл.
• -да́й сюда лодку – дава́й сюди́ човна́.
• -да́ть голос – о(б)зива́тися, обізва́тися (до ко́го), да́тися чу́ти.
• -да́ть голос за кого-л. – подава́ти, пода́ти го́лос на (за) ко́го, голосува́ти на (за) ко́го, віддава́ти, відда́ти го́лос кому́.
• -да́ть мысль – пода́ти ду́мку.
• -да́ть весть о себе – (по)да́ти (з)ві́стку про се́бе.
• -да́ть жалобу на кого – подава́ти, пода́ти ска́ргу на ко́го, приска́ржувати, приска́ржити кого́, жалі́тися, пожалі́тися на ко́го. [Пода́в у суд ска́ргу на ньо́го. Приска́ржив мене́ за рабу́нок (Франко)].
• -ва́ть ко взысканию – заклада́ти, заложи́ти по́зов кому́.
• -ва́ть прошение о чём – подава́ти проха́ння про що (за що).
• -дать надежду – (по)дава́ти, (по)да́ти наді́ю кому́ на що, роби́ти, зроби́ти наді́ю кому́ на що. [І ді́тям не ро́бимо наді́ї на кра́щу до́лю (Франко)].
• Он -даё́т большие надежды – він подає́ вели́кі наді́ї.
• -ва́ть кому ложные надежды – подава́ти ма́рні наді́ї, наді́ями мани́ти кого́.
• -ва́ть руку – (по)дава́ти, (по)да́ти ру́ку кому́, (здороваться за руку) ру́чка́тися, пору́чка́тися, рука́тися, порука́тися з ким. [І ша́пки не зняв, і руки́ не дав. У нас не було́ тіє́ї мо́ди, щоб ру́чка́тися].
• -да́ть кому руку помощи – підложи́ти ру́ку під ко́го́. [Були́ такі́ лю́ди, що й тут підложи́ли-б свої́ ру́ки під вели́кого Кобзаря́ (Куліш)].
• -да́ть помощь, см. Ока́зывать помощь. Рукой -да́ть – ті́льки що не ви́дко, як па́лицею доки́нути. [Чолові́кові додо́му ті́льки що не ви́дко].
• -да́ть совет – (по)дава́ти, (по)да́ти ра́ду, пора́ду кому́ (посоветовать) ра́дити, пора́дити, ра́яти, пора́яти кого́, но кому́ що, нара́яти кому́ що. [Нема́ кому́ пора́доньки да́ти (Шевч.)].
• -да́ть пример – при́від да́ти, призві́д показа́ти кому́. [Як ви дасте́ при́від, то й и́нші зро́блять те са́ме].
• -ва́ть повод, см. По́вод.
• -ва́ть о здравии, за упокой – (по)дава́ти, (по)да́ти на ча́сточку за ко́го.
• -ва́ть что-л. в какую-л. сторону – посува́ти, посу́нути що в яки́й бік.
• По́данный – по́даний.
• Обед -дан – обі́д на столі́.
Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)].
• Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?;
2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)].
• -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)].
• -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́.
• У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися.
• -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)].
• -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)].
• -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки.
• -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві.
• Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої.
• Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно.
• -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние.
• -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т.
• -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение.
• -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що.
• -ть на свой счёт –
а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт;
б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)].
• -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта).
• -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію.
• -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти.
• -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти).
• -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го.
• -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів.
• -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
• -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го.
• -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́.
• -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)].
• -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння.
• -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)].
• -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що.
• -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що.
• -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким.
• -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)].
• -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт.
• -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду.
• -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне.
• -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду).
• -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду.
• -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́.
• -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́.
• -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства).
• -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки).
• -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію.
• -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до…
• -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́.
• -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)].
• -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися.
• -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру.
• -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)].
• Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)];
3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)].
• Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й;
4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)].
• -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти.
• Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́.
• -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́;
5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)].
• -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця.
• -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу].
• -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги.
• Принима́емый – при́йманий.
• При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки.
• -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Прошение – проха́ння, -ння.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Прошение – прохання. По прошению – на прохання. Вследствие прошения – зважаючи на прохання.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Же́бри, -рів – нищенствование, попрошайничество, прошение милостыни.
• Піти́ на же́бри – пойти нищенствовать.
Суплі́ка – прошение, челобитная.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Прошение – проха́ння; вследствие -ния – зважа́ючи на проха́ння; по -нию (постановить) – на проха́ння.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Же́бри, -рів, м. мн. Нищенствованіе, попрошайничество, прошеніе милостыни. Піти́ на же́бри. Пойти нищенствовать. Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти. Ном. № 9871.
Суплі́ка, -ки, ж. Прошеніе, письменная просьба. Супліка до Грицька К.... и Г. Арт. (О. 1861. III. 87). Подаваймо супліку до архирея, щоб прислав нам попа. Св. Л. 126.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Проше́ніе = 1. проха́ння, про́хань, про́зьба. 2. про́зьба, суплїка (С. З.).

Запропонуйте свій переклад