Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «артистка»
Шукати «артистка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Арти́стка – арти́стка, актри́са.
Актри́са – актри́са, акте́[о́]рка, арти́стка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Артистка – арти́стка, -ки.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Артист, -ка (театр.) – артист (-та), артистка; народный а-т республики – наро́дний артист респу́бліки.
Живописец – маляр (-ра́); (о женщ.) – малярка; (художник) – артист-маляр, артистка-малярка, мальовник (-ка́), (о женщ.) – мальовниця.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

арти́стка, -тки, -тці; -ти́стки, -тисток

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Арти́стка, -ки, ж.
1) Артистка, художница. Желех.
2) Актриса.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

арти́стка, арти́сток; ч. арти́ст
1. та, хто публічно виконує твори мистецтва (акторка, музикантка, співачка та ін.). [Артистка закрила очі, піднявши голову до неба. (Версії, 2019). 17 жовтня 1978 Великої слави і пошани заслуговує інша дочка українського народу – славетна артистка й патріотка України Марія Заньковецька. (Микола Василенко «Курай для пожежі», 2007). Тбілісці шалено аплодували артистці і в ролі Івги Цвіркунки з оперети «Чорноморці», де вона виконує пісню «Плавай, плавай, лебедонько». (Мистецтво, 1961). Запрохано було артиста імператорського театру українця Алчевського і артистку Южину, але через умови з театром виїхати вони не можуть, як не можуть виїхати по тій же причині і артисти-українці опери Зімина <…>. (Рада, №30, 08.02.1911).]
// заслу́жена арти́стка – почесне звання, яким відзначають талановитих виконавиць у музиці, кіно, театрі чи цирку або на телебаченні за високу виконавську майстерність і створення високохудожніх образів. [Звання Заслужена артистка України присвоєно концертмейстерові Анні Поліщук. (operetta.com.ua, 10.11.2020).]
// наро́дна арти́стка – почесне звання, яким відзначають артистку, яка працює у своїй галузі не менше десяти років, має високі трудові досягнення і професійну майстерність. [Триватиме фестиваль до 14 січня. 9 січня о 15:00 год – колядуємо разом з народною артисткою України, легендарною Ніною Матвієнко на Вічевому майдані. (Версії, 2019).]
2. та, хто досягла майстерності в якійсь галузі. [Ви вроджена артистка, – говорила раз по раз, стискаючи щиро її руку, – і я дуже щаслива, що ви опинилися між нами. (Ольга Кобилянська «Valse melancolique», 1897).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 39.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 63.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
аукціоні́стка, аукціоні́сток, авкціоні́стка, авкціоні́сток; ч. аукціоні́ст, авкціоні́ст
та, хто проводить продаж майна з прилюдного торгу. [На картину, яка протягом багатьох років висіла на кухні над плитою, звернула увагу аукціоністка-початківиця Філомен Вольф. (inforesist.org, 24.09.2019). «Ця картина стала завершенням "євангельського циклу” в творчості Семирадського», – додала аукціоністка. (Газета по-українськи, 07.11.2012). <…> аукціоністка, роль якої виконувала артистка театру Франка Лариса Руснак, натренованим на «Лото “Забава”» голосом оголошувала проданими за стартову ціну <…>. (Телекритика, 30.06.2004). І тут аукціоністка знову розпочала торги. (Пол Стюарт, Кріс Рідел «Північ над Санктафраксом», пер. Анатолій Саган, Тернопіль, 2004).]
ви́хова́нка, ви́хова́нок; ч. вихова́нець
1. та, хто кимось або десь виховувалась. [Вихованка Пластового Молодіжного Центру Liza Nesterenko посіла 1 місце в конкурсі незвичних велосипедів на Велодні в Житомирі. (plast.org, 27.05.2019). Добре випили «токайського» – напідпитку були всі, навіть панночки Стефця (солістка) та Галя, які залишили приємне враження, як вихованки української сім’ї і школи. (Сучасність, Мюнхен, 1969, №1). Що робиться, вихованки Смольного й тепер, як ті Маньки... (Василь Вражливий «Паштетня», 1925). Добродушна стара дівчина мала те нещастя, що завжди щиро прихилялась до своїх вихованок, а та прихильність була здебільшого без відповіді. (Леся Українка «Приязнь», 1905).]
2. та, хто вчиться або здобула освіту в якомусь закладі освіти. [Вихованка Школи-гімназії Шептицьких здобула першість у фінальному квесті «Навігатор до фінансової свободи». (news.ugcc.ua, 25.04.2019). Вона плакала ретельними сльозами вихованки Смольного інституту, але не могла прийти до слова <…>. (Юрій Косач «Еней і життя інших», 1946). ]
3. та, на чиє професійне становлення хтось мав вплив. [Про власні творчі успіхи розповіли Заслужена артистка України Людмила Нестерчук та її вихованка – бандуристка Маргарита Костеньова. (Суспільне.Житомир, 04.02.2019). До речі, вихованка вже згаданих І. Василишина і В. Науменка на цих змаганнях вперше підкорила норматив майстра спорту України. (Високий замок, 2002).]
див.: вихова́ниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 132.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 529.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
гра́верка, гра́верок; ч. гра́вер
художниця, яка створює гравюри; спеціалістка з гравіювання. [Софія Налепинська-Бойчук (1884 – 1937) – видатна українська граверка, професорка КХІ, одна з засновниць української школи гравюри. (cbslibrary5.blogspot.com, 24.11.2020). Художниця-граверка Марія Меркулова. (Громадське ТБ, 08.01.2019). Олена – здібна українська малярка і граверка, а Ольга – артистка-килимарка. (ukrlife.org). – Мені особливо подобаються наші вази «Сільвія» та «Варшава», – каже молода граверка Іванка Молдаванова. (Всесвіт, 1973, №2).]
еквілібри́стка, еквілібри́сток; ч. еквілібри́ст
1. артистка цирку, яка займається еквілібристикою. [Софія Тепла – еквілібристка на «Україна має талант»-2021. (СТБ, 23.10.2021). Еквілібристка з обручем – це їй підходить, а нерішучість для неї – завжди гріх. (Богумил Ржіга «Доктор Мелузін», пер. Олександра Бобренко, 1976).]
// перен. та, хто рухається, як артистка цирку. [Із вправністю еквілібристки і грацією сарни вона перестрибувала з камінця на камінець, щасливо усміхаючись при згадці про минуле – п’ять років досвіду так просто не минають. (Наталка Шевченко «Містичний вальс», 2004).]
2. перен. та, хто вміє легко підлаштовуватися, лавірувати за різних обставин.[– Закохалася може вперше в цього нещасного журналіста, вимушена була з мого шахрайського подання стати еквілібристкою між ним і Колюньою, а потім втратила свого коханого, а з ним і сенс власного існування. (Петро Масляк «Сповідь українського шахрая», 2012).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 455.
жонгле́рка, жонгле́рок; ч. жонгле́р
артистка цирку, яка займається жонглерством. [Спочатку він пильно дивився за всіма, але потім його увага зосередилась на жонглерці Амалії, дівчині молодій і привабливій (В. Єшкілєв «Усі кути трикутника. Апокриф мандрів Григорія Сковороди», К., 2011). На кону стали з’являтися акробатки-єгиптянки, жонглери і жонглерки з барвистими онуками і т. ін. (Леся Українка, «Оргія», 1913).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 543.
зді́льниця, зді́льниць; ч. зді́льник
заст. майстриня, умілиця, артистка. [Там така́ зді́льниця, що й куди́, – чи звари́ть, чи попра́ть, чи поши́ть – усе́ умі́є (Київщ.) (Цит. за: Російсько-український академічний словник, 1924-1933). Та й з себе була щупла, тоненька, як билиночка, а гарна-прегарна і до всього велика здільниця: чи помережати, чи пошити, чи намалювати, пряха з неї на все село була, а вже писанок ніхто таких було не намалює. (Дніпрова Чайка «Чудний», 1919).]
Етимологічний словник української мови: У 7 томах, К., 1985, Т.2.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
ілюзіоні́стка, ілюзіоні́сток; ч. ілюзіоні́ст
1. артистка цирку, яка показує фокуси за допомогою різноманітних складних приладів. [Зав’язати власне тіло вузликом чи навіть розчинитися у просторі? Це лише кілька трюків, які вміє виконувати ілюзіоністка Мір’яна Кіка Мілошевич. (BBC, 21.07.2018). Ілюзіоністка з Малайзії приголомшила глядачів рекордною кількістю перевдягань за півхвилини (ТСН, Цікавинки, 16.03.2018). Іспанська ілюзіоністка разом зі своїми ексцентричними асистентами змушує артистів зникати під накидками просто на очах у глядачів, а білого лева і білого тигра – з’являтися нізвідки (Україна молода, 2013). ]
2. перен. та, хто маніпулює кимось або чимось. [Але лише одиниці досягали вершин професійної майстерності, тобто ставали висококваліфікованими ілюзіоністками. (Євген Положій «Мері та її аеропорт», 2008). А вона – артистка, ілюзіоністка! А ти й роззявив рота. (Олесь Бердник «Хто зважиться – вогняним наречеться», 1990).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 315.
килима́рка, килима́рок; ч. килима́р
майстриня з килимарства. [Олена – здібна українська малярка і граверка, а Ольга – артистка-килимарка. (ukrlife.org). Земством надавалася допомога килимаркам й у виробництві та реалізації килимів. (Н. С. Прилипченко «Народне килимарство і коцарство слобожанщини в дорадянську добу (друга половина XIX – початок XX ст.)», 2013). 7 лютого ц. р. у третьому таборовому пункті мордовського комплексу Стефанія Шабатура, 38-літня українська килимарка, почала голодівку. (Сучасність, Мюнхен, 1976). Всі жінки їхньої родини були килимарками. (Павло Загребельний «Марево», 1955). Може була б з мене килимарка… якби кожен раз новий мотив розробляти. (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949).]
див.: килима́рниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 149.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
кло́унка, кло́унок; ч. кло́ун
1. циркова комічна артистка. [Весела програма з клоунами для випусків у дитячих садочках. Проводять: клоунка Парасолька та клоунка Шкарпетка (klouny.km.ua).]
2. перен. жінка, яка своїм виглядом або одягом схожа на блазня. [Я, щоб танцювала в отому? В шоломі й тих окулярах банькатих? Я не клоунка якась. (Деніел Кіз «П’ята Саллі», пер. Володимир Куч, 2017).]
див.: клоуне́са, цирка́чка
клоуне́са, клоуне́с; ч. кло́ун
1. циркова комічна артистка. [А «Клієнтка французького жиголо» приваблює режисурою відомої клоунеси від кіно Жозіан Баласко <…>. (Україна молода, 2010). Та ні, я була там один раз, на дні народження одного маленького хлопчика, я клоунеса, клоун на замовлення. (Світлана Поваляєва «Бардо online», Х., 2009). Площею бігав клоун разом зі своєю клоунесою, яка, здавалося, не бігла, а, немов величезний гумовий пузир, котилася. (Артем Чех «Пластик», 2008). За нею бігає чорне маленьке порося і мордочкою треться до колін. Як пояснила клоунеса, у такий спосіб воно просить печива. (Високий замок, 2008). Крім дресированих звірів, циркову програму складали три немолоді хлопці-акробати, брати Пірси, фокусник із кумедним прізвиськом Ніж у серці, дві жінки-клоунеси, нещасні, озлоблені істоти, колишні повії, обом за сорок років. (Галина Пагутяк «Господар», 1986).]
2. аніматорка. [Лікарняна клоунеса Малинка, яка постраждала в ДТП 11 жовтня, вийшла з коми (9 канал, Дніпро, 17.10.2017).]
3. перен. жінка, яка своїм виглядом або одягом схожа на блазня. [Чоловікам завжди подобалася і подобається природність у жіночому образі, а не клоунеси з цирку. (Новини Тячівського району, 2016). У тебе на обличчі мільйон кольорів. Ти просто клоунеса! – Ми всі клоуни й клоунеси, – відповіла я. (Джоджо Мойєс «Дівчина, яку ти покинув», пер. Дар’я Петрушенко, 2016). Із дзеркала над умивальником на Дарину дивиться жінка, яку вона десь бачила, але першої миті не впізнає: чи то клоунеса, чи леді Дракула. (Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», 2009). <…> вбиралися в одежу, якою щодня мінялися між собою, розмальовували себе, як моторошні клоунеси <…> (Габріель Гарсія Маркес «Кохання під час холери», пер. Віктор Шовкун, 1994).]
див.: кло́унка, цирка́чка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
перемо́вниця, перемо́вниць; ч. перемо́вник
учасниця або ініціаторка перемовин. [«Можуть, наприклад, повідомити, що на даху сидять військові, а це може бути розкриттям тактики», – наголошує перемовниця СБУ. (the-village.com.ua, 04.08.2020). Тим часом перемовниця закликала людей до порядку, попросила організувати ініціативну групу, яка піде на перемовини до спікера ВР Андрія Парубія. (Україна молода, 2018). Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це на своїй сторінці в Facebook написала перший віце-спікер Верховної Ради і перемовниця в Мінському процесі Ірина Геращенко. (censor.net.ua, 15.04.2017). Оксана Білозір, перемовниця з питань обміну полоненими, народна артистка та парламентарка двох скликань <…>. (Громадське радіо, 17.08.2015). Перемовниця покаже себе, розповість про інших – і край розмовам. (Ірина Потаніна «Ну чисто янгол!», 2007).]
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
тане́чниця, тане́чниць; ч. тане́чник
1. учасниця танцю. [Музика линули крізь синю імлу, до мене посміхався загадково Монтеги Уортлей – еффенді, плили в багряних відсвітах обличчя танечниць, і я западався у сон, зачаклований музикою і тихим, тужливим танком. (Юрій Косач «Володарка Понтиди», 1987). – Ставлюся на розказ пана старости! – кричить дружба, покидаючи свою танечницю і протискаючися до хати. (Іван Франко «Великий шум», 1907).]
2. та, хто вміє та любить танцювати. [Потім вона згадала минулі образи, як Андре з властивою французам легковажністю піддався спокусливій танечниці Еві – її молодшій сестрі. (Оксана Думанська «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького», Кн. 2, 2010).]
3. та, хто постійно або професійно займається танцями. [Ох, напевне, не була вона тої міри танечниця, що безсмертна Павлова, але все ж мусіла бути високої міри артистка, коли її ім’я ввійшло до історії німецької богеми в сімдесятих роках минулого віку. (Ірина Вільде «Повнолітні діти», 1952). У звичайний час багаті жертводавці заживали у сих чарівних городах солодкого дару Гатори з жрекинями й танечницями храму. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921).]
див.: танцівни́ця, танцюри́стка
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 33 – заст.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
улю́блениця, улю́блениць; ч. улю́бленець
та, яку дуже люблять, цінують. [Майже два роки не було нічого чути про улюбленицю мільйонів шанувальників поп-музики Шакіру. (Україна молода, 2019). Ада Миколаївна Роговцева – народна артистка, лауреат держпремій, улюблениця величезної плеяди глядацької аудиторії різних поколінь. (День, 1997). Мати, щоб побавити свою улюбленицю, взяла мене й піднесла до дитини <…>. (Джонатан Свіфт «Мандри Гулівера», пер. Володимир Митрофанов, 1965). Але не всміхається господиня, не кидає своїй улюблениці цукрованого горіха <…>. (Зінаїда Тулуб «Людолови», Том 2, 1935). Поет ладен пошматувати небо, щоб вирізати із нього кирею для своєї улюблениці, вирізати із сонця діадему для неї <…>. (Освальд Бургардт «Леся Українка і Гайне», 1927). Сим високим старцем у збруї був воєвода Добриня, а його молодий товариш – се молодий князь Володимир, син улюблениці Святослава, Малуші. (Юліан Опільський «Іду на вас», 1918).]
// улю́блениця до́лі (форту́ни та ін.) — та, якій пощастило. [Людмилу Даєр можна було вважати улюбленицею долі. (Україна молода, 2013). Напередодні кризи вона змушена була давати уроки дикції і її світова слава улюблениці долі вже не мала під собою ніякого ґрунту. (Всесвіт, №7, 1962).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 433.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
хори́стка, хори́сток; ч. хори́ст
співачка, артистка хору. [Катерина починала як хористка <…> (Репортер, 2019). З душевного отупіння вивела мене інша жінка, либонь, теж хористка <…> (Роман Іваничук «Через перевал», 2008). Навіть усі його хористи і хористки були з сильними голосами і правильним слухом. (Софія Тобілевич «Мої стежки і зустрічі», 1953). Хористка кладе бумажку. (Михайло Старицький «Талан», 1893). <…> щоби бодай ті, що виступають яко хористки на передї, були молодші та гарнїйші. (Дѣло 13.10.1891).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 811.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 126.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов).
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич).
цирка́чка, цирка́чок; ч. цирка́ч
1. артистка цирку. [І якщо якась там співачка чи циркачка співала в Криму, вона не має права виступати в палаці «Україна»! (Стенограми засідань Верховної Ради України, 2016). Ця чарівна циркачка Карбонадо вночі втекла разом з магом Паскуалесом. (Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля», 2007). І от, коли ми плямкали вже над другою пательнею, панночки розкололися: ніякі вони не циркачки. Просто приїхали до Старого Міста погуляти. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1991). – Де ж ви почекаєте? – спитала колишня циркачка. (Володимир Колін «Таємниця підземної галереї», Іван Кушнірик, 1961). А ото пава на двісті кіло в убранні циркачки – то двірська фрайліна з своєю вихованкою княжною Уваровою. (Олесь Досвітній «Американці», 1919).]
2. перен. жінка, здатна на будь-які витівки. [«Вона не консерваторка – вона божевільна. Вона гідна каналу в YouTube, а не місця в Конгресі. Вона – циркачка», – сказав лікар у коментарі Politico. (pekeltse.babel.ua, 12.08.2020).]
див.: кло́унка, клоуне́са
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 217.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Актёръ, актри́са = арти́ста, арти́стка, а́кторка, лицедїй, ка, актьо́р, актри́са.
Пѣве́цъ, пѣви́ца = 1. сьпіве́ць, сьпіва́ка (С. З. Л.), сьпіву́н, сьпіва́чка (С. Л.), на крилосї — крилоша́н, колядок — коля́дник, щедрівок — щедрівни́к, ця, під лїру — лїрник, з бандурою або кобзою – бандури́ста, кобза́рь. – І сьпіваки́ до позверховної оздоби церковної належать. Уст. Луц. брат. С. З. — Сьпівали сьпіва́ки, щоб вас побрали собаки. н. пр. — Трохи згодом сьпівець взяв в руки свою бандуру. Скл. — Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш, що сьпівати-розмовляти на могилу ходиш. К. Ш. — Крушельницька добра сьпівачка і талановита артистка. 2. сьпіве́ць (С. З.), пое́та, сьпіва́ка. Сьпівець Митуся. Ос. — Вибачайте, сопілочка не голосно грає, а сьпівака аби-який — талану не має. Павлусь-Сопілка. (Д. ще під сл. Поэ́тъ).
Худо́жникъ, ца = арти́ста, арти́стка, худо́жник, ця (С. Жел.).

Запропонуйте свій переклад