Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «село»
Шукати «село» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Брань –
1) війна́, воюва́ння, бій;
2) ла́йка, ла́яння, ла́янка, свар, сварі́ння, гризня́ (р. -ні́), гри́мання; (грубая) псякува́ння; (в глаза) нао́чна ла́йка; (площадная) гниле́ сло́во, матірщи́на, матю́к, моско́вщина. [Ла́ють, скверня́ть його́ моско́вщиною, – він мовчи́ть, не відла́юється (Г. Барв.)]; (с упоминанием черта) чо́рне сло́во, ла́яння-че́ркання.
• Осилить в -ни – перела́яти. [Ла́яла, ла́яла – наси́лу все село́ перела́яла].
• Добить с -нью – ви́сварити щось.
Бродя́жничать – бурлакува́ти, бурла́чити, волочи́тися, гультяюва́ти, мандрува́ти.
• Пойти -чать – у ма́ндри вда́ритися (пода́тися), піти́ (пусти́тися) в за́брід (у блуд). [Поки́немо село́ та пу́стимося в за́брід. Де він по сві́ті мандру́є?].
Быва́ть –
1) бува́ти, (случаться) трапля́тися. [Всього́ бува́є на сві́ті. Бува́в і в Варша́ві];
2) (навещать) – бува́ти в ко́го, ходи́ти до ко́го. [Поча́в ходи́ти до них = начал бывать у них].
• Быва́ть часто у кого, где – учаща́ти до ко́го, куди́. [До не́ї вчаща́є. Не ду́же вчаща́ла в село́].
• Как не быва́ло – як лиз злиза́в, на́че коро́ва язико́м злиза́ла. [Він десь ді́вся, як лиз його́ злиза́в].
• Как ни в чём не быва́ло – на́че й не було́ нічо́го, любе́нько, любі́сінько.
• Ничуть не быва́ло – зо́всім ні.
• Этому не быва́ть – цьо́го не бу́де.
В –
1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р].
• Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва.
• В руки – до рук.
• В церковь – до це́ркви.
• Поехал в деревню – пої́хав на село́;
2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе].
• Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́).
• Обратиться в пар – взя́тися па́рою.
• Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви;
3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.).
• Во внимание принять – до ува́ги взя́ти.
• В наказание – за ка́ру.
• Вменить в вину – поста́вити за вину́.
• Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що.
• Поставить в пример – поста́вити за зразо́к.
• В память – на не́забудь;
4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б.
• В величину – завбі́льшки, убі́льшки.
• Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст.
• Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів.
• Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї.
• Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи;
5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.).
• В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти.
• В клочки – на шматки́.
• Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́.
• Во всё горло – на всі за́води и т. д.;
6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́.
• Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми.
• В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́.
• В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом.
• Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць.
• В ту пору – на ту по́ру;
7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му;
8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь;
9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.;
10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.
Внизу́ –
1) внизу́, нанизу́, сподо́м. [Сподо́м обірва́ли ви́шні, а вгорі́ – ще (Грін.)];
2) (в низине, долине, на полу) до́лі, до́лом, доли́ною, на доли́ні. [До́лом геть собі́ село́ по-над водо́ю простягло́сь (Шевч.). До́лі посіда́ли. Сів на доли́ні];
3) внизу́ под чём-л. на дне – сподо́м, на спо́ді́. [Скрізь бі́дні – сподо́м, бага́ті – зве́рху (Коцюб.). Ни́діють бі́дні на спо́ді життя́ (Єфр.)].
• Внизу́ лежащий (нижний) – до́лішній. [До́лі́шня части́на пієдеста́лу (Л. Укр.)].
Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)].
• В. тепловатая – лі́тепло.
• В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто].
• В. тёплая для купанья – купіль.
• В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю).
• В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки.
• В. мыльная пенящаяся – шум.
• В. тинистая, болотная – мохова́.
• В. чистая, свежая – пого́жа.
• В. несвежая – непого́жа.
• В. неосвежающая – мля́ва.
• В. мягкая – милка́.
• В. твёрдая, жесткая – різка́.
• В. дождевая – дощова́, дощі́вка.
• В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є.
• В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.).
• В., в которой мок навоз – гної́вка.
• В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на.
• В. сыченая мёдом – сита́.
• В. грунтовая – жи́льна.
• В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня.
• В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка.
• В. целебная – зцілю́ща.
• В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна.
• В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща.
• В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́.
• В. сверх льда – полі́й.
• В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́.
• В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця.
• Много -ды́ – вели́ка вода́.
• В. сплошь – одни́м лице́м вода́.
• В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)].
• Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́].
• Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка].
• В. минеральная – мінера́льна.
• В. святая, освященная – свяче́на.
• В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська.
• Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить].
• За -до́й пойти – по́ во́ду піти́.
• Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти.
• Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в.
• Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою.
• Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди.
Вот – от, он, ось, ото́, оце́, ож. [От тобі́ й гро́ші. Та он вони́. Ото́ (оце́) ди́во! Ож піди́ та подиви́сь].
• Вот же – ото́-ж.
• А вот же! – ба! [А не зро́биш цього́? Ба зроблю́!] Да вот, да вот же (= да даже) – ба. [Ба на́віть і тепе́р почува́ю таки́й са́ме біль. Хоч він собі́ і сиро́та, та ба і отці́вський син не бу́де таки́й (Квітка)].
• Вот что – ось що.
• Как вот, как вот уже – аж, аж ось, аж от. [Лечу́, дивлю́ся, аж світа́є (Шевч.). Аж ось настає́ го́лод].
• А вот же – так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам].
• Вот уж – аж ось. [Аж ось коли́. Аж ось куди́].
• Вот так – ото́. [Ото́ рота́та! – на все село́].
• Вот ещё! ну вот ещё! – ото́! ат! ет! [Про́ти но́чи не помина́й його́. – Ат! ви́гадки! Ото – чи не вважа́тиму, що там пле́ще яки́йсь бла́зень-дітва́к (Крим.). Ет, ще ви́гадав ї́хати: і пі́шки ді́йдемо].
• Вот как! – овва́! ось як! он як! [Овва́! чи не бага́то бере́ш на се́бе? Он як на́ші пішли́ вго́ру!].
• Вот и всё – та і вже, та й по всьо́му. [Не хо́чу цього́ роби́ти, та і вже].
• Вот то-то и есть – а то-ж-то, ото́ж-то й воно́. [Ми не то́ю доро́гою пої́хали. – А то-ж-то, що не тою].
• Вот как будто – от-би то. [От-би то й поле́гшало тро́хи вчо́ра, а сього́дні знов гі́рше].
• Вот потому, поэтому – ото́-ж, тим-то.
• Вот-вот – ось-ось, от-от, зато́го, да́лі-да́лі, туй-туй, туж-туж, як-не, не ви́дко як, ті́льки не ви́дно. [Пи́ка гладка́, як не лу́сне. Шви́дче з обі́дом, бо ба́тько не ви́дно як приї́дуть].
• Вот именно – ато́ж.
• Вот и всё – та й го́ді, та й квит.
• Вот где, вот здесь – о́нде, о́сьде, о́сьденьки, о́сьдечки, аж о́нде, аж о́сьде, оту́т, оту́теньки, оту́течки.
• Вот-там – ота́м, онта́м, о(н)та́меньки, о(н)та́мечки.
• Вот-сюда – осюди́.
• Вот-куда – о́нкуди.
• Вот-туда – отуди́.
• Вот-теперь – отепе́р, отепе́реньки.
• Вот-когда – аж ось [от] коли́.
• Вот-тогда́ – отоді́.
• Вот каким, вот таким образом, вот так то – ось-як, ось-так, отта́к, та́кеньки, ота́кеньки, ота́кечки, та́к-таки.
• Вот како́й – оттаки́й, отаки́й.
• Вот этот – отце́й, оце́й.
• Вот это – оце́, (отсе́), осе́, ото́, ото́ж. [Ото́-ж та́я дівчино́нька].
• Вот тот – отто́й, ото́й, то́й-то. Вот те и на! вот так история! – от тобі́ й ма́єш! От так шту́ка! Оттака́ лови́сь!
Вы́бегать –
1) ви́бігати, ви́ганяти, збі́гати, оббі́гати, ви́га(й)сати, ви́махати. [Все село́ ви́махала, покіль тебе́ знайшла́];
2) (добыть беганьем) ви́бігати, набі́гати. [Бі́гала хлі́ба пози́чити, та наси́лу окрає́ць ви́бігала. Набі́гала собі́ ли́ха].
Вы́лет, вылета́ние – ви́літ, виліта́ння.
• В. пчёл значительной кучей из улья на некоторое время – при́гра, при́йгра. [Зашумі́ло село́, як на при́гру бджо́ли (Мирн.)].
Высыла́ть, вы́слать –
1) висила́ти, ви́слати, зсила́ти, зісла́ти, (мног.) поз[ви]сила́ти, виряжа́ти, ви́рядити, виправля́ти, ви́правити. [Зосла́в хло́пця з ха́ти. Ви́рядили бра́та на село́ відпочива́ти].
• Вы́слать на встречу кого – ви́рядити кого́ назу́стріч кому́, перестрі́ти ким кого́. [Перестрі́в він його́ свої́ми посланця́ми (Куліш)];
2) надсила́ти, надісла́ти. [Проха́ємо надсила́ти нам ва́шу газе́ту];
3) высыла́ть в изгнание – засила́ти на ви́гнання, виганя́ти, висила́ти, банітува́ти, збанітува́ти; (на поселение) засила́ти куди́сь, засла́ти.
Вы́сланный –
1) ви́сланий;
2) наді́сланий;
3) баніто́ваний, ви́сланий, ви́сланець, за́сланий, засла́нець (р. -нця).
Глушь (в лесу и т. п.) – глушина́, глушо́вина, глушня́ (р. -ні́), пу́ща (р. -щ), (дебрь) не́тря (р. -рі), за́стум; за́кутень (р. -тня). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не зайде́].
Гоня́ть –
1) ганя́ти, туря́ти, турля́ти. [Хло́пці сюди́ ганя́ють воли́ до водопо́ю. Вівча́р ві́вці туря́є. За що туря́ють мене́ з села́ в село́ (Кониськ.)].
• Гоня́ть собак (голубей) (шалопайничать) – шве́ндяти, шве́нді справля́ти, баглаї́ (ба́йдики) би́ти, ханьки́ мня́ти, байдикува́ти.
• Гоня́ть зайцев – ганя́ти зайці́, уганя́ти за зайця́ми;
2) (делать нагоняй) турля́ти, туря́ти. [Ба́ба її́ турля́є: хоч-би ти причепури́лася].
• Послов.: куда Макар телят не гоня́л – де ко́зам ро́ги пра́влять (втина́ють).
Гуля́ние, гуля́нье – гуля́ння, погуля́ння, погуля́нка, гу́лянка. [Моя́ дочка́ на гуля́нні, – піди́ подиви́ся. У неді́лю одпроха́лась яко́сь у ба́тька на погуля́ння; ви́йшли ми за се́ло на моги́лу (М. Вовч.)].
• Майское гуля́нье – маї́вка.
• Быть на майском гуля́ньи – маюва́ти, ма́я справля́ти.
• Гуля́нье с музыкой – музи́ки.
Де́ньги – гро́ші, гріш (р. гроша́), (средства) кошт, (шутл.) купи́ло, плати́ло, побрязкачі́.
• Большие де́ньги – вели́кі гро́ші, вели́кий гріш, вели́кі ко́шти; (деньжищи) грошва́; (деньжонки) грошеня́та, гро́шики. [З гроши́ма куди схо́чеш – доско́чиш. З грі́шми ле́гше жи́ти на сві́ті. Пропа́ли усі́ ко́шти грома́дські – рублі́в мо́же 400 – 500, а як на ті часи́ і для таки́х люде́й незамо́жних, – то то був гріш не аби́-який (Доман.). Усе́ село́ переві́шай – тако́ї грошви́ не збере́ш. Та вже чим хоч, а тільки зведи́ її́ – я ко́шту не пожалі́ю (Квітка). Хи́тро-му́дро і невели́ким ко́штом (Котл.) = не за большие де́ньги. Чом не ку́пиш? – Бо купи́ла не ма́ю. Плати́ти тре́ба, а плати́ла ні́де взя́ти (Конис.). Аби були́ побрязкачі́ (побренькачі́), то бу́дуть і послухачі́ (Ном.)].
• Де́ньги медные, серебряные – мід(н)яки́, срібняки́, срі́бні.
• Мелкие де́ньги – дрібняки́.
• Наличные де́ньги – гото́ві гро́ші, готі́вка, (редко) готови́зна, готови́к.
• Кормовые де́ньги – харчове́, харчові́ гро́ші.
• Прогонные де́ньги – прого́ни.
• Де́ньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні́ гро́ші, ле́гкий гріш.
• Обратить в де́ньги – поверну́ти в гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть уже відсі́ль на Кавка́з на житло́, то сей садо́к згроша́ть].
• За де́ньги – за гро́ші, запла́тно.
• Без де́нег – беззапла́тно, за ду́рно, за так гро́ші (гро́шей), за спаси́бі.
• Недостаток в деньга́х – суту́жно на гро́ші, грошова́ скру́та.
• Де́нег нет (шутл.) – на гро́ші су́хо, в кеше́ні гуде́, в кеше́ні ві́три́ ві́ють (дю́дя свисти́ть).
• Вот уже и нет де́нег – от і по гро́шах.
• Быть при деньга́х – ма́ти гро́ші.
• Не имеющий де́нег (шутл.) – безгрі́шний. [Ми зо́всім безгрі́шні: ні гріхі́в, ні гро́шей не ма́ємо].
• Де́нег куры не клюют – гро́шей до сму́тку, до бі́са, до чо́рта.
• Любящий де́ньги – грошолю́бний, грошолю́б.
Дере́вня – село́, слобода́, присі́лок. [На́ше село́ – то таки́ село́, а Лукі́вка – ті́льки присі́лок наш, і лукі́вці до на́шої це́ркви хо́дять].
• Несколько дереве́нь, составляющих одно имение или одну общину – ключ.
Дове́дываться, дове́даться – дові́дуватися, дові́датися, дізнава́тися, дізна́тися, (известиться) завісти́тися, (докапываться) дошпиго́вуватися, дошпигува́тися.
• -ся путём расспросов – допи́туватися. [Я вже завісти́вся, що по доро́зі бу́де село́, де я́рмарок зібра́всь (М. Вовч.). Оце ле́дві дошпигува́всь, де воно́ ді́лося. І до всьо́го вона́ дошпиго́вується, до всьо́го їй ді́ло. Обо́х їх му́чили, щоб допита́тися, хто був той дру́гий].
Доказа́тельство – до́від (р. до́воду), (подтверждение) до́каз (р. -зу), (провинц.) до́казка, (свидетельство) сві́дчення, (доказывание) доведі́ння. [До́водами дове́дений. Їй усі́ пові́рили без до́водів (Грінч.). Істо́рія письме́нства дає́ найду́жчі до́кази націона́льної індивідуа́льности наро́ду (Єфр.). От вам до́каз на те (Конис.). Ми ма́ємо пе́вні сві́дчення, що вони́ не пока́зували йому́ шляху́ (Грінч.). Для таки́х фа́ктів не тре́ба і доведі́ння].
• Нет доказа́тельств – нема́ до́казів, ні́чим дове́сти́. [Усе́ село́ зна́ло, що це Пана́с ізроби́в, а ні́чим дове́сти, – так і пропа́ло (Грінч.)].
• -ства письменные – до́води листо́вні.
• -ства вещественные – речові́ до́кази, речові́ знаки́.
• -ства косвенные – посере́дні до́кази, -ство противного – дове́де[і́]ння супроти́вного.
Долженствова́ть, быть до́лжным – му́си[і]ти, ма́ти, ма́тися.
• До́лжен, должна́ (с оттенком принуждения) – му́сить, (до́лжный бы) – пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється. [Хоч не хо́чу, так му́шу (Грінч.). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Укр.). Краса́ з добро́м єдна́тися пови́нна. Сагайда́чний ви́значив, хто що ма́є роби́ти (Загір.). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (Крим.). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже. Вза́втра я ма́ю(сь) ї́хати на село́. Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в].
• До́лжно – слід, тре́ба, (полагается) нале́жить, (подобает) годи́ться. [Не слід (не годи́ться) тобі́ ла́ятись].
• Должно́ быть – ма́бу́ть, му́сить бу́ти, пови́нно, пе́вне[о], десь, віда́й, либо́нь; срв. Вероя́тно. [Обіця́вся верну́тися, та ма́буть і зги́нув (Шевч.). Іде́ шляхо́м молоди́ця, му́сить бу́ти з про́щі (Шевч.). Пе́вне ти, ді́вчино, и́ншого коха́єш. Десь, зима́ та не скі́нчиться – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Під лі́сом, пови́нно, є вода́. Віда́й, було́ їм до́бре (Л. Укр.). Либо́нь то лу́снула дурна́ в старо́ї скри́пки там струна́ (Крим.)].
• Не должно́ (бы) быть – не пови́нно бу́ти.
• Как до́лжно – як слід, як му́сить бу́ти. [Похова́ли грома́дою, як слід по зако́ну (Шевч.)].
• Поступать, как должно́ честному человеку – чини́ти так, як му́сить (як пови́нна) че́сна люди́на; як годи́ться; як ли́чить (лицю́є) че́сній люди́ні.
• Как быть до́лжно – як ма́є бу́ти, як випада́є.
Доли́на – доли́на (ум. доли́нка, доли́ночка, доли́нонька), діл (р. до́лу); (низина) низ (р. ни́зу), низькоді́л (р. -до́лу). [З гори́ спусти́вся в діл (Крим.). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми. Коза́к Савлу́к ходи́в і набрі́в оце́й низькоді́л, де тепе́р село́ (М. Вовч.). Пішли́ низа́ми].
• Небольшая круглая -на – падь (р. па́ди), па́дина.
• Степная -на длинная и узкая (овраг) – ба́лка, ба́лище. [По ба́лищах степови́х]; лесистая – байра́к (р. -ку).
• Доли́нка между двумя возвышениями – жоло́бина, жо́лоб (р. -ба); между горами – межи́гір’я; (теснина) про́смик; устье доли́ны – придоли́нок (р. -нку). [На степку́ садо́чок у придоли́нку].
• Начало доли́ны – одве́ршок (р. -шку).
• Житель доли́ны – долиня́нин.
• Доли́нный – доли́нний, доли́новий, долиня́ний, до́льний.
Дуть, ду́нуть –
1) (о ветре) ду́ти (дму, дмеш, дме, дмемо́, дмете́, дмуть), сов. ду́нути [Ду́нув ві́тер по-над ста́вом (Шевч.)], дму́хати, дмухну́ти [Дмухну́в ві́тер], подиха́ти, подихну́ти, дихну́ти, духну́ти [Ле́гкий вітре́ць подихну́в. Ві́тер як духну́в], подува́ти, поду́ти (подму́, -дме́ш, -дме́). [Ві́тре бу́йний, Аквіло́не, подми́ ча́рами, крила́тий (Кул.)], ві́яти, війну́ти [От ві́тер бу́йний повійну́в (Руд.)], (сильно) гу́нути (сов.) [Як гуне́ ві́тер (Змієв. п.)], (порывисто) бурха́ти, бурхну́ти, шуга́ти, шугну́ти.
• Сильно ду́ющий (о ветре) – бу́йний, ду́йний (Голов.), рвачки́й; (см. Поры́вистый);
2) (о человеке) дму́хати, (редко) ду́хати, сов. дмухну́ти [Не дму́хай проти́ ві́тру. Він дмухну́в і загаси́в сві́чку], (преимущественно дыханием) ху́к[х]ати, ху́к[х]нути. [Ху́кає собі́ в ру́ки. Дити́на ху́кає на гаря́че молоко́. Поча́в ху́хати на болю́чі ру́ки (Фр.). Хукни́ у віко́нечко на скло (Щог.)].
• Дуть мехом – дима́ти, мі́хом дима́ти [Кова́ль кричи́ть: дима́й! дима́й!], мі́хом подува́ти.
• Дуть (наду́ть) губы – надима́ти гу́би, (иронич.) копи́лити гу́би, закопи́лювати (сов. закопи́лити) гу́би, мурмо́ситися.
• И в ус себе не ду́ет – і га́дки не ма́є, ані га́дки, ані в вус не дме. [А коза́к собі́ пішо́в і га́дки не ма́є. (Руд.). Його́ ла́ють, а він – ані га́дки].
• Дуть стекло, бутылки – ду́ти (видима́ти) скло, пляшки́.
• Тот, кто ду́ет – дмець (р. демця́), видима́ч;
3) дуть, отду́ть (бить, колотить) – духопе́лити кого́, дава́ти (сов. да́ти) ду́ху, духопе́лу, духопе́лків, матла́нки кому́, шу́стрити, чу́стрити кого́; – во что – гати́ти в що. Га́тять в різкі́ тараба́ни (Л. Укр.). Срвн. Жа́рить 2;
4) (скоро ехать) гна́ти (жену́, -не́ш) [Жене́, як ві́тер], гна́тися, маха́ти, махну́ти. [Тре́ба коби́лу запряга́ти та на село́ маха́ти].
• Дуй во всю мочь, во весь дух – маха́й що-си́ли, що-ду́ху.
• Дуй, во всю ивановскую – маха́й на всі заставки́;
5) (пить слишком много) ду́длити, цму́ли́ти, джу́к[ґ]лити, жлукта́ти, жлу́ктити, лига́ти.
• Вы́дуть – ви́дудлити, ви́цмулити, ви́джуклити…
6) дуть в хвост и в гриву – поганя́ти в три батоги́; поганя́ти по ко́нях і по голо́блях;
7) ду́ет, безл. (сквозит) – ві́є, тя́гне, тут про́тяг, (сильнее) дме.
Душа́ –
1) душа́ (ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!];
2) (особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)].
• Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько.
• Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки.
• Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)];
3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)].
• Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів].
• Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)].
• Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити.
• Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти.
• До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́.
• Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)].
• За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю.
• От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця.
• От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.). Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)].
• Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця].
• По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли.
• Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́.
• Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́.
• Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця.
• Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу].
• Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є.
• В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе.
• На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно.
• Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці.
• Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий.
Еди́нственный – єди́ний, одино́кий, одні́сінький, одни́м-оди́н. [Дру́же мій єди́ний. З одино́кої на ці́ле тата́рське село́ кав’я́рні ду́же до́бре було́ ви́дко мо́ре (Коц.). Вона́ була́ одни́м-одна́ дочка́ у ба́тька (Кв.)].
• -ное число, грам. – однина́. [Тре́тя осо́ба однини́].
• -ный в своём роде – свого́ ро́ду єди́ний, єди́ний сере́д свого́ ро́ду.
• -ный сын – є[о]дина́к, о[є]дине́ць (р. -нця́).
• -ная дочь – є[о]дина́чка, одино́чка, єдини́ця.
Жи́тель, -ница – жи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка.
• Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких].
• Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х.
• Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка.
• Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник.
• Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка.
• Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин.
• Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка.
• Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський.
• Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к.
• Ж. подгорья – підгоря́нин.
• Ж. долин – долиня́нин.
• Ж. низин – низове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к.
• Ж. степей, полей – степови́к, польови́к.
• Ж. пещер – пече́рник.
• Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к.
• Ж. полесья – поліщу́к.
• Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка).
• Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н).
• Ж. коренной – оса́дник.
• Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)].
• Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́].
• Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця).
• Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця).
• Ж. заднепровья – задніпря́нець.
• Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник.
• Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник.
• Ж. ада – пеке́льник.
• Ж. Киева – кия́нин.
• Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин.
• Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка).
• Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин.
• Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка).
Забе́гать – забі́гати, замета́тися. [Забі́гав по ха́ті. Його́ холо́дні о́чі неспокі́йно замета́лися по лю́дях (Коцюб.)].
• -гать ища что-либо (взбегаться) – збі́гатися. [Взя́ла да й утекла́. Як збі́галися пани́! Бо’ храни́! тру́су тако́го на все село́ (М. Вовч.)].
Зажига́ть, заже́чь –
1) запа́лювати, запали́ти, (о мног.) позапа́лювати.
• -же́чь избу, село – запали́ти ха́ту, село́.
• -же́чь папироску – запали́ти цига́рку.
• -же́чь спичку – ви́терти, запали́ти (и засвіти́ти) сірника́;
2) світи́ти, засві́чувати, засвіти́ти, (о мног.) посвіти́ти, позасві́чувати.
• -же́чь огонь, лампу, свечи, огни – засвіти́ти сві́тло, ля́мпу, посвіти́ти (позасві́чувати) свічки́, огні́;
3) безл. – запекти́. [У гру́дях запекло́];
4) (переносно: возбудить) запа́лювати, запали́ти, розпа́лювати, розпали́ти. [Запали́ти серця́ бажа́нням].
• Зажжё́нный – запа́лений; засві́чений. [Засві́чена ля́мпа].
За́светло – за-со́нця, за́ви́дн[к]а, пови́дному, по́видну, засві́тла, за-дня́, до-но́чи. [Наш госпо́дар дозо́рця ви́жав жи́то за-со́нця (Грінч. III). В село́ зави́дна поспіша́ють (Черняв.). Щоб засві́тла повече́рять (Шевч.). Ще до-но́чи бу́демо вдо́ма (Звин.)].
Заскользи́ть – піти́, побі́гти по́ковзом, піти́ ле́гко, безгу́чно, см. Скользи́ть. [Рі́чка заме́рзла він ско́чив на кри́гу і побі́г по́ковзом на той бе́рег у село́ (М. Грінч.). Вона́ ле́гко, безгу́чно пішла́ попід стіно́ю (М. Грінч.)].
Засуети́ться – заметуши́тися, заве́штатися; збі́гатися, зашамота́тися; см. Суети́ться. [Заметуши́лась у траві́ комашня́ (Коцюб.). Взяла́ да й утекла́, – як збі́гались пани́: тру́су тако́го на все село́ (М. Вовч.). Зашамота́лися лю́ди (М. Вовч.)].
Зачи́нщик – призві́дник, приві́дник, приво́дець (-ві́дця), при(з)ві́дця (-ві́дці), заво́дця (-ці), заводія́ка, причи́нець (-нця). [Винува́тих нема́, не село́ бунтува́ло, а ті́льки приві́дці (Коцюб.). Він тому́ був заводія́ка (Звиногородщ.)].
Земледе́лие – хліборо́бство, рільни́цтво, рата́йство, (ирон.) гречкосі́йство.
• Заниматься -лием – хліборо́бити, хліб роби́ти, рільни́чити, рільникува́ти, працюва́ти, ходи́ти ко́ло землі́, рата́йствувати, (иронич.) гре́чку сі́яти. [Поки́нув слу́жбу в го́роді, верну́в на село́ – гре́чку сі́яти (Крим.)].
• Комиссариат, министерство -лия – комісарія́т, міністе́рство земе́льних справ.
Избе́гать – ви́бігати, оббі́гати, ви́ганяти, ви́га(й)сати, ви́махати, (образно) обполюва́ти. [Ви́бігав усе́ село́, по́ки його́ знайшо́в (Сл. Ум.). Оббі́гав Ли́сівку і Бори́сівку (Борзенщ.). Обполюва́в усе́ село́ за горі́лкою (Гайсин. п.)].
Изви́листый – зви́вистий, зви́вчастий, вильни́й, зало́мистий, колі́н(к)ува́тий, (по)кру́чений, закру́тькува́тий. [Попряму́йтеся ви, вильні́ дорі́женьки (Пісня). Колінува́та рі́чка (Сл. Гр.). Зало́мисті смужки́, – це гірські́ річки́ (Корол.). В до́вгому покру́ченому яру́ розки́нулось село́ Семи́гори (Н.-Лев.). Сте́жка кру́ченая (М. Вовч.)].
Ина́че, нрч. – (иным образом, способом) ина́кше, и́на́к, ина́ко, ина́ково, и́нше, ина́чій, ина́че, и́н-як; (по иному) по-ина́кшому, по-и́ншому. [З почи́ну сві́та було́ яко́сь ина́к (Рудч.). А тоді́ вже, як усе́ село́ зна́ло, то не ина́к, що й він дові́дався (Грінч.). Ина́ко вбери́сь, то й не пізна́є (Л. Укр.). Тро́шки ина́ково розка́зано (Номис). Я́кось и́нше зве́ться (Рудан.). Однакові́сінько йому́, чи так, чи, мо́же, и́нак (М. Вовч.). Дя́че, не бу́де ина́че (Номис)].
• Совсем -че – зо́всім ина́кше, зо́всім и́ншим ладо́м, зо́всім по-и́ншому (по-ина́кшому).
• Надо жить -че – тре́ба жи́ти ина́кше, и́ншим ладо́м, по-и́ншому, по-ина́кшому.
• Как-нибудь -че – я́кось и́нше (ина́кше), я́кось по-ина́кшому.
• -че как (кроме как) – ина́кше як, опро́че як. [На Не́морож не прої́дете, опро́че як сюдо́ю (Звиног.)].
• Вы должны это сделать, -че будете наказаны – ви му́сите це зроби́ти, а ні, то бу́дете пока́рані.
• Поспешите сделать, -че беда будет – шви́дше зробі́ть, а то ли́хо бу́де. Делать -че, см. Переина́чивать.
Кайма́ –
1) (покромка) бе́рег (-рега), береги́ (мн.), кра́йка; (обшивка) (об)лямі́вка, о́бві́дка, окра́єць (-йця), шля́рка; (на юбке или рубахе) ли́штва; (суконная) ви́кравка, окра́йка, окра́вка; (бархатная, меховая) торо́чка, баба́к. [Ху́стка з жовтогаря́чою кра́йкою (Кон.). Принесу́ хварту́х дороги́й – золотії береги́ (Пісня)];
2) (полоса по краю чего-либо) лямі́вка, торо́чка, о́бві́дка, ли́штва, (полоса) сму́га. [Ске́лі приси́пані зве́рху лямі́вкою з бі́лого сні́гу (Корол.). Над рі́чкою село́ з бі́лими хатка́ми та вишне́вими садка́ми облягло́ її́ узо́рчатою ли́штвою (Мирний)].
• Обвести -мо́й чего – підве́сти чим. [На́стя побіли́ла сті́ни, підвела́ при́пічок черво́ною гли́ною (Коцюб.)].
Капу́стистый – бага́тий на капу́сту, капу́сний. [Капу́сне село́ (Звин.)].
Коммуни́ст – комуні́ст, (только вульг.) кому́нець (-нця). [Наї́хало по́вне село́ кому́нців (Чигир. п.)].
• Настоящие -сты – спра́вжні комуні́сти.
• Партийный -ни́ст, -ни́ст-партиец – парті́йний комуні́ст, комуні́ст-парті́єць, парті́йник.
• Убежденный -ни́ст – переко́наний (щи́рий) комуні́ст.
Компа́ния –
1) компа́нія, (фам.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́се[і]да, (группа) грома́дка (множество) ла́ва. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінч.). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (Крим.). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінч.). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Укр.). Колядува́ти хо́димо ла́вою (Звин.)].
• -нией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою. [На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)].
• В своей -нии (сидеть) – свої́м гурто́м.
• Водить, иметь -нию с кем – ко[у]мпанува́ти, води́тися, води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким.
• В -нии – при гурті́, в гурті́.
• Пожалуйте в -нию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи.
• Держаться -нии с кем – трима́тися чийо́го товари́ства (гу́рту), трима́ти спі́лку з ким, трима́тися ку́пи. [Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (Крим.)].
• Для -нии – за компа́нію.
• Достойная -ния – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна.
• Дружная -ния – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва.
• Дурная -ния – пога́не товари́ство.
• Иметь -нию с кем – бу́ти в товари́стві з ким.
• За -нию – за гурто́м, за ко[у]мпа́нію.
• Присоединиться к -нии – приста́ти, прилучи́тися до гу́рту.
• Принять в -нию – взя́ти до гу́рту кого́.
• Расстроить -нию – розби́ти ко[у]мпа́нію.
• Сделать, составить кому, разделить с кем -нию – потоваришува́ти кому́, приєдна́тися до гу́рту з ким.
• Спасибо за -нию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію.
• Удалая -ния – гоп-ко[у]мпа́нія.
• Холостая -ния – парубо́цька (діво́цька) компа́нія.
• Честная -ния – шано́вне товари́ство.
• Я ему (он мне) не -ния – мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли;
2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка. [Вку́пишся (вступишь со взносом) в компа́нію, то мо́жеш бу́ти безпе́чний (Франко). Асекураці́йне (страхове́) товари́ство «Дністе́р». Знайшо́в собі́ спі́льників і з ни́ми в спі́лці взяв одно́ село́ в гра́фа в посе́сію (Н.-Лев.)].
• В -нии с кем – в спі́лці, спі́льно, до спі́лки з ким. [Ну́мер газе́тини то́ї, що її́ з ку́мом дяко́м до спі́лки пренумеру́ємо (выписываем) (Франко)].
• Быть, состоять в -нии с кем – спілкува́ти, сполува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким.
• Вступать, входить в -нию с кем – заво́дити спі́лку, приступа́ти до спі́лки з ким.
• Основывать, учреждать -нию – заклада́ти спі́лку.
• Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во).
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)].
• -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці.
• -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)].
• -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева).
• -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)].
• -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти.
• -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці).
• -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)].
• -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним.
• -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий.
• -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь).
• -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)].
• Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)].
• -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)].
• -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі).
• -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)].
• Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є;
2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти.
• Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові.
• Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть.
• Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)];
3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти.
• Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть.
• Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці.
• У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́).
• У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях.
• -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти).
• -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)];
4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)].
• Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося).
• Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом).
• Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід;
5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти.
• Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва).
• На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та).
• На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу;
6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го.
• Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го;
7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му.
• -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось;
8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)].
• Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го.
• На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї.
• -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку).
• Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність.
• -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть.
• -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце).
• Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́).
• Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)].
• -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній.
• -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)].
• -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)].
Ложби́на – уло́го́вина, ба́лка, ви́долинок, ви́балок, запа́дина, жоло́бина; см. Лог 1. [Село́ захова́лося в улого́вині (Грінч.). У яра́х та ви́долинках було́ ще сумні́ше (Коцюб.)].
Малолю́дный – малолю́дний, нелю́дний, убоголю́дний. [Заї́хав куди́сь у малолю́дне мі́сце (Куліш). На́ше село́ нелю́дне (М. Грінч.). Убоголю́дна Я́лта (Рудан.)].
Ма́рево –
1) (сухой туман, мгла) ма́рево, (і)мла́, юга́. [Ко́титься ма́рево понад село́м та ни́вами (Коцюб.). Юга́ йде, – чи не гори́ть де село́, або́ що (Черкащ.)];
2) (мираж) ма́рево, фа́та-морга́на. [На́що зни́кло лю́бе ма́рево моє́? (Крим.)].
II. Масть –
1) (цвет шерсти) масть (-ти). [Ко́ні гнідо́ї ма́сти нам не йдуть у ру́ку (Богодухівщ.). Ма́сти їй бог наділи́в тако́ї, що на все село́ не було́ тако́ї дру́гої: така́ яснополова́, аж жо́вта (Кониськ.)].
• Одной, одноцветной, ровной -ти – однома́стий.
• Две лошади одной -ти – два ко́ні одніє́ї (одна́кової) ма́сти;
2) (в картах) масть (-ти). [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис)].
• Бубновая, пиковая, трефовая, червовая масть – дзвінко́ва, вино́ва, жиро́ва, чирво́ва масть или просто дзві́нка, вино́, жир (-ру), чи́рва.
• Козырная масть – кози́рна масть;
3) (перен.) масть (-ти).
• В, под масть – під масть. [Як держа́ти ко́ні під масть, то домови́к їх му́читиме (Звин.)].
• Подбирать под масть – добира́ти до ма́сти.
Ме́сто –
1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)].
• Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце.
• Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце.
• Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох.
• Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1.
• Нет -та – нема́(є) мі́сця.
• На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)].
• На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)].
• Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре).
• В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)].
• В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)].
• Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде.
• Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́.
• В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)].
• В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)].
• Из другого -та – з и́ншого мі́сця.
• С -та на -то – з мі́сця на мі́сце.
• До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)].
• До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́.
• Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів).
• По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь.
• Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди.
• -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)].
• К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)].
• Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́).
• Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад).
• Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х?
• Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці.
• По -та́м! – на мі́сце! на місця́!
• Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)].
• Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця.
• С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся.
• С -та в карьер, см. I. Карье́р.
• Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́.
• Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є.
• Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть).
• Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок.
• Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)].
• Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)].
• Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че.
• Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце.
• Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости).
• Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)].
• Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́.
• Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́.
• Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости).
• Защищённое -то, см. Защищё́нный.
• Лобное -то, см. Ло́бный.
• Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)].
• Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця.
• Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му).
• -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в).
• Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце.
• На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)].
• Отхожее -то, см. Отхо́жий.
• Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)].
• Пустое -то – поро́жнє мі́сце.
• Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище.
• Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище.
• Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)].
• Складочное -то, -то складки – складо́вище.
• Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)].
• Спальное -то – спа́льне мі́сце.
• Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)].
• Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку).
• Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту).
• Якорное -то – я́кірна сто́янка.
• -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2.
• -то водворения – мі́сце (для) осе́лення.
• -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин.
• Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися).
• -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце.
• -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння).
• Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння.
• -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́.
• -то исполнения – мі́сце ви́конання.
• -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че.
• -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище.
• -то назначения – мі́сце призна́чення.
• -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є.
• По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів).
• -то платежа – мі́сце випла́ти.
• -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину.
• На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку).
• -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)].
• -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище.
• -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище.
• -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння).
• По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1.
• -то в театре – мі́сце в теа́трі.
• -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)].
• Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти.
• Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці.
• Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце.
• Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́.
• Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го.
• Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що.
• Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)].
• Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)].
• Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)].
• Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)].
• Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці.
• Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)].
• Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми.
• Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці.
• Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)].
• Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми!
• С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)!
• Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце.
• Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.);
2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)];
3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)].
• -то конторщика – мі́сце конто́рника.
• Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2.
• Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце.
• Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді.
• Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к.
• Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди.
• Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду.
• Лишить -та – ски́нути з поса́ди.
• Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду.
• Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3.
• Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду.
• Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці;
4) (учреждение) установа, уряд (-ду).
• Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце.
• Присутственное -то, см. Прису́тственный.
• Судебное -то – судо́ва́ устано́ва;
5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка.
• У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки;
6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2.
Мути́ть, му́чивать –
1) (делать мутным) каламу́тити, колоти́ти, с[за]каламу́чувати, сколо́чувати, мути́ти, бо́втати; срв. Замути́ть 3, Помути́ть. [Що це ти тут каламу́тиш бе́рег мій? (Глібів). Два го́луби во́ду пи́ли, а два колоти́ли (Пісня). Дітво́ра бо́втає во́ду (Луб.)];
2) (возмущать, бунтовать) хвилюва́ти, баламу́тити, колоти́ти, каламу́тити, мути́ти, ворохо́бити, бунтува́ти. [По се́лах люде́й баламу́тять (Кониськ.). Так коло́тить усіма́, як вир водо́ю (Приказка). Колоти́ла Пили́пиха в нас у ха́ті (М. Вовч.). Мути́в, як на селі́ моска́ль (Котл.)].
• -тить общество (народ) – баламу́тити грома́ду (наро́д), колоти́ти грома́дою (ми́ром), каламу́тити в грома́ді, наро́д бунтува́ти. [Не вспів у село́ війти́, вже й каламу́тить ми́ром (Тобіл.). Почне́ каламу́тити в грома́ді (Грінч.). Ото́й Гу́ща наро́д бунтува́в (Коцюб.)];
3) (тошнить) нуди́ти, ва́дити, мло́їти, (диал.) кану́дити. [Пра́вда ва́ша: наїда́лись, а вам тепе́р ва́дить (Шевч.)].
• Меня -ти́т – мені́ ну́дно (мло́сно, ва́дить), мене́ ну́дить (мло́їть, кану́дить).
• На душе, на сердце -ти́т – на душі́, на се́рці мло́сно (ну́дно).
Наба́т – ґвалт (-ту), споло́х (-ху); дзвін на ґва́лт (на споло́х). [Від глухо́го і сумно́го дзво́ну на ґвалт в душі́ стано́виться ще страшні́ше (Кониськ.)].
• Ударить в -ба́т, бить -ба́т и в -ба́т – уда́рити, би́ти (дзвони́ти) на ґвалт (на споло́х). [В дзво́ни вда́рили на ґвалт (Кониськ.). Вда́рив, загу́в по Слов’я́нщині вели́кий дзвін на споло́х (Стебн.). Уда́рили на споло́х – збі́глося все село́ (Сл. Ум.)].
Наве́дываться, наве́даться –
1) (осведомляться о чём) дові́дуватися, дові́датися, (диал.) відві́дуватися, відві́датися про (за) що. [Дові́дайтесь через ти́ждень, тоді́ скажу́ (М. Левиц.). А я піду́ додо́моньку, та не заба́влюся, чи гото́вий полу́денок та відві́даюся (Ант.-Драг.)].
• -ться о чьём здоровье – дові́дуватися, дові́датися про (за) чиє́ здоро́в’я.
• -вайся чаще о ценах – дові́дуйся часті́ше про (за) ці́ни;
2) (к кому, куда: посещать) наві́дуватися, наві́датися, зві́дуватися, зві́датися, дові́дуватися, дові́датися до ко́го, куди́, наві́дувати, наві́дати, відві́дувати, відві́дати кого́, нагляда́ти, нагля́нути, загляда́ти, загля́нути, назира́ти, назирну́ти до ко́го, куди́, (случайно посетить) нагоджа́тися, нагоди́тися, (фамил.) навиха́тися, навихну́тися до ко́го, куди́. [Усе́ лі́то він жив на па́сіці, ма́ло-коли́ й наві́дуючись додо́му (Грінч.). Ти-б, ка́жуть, хо́ть-би коли-не́будь до нас наві́дався (Рудч.). Вже-б він до вас зві́дався, якби́ приї́хав (Лубенщ.). А ти до своє́ї ха́ти дові́дуйсь, не забува́й (М. Вовч.). Ба́тько сливе́ не загляда́в у село́, бо пан не дозволя́в і на годи́нку ки́дати лі́са (М. Вовч.). А ти коли́ бу́деш до ме́не часті́ш нагоджа́тися, то хоч тро́хи їм за́мість ма́тери ста́неш (Мова). Ніко́ли до нас і не навихне́шся (Сл. Гр.)].
Наголо́, нрч. –
1) (обнажённо) наголо́. [Ша́блі наголо́ (Сл. Ум.)];
2) (дотла) наголо́, геть, геть-чи́сто, до-оста́нку, до-ща́дку и (полон.) доще́нту, до-цури́, до-пня́, у-пе́нь, до-ноги́. [Село́ геть-чи́сто ви́горіло (Сл. Ум.). Ліс ви́горів до-пня́ (Богодух.)].
• Обокрали -ло́ – обікра́ли до ни́тки (до-ще́нту, до-цури́).
• Вырезали всех -ло́ – ви́різали всіх до-ноги́ (у-пе́нь, до-ща́дку, до-ще́нту).
• Надень сапог -ло́ – взуй чо́біт на бо́су но́гу.
Над и На́до, предл. –
1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)].
• Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю.
• Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́.
• Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой).
• Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою.
• Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м).
• Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом.
• Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви.
• Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)].
• Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою.
• Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту.
• Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням.
• Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го.
• Шутить над кем – жартува́ти з ко́го.
• Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо.
• Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го.
• Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду.
• Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією.
• Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд.
• Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду;
2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)].
• Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе.
• Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти;
3) (в сложении) –
а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю.
• Надписать письмо – надписа́ти листа́.
• Надсмотр – до́гляд, на́гляд.
• Надлить бутылку –
а) (отлить) надли́ти пля́шку;
б) (долить) доли́ти пля́шку.
• Надлить молока – підли́ти молока́.
• Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху).
• Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́.
• Надцвести – розцвісти́ над чим;
б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́).
• Надбитый горшок – надби́тий го́рщик.
• Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру.
Надрожа́ться – надрижа́тися, натремті́тися, натруси́тися, (сотрясаясь) надриготі́тися (-гочу́ся, -готи́шся) и надригота́тися (-гочу́ся, -чешся), надвижі́тися, надвигті́тися; (о струнах, слезах) набрині́тися; (о свете) намиг(о)ті́тися, намигота́тися.
• -ться от холода, страха и т. п. – натремті́тися, натруси́тися, попотруси́тися, попотрясти́ся, перетрясти́ся, (пров.) поподригота́ти, надригоні́тися з хо́лоду, з о́страху и т. п. [Яке́ ли́хо в доро́зі, що перетрясе́шся на лю́тім моро́зі (Грінч. III). Поподригота́ла я цю ніч – так хо́лодно було́ (Переясл.). Та й надригоні́вся-ж я, як почали́ на на́ше село́ стріля́ти! (Брацлавщ.)].
Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
• -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
• -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
• -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
• -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
• -чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
• -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
• -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
• -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
• -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
• -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
• -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
• -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
• Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
• -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
• -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
• -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
• -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
• -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
• -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
• -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
• -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
• Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный –
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
• -ная цена – ви́значена ціна́.
• В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].
-ться –
1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
• Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
• Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
• Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
• Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
• -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
• -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
Назо́йливо, нрч. – насти́рливо, насти́рно, в’ї́дливо, натру́тливо, натру́тно, назо́листо, (навязчиво) нав’я́зливо, нала́зливо, влі́зливо, на́висом. [Пра́ктика насти́рливо підкре́слює інтеліге́нтові: забу́дь про село́ й ду́мати (Короленко). У голові́ в’ї́дливо брині́в яки́йсь вірш (Крим.)]. -ливо приставать, см. Назо́йничать.
Напосле́док и Напоследя́х, нрч. – напослі́док, напослі́дки, на(при)послі́дку, наоста́нці, наоста́н[т]ку, напри́кінці́, вкінці́, вре́шті. [Мовчазли́вий Кови́ль-Сві́док сказа́в напослі́док (Гліб.). А напослі́дки все-ж таки на горі́лку наполя́жеш (Мова). Руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Яке́ сло́во він сказа́в наоста́нці? (Звин.). Наоста́нку ви їм ві́ри поймете́ (Самійл.). Наприкінці́ й ка́же (Київщ.). А вкінці́ ще й ви́лаяв мене́ (Лубенщ.)].
Наряжа́ться, наряди́ться –
1) зряджа́тися, зряди́тися; бу́ти зря́джуваним, зря́дженим; признача́тися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим и т. п.; срв. Наряжа́ть 1, 2 и 4.
• Я сам -ди́лся в работу – я сам зряди́вся (поряди́вся) працюва́ти.
• -жа́ться в дорогу – ви́рядитися в доро́гу.
• -жа́ться дом строить – збира́тися (ла́годитися) дім (ха́ту) будува́ти;
2) (нарядно одеваться) (га́рно, пи́шно) убира́тися, убра́тися, прибира́тися, прибра́тися, виряджа́тися, ви́рядитися, зряджа́тися, зряди́тися, уряджа́тися, уряди́тися, (зап.) вистро́юватися и (редко) стро́їтися, ви́строїтися, (прихорашиваться) причепу́рюватися, чепури́тися, причепури́тися, вичепу́рюватися, ви́чепуритися, прикуко́блюватися, прикуко́битися, ви́штатуватися, (о мног.) повбира́тися, поприбира́тися, повиряджа́тися и повиря́джуватися, поз[пов]ря́джуватися, повистро́юватися, попри[пови]чепу́рюватися; бу́ти (га́рно, пи́шно) уби́раним, приби́раним, виря́джуваним, вистро́юваним, у́браним, при́браним, ви́рядженим, ви́строєним, повби́раним, поприби́раним, повиря́джуваним, повистро́юваним и т. п.; срв. Наряжа́ть 3. [Марну́єш гро́ші, вбира́єшся немо́в княги́ня (Самійл.). В неді́лю, прибра́вшись по-лі́тньому, не вважа́ючи на о́сінь, побі́гла до ньо́го (Н.-Лев.). Як у те́бе дочки́ виряджа́ються серед бу́дня! (Мова). Повиряджа́ються та йдуть удво́х на село́, ся́ючи нами́стом (Гр. Григор.). Ви́строїлася, як до шлю́бу (Липовеч.)].
• -ди́ться во что – убра́тися в що и (реже) убра́ти що, прибра́тися, ви́рядитися, уряди́тися, повбира́тися и т. п. в що. [Вбери́сь у ша́ти пи́шні (Грінч.). Убра́вся в жупа́н і ду́ма, що пан (Номису). В голуби́й жупа́н прибери́ся (Макс.). Ви́рядивсь у са́му кра́сну оде́жу (Яворн.). У жупа́н си́ній уряджу́ся (Пісня)].
Настига́ть, насти́гнуть и насти́чь – наздоганя́ти и наздого́нити, наздогна́ти и наздогони́ти, (з)доганя́ти, (з)догна́ти, наганя́ти, нагна́ти, настига́ти, насти́г(ну)ти, (с)постига́ти, (с)пости́г(ну)ти, спобіга́ти, спобі́гти, наспіва́ти, наспі́ти, доступи́ти, надпа́сти кого́, що. [Біжи́ть садко́м, чу́є, хтось наздоганя́ її́ (Грінч.). Запряга́йте, слу́ги мої́, ко́ні вороні́ї, наздого́ньте літа́ мої́, літа́ молоді́ї! (Метл.). Біг, бач, дак і не ви́передить і не наздожене́ (Рудч.). Нагна́в її́ аж геть за село́м (Сл. Гр.). В село́ із лі́су вовк забі́г… прокля́тий люд з соба́ками насти́г (Глібів). Його́ спости́гли, як він утіка́в (Борзенщ.). Гуля́й, вороне́нький, гуля́й, врага́ постига́й! (Шашк.). Вже од’ї́хали, ве́рхами; якби́-ж то тепе́р спобі́гти! (Звин.). Життя́ недо́вго ті́шить нас, промине́, – тоді́ спобі́гти вже не час (Крим.). Лиси́ця де спобі́гла ку́рку, то – її́ (Канівщ.). Огляда́в, чи не наспіва́ пого́ня (Стор.). Ти му́сиш так заї́хати дале́ко, щоб тінь моя́ тебе́ не доступи́ла (Л. Укр.). Чи ти забу́в, що жанда́рі ле́да хви́ля надпаду́ть? (Франко)].
• Насти́гнутый – наздо́гнаний, здо́гнаний, спости́гнений и спости́гнутий, спобі́гнений и спобі́гнутий.
II. Ната́лкивать, натолкну́ть –
1) кого, что на кого, на что – нашто́вхувати, наштовхну́ти кого́, що на ко́го, на що, натруча́ти и натру́чувати, натру́тити кого́ на ко́го, на що, (о мног.) понашто́вхувати, понатруча́ти и понатру́чувати. [Обере́жно пересува́й стола́, щоб не наштовхну́ла-сь його́ на при́пічок (Брацл.). Не натруча́йте мене́ на поре́нча (Гайсинщ.)];
2) кого на что (перен.) – нашто́вхувати, наштовхну́ти, наверта́ти, наверну́ти кого́ на що и що (з)роби́ти, (неожиданно) натруча́ти и натру́чувати, натру́тити кого́ на що, (подсказывать) підка́зувати, підказа́ти кому́ що, (внушать) наві́ювати, наві́яти кому́ що. [На цю ду́мку наштовхну́в мене́ несподі́ваний ви́падок (Київ). Приро́да наверну́ла окре́мі осо́би скла́сти суспі́льство (Наш). Іде́ю цього́ ви́находу наві́яла мені́ одна́ кни́жка (Київ)];
3) (подстрекать) під[на]што́вхувати, під[на]штовхну́ти кого́ до чо́го и на що, підбива́ти, підби́ти кого́ на що и що (з)роби́ти.
• Это -ну́ло его на преступление – це наштовхну́ло (підби́ло) його́ на зло́чин, (гал.) це попхну́ло його́ до зло́чину.
Нато́лкнутый –
1) нашто́вхнутий, натру́чений, понашто́вхуваний, понатру́чуваний;
2) нашто́вхнутий, наве́рнутий и наве́рнений, натру́чений;
3) під[на]што́вхнутий, підби́тий.
-ться –
1) (стр. з.) нашто́вхуватися, бу́ти нашто́вхуваним, нашто́вхнутим, понашто́вхувавим и т. п.;
2) (сталкиваться) нашто́вхуватися, наштовхну́тися, натруча́тися и натру́чуватися, натру́титися, (наскакивать) наска́кувати, наско́чити и (очень редко, безл.) наска́куватися, наско́читися, (нагоняться) наганя́тися, нагна́тися, (натыкаться) натика́тися, наткну́тися, наража́тися, нарази́тися на ко́го, на що, (встречать, нападать) натрапля́ти, натра́пити (в перен. знач. наиболее обычно) на ко́го, на що и кого́, що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати на ко́го, на що и кого́, що, напада́ти, напа́сти на ко́го, на що, (набраживать) набро́дити, набре[и́]сти́ ко́го, що и на ко́го, на що; срв. Натыка́ться 2 (под II. Натыка́ть). [Нашто́вхуються одна́ на о́дну (Азб. Комун.). Тут тре́ба бу́ти обере́жним, щоб не наско́чити на во́рога (Франко). Та чи не наска́кується (безл.) тут на найповажні́ший за́кид? (Павлик). Ваго́н нагна́всь на ваго́н (Звин.). Нема́є про́стору думка́м; куди́ не ки́нуться, натика́ються на му́ри (Васильч.). Обере́жно тре́ба пово́дитися, щоб не нарази́тися на перешко́ду (Рада). Прийшли́ вони́ в село́ да й натра́пили як-ра́з на того́ ді́да (ЗОЮР II). Натра́пив на висо́кий мур бюрократи́чного ста́влення (Пр. Правда). Те ста́влення, що на ньо́го натра́пили робітники́ підприє́мств (Пр. Правда). Кого́ він натрапля́в в твої́х пала́тах, – поодбива́в їм го́лови од ті́ла (Крим.). Ми смія́лись із ра́дощів, що натра́пили таки́х га́рних люде́й (Г. Барв.). Розгорта́ю оста́ннє число́ «Пра́вди», натрапля́ю статтю́: «Же́ртви…» (Крим.). Ходи́в, ходи́в і таки́ напа́в на таки́х (Сторож.). Підожди́, не гука́й, – ми його́ й так десь у рові́ або́ в бур’яні́ набредемо́ (Мирний)].
• -ться на след – натрапля́ти, натра́пити на слід.
• -ться на сопротивление – наража́тися, нарази́тися на о́пір.
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь –
1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
• Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
• Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
• Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
• Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
• При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
• Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
• Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
• Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
• В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
• Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
• Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
• Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
• Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
• Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
• Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4) -ди́ться (только несов.) –
а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
• -ться в бегах, см. Бег 2.
• -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
• -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
• -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
• -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
• -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
• -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
• -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
• -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
• -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
• Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
• -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
• -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
• -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
• -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
• -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
• -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
• -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
• -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
• -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
• -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
• Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
• Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
• Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
• Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
• -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
• Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
• Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
• Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
• Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
• Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
• -щийся близко – близьки́й, по́близький.
• -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
• -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
• -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
• -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
• -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Не –
1) отриц. частица – не. [Не руса́лонька блука́є: то ді́вчина хо́дить (Шевч.). Ще тре́ті пі́вні не співа́ли, ніхто́ ніде́ не гомоні́в (Шевч.). Не ходи́, не люби́, не залиця́йся, не люблю́, не піду́, не сподіва́йся! (Пісня). Не рі́дний він, хоч водяно́го ро́ду (Л. Укр.). Не за-для со́болів, не для казни́ пода́вся на Москву́ небі́жчик ба́тько! (Л. Укр.)].
• Не́ был, не́ дали – не був, не дали́.
• Не пьёт, не ест – не п’є, не їсть.
• Не будь этих звуков, вокруг царила бы мёртвая тишина – коли́-б (якби́) не ці зву́ки (коли́-б или якби́ не було́ цих зву́ків), навко́ло (навкруги́) панува́ла-б ме́ртва ти́ша.
• Не будь я –
а) (пусть я не буду) (не)ха́й я не бу́ду;
б) (если бы я не был) коли́-б (якби́) я не був.
• Не без греха – не без гріха́.
• Он сердит и не без причины – він серди́тий, і (та й) ма́є ра́цію (или та й не без ра́ції).
• Не в под’ём и т. п., см. Невпод’ё́м и т. п. Не так глуп – не таки́й дурни́й.
• Не так скоро – не так шви́дко.
• Не слишком много – не на́дто бага́то, не на́дто.
• Она была не недовольна – вона́ була́ не незадово́лена.
• Я не мог не засмеяться – я не міг не засмія́тися.
• Брат не брат, а сродни – брат не брат, а (але́) ро́дич.
• Воз не воз; дерево не дерево, а, кажется, что-то шевелится (Пушкин) – віз не віз, де́рево не де́рево, а, здає́ться, щось воруши́ться.
• Кум не кум, а в горох не лезь – чи (хоч) кум, чи не кум, а в горо́х не лізь.
• Идёт-нейдёт, да и едет-не едет – йти (йде)-не йде, та й ї́хати (ї́де)-не ї́де.
• Лай не лай, а хвостом виляй – хоч (чи) га́вкай, хоч (чи) не га́вкай, а хвосто́м крути́ (маха́й).
• Рад не рад, а… – ра́дий чи не ра́дий, а…; чи ра́дий, чи не ра́дий, а…
• Шить не шьёт, а только иглой тычет – ши́ти не ши́є, а ті́льки (зап. а лише́) го́лкою ти́кає.
• Праздник не в праздник – свя́то не (в) свя́то.
• Сон не в сон – сон не (в) сон.
• Вовсе не – зо́всі́м не, ані. [Ані ду́мав цього́ роби́ти (Звин.)].
• Если не – коли́ (як, якщо́) не.
• Если бы не – коли́-б (якби́, якби́-що) не.
• Ещё не – ще не.
• Когда бы не, см. Когда́ 4. Кто бы не – хто-б не.
• Неужели не? – невже́ не?
• Пока не –
а) (если в аподосисе тоже есть не) по́ки не; до́ки не. [До́ки він не при́йде, не прийду́ й я (Київ)];
б) (если аподосис не содержит отрицания) по́ки, до́ки. [Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла, по́ки сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Ні, я ще побу́ду, по́ки ви заспоко́їтесь (В. Підмог.)].
• Разве не? – хіба́ не?
• Что бы не – що-б не.
• Чтобы не – щоб не.
• Не кто, не́ на кого, не́ от кого, не́ у кого, не́ к кому, не́ с кем и т. п.; см. Некто́.
• Не что, не́ из чего, не́ от чего, не́ за что, не́ к чему, не́ о чем, не́ с чем и т. п., см. I. Нечто́.
• Не кто иной, как – не хто (и́нший), як; см. Кто 3.
• Не что иное, как – не що (и́нше), як.
• Не – ли – чи не. [Горпи́на огля́ділася, чи не ви́дко де дочки́ (Крим.)].
• Не вы ли взяли книгу? – чи не ви взяли́ кни́жку?
• Не – ни – не – ні (ані, не).
• Не от тучи, ни от грома, ни от солнышка – не від хма́ри, ні (не) від гро́му, ні (ані, не) від со́нечка.
• Не – но (а) – не – а, не – ба.
• Не – а наоборот – не – а навпа́ки, не – ба. [Ці слова́ не підбадьори́ли його́ товариші́в, а навпаки́ ще додали́ їм страху́ (Остр. Скарбів). І́спити змину́ли для X. не нещасли́во, ба де́які на́віть з ви́блиском (Крим.)].
• Не только – но и – не ті́льки – а й (ба й).
• Приходите, не то я обижусь – прихо́дьте, а то я обра́жуся.
• Не то, чтобы – не то, щоб (що).
• Не то, чтобы – не то, чтобы – не то (щоб, що) – не то (щоб, що). [Ву́лиця не то ду́же крива́, не то ду́же й рі́вна, – та́к собі (Звин.)].
• Не сегодня, так завтра – (як) не сього́дні, то (в)за́втра.
• Не столько из любви к вам, сколько из тщеславия – не сті́льки (не так) з любо́ви до вас, скі́льки (як) через пиху́.
• Сам не свой – сам не свій, (исступлённый) несамови́тий.
• Не в себе – сам не свій.
• Не по себе – а) см. выше не в себе;
б) чувствовать себя не по себе – почува́ти себе́ ні́я́ково.
• Мне как-то не по себе – мені́ яко́сь ні́я́ково; (жутко) мені́ яко́сь мо́торошно.
• Не тут то было – де там; срв. Куда́ (5) там. Не наша сила – нечи́ста си́ла;
2) (в сложении) –
а) (отрицание признаков, обознач. простыми словами) не, (спорадически) без, безне, напр.: Недоверие – недові́ра, недові́р’я.
• Невинный – неви́нний, без(не)ви́нний;
б) (противоположение этим признакам) не, напр.: Не́друг – непри́ятель.
• Непогода – него́да;
в) (сходство с ними, но как бы с из’яном) па, напр.: Неклен – па́клен.
• Несын – па́синок;
г) (в составе неопредел. местоим.) ні, нема́(є), напр.: Не́где – ні́де, нема́(є) де;
3) нрч. (народн.) – ні, (диал., зап.) нє; см. Нет 2.
I. Недо́брый, прлг. –
1) недо́брий (для ко́го, до ко́го), (злой) лихи́й, злий; (негуманный, бесчеловечный) нелю́дяний (для ко́го); (неприязненный) недо́брий, непри́язний (до ко́го). [В (його́) го́лосі забрині́ло щось жорстке́, недо́бре (Л. Укр.). Лиха́ люди́на (Київщ.). Яки́й він до́брий був для вас, а ви для його́ сирі́т такі́ нелю́дяні (Свидн.). Хто (з нас був) непри́язний, – щоб до́брости вчи́вся (Самійл.)];
2) (дурной) недо́брий, лихи́й, (нехороший) нега́рний, пога́ний; (неблагоприятный) недо́брий, лихи́й, злий. [Прийшли́ ві́сті недо́брі (Шевч.). Сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Наді́йде годи́на зла́я (Рудан.)].
• -рый глаз – лихе́ (пристрі́тне, навро́чливе, урі́чливе, урі́чне) о́ко. [Лихи́м о́ком гля́нули на нас (Гоголь)].
• -рое дело (о грабеже, разбое) – лихе́ ді́ло, лихи́й учи́нок, злочи́нство.
• -рые люди (молодцы) – недо́брі лю́ди (хло́пці).
• -рое место – нечи́сте мі́сце.
• -рый товар – недо́брий (недобро́тний, пога́ний) крам.
• В -рый час – в недо́бру (лиху́) годи́ну, в недо́брий час, недо́брої (лихо́ї) годи́ни. [Шану́йтеся в недо́бру годи́ну (Шевч.). В недо́брий час з того́ нері́вні ти насмія́лась (Шевч.)].
Недостава́ть, безл. гл. – нестава́ти, невистача́ти чого́ кому́, чому́, в чо́му, (чаще зап.) бракува́ти кого́, чого́ и (редко) бра́кнути чого́ кому́ и (реже) в ко́го, чому́, в чо́му, (при отрицании ещё, гал.) хибува́ти и хи́бнути чого́, кого́ кому́; срв. Нехвата́ть. [I чого́ їм нестає́! (Звин.). Невистача́є двох копі́йок (Київщ.). Село́ чимале́, але́ яке́сь невесе́ле: дере́в браку́є (Кониськ.). Як рости́нам браку́є життя́ в во́гкій тьмі, так обо́м нам браку́є просто́ра (Л. Укр.). Дівча́т у нас браку́є, а хло́пців си́ла (Сл. Левч.). Коли́ в те́бе браку́є того́ насі́ння, пози́ч його́ (Стор.). В їх мі́сті браку́є до́брих адвока́тів (Грінч.). Лічи́ла ра́нком ві́йсько, і бага́то найкра́щих воякі́в у ньо́му бракува́ло (Л. Укр.). Бра́кне копі́йки (Сл. Гр.). Не бра́кло Охрі́мові розва́ги (М. Вовч.). Не бага́то йому́ хибува́ло, аби́ всі хати́ обчита́ти (Стефаник). Йому́ ніко́ли слів не хи́бло (Франко)].
• Чего тебе -таё́т? – чого́ тобі́ нестає́? чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.).
• -таё́т двух рублей до полной суммы – нестає́ (невистача́є) два карбо́ванці (двох карбо́ванців) до по́вної су́ми.
• Только этого -ва́ло – ті́льки цього́ (того́) (й) нестава́ло (бракува́ло). [Мені́ ті́льки цього́ бракува́ло (Н.-Лев.)].
Нерелигио́зный – нерелігі́йний. [Я скажу́ про село́ – мо́лодь зо́всім нерелігі́йна (В. Підмог.)].
Низина́ –
1) (низкость) ни́зкість (-кости.) низина́, низькота́.
• Комната такая -на́, что сидеть душно – кімна́та така́ низька́, що (или аж) сиді́ти ду́шно;
2) низина́, низькоді́л (-до́лу), низовина́, низ (-зу); срв. Низ 4 и Ни́зменность 1. [Ліво́руч, в тума́ні горі́ла низина́ Подо́лу (В. Підмог.). За висо́кими гора́ми, десь на низькодо́лі (М. Макар.). Набрі́в оце́й низькоді́л, де тепе́р село́ (М. Вовч.)];
3) (перен.) низина́ (мн. -зи́ни). [З низи́н тих мра́чних і лячни́х я хоті́в їх підве́сти… до сві́тлих висо́т (Франко)].
Нра́виться – подо́батися, (очень редко) люби́тися, (быть по нраву) бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї), бу́ти уподі́бним (споді́бним) кому́, (по душе) бу́ти до ми́сли, бу́ти га́рним кому́; (по вкусу) бу́ти до сма́ку, смакува́ти кому́; см. Нрав 2 (Быть, приходиться по -ву) и Вкус 4 (Быть, приходиться по -су). [Ніхто́ не вмі́в-би так, як він, подо́батись дівча́там (Самійл.). Їй подо́бається чорня́вий сусі́д (Коцюб.). Він мені́ почина́є подо́батись (Коцюб.). А що, ха́та лю́биться? (Лебединщ.). Невже́ оці́ пісні́ вам такі́ га́рні? (Звин.). Лю́ди зви́кли (до карто́плі) і тепе́р вона́ всім смаку́є (Наш). Пова́жна розмо́ва їй смаку́є (М. Вовч.). Мені́ життя́ іще́ смаку́є (Стар.-Чернях.)].
• -тся ли он вам? – чи він важ подо́бається? чи він вам до вподо́би? чи він вам уподі́бний?
• Как вам это -тся? – як вам це подо́бається?
• Ему -тся в деревне – йому́ до вподо́би (подо́бається) на селі́ (село́, жи́ти на селі́).
• Здесь всем -тся – тут усі́м подо́бається, тут усі́м до вподо́би, (редко) тут усі́ прилюбля́ються. [Пари́ж га́рний і усі́ тут прилюбля́ються (М. Вовч.)].
• Что кому -тся – що кому́ до вподо́би (до смаку́), що кому́ подо́бається.
• Больше -ться, чем кто, что – бі́льш(е) подо́батися (бу́ти вподібні́шим, бу́ти бі́льш(е) до вподо́би), ніж хто, ніж що; бу́ти кра́щим за ко́го, за що, від ко́го, від чо́го. [До́вший батіжо́к цьому́ хло́пчикові вподібні́ший, ніж коро́ткий (Н.-Лев.). Мені́ ка́вун кра́щий за ди́ню (Харківщ.)].
• Перестать -ться (разнравиться) – переста́ти подо́батися, ста́ти не до ми́сли, розлюби́тися. [Незаба́ром три факульте́т мені́ розлюби́вся (Крим.)].
• Не -ться – не подо́батися, (быть не по нраву) бу́ти не до вподо́би (не до сподо́би; бу́ти невподі́бним (несподі́бним); (не по вкусу) бу́ти не до смаку́, не смакува́ти. [Йому́ не подо́баються на́ші го́рниці (Черкас.)].
• Не -тся он мне – не до вподо́би (не подо́бається, невподі́бний) він мені́.
• Нра́вящийся – що подо́бається, (що) до вподо́би и т. п., уподі́бний, споді́бний, га́рний кому́.
Ну́жник – ну́жник, відхо́док, ви́ходок (-дка), паску́дник (-ка), (звфем.) куто́к для пи́льної потре́би, ретира́да, клозе́т (-ту), (шутливо) для люде́й сі́дало, канцеля́рія, кабіне́т, приту́лок (-лку). [У нас на все село́ оди́н ну́жник – коло шко́ли (Брацл.). Живі́т боли́ть! де у вас приту́лок? (де у вас ви́йти?) (Звин.)].
Обгора́ть, обгоре́ть – обгоря́ти, обгорі́ти, о(б)паля́тися, о(б)пали́тися.
• -ра́ть, -ре́ть несколько – обсма́люватися, обсмали́тися.
• Деревня -ре́ла – село́ погорі́ло.
Обега́ть, обежа́ть и Оббега́ть, оббежа́ть –
1) вокруг чего-л. – оббіга́ти, оббі́гти, пооббіга́ти;
2) (обогнать) випереджа́ти, ви́передити, обганя́ти, обігна́ти, перебіга́ти, перебі́гти;
3) (избегать) оббіга́ти, відбіга́ти, уника́ти.
• Об(б)е́гать (сов.) – оббі́гати, ви́бігати, обганя́ти, обгаса́ти. [Ви́бігав усе́ село́, до ко́жної ха́ти захо́див].
Обковыля́ть – обшкандиба́ти, обшкутильга́ти. [Обшкандиба́в усе́ село́].
Облада́тель – посіда́ч (-ча́), воло́да́р, влада́р (-ря́). [Посіда́ч єди́ного на ці́ле село́ коня́ (Коцюб.)]. Срв. Власти́тель, Владе́тель.
Окружа́ться, окружи́ться (стр. и возвр. залог) –
1) обкре́слюватися, обкре́слитися, обче́[і́]ркуватися, обчеркну́тися;
2) оточа́тися, ото́чуватися, оточи́тися, обгорта́тися, о(б)горну́тися, обставля́тися, обста́витися, пови́тися; (изгородью) обгороди́тися, о(б)парка́нитися. [Хоро́брий Ти́те, обгорни́сь наро́дом (Куліш). Рі́чка обста́вилася стіно́ю темнозеле́ного очере́ту (Мирн.). Вко́ло Смо́тричем пови́вся Ка́м’янець убо́гий (Рудан.). Село́ Трилі́си дубо́вими па́лями опарка́нилось (Куліш)]. -жи́ться туманным сиянием (о солнце, луне) обгороди́тися. [Як мі́сяць або́ со́нце обгоро́джено кру́го́м – бу́де лю́тий моро́з, а влі́тку – ві́тер (Грінч.)].
Опочива́ть, опочи́ть – спочива́ти, спочи́ти, опочива́ти, опочи́ти. [Спочива́ють до́брі лю́ди (Шевч.). Село́ ти́хо сном опочива́є (Рудан.)].
Оставля́ть, оста́вить – лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, поли́ши́ти, облиша́ти, обли́ши́ти, ки́дати, ки́нути, покида́ти, поки́нути, (з)оставля́ти, (з)оста́вити, (о)пуска́ти, (о)пусти́ти кого́, що, попуска́тися, попусти́тися чого́, ки́датися, ки́нутися чого́, (о многих) позалиша́ти, пооблиша́ти, поки́дати, позоставля́ти.
• -вьте меня одного – (за)лиші́ть мене́ само́го.
• -вьте меня в покое – да́йте мені́ спо́кі́й.
• Он -вил детям большое наследство – він залиши́в вели́ку спа́дщину ді́тям.
• -вить за собою, позади себя кого – лиши́ти кого́ позад се́бе, ви́передити кого́.
• Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление – він лиши́в по собі́ га́рний спо́мин, га́рне вра́жі́ння.
• Не -вил и следа – не (за)лиши́в і слі́ду, і слі́ду не ки́нув.
• -вляю это на ваше попечение – припоруча́ю це вам.
• -вить что при спешном бегстве – відбі́гти чого́.
• Он -вил город и уехал в деревню – він поки́нув мі́сто і пої́хав на село́.
• -вить службу, должность – (по)ки́нути слу́жбу, поки́нути служи́ти и поки́нути хазя́їна, уступи́ти(ся) з слу́жби.
• -вить службу у кого – відійти́ від ко́го, поки́нути кого́. [На жнива́ Анті́н одійшо́в од жи́да (Кониськ.). Чого́-ж ти ки́даєш мене́, го́ду не добу́вши?].
• -вить свет – поки́нути світ, зійти́ з сві́ту, переста́витися.
• -вить мир – то же и відійти́ від (грі́шного) сві́ту.
• Он не -вля́ет его ни днём, ни ночью – він не покида́є його́ ані вдень, ні вночі́.
• Он -вил по себе жену и детей – він поки́нув (залиши́в, зоста́вив) по собі́ жі́нку й діте́й.
• Счастье -вило его – до́ля (по)ки́нула його́.
• Ещё не -вило счастье – ще не вме́рла до́ля.
• Силы -вля́ют его – си́ли ки́дають (покида́ють, опуска́ють) його́.
• -вить без призора, без попечения, в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти, зане́дбувати, занедба́ти, замі́тувати, зне́хтувати що, (о многих) позанеха́ювати, позане́дбувати, позамі́тувати.
• -ть что-л. в полном пренебрежении – упослі́джувати, упослі́дити що.
• -вить на произвол судьбы – поки́нути (зоста́вити, лиши́ти) на призволя́ще.
• Не на кого -вить дом – ні́ від кого піти́ з до́му, ні́ від кого пої́хати.
• -вить без внимания – помину́ти (лиши́ти) без ува́ги що, не зверну́ти ува́ги, не вва́жити на що, обмину́ти, помину́ти що, (ирон.) в ко́мені записа́ти.
• Не -вьте меня вашею милостью (советом) – не забу́дьте (не помині́ть) мене́ ва́шою ла́скою (пора́дою), не позба́вте мене́ ва́шої ла́ски (пора́ди).
• Не -вьте меня без ответа (уведомления) – не відмо́втеся мені́ відпові́сти (мене́ пові́домити).
• -вить своё намерение, мысль – поки́нути свій на́мір, свою́ ду́мку, відмо́витися від сво́го на́міру, від своє́ї ду́мки, ки́датися, ки́нутися свого́ на́міру, своє́ї ду́мки.
• -вить помышление о чём – поки́нути ду́мати про що, спусти́ти що з ду́мки. [Не міг Шевче́нко спусти́ти з ду́мки кріпа́цьку нево́лю (Єфр.)].
• -вить на чьё благоусмотрение – лиши́ти, да́ти кому́ на до́бру во́лю, до вподо́би.
• -вля́я в стороне что-л. – полиша́ючи, помина́ючи що.
• -вить без последствий – залиши́ти без на́слідків.
• -вить (дурную) привычку – поки́нути, заки́нути (пога́ну) зви́чку, ки́нутися (пога́ної) зви́чки. [Давно́ вже пора́ заки́нути зви́чку зва́ти наро́дом ті́льки селя́н-хліборо́бів (Єфр.)].
• Оста́вь эту дурную привычку – поки́нь цю зви́чку пога́ну.
• -вить примету – лиша́ти прикме́ту, на призна́ку дава́ти. [Ві́ти терно́ві руба́йте, на шляху́ покида́йте, мені́ на призна́ку дава́йте (Дума)].
• -вить в наследство кому – відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка)].
• -ть кому по духовному завещанию – відпи́сувати, відписа́ти кому́ и на ко́го що. [Відписа́ла на їх і ха́ту, і ґрунт, і по́ле (Конис.)].
• -вить себе, у себя, за собою, для себя – взя́ти собі́, на се́бе. [Грома́да не дозво́лила землі́ продава́ти, а взяла́ на се́бе (Грінч.)].
• -вить кого в живых – лиши́ти кого́ при життю́.
• -вим это – обли́шмо це, (по)ки́ньмо це, залиші́мо це.
• Оста́вь! оста́вьте! – обли́ш! обли́ште! (по)ки́нь, (по)ки́ньте!
• Оста́вь, надоело! – го́ді, обри́дло!
• -вьте его! – не ру́ште! не займа́йте його́!
• -вить за собой право – застерегти́ собі́ пра́во.
• -вить до начала будущего лета – на за́літки зоста́вити.
• -вить кого в дураках, с носом – поши́ти кого́ в ду́рні, на сухе́ньке ви́вести кого́, візка́ кому́ підве́зти, (гал.) облазни́ти кого́.
• Оста́вленный – (за)ли́шений, поли́шений, обли́шений, (по)ки́нутий, (з)оста́влений и т. д.
Отдаля́ться, отдали́ться –
1) віддаля́тися, віддали́тися від чо́го.
• Всё более и более (постепенно) -ться – далі́ти, віддалі́ти, далечі́ти. [Ї́демо, а рі́дне село́ все далі́є від нас. Дзвін все далечі́в (Корол.). Усе́ вже те оддалі́ло, промину́ло (М. Вовч.)];
2) (уклоняться) відбіга́ти, відбі́гти чого́, відхиля́тися, відхили́тися, узбо́чувати, узбо́чити від чо́го.
• -ли́ться от смысла текста, от подлинника – відхили́тися від ро́зуму те́ксту, від перво́пису, відбі́гти ро́зуму; те́ксту, перво́пису.
Относи́ться, отнести́сь –
1) відно́ситися, відне́стися;
2) матем. – стосува́тися, бу́ти супроти́. [Два стосу́ється до чотирьо́х, як три до шістьо́х; или два супроти́ чотирьо́х те са́ме, що три супроти́ шістьо́х];
3) см. Обраща́ться к кому;
4) -ся куда (подлежать чьему ведению, компетенции) – стосува́тися до ко́го, до чо́го, нале́жатися до ко́го, до чо́го. [Такі́ пита́ння стосу́ються до археоло́гії. Ця спра́ва нале́житься до вас].
• Это ко мне не -сится – це до ме́не не стосу́ється (не нале́житься).
• Не к тебе -сится – не до те́бе річ, (шутл.) не твоє́ ме́леться, не до те́бе п’ють.
• Относя́щийся к чему – нале́жний до чо́го.
• Неотнося́щийся к делу – сторо́нній. [Тре́ба спини́тись тут ще на одні́й ні́би сторо́нній дета́лі (Єфр.)].
• Село -сится к такой-то волости – село́ тя́гне, нале́жить до тако́ї во́лости. [Село́ Токарі́ тя́гне до Бешки́нської во́лости];
5) к кому, чему – ста́витися, поста́витися до ко́го, до чо́го; прийма́ти, прийня́ти що; (редко) по́стать узя́ти до чо́го. [До ме́не ста́вляться як до рі́дного. Як поста́вилася до тіє́ї зві́стки? По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (О. Пчілка)].
• -ся к чему с уважением – шанува́ти, пошанува́ти кого́, ста́витися, поста́витися з поша́ною (з пова́гою) до ко́го.
• -ся пренебрежительно, отрицательно – не́хтувати кого́, що, помі́тувати ким, чим.
• -ся легкомысленно – легкова́жити, злегкова́жити що. [Спра́ви ціє́ї не злегкова́жено].
• -ся хладнокровно, спокойно – ста́витися спокі́йно до чо́го, холо́дним о́ком диви́тися, погляда́ти на що. [Холодні́шим о́ком погляда́є чита́чка на «Тара́сову ніч» (Грінч.)].
• -ся несправедливо к кому – кри́вдити кого́; (свысока) згори́ позира́ти; (враждебно) ворогува́ти на ко́го, проти ко́го, става́ти во́рожо проти ко́го, чо́го, о́ко на ко́го ма́ти, проти ко́го зуб ма́ти. [Во́рожо стаю́ть проти прав украї́нської мо́ви (О. Пчілка)].
• -ся с любовью, заботливо – жа́лувати кого́. [Ба́тько жа́лував нас обо́х рі́вно: і бра́та, і мене́ (М. Вовч.)]; (добродушно) до́бре се́рце ма́ти до ко́го; (с отчуждённостью) чужи́м о́ком позира́ти на ко́го.
• К вам -сятся, как к людям – вас за люде́й ма́ють.
• -ся каким-л. образом к делу – бра́ти спра́ву як. [А́втор бере́ спра́ву зана́дто серйо́зно (Єфр.)].
Отстоя́ть –
1) відле́жати від чо́го.
• Одно село -стои́т от другого на шесть вёрст – від о́дного села́ до дру́гого шість версто́в или одно́ село́ відле́жить (відда́лене) від дру́гого на шість версто́в;
2) см. Отста́ивать.
Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти.
• Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла.
• На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність.
• Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну.
• -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є].
• -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)].
• -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є].
• Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів.
• Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав.
• Крепость -ла – форте́ця впа́ла.
• -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок;
2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе];
3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)].
• Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́).
• Он пал мёртвый – він ліг тру́пом;
4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться.
• Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́.
• Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується.
• Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся.
• Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується.
• Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають.
• -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить].
• -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)];
5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)].
• Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де.
• Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь.
• Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го.
• Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий.
• -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший.
Пересуда́чивать, пересуда́чить (о мног.) – пересу́джувати, пересуди́ти, попересу́джувати. [Ті дві плету́хи (сплетницы) як зі́йдуться, то все село́ пересу́дять]. См. Осужда́ть 2.
Пересу́ды – пересу́ди (-дів), погові́р (-во́ру), погово́ри, сла́ва, несла́ва, гові́рка, осу́да, судня́, судьба́. [Ста́ла сла́ва на все село́, ста́ли погово́ри – все за то́го козаче́нька, що чо́рнії бро́ви (Л. Укр.). Пішла́ вже скрізь по селу́ про йо́го гові́рка. Говори́ в о́чі, а по-за́ очі – судня́ бу́де. Це не судьба́, а щи́ра пра́вда].
• Слышно (идут) -ды о ком – гуде́ (іде́) сла́ва (погові́р) про ко́го.
Писа́ться, написа́ться –
1) писа́тися, написа́тися, (о мног.) понапи́суватися, пописа́тися. [Про це в письмі́ пи́шеться? Ге́тьманом на той час у листа́х писа́вся (Куліш). Село́ Ко́шкове зве́ться, а пи́шеться Буяли́к];
2) (красками) малюва́тися, намалюва́тися, писа́тися, написа́тися, (о мног.) понамальо́вуватися, понапи́суватися, пописа́тися. [Намалюва́лось ка́-зна-що, а не карти́на].
Под и Подо, предл. –
1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го.
• Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку.
• Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́.
• Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́.
• Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю.
• Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є].
• Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)].
• Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку.
• Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу.
• Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́.
• Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й.
• Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що.
• Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву.
• Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но.
• Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри.
• Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль.
• Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото.
• Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст).
• Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́.
• Под ряд, см. Подря́д.
• Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць.
• Ехать по́д гору – ї́хати з гори́.
• Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри.
• Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків.
• Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон].
• Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер.
• Под утро – над світ, перед сві́том.
• Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну.
• Под конец года – напри́кінці ро́ку;
2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)].
• Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м.
• Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми.
• Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)].
• Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)].
• Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом.
• На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом.
• В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)].
• Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом.
• Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма.
• Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню.
• Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі].
• Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами).
• Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом.
• Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою.
• В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м.
• Под замком – на замку́.
• Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)].
• Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м.
• Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м.
• Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом.
• Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї.
• Быть под ветром – бу́ти за ві́тром.
• Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом.
• Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри.
• Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням.
• Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то.
• Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)].
• Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією.
• Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті.
• Узнать под рукою – дові́датися ни́шком.
• Под секретом – під секре́том.
• Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну].
• Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом.
• Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из.
Подгоро́дный – підгоро́дній, пригоро́дній, передмі́ський.
• -ный житель – передмістя́нин, підгородя́нин.
• -ное село – передмі́стя, підгоро́ддя, при́город.
Подмоско́вная – село́ (ху́тір, да́ча) під Москво́ю.
Подходи́ть, подойти́ –
1) подо что-л. – підхо́дити, підійти́ під що. [Підійшо́в під де́рево];
2) куда, к чему (приближаться) – підхо́дити, підійти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́, під[при]ступа́ти(ся), під[при]ступи́ти(ся), доступа́ти(ся), доступи́ти(ся), (о мн.) попідхо́дити, понадхо́дити, попід[попри]ступа́ти до ко́го, до чо́го, (наступать) наступа́ти, наступи́ти. [Підхо́дять до ха́тки, а тут і сестра́ надійшла́ (Кон.). Він підві́всь і надійшо́в до си́на (Крим.). Надхо́дить по́їзд (Грінч.). Підступа́є до ба́тюшки (Руд.). Підступи́лась бли́жче і почала́ огляда́ти їх з голови́ до ніг (Коцюб.). До неві́стки стра́шно й приступи́ти (Чуб.). Доступи́ла до лі́жка (Яворн.). Наступа́є чо́рна хма́ра].
• -ди́, -ди́те ко мне – підійди́, підійді́ть, підступи́(сь), підступі́ть(ся) до ме́не.
• И не -ди́! – і не підхо́дь! І не підступа́й! Ні бли́зько!
• -дит осень – надхо́дить о́сінь.
• -дят праздники – надхо́дять свя́та.
• -шли́ экзамены – надійшли́ і́спити.
• -дит ко мне последний час, кончина – надхо́дить на ме́не оста́ння годи́на (Руд.).
• -йти́ к руке (для поцелуя), приступи́ти до руки́.
• -ди́ть украдкой – скрада́тися до ко́го, до чо́го.
• -йти́ толпой – прито́впитися до ко́го, до чо́го.
• -йти́ пошатываясь – підточи́тися до ко́го, до чо́го.
• -ди́ть, йти́ хитро к кому – підверта́тися, підверну́тися, підгорта́тися, підгорну́тися до ко́го и під ко́го. [Вона́ не зна́ла, як під ко́го підверну́тись (Квітка)].
• -хо́дит уже к полночи, к обеду (к обеденному времени) – бере́ться вже до пі́вночи, до обі́д, до обі́ду.
• -хо́дит мне сорок лет – до сорока́ год вже мені́ бере́ться (Змієв. п.).
• -ходи́ть к концу – кінця́ дохо́дити.
• Дело -дит к концу – спра́ва дохо́дить кінця́.
• -ди́ть к чему-л. (переносно) – підхо́дити, підійти́, захо́дити, зайти́ (підступа́ти, підступи́ти) до чо́го (напр., до те́ми) [Леви́цький захо́дить до письме́нства з тро́хи наї́вною мі́ркою (Єфр.)];
3) (прилегать) к чему под что – підхо́дити, підійти́, доходи́ти, дійти́ до чо́го, під що, дотуля́тися, дотули́тися, припира́ти, припе́рти до чо́го. [Ліс підхо́дить до само́го села́ (під саме́ село́). Горби́ аж до ха́ти дохо́дять];
4) (быть похожим) підхо́дити, підійти́ до ко́го, до чо́го, підпада́ти, підпа́сти, удава́ти(ся), уда́ти(ся), скида́тися на ко́го, на що; срв. Схо́дствовать, Походи́ть (на кого). [Чолові́к до чолові́ка бува́ підхо́дить];
5) (идти, быть кстати) кому, к чему пасува́ти, підхо́дити, підійти́, пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти, бу́ти (прихо́дитися) в лад, до ладу́, до-шми́ги, шталти́ти кому́, до чо́го, до ко́го; срвн. Подоба́ть, Прили́чествовать. [Революці́йний спо́сіб пасу́є до всіх проце́сів (Ніков.). Ї́вга не пасува́ла до сво́го те́много за́кутку (Грінч.). Воно́ таки́ підхо́дило, щоб Дени́сові земля́ впа́ла (Грінч.). Зна, що кому́ припада́є (Кон.). Ляж у домови́ну (гроб), чи якраз, вона́ приста́не (Руд.). Коли моє невла́д, я з свої́м наза́д (Номис)].
• -ди́ть, -йти́ (быть в меру) – прихо́дитися, прийти́ся, пристава́ти, приста́ти до чо́го.
• Ключ не -дит к замку – ключ не прихо́диться (не пристає́) до коло́дки;
6) -ди́ть, -йти́ под что (соответствовать чему) – відповіда́ти чому́, підхо́дити, підійти́ під що.
• Это не -дит под мои требования – це не відповіда́є мої́м вимо́гам;
7) -ди́ть (быть подходящим) – підхо́дити, підійти́, бу́ти підхо́жим.
• Цена, товар мне не -дит – ціна́ мені́ не підхо́жа, крам мені́ не підхо́жий, ціна́, крам мені́ не підхо́дить.
• -ди́ть, -йти́ к чему в роли кого (приходиться) – здава́тися, зда́тися на що, на ко́го. [Кони́ський бі́льше зда́вся-б на грома́дського діяча́ (Єфр.)].
• Он -шё́л бы к роли артиста – він зда́вся-б на арти́ста.
Познако́миться – познайо́[ко́]митися, зазнайо́митися, признайо́[ко́]митися, спізна́тися, пізна́тися, за[і]зна́тися, запізна́тися, обізна́тися з ким, з чим, (с)пізна́ти кого́, що, (о мног., со мног.) (редко) позазнайо́млюватися, позазнава́тися з ким.
• -ться друг с другом – познайо́митися оди́н з о́дним. [Шевче́нко познайо́мився з Куліше́м р. 1848 (Грінч.). Там я упе́рше з дяко́м признако́мився (М. Вовч.). Тоді́-ж і з Сучко́м зазна́вся ду́жче (Грінч.). З людьми́ спізна́вся (Глібов). Там пізна́в сестру́ його́, Га́ню (Франко). Хоті́ла спізна́ти село́ (Кониськ.)].
Позо́р – га́ньба́, гане́ба, (безчестие) безче́стя, (поругание) нару́га, (оговор) несла́ва, сла́ва, суд, осу́да, осудо́вище, осудо́висько, (стыд) стидо́та, стидо́вище, стидо́в’я, (публичный) публі́ка, (постыдное зрелище, место) позо́рище [Усе́ нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.). Ганьбо́ю не ві́зьмеш, так си́лою ді́ймеш (Приказка). На все село́ несла́ва (Кониськ.). Бо на позо́рище веду́ть старо́го ду́рня муштрува́ти (Шевч.). Виставля́є їх (хи́би лю́дські) на прилю́дне позо́рище (Єфр.). Мов на позо́рищі прику́та я стоя́ла (Л. Укр.)].
• -зо́р и срам – ганьба́ та со́ром.
• Небывалый -зо́р – несві́тська ганьба́.
• Покрыть -ро́м кого – ганьбо́ю вкри́ти кого́.
• Запятнать -ром кого – заплямува́ти ганьбо́ю кого́.
• И вас не минет этот -зо́р – і вас не мине́ (не мине́ться) ця ганьба́ (гане́ба).
• -зо́р измены – ганьба́ зра́ди.
• Край проклятия и -ра – краї́на (край) прокля́ття й ганьби́.
• Какой -зо́р! – яка́ ганьба́!
• От этого -ра – з ціє́ї ганьби́.
Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
• -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
• -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
• -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
• -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
• -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
• -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
• -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
• -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
• -ти́ за водой – піти́ по во́ду.
• -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
• -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
• -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
• -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
• -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
• -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
• -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
• Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
• -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
• Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
• -дё́м(те)! – ході́м(о)!
• -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
• -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
• -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
• -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
• Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
• -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
• Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
• -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
• -ди́ с ним – що з ним поро́биш.
• Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
• Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
• -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
• Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
• -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
• -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
• -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
• -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
• Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
• -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
• -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
• -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
• -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
• -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
• Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
• Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
• Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
• Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
• Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
• Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
• Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
• Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
• Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
• -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
• -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
• -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
• -ти́ на уступки – поступи́тися.
• -ти́ в пари – заложи́тися.
• -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
• -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
• -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
• -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
• -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
• -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
• -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
• -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
• На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
• Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
• Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
• -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
• -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
• Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
• -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
• И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
• Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
• -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
• -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
• Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
• -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
• Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
• -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (начаться) піти́, поча́тися.
• -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
• -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
• Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
• Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
• -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (поступить) піти́.
• -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
• -ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
• -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
• -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.
Поко́й –
1) спо́кій, упокі́й, супокі́й (-ко́ю), по́кій (-кою). [На ві́що я тобі́ збенте́жив, си́ну, ясни́й душі́ твоє́ї спо́кій? (Самійл.). Все село́ обійма́в упокі́й, ти́хий, святко́вий упокі́й (Грінч.). За дурно́ю голово́ю нема́ нога́м упоко́ю. Супокі́й навкру́г пану́є (Грінч.)].
• Нет минуты -ко́я (отдыха) – нема́ просві́тлої (проми́тої) годи́ни; про́світку нема́ кому́.
• Нет -ко́я кому – споко́ю нема́є кому́, не ма́є споко́ю хто.
• От детей -ко́я нет – ді́ти споко́ю не даю́ть; за ді́тьми споко́ю нема́.
• В -ко́е – з упоко́єм, спокі́йно. [Хлі́ба-со́ли з упоко́єм ужива́ти].
• Жить в -ко́е – жи́ти з упоко́єм, жи́ти с(у)покі́йно. [Діте́й подружи́ли, тепе́р живемо́ вдвох, ти́хо, з упоко́єм].
• Не давать -ко́я кому – не дава́ти споко́ю кому́, непоко́їти, турбува́ти, клопота́ти кого́, доляга́ти кому́, му́ляти кому́. [Думки́ не даю́ть мені́ споко́ю та й мені́ доляга́ють. Всереди́ні щось гризе́ та му́ляє (Крим.)].
• Оставить в -ко́е кого – да́ти святи́й (чи́стий) спо́кій кому́. [Да́йте мені́ чи́стий спо́кій з тіє́ю спра́вою, не хо́чу я про не́ї чу́ти].
• Нарушить чей -ко́й – збенте́жити (збу́рити, злама́ти) спо́кій кому́.
• Вечный -ко́й – ві́чний спо́кій.
• Об’ятый -ко́ем – опови́тий споко́єм (упоко́єм, супоко́єм), ути́хлий. [Ліс дріма́в, опови́тий споко́єм. Подиві́ться на две́рі позачи́нювані, на вти́хлий двір (М. Вовч.)].
• Мёртвый -ко́й – ме́ртва ти́ша (спо́кій);
2) (отдых) спо́чи́в[н]ок (-нку), опочи́вок (-вку). [Кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок].
• Уйти на -ко́й – піти́ на спочи́нок.
• Жить на -ко́е – на спочи́нку жи́ти. [Він уже́ поки́нув служи́ти – на спочи́нку живе́].
• Нет -ко́я от чего – нема́є спочи́нку, нема́є про́світку за чим. [Нема́є про́світку за робо́тою; ніко́ли не спочива́ю];
3) покі́й (-ко́ю), кімна́та, світли́ця, го́рниця. [Чоти́ри поко́ї ма́ємо, а живемо́ ті́сно, бо сім’я́ вели́ка].
• Богатые -ко́и – пи́шні (бага́ті) поко́ї. [Жила́ у пи́шних поко́ях па́нських].
• Приёмный -ко́й – прийма́льня. Мёртвый (приёмный) -ко́й, см. Поко́йницкая.
Попада́ть, попа́сть –
1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)].
• Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?
• -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста?
• Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час.
• Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)].
• -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му.
• -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́).
• -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)].
• -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти.
• В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)].
• -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)].
• -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р.
• -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)].
• -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)].
• -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́.
• Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли.
• -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́.
• -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся.
• -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд.
• -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти.
• -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би.
• -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)].
• -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)].
• Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко.
• Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню.
• -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це.
• Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався.
• Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як.
• Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)].
• Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)].
• Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в.
• Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому.
• С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)].
• Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)].
• Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)].
• -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)].
• -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)].
• -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти.
• Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка.
• Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)];
3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву].
• -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́.
• Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв).
• Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову.
• Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку.
• -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в.
• Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути.
• Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив).
• -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку.
• -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́.
• -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.
По́ртить, испо́ртить –
1) псува́ти, попсува́ти, зо[і]псува́ти, ні́вечити, зні́вечити, поні́вечити, спотво́рювати, спотво́рити, (повреждением) ушко́джувати, ушко́дити, (небрежным обращением) не́хтувати, поне́хтувати кого́, що, (изводить) перево́дити, переве́сти, збавля́ти, зба́вити, (о мн.) поперево́дити, позбавля́ти що. [Пі́сня змо́вкла… чужа́ люди́на, очеви́дячки псува́ла тро́хи на́стрій (Коцюбин.). На тій робо́ті ушко́див коня́].
• -тить отношения – псува́ти відно́сини;
2) парта́чити, спарта́чити, спога́нювати, пога́нити, спога́нити, паску́дити, спаску́дити;
3) (не хватать) не́путити. [На́ше село́ га́рне, нас усе́ є; одно́ ті́льки не́путить, – це́ркви нема́є];
4) (сглазить) навро́чувати, навро́чити, наврокува́ти, навректи́, зуро́чувати, зуро́чити, спристрі́тити, роби́ти, пороби́ти причи́ну.
По́рченный –
1) попсо́ваний, зіпсо́ваний, зіпсу́тий, спотво́рений, зба́влений и т. д.;
2) причи́нний, причи́нуватий, зуро́чений. [Пла́че або об зе́млю б’є́ться… пі́на з ро́та, – чи́сто тобі́ причи́нувата (Кор.)].
• -ная рыба – при́тхла ри́ба.
По́хороны – по́хоро́н (-ну), (редко) похоро́ння, по́гре́б (-бу). Срв. Погребе́ние. [Усе́ село́ було́ на по́хороні (Кониськ.). Мов на по́гребі заво́дить (Франко). Скі́льки хто хоті́в, сті́льки за похоро́ння й брав (ЗОЮР. II)].
• Участник -рон – погребо́вий.
• Устраивать -ны – по́хорон справля́ти. [Пи́шний по́хорон йому́ спра́вили. А сам собі́ за життя́ ще по́хорон справля́є (Рудан.)].
Привлека́ть, привле́чь –
1) см. Привола́кивать, Прита́скивать, Притя́гивать.
• -влека́ть к себе – притя́г(ув)а́ти, пригорта́ти до се́бе. [Він узя́в її́ за ру́ку і пригорну́в до се́бе];
2) (притягивать нравственно) притя́гувати и притяга́ти, притяг(ну́)ти́, затя́гувати, затягти́ кого́ до чо́го, (манить, влечь) ва́бити, пова́бити, прива́блювати (и редко привабля́ти), прива́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, на́дити, з[по]на́дити, прина́джувати, прина́дити, прима́нювати, примани́ти, (склонять) прихиля́ти, хили́ти, прихили́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ чим до ко́го, (присоединять к какому-л. обществу, делу, работе и т. п.) приє́днувати, приєдна́ти, залуча́ти, залучи́ти, пригорта́ти, пригорну́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (до товари́ства, до спра́ви, до пра́ці (до робо́ти) і т. п.), (призывать) заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати кого́ до чо́го, (о мн.) попритя́гувати, поприва́блювати, нава́бити (неок. нава́блювати), поприна́джувати, поприхиля́ти, поприверта́ти, поприє́днувати, позалуча́ти кого́; срв. Мани́ть, Влечь. [Смі́ливість та весе́лість Ломаче́вського більш од усьо́го притя́гувала до йо́го Оле́сю (Неч.-Лев.). Метка́ і жва́ва, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Се ще бі́льш його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене. Не здола́є вже прина́джувати красо́ю (Самійл.). Істо́рія Украї́ни зо́всім ма́ло прива́блює до се́бе на́ших письме́нників (Єфр.). Щось на́дить до йо́го усі́х. Нам пощасти́ло прива́бити до гу́рту двох доро́слих учени́ць (Грінч.). Його́ до робо́ти не приве́рнеш (Звин.). Приверну́ла вона́ його́ свої́ми очи́ма (Грінч.)].
• -кать к себе внимание – притяга́ти (приверта́ти, прихиля́ти) до (на) се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, спада́ти на ува́гу кому́сь.
• Дело это -кло́ к себе общее внимание – спра́ва ця приверну́ла до се́бе (на се́бе) зага́льну ува́гу.
• -ка́ть, -вле́чь к себе взгляд(ы), взор(ы) – бра́ти (убира́ти) о́чі на (в) се́бе, приверта́ти, приверну́ти о́чі до се́бе, ва́бити по́гляди. [Та й соро́чка-ж: аж на се́бе о́чі бере́. Найбі́льше приверну́ла до се́бе о́чі сама́ Ната́лка (Грінч.). Усі́м бра́ла о́чі красо́ю (Куліш)].
• -вле́чь на свою сторону – приєдна́ти, прихили́ти, пригорну́ти кого́ до се́бе. [На́ша організа́ція зумі́ла пригорну́ти до се́бе все село́ (Грінч.)].
• -вле́чь на свою сторону угощением – примогори́чити кого́.
• -влекать, -влечь к участию (пригласить) – присоглаша́ти, присогласи́ти кого́. [Він са́мий пе́рвий, та ще двох присогласи́в (Мнж.)].
• Насильно -вле́чь кого к чему-н. – силомі́ць притягти́, залига́ти кого́ до чо́го.
• -влекать, -влечь к работе – притя́гувати, -гну́ти, залуча́ти, залучи́ти кого́ до пра́ці.
• -влека́ть, -вле́чь кого-н. к (судебной) ответственности, к суду – притяга́ти, притягти́, тягну́ти, потягти́, кли́кати, покли́кати кого́ до пра́ва, до відповіда́льности; притяга́ти, притягти́, кли́кати, покли́кати до су́ду, на (в) суд, ста́вити, поста́вити на суд кого́, позива́ти, запізва́ти кого́.
• -влека́ть, -вле́чь к делу об убийстве кого – притяга́ти, притягти́ (кого́) до спра́ви про вби́вство кого́.
• Привлека́емый – при[за]тя́гуваний, прива́блюваний, прина́джуваний; приє́днуваний, залу́чуваний, при[за,по]кли́куваний.
• Привлечё́нный – притя́гнутий, затя́гнутий, прива́блений, зва́блений, прина́джений, зна́джений, приє́днаний, залу́чений, приве́рнутий до чо́го.
• -ный к (судебной) ответственности к суду – потя́гнутий, покли́каний до пра́ва, до відповіда́льности, на (в) суд, запі́званий.
• -чё́нный к делу – притя́гнутий до спра́ви яко́ї.
Пригоро́дный – підгоро́дній (-нього), пригоро́дній, підмі́ський. [Підгоро́днє село́].
Приноси́ть, принести́ и прине́сть –
1) прино́сити (в песнях приноша́ти и доноша́ти), прине́сти́, (во множ.) поприно́сити; (подносить) надно́сити, надне́сти, (во множ.) понадно́сити що куди́, кому́, до ко́го, до чо́го. [А я ме́ду принесу́ на за́куску (Рудч.). Та його́ ті́ло коза́цьке, молоде́цьке до Дніпра́ до бе́рега приноша́ли (Мартин.). Каза́в його́ до ке́лії взя́ти, каза́в слу́гам ї́сти доноша́ти (Метл.). Поприно́сили до йо́го всіх неду́жих (Єв.). Пи́ти бозна-як хо́четься, а ді́жка поро́жня. Коли́ це ді́вка надне́сла во́ду з крини́ці (Звин.)].
• -неси́ мне платок, топор – принеси́ мені́ ху́стку, соки́ру;
2) (о стихийных силах) прино́сити, прине́сти́, нано́сити и наноша́ти, нане́сти́, надно́сити, надне́сти, (о ветре) привіва́ти, приві́яти, навіва́ти, наві́яти що и чого́. [То в той час чоти́ри чолові́ка козакі́в-запоро́жців Госпо́дь наноша́є (Мартин.). Нанеси́, Бо́же, кудла́того, щоб було́ за що ску́бти (Номис). Пові́й мені́ з Букови́ни, чорногі́рський ві́тре, та приві́й ми від бра́тчика щи́рую пора́ду (Федьк.)].
• Этот ветер -несё́т к нам дождь – цей ві́тер нам дощу́ наві́є (надме́, наднесе́). [Вже не той ві́тер пові́яв – щоб дощу́ не надні́с (Звин.)].
• Водой много лесу -несло́ – водо́ю бага́то де́рева, лі́су нане́сло.
• Отколь тебя -несло́? – зві́дки (відкіля́) се тебе́ прине́сло́, приві́яло?
• И -несла́ же его нелёгкая – і прине́сла́-ж (надне́сла́-ж) його́ нечи́ста (си́ла), і прине́сла́-ж його́ лиха́ годи́на, і надне́сло́-ж його́ ли́хо. [Моя́ па́ні, ли́хо вже знов надне́сло яко́гось уря́дника в село́ (Стеф.)];
3) (родить детёнышей) води́ти и ве́сти, приво́дити, приве́сти́; (о растениях: давать урожай, плоды) роди́ти, уроди́ти, зароди́ти що. [Тели́ця його́ привела́ нам ці́лий плуг волі́в і двох корі́в (Кониськ.). Пана́м вже і ве́рби заро́дять грушки́ (Франко)];
4) (давать, доставлять) дава́ти, да́ти; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ що.
• Эта земля не -но́сит никакого дохода – ця земля́ не дає́ жа́дної ко́ристи, жа́дного прибу́тку.
• -носи́ть пользу, см. По́льза.
• -носи́ть удовольствие – дава́ти вті́ху кому́.
• -носи́ть, -нести́ вред кому – шко́дити, пошко́дити и зашко́дити кому́, роби́ти, зроби́ти шко́ду кому́.
• -нести́ свою лепту – покла́сти свою́ ле́пту.
• -носи́ть благодарность – склада́ти (скла́сти) подя́ку, дя́кувати (подя́кувати) кому́ за що.
• -носи́ть присягу – склада́ти (скла́сти и зложи́ти) при́ся́гу, вико́нувати (ви́конати) при́ся́гу кому́. [При́сягу на брате́рство старши́на генера́льна Орді́ ви́конала і од Орди́ тако́ї-ж при́сяги допевни́лася (Куліш)].
• -носи́ть жертву –
а) (совершать жертвоприношение) пра́вити (прино́сити) же́ртву;
б) (жертвовать) прино́сити же́ртву, же́ртвувати.
• -носи́ть мольбу кому – зверта́ти молі́ння до ко́го, блага́ти кого́.
• -носи́ть на кого жалобу – зано́сити, подава́ти ска́ргу на ко́го. [Ма́ло не ко́жен з читачі́в зано́сив і склада́в свої́ ска́рги до реда́кції (Єфр.)].
• -нести́ вину свою, повинную – повини́тися кому́ в чо́му, призна́тися (до вини́); срв. Повини́ться.
• -носи́ть кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания – завдава́ти кому́ неприє́мностей, при́кростей, розчаро́ваннів, стра́жданнів, чини́ти (роби́ти) кому́ неприє́мності, при́крості, розчаро́вання, стра́ждання.
• Это -несло́ мне одни только неприятности – це завдало́ мені́ сами́х-но неприє́мностей.
• -нести́ честь, почёт, уважение кому – да́ти честь, шано́бу, поша́ну (пова́гу) кому́, честь пове́сти́ кому́. [Він (ґрунт) тебе́ загрі́є і накри́є, і погоду́є, і честь тобі́ поведе́ (Стеф.)].
• -носи́ть в дар кому, что – дарува́ти (подарува́ти) кому́ що, в дар (в дарови́зну) дава́ти (да́ти) кому́ що;
5) см. Прина́шивать.
• Приноси́мый – прино́шений.
• Принесё́нный – прине́сений, надне́сений; нане́сений, наві́яний и т. д.
Припи́сывать, приписа́ть –
1) припи́сувати, приписа́ти, допи́сувати, дописа́ти, (во множ.) поприпи́сувати, подопи́сувати що до чо́го.
• -са́ть несколько слов в чьём-л. письме – приписа́ти, дописа́ти, дода́ти де́кілька слів у чиє́му листі́;
2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) припи́сувати, приписа́ти кого́, що куди́, до чо́го, запи́сувати, записа́ти кого́, що до чо́го, кого́ в що, писа́ти кого́ в що, приділя́ти, приділи́ти кого́, що куди́, до чо́го, (во множ.) поприпи́сувати кого́ що куди́, до чо́го, позапи́сувати кого́ в що и до чо́го и т. д. [Ото́-ж і поприпи́сувано тих мандро́ваних та ме́ртвого, щоб бі́льше було́ люде́й (Грінч.). Приділи́ли на́ше село́ вже до и́ншої во́лости (Чигир. п.)];
3) кому или чему-н. что-н. – припи́сувати, приписа́ти кому́, чому́ що, надава́ти, нада́ти кому́ чого́ и що, накида́ти, наки́нути кому́ що, (относить что к чему, на счёт чего) склада́ти, скла́сти що на що, ста́вити, поста́вити на карб чому́ що, закарбува́ти що на що. [Обро́бку їх під заголо́вком «Ілія́да» та «Одисе́я» припи́сано сліпо́му співце́ві Гоме́рові (Єфр.). Нема́ в Са́дієвих пи́саннях того́ ре́чення, яке́ накида́є Са́дієві Пу́шкин (Крим.). Ідеалізу́є їх і надає́ їм такі́ нереа́льні озна́ки (Крим.). Свою́ мимові́льну дрож і триво́гу він склада́в на зму́ченнє і осла́бленнє ті́ла (Франко). Мака́р не міг не помі́тити, що посува́ється він таки́ хуте́нько, і похопи́вся закарбува́ти це на свою́ доброчи́нність (Корол.)].
• Победу эту -вают его храбрости – перемо́гу цю припи́сують його́ хоро́брості.
• Следует -са́ть это случаю, небрежности – тре́ба це скла́сти на ви́падок, на недба́лість.
Припи́санный –
1) припи́саний, допи́саний;
2) припи́саний, запи́саний, приді́лений куди́, до чо́го;
3) припи́саний, на́даний кому́, чому́, наки́нутий кому́, поста́влений на карб чому́, закарбо́ваний на що.
Прове́дывать, прове́дать –
1) что, о чём – дові́дуватися, дові́датися, дізнава́тися, дізна́тися и дізнава́ти, дізна́ти про що, переві́дувати, переві́дати, перезнава́ти, перезна́ти що; см. Разузнава́ть; (расспросить) допи́туватися, допита́тися про що. [Про сі нара́ди дові́далися шахтарі́ (Черк.). Коли́-б моя́ ма́тінка не дізна́ла (Чуб.). Переві́дувала, перезнава́ла, шука́ла, але нічо́го не приди́бала (Черемшина)];
2) кого – відві́дувати, відві́дати, наві́дувати, наві́дати, прові́дувати, прові́дати, переві́дувати, переві́дати, (реже) дові́дувати, дові́дати в кого́, наві́дуватися, наві́датися, дові́дуватися, дові́датися до ко́го; см. Посеща́ть, Навеща́ть. [Я взяв бриль і пішо́в у село́ прові́дати свою́ знайо́му (Кониськ.). Ма́тінко моя́, відві́дайте мене́ (Метл.). Зайшо́в госте́й дові́дать (Шевч.). Вона́ в ме́не не обі́дала, ті́льки мене́ переві́дала (Пісня)].
Прове́данный –
1) ді́знаний;
2) відві́даний, наві́даний, прові́даний, переві́даний.
II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть –
1) кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)].
• Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору.
• -ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́;
2) что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)].
• -ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що.
• -ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́.
• -вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію.
• -ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї.
• -вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф.
• -ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н.
• -води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що.
• -вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л;
3) (дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)];
4) (время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?].
• Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час?
• Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село.
• В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно.
• Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та?
• Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні).
• Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла.
• -ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що.
• -ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею.
• -ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі).
• Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є).
• -ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно.
• -вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де.
• -ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться].
• -ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким.
• -ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)];
5) кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)].
• Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в.
• Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять.
Проведё́нный –
1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го;
2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений;
3) (о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)];
4) (обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.
Провожа́ть, проводи́ть –
1) прово́дити и проводжа́ти, прове́сти́, опроводжа́ти, опроводи́ти, випроводжа́ти, ви́проводити, (отвести) відпрова́джувати, відпрова́дити, (обычно немного) надво́дити, надве́сти́, підво́дити, підве́сти́ кого́ куди́. [Лука́ш прові́в мене́ за ца́рину (М. Вовч.). Ой, хто мене́ молоду́ю проведе́ додо́му? (Пісня). Нагоду́є, на доро́гу дасть і ви́проводить за село́ (Квітка). Я вас опроводжу́ аж додо́му (Квітка). Відпрова́дьте мене́ ту́ди го́рами (Франко). Надвела́ тро́хи ву́лицею (Л. Укр.). Я вас надведу́ аж додо́му (Крим.). Пі́демо, підведу́ тя (тебя) за село́ (Франко)].
• Я -ди́л его в город – я прові́в (надві́в) його́ до мі́ста.
• -жа́ть взглядом – прово́дити по́глядом, очи́ма кого́;
2) (из дому; со двора) виряджа́ти, ви́рядити, випроводжа́ти и випрова́джувати, ви́проводити, проводжа́ти (спроводжа́ти) и прово́дити, прове́сти́ кого́. [Виряджа́ла в світ мене́ ма́тінка (Рудан.). Її́ в доро́гу виряджа́ли сестри́ці, по́други й брати́ (Самійл.). Спроводжа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня). Проводжа́ла си́на ма́ти (Шевч.). Провела́ я сино́чка сво́го у ві́йсько].
• Мать -ди́ла сына на войну – ма́ти ви́рядила си́на на війну́.
Проворо́нить – проґа́вити, прогуля́ти що, (без дополн.) проґа́витися. [Проґа́вив вій свою́ до́лю. За́втра до вас у село́ приї́де наш старши́й, так ти його́ не прогуля́й і все дожида́й (Квітка). Леда́чі чабани́ проґа́вляться (Кух.)].
• Проворо́ненный – проґа́влений, прогу́ляний.
Прое́зжий –
1) прил. – проїздни́й, переїздни́й. [Переву́лок був вузе́нький, ти́хий, ма́йже не проїздни́й (Конис.)].
• -е́зжая дорога – проїздна́ доро́га, трахтови́й (возови́й) шлях. [Десь-то ми, ви́дно, зби́лись з проїздно́ї доро́ги (Корол.)];
2) прил. и сущ. -е́зжий, -е́зжая – подоро́жній, -ня, прої́жджий, прої́жджа, проїжджа́чий, -ча, переї́жджий, -ї́жджа. [Подоро́жні їдя́ть у шинку́ (Грінч.). Подоро́жня па́ні (Куліш). Тут обі́дало все село́, обі́дали прохо́жі, проїжджа́чі (Н.-Лев.). Переї́жджий студе́нт (Крим.)].
Промы́шленный – промисло́вий. [Коли́шнє село́ на коро́ткий час перетвори́лося в спра́вжнє мі́сто з числе́нною торго́вою і промисло́вою лю́дністю (Ор. Лев.)].
• -ный центр – промисло́вий осере́док.
Простила́ть, простла́ть – простеля́ти, простели́ти (-лю́, -лиш), простила́ти, просла́ти (-стелю́, -леш), простира́ти, просте́рти, про[роз]кида́ти, про[роз]ки́нути, (о мн.) попростеля́ти, попростила́ти що. [Нена́че хто простели́в од поро́га бі́лий рушни́к (Неч.-Лев.). Просте́р їм на ла́ву простира́ло бі́ле (Гн. I). Проки́нувши на полу́ рядни́ну, лягла́ (Мирн.)].
• Про́стланный – просте́лений, про́сланий, просте́ртий, про[роз]ки́нутий.
• -ться – простеля́тися и стели́тися, простели́тися (-лю́ся, -лишся), простила́тися, сла́тися (стелю́ся, сте́лешся), просла́тися, посла́тися, простяга́тися, простягти́ся, бу́ти просте́леним, по́сланим. [О́стрів простели́вся на мо́рі, як стари́й гобеле́н (Коц.). З другого бо́ку простяга́вся степ (Грінч.). Шлях сла́вся сте́пом у село́].
Проу́лок – про(в)у́лок, ум. про(в)у́лочок (-чка), за(в)у́лок, ум. за(в)у́лочок, (диал.) сутки́ (-то́к), суточки́ (-чо́к). [Як на те-ж і гімнази́ст попа́всь йому́ на зу́стріч в глухі́м проу́лку (Свидн.). Село́ воно́ превели́ке! Скі́льки у́лиць, скі́льки, зау́лочків – сказа́ть: бе́з ліку! (М. Вовч.). Іду́ я ото́ суточка́ми (Хорольщ.)].
Путеше́ственник – мандрі́вник, мадрі́вець (-вця), (реже зап. вандрі́вни́к, вандрі́вець), подоро́жник, подоро́жній (-нього), подоро́жувач, м[в]андрівни́чий (-чого). [О́пис по́дорожи на пі́вніч сла́вного мандрі́вця норве́зького Ф. На́нсена (Єфр.). Кни́га та була́ про по́дорож відо́мого мандрі́вника по А́фриці (О. Сліс.). Зда́лека ви́блисне й заманя́чить перед подоро́жнім висо́ке гре́цьке село́ (Крим.). Вандрі́вник зверта́є там о́чі (Федьк.)].
• -ник ко св. местам – проча́нин (мн. проча́ни); см. Пилигри́м, Пало́мник.
Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
• Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
• Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
• П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
• П. планет – шлях, доро́га плане́т.
• П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
• П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
• -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
• -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
• -тё́м жизни – шля́хом життя́.
• -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
• -тё́м расследования – ро́зслідом.
• -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
• -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
• -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
• На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
• На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
• По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
• Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
• То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
• Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
• Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
• Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
• Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
• Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
• Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
• Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
• Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
• Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
• Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
• Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
• Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
• Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
• Морской путь – морськи́й шлях.
• Морским -тё́м – мо́рем.
• Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
• Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
• На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
• Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
• Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
• Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
• Санный путь – са́нна путь, доро́га.
• Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
• Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
• Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
• Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
• Каким -тё́м –
а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
• Таким -тё́м –
а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
• Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
• Этим -тё́м –
а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
• Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
• Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
• Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
• Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
• Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
• Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
• Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
• Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
• Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
• Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
• Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
• Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
• Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
• Сбить с -ти́ –
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
• Сбиться с -ти́ –
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
• Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
• Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
• Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.);
2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
• Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
• Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
• Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
• Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
• Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
• Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
• -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
• -тё́м голосования – голосува́нням.
• -тё́м подписи – пі́дписом.
• -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
• -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
• Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
• -тё́м –
а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
• -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
• Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
• Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
• Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
• Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
• Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
• В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
• В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
• Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
• Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Аист, зоол. – чорногу́з, леле́ка, бу́сел, бусол, бузько́, бо́цюн, боцян, жабоїд; (только о самце) ле́лич, леле́чич:
• детёныш аиста – чорногузеня́, чорногузик, бусленя́, лелеченя́, лелеча́.
[Доля Жабам догодила — Лелеку королем зробила (Л.Глібов). На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис). Пан походжає, як чорногуз. Нагнувся, ткнув в покіс носом. «Добре сінце?» — «Як золото чисте…» — «Складайте ж, люди, складайте, щоб дощ не заскочив», — і позирає на небо. Заклав руки в кишені, штани на ньому чорні, а куртка біла, — і знов зацибав по луці, як чорногуз (М.Коцюбинський). З низин летіли в село бусли (М.Коцюбинський). Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (І.Франко). Так і живем… І в лелечати Ростуть не крила — рискалі… І навіть лопухи вухаті — І ті пішли у москалі. Дніпро не знає де Дніпро, Дніпро не відає, де Київ. І брата брат за хліб й добро Веде на правду до Батия (Тарас Мельничук). Весняний ранок був м’який і теплий, од землі ще біленька пара здіймалась, коли Денис побачив на стрісі боцюнів. — Лелеки! Лелеки! — злетіло з Денисових уст, проте злетіло тихенько, бо він боявся наполохати птахів (Є.Гуцало). Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння — як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, звався лелечич. А те запахуще — любидра, канупер і кмин (Л.Костенко). … господар хати з того часу, як ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо, пильно оберігає його — дітям своïм каже: не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда, не можна видирати твоïх, біла лелеко, яєць, не можна видирати твоïх, біла лелеко, лелеченят, не можна займати тебе, біла лелеко, саму і твого лелечича, не можна убивати тебе, біла лелеко, саму і твого лелечича, і твоïх лелеченят… (В.Голобородько). Довжелезними ногами Ходить Бусол берегами, Ледве зовсім не загруз Довгошиїй Чорногуз, Стихли жаби — небезпека! Поряд клекотить Лелека. Ходить-бродить Жабоїд, — Де сховався мій обід? Вихваляється Дзьобун, — Не сховається цвіркун! Ось і загадка для вас, Скільки птахів є у нас? (Таїсія Цибульська). Дівчата, для того щоб до вас прилетів лелека, спочатку має попрацювати дятел]. Обговорення статті
Бомбить – (франц.) (с орудий, с воздуха) бомбардува́ти, (с воздуха) бомби́ти, бомбува́ти.
[Коли почалася війна, він одвіз своїх маленьких дочок на село до батька, бо Київ уже бомбардували і діти не висиплялися ночами, плакали, почали хворіти (В. Кучер).] Обговорення статті
Взвизгивать, взвизгнуть – вища́ти, (сов.) ви́скнути, дзви́знути, завискоті́ти, звискувати, звискнути, дзя́вкнути, дзявкоті́ти, вересну́ти (верескну́ти), звереснути.
[Крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два. Дитина верескнула (Л.Українка). — Ти підеш мені зараз! — вищала вона тонким голосом (М.Коцюбинський). Він улучив камінцем у собаку, а та аж дзвизнула (Сл. Гр.). — Озираюся, а то наш Босий, — знаєте, той червоний наш песик, — лиш раз дзявкнув, та й бац насеред поля (І.Франко). Солдат на мить закляк з піднятою ногою, потім тоненько вискнув і одплигнув убік (Гр.Тютюнник). — Що ви? Погризлися чи помирилися? Тимко тільки засміявся і так здавив Марка за плечі, що той аж вискнув (Г.Тютюнник). Ява роздратовано верескнув і щосили хльоснув її килимком. Контрибуція, ліниво переступаючи ногами, повернулася до Яви хвостом (В.Нестайко). Пес не встиг і завискотіти — червона, аж чорна, кров бухнула йому з горла, заливаючи білий сніг (Валерій Шевчук). Добре було б заснути. Без дослухань до коридору, де хтось час од часу звискує і хто зна чим займається (Г.Штонь). …але куниця всередині нишкне ще дужче, собака внизу, під ялиною, аж охрип, хекає з висолопленим язицюрою і тоскно, безсило звискує, за мить віддихався і ще лютіше, азартніше, в п’янкому засліпленні, стрибає на стовбур — і сіється чорна, лускоподібна кора на витоптане котовило… (Є.Пашковський). Тремтячими руками завів машину, увімкнув фари, звискнув, рушаючи, на всеньке село, і рвонув униз по схилу, наче за ним чорти гнались (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Вокруг – навколо, довкола, навкруг, навкруги, округ, округи, круг, кругом, понавкруги, наокруг, довкруж, довкруги, доокіл, доокола, довкіл, круж, навкіл:
• вокруг да около – коло та навколо; околесом, околясом;
• садиться, сесть вокруг кого, чего – сісти навколо кого, чого; обсідати, обсісти кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); (о многих) пообсідати кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого);
• становиться, стать вокруг кого, чего – обступати, обступити (обставати, обстати, (о мн.) пообступати, пообставати) кого, що;
• ходить вокруг да около, разг. – ходити коло та навколо (околяса, околясом).
[— Ой я тобі заспіваю, Що не будеш в цім краю, Бо в цім краю вороги Наокруг тя облягли (Н. п.). Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т.Шевченко). А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Т.Шевченко). Там десь на широкій долині розлився дов­гий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І.Нечуй-Левицький). Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, тільки округ мене безкраї степи зеленіють (М.Вовчок). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (П.Мирний). Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б.Грінченко). За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М.Коцюбинський). Пірнав у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір’я (М.Коцюбинський). Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л.Українка). Довкола розкинулись мило Барвисті дрібні береги (Л.Українка). В лісах довкола села паслися корови і воли (І.Франко). Ввійшов досередини, обмацав доокола стіни (І.Франко). Що за думки, що за замисли роїлися та снували в голові їдучого пана, - сього кождий легко догадається, скоро пізнає, що той пан — наш давній знакомий, Герман Гольдкремер, і що він по довшім побуті у Відні й у Львові вертає оце до Дрогобича. Вид безмірної нужди та погибелі доокола навівав на нього вдоволений, ситий супокій, трохи не радість (І.Франко). Степан зовсім пишний був, вперше за життя із справжньою дівчиною до прилюдного місця потрапивши, і тільки те прикро йому було, що товаришка його забагато стеком крутила та навколо озиралась, а на нього замало звертала уваги й поглядів (В.Підмогильний). Тепер уже йому побожно співають не дяки, а неземними голосами захлинається пташня доокіл, співає нива і сіпожать, співають гори, співає небо дивним гомоном (І.Чендей). Хіба то вояки! Він також знав, що навкіл на багато-багато верст — аж до Чернігова та Києва — жодної князівської дружини, бо всі без винятку Ігореві витязі в Половецькому степу… (В.Малик). З-поміж визубнів заборола городської стіни стріляли з луків простими й важчими стрілами, й хоча се не дошкуляло тим, що підковою стояли круж городу, але заважало воям коло таранів та веж (І.Білик). Хтось чорний-чорний бродить довкруги, із ніг до голови мене обзирить і, не впізнаючи, уже й не вірить, що все це я — угнався в береги, як грудка болю, пам’яттю розмита, живого срібла озеро нічне (В.Стус). Панько перебіг поглядом понавкруги (О.Виженко). …ватаг наостанок кинувся сторчголів, свердлячи туге повітря, креснув, тягнучи за собою зграю над високовольтними стовпами; низько над мертвим горбом лісу билися пташині крила; ватаг повернувся й сам влетів у вир тремтячих людських душ, підхопивши їх у вирій; зграя зробила коло довкруж сонця, вдарила сумним суремним голосом над поверхнею землі, і за годину місто лишилося позаду, червоно займалось небо (О.Ульяненко). Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук (Ю.Андрухович). Звір першим ділом перевернувся у своїй в’язниці, тоді витяг лапи, потягнувся добре, роззявив пащу і позіхнув спроволока, далі висолопив язика мало не в дві п’яді завдовжки і випорошив собі очі та морду вилизав, потому вистромив головень із клітки і повів доокола очима, що жаром жахтіли. Те страховіття нагнало б холоду найшаленішій сміливості, та Дон Кіхот тільки дивився на нього пильно, чекаючи, поки звір із воза сплигне і на нього налізе певен був, що посіче хижака на локшину. От аж куди сягнуло безприкладне його божевілля! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Собака плигав круж нього, грайливо погарикуючи (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вколо нього на неозорому кладовищі панувала тиша (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Все довкола свідчить про те, що  люди сильні (не важливо, чоловічої чи жіночої статі) не тільки не одружуються з іще сильнішими, але навіть не віддають їм  переваги, коли підбирають собі друзів (Д.Б.Шоу). Виявляється — огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків… Це випадковість чи так задумано?]. Обговорення статті
Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
• а вот же! – ба!;
• а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
• вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
• вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
• вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
• вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
• вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
• вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
• вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
• вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
• вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
• вот же – отож;
• вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
• вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
• вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
• вот именно – атож, отож-то;
• вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
• вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
• вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
• вот как будто – от би то;
• вот какой – ось який, от такий (отакий);
• вот когда – [аж] ось (от) коли;
• вот куда – он куди;
• вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
• вот почему – ось чому (через що);
• вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
• вот так – от так, ото;
• вот так – от (ось) так, отак;
• вот такой – ось (от) який; отакий;
• вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
• вот так-так! – оце (от) так-так!;
• вот так-то! – отак-пак!;
• вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
• вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
• вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
• вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
• вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
• вот тот – от (он) той; отой; той-то;
• вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
• вот туда – ось (от) туди; отуди;
• вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
• вот человек! – оце (ото, от) людина!;
• вот что – ось що;
• вот это – оце; осе; ото (отож);
• вот это да! – оце так!;
• вот этот – ось (от) цей; оцей;
• вот уж – аж ось;
• вот уж – от же ж;
• да вот же! – ба!; та ось же!;
• и вот – так от;
• как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
• так вот – отож; ото; так от (ось);
• только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті
Гонорея – (греч.) гонорея, (нем.) трипер, (диал., устар.) збур.
[Їхні жести і рухи напрочуд театральні а у віршах і пози й відмінки давальні знахідних нема для мужчин що люблять словесний стриптиз та еротику їхній стиль мішанина барокко і ґотики одне слово: пітьма ну а ти — хто вірний музиці і хорею — ритмові рухів що збивають ґонор — а гонорею пеніцилін йдеш цим містом як в’язень на страту губиш пам’ять — постійно піддатий блін (Василь Махно). Отже, вийшло так, що ми поїхали на фронт невинними, і сімнадцятеро з нас загинуло, так і не взнавши, що таке жінка. Віллі і я втратили потім свою невинність в Гоутгоульсті, у Фландрії, в якомусь кафе. Віллі при цьому дістав трипер, потрапив до лазарету і, таким чином, не брав участі у фландрському бою, в якому й загинуло сімнадцять невинних. З цього ми вже тоді зробили висновок, що доброчесність не завжди винагороджується. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). 1. …щоліта до нас в село приїжджають міські дівчата і привозять гонорею, а ми лікуємось від неї всю зиму (з інтернету). 2. …один хлопець в селі довго не звертав на мене уваги, але я вирішила все одно познайомитися з ним. Якось побачила його на березі самого, швидко залізла в річку і стала кричати, що тону. Він мене врятував, а я віддячила йому пристрасною ніччю кохання. А він заразив мене гонореєю. Краще б я втопилася… (з інтернету). 3. Розмовляють дві доярки на фермі: — Чула, нашого Миколу-тракториста в місті гонореєю нагородили. — Знайшли кого… Чи проп’є, чи загубить…]. Обговорення статті
Гонять –
1) ганяти, гасати, туряти, турляти;
2) (делать нагоняй) турляти, туряти:
• гонять зайцев – ганяти зайці, уганяти за зайцями;
• гонять голубей – ганяти голубів;
• гонять друг за другом – ганяти (гасати) одне за одним;
• гонять за двумя зайцами (перен., разг.) – ганяти (ганятися) за двома зайцями;
• гонять на велосипеде, машине – ганяти (гасати) на велосипеді, машині;
• гонять с места на место (разг.) – ганяти сюди-туди;
• гонять собак (голубей, лодыря) (разг., фам.) – байдики (баглаї) бити; байдикувати; (згруб.) швендяти; швенді справляти; ханьки м’яти; баглаї (байдики) бити; байдикувати;
• гонять чаи, прост. – чаювати, розпивати чай;
• куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають); де волам роги правлять; де кози (де кіз) кують підковами; пошлють кіз кувати (Пр.).
[Пішов Василь у місто ганяти чужих коней (П.Мирний). Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (П.Мирний). Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (М.Вовчок). У полі орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Л.Глібов). За що туряють мене з села в село (О.Кониський). Вітя широченними ступнями ганяє по двору (С.Васильченко). Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С.Васильченко). Вівчар вівці туряє. Баба її турляє: хоч би ти причепурилася (АС). Ми ганяли ганчір’яного м’яча, бігали навздогін один за одним по розбитих казармах післявоєнних літ, ми палили “психічний порох“, набиваючи ним пазухи (В.Стус). — Заберіть вашого Бетховена, — скаржиться вчителька музики. — І слух є, і здібності. Але не можу ж я його примусити! Ми вже «Менует» Гайдна розучуємо, а він у футбол ганяє (Л.Костенко). Баба з дідом вирішили згадати молодість. Домовилися про побачення. Дід витратився, квіти купив, прийшов на призначене місце, чекає. Дві години минуло, три, чотири… Не дочекався. Повертається розлючений додому, а баба чаює. — Що ж ти, стара, не прийшла?! — А мене мама не пустила …]. Обговорення статті
Дед, дедушка –
1) дід, (ласк.) дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко, дідок;
2) (старик) дід, (ув.) дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур, (пренебреж.) дідисько:
• дедом быть – дідувати; бути дідом;
• становиться, стать дедом (похожим на деда) – дідіти, здідіти;
• старый дед – старий дід, (разг.) [старий] дідуга (дідуган), стариган, (образн.) сивий пелех.
[Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! (І.Котляревський). Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т.Шевченко). Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т.Шевченко). А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (С.Руданський). Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Л.Глібов). Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! (Л.Глібов). Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л.Українка). Ми будемо дідувати, по пасіках жити (АС). Бачить баба, що біда, та й давай проситься: — Ой мій милий дідусенько, покинемо биться. Покинемо биться та давай мириться, Ми старі давно обоє, чого нам свариться? (Н.п.). Весняна вода добре таки пожувала гатку, їздити через річку не можна було. Дід Охван прийшов подивитись і був дуже невдоволений з річки. — Рибини путньої не впіймаєш, а й собі набундючилась… (В.Підмогильний). Дали Інокентію Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сірко пам’ятав про Інокентія Петровича ще з дому), і старенький, зморщений, безбородий дідусик, був радий, як маля. Йому вже три чисниці до смерті, і він хоче покурити всмак. Ні слова не тямлячи по-російському ані по-українському, дідусик на мигах дякував, радів і розумів, чого від нього хочуть: доглянути коней (І.Багряний). Незабаром до двору в’їхали ще одні залужні — дідуньо Уліян з тіткою Марією (У.Самчук). Вони самі — старі пенсіонери, Сивенький тато — слюсар заводський, З парокотельні слухає гудки І, певно, вже не жде нової ери. Бо сплинув вік. І мариться село, Де руки діда, схрещені в могилі. Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля. Все забуттям, мов терням, поросло. Бо сплинув вік. По Таврії, по наймах, По вежах Закавказзя. По роках. І вижовк світ по всіх материках. Лишився цей. Малий. В вікні. У рамах. Оце твій світ. Нехай малий, та свій. Незрадний. Твій. Довірений і вірний. Хай пам’ять бродить і гуде, як рій. Це — твій. Пенсіонерний і вечірній (В.Стус). Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття. І несли їх діди, яким не хотілося жить (Л.Костенко). До баби не приходили сусіди, Не рипали сіньми́. А баба побивалася за дідом, Вмивалася слізьми́ <…>. Ох, діду, окаянний діду! Мали ж удвох іти!.. Нащо покинув, скажи, повідай?! Ох, Господи, прости… Ось нагодилися сусіди — Руками розвели: Так побивалася за дідом — До діда й однесли… (Тетяна Решетняк). — Це ж доведеться ночувати під голим небом, спати не роздягавшись і ще всяку таку покуту нести, що понавигадував той дурноголовий дід, маркіз Мантуанський, а ви оце тепер його робом ходити надумали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бридкий дідуган: очевидно, я видаюся їм саме таким. Здідів, де ж йому вганятися за нами (Леся Мушкетик, перекл. Тібора Дері). — Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив — то ввечері ховалася вже бабуся]. Обговорення статті
Замполит – (заместитель командира по политической части, рус.) замполіт.
[Весна. Неділя. Наш батальйон вишикувався на плацу. Монолог замполіта був прямий, як халяви його чобіт (Василь Дениско). Його замполіт, низькорослий колобок капітан Хорошеєв був однолюбом. Він порав тільки дружину секретаря парткому (Едуард Зайцев). Інколи прокидалося і починало непотрібно ворушитися сумління, недобитий внутрішній замполіт триндів про якісь ідеї, громадянський обов’язок, суспільну позицію, Україну… (В.Кожелянко). 1. Замполіт: — Ну і як так вийшло, товариші курсанти, що ви запізнилися з поверненням на 2 години? — Та ми в оперу ходили, товаришу підполковнику. — Це ж треба було так нажертися, щоб аж в оперу попасти! 2. Частина без замполіта, як село без дурня]. Обговорення статті
Казаться –
1) (являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися;
2) (иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим;
3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим;
4) (мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; привиджуватися;
5) (ка́жется, безлично) здає́ться, ба́читься, вигляда́є, мабуть, можливо;
6) (казалось бы, как будто, никак) нена́че, на́че, ні́би, либо́нь; (вероятно, должно быть) десь, ма́бу́ть, (диал.) наді́сь:
• и на глаза не кажи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся;
• кажется весьма удивительным – видається дуже дивним;
• кажется, десятый год, как… – здається вже десятий рік, як, либонь, уже десяте літо, як;
• кажется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́;
• кажется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться;
• кажется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий;
• казаться странным – здава́тися дивним; здається дивно;
• каза́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го;
• казаться на вид – пока́зувати, виглядати;
• как вам кажется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як [ви] гада́єте?; як на вашу думку (гадку)?;
• как мне кажется – як мені здається (бачиться), як на мене;
• при заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим;
• стыдно людям каза́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти);
• уж не кажется ли вам? – чи не здається, бува, вам? чи не здається, часом, вам?;
• это только с первого взгляда так кажется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться).
[Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Т.Шевченко). Веселеє колись село Чомусь тепер мені, старому, Здавалось темним і німим (Т.Шевченко). Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (П.Куліш). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г.Барвінок). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (С.Руданський). Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М.Вовчок). Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (М.Коцюбинський). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (І.Нечуй-Левицький). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (М.Коцюбинський). Пані., лежить недужа і до гостей не являлась (І.Франко). Легенько-легенько я виповз із-під кожуха, але так, щоб він лежав так само і щоби здалека могло видаватися, що я лежу на місці (І.Франко). З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало А.Свидницький). Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (А.Кримський). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (М.Вороний). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (А.Ніковський). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (В.Стефаник). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку (АС). Він сидів, прихилившись до крісла, і слухав її слова, що вже не раз чув у різних комбінаціях з різних нагод. Він мовчав, і здавалось йому, що все в кімнаті мовчить, що всі меблі посхилялись, сумуючи, чому вони тут, а не десь далеко (В.Підмогильний). Мені здається, що живу не я, а інший хтось живе за мене в світі в моїй подобі (В.Стус). Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче —Те усе святе У що ти вірив — згинуло з віками Пройшло скрізь пальці, Як вода, зачерпнута відкритою рукою, А на лодоні лиш краплинки сну, У сяйві марив, як в полоні (Л.Костенко). А як уже він несповна розуму і в нетямі своїм одні речі за другі має, біле за чорне, а чорне за біле, як вітряки мав за велетні, а воли чернечі за верблюди, як отари овечі здавались йому військом ворожим абощо, то не важко йому буде бляхмана пустити і виставити першу-ліпшу селянку за сеньйору Дульсінею; як він не повірить, то я забожусь, а як сам божитиметься, що ні, то я перебожусь, що таки так; як він затнеться, то я затнусь іще дужче, аби тільки мій чорт старший був — а там уже дійся Божа воля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Я чув, що світ прекрасний», — сказав сліпий. «Здається», — відповів зрячий (С.Є.Лєц). — Любий, здається, ти скоро будеш батьком. —  Уточни, будь ласка: “здається, будеш”, чи “здається, ти”]. Обговорення статті
Козёл –
1) козел, (животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́;
2) (о глупом человеке) цап, кзел;
3) (козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра;
4) (ворот) ручни́й ко́ло́ворот;
5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка;
6) (спорт.) козел:
• взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну);
• дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом;
• доить козла́ – мочитися;
• забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла;
• козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло;
• козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти;
• от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.);
• прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап;
• пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.);
• пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па;
• стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
[Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє]. Обговорення статті
Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко:
• бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь;
• благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо;
• в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку;
• в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку;
• в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та;
• в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та;
• в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та;
• жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то;
• засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття;
• каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка;
• лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе);
• начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки;
• остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися);
• погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття;
• проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то;
• середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь;
• сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!;
• урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток;
• этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній.
[Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Ликург – (греч.) Лікург.
[Той, хто завітає сьогодні до Спарти, побачить нудне село з п’ятьма тисячами мешканців і вбогий музей, де залишки статуй і руїни колон — це все, що нагадує нам про спартанську цивілізацію. Треба було б послати туди на екскурсію учнів Сталіна і Гітлера, диктаторів, які лише мавпували Лікурга, справжнього засновника школи тоталітаристів і найшанованішого з них усіх, бо він не лише проголосив підкорення особи колективу, а й подав приклад такої самопожертви (Ю.Педан, перекл. Індра Монтанелі)]. Обговорення статті
Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що:
• лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість;
• лишаться друзей – втрачати друзів;
• лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я;
• лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́;
• лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися);
• лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти;
• лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти;
• лишаться самообладания – втратити самовладання;
• лиши́ться головы – збу́тися голови́;
• лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го;
• лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі);
• лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти);
• лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї;
• лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу;
• лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос);
• лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу;
• лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти;
• лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь;
• лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну;
• он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в);
• он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві;
• он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́
[Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Любить, любливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му;
2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого;
3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му;
4) (жалеть) жалувати:
• деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.);
• кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.);
• люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
• любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.);
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.);
• любить безгранично кого – душі не чути в кому;
• люби́ть безумно – шале́но кохати;
• любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати);
• любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю;
• люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́;
• любить как самого себя – любити як себе́ самого;
• любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому;
• люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру;
• люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́;
• люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край;
• любить родителей – лю́бити батьків;
• люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́;
• любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому;
• любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку;
• любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.);
• он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га);
• он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти;
• он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́;
• он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів;
• он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці;
• он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить;
• прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати);
• сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт;
• это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь);
• я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва;
• я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту;
• я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є);
• я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю).
[Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило]. Обговорення статті
Навалом –
1) (в навалку) навалом;
2) (беспорядочно) навалом, гамузом;
3) (в избытке) навалом, хоч греблю гати, як сміття, як маку, як трави:
• грузить навалом – вантажити навалом.
[Здалеку, вже від лісу, забурчали машини. Ось вони, буксуючи, під’їхали до присілка і почали повертати на кригу. На них навалом лежали побиті фашисти (М.Стельмах). Один континент, на якому, власне і розташована сама Велика Польща — «од можа до можа». Місця навалом, на такій території з комфортом може розташуватися десь із мільярд народу, а поляки ще довго не дотягнуть до такої цифри. От пам’ятаю своє відрядження до Піднебесної, то це, скажу вам, зовсім інша справа. Китайці примудрилися заселити свою планету так щільно, що ногу немає де поставити (брати Капранови). Отож ходить базаром Ганька, до себе усміхається, до людей вітається, а їх – усе село сповзлось! – а сама поки що до товару приглядається, бо в неї, дякувати Богу, є всього. Навалом! Відколи базари почалися, то вона вже три пари, та де! Лиш одних чунів п’ять пар купила! І три пари валянців на зиму. А джемпері-і-ів! А спідни-иць! А жакетів! А чо’ не купляти, як є за що? (Г.Тарасюк). Вона зірвалася на ноги, вхопилася обома руками за скатертину — смик! — і всі таці, тарелі, свічки та гості гамузом загуркотіли на підлогу (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола)]. Обговорення статті
Навостренный, навострённый – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, насторо́чений, понасторо́чуваний.
[Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М.Коцюбинський). Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І.Франко). З радістю спостерігаючи, що увагу слухачів він заполонив, в моментах зупинки почуваючи їхнє чекання дальшої фрази, ту нашорошену мовчанку, що краще за оплески надає промовцеві проречистості, він почав оглядати аудиторію, силкуючись в обличчях присутніх викрити майбутнє своєї тут праці (В.Підмогильний). Йому пропонував Охріменко нагострений держак своєї алюмінієвої ложки, але Ляшенко відмовився, бо коли побачить наглядач, то ложці не буде нічого, а камеру буде покарано за такий держак тяжко, а за скіпочку не буде нічого (І.Багряний). Низ дошки гладенько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроблені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В.Барка). В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Г.Тютюнник). Їхав назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка, мовби відчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своєї церковці, жваво дріботіла копитцями; але Сивоокові й того було замало, він, знай, підганяв віслюка, кричав на нього: “Чох! Чох!”, його дратували нашорошені високі віслячі вуха, наставлені неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження від несподіваної події, що сталася в білому палацику Агапітовім; він тяжко ненавидів і віслюка, і вулиці цього великого чужого міста, і натовпи розледащених нероб попід емволами, ненавидів Агапіта, якому припекло кудись відлучитися сьогодні зранку, ненавидів ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав її імені, не знав, хто вона й що, — була ромейка і то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримність, ромейка видавалася йому як відплата за все, чого зазнав у цій землі, то була його помста пиховитій і жорстокій Візантії; жінка хизувалася своєю красою, своєю безсоромністю, засліплювала своїм тілом, як засліплює Візантія своїми награбованими багатствами, — і він помстився, він інакше не міг (П.Загребельний). І разом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста, очі, пам’яті, погляди, губи, плечі, розшукаємо все — до найменшого панігтя, щоб, затиснена в себе як в кулачок, ти ставала цільною і неушкодженою, реставрована для мого охриплого горлового шепоту щастя. Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. Чекання, вибираючи мене, обростає гудками, пострілами, криками, заким не стане тобою, лишивши мені велике нащулене вухо — відчути визубрені твої підбори самотні (В.Стус). Джез підскочив і випростався, нашорошений. Це був таки Еміліо. Жодної помилки — його голос, воркітливо-котячий тон (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Надоедливый, надоедчивый – набри́дливий, обри́дливий, обри́дний, доку́чливий, доку́чний, надоку́чливий, (редко) уку́чливий, (пров.) уві́ристий, (назойливый) дої́дливий, в’ї́дливий, насти́рливий, насти́рний, навра́тливий, назо́листий, (постылый) осору́жний:
• надоедливый человек – надокучлива (набридлива) людина, (образн.) набридайло.
[Старий Іван Лаврусь скинув обридливу сльозу, що пробігла по всьому виду (Б.Грінченко). Доку́члива му́ха (П.Мирний). Добра́-б тобі́ не було́, осору́жна му́хо! (П.Мирний). Заглушав докучне сюрчання трав’яних коників (П.Мирний). Тут знову почувся їй заливний Загнибідин регіт. «Та й гіркий же цей Загнибіда! та й уїдливий який! Кому сльози, а йому смішки.» їй пригадалися Кирилові слова: п’явка не чоловік! «П’явка, п’явка і є!» —думалося їй. П’явкою був, п’явкою і згине! А їй же прийдеться тут цілих півроку бути, півроку слухати доїдливих речей, єхидного реготу (П.Мирний). Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І.Нечуй-Левицький). Доку́чне ляпоті́ння дощу́ (Б.Грінченко). Таки́й уві́ристий чолові́к: скажи́ та й скажи́ пана́м! (АС). Вгору туман піднімається срібний, Хмарками-смужками в’ється; Дощик осінній, уїдливий, дрібний Падає, сиплеться, ллється (Г.Чупринка). Насти́рне пита́ння (М.Коцюбинський). Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (С.Васильченко). Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (Василь Земляк). — От такі ви всі, чоловіки! Коли б ви тільки знали, якими брутальними, жахливими, надокучливими стають чоловіки, коли вони намагаються упадати коло жінки, а вона цього не хоче (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). І це вона робила з такою вправністю, з якою керувала готелем і тримала на відстані п’яних, хтивих та надокучливих гостей, беручи з них усе, що тільки можна, не даючи їм нічого, але нікого надовго й остаточно не відштовхуючи (С.Панько, перекл. І.Андрича). Краще залишитися приємною згадкою, ніж набридливою присутністю]. Обговорення статті
Оранье (разг.), Ор, прост. – репетування, репет, горлання, волання, галасування, зіпання, (крик) кричання, крик, гримання.
[Все те галасування то піднімалося разом, то затихало (І.Нечуй-Левицький). На одчайдушне репетування Химченчихи прибігла ще й Мася з Надею (А.Кримський). З несамовитим галасом наїхали в своїх халабудах у село, закололи на галяві панського підсвинка, а потім з не меншим репетом, аніж приїхали, знялися в дорогу (М.Стельмах). Біля колчану хвостаті мітли, під борлаками, як запах бозу, убрався обрій вороноконій у смерк, у репет, у крик, у кров (В.Стус).    І ти віддаляєшся від люка і тулишся до вогкої стіни коридору, бо ледве стоїш на ногах і чути не можеш цього крику, а від смороду забило тобі дух, і ти ледь не плачеш, бо таки шкода тобі старого скурвого сина. І з останніми його воланнями, заклинаннями й захлинаннями гасне твоя надія повернути собі бодай авіаквиток… (Ю.Андрухович). Так ніби їх одна думка пройняла, кинулись вони гуртом до Санча, стягли його з осла, кинули на хазяйську ковдру (хтось швиденько по неї збігав), а потім, побачивши, що підсіння корчемне занизьке для тої забави, що вони намислили, вийшли на подвір’я, під високий небесний намет, почали підкидати Санча на тій ковдрі, туляючись ним, як собакою на карнавальних ігрищах. Несвітський репет бідолашного підкиданця долетів до слуху Дон Кіхота; рицар пристав, наслухаючи пильно, думав уже, що то якась нова пригода йому трапляється, але зрештою розчув, що то ж його джура так верещить (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Отомщение, отомщенье, отмщение, отмщенье – помста (редко пі́мста), мста, відо́мста, відо́мще́ння, (отплата) відплата, віддяка:
• в отмщение кому (устар.) – щоб помститися на кому; щоб відплатити кому;
• мне отмщение, и аз воздам – мені належить помста (відомщення, помститися, відплата, відплатити), і я віддам; (иногда) мені відомста, і я віддам.
[Прошу і вельми, моє серденько, в будь-який спосіб побачся зі мною; що маю з Вашою милістю далі чинити, бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, конечно відомсту учиню, а яку, сама побачиш (І.Мазепа). Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І.Котляревський). Спочивши, скорбная, скажи, Прорци своїм лукавим чадам, Що пропадуть вони, лихі, Що їх безчестіє, і зрада, І криводушіє огнем, Кровавим, пламенним мечем Нарізані на людських душах, Що крикне кара невсипуща, Що не спасе їх добрий цар, Їх кроткий, п’яний господар. Не дасть їм пить, не дасть їм їсти, Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать; не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда-мста; а люде Підстережуть вас на тоте ж, Уловлять і судить не будуть, В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять… (Т.Шевченко). — Навіщо ти залишив нас, господи! — простогнав нарешті Мельхіседек, одриваючи руки від обличчя й безсило опускаючи їх на бильця крісла. — Тому що ми залишили його й дозволили осквернителям чинити наругу над його святинями, а самі пильнували, аби тільки бути покірними й довготерпеливими! — промовив глухо Залізняк. — Не нам належить кара: «Мені відомщення, і аз воздам», — суворо відповів Мельхіседек (М.Старицький). А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П.Грабовський). Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Адже ж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване життя? (І.Франко). І він постановив собі будьщо-будь виступити з своєю гадкою на найближчім зібранні побратимів і впертися цілою силою, щоби побратимство Андруся Басараба спровадити з небезпечної стежки — ненависті і пімсти, котра на тепер, при їх малосильності, могла тільки кождому пошкодити, а не могла нікому помогти, — а повернути увагу і силу побратимства на таку ширшу і спокійнішу, та, як бачилось Бенедьові, разом з тим і кориснішу роботу (І.Франко). Сказав Господь: «Мені належить помста!» (Л.Українка). Вона з’явилася тут на те, щоби пімститися на Варварі. Тут, при всіх людях. А людей було досить, бо вони збігались дивитися «на публіку». Були майже всі читальники та й Славко між ними. Варвари, правда, не було, але це для Пазі ще й поготів: не буде кому перебивати її пімсти (Л.Мартович). Ця відомста мені дала, Упорснула шалену силу — Кусай, кусай у серце голе: Я сам благаю, аж кричу! (Людмила Таран). На колісницю поклали його й повезли у скорботі До Іліона; слізьми умліваючи, йшов між них батько, — Та не така мала бути за вбитого сина відомста! Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса, Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім. Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою (Б.Тен, перекл. Гомера). — Власним вухам не повірив, коли мені розповіли, що ти з’їв зайця! Ти ж такий переконаний вегетаріанець. — Це була помста. Він з’їв мою капусту]. Обговорення статті
Партиец, партийка – партієць, партійка.
[На вулицях завжди красувався взірець майбутнього, що обіцяє партієць. Під тинами, де зеленіла смуга шпоришу, в холодку від тополь прилягав Свитченко і хропів. Обжмаканий, як годиться «каенесові», себто «незаможному». Село вживало його ім’я, замісно назвати когось: «ледащо» (В.Барка). Ще дужче Сєня зневажав голодранців, які сиділи позаду, — всіх отих комнезамівців, партійців, активістів, котрі були ніким, а хотіли стати всім тільки через те, що, ледацюги, світили голими сраками (В.Шкляр). Григорій ще не мав жодного завербованого партійця, але вже проводив напружену інтелектуальну роботу зі створення програми, структури і — головне — назви своєї партії. Ну, з програмою ясно: соціальна справедливість і національна гідність, а ще — свобода. Свобода як навища цінність. Зі структурою теж мороки не буде. На вершині він — голова, вождь, фюрер, далі — провід, політбюро, ближнє коло, потім — політрада, цека, дальнє коло, і нарешті — низові осередки, посполиті партійці, члени, коротше кажучи (В.Кожелянко)]. Обговорення статті
Паясничать, разг. – блазнюва́ти, ду́рника стро́їти (кле́їти, удава́ти), дурникувати, кривлятися.
[— Кинь дурня клеїти!! — визвірився раптом милий слідчий, перейшовши на «ти». — Про твою контрреволюційну роботу, от про що! (Він значуще підняв якусь течку, поважив її в руці, дивлячись примруженими очима на Андрія, і кинув на стіл). — Тут все зафіксовано. Але ти мусиш сам про все розказати. Чистосердечно й до кінця. Все! (І.Багряний). Тут сни долають товщу забуття і згадкою лютуються, як змії, тут, на кону минулого життя, блазнюють, корчаться, як лицедії вертепних інтермедій (В.Стус). І, удаючи з себе дурника, я закліпав очима й сказав: — Та грибів хотів підшукать… Хіба не можна? Не можна? (В.Нестайко). Часто думають, що та чи інша людина тільки удає з себе дурника або дурку (Альберт Туссейн). — Усіх жаліти — тюрми позакриваються, — кривлявся Едик (Ю.Винничук). — Розплющ очі, кохана вітчизно, і поглянь на сина твого Санча Пансу; він повертається до тебе, не вельми забагатівши, зате добряче збатожений. Розкрий обійми і прийми також сина свого Дон Кіхота; його здолала правиця іншого, але зате він подолав самого себе, адже це він мені казав, що більшої над сюю звитягу годі собі зичити. Вертаюсь я з грошенятами, бо хоть на мені побито весь батіг, зате я цупко сиджу в сідлі. — Годі блазнювати,— мовив Дон Кіхот,—і дай Боже нам щасливо в’їхати в село, а вже там знічев’я розкинемося мислію по древу та й придумаємо, як ліпше нам пастушити (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Нарешті Стредлейтер обрізав кляті свої нігті, устав в отих ідіотських трусах з ліжка й заходився строїти дурника. Підходить, нахиляється і ну товкти мене кулаком у плече — розважається, паскуда! (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)]. Обговорення статті
Пехом, разг. – піхом, піхою, пішака, пішком, піхтуро́ю, піхтура́, пішечки, пішаницею, своїм ходом, на своїх [двох].
[За отаманом Остряницего Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею; Пани хочуть Остряницю упіймати, А славче військо запорозьке Щоб посікти-порубати (Дума). — За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (І.Котляревський). І ото, которі багаті, що на доброму коні збройне до обозу могли виїжджати, тії зостались козаками і до леєстру козацького записані; котрі ж ходили піхом, дак зостались у поспільстві (опріч міщан, що по городах торги і комори крамнії мали), осіли на рангових або на магістратських та на чернечих грунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками, а інші зостались козацькими підпомічниками, що двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають. Сі б то, може, й собі, як от і ми, козацької вольності пошукали, коли ж несила! (П.Куліш). Пійшли хто піхом, хто возом (Г.Барвінок). Піхою… за десять верстов на місто (Г.Барвінок). — Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою (Г.Барвінок). — Нічого більш, розкажи тілько, як ти добравсь піхтурою до табору (П.Куліш). «Голопузі» сипнули по всіх усюдах… поробились окономами, управителями, посесорами невеличких маєтків, а деякі побрались на службу до сильного — колись ворога, а тепер владики — москаля! Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Заліз у якийсь полк, терся по передніх вельмож, поки таки дотерся до генерала… і до Пісок! (П.Мирний). Оскільки у Павла вже не було грошей, щоб найняти візника, то він вирушив шукати своє рідне село пішечки і через чотири дні ходу був уже дома (Г.Тютюнник)]. Обговорення статті
Познакомиться –
1) познайо́митися, зазнайо́митися, признайо́митися, спізна́тися, пізна́тися, зазна́тися, зізнатися, запізна́тися, обізна́тися з ким, з чим, спізнати, пізнати кого́, що, (о мног., со мног.) (редко) позазнайо́млюватися, позазнава́тися з ким;
2) (ознакомиться) ознайомитися, (познать) зазнати:
• познакомиться друг с другом – познайо́митися оди́н з одним;
• познакомиться з горем – зазнати горя (лиха).
[Найбільше я зазнайомилась у селі Непроходи-ліс, де ми оселилися, з Степанидою та з Катериною, двома молодими солдатками (Г.Барвінок). Лушня встряв у шинки. Там він зазнався з Матнею і Пацюком (П.Мирний). Шевче́нко познайо́мився з Куліше́м р. 1848 (Б.Грінченко). Хоч це, бачте, трудно, а я таки вам радитиму з Меласею признайомитися, бо вона Розумна дівчинка і багато дечого знає й така ласкавенька, що й вас дечого навчить.  (М.Вовчок). Тоді́-ж і з Сучко́м зазна́вся ду́жче (Б.Грінченко). З людьми́ спізна́вся (Л.Глібов). Там пізна́в сестру́ його́, Га́ню (І.Франко). — Хе-хе-хе! — сміється Хо під вікном, де лежить хлопець. — Хе-хе-хе! І жаль бере, і від сміху не можна здержатись! Смішно, коли причиною страху бува лиш розпалена уява, а жаль… Бо хто раз спізнається з почуттям страху, не хутко зможе відкараскатися від нього… Зросте дитина, змужніє, і багато сил, вартих кращої долі, змарнує на боротьбу зі страхом, та ще добре, як переможе!. Шкода сил, шкода часу… (І.Франко). В Кутах я мушу зложити візиту п. Стефановичевій, — ми з нею пізнались в Буркуті (Л.Українка). — Я запізнався з ними, може, перед трьома місяцями. Деякі приходили до Опеньковець до читальні, а з декотрими запізнався в місті (Л.Мартович). Хоті́ла спізна́ти село́ (О.Кониський). 1. Учора з такою дівчиною познайомився!.. — А телефон хоч узяв? узяв… Диви, який крутий. 2. — Тату, познайомся, це — Катя. Вона буде жити з нами. Вона не п’є, не курить і взагалі дуже хороша дівчинка. — Добре, з нею вже зрозуміло, а ти хто такий?]. Обговорення статті
Посреди, посредине, (разг.) посередине, (прост.) посереди, посерёдке, посредь, (диал.) посередь –
1) (нареч.) посередині, насередині;
2) (предл. с род.п.) серед, посеред, посередині, (разг.) насеред, насередині; (промеж) проміж:
• посреди́ города – серед (посеред), насере́д міста;
• посреди́ лесов и болот – сере́д лісі́в і болі́т.
[Дорогою додому всі три йшли поруч. Юзя посередині (Л.Українка). Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка (М.Коцюбинський). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тухольські громадяни, видячи її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи: — От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! (І.Франко). Кімната була велика, але звужена навалою речей, що давали посередині тільки місцину на маленький ломберний столик, який правив тепер за їдальний і здавався крихітним проти своїх велетенських сусідів (В.Підмогильний). Причісує Оленку, пильнуючи кожного пасмочка; заквітчує, ніби коронує зірками, зверх блідого лобика. Нічого не каже їй, але невимовлені слова тремтять, подібні до сполохів, насередині грудей: «Квітко моя!» — і неозначиме почуття обкинулося, ніби передвістя з болями; не знати, що, крім них, прийде (В.Барка). Село посеред тиш, ти — мов на хвилях човен. Ти мрієш, множишся, збігаєш по воді. Тоді було насниш, а сниться загадкове, а щастя віриться, і вічно ждеш біди (В.Стус). …вириватись не було куди, скрізь були комсомольські збори, політзаняття й чужа мова, туди — як чотирилітньою на дзиглик насеред кімнати, розказати дядям і тьотям віршика, — можна було виходити тільки на те, щоб дзвінким магнітофоном видати їм від них таки й вивчене, і тільки в цьому був гарант безпеки… (О.Забужко). Він узяв у руки зошита, розгорнув десь посередині і, прочитавши кілька рядків, зареготався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Отож посеред горища, куди крізь латану покрівлю зорі вночі зазирали, стояло вузьке, мульке, убоге й непевне ложе Дон Кіхота, а обік нього Санчо послав собі мату очеретяну і вкрився ковдрою, вірніше грубим валов’яним рядном (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Принимать, принять –
1) (включать в состав) приймати, прийняти;
2) (матем., техн.) (приобретать) набувати, набути, брати і набирати, набрати;
3) (матем., наук.) (условно допускать) брати, узяти;
4) (наук.) уживати, ужити:
• дело, разговор принимает, дело приняло, разговор принял другой, хороший, дурной оборот – діло, розмова повертає, діло повернуло, розмова повернула на інше, на добре, на лихе;
душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого, з душі верне що;
• за кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте?;
• не примите это в обиду – не сприйміть це як образу (за образу);
• принимать за единицу – брати (узяти) за одиницю;
• примем эту величину за единицу – приймімо, що ця величина – одиниця; домовимося (вважаймо), що ця величина буде за одиницю;
• принимать белое за чёрное – брати (мати, уважати) біле за чорне;
• принимать значение – приймати (набувати) значення;
• принимать кого за кого – вважати, мати, визнавати кого за кого;
• принимать, принять (близко) к сердцу что – брати, узяти (близько, дуже) до серця що;
• принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого;
• принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; враховувати що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати на увазі; оглядатися на що;
• принимать, принять вправо, влево – брати, взяти праворуч, ліворуч;
• принимать, принять всерьёз что – брати, узяти (сприймати, сприйняти) серйозно (поважно, іноді навсправжки) що;
• принимать, принять в соображение, в расчёт что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; зважати, зважити (уважати, уважити) на що; (иногда) ураховувати, урахувати що; (устар.) брати, узяти до рахуби що;
• принимать, принять в шутку что –  брати, узяти (уважати, уважити) що за жарт; сприймати, сприйняти як жарт що;
• принимать, принять что за чистую монету – брати, узяти (сприймати, сприйняти) що за ширу правду (за щире золото, за чисту монету); сприймати, сприйняти що за ширу правду;
• принимать, принять к сведению что – брати, узяти до відома що;
• принимать, принять лекарство – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки;
• принимать, принять направление – набирати, набрати напряму (иногда напрямку);
• принимать, принять на свой счёт что (перен.) – обрати, узяти на свій карб (на себе) що; прикладати, прикласти до себе що;
• принимать, принять предложение чьё – давати, дати згоду на шлюб (на одруження) кому;
• принимать, принять сторону чью – ставати, стати на чий бік (на чию сторону); тягти, потягти (руку, руч) за ким, за кого;
• принимать, принять участие в ком – турбуватися, потурбуватися за кого, про кого, ким;
• принимать, принять участие в чём – брати, узяти участь у чому;
• принимать, принять форму, вид… – набирати, набрати (прибирати, прибрати, набувати, набути) форми, вигляду…;
• принимать, принять эстафету от кого, у кого – приймати, прийняти естафету від кого, у кого;
• принимать решение – вирішувати, ухвалювати, постановити що, покла́сти, ура́дити, прира́дити (що роби́ти);
• принимать, принять роды – приймати, прийняти пологи (диал.) злоги, (устар.) родиво (родини);
• принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію;
• принять вид – набрати вигляду, прибрати вигляд;
• принять в штыки кого, что (перен.) – зустріти багнетами кого, що; зустріти вороже (дуже неприязно) кого, що;
• принять за основу что – узяти за основу (як основу) що; (иногда) покласти основою (підвалиною) що;
• принять за правило – взяти за правило;
• принять резолюцию – ухвалити резолюцію;
• принять меры – вжити заходів;
• принимая во внимание – беручи до уваги;
• у меня нет времени принимать (угощать) этих гостей – мені ніколи приймати (пригощати) цих гостей; мені ніколи (нема коли, я не маю коли, не маю часу) з цими гістьми гоститися.
[Треба було проїхати якусь милю битим Уманським шляхом, а потім на перехресті біля корчми взяти праворуч і гін троє проїхати на Вільшану путівцем, попід узліссям (М.Старицький). Село вкотре здивовано подивилося в бік їхньої з Михайлом хати: ніхто Матронки з черевом не видів, ні з ким вона про злоги не радилася, повитухи не кликали, а дитина плаче — аж надвір чути. І як той Михайло приймав пологи? І як пуп сам різав? Чого-чого, а такого незнання сільські молодиці пробачити не могли. Прийшла пора обертати Матронку язиками дужче (М.Матіос). Клайв сів, намацав нічник і винишпорив з-під часопису снодійне, яке зазвичай вважав за краще не вживати (Ольга Смольницька, перекл. І.Мак’юена). — Я боюся, що вона присниться. — Не присниться, якщо заживеш лікареву таблетку (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені мужність змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від другого (Х.Ф.Ойтінґер). Сприймати бажане за дійсне — це і є секрет щастя]. Обговорення статті
Продавшийся – що (який) продався, запродався; запроданець, запроданка.
[По цій коротенькій прелюдії, виконаній з обох сторін однаковим гоном, знялась ціла буря голосів. Чи чув він, що примар одібрав бомагу?.. О, він пустить їх, запроданець отой, бодай би не встав в останній день на суд Божий!.. Ба, не пустить! Пустить, побачите, пустить!.. То село не пустить!.. Ні, це вже кінець світа настає…. (М.Коцюбинський). — Ти? Ти вступиш у хор панегіристів? Тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів, позбувся рук, оглух, ніж так упасти! І се був мій найкращий ученик!.. (Л.Українка). Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас. Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас (О.Довженко). О земле з переораним чолом, З губами, пересохлими від сміху! Тебе вінчали з кривдою і злом, Байстрятам шматували на утіху. Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття, У смороді й тумані гнойовім, Кричиш ти мені в мозок, мов прокляття І зайдам, і запроданцям твоїм (В.Симоненко). — Бачиш, ще кілька років тому практично всі оці «цікаві люди» вірили, що тепер нарешті житимуть так, як хотіли все життя, що їх ціла країна на руках носити буде, що більше не буде проблем з грошима, що ми тут швидко Європу зробимо. А тепер їм ще гірше, ніж було колись. — Але тепер їх не переслідує кей-джи-бі, хіба ні? — Знаєш, кей-джи-бі їх принаймні цінувало. А те бидло, яке завдяки зокрема їм повилазило з-під плінтусів і побачило якийсь кавалок життя, їх же вважає невдахами. А тих, кого визнали поза нашим болітцем, — запроданцями (О.Форостина)]]. Обговорення статті
Проезжий –
1) (прил.) проїзни́й, переїзни́й; (относ. к проезду) переїздо́вий;
2) (прил. и сущ.) подоро́жній, подоро́жня, прої́жджий, прої́жджа, проїжджа́чий, проїжджа́ча, переї́жджий, переї́жджа:
• проезжая часть (улицы, моста) – пере́їздка, проїзна́ частина (вулиці, мосту).
[Подоро́жні їдя́ть у шинку́ (Грінч.). Подоро́жня па́ні (Куліш). Тут обі́дало все село́, обі́дали прохо́жі, проїжджа́чі (Н.-Лев.). Переї́жджий студе́нт (Крим.)]. Обговорення статті
Ритм – (греч.) ритм.
[Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь  які  нам  не  процідиться  зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)]. Обговорення статті
Роща –
1) гай, (сосновая) сосни́к, бірни́к, сосняк, соснівка, (в овраге) байрак, (липовая) липня́к, (берестовая) берестни́к, (ольховая) вільши́на, (вербовая) вербни́к, вербняк, (диал.) гаїна, (берёзовая) березни́к, (сиреневая) бузни́к, (дубовая) дубни́к, дубняк, дуби́на, (дуброва) діброва; (участок леса) ділянка лісу.
[А може, й Сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись, Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти… Правда, рай? А подивися та спитай! Що там твориться, у тім раї! (Т.Шевченко). На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (І.Нечуй-Левицький). Тихесенький  вечір На землю  спадає, І  сонце  сідає В  темнесенький  гай (В.Самійленко). Заходить день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай:Не покидай (Юрій Дараган). Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото-поколото, Горить-тремтить ріка, як музика (П.Тичина). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М.Вінграновський). Вгамуються вітри і зливи; до влади криги шанобливий, принишкне лісовий ручай, і гай у спокої застигне (Л.Хворост). І небо там, здається йому, ясніше, і сонце дужче яскріє, мов помолодшало; а це де взявся перед очима гай пречудовий, дерева там усе майні та ряснолисті, зелень така яра, що любо глянути, а слух же тобі голублять пташечки дрібні та розмаїті, що незліченними зграями пурхають-в’ються поміж віттям переплетеним. А он і струмок дзюркоче, рине хвилею чистою та прозорою, мов кришталь, по пісочку дрібному та камінчиках білих, сказав би, по щирому золоту та перлах добірних (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Связь – зв’язок, (диал.) пов’язь, (соединение) поєднання, з’єднання, (сообщение) сполучення, (отношения) відносини, стосунки; (строит.) в’язь, (металлическая, деревянная, ещё) пов’язь:
• вне всякой связи – без ніякого зв’язку;
• в связи с тем, что… – в зв’язку з тим, що…; з огляду на те, що…;
• в связи с чем – у зв’язку із чим, на базі (на основі) чого, внаслідок чого;
• вступать, вступить в связь с кем – заходити, зайти у зв’язок з ким;
• в этой связи следует отметить, что – у зв’язку з цим треба (потрібно, слід) зазначити, що;
• громкая связь – гучний зв’язок;
• железнодорожная связь – залізничне сполучення;
• железные связи – залізні в’язі, залізна пов’язь;
• иметь любовные связи (вне брака) – мати позашлюбні зв’язки (стосунки); скакати в гречку; скакати через пліт;
• какую связь это имеет со сказанным? – як (яким чином) це стосується (до) сказаного?;
• международные связи – міжнародні зв’язки;
• мысли без связи – думки без зв’язку, безладні думки;
• обратная связь – зворотний зв’язок;
• преемственная связь – наступний зв’язок;
• связь науки и производства – зв’язок науки і виробництва.
[Може, думаю собі, знайдеться який пов’язь між двома легендами (Сл. Гр.). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами (І.Франко). Сабіну ту засуджено за зв’язок нечистий з рідним братом (Л.Українка). — Ну, скажемо так: ходить Зінько до Грицькової молодиці,— це ж ви чули? — Та чув… Про це по всьому селу плещуть… — Отож, ходить до Грицькової молодиці. Ну, а шила. в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько. — Ну? — Ну, то як ви думаєте, чи то йому дуже вподобалося, що його жінка в гречку скаче? — Та ні… Дак що ж? — Як то — дак що ж? (Б.Грінченко). Москва підкреслює «русско-украинские культурные связи». Не будемо їх заперечувати. Вони були і є. Хіба солдати по два боки лінії фронту не пов’язані між собою? Вони зв’язані на життя і смерть. Історія культурних зв’язків між Україною і Росією — це історія великої і ще не закінченої війни. Як усяка війна, вона знає наступи і відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію цієї війни треба вивчати (Ю.Шевельов). Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (М.Стельмах). Коли людина, щоб відчути себе людиною, має потребу брати участь у змаганнях з бігу, співати в хорі чи воювати, то це вже пута, якими вона старається зв’язати себе з іншими, з усім світом. Але які ж то жалюгідні зв’язки! Якщо суспільна культура добре розвинена, вона сповнює людину навіть тоді, коли ця людина сидить на одному місці (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Двічі або тричі , коли Лола стрибала з яким-небудь офіцером через пліт, нашим взаєминам загрожувала велика небезпека, проте саме тоді я раптом виявився незвичайно корисним для Лоли: щоранку замість неї я ходив куштувати пиріжки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Газети закликали на бій кожного, хто годен носити зброю, і, зрозуміло, насамперед тих, хто немає зв’язків (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — То він має там якісь зв’язки? — Очевидно. — Мені важко в це повірити. — У те, що він має зв’язки? — Ні, в те, що він має там борг. Враження таке, що цей суб’єкт ще півроку тому ковпаки з коліс крав (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Зв’язок — він як повітря: поки не зіпсуєш, ніхто його не примічає]. Обговорення статті
Слава – слава, (большая, ещё) просла́ва:
• во славу кого-чего – на славу кому-чому;
• Геростратова слава – Геростратова слава;
• добрая слава лежит, а плохая бежит – добра слава лежить, а недобра біжить. (Пр.); добре далеко чути, а ледаче ще далі (Пр.); добро довго пам’ятається, а зло ще довше (Пр.);
• на славу – на славу, прегарно (чудово); прегарний (чудовий);
• петь славу кому – співати хвалу кому; славити, прославляти кого;
• приобресть, снискать славу, войти в славу – зажити (залучити) слави; убитися у славу; (иногда фам.) доскочити слави;
• слава Богу – слава Богу (Богові);
• только [одна] слава, что… (разг.) – тільки [й] слави, що…;
• хорошая, дурная слава (разг.) – добра слава, недобра (лиха) слава; неслава; (пересуды) поговір, слава-поговір.
[Все очі вгору піднімали, По світу нашому вздихали, Що рано їх побрала смерть; Що трохи слави учинили, Не всіх на світі подурили (І.Котляревський). Дівчата на славу красиві (Г.Квітка-Основ’яненко). Людська слава — як трава зів’яла (Пр.). — Слави треба мирові, а не тому, хто славен (П.Куліш). Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т.Шевченко). Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди (Т.Шевченко). Не мені тепер, старому, Тепер прелютая година На нашій славній Україні. Не мені вас, братця, На ляха водити. Не мені тепер, старому, Булаву носити. Нехай носить Наливайко Козакам на славу, Щоб лякались вражі ляхи У своїй Варшаві (Т.Шевченко). Не дві ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село Недобрая стала (Т.Шевченко). Мені уже сімнадцятий пішов. Хлопці біля мене, як хміль коло тичини, в’ються; а найпаче Будненко Василь. Чорнявий, кучерявий: картина— не хлопець! Люди казали: от би спарувати — на славу була б пара! (П.Мирний). — Хто крав гроші, у кого вони на руках були, — той хай і одвіча. А через віщо ж народ таку славу терпітиме (П.Мирний). ). Він готувався, скуповувався, щоб угостити Власова на славу (П.Мирний). Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї (П.Мирний). Колись у веселі ставки заглядали а гір столітні дуби та граби, свідки слави козацької, а тепер їх унучата обступили рівною межею ті зелені яри (І.Нечуй-Левицький). Слава про те свято пішла кругом по селах, де ще не завівся празник мироносиць (І.Нечуй-Левицький). Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить (Л.Глібов). Славо, горда та пишна царице! Хоч склонив своє чоло співець, Та не вірить тобі, чарівнице, Як зрадливому морю плавець (Л.Українка). Авжеж! Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають «слава»! (Л.Українка). Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу… (Л.Українка). — Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова, а то яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М.Кропивницький). Він легко стрибав з каменя на камінь, наче гірський потік, і вітав стрічних, аби тільки почути свій голос: — Слава Ісусу! — Навіки слава (М.Коцюбинський). Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М.Коцюбинський). Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський). — Хіба ж ти не знав, що так воно буде? — крізь сльози вимовляв дівчина. Тепер ти поїдеш, мене в славі покинеш,— будуть мене люди обминати. Бо хто ж візьме тую дівчину-наймичку, що парубок покинув (С.Васильченко). Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко). Про нього, про Козака Мамая, не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (Олександр Ільченко). Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих. Світ весь — на вітрах. Ти подолала, доле, слава Богу. На хижім вітрі чезне ниций страх (В.Стус). Слава впала на бідного хлопця зненацька, як надгробна плита, зачавивши в нім людину і залишивши одне тільки ім’я (Г.Тарасюк). — Для людини доброчесної і небуденної,— промовив Дон Кіхот,— то, мабуть, найбільша втіха — ще за життя діждатися прослави доброго свого ймення на мовах розмаїтих народів словом друкованим і типованим; я недарма сказав «доброго», бо як буде навпаки, то вже гірше над усяку смерть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Після тих засідань, на листовне прохання ласої на гроші матері-флорентійки, він тут-таки помчав отримувати борг від родини Адорно у Брюгге, зметикувавши, що було б доречно якнайшвидше одержати кошти для вдалої кар’єри на прославу Церкви (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «Так минає слава світова!, — засміялася Енн, хоча в усмішці її було знати й нотку жалю (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Навіщо ми залишаємося тут? Тільки пришелепкуватий не ставить цього запитання. Заради слави? Якщо ми тут тільки заради неї, повірте браття, я перший повернувся б дупою до ворога і дав драла через отой горбочок (О.Замойська. перекл. С.Пресфілда). Якщо хочеш вести людей на смерть, скажи їм, що ведеш їх до слави (Талейран). Слава зношується (Наполеон)]. Обговорення статті
Сюрко – (франц.) сюрко.
[— На один костюм пішло майже сімнадцять метрів тканини. Ось погляньте сюди: ця частина називається каміза, а та — сюрко… — Як-як?! — Сюрко… Я вам по буквах скажу: село, юшка, рак, кіт, око… (з інтернету)]. Обговорення статті
Тревога –
1) тривога, (беспокойство, ещё) неспокій, непокій, невпокій, занепокоєння, тривожність, (взволнованность) стривоженість, збентеженість, бентега, (волнение) хвилювання, тривоги;
2) (переполох, суматоха) переполох, ґвалт, паніка, трусанина, трус;
3) (сигнал) тривога, ґвалт:
• боевая тревога – бойова тривога;
• ложная тривога – фальшива тривога;
• ударить, бить тревогу – дзвонити, бити на сполох, на ґвалт, залярмувати;
• учебная тривога – навчальна тривога.
[Турн осушивсь після купання І ганусною підкрепивсь, З намету виїхав зарання, На кріпость сентябрем дививсь. Трубить в ріжок! — оп’ять тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! (І.Котляревський). Красне личко серцю непокій (Номис). Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (П.Куліш). Дізнала Таля теж усякі., тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (М.Вовчок). Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (М.Вовчок). Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (І.Нечуй-Левицький). Дзвін сумно бевкав на гвалт (І.Нечуй-Левицький). Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обнімав його (Б.Грінченко). 3 самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.). Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). Раїса усе поглядала туди, з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.Коцюбинський). Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (М.Коцюбинський). Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л.Українка). В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л.Українка). Мім, німий раб, стирає порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші (Л.українка). З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н.Кобринська). Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (М.Зеров). Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М.Стельмах). Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко). І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір’ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню (В.Стус). Якщо ви вимірюєте свій успіх мірою чужих похвал і осуду, ваша тривога буде нескінченною (Лао-цзи). Деколи мене поймає тривога: а раптом ми вже в раю? (С.Є.Лєц). Пожежна тривога в установі — це коли біля входу з’являється інспектор пожежної охорони]. Обговорення статті
Туман – туман, (во время жары) юга́, (с дождём) мряка, мрячка, мигичка, мжичка; (перед глазами) бляхма́н:
• густой туман – густий туман, мрич, потемрява;
• напускать, напустить туману – напускати, напустити туману (ману);
• нашёл туман – наліг (розліг, розіслався) туман.
[Туман яром котиться, дівці гулять хочеться (Н.п.). — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро.— Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш. Покинь хоть на часинку своє січове юродство. Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П.Куліш). Сидиш, вилупивши баньки, як дурна… у голові — туман, під серцем моє лихо ворушиться, озивається, аж кістки ниють, все тіло терпне (П.Мирний). Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Л.Глібов). Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М.Коцюбинський). — Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко (М.Коцюбинський). Над долинами стоїть сизий легкий туман (І.Нечуй-Левицький). Три тумани куряви стояли на полю над Опором (І.Франко). Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться.. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Л.Українка). Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Л.Українка). Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л.Мартович). Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу (В.Підмогильний). Немов павутиння, осіння мрячка застеляє світ перед очима (О.Іваненко). Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. — Я так тебе любила, мій коханий. — Пробач мене — я так тебе любив (В.Стус). За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман — усі вже йдуть за часом, як за плугом (Л.Костенко). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! (М.Вінграновський). Така мряка такий мороз такий туман спробував розігнати — не йде тоді заїхав трьома возами і давай накидати (Т.Мельничук). Ютрення (ранкова) юння (червнева) юга (туман) (О.Виженко). Вижовкла музика спить понад хмарами, псячі тумани місто обнюхують. Чоловік блука у самотньому мареві, тьму розсуває несмілими рухами (Юлія Нестерова). мій солодкий тумане, тобою живу, як в імлі проживаю на дотик розвіяні літа і весни проступаюш рядком на долоні і крапелькою на чолі смак прозорий води — нерозміняно чесний (Ю.Джугастрянська). Так, і що воно тут? Туманець в голові, туманець і за вікном. Ох, не треба було вчора з тим Маульвюрфом по третю пляшку їхати… Та й по другу не обов’язково було (О.Ірванець). Дедалі щільніше насувався туман. Туман і світло — одвічна казка. Хрущі сп’яніло злітали з лип, кружляли навколо ліхтарів, з розгону стукались об їхнє вогке скло. Туман заворожував усе навкруги, підносив предмети кудись у височінь, занурював у глибину — готель навпроти нас був уже океанським пароплавом з освітленими каютами над чорним морем асфальту, сірий силует церкви за готелем став фантастичним вітрильником з високими щоглами, що губилися десь високо в сірувато-червоній заграві, а ось і каравани будинків рушили з місця, попливли кудись… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Інколи з туману, що клубочиться вгору, постають чудернацькі звірі: дракони, фенікси, віверни й молочно-білі єдинороги; інколи пасма туману линуть, немов якісь дивні водорості, витворюють дерева чи великі кучматі кущі, вкриті білими квітами; а часом, коли вітерець допоможе, туман і зовсім приголомшить тебе, набувши найчіткіших і найскладніших геометричних  форм (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Знову туман, що не розсіюється і вдень, дощу нема, але повітря таке вологе, ніби все вимащено равликовим слизом (Н.Лазаревич, перекл. Г.Мантел). Лондонських туманів не було, поки їх не відкрило мистецтво (О.Вайлд)].
 Обговорення статті
Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь:
• представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець);
• человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер;
• человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник.
[Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)]. Обговорення статті
Ефросиния, Ефросинья, Фроська – (греч.) Єфросинія, Євфрасія, Пріська, Фросина, Фрузька, Фрузя, Фрузина.
[— Ви таки його стережіть, Єфросинія Андріївна, — цькував Колісник. — Ви не вдаряйте на те, що зубів у його немає. Він і без зубів нікому не дає спуску. А що, коли б йому зуби! — Хіба я не знаю? — гримнула дячиха. — Зяяю! Прожила сорок літ з ним — знаю! Сказано: як жеребець той! (П.Мирний). Пріська була дівчина сита, добре годована — вона завсігди приносила з дому гарну ïжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо. Вона погано вчилася, але була дуже весела і не могла говорити не сміючися (Б.Грінченко). Улянка з Іваном сиділи на вузькій лаві, а Пріська, тепер вже опецькувата, мордатенька семилітка, сиділа «по-турецьки» на полу, держачи на руках незвичайно головату й черевату, але тонконогу й тонкоруку Гапку, і носила через її голову собі до рота ложкою страву з миски, що стояла в ногах (Л.Українка). Звичайна Пріська чи Фрасина, — по-книжному Єфросинія, — кріпачка, силою взята в двір; за літ скільки запаніла, зляшіла і стала зватись, з волі пана, та й не без своєї, — Фрузиною і панною (А.Свидницький). Стрибати в гречку — тільки й щастя, Щоб в корчах зради завмирать — Це ти, пусте, неплодне трясця, Ти, Пріська гетьмана Петра (Є.Маланюк). На світанку боднарівський станичний вертався з нічного промислу: поки ще не запіяли кури, він вламався до нечинної з якогось часу церковці в Кривобродах і забрав із святеє-святих золоту чашу; ще й не знав, для чого вона йому знадобиться – сьорбатиме з неї юшку чи перетопить золото на злиток, але теж не відав, яку користь з того злитка міг би мати, – в цю мить втішала його лише многоцінна вага чаші, яка обтяжувала полу сардака; зі сходом сонця Йосип вийшов з лісу й побачив, що опинився там, де зовсім не хотів би з’являтися – на Сталащуковому узгір’ї перед обійстям Фросини, нібито сама доля привела його на місце злочину; він сахнувся, побачивши жону Юрка Васютиного, яка поралася біля стайні, хотів поступитися назадгузь у крушинові кущі, та зробити цього не зумів; Фросина саме здіймала з тинового кола дійницю, щоб піти з нею до корови, й упритул зустрілася з більматими Йосиповими очима, немов зі своєю смертю: якщо Йосип по ній впізнає, що їй відомо, хто видав німцям Юрка, то не залишить живою; правда, що її Фросина запосягла від Агнєшки, до якої справив Мирон, зціпила навічно їй уста, жінка прагнула увібгати в непам’ять страшну звістку, чей Юркові ніхто нічим уже не допоможе, а на себе накличе смерть; стояла Фросина закаменіла й не мала сили відвести очей від бандита, котрий стискав у руці карабіна і вже відривав його від землі, втямивши, що жінка звідкись дізналась про його вчинок; Йосип важився прикласти фузію до грудей і вистрелити, проте впору зрозумів, що цього робити не можна: надто велика шана запанувала серед людей до жони замордованого гайового після його похорону, і село не простило б йому цього вбивства; Йосип опустив карабін – лише страх примусить Фросину мовчати, тож треба той страх у селі створити (Р.Іваничук). Фрузя завивала і виробляла язиком такі штуки, що Бумблякевич несвідомо й собі язика висолопив, а в штанах почув виразне пожвавлення. — Що з вами, панно Фрузю? Може, вам чимось допомогти? Може, у вас падачка, га? То скажіть… (Ю.Винничук). Афродіта зупинилася, озирнулася і люто закричала йому в лице: «Та яка я тобі Афродіта? Фроська я, втямив, йолопе клаповухий, Фроська!». Обернулася і, високо тримаючи на розчепірених руках перелякану до смерті дитину, побігла селом далі, підстрибуючи і спотикаючись. «Фроська я, чуєте, люди, я Фроська!» — вигукувала вона з такою несамовитою насолодою, наче після тривалої німоти знову почала говорити (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)]. Обговорення статті
Атеист, атеистка – (греч.) атеїст, атеїстка, безбожник, безбожниця, безвірник, безвірниця, невіра, недовірок.
[А тая безбожниця йому, під вікном нашим стоячи, вигукнула: «Бурлакуй увесь вік, Якове, та люби тільки мої очі ясні!» І з реготом пішла собі — у долоні плеще; а він за нею услід біжить, як дитина, а він, як дитина, плаче… (М.Вовчок). — А що, чули? У його розуму більше, ніж у всіх слобожан разом, — жартує Кравченко. — Чого ви його звете Невірою? — поспиталася Христя. — Невірою? Того, що татарської породи. Невіра, значить, і є. Но!.. село недалеко! (П.Мирний). — повернувся до коня.Це ж під Жаботином, в тім Холоднім Яру… Як пак воно вийшло? Ага… Той пес рудий, недовірок, партійний, кинув гранату йому під ноги, він її підхопив і… Ха-ха!.. їх було четверо… Як воно і його зачепило?.. (І.Багряний). Й тоді збагнув Майстер, що то наступав на нього з минулого лютий ворог – безбатченко, гомункулус, духовна смерть. Це той самий безвірник, що плює на розп’яття, це той вуличний крамар, який за алтин продає Сатані душу, сатир, що глузує зі святощів, перевертень у червоній перуці з косичками, вовкулака, який дихає смородом імперських румовищ (Р.Іваничук). І от, наче ненароком, я ввертав заборонене слово: «Дякувати Богові…», або ще простіше — «Господи!» Ви знаєте, наші атеїсти сором’язливі, мов діти. Після такого неподобства всі приголомшено замовкали, вражено переглядалися, а потім раптом здіймалася буря: одні вискакували з кав’ярні, інші обурено горлали, нікого не слухаючи, і всі корчилися, як диявол у свяченій воді (О.Соловей, перекл. А.Камю). «Як таке можливо, хіба тато не невіра?» (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). — Станьте атеїстом, — радить Курт Бах. — Коли людина ні в що не вірить, вона ніколи не почуває себе дуже погано. І не почуває себе смішною. — Але й не почуває себе добре, — каже Вільке (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Я не можу собі уявити, як може справжній атеїст бути науковцем (Роберт Мілікен). Хто говорить, що вивчення наук робить людину атеїстом, ймовірно, якісь смішні люди (Макс Борн). Навіть етеїстам можна запродати душу (С.Є.Лєц). Я атеїст, але я православний атеїст (Аляксандр Лукашенко). Приймальня раю. — Господи, до тебе атеїсти. — Скажіть їм, що мене немає]. Обговорення статті
Горожанин, горожанка – городянин, городянка, (умен.) городяночка, містянин, містянка, міщанин, міщанка.
[Навпаки, в сухості його обрисів він зачував витончені, містом породжені чари, бо в сільських умовах це тіло не могло б існувати. Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують (В.Підмогильний). Городяни й робітники на лівому березі були втричі далі від видовища і ще більше метушились, намагаючись якомога більше почути й побачити (Семен Панько, перекл. І.Андрича). — У нас тут городяни були, допомагати приїздили. Так часом соромно дивитися. Сапку в руках тримати не вміють (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). В оточенні послужливих городян перетнув площу Пласа де Армас і увійшов до «Північної зірки»: місць не було (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). І я з захватом пояснював їм, що в житті ніде й ніхто такого, як у них, не бачив, я розповідав так, ніби потрапив сюди проїздом на машині або поселився на якихось два-три дні, я говорив як турист, як людина, захоплена природою, як городянин, який завжди, щойно приїде в село, то починає верзти романтичну нісенітницю про те, які красиві ліси, які прекрасні вершини гір у хмарах і з яким задоволенням він буцімто оселився б тут назавжди, так тут прекрасно… (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала)]. Обговорення статті
Аккурат – акурат:
• в аккурат – са́ме, точно, якра́з, акура́т, са́ме враз;
• всё в аккурате – все гаразд, все як слід.
[Вже повертаються хлопці додому, все в акурат, — заспокоїв Зіновій Петрович, а потім по-сорочи, як умів тільки він, зиркнув на неї (М.Стельмах). Ну, от і буде потяг, — сердито казав завідувач своєму секретареві, — якраз завтра вранці в губернії будемо, акурат на з’їзд (В.Підмогильний). «Процеси становлення громадянської самосвідомості» стартували в Росії акурат після «приєнання» Криму, що справило на цю громадянську самосвідомість ефект, подібний до того, який робить пачка дрожджів, кинута хуліганом у сільський туалет (І.Яковенко). Йшли ми тоді в одне село на розвідини і налетіли акурат на облаву (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського)]. Обговорення статті
Приграничный – прикордонний, узграничний, суміжний:
• приграничная полоса – прикордонна смуга, узграниччя;
• приграничная стража (охрана) – прикордонна охоро́на (варта, сторожа, чата);
• приграничный город – узграничне місто;
• приграничный житель – узгряничанин, узгряничник.
[Приблудивсь до узграничного містечка Богуслава, Де козак не знав і не питав, чия воно держава (П.Куліш). Для цього їм треба було перейти через село, що маячіло обідраними дахами та голими кроквами, — колишню козачу станицю, а тепер розкуркулену і перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка Біробіджану. Давні мешканці-козаки або “гурани” — повтікали в Маньчжурію, а тут жили тепер бердичівські, тульські та орловські “патріоти родіни” (І.Багряний). Точно. І якщо пощастить, нашим туроператором стане прикордонний наряд. Акція місяця — круїз видатними пам’ятниками китайської карної культури (І.Карпа). Жоден прикордонний пеленґатор, які годиться, не засік його небесних пересувань (Ю.Андрухович)]. Обговорення статті
Раструбить – розтрубити, (редко) витрубіти, (разгласить, ещё) розголосити, (растрезвонить, ещё) розбовкати, розляпати, розклепати, розтріпати, роздзвонити, розпатякати.
[Вся околиця вже за годину після Шевченкового сватання знала про нього від самої Ликери, яка поспішилася про це скрізь розтрубити. І всі знали, що за пташка ця щебетлива дівчина-вітрогонка, за якою бігали стрєльнінські солдати й льокаї, до яких вона моргала і від яких приймала всякі ласощі до краденої «з панських кухонь» дичини включно (Павло Зайцев). — Дурний ти, як беркові штани! Та не реви, як той віл… Оддав хліб, тим і здобрій. Більше не дам! Не дам, не дам!.. Бо ще понесеш якійсь симпатії, а вона й розбовкає на все село, що в мене є хліб… (М.Куліш). — Ось ми й перейшли Рубікон. Це треба було зробити. Так набагато краще, аніж чекати, коли про нас розпатякає Мінерва (Олег Авраменко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СЕЛО́, в село на село́;
в селе́ на селі́;
ни в го́роде Иван ни в селе́ Селифа́н ні па́ва ні ґа́ва, ні пан ані́ Йван;
ни к селу́ ни к го́роду ще 1. з до́брого ди́ва, ні сі́ло ні па́ло, (з’явитися) як го́лий з ма́ку, як Пили́п з конопе́ль, 2. ні в тин ні в воро́та, ні в кут ні в две́рі, ні приши́й ні прилата́й.
ДЕ́ДУШКА на дере́вню дедушке на село́ ді́дові.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Село – село́, -ла́.
В, во пред. –
1) (для обозначення времени часто передается без предлога). В летнее время – лі́тнього ча́су; в последнее время – оста́ннього ча́су.
2) (для обозначения времени с предлогом) в, у, за, під, о. В понедельник состоится собрание – в понеді́лок відбу́дуться збо́ри; во время войны я был в Киеве – за ча́су (часі́в) війни́ я був у Ки́їві; я приеду домой в пять часов – я приї́ду додо́му о п’я́тій годи́ні;
3) (для обозначения движения с предлогом) – в, у, на, до. Он едет в поле – він іде́ в по́ле; вошел в комнату – увійшо́в у кімна́ту; мы поедем в деревню – ми пої́демо на село́; весной я возвращусь в город – на ве́сні я поверну́ся до мі́ста;
4) (для обозначения состояния, перехода одного состояния или действия в другое, цели, образа действий и т. д. с предлогом) – в, у, на, до, при, з. Не верить в бога – не ві́рити в бо́га; порвал бумагу в клочки – пірва́в папі́р на шматки́; в старости лет – на ста́рості літ; комиссия приняла во внимание заявление служащих – комі́сія взяла́ до ува́ги зая́ви службо́вців; в этом отношении он прав – з цьо́го по́гляду він пра́вий;
5) (для обозначения места, состояния или действия с предлогом) – в, у, на, за. Вишни цветут в саду – ви́шні цвіту́ть у садку́; мой брат живет в деревне – мій брат живе́ на селі́; я остановился в десяти шагах от школы – я зупини́вся за де́сять кро́ків від шко́ли.
Деревня – село́, -ла́, слобода́, -ди́.
Селение – се́лище, -ща, село́, -ла́.

Запропонуйте свій переклад