Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «ставити»

Шукати «ставити» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Внимание – увага, уважність, обачення: • акцентировать внимание – зосереджувати увагу; • а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже; • благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу; • брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний); • быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги; • весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага; • внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!; • внимание наше было занято тем – ми турбувались про те; • вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого; • во внимание к… – з уваги на, до…; • возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу; • достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне); • достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний; • заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що; • заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги; • заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо; • из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що; • направлять внимание – скеровувати увагу; • не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги; • не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що; • ноль внимания, без внимания – і вусом не веде; • обрати внимание – уваж, вважай; • обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте; • обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу; • обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь; • обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого; • обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що; • обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що; • оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку; • окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого; • он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око; • он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того; • оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що; • отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого; • относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого; • пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю; • переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що; • переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого; • представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги; • представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі); • привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому; • принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що; • принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого; • сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага; • сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому; • уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому; • усиленное, строгое внимание – пильна увага; • это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги. [Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Готовность – готовість (готовність), згода, бажання, охота: • боевая готовность – бойова готовість (готовність); • быть в готовности – бути напоготові (готовим) до чого; бути в готовості (готовності); • быть в полной готовности – бути зовсім (цілком) готовим, бути в повній готовості; • выражать готовность – виявляти (виказувати, показувати) готовість (готовність); (словами) висловлювати готовість (готовність); зохочуватися до чого; • с готовностью – охоче, [дуже] радо, залюбки; з охотою; з дорогою душею; радніше; з готовістю (готовністю). [Веселить мене їх готовість (П.Куліш). Але готовість пожертвувати собою — це не є та найвища вимога, яку ставить відповідальній людині іспит життя. Проста самопожертва може означати і цілковитий провал на іспиті, який вимагає перемоги — коли не фізичної, то духової і моральної, коли не тепер, то для майбутнього (Юрій Лавріненко). — Знайте, сеньйоре, що він сам попросив моєї руки, і панотець мій, знаджений перевагами, які сей жених нібито має над Вами, з такою готовністю прийняв те освідчення, що за два дні мають відбуватися наші заручини, і то тайно, без жодних гостей: свідками будуть лише небо та дехто з домівників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Всі ж почали навперебій пропонувати свої послуги Євхенієві, та чи не найбільшу готовість проявив тут Дон Кіхот. — Будь певен, брате козопасе,— промовив він,— що якби я мав змогу пускатися в пригоди, я без вагання рушив би в дорогу, щоб уладнати ваші справи: я викрав би Леандру з монастиря (безперечно, її тримають там силоміццю), не подивився б ані на старшу матір, ані на будь-кого іншого, хто зважився б мені опір ставити, і оддав би дівчину тобі напризволяще — під тією, однак, умовою, аби ти не чинив над нею насили ведлуг права рицарського (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шлюбну формулу про любов і вірність давно пора замінити клятвою про готовність мити посуд і виносити сміття (Лешек Кумор)].

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Мирослав – Мирослав, Мирко, Миросько, Миросьо, Мирошко, Мира. [— А ти, що не знав? — Що не знав? — Що Мирослав працює на Яника. — Та брешеш! — Чого це я брешу? Він їм рекламні ролики знімав, в тому числі той, що осідлану Україну. — Що-о-о? — А ти не знав? — Олесь явно тішився моїм здивуванням. — Мирослав — режисер. У нього робота така — знімати кліпи, ставити концерти. Вони замовили — він зняв. — Він зняв оце паскудство? — він. Сто процентів він. Жаль, у рекламі немає титрів, а то б ти сам переконався. — Не може бути! — Може. Він професіонал, а вони бабки платять. – Але ж Мирослав… Почуте не хотіло вміщатися у моїй голові. — Що Мирослав? — Ну цей, він завжди говорив… тобто був за помаранчевих… він же… — Не знаю, може, він і зараз за помаранчевих. Але працює на біло-блакитних, це абсолютно точно (брати Капранови)].

Позиционировать – (от лат.) позиціювати, ставити (бачити) себе.

Полуфинал – півфінал. [Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто — це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал — видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) — напівлюдина, наполовину провідник — напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку) (Б.Рогоза)].

Предложение, предложенье – 1) (действие) пропонування, запрошування, загадування, (оконч.) запропонування, запрошення, загадання; подавання, предкладання, (оконч.) подання, предкладення, предложення; 2) (то, что предложено) пропозиція; 3) (товара) постачання, пропозиція; 4) (руки) сватання, (гал.) освідчення, (освідчини); 5) (грам., синтакс. одиниця) речення; 6) рекомендація, порада, рада, думка; 7) (канц.: предписание) пропозиція, загадання, загад, наказ: • вводное предложение, слово – вставне речення, слово; • внести предложение – подати пропозицію; • входить с предложением – запропоновувати; робити, ставити пропозицію; • мирные предложения – мирові пропозиції; • поддержать предложение – підтримати пропозицію; • по предложению кого, чьему – на пропозицію кого, чию; з пропозиції кого, чиєї; за пропозицією кого; • предложение падает – (пропозиція) постачання спадає, меншає; • предложение превышает спрос – постачання перевищує попит; • предложение услуг – пропонування послуг; • сделать предложение кому – освідчитися кому, посвататися до когось, запропонувати кому одружитись, зробити пропозицію про одруження кому; (через сватов) послатися до кого; • склоняться к предложению – схилятися (прихилятися) до пропозиції; • спрос и предложение – попит і пропозиція (постачання). [Думка людини, виявлена в слові, зветься реченням (С.Єфремов). Проглянув стенд пропозицій. Бармен. Вантажник. Слюсар. Фрезерувальник. На мене з моїм ухилом у науку попиту нема. Зате є купа різних професій для перекваліфікації. Якщо я такий непридатний, можуть перенавчити (Л.Костенко). — Опанований цією думкою і цим бажанням, я пристав на його пропозицію і підживив його намір, говорячи, щоб він не гаючись довів, що намислив, до скутку, бо розлука й справді своє діло зробить, хоч як його думки та гадки розбиратимуть. Згодом я дізнався, що коли дон Фернандо завів зі мною цю розмову, він уже розчесав тій дівчині косу, пообіцявши взяти її за дружину, і тепер чекав догідної хвилі відкрити ті любощі без небезпеки для себе, а поки що боявся отецького гніву (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Минулого тижня розіслав оголошення через газету, що шукаю собі дружину. Вже отримав мішок листів. Переважно одна й та ж пропозиція: «Бери мою!»].

Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний).  Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль).  Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.»  2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу].

Расход – розхі́д; (расхождение) розхо́дження, (несов.) витрача́ння, затрача́ння; (сов.) ви́трачення, затра́чення; (затрата) ви́трата, затра́та, тра́та, (потребление) спожива́ння; (издержки) ви́трати, (диал.) о́плать, (денег) вида́ток, (сбыт) збут, (спрос) по́пит: • ввести в расход (расходы) кого – призвести до витрат кого; (причинить убыток) завдати збитків кому; • вносить, внести в расход (бухг.) – записувати, записати на видаток; • возвратные расходы – видатки до повернення; • возвращаемые расходы – зворотимі видатки, витрати; • в расход – на видаток; • все люди в расходе (разг.) – всі люди порозходилися; • деньги на расходы – гроші на витрати; • для расходов – на ви́тра́ти; • домашние, дорожные, карманные, мелкие расходы – домашні, дорожні, кишенькові, дрібні витрати; • записать в расход – завидаткувати; записати на видаток; списати на видатки; • наименование расходов – назва видатків; • накладные расходы – накладні видатки; • напрасный расход денег – даремна (марна) затрата грошей, даремне (марне) витрачання грошей, даремна (марна) трата грошей; • приход и расход – прибуток і видаток; • пустить в расход – (уничтожать) ставити, поставити до стіни кого; розстрілювати, розстріляти кого; • расход воды – витрата (витрачання, споживання) води; • расход пара машиной – витрата (витрачання) пари машиною; • расход сил и средств – витрачання сил і коштів; • расход топлива – витрата палива, витрата палива, витрачання палива; • списывать, списать в расход что (бухг.) – списувати, списати на видаток що; • сто тысяч на мелкие расходы – на здоров’я, сто літ свиней пасти (Пр.); на здоров’я, шпичка в ніс, пара коліс та шматок осі, щоб крутило в носі (Пр.); • текущие расходы – біжучі видатки; • удельный расход топлива – питомі витрати палива; • успешный расход книжек – успішне розходження книжок; книжки розходяться (розійшлися) успішно; • хозяйственные расходы – господарські видатки.

Руль – (нидерл.) руль, (техн.) кермо, правило; (на судне) стерно, (авиа) руль, (у плота) трепло: • без руля и без ветрил – без керма (без стерна) і без вітрил; без правила й без вітрила; • рули высоты – рулі висоти; • ставить, поставить у руля (перен.) – ставити, поставити коло (біля) керма.

Сопротивление – опір, протидія, спротив, опозиція, заперечення, незгода: • без сопротивления – без опору, не опираючись; • движение сопротивления – рух опору; • оказывать, оказать сопротивление кому, чему – опиратися, чинити, учинити опір кому, чому; іти в опір; ставити опір кому, чому; (иногда) стояти, стати проти кого, чого; • сопротивление среды, материалов – опір середовища, матеріялів. [Сказати собі чесно, якомога чесніше, так ніби уже немає чого втрачати: ми надто довго жили, покладаючись на інших — як книжка пише, що люди скажуть, ми надто звикли до цих вишитих гамівних сорочок, до цих пишних церковно-гастрономічних обрядів, до цих дуль у кишені, які часто видаємо за спротив (Г.Крук). А от пише академік НАНУ: “… мені не подобається, викликає спротив…”. Тобто він хоче сказати викликає опір. Опір — питоме українське слово. Його утворено від дієслова опиратися. Зрозуміла і легкомовна форма. Вживати б її та вживати. Аж ні, академікові треба козирнути ерудицією, козирнути “новим” словом. Бо якби він знав бодай трохи ще таку слов’янську мову, як польська, то збагнув би, що спротив — не нове й не українське слово. Це калька з польської — sprzeciw. Та чи збагачують нас позичені слова? Усякі позики слід віддавати. Тож і за словесні треба розплачуватися. А розплата ця в устах наших “друзів” виглядає так: “українська мова — це діалект: суміш польської, німецької та гебрейської (єврейської) мов”. Отак вилазять боком позички (С.Караванський). Було досить прохолодно, в дощі вчувався запах диму, а в повітрі — дух відпрацьованих газів. Людина вимушена жити в міру власного опору. Не дивно, що ці люди потворні й суворі (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). На шляху найменшого опору підводять і найсильніші гальма (С.Є.Лєц)].

Ставка – 1) (действие) ста́влення; 2) (в игре, воен.) ста́вка; 3) (очная) зво́дини; 4) (размер жалованья) ста́вка, платня́: • ваша ставка бита – ви програли; вашу ставку бито; • давать, дать (устраивать, устроить) очную ставку кому – ставити, поставити на очі (навіч) кого; зводити, звести (на очі) кого з ким; ставити, поставити кого на зводини; робити, зробити звод(ин)и кому; • делать ставку на – ставити на; • льготная ставка – пільгова ставка; • на полную ставку – на повну ставку (платню); • очная ставка – зво́дини, зво́ди, звідня́; • предельная ставка – кра́йня ста́вка (платня), найбі́льша ста́вка (платня); • процентная ставка – відсоткова (процентна) ставка; • ставка верховного главнокомандующего – ставка верховного головнокомандувача; • ставок больше нет – ставок більше нема; • тарифная ставка – тарифна ставка. [Хто дужче гавка, в того більша ставка (Пр.). Атмосфера видається мені дещо нервовішою, ніж зазвичай. І справді, щойно я це подумав, як з простягнутого кулака вистрілює лезо, а інша рука тим часом цупить ставки. Лезо тремтить коло самого черева величезного чорношкірого, що зробився сірим, як пишуть у книжках (М.Марченко, перекл. Д.Пенака). Нашим учителям на одній ставці їсти нічого, а на двох — ніколи].

Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!].

Счёт – лічба, лічення, лічіння, рахунок, рахування; (документ) рахунок; • активные счета – активні рахунки; • без счета – безліч; без ліку (без числа, без міри, без ліку-міри); незліченно, (иногда фиг.) як за гріш маку; • без счёту и денег нет – без ліку (без лічби) і грошей нема(є) (Пр.); • быть на счету – бути під ліком; • быть на хорошем счету, быть на плохом счету – мати добру, лиху репутацію (славу); бути відомим з позитивного боку; • брать (принимать) в счёт (расчёт) – враховувати, брати до уваги (на увагу); • в конечном счёте – кінець кінцем, зрештою, врешті-решт , нарешті, у кінцевому (в остаточному) результаті (підсумку); у загальному підсумку; (иногда) після всього; наприкінці; • вносить (суммы) на текущий счёт – вкладати (суми) на біжучий рахунок; • в счёт будущих платежей – у платіж надалі; • в счёт чего (жалования и т. п.) – на [у] рахунок чого (платні тощо); • выдавать по счёту – видавцем давати (видавати); видавати ліком; • жить за чужой счёт – жити чужим коштом; жити на дурницю; • заключать счета – замикати рахунки; • за счёт выбора – внаслідок вибору; • за счёт чего – користуючись з чого (використовуючи, використавши що); • иметь счет в банке – мати рахунок у банку; • каждая минута на счету – не можна гаяти й хвилини (жодної хвилини); кожна хвилина лічена (рахована); • круглым счётом – округло [рахувавши, рахуючи]; приблизно; • лицевой счет – особовий рахунок; • личный счет – особистий рахунок; • на [за] счёт чей, какой – коштом чиїм, яким; на чиї, які гроші; • на казённый счет – урядовим коштом; • на свой счёт принять – (о деньгах) взяти на свій кошт; взяти кошти на себе; (переносно) взяти на свій карб; • на счёт чей (говорить, намекать…) – про (за) кого, на чий карб (закидати, натякати); • на чей (чужой) счет жить – чиїм (чужим) коштом жити; • на этот счёт – щодо цього (про це, за це); • не [идёт] в счёт – не береться до уваги (що); не має ваги (не важить); не враховується (рахується); не в число; • не счёл нужным, возможным – не визнав (не вважав) за потрібне, за можливе; • открывать счет – відкривати рахунок; • относить на чей счет – залічувати на чий рахунок; (иноск.) брати на чий карб; • остается счётом – лишається ліком; • первый по счёту – перший числом; • по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи; • покончить счёты с кем, с чем – припинити (порвати) взаємини (стосунки) з ким; розійтися (розцуратися) з ким; покласти край чому; • по моему счету (их столько-то) – на мій лік; • поставить в счёт – залічити; записати на рахунок; • по счёту (документу) получать – на рахунок одержувати; • по счёту (принимать, сдавать) – (приймати, здавати) під лік; • принимать без счёта – брати не лічивши; • принимать, принять на свой счёт что (перен.) – брати, узяти на свій карб (иногда на себе) що; прикладати, прикласти до себе що; • прохаживаться, пройтись на счёт чей – глузувати, поглузувати (насміхатися, насміятися) з кого, з чого; зачіпати, зачепити кого, що; (фиг., только соверш.) водою бризнути на кого, на що; сипнути (кинути) наздогад на кого, на що; • сбрасывать, сбросить (скидывать, скинуть) со счетов (счёта) кого, что – скидати, скинути з рахунку кого, що; перестати зважати на кого, на що; не брати більш до уваги кого, чого; • сведение счетов – обрахунок; • сводить счёты – обраховуватися; робити обрахунок; закінчити рахунок; облічитися з ким; • сложить со счётов – вилучити з рахунків; • ставить, поставить в счёт кому, что (перен.) – ставити, поставити (брати, узяти) на карб кому, що; • счёт депозитов и невыплаченных сумм – рахунок депозитів та неоплачених сум; • счёт имущества, вновь поступившего в отчетный период – рахунок майна, що надійшло за звітний період; • счёт (случайных) прибылей и убытков – рахунок (випадкових) прибутків і витрат; • счётом выдавать – видавцем давати; • счёт расходов по непосредственному обслуживанию рабочих и служащих – рахунок видатків на безпосереднє обслуговування робітників та службовців; • счёт специальных текущих счетов под обязательства и процентные бумаги – рахунок спеціяльних біжучих рахунків під зобов’язання та відсоткові папери; • счёту нет кому, чему – ліку [числа] немає кому, чому; без ліку [безліч] кого, чого; • текущий счет – біжучий рахунок; • что за счёты (разг.) – які можуть бути рахунки; що за рахунки; не варт(о) про це й говорити; • это не в счёт – це [то] не в число; це не йде в рахунок (не враховується, не рахується); цього не слід брати (не береться) до уваги. [Кінець кінцем прийшов до невеличкої затоки між кручами, де було затишно й відлюдно (В. Підмогильний). Врешті-решт, не повинні пропасти марно ні краплини поту, ані крові нашої… (О. Довженко)].

Считать, счесть – 1) лічити, полічити, злічити; рахувати, порахувати; (вести счет) вести лік; 2) (кем-чем, каким) вважати, повважати, визнавати, визнати, (диал.) числити, (расценивать) ставити, мати за кого-що; 3) (о мнении) вважати, думати, подумати; гадати, вбачати: • автор считает, что… – автор вважає, що…; • вас считают за людей – вас за людей мають (уважають); • дни сочтены чьи – дні полічені (злічені) чиї; уже не довго жити кому; (фиг.) не довго вже ряст топтати кому; уже три чисниці (пів чверті) до віку (до смерті) кому; не довго вже гуляти по світу кому; на тонку пряде хто; • если не считать – якщо (коли) не враховувати; якщо не зважати на; не беручи до уваги; не враховуючи; • можно считать, что… – можна вважати, що…; • не счёл нужным, возможным – не визнав (не вважав) за потрібне, можливе; • не счесть – безліч, без ліку, си́ла-силе́нна, лік погубити (втратити), прі́рва чого, (тьма) тьма чого; • он считает себя вправе – він уважає, що має право; • считай (считайте) – (вводн.) вважай (вважайте), (можно сказать) можна сказати; • считать возможным – вважати (визнавати) за можливе (можливим); • считать врученной – вважати за вручену, за дану до рук; • считать дни – лічити (рахувати) дні, вести лік дням; • считать за единицу – вважати за одиницю (одиницею); • считать кого кем, что чем – вважати, мати кого за кого, за що; • считать необходимым, сочли необходимым – вважати за [конче] потрібне (вважати [конче] потрібним); визнали за [конче] потрібне (визнали [конче] потрібним); • считать полезным – вважати за корисне (корисним); • считать по пальцам – лічити (рахувати) на пальцях; • считать по порядку – лічити (рахувати) по порядку; • считать своим долгом – вважати за свій обов’язок (своїм обов’язком); • считать хорошим, дурным – мати за добре, за зле; • считают, что – вважають (визнають, відомо), що; • считаю, что… – уважаю (думаю, гадаю), що…; на мою думку (на мою гадку)… [В головному мурі 80 крамниць, а навкруги майдану — їм я й лік погубив. (І.Нечуй-Левицький). Втративши лік годинам і дням, жив Анатолій у тому вагончику (М.Руденко). — Отож, поїхала моя і залишилися ми уп`ятьох… З кабаном та коровою… — Добре рахуєш. Справжнім підрахуєм ростеш (Василь Триндюк). Наші дні злічені. Статистиками (С.Є.Лєц). — Їжте, куме, вареники. Та я вже й так сім з’їв. — Ну, не сім, а десять. Але хто там їх лічить].

Угроза – загро́за; погро́за, грізьба (грозьба), по́хвалка, на́хвалка, по́страх, по́страшка, похваля́ння, нахваля́ння: • под угрозой чего – загрожений чим, під загрозою чого; • под угрозой что, кто – загрожений хто, що; • пускать, пустить в ход угрозу – почина́ти (почати, бра́тися, взятися) загро́жувати; загрожувати, загрозити; • пустые угрозы – пусті (даремні, марні) погрози; • создавать угрозу – загрожувати; ставити під загрозу; • с помощью угроз – грізьбою (погрозами); погрожуючи; • угроза наказания – загроза покарання (кари). [Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими., словами, не то закляттями, не то погрозами (Г.Хоткевич). Чорний патлач у папасі, вигукуючи найстрашніші загрози, сів на коня, оперезав хлопця для певності нагаєм і погнав перед себе, пообіцявши застрелити, як скаженого пса, за першої ж спроби тікати (В.Підмогильний). Він виголошував ці похвалки з таким палом і завзяттям, що превеликого завдав напасникам своїм жаху; з того переляку та ще з намови корчмаревої вони перестали кидатись камінням, а він не боронив їм забрати скалічених та й заходився знов справляти варту свою в незворушному супокої (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А тепер бувай здоров і пам’ятай під загрозою грізної кари, що ти пообіцяв і на чому заприсягнувся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Побачивши корчмар, що рицар поїхав і не розплатився, надумав стягти постояле з Санча Панси, але той сказав, що раз пан не захотів платити, то й він не заплатить, бо, будучи джурою в мандрованого рицаря, мусить тим робом, що й пан його, ходити, тобто, не платити ні шеляга по шинках та заїздах. Господаря взяло за печінки, і він загрозив Санчові, що коли той добром не розплатиться, то хай начувається, бо він свого не подарує. На ті нахвалки Санчо одказав, що буде дотримувати правил рицарського ордену, до якого належить його пан, і нічогісінько не заплатить, хоч би йому за те й жизню довелось наложити, бо не хоче ламати давнього доброго звичаю мандрованого рицарства, не хоче, щоб потомні джури нарікали й жалкували на нього за порушення такого праведного закону (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …погрози — це зброя тих, хто сам перебуває під загрозою (Дж. Бокачо). Вона: «Я приготую тобі поїсти». Він: «Це погроза?»].

Факт – (лат.) факт, дійсний випадок (подія, явище), (обстоятельство) обставина, (действительность) дійсність, (наличие) наявність, (мн., ещё) відомості, дані: • бесспорный, неопровержимый, непреложный факт – безперечний, неспростовний, незаперечний факт; • оплата по факту получения – оплата після одержання, оплата по одержанні; • основываться на фактах – спира́тися на фа́кти, вихо́дити з фа́ктів; • по факту – за фактом; фактично; ставить перед фактом – ставити перед фактом; • установленный факт – установлений (доведений) факт; • факт налицо (разг.) – от (ось) вам (тобі) факт; • факт совершившийся – доко́наний факт; • факт характерный – своєрі́дний факт. [Він ретельно прочитав про крадіжку в кооперативі с. Кіндратівки, про боротьбу з самогоном по Кагарлицькому районі, про зразковий злучний пункт у містечку Радомишлі. Кожен рядок і цифру він порівнював до фактів свого села і дійшов кінець кінцем висновку, що в них загалом не гірше, ніж у людей (В.Підмогильний). — Розкажи мені щось, чого я не знаю, — сказала Розі без жодної причини. Я швидко підшукав у пам’яті цікавий факт: — Ну-у… Яєчка трутня й аргіопи тигрової вибухають під час спарювання (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Факти не перестають існувати від того, що ними нехтують (О.Гакслі). Факти не проникають у світ, де живуть наші вірування; вони їх не породжували і їх не нищать. Факти можуть викривати вірування, не послаблюючи їх (Марсель Пруст). Я ніколи не міг змиритися з фактом (С.Є.Лєц). Епітафія: «Спи спокійно, дорогий товаришу: факти не підтвердилися»].

Очный – очний: • давать, дать (устраивать, устроить) очную ставку кому – ставити, поставити на очі (навіч) кого; зводити, звести (на очі) кого з ким; ставити, поставити кого на зводини; робити, зробити зводини (зводи) кому; • очная ставка – ставка віч-на-віч, зводи, зводини, звідня; очна ставка; • очное обучение – очне навчання, стаціонар; • очный свидетель (очевидец) – нао́чний сві́док, самови́дець, очевидець; • очный цвет – (Anagallis arvensis) курячі очки (очка) польові, огничок (вогничок), польові зірки. [— Ну, а ще що ти хочеш? — вже палахкотів очима Вєлікін. — А ще… На підставі закону, я хочу очних ставок… — Ого, юристом став! Ич ти! «На підставі закону»… «Очних ставок»… І з ким же, осмілюсь спитати? — З усіма тими, що там (кинув на Вєлікінову течку) понаписували… (І.Багряний). Він хотів мати очну ставку. Він повторював це бажання кілька разів, але слідчі тільки сміялися з того. Він прохрипів це бажання, коли до кімнати випадково зайшла Нечаєва — вона була в піднесеному настрої, бо мала підвищений ранг — раніше вона була майором, а тепер відзнаки на ступінь вище (І.Багряний). Якось КГБ улаштував нам із З. Франко очну ставку. Мене забрали з роботи, завезли на Володимирську, завели до кімнати, в якій я раніше не бувала, — там на мене вже чекала З. Франко (М.Коцюбинська). От вам і навчання! Очне і заочне. Куплений телевізор і досі накритий стоїть. А Вікторина, дочку народивши та махнувши на ліцей рукою, з чоловіком до батьків перебралася: тепер уже втрьох (А.Димаров). По-моєму, треба за ними придивитись, щоб вони не накивали п’ятами, докимив цій справі розберемось. Ходімо, Хайнсе, і ви всі давайте з нами. Відведемо цих молодчиків у готель і влаштуємо очну ставку зтими двома (І.Стешенко, перекл. М.Твена)].