Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «итти»
Шукати «итти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Итти́, см. Идти́.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого];
идти в бой става́ти до бо́ю;
идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру;
идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого;
идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́;
идти вразре́з с чем супере́чити чому;
идти в ход іти в дію;
идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти;
идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́];
идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к;
идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи;
идти, как по ма́слу іти́ як з води́;
идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́;
идти кувырко́м іти́ пере́кидом;
идти на мирову́ю іти́ на зами́рення;
идти на по́льзу іти́ на ко́ристь;
идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися;
идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д;
идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/;
идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники;
идти насма́рку схо́дити на пси;
идти на у́быль коротк. спада́ти;
идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к;
идти на ум спада́ти на ду́мку;
идти на усту́пки ще поступа́тися;
идти побира́ться іти́ з торба́ми;
идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть];
идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до;
идти по пути́ ще верста́ти шлях;
идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за;
идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом;
идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку;
идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/;
идти пра́хом леті́ти з ві́тром;
идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́;
идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі;
идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є];
идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м;
идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід;
идти успе́шно кому до́бре йти;
идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й;
у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре;
идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру];
идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що;
иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш);
де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?;
шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого;
иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб;
далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний;
идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру;
идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері;
идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу;
идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого;
идущий во главе́ провідни́к;
идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/;
идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю;
идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий;
идущий к лицу́ до лиця́ кому;
идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́;
идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к;
идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки;
идущий на пла́ху стра́те́нець;
идущий на по́льзу ко́ри́сний;
идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/;
идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику;
идущий на смерть сме́ртник;
идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний;
идущий напропалу́ю відчайду́х;
идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси;
идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н;
идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку;
идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний;
идущий по́д гору що йде з гори́;
идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору;
идущий по направле́нию к по доро́зі до;
идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник;
идущий по стопа́м послідо́вник;
идущий свое́й чередо́й рути́нний;
идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий;
не идущий в счёт, не врахо́вуваний;
не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний;
доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде;
идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви];
ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/;
пойти в ата́ку заатакува́ти;
пойти вверх дном ще піти́ хо́дором;
пойти во вред ви́йти на шко́ду;
пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь;
пойти войно́й уроч. ста́ти на прю;
пойти в пляс піти́ в ско́ки;
пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти;
пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности;
пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к;
пойти на что пустити́ся на;
пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст;
пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох;
пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся];
пойти на штурм оказ. заштурмува́ти;
пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня;
пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку;
пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду;
пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку;
не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку;
ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20;
втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Идти – іти́ (іду́, іде́ш); -ти к лицу – ли́чити, -чу, -чиш (кому́).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Идти – іти; (о времени) – минати; спливати. Идти вперед (прогрессировать) – поступати. Идти впереди – передувати; (предводительствовать) – перед вести. Идти напрямик – простувати. Идти к чему (к добру) – іти на що (на добре). Идет слух – чутка, поголоска йде. Идти к лицу – личити. Идти медленно – іти поволі, повагом, нога за ногою. Идти окольным путем – іти манівцями, позавгорідно. Идти наперекор – на пеню кому робити. Идти по улице, полю, лесу и т. д. – іти вулицею, полем, лісом і т. ин. Идти сплошной массой – іти лавою. Идти напролом – пробоєм іти. Идти по стопам чьим – іти за чиїм прикладом. Идет – згода; гаразд. Идемте – ходім(о). Не идет (не подобает) – не личить. Ему идет (везет) – йому щастить. Идет к добру – на добре йдеться. Идет к тому, что… – іде, ідеться до того, що… К чему это идет – до чого воно йдеться. Пошло на несчастье – пішло на лихо, на горе. Пошло прахом – пішло внівець.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Идти (о поезде, машине) – іти́, йти.
Итти, прийти – іти́, прийти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт! – гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим.
• Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему – личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах – іти повним ходом.
• Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами – іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной – лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт – він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь? – про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре.
• Шли годы – минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

идти́ іти́

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Идти, пойти –
1) (куда, к кому, за кем, за чем, на кого, на что) – іти, піти (куди, до ко́го, по ко́го, по що, на ко́го, на що); и. вперед (прогрессировать) – поступа́ти, поступити; и. впереди (предводительствовать) – пе́ред вести, передува́ти; и. к лучшему, улучшаться – на до́бре йти(ся) на добре́ кла́стися; и. к чему (к добру) – іти(ся) на що (на до́бре); и. по стопам чьим – іти (за) чиїм слідом, іти за чиї́м прикладом; идет время – час мина́є, сплива́є; идет к тому, что… – іде́ться до то́го (на те), що;
2) (соглашаться на что) – пристава́ти, приста́ти, пуска́тися, пуститися, іти, піти на що;
3) (начаться) – піти, поча́тися; пошли разногласия – пішло́ на не́лад, поча́вся не́лад.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Гром не грянет, мужик не перекрестится. Див. На охоту идти - собак кормить. —
1. Коли сіно в стозі, то забудь о Бозі.
2. Як дитя не плаче, у матери думки нема.
Идти наугад. —
1. Навмання іти.
На охоту идти, собак кормить. —
1. Не тоді хортів годувать, як на влови їхать.
2. Не тоді коня сідлати, як треба сідати.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Итти, прийти — (й)іти́, прийти́; И. прямо к чему (стремиться) — прямува́ти; Итти на выстрел — прямува́ти на по́стріл.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Идти́ = 1. іти́, йти́. — Він швидко йде. — Поганий дух іде. — Робота добре йде. — Не хочеть ся йому в найми йти. — Нашої пшеницї багато за гряницю йде. — Чай іде з Китаю. — Галун іде на краски. — Идти́ больши́ми шага́ми = ци́бати. — И. кружа́сь = кружля́ти. — И. ме́дленно = пле́нтати ся, пха́ти ся, плуга́нити ся, чвала́ти. — И. тяжело́ ступа́я = челе́пати, шеле́пати. — И. напрями́къ, прямо́й доро́гой, по пра́вдѣ = прямува́ти, простува́ти, про́сто йти́, проста́ти. — Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Вертать ся довелось самому, прямуючи лїском. Б. Г. — Простали ми в Україну вольнимии ногами. К. Ш. — И. поспѣ́шно = чимчикува́ти, тю́пати, тюпотїти. — И. прихра́мывая = шкандиба́ти, шкитильга́ти. — И. пята́ми наза́дъ = задкува́ти. — И. семеня́ нога́ми = дріботїти, дробцюва́ти, тю́пати. — И. слѣдо́мъ = слїдкува́ти, слїдко́м іти. — Так слїдком за ним і ходить: куди він, туди й вона. Чайч. — И. на четвере́нькахъ = рачкува́ти, ра́чки лїзти. — Идётъ слухъ, молва́ = чу́тка йде́, чу́тка хо́дить, погові́р, поголо́ска йде́. — Идёмъ, идёмте = ходїм, ходїмте, ходїть. — Идти́ вперёдъ = передува́ти, поступа́ти ся. — Поступнїш на товстому вишивати: нитки товсті, — воно й поступаєть ся скоріш. Чайч. — Къ чему́ э́то идётъ = до чо́го воно́ йде́ть ся? — Я вже бачу до чого воно йдеть ся, та навтїкача. — Идётъ = до́бре, гара́зд, нїчо́го собі́, так собі́. — Пойдёмте гуля́ть. Идётъ = ходїмте гуля́ти. До́бре. — Рѣчь идётъ = річ веде́ть ся, мо́ва мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр. — И. куда́ глаза́ глядя́ть = сьвіт за́ очі. — Піду лиш я сьвіт за очі, що буде то й буде. К. Ш. 2. (про щастя) — щасти́ти, вести́сь, па́йдити, тала́нити (Пр.д.під сл Везти́ 2). 3. Идти́ къ лицу́ = ли́чити, приставати, ла́дити. — Идётъ къ лицу́ = ли́чить, до лиця́, пристає́. — Що не надїне, їй усе личить, усе до лиця. — Не подоба, не пристає очі́пок до лоба. н. п. — Сива шапка так пристала до його чорного, як галка волося. О. Мир. — Идётъ, какъ коро́вѣ сѣдло́ = приста́ло, як свинї нари́тники. н. пр. 4. тягти́сь (про час і місце). — Якось довго сей тиждень тягнеть ся. — Лїс тягнеть ся на цїлу верству. — Година довго тягнеть ся. 5. ула́зити, лїзти, увіхо́дити. — Гвіздок не лїзе в стїну. — Чоботи не лїзуть на ноги.
Итти́ = д. Идти́.
Пойти́ = 1. піти́ (С. Л.), пійти́ (С. Л.), швидко або дрібно ступаючи — почимчикува́ти, потю́пати, з разу швидко — майну́ти, широко ступаючи — поци́бати, повагом або важко ступаючи — попле́нтати ся, почеле́пати, почвала́ти, поча́пати (С. Л.), попха́ти ся (С. З Л.), поплуга́нити ся, шкандибаючи — пошкандиба́ти, поди́бати, пошкитильга́ти, пошкунди́льгати, далеко десь або невідомо куди — помандрува́ти (С. З.), пові́яти ся (С. З.). Д. Идти́ 1. — Пішов на заробітки. — Ой пішов милий за лїс, чорниї брови заніс. н. п. — А як теє дївчина зачула, тай із улицї майнула. н. п. — Подибала стара мати дочку з милим розлучати. К. Ш. — Втомила ся, не спочивать, пішла в снопи — пошкандибала Івася сина годувать. К. Ш. — Козаченьку, мій соболю, візьми мене із собою, помандрую я з тобою. н. п. — Він за шапку і повіяв ся. Номис. С. З. — Пойти́ куд́а глаза́ глядя́тъ = піти́ сьвіт за́ очі. — Піду лиш в сьвіт за очі — що буде, те й буде. К. Ш. — Пойти́, пошло́ на несча́стіе = піти́, пішлось на ли́хо, на про́пасть. — Вже як піде на лихо та на безголовъя, то де той і розум дїнеть ся. К. X. — Пойти́ въ плясъ = піти́ у тане́ць, піти́ в ско́ки та в бо́ки. — Пойдёмъ-ка = ходїм лише́нь, ходїм-те, ходїть! 2. повести́ ся, пощасти́ти, потала́нити, похворту́нити (д. Идти́ 2). 3. поча́ти, зача́ти, взя́ти і т. д. д. Нача́ть. — Пошли́ пляса́ть = почали́ танцюва́ти.
Слухъ = 1. слух (С. Жел., так і у всїх иньших слан, мовах), слих. С. Л. 2. слих, сли́шка, поголо́с, поголо́ска (Ос), чу́тка, по́чутка, чуття́, про́слух, погу́дка і д. Молва́. — Слихом слихати, видом видати. н. п. — Дїти підростають і про рідну Україну слихом тільки знають. Галуз. — Слихи пройшли, що дїло... Ніс. — Почали і до мене слихи доходить. н. к. — Про мою дочку передають слихи, що живе добре. Лев. — Добру чутку далеко чутно, а погану ще дальше. н. пр. — Скоро розійшла ся чутка, що Шевченка арештовано. Кн. — Про скасовання містечкового кріпацства щось і чутки нема. Кн. — Нема й чуття про мого. Кр. — Межи нашими жидами поголос пустив ся, що нїби то в Русалимі Месия родив ся. Руд. — Идётъ, но́сится слухъ, хо́дятъ слу́хи = д. під сл. Идти́ і Носи́ться. — Распусти́ть слухъ = пусти́ти поголо́ску, чу́тку, розсла́вити, роздзвони́ти. — Десь мабуть великий дзвін виливають, що пустили таку поголоску. н. пр. — Слухъ запа́лъ = чу́тка загула́. — Давно вже щось про його і чутка загула. Сп.
Ходи́ть = 1. ходи́ти, ступа́ти, похожа́ти, швидко і дрібно — тю́пати (С. Л.), дріботїти, дробцюва́ти, поспішаючи — чимчикува́ти (С. Л.), шкандиба́ючи — шкандиба́ти (С. Л.), шкитильга́ти, важко — тягти́ ся, пха́ти ся, пле́нтати ся, плуга́нити ся, ча́пати, челе́пати, не твердо — ди́бати, широко ступаючи — ци́бати, ледве — брести́, чвала́ти (С. Л.), опіраючись — о́пірцї ходи́ти, навкруги́ — кружа́ти, кружля́ти, просто — простува́ти, про́сто йти́, то сюди то туди — сновиґа́ти і д. під сл. Идти́. — Похожає, як пава.— X. по́ міру = проси́ти ми́лостиню, попід вікнами ходи́ти, простяга́ти ру́ку, старцюва́ти, же́брати. – X. по чьи́мъ стопа́мъ = 1. уступа́ти у слїд, перейма́ти і д. Подража́ть. 2. слїдкува́ти, сте́жити, пантрува́ти, зори́ти і д. Слѣди́ть 3. — X. дозо́ромъ = дозира́ти. 2. пла́вати, ходи́ти (про риби і судна). — Оселедцї ходять табунами. 3. ходи́ти (в грі в карти і дамки). 4. шумува́ти, гра́ти, мусува́ти і д. Броди́ть 3. 5. клопота́ти, ся, стара́ти ся, дба́ти. — X. за кѣмъ = догляда́ти. — Х. за чѣмъ = по́рати ся (коло чого). — X. по суда́мъ = клопота́ти в судї.

Запропонуйте свій переклад