| Стебель – стебло́, -ла́, стебли́на, -ни. |
| сте́бель стебло́,-ла; стебли́на,-ни |
| Стебели́на, стебли́на – один стебель. |
| стебели́на, -ни = стебли́на |
| стебли́на, -ни, -ні; -ли́ни, -ли́н |
| Стебели́на, -ни, ж. = Стеблина. |
| Стебли́на, -ни, ж. Одинъ стебель. Ум. Стебли́нка, стебли́ночка. |
| Конопе́ль, конопля́, здр. конопе́лька, рос. Cannabis sativa L. = коно́пля, частїше мн. коно́плї, здр. конопе́льки, одна стеблина — конопли́на. – Безсѣмянна́я конопля́ = пло́скінь. – Сѣмянна́я конопля́ = ма́тїрка. — (Витїпана, що йде на пряжу) — пря́диво, (а що лишаєть ся) — кло́ччя. С. Ан. Л. — На городї конопельки, вершки зелененькі. н. п. — Стрімкий як коноплина. Кн. — На городї конопельки, не вибрана плоскінь. н. п. |
| Сте́бель, стебелёкъ = 1. стебло́, стебли́на (С. З. Л.), стебели́на (С. Л.), стебли́ночка, дикорослої рослини — били́на, били́нка, били́ночка (С. Ш.), товсте та високе — сто́вбур, зрізане — сторча́к, переважно сухе — бади́ло, бадили́на, поб. — бадиля́ка, зб. — бади́лля, бадиля́чча (С. Л. Ш.), буряків — ботвина́, буръяну — буръяни́на, буръяни́нка (С. Ш.), гарбузів — гарбузи́ння (Ос.), їстовне — лопу́цьок (С. З.), опу́цьок (С. Л.), кавунів — гу́дина, огу́дина, довге — баті́г, батоги́, картоплї — гич (С. Л.), ги́чка, бади́лля (Ман.), картопли́ння, квасолї — квасоли́ння, кукурузи — кукуру́зення, лози — лози́на, маку — макови́на, зб. макови́ння, огірків, динь — гу́дина, огу́дина, очере́ту — очерети́на, хмелю — хмели́на, цибулї — цибо́к, ци́бка, ду́дка, стрілка, що стелеть ся по землї — сте́люх, довгий — баті́г, що въєть ся — витка́ стебли́на. — Як рожа зірвана з стебла, завъянув я. К. С. — Один я на сьвітї без роду і долї, стеблина-билина на чужому полї. К. Ш. — Стебло стебла кличе — таке рідке. н. о. — На кожную стеблиночку пошли одну росиночку. Б. Г. — Чи щаслива ж та билина, що росте у полї? Кот. — Стьобнув ботвиною по щоцї. Сум. Ох. — Вирвав з землї тютюнове бадило, та як оперезав його. Кн. — Кавуни дуже далеко погнали батоги. Ман. — Ой хмелю мій, хмелю, тонкая хмелино. н. п. — Пойти́, выродиться въ сте́бель = посте́блитись, постовбу́рчитись. 2. стебло́, держачо́к (ложки). — Ло́жкой ко́рмитъ, а стеблёмъ глазъ ко́летъ, н. пр. = хлїбом годує, а о́чі випікає́; хлїбом году́ють, а стебло́м о́чі ко́лють. н. пр. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 