Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Шукати «фарисе*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зва́ние –
1) (сословие) стан (-ну), звання́, (состояние) стать (-ти). [Коза́цького ста́ну лю́ди (Н.-Лев.). Ось ди́кий феода́л – тепе́р капіталі́ст, ось да́вній фарисе́й – в профе́сорському ста́ні (Ворон.). З жа́дної ста́ті у москалі́ беру́ть: з міща́нської, з мужи́чої, з па́нської, з купе́цької, з духо́вної ста́ті (Васильк. п.). Звання́ коза́цьке, а життя́ соба́цьке (Номис)];
2) (должность, чин) сту́пінь (-пеня), стано́вище;
3) (сан) гі́дність, досто́йність (-ности).
• -ние сотника, атамана, архимандрита, консула, дворянина и т. п. – соте́нство, отама́нство, архімандри́тство, ко́нсульство, шляхе́тство и т. д. Почётные -ния – поче́сні звання́, гоно́ри (-рів);
4) (подобие) натя́ма, знак (-ку́). [Так збив чо́боти, що ті́льки натя́ма зоста́лась (Ковелечч.)].
• -ния нет – і слі́ду (знаку́, заво́ду) нема́, і звання́ нема́.
Кни́жник –
1) (знаток Св. Писания) кни́жник, письме́нник. [І дивува́лись фарисе́ї і кни́жники його́ реча́м (Шевч.). Зібра́вши всіх архієре́їв і письме́нників лю́дських, допи́тувався в них (Св. П.)];
2) (книжный человек) кни́жник; см. Кни́жный 3. [З ме́не не вели́кий кни́жник (Основа 1862)];
3) см. Книголю́б;
4) (работник книги) книга́р (-ря́).
• Вниманию -ков –
а) на ува́гу книгаря́м;
б) на ува́гу книголю́бам, кни́жним лю́дям;
5) (букинист) кни́жник, книга́р (-ря́), букіні́ст; (книгоноша) книгоно́ша;
6) (бумажник) портфе́лька, гама́н (-на́), (небольшой) гамане́ць (-нця́).
Ливре́я – лівре́я, (зап.) лібе́рія, ба́рма, ба́рва. [В мере́жаній лівре́ї доно́щики і фарисе́ї (Шевч.). Чи слу́ги в нові́й лібе́рії і бі́лих панчо́хах? (Куліш). Слу́ги в ба́рвах позлоти́стих (Куліш)].
Лицеме́рство – лицемі́рство, лицемі́рність (-ности), гіпокри́тство; см. Лицеме́рие и Лицеме́рность. [Фарисе́йству й лицемі́рству я конце́сій не роби́в (Франко)].
Маскирова́ть, -ся, маскиро́вывать, -ся (в прям. и перен. знач.) – маскува́ти, -ся, замаско́вувати, -ся, личкува́ти, -ся, заличко́вувати, -ся, (уродливой личиной) машкарува́ти, -ся, замашкаро́вувати, -ся; (страд. з.) бу́ти маско́ваним, замаско́вуваним, заличко́вуваним, замашкаро́вуваним, сов. замаско́ваним, заличко́ваним, замашкаро́ваним. [То по фарисе́йському маску́ють свою́ ворожне́чу, то одхиля́ють своє́ спра́вжнє обли́ччя (Н. Рада). «Чи й на спо́ді такі́ я́годи, як ото́ зве́рху?» – «Ато-ж! хіба́-б я личкува́ла!» (Харківщ.). Личку́ється перед ним та взива́є ба́теньком, а за о́чі ка́же… (Мова)].
• Забор -ро́ван кустарником – барка́н замаско́вано куща́ми.
• Маскиро́ванный – маско́ваний, замаско́ваний, личко́ваний, заличко́ваний, (личиной) замашкаро́ваний. [Дво́рик сповня́ється юрбо́ю маско́ваних і немаско́ваних го́стей (Л. Укр.). То льон личко́ваний, він ті́льки зве́рху га́рний (Харківщ.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ФАРИСЕ́ЙСТВОВАТЬ, фарисействующий що /мн. хто/ фарисе́йствує тощо, зви́клий лицемі́рити, фарисе́й, лицемі́р, прикм. фарисе́йський, лицемі́рний, святе́нницький, ірон. святи́й та бо́жий.
ЛИЦЕМЕ́РИТЬ ще лука́вити, фарисе́йствувати, криви́ти душе́ю;
лицемерящий що /мн. хто/ лука́вить тощо, зви́клий лукавити, лицемі́р, лука́вець, фарисе́й, прикм. лука́вий, криводу́шний, лицемі́рний.
ХАНЖА́ стил. відповідн. фарисе́й, ірон. святи́й та бо́жий, коротк. святи́й-бо́жий.
ХА́НЖЕСТВО ще лицемі́рство, фарисе́йство.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Фарисействовать – фарисеїти, -сею, -сеїш; см. Лицемерить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

фарисе́й, -се́я, -се́єві; -се́ї, -се́їв
фарисе́йство, -ва, -ву
фарисе́йський, -ка, -ке

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Квас, -су, м.
1) Кислота.
2) Квасъ. Чуб. VII. 446. Знайте нас: ми кислиці, із нас квас. Ном. № 2524.
3) Закваска. Остерегайтесь квасу фарисейського. Єв. Мр. VIII. 15.
4) Также квас ше́вський. Квасъ для выдѣлки кожъ. Шух. І. 253. Вас. 157. Ум. Квасо́к.
Фараго́н, -на, м. Фараонъ. Употребл. какъ бранное слово. Ти фарисею! ти фарагоне! Вх. Лем. 477.
Фарисе́й, се́я, м.
1) Фарисей. Вх. Лем. 477. Єв. Л- V. 17. Фарисеї і вся мерзена Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті і Сина Божого во плоті на тій Голгофі росп’яла. Шевч. 603.
2) Плохой, лицемѣрный человѣкъ. Вх. Лем. 477.
Фарисе́йський, -а, -е. Фарисейскій. Желех.