Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «баклушничать»
Шукати «баклушничать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Баклу́шничать, бить баклу́ши – байдикува́ти, байдува́ти, ба́йдики би́ти, ба́йди би́ти, баглаї́ би́ти.
Пра́здность – безді́лля (-ля), неро́бство, ле́дарство, гультя́йство, гу́лі (-лів, мн.), (стар.) порожнюва́ння. [І яки́й бу́де лад з твого́ гультя́йства (Гр.). Ле́дарством свої́м вони́ його́ гніви́ли (Куліш). Гу́лі не одного́ в ла́пті обу́ли (Приказка)].
• Жить, пребывать в -сти – гультяюва́ти, порожнюва́ти, (гал.) балаґува́ти; см. также Баклу́шничать. [І ніхто́ з сих діте́й не порожнюва́в після моли́тви (О. Лев.)].
Баклу́ша, бить -ши, см. Баклу́шничать.
Лентя́йничать – лінува́тися, лі́ньки справля́ти, ледарюва́ти; (баклушничать) баглаюва́ти, байдикува́ти, ба́йди (ба́йдики) би́ти, баглаї́ би́ти, ле́жні та си́дні справля́ти, походе́ньки та посиде́ньки справля́ти; срвн. Безде́льничать и Лени́ться. [Дівча́та ліну́ються (Крим.). Він чув, як ледарю́є Роман (Грінч.). Ті́льки ле́жні справля́єш та си́дні, тим у нас ті́льки й єсть самі́ зли́дні (Грінч.)].
Окола́чиваться, околоти́ться –
1) оббива́тися, обби́тися, пооббива́тися; обтру́шуватися, обтруси́тися, пообтру́шуватися;
2) обгороди́тися кіл(о́ч)ками;
3) (баклушничать) ба́йдики (ба́йди) би́ти, байдикува́ти, ви́снути, вакува́ти(ся). [На́ймит усе́ ви́сне в ха́ті, не йде́ на робо́ту (Н.-Л.). Хло́пець до шко́ли не хо́дить та та́к до́ма ваку́ється].
• -ться без дела – ни́ка́ти без робо́ти.
Пра́здно – без ді́ла, без робо́ти, нічо́го не ро́блячи, безді́льно.
• Сидеть, проводить (провести) время -но – гуля́ти, гу́лі справля́ти, бімбува́ти, сов. згуля́ти, прочля́ти. [Й мину́точки не згуля́ (Тесл.). Прочля́в день (Черк.). Бімбу́є, як жид у ша́баші]. См. Баклу́шничать.
Пра́здный –
1) (о людях ничем не занимающихся) гуля́щий, нетру́джений, нетрудя́щий, неробу́чий, нероботя́щий, неробі́тний (редко) пра́зний. [На поті́ху гуля́щим лю́дям (Куліш). Бага́то є дармої́дів нетру́джених, що сами́ нічо́го зроби́ти незда́тні (Єфр.). Робо́чими рука́ми, пра́цею робітникі́в жи́вляться всі нетрудя́щі лю́ди (Єфр.)].
• -ный человек, -ные люди – гуля́щий (нетру́джений, нетрудя́щий, нероботя́щий, неробу́чий) чолові́к, лю́ди.
• Быть, пребывать -ным – гуля́ти, вакува́ти(ся), порожнюва́ти, дармува́ти. [Коза́к душа́ правди́вая, соро́чки не ма́є, коли́ не п’є, так ну́жу б’є, а все не гуля́є (Номис). Роби́, не лежи́, не гуля́й! – сам бог сказа́в (Рудч.). Хло́пець до шко́ли не хо́дить та так до́ма ваку́ється (Київщ.)]. Срв. Баклу́шничать.
• -ная жизнь – гуля́ще, нетру́джене життя́; см. Пра́здность, Баклу́шничанье;
2) (суетный, вздорный) ма́рний, пусти́й, поро́жній.
• -ные речи – ма́рні, пусті́ слова́, ма́рні, пусті́ розмо́ви, балачки́. [Були́ ма́рні слова́, так і зостали́ся ма́рні слова́, а ніхто́ нічо́го до́брого до ладу́ не зроби́в (Звин.)].
• -ные затеи – пусті́ ви́тівки;
3) (о месте: незанятый) поро́жній; (о вещах: свободный, остающийся без употребления) гуля́щий, ваканцьо́вий, я́ловий.
• -ная земля (незанятая) – гуля́ща, ваканцьо́ва земля́, вакане́ць (-нця́).
• -ный топор, -ный мост – гуля́ща соки́ра, гуля́щий, (образно) я́ловий міст.
• -ный скот – гуля́ща скоти́на (худо́ба).
• Время -ное – гуля́щий час, ві́льна годи́на; см. Досу́г.
• Быть -ным (без употребления) – гуля́ти, дармува́ти, вакува́ти, ваканцюва́ти, (о доме, земле: пустовать) порожнюва́ти; (специально о поле) лежа́ти обло́гом, облогува́ти. [Шлях не гуля́є (не остає́ться без прохо́жих) (Номис). Соки́ра дарму́є (Гр.). Ха́та порожню́є (Гр.). Дві десяти́ни облогу́ють вже тре́тє лі́то];
4) -ная (о самке) – я́лова;
5) см. Пра́здничный.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Баклушничать – байдикува́ти, -ку́ю, -ку́єш, ба́йдики би́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Баклушничать
• Перестать баклушничать – перебайдикувати (перебайдувати). [І коли ти вже перебайдикуєш, сину, за розум візьмешся? З нар. уст.]
Баклуши
• Бить баклуши, баклушничать – байдики (байди, баглаї) бити; байдикувати (байдувати); бомки стріляти (бити); гулі правити; гаяти час; ледарювати; дармувати. [Ми ж тут удвох, та ще он місяць байдикує у небі. Минко. Ниньки святої Домки; хто не хоче робити, той стріляє бомки. Сл. Гр.]
Бить
• Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам – Див. рука.
• Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́йдики – баклушки.
• Ба́йдики (ба́йди) би́ти – баклушничать.
Байдикува́ти – баклушничать, валандаться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́йдики, -ків, мн. Баклуши; употребл. только въ формѣ байдики бити — бить баклуши, баклушничать. Ном. № 10872. Тобі б тільки лежати та байдики бити. Левиц. І. 423.
Байдикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Ничего не дѣлать, баклушничать. АД. І. 152. Він нічого не робив, тільки байдикував. Волын. г. Байдикують собі дома при батьку; звісно, ні косить, ні жать не підуть. Драг. 146.
Бомок, -мка, м.
1) Слѣпень бычачій, Tabanus bovinus. Вх. Пч. І. 7.
2) Бомки би́ти, стріля́ти. Брать глину или грязь на палочку и бросать ее вверхъ; въ переносномъ значеніи: ничего не дѣлать, баклушничать. Шейк. Ниньки святої Домки: хто не хоче робити, той стріляє бомки. Ком. II. № 1067. Бо́мка люде пустили за вас. Распустили о васъ слухъ. Фр. Пр. 107. Що ти ми пуцьоєш бомки? Зачѣмъ ты врешь, обманываешь? Фр. Пр. 107.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Баклу́шничать = д. під с. Баклу́ша – бить баклу́ши. — Переста́ть баклу́шничать = перебайдикува́ти, перебайдува́ти.
Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. — Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр.

Запропонуйте свій переклад