Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 28 статей
Запропонувати свій переклад для «вера»
Шукати «вера» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́ра – ві́ра.
Обратить в свою ве́ру – поверну́ти на свою́ ві́ру.
Изменить своей ве́ре – полама́ти ві́ру.
Терять, потерять ве́ру в кого, что – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му.
Потерявший ве́ру – зневі́рений.
Обращённый в новую ве́ру – новонаве́рнений, зновові́рений.
Любо́вь
1)
к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)].
Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в.
Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння.
Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в.
-бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в.
Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в.
Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в.
Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе.
Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням.
Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)].
Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́.
Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння).
Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)].
Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би).
С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)].
Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко).
Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма.
Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)].
-бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися;
2) (
любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)];
3) (
предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)];
4) (
нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)].
Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в.
Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в.
Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в.
Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в.
Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння.
-бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)].
Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві.
Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)].
Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
5) (
наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)].
Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням.
Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)].
Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно.
Оскудева́ть, оскуде́ть
1) убо́жіти, зубо́жіти, (
сов.) зматчі́ти. Срв. Обедне́ть. [Джерело́ наро́дньої пое́зії зо́всім не так зубо́жіло (Грінч.)].
-дева́ть чем – виво́дитися, ви́вестися з чо́го, зво́дитися, зве́сти́ся з чо́го, повиво́дитися, позво́дитися з чо́го. [Ми звели́ся з свине́й].
Мы совершенно -де́ли – ми ви́велися геть із усьо́го;
2) сла́бнути, осла́бнути.

-де́ла вера наша – осла́бла ві́ра на́ша.
-де́ть верою, терпением – осла́бнути ві́рою, терпі́нням.
По́льский
1) по́льський, ля́дський, ля́ський, ляхі́вський.

-ский язык – по́льська мова́.
-ская вера – по́льська, ля́дська ві́ра.
-ская стихия (язык, дух) – польщи́зна, польщина́, ля́дщина.
На -ский лад – з-по́льська, по-ляхі́вськи. [Хоч з-по́льська зове́ться Станісла́вів, а все-ж і тут Русь (Франко)];
2) (
танец) полоне́з (-за).
Поутратить, -ся – (в некоторой степени) втратити трохи чого, -ся.
Вера ныне -лась – віра тепер занепала. См. Утратить, -ся.
Поша́тываться, пошата́ться, пошатну́ться
1) похи́туватися, хита́тися, похита́тися, похитну́тися, схитну́тися, хитну́тися, (
обыкновенно с отрицанием) ухитну́тися; (покачиваться) хилита́тися, похилита́тися, хилитну́тися, колива́тися, поколива́тися, коливну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися, похибну́тися, (только о людях нетвёрдо стоящих на ногах) зато́чуватися, заточи́тися, точи́тися, поточи́тися куди́, до чо́го.
-ваясь подходить, подойти к кому, к чему – підто́чуватися, підточи́тися до ко́го, до чо́го. [Пішла́ зле́гка похи́туючись, мов п’я́на (Черкас.). Гнат, колива́ючись мов п’я́ний, попле́нтавсь додо́му (Коцюб.). Кла́дочка схитну́лась, сестри́ця втону́ла (Гр.). Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́-б не схитну́вся (не схибну́вся) (Чуб.). Ой оре́ міщани́н та й зато́чується (Чуб.). П’я́ний поточи́вся і впав (Грінч.)].
Этот удар заставил его -ну́ться – цей стуса́н приму́сив його́ схитну́тися (похитну́тися, схибну́тися, заточи́тися, поточи́тися).
Его вера -ну́лась – його́ ві́ра схитну́лася, похитну́лася, захита́лася.
-нуться в вере – схитну́тися, похитну́тися, захита́тися у ві́рі.
-ну́ться на трудном пути (переносно) – схибну́тися (схиби́ти) на непе́вній доро́зі.
Здоровье -ну́лось – здоро́в’я упа́ло, занепа́ло, схитну́лось, похитну́лось.
-ну́вшийся авторитет – захи́таний авторите́т;
2)
пошата́ться – (пошляться) пове́штатися, потиня́тися, пошала́тися, помота́тися. [Пове́штався я ту́течки чима́ло на своє́му віку́ (Сторож.). Поміж людьми́ помота́ється, – звича́їв набира́ється (Гр.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Собачий – собачий, (пёсий) псячий, (диал.) песький:
собачья вера (прост.) – псявіра;
собачья кровь (прост.) – псяюха;
собачий сын – гунцвот, гунцвол.
[Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Пр.). Як побачите Табашникова, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить… (Т.Шевченко). Пропав під киями собачою смертю (П.Куліш). — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Л.Глібов). Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (І.Нечуй-Левицький). Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (М.Коцюбинський). Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (І.Франко). — То ти зовсім у мене осідай, — сказав Борис. — Я ж, знаєш, мало вдома ночую. Собаче життя, але краще, ніж зовсім подихати з голоду. Я вже пробував — дуже неприємно (В.Підмогильний). Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. Шпали і фари, пси і солдати, рейки, і пруття, і загорода. Впали і хода. Встали і хода. В плечі штовхають нас автомати (В.Стус). Настала якась собача старість ідей, ніхто нічого не хоче, ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами (Л.Костенко). Собача вірність — це про собаку. Собачий характер — це про людину (Микола Полотай). …коли я стежив з-поза муру за перебігом твоєї сумної трагедії, я зненацька відчув, що не можу ані в двір перелізти, ні навіть із Росинанта зсісти, — таке вони чарами своїми мені поробили. Якби не се, то, клянуся честю, я так би за тебе помстився, що ті лайдаки й гунцвоти десятому тих жартів заказали б (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Листоноша підходить до хвіртки, бачить табличку: “Обережно, собака!” Подивившись углиб і не побачивши ніякого собаки, входить і тут же чує собаче завивання. З будинку вискакує знервований господар: — Та ви що всі читати розучилися?! Ти сьогодні вже третій, хто на собаку наступив!].
Обговорення статті
Любовь
1) (
к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння;
2) (
любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння;
3) (
предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко);
4) (
нравственн. чувство) любо́в, люба́;
5) (
наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го:
безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання);
брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові);
брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би);
братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в;
вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в;
возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе);
вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися;
вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням;
гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого;
делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням;
жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві;
изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в;
любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність;
любовь к искусству – любов до мистецтва;
любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни);
любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в;
любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.);
любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.);
любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко);
нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!;
нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в;
не по любви – не до любові (любості);
объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння);
первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в;
объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою);
относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно;
питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му;
по любви – з кохання;
пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в;
пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві;
приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску;
родительская любо́вь – батькі́вська любо́в;
с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но;
старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.);
супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння;
сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в;
умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви.
[Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість:
Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду]
. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вера – ві́ра, -ри; потерять веру в кого – зневі́ритись в ко́му.
Вера – Ві́ра, -ри.
Живой
1) живи́й, -а́, -е́;
2) (
бойкий) жва́вий, мото́рний, -а, -е; живая вода – цілю́ща вода́; живая вера – те́пла ві́ра.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вера – віра. Обратить в свою веру – повернути на свою віру. Изменить вере – зламати віру. Потерять веру в кого, что – зневірятися в кому, чому. Потерявший веру – зневірений. Обращенный в новую веру – новонавернений.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вера
Вера без дел мертва есть
– віра без діл (є) мертва.
Вера и гору с места сдвинет
– віра і гори зсуває; віра і гори двигає; віра гори (во)рушить.
• Верой и правдой, по вере и правде служить
– по правді (віддано) служити.
• Дать, одолжить кому на веру что
– дати, позичити кому на віру (на слово) що; повірити кому на слово що; навірити кому що. [Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.]
• Не давать веры кому
– не давати (не йняти) віри кому. [Чортам ще й дурень віри не йняв! — одрізав дід. Стороженко.]
• Обратить в христианскую веру кого
– навернути (повернути) на християнську віру (до християнської віри, на (у) християнство) кого.
• Обращенный в новую веру (неофит)
– новонавернений; нововірець (неофіт).
• Потерявший веру
– зневірений.
• Терять, потерять веру в кого, что
– зневірятися, зневіритися в кому, в чому; утрачати, втратити віру в кого, в що.
Правда
• Была правда, да в лес ушла
– була правда, та іржа з’їла. Пр. Була колись правда, та заржавіла. Пр. Була колись правда, пожила — та й геть (далі) пішла. Пр. Була правда, та позички з’їли. Пр.
• [Всеми] правдами и неправдами
– [Усіма] правдами і неправдами; усіма [можливими] засобами (способами).
• Жить, поступать по правде
– жити, робити (чинити) по правді; (давн.) ходити правим робом; правдувати. Не по правді, молодий козаче, зо мною живеш. Н. п. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує. Пр.
• Лучше горькая правда, чем сладкая ложь
– краще найгіркіша правда, (а)ніж солодка брехня. Пр.
• Не вполне правда, сомнительная правда
– щербата правда; несповна правда.
• Не всё то правда, что люди говорят
– не все те (не все тому) правда, що в пісні співають. Пр. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Пр. Не все правда, що свашки ладкають. Пр.
• Не правда ли?
– [А] правда ж?; правда?; чи ж (хіба ж) не правда (не так)?
• По правде говоря (сказать); правду говоря (сказать)
– сказати правду; як правду (с)казати; правду (по правді, щиро, по щирості) казавши (кажучи).
• Правда в огне не горит и на воде не тонет
– правда не втоне у воді, не згорить у вогні. Пр. Правда і в морі не тоне. Пр.
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сонце очі коле. Пр. (зниж.) Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Правда из воды, из огня спасает; правда со дня моря выносит
– правда з дна моря верне (виймає). Пр. Правда з дна моря виринає [а неправда потопає]. Пр.
• Правда ли это?
– чи правда цьому?; чи правда [це]?
• Правда светлее солнца
– правда ясніше від сонця (та й її з свічкою шукають). Пр. Правда ясніша над сонце ясне. Пр.
• Правда, что масло: все наверху
– правда, як олія (олива), на(з)верх вийде. Пр. Вийде правда наверх, як олива на воду. Пр. Правди не сховаєш. Пр.
• Правду-матку говорить, резать
– казати (розм. чесати, тяти, різати) щиру правду; правду казати (експрес. бризкати) у [живі] очі (у вічі).
• Служить верой и правдой
Див. вера.
• Смотреть (глядеть) в глаза (в лицо) правде
– дивитися (глядіти) правді в очі (у вічі).
Собачий
• Собачья вера
(прост.) – псявіра.
• Собачья кровь
(прост.) – псяюха.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ві́ра
1)
вера, доверие.
Дійма́ти, дійня́ти ві́ри – верить.
2)
вера, религия.
Бі́сова, пся, чо́ртова ві́ра – (брань) чортово племя, собачий род.
3)
народ, племя (какой-нб. веры).
Псяві́ра, -ри – (бранн.) собачья вера.
Уни́цтвоуниатская вера.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вера (в выражении) на вере (товарищество) – на ві́рі.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Вера и гору с места сдвинет.
1. Віра і гори зсуває.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безуві́рство, -ва, с.
1) Неправовѣріе, нехристіанская вѣра, преимущ. мусульманство.
Гидке, поганське, темне безувірство. К. ЦН. 296.
2) Жестокость, безсердечіе.
Ве́ра, нар. Навѣрное. Еще хоць бись пила фіялковий корень, вера уж не будеш нашим дівкам ровень. Гол. IV. 435. Хоць би ти обшила хижечку докола, вера ти не найдеш ньонечка сокола. Гол. IV. 424.
Ві́ра, -ри, ж.
1) Вѣра; довѣріе.
А в козака стільки віри, як на синім морі піни. Нп. Дійма́ти, ня́ти, поня́ти ві́ри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Ном. № 6805. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Рудч. Ск. І. 92. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем’я лукаве. Рудч. Ск. І. 132.
2) Вѣра, религія.
Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Ана́хтемська, пся, чо́ртова віра. (Брань).
3) Народъ.
Прийде віра християнськая во небесний рай. Гол. ІІІ. 271. Ум. Ві́ронька.
Псяві́ра, -ри, об. Бранное слово: собачья вѣра. Псявіра десь тягяється, не ночує дома. Рудч. Ск. І. 78.
Старові́рство, -ва, с. Устарѣвшая вѣра, устарѣвшія вѣрованія. Благочестиє здалось мені мизерним старовірством. К. ПС. 86.
Уни́цтво, -ва, с. Уніатская вѣра. Нехай із мене те уництво здійме. К. НС. 38.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вѣ́ра = ві́ра. — Віра Христова. — Хто за віру умірає, то й собі царство заробляє. н. пр. — Віру мати до кого. — Жити на віру.
Живо́й = 1. живи́й, живу́щий. — Він ще живий. 2. живи́й, ясни́й. 3. жва́вий (С. Аф. З.), мото́рний, швидки́й, хватки́й. — Ой який то хлопець жвавий, ще й до того кучерявий. н. п. — Жвавий, як біс у ночі. н. пр — Швидка, гнучка, хвистка, порскенька, була із дявола лиха. Кот. — Жива́я вода́ = а) крини́шна в. б) живу́ща, цїлю́ща в. (Д. під сл. Живи́тельный.) — Живо́е серебро́ = живе́ срібло́. — З одного краю дудочки видимають із скла бульбашку, наливають туди живого срібла. Д. п. Сьв. Б. — Живо́й забо́ръ, жива́я и́згородь = обса́да, живоплі́т. (Гал.). — Жива́я вѣ́ра = те́пла ві́ра. — На живу́ю ни́тку = на живу́ ни́тку, на швидку́ ру́ку. — Живо́е уро́чище = живе́ уро́чище, натура́льна межа́ (річка, течія).

Запропонуйте свій переклад