Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «хвали»
Шукати «хвали» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Достохва́льный – хвали́ гі́дний (ва́ртий), хва́льний, прехва́льний, (очень возвыш.) достохва́льний. [І звершите́ сей по́двиг достохва́льний (Куліш)].
• Достохва́льно – прехва́льно, хвали́ досто́йно.
Заслу́живать, заслужи́ть – заслуго́вувати и заслу́гувати, заслугува́ти, заслу́жувати, заслужи́ти, вислу́жувати, ви́служити, заробля́ти, зароби́ти на що и чого́, бу́ти (ста́тися) ва́ртим чого́. [Здоро́вого смі́ху заслуго́вують (парадо́кси) (Єфр.). Заслу́жував гетьма́нство він крива́во (Куліш). Робі́тник заслу́гує пла́ти своє́ї (Куліш). Не тя́млю, чим на ка́ру заслужи́в (Франко). Ма́тір ні купи́ти, ні заслужи́ти (Номис). Походе́нка ви́б’ють різка́ми? – Зароби́в на те! (Кониськ.). Грома́да мо́же й геть ски́нути, коли́ він того́ заро́бить (Загірн.). Служи́в я, служи́в та й ви́служив три ви́рви в ши́ю].
• -жи́ть славу – заслужи́ти, зароби́ти, зажи́ти сла́ви. [Ой не знав коза́к да не знав Супру́н, да як сла́ви зажи́ти: ой зібра́в ві́йсько сла́вне запоро́жське та й пішо́в Орду́ би́ти (Пісня). Зажила́ вона́ собі́ сла́ви до́брої па́нночки (М. Вовч.)].
• -жи́ть похвалу, порицание, благодарность и т. п. – заслужи́ти (зароби́ти) хвали́, дога́ни, (по)дя́ки.
• -вать внимания – заслуго́вувати ува́ги и на ува́гу.
• Заслужи́вающий чего (как прил.) – ва́ртий чого́.
• Заслу́живающий доверия – гі́дний (сокращ. го́ден) ві́ри, вірогі́дний, ва́ртий дові́ри. [Хіба́ він ві́ри го́ден? (Звин.)].
• Заслу́женный – заслу́жений, заро́блений, ви́служений.
• Заслу́женное – заро́блене, заслу́жене (-ного), заслужени́на, вислужени́на, заслу́жчина; см. За́рабо́ток.
Зять – (муж дочери) зять (-тя), (муж сестры) шва́ґер (-ґра). [Хвали́, ма́ти, того́ зя́тя, що я полюби́ла (Метл.)].
• Приёмный зять – прийма́к (-ка), при́ймит (-та).
• Зятья́ – зяті́ (-ті́в, тв. зятя́ми и зятьми́), (диал.) зятері́.
• Отец -тя – сват (-та).
Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
• -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
• В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
• Когда вы уезжаете?
• В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
• -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
• В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
• До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
• -рый ей год? – котри́й їй рік?
• -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
• -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
• -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
• А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
• -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
• Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
• Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
• Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
• Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
• -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
• Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (относ. мест.):
а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
• -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
• Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
• Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
• Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
• Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
• -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
• -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
• Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
• Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
• Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
• Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
• Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
• Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
• С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
• Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
• Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
• Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
• Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
• Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
• У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
• Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
• Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
• Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
• Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
• Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
• В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
• Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
• Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
• Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
• В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
• Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
• Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
• Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
• Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
• Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де…
• Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
• Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
• Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
• В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
• В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
• Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
• Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
• Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
• Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
• Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
• Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
• Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
• Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
• Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
• -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
• -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
• -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
• Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Ле́стный –
1) см. Льсти́вый;
2) (приятный) лю́бий, вті́шний; (заманчивый) прина́дний, (желательный) бажа́ний; (почётный) поче́сний; (одобрительный) хва́льний, похва́льний, прихва́льний, підхва́льний, прихи́льний; (слишком) перехва́льний.
• -ное внимание – вті́шна (поче́сна) ува́га.
• Оказать -ное внимание кому – вшанува́ти ува́гою кого́.
• -ный отзыв – (по)хва́льний (прихи́льний) ві́дзов (-зову), (по)хва́льна о́цінка, (слишком) перехва́льний ві́дзов, перехва́льна о́цінка.
• -ное предложение – прина́дна (поче́сна) пропози́ція.
• -ная рецензия – підхва́льна (прихи́льна) реце́нзія.
• -ные слова – вті́шні слова́.
• Слишком -ная похвала – перехва́ла.
• Его похвала не -на мне – до його́ хвали́ я байду́жий; його́ хвала́ не ціка́ва (не честь) мені́.
• Награды эти не -ны мне – я не (на́дто) ва́блюся (ква́плюся) на ці нагоро́ди.
Непоздоро́виться кому – не на здоро́в’я піти́, не до́бре (не гара́зд, не щасли́во) пове́сти́ся, зава́дити кому́; срв. Поздоро́виться.
• -тся от этаких похвал – такі́ хвали́ не пі́дуть на здоро́в’я, щоб не зава́дило з таки́х похва́л.
Неразуме́ние – нерозумі́ння, не́тям (-му, м. р.), нетя́ма (-ми, ж. р.); срв. Непонима́ние. [Бага́то було́ хвали́ й цита́т з мої́х писа́ннів, але́-ж яки́й ди́вний не́тям! (Грінч.)].
Одобре́ние –
1) (хвала) хвала́, похвала́, хвалі́ння.
• Книга пользуется -нием читателей – кни́гу хва́лять читачі́.
• Заслужить -ние – зароби́ти хвали́, похвали́, хвалі́ння;
2) (дозволение, разрешение) ухва́ла. [На це моє́ї ухва́ли не бу́де].
• С -ния цензуры – цензу́ра ухвали́ла, за цензу́рною ухва́лою.
• Сделано с общего -ния – зро́блено за спі́льною ухва́лою.
Осужда́ть, осуди́ть –
1) кого – засу́джувати, засуди́ти (о мног. позасу́джувати), осу́джувати, осуджа́ти, осуди́ти кого́ на що (на засла́ння, на смерть), в що (в арешта́нти, в Сибі́р), до чо́го (до тюрми́), винува́ти.
• Он -дё́н в ссылку, на смерть – його́ засу́джено на засла́ння, на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту);
2) (хулить кого, что) суди́ти, о[за]су́джувати, осуджа́ти (славянизм осужда́ти), о(б)суди́ти кого́, що за що. [Та вже що там до́брого, як ді́ти ба́тька су́дять (Мирн.). Пи́йте, гуля́йте – не осуджа́йте], гу́дити, о[з]гу́дити, спогу́дити, га́нити, зга́нити, га́ньби́ти, з[о]га́ньби́ти, пога́ньби́ти, ганьбува́ти, зганьбува́ти кого́, дава́ти, да́ти дога́ну, нага́ну, прига́ну (гал.) кому́, чому́, потрі́пувати кого́, трахтува́ти кого́, бра́ти, взя́ти на зу́би кого́. [Чужо́го не гудь, свого́ не хвали́. Сви́та до́бра – ніхто́ дога́ни не дасть].
Осужда́емый –
1) за[о]су́джуваний;
2) су́джений, гу́джений, га́ньблений, потрі́пуваний.
• Осуждё́нный – за[о]су́джений (стар. осужде́ний).
• -ный на смерть – страте́нський, страте́нець (-нця), сме́ртник.
• -ный кем – засу́джений від ко́го.
II. Переса́ливать, пересоли́ть – (насолить чересчур, снова) пересо́лювати, пересоли́ти, (посолить многое) посоли́ти; (перен.) перебо́рщувати и переборща́ти, переборщи́ти, перебира́ти мі́ри (мі́ру), перебра́ти мі́ру (мі́рку), (шутл.) переда́ти куті́ ме́ду. [Не пересо́люй борщу́. Хвали́, та не перебо́рщуй (не перебира́й мі́ри (мі́ру)].
• Пересо́ленный, -солё́нный – пересо́лений; перебо́рщений.
Перехва́ливать, перехвали́ть – перехва́лювати, перехвали́ти, (о мног.) поперехва́лювати, пересла́влювати, пересла́вити. [Хвали́ та не перехва́люй. Перехвали́в на оди́н бік].
• Перехва́ленный – перехва́лений, пересла́влений.
Порица́ть – гу́дити, га́нити, ганьби́ти и ганьбува́ти кого́, га́ньбу́ (дога́ну) дава́ти, доганя́ти кому́ за що, (вульг.) циферува́ти кого́ за що. [Чужо́го не гудь, свого́ не хвали́ (Борз.). І те пога́не, і там недо́бре – усе́ га́нить, усіма́ не́хтує (Н.-Лев.). Все що и́нші ні чини́ли, він ганьби́в безглу́здо й злі́сно (Грінч.). Га́рна ді́вка, ганьбува́ти ні за яку́ робо́ту не мо́жна (Г. Барв.)].
• -ца́ть пороки – га́нити, ганьби́ти, карта́ти ва́ди.
• Начать -цать – загу́дити, зага́нити, заганьби́ти и т. д.
Похвала́ – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба. [Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Укр.). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Ка́жете, щоб не хвали́ти вас, то й не бу́ду. Ба́чу, ви похвальби́ не лю́бите (Звин.)].
• Достойный -лы́ – ва́ртий хвали́, доброхва́льний. [То ді́ло доброхва́льне: і бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (Новомоск.)].
• Заслужить -лу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти.
• Справедливая -ла́ – слу́шна хвала́.
Похва́льно – хва́льно, похва́льно, гі́дно хвали́.
Похва́льный –
1) хва́льний, похва́льний, гі́дний хвали́.
• -ное слово – (по)хва́льне сло́во.
• -ный поступок – (по)хва́льний (гі́дний хвали́) вчи́нок.
• -ные средства – хва́льні (га́рні) спо́соби́, за́соби;
2) (бахвальный) самохва́льний, вихвальни́й (срв. Похвальба́ 2);
3) (угрожающий) похва́льний, нахва́льний.
• -ное слово, -ная речь – похва́льне, нахва́льне сло́во; срв. Похвальба́ 3.
Похорони́ть –
1) (покойника) похова́ти, захова́ти, погребти́, похорони́ти, (схоронить) схова́ти, схорони́ти, (пренебр.) загребти́, прикопа́ти. Срв. Погреба́ть, Схорони́ть. [Як умру́, то похова́йте мене́ на моги́лі (Шевч.). В чужу́ зе́млю чужі́ лю́ди мене́ захова́ють (Шевч.). А хто-ж мою́ голо́воньку без те́бе схова́є (Шевч.). А вже твою́ ми́лу схорони́ли (Метл.). Їх погребу́ть жеру́щі му́хи ні́льські (Куліш). Хвали́ попа́ прикопа́вши (Номис)];
2) (спрятать многое) похова́ти, позахо́вувати.
Похоро́ненный –
1) похо́ваний, захо́ваний, схо́ваний, (редко) погре́бений, похоро́нений;
2) похо́ваний, позахо́вуваний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Который –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий;
2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий;
3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается);
4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь):
• берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко;
• века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни;
• в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?;
• в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї);
• в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?;
• война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й);
• в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось;
• в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше);
• дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли;
• дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив;
• изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся);
• источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості;
• король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося;
• которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис);
• которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?;
• который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.);
• который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?;
• который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі;
• кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́;
• который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь;
• который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший;
• который раз – вкотре;
• который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!;
• который час? – котра година?
которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?;
• лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас;
• люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс;
• материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́;
• многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися;
• надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли);
• обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув;
• общество, в котором… – суспі́льство, де…;
• положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди;
• постановление, в котором… – постано́ва, де…;
• принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…;
• произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но;
• река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись;
• с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х;
• страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо;
• такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий);
• тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий);
• у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися);
• условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця;
• цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне;
• человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить);
• эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́);
• эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…;
• это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся;
• я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський).
[І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. Обговорення статті
Похвала – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба:
выше всяческих (всяких) похвал – понад усяку хвалу, вартий найвищих похвал;
• достойный похвалы – ва́ртий хвали́, доброхва́льний;
• заслужить похвалу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти;
• излишняя похвала – перехвалювання;
• пустая похвала – поро́жня хвала́;
• справедливая похвала – слу́шна хвала́.
[Хоч що б про тебе думали, роби те, що вважаєш справедливим. Будь одинаково байдужий і до осуду, і до похвали (Пітагор). Осуд з боку поганих людей — та ж похвала (Сенека). Похвала тільки тоді добра, коли добрий той, що хвалить (М.Сервантес).  — Добрий пан… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (П.Мирний). Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Українка). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Дога́на му́дрого бі́льше сто́їть, як похвала́ дурно́го (Номис). То ді́ло доброхва́льне: і Бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (АС). — Не хочу сам себе хвалити, бо власна хвальба, як то кажуть, не платить, та нехай про мене повідає вам мій зброєносець (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Похвалу дають у борг, а лестощі дарують (С.Джонсон)]. Обговорення статті
Регистр –
1) (лат., список) регістр, реєстр;
2) (о голосе, звуке) регістр;
3) (детали инструмента, прибора) регістр;
4) (гос. учреждение) регістр.
[Саме це й називається цивілізаційною кризою. Дві тисячі років тому це звалося трохи інакше — ознаками кінця світу, тільки що для нашого інформаційно замотеличеного вуха ті застережні слова вже перебувають у геть невчутному регістрі, наче інфразвук: «І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне». Автор, який це написав, мав на ймення Матвій (О.Забужко). Налий у склянку оцту чи бальзаму. Кривися чи хвали - повсюд олжа. І пнуться у васали гниди-зами… І вищають регістри — кіз і жаб… (С.-М.Залізняк). У мені відбувалися фізичні зміни; надто рано на моєму підборідді почав з’являтися м’який пушок, голос зовсім вийшов з-під контролю: самочинно ковзав від вершин до низин звукового реґістру (Н.Трохим, перекл. С.Рушді)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕ́ЧЕР (ще не повний) при́вечір(ок);
каждый вечер ве́чір-у-ве́чір;
хвали́ день к вечеру ве́чір день хва́лить;
де́ло бы́ло к вечеру було́ на́двечір.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Одобрение – хвала; похвала; (решение) – ухвала. Заслужить одобрение – заробити хвали, похвали. Он пользуется одобрением – його хвалять. С общего одобрения (сделать) – за спільною ухвалою (зробити). С одобрения кого – ухвалив хто; за ухвалою кого, чиєю.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вечер
• Близится, приближается вечер (к вечеру); наступает, наступил вечер (вечереть, повечереть) – на(д)ближається, зближається вечір; вечоріє, повечоріло (з(а)вечоріло); вечір настає; настав; вечір надходить, надійшов (заходить, зайшов); повертається], повернуло(ся) на вечір; (тільки недокон.) на вечір кладеться (хилиться); [уже] день (сонце) вечоріє; (тавтологічний вислів) вечір вечоріє; (образн.) на зорі починає брати; уже зорі на небі.
• Вечер покажет, каков был день; хвали день по вечеру; день хвалится вечером – хвали день увечері. Пр. Не хвали день до вечора. Пр. Не хвались, ідучи на торг, а хвалися, йдучи з торгу. Пр. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Пр.
• В тот вечер – того вечора (тієї вечорини).
• Дело было к вечеру – було надвечір.
• Добрый вечер! – добривечір!; добрий вечір; дай Боже вечір добрий! [Дай Боже вечір добрий, вельможний пане! Шевченко.]
• Каждый вечер – щовечора (щовечір, щовечерини); кожного вечора.
• К вечеру, под вечер – надвечір (надвечори, проти вечора, перед вечір, вечором, (лок.) напідвечір); (давн. образн.) у вечірньому прузі.
• Накануне вечером (вечор) – звечора; учора звечора (ввечір). [Де звечора лежав замет, На ранок — клапті піни. Мисик.]
• Однажды, как-то вечером – одного вечора; раз (якось) увечері. [Одного вечора ми й спати полягали, її нема. Вовчок.]
• По вечерам – вечорами.
• Поздно вечером – пізно ввечері (вечір пізно); пізнього вечора; (давн. образн.) у [пізні] обляги (ляги, лягови); улягома.
• Утро вечера мудренее – ранок мудріший від вечора. Пр. Вечір думає, а ранок умає. Пр. Завтра буде видніше. Пр. Ранок покаже. Пр. Година вранці варта двох увечері. Пр. Ніч — дорадниця-мати: порадить, що починати (казати). Пр. Ніч-мати дасть пораду. Пр.
• Утром и вечером – рано й вечір (уранці й увечері); (образн.) встаючи й лягаючи.
Дождь
• Во время дождя, под дождём – під дощ (у дощ), дощем; за дощу.
• Грибной дождь – дрібний (дрібний теплий) дощ; дощ як крізь сито (як з-під сита); ситом дощ. [Коробом сонце — ситом дощ. Номис.]
• Дождь заладил надолго – дощ завзявся (заторочив, занадився); (безособове) задощило надовго; (образн.) дощ розгостився.
• Дождь идёт – дощ іде (рідше пада); (безособове) дощить.
• Дождь, как из ведра – дощ [іллє], як з відра (як відром, як з цебра, як з луба, як з бочки, як з коновки); дощ [іллє], як з рукава; дощ, як з-під ринви.
• Дождь ливмя льёт – ливцем (і)ллє дощ; дощ пірить (періщить), (іноді піжить, тюжить, лок. репіжить, поре). [Лили ливцем тучні дощі. Н.-Левицький. А надворі дощ тюжить такий, як із відра. Сл. Гр. Дощ так і поре. Сл. Гр.]
• Дождь льёт, полил ручьями – дощ (і)ллє, полив цівками.
• Дождь моросящий, с туманом (изморось, морось) – мжа (мжиця, (і)мжичка, м(и)гичка); мряка (мрячка).
• Дождь похвал, ругательств – злива (по)хвали, лайок.
• Дождь усилился – дощ припустив (лок. ущавив).
• Золотой дождь (книжн. поэт.) – золотий дощ; золота злива; напливло грошви.
• Крупный дождь – буйний дощ; краплистий (крапча(с)тий) дощ.
• Либо дождь, либо снег, либо будет, либо нет – або дощ, або сніг, або буде, або ні. Пр. Або погода, або негода. Пр.
• Мелкий дождь – дрібний (фольк. дрібен) дощ; дощ як крізь сито.
• Мокрый дождя не боится – мокрий дощу не боїться. Пр. Мокрому дощ не страшний. Пр.
• Не под дождём — подождём – не горить — підождемо. Пр.
• От дождя да под капель – з дощу та під ринву. Пр. (застар.) З дощу та під окап. Пр.
• После грозы дождь, после вёдра ненастье – по дощеві (по дощі) година (погода). Пр. По негоді надійся погоди. Пр.
• Сильный дождь с грозой – тучний дощ; туча. [Та віють вітри буйнії, Ідуть дощі все тучнії, Землю зворушають, Травою устилають… Н. п.]
• Собирается дождь – збирається (кладеться) на дощ, (іноді кладеться дощ); заноситься (заходиться) на дощ.
• Тут дождя просят, а он идёт, где косят – як сіно косять, то дощів не просять — самі йдуть. Пр. Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. Пр. Оцей дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора. Пр.
Каша
• Борщ да каша — пища наша – хліб та вода — молодецька (козацька) їда. Пр.
• Вы кашу заварили, а нам приходится расхлёбывать – ви кашу заварили, а ми мусимо їсти (а нам доводиться пектися нею). Пр. Ваша розчина, а нам місити. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарано. Пр. Хто їв яблука, а кому — оскома. Пр.
• Гречневая каша сама себя хвалит – гречана каша сама себе хвалить. Пр. Дочку мати хвалила — поки з рук звалила. Пр. М’ясом хвалиться, а воно й юшки не їло. Пр. Хвали мене, губонько, бо я тебе роздеру. Пр. Чваниться, наче кобила, що віз побила. Пр. Величається, як чумацька воша. Пр. Величається, мов сучка в човні. Пр.
• Густая каша детей не разгонит – гуща дітей не розжене. Пр. Густа каша дітей не розганяє (не розгонить). Пр.
• Заварилась [большая] каша (перен.) – заварилася [крута] каша.
• Заварить кашу (разг.) – заварити кашу, наварити [доброї] каші; закрутити (наколотити) лемішку.
• Из-за пустяков такую кашу заварили – за онучу збили бучу. Пр. За масляні вишкварки завелися. Пр.
• Каша берёзовая (разг. шутл.) – березова каша; березина; березова припарка.
• Каша в голове (разг.) – лемішка (каша) в голові [та ще й без олії]; нехворощ у голові. [Я ще зроду такої нудьги не куштував. Ні до чого руки не лежать. А в голові така нехворощ, що й ради не дам. Шевченко.]
• Маслом каши не испортишь – каші маслом не зіпсуєш. Пр. Масло каші не шкодить. Пр. Сметаною вареників не переведеш. Пр.
• Он ещё мало каши съел (шутл.) – він до того ще не доріс; воно ще молода дитина; він ще мало хліба (каші) з’їв; він ще не вмився до цього.
• С кашей съем (фам. разг.) – з кашею з’їм.
• С ним каши не сваришь (перен. разг.) – з ним каші не звариш; з ним горшка не зліпиш; з ним не дійдеш згоди.
• Сапоги (ботинки) каши просят (шутл.) – чоботи (черевики) їсти (каші) просять; чоботи (черевики) зуби вищирили.
• Ты заварил кашу, ты и расхлёбывай – хто каші наварив, той мусить і з’їсти. [Ти заварив кашу, то ти й печися нею. Пр. Твоя розчина, ти й міси. Пр. Купили хріну — треба їсти. Пр. Бачили очі, що купували, їжте, хоч повилазьте. Пр.]
Недостойный
• Недостойный внимания, похвалы… – невартий уваги, (по)хвали…
• Недостойный поступок – негідний (ганебний) учинок.
Осень
• Глубокой осенью – пізньої осені; (іноді) у пізню осінь (у праосінь).
• Дело идёт к осени – надходить (наближається) осінь; іде на осінь (до осені).
• К осени я приеду – на (над, під) осінь я приїду.
• Начало осени – початок осені; під осінь.
• Начинается осень – починається (настає) осінь; осеніє.
• Цыплят по осени считают – курчат восени лічать. Пр. Восени і курчата курми будуть. Пр. Не кажи гоп, доки не перескочиш. Пр. Не хвали дня до вечора. Пр. То ще не хліб, що в полі, хліб те, що в коморі. Пр. Зеленим вівсом (зеленим житом) не хвалися. Пр.
Ржаной
• Ржаная каша хвалилась, что с маслом родилась – гречана каша сама себе хвалить. Пр. Калина сама себе хвалить, що з медом добра. Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр. Знайте нас: ми — кислиці, із нас квас. Пр. Хвали мене, голубонько, бо як не похвалиш, то я тебе роздеру. Пр. Хрін каже: «Я добрий з м’ясом», а м’ясо каже: «А я й без хрону добре». Пр.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Гречневая каша сама себя хвалит. —
1. Гречана каша сама себе хвалить.
2. Дочку мати хвалила - поки з рук звалила.
3. М’ясом хвалиться, а воно й юшки не їло.
4. Хвали мене, губонько, бо як не похвалиш, то я тя роздеру.
5. Чваниться, наче та кобила, що віз побила.
6. Величається, як чумацька воша.
7. Величається, мов сучка в човні.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ганьба́, -би́, ж.
1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892.
2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип’є. Лебед. Ганьбу́ да́ти – кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.
Збо́ку, нар.
1) Сбоку. У жупані, кругом пані і спереду й збоку. Шевч. 18.
2) Со стороны. Ти мене не хвали, нехай люде збоку похвалять. Ном. № 13329. Зараз збоку всі побачать, що де яка мила. Чуб. V. 37.
Зять, -тя, м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Мет. 72. Ум. Зя́тенько, зя́течок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485.
Прико́пувати, -пую, -єш, сов. в. прикопа́ти, -па́ю, -єш, гл.
1) Закапывать, закопать, привалить землей. Сади картоплю, та не глибоко прикопуй. Въ значеніи: похоронить. Хвали попа, прикопавши. Ном. № 5188. Моя ненько, моя матінко! на шо ти мене, нещасницю, вродила, гірку долю вділила? Чом же ти мене не прикопала, щоб я не горювала? Мил. 197.
2) Еще вскапывать, вскопать; еще выкапывать, выкопать.
Пу́дити, -джу, -диш, гл.
1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди. Міусск. окр.
2) Мочиться. Кіев. у.
Чорт, -та, м.
1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. Ном. Чорт-ма, чорт-ма́ло, чорт-ма́тиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ном. № 12331. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Нп. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. Полт. Чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. Чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. Чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Ном. № 841. Чорт зна що, не Брути! Шевч. 214. Чорт зна що плутає. Рудч. Ск. І. 187. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Ном. № 3288. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Левиц. І. 527. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Ном. № 8272. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Рудч. Ск. І. 25. Чорт його зна, як і вчитись. Левиц. І. 247. Чорт батька знає, як співають! Гліб. Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! Рудч. Ск. І. 75. До чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. Стор. II. 28.
2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Чо́ртик, чорто́к. Чуб. І. 219. Ном. № 275. Ув. Чорти́сько, чорти́ще. Чуб. І. 106. Чортя́ка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Захва́ливать, захвали́ть = захва́лювати, вихваля́ти, захвали́ти, перехвали́ти. — Не дуже хвали, а то перехвалиш на один бік. Чайч.
Осужда́ть, осуди́ть = 1. осужда́ти, осуди́ти, засуди́ти, присуди́ти. — Засудили його в острог на три місяцї. 2. осужда́ти, суди́ти, пересу́жувати, суда́чити, гу́дити, га́нити, ганьби́ти, осуди́ти, зга́нити, оганьби́ти, поганьби́ти. — Ох і вийшла б я... так судять, гудять вражиї люди, хотять же нас розлучити. н. п. — Ой там люди так суди судять, та все мого та свекора гудять. н. п. — Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди. н. пр. — Робім добре — нехай нас люди не гудять. С. Л. — Попів гудьмо, а з попами будьмо. н. пр. — Служив Москві Іване, а вона ж його гане. н. пр. — Осужда́ющій = пересу́дливий.
Охужда́ть, охуди́ть = гуд́ити (С. Аф. З. Л.), га́нити (С. Аф. З.), ганьби́ти, ха́яти (С. Ш.), ха́їти (С. Ш.), паску́дити, пога́нити, огу́дити (С. З.), зга́нити (С. З.), поганьби́ти, зганьби́ти (С. З.), обха́яти, опаску́дити, опога́нити, всїх — перегу́дити, перега́нити, переганьби́ти. — Чужого доброго не гудь, свого ледачого не хвали. н. пр. — Попів гудьмо, а з попами будьмо. н. пр. — Служив Москві Іване, а вона-ж його гане. н. пр. — Не було того й не буде, щоб не ганьбили люди. н. пр.
Порица́ть = гу́дити (С. З. Л.), га́нити (С. З. Л.), ганьби́ти, ганьбува́ти, цихвирува́ти. — Хвалячи продати, а гудячи купити. н. пр. — Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди. н. пр. — Попів гудьмо, а з попами будьмо. н. пр. — Так недотепа неборак ганьбує те, чого не знає і думає, що добре так. Б. Г. — А Іван козак звичайний обох їх не ганив. К. Ш. — Не чуєш, як тебе я ганю, Зевсе! і усом не моргнеш. Кот. (Д. ще під сл. Охужда́ть).
Похваля́ть, ся, похвали́ть, ся = хвали́ти (С. Ш.), вихваля́ти, похвали́ти, ся; похваля́ти ся, нахваля́ти ся, похвали́ти ся. — Хвали мя, губонько, бо тя роздеру. н. пр. — Вже так його хвалять, та вихваляють. — Похвалили, що добре зробив. — Хвалила ся попадя село підпалити. н. п. — Лає, лає, ще й хвалить ся бити. н. п.
Пусто́й, пу́сто = 1. поро́жній, пусти́й, пу́сто. — Порожня бочка гучить, а повна мовчить. н. пр. — Перша сьвітличка порожня, зовсїм без меблїв. Кн. — Хоч в голові пусто, та в кишенї густо. н. пр. — Пусто въ карма́нѣ = ві́тер в кише́нї. – У самих у нас вітер в кишенї ходить. Кн. — Съ пусты́ми рука́ми = з порожнїми рука́ми, порожняко́м. С. З. — Пусто́й домъ = пу́стка. С. З. — Пустку натопити нема кому. К. Ш. — Пусто́е мѣ́сто = пусти́рь, пу́стка. С. З. — Вернув ся із наймів господарювати в пустку. Кулїш. С. З. — П. зерно́ = пужи́на. — Переточи зерно, нехай пужина одійде. — Пужину й маленький вітер знесе. — Сіяв добре зерно без пужини. Кн. — П. орѣ́хъ = холости́й, мокля́к, з дїрочкою — свисту́н. — П. огуре́цъ (солоний) — плю́скний. Кр. 2. даре́мний (С. Л.), ма́рний, поро́жнїй (С. Л.); пусти́й, поро́жнїй, недодїльний. — Даремна надїя. — Марна праця. — Порожня тому надїя на Запорожців. Л. С. — Для спасенія душі, а не для якогось тщеславія і порожней хвали. Б. Н. — Пуста́я тра́та вре́мени = марнува́ння.
Хвали́ть, похвали́ть, ся = 1. хвали́ти, велича́ти, сла́вити, до́брити (Лев.), похвали́ти, ся. — Хвалїм, мамко, нас: ви мене, а я вас. н. пр. — Хвали мя, губонько, бо тя роздеру. н. пр. 2. хвали́ти ся, нахваля́ти ся і д. Угрожа́ть. — Хвалила ся попадя село підпалити. н. п.
Хули́ть = га́нити (С. Л.), гу́дити, ганьби́ти, ганьбува́ти, лихосло́вити, ха́яти (С. Л. Ш.). — Служив Москві Іване, а вона ж його гане. н. пр. — Свого ледачого не хвали, а чужого доброго не гуди. н. пр. — Давно той умер, що себе гудив. н. пр. — Хвалячи продати, а гудячи купити. н. пр.

Запропонуйте свій переклад