Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «вертеть»
Шукати «вертеть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Верте́ть –
1) верті́ти, меля́ти, крути́ти. [Ве́ртить хвосто́м. Моє́ теля́ хвосто́м меля́. Крути́в лопа́ту в рука́х];
2) верті́ти ким, крути́ти ким, ору́дувати, верхово́дити ким;
3) викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. [Кажи́ пра́вду, а не крути́-верти́];
4) виві́рчувати, свердлува́ти.
Бу́ркать, -кнуть –
1) бурча́ти, сов. бу́ркнути, мурча́ти, сов. му́ркнути, бо́вт[к]нути;
2) (вертеть, бросать с гулом) фу́ркати, сов. фу́ркнути.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕРТЕ́ТЬ; ВЕРТЕ́ТЬСЯ (про думки) рої́тися, снува́ти, куйо́вдити, фраз. кружеля́ти;
вертеть вокру́г да о́коло (у розмові) крути́тися околя́са, крути́тися ко́лом-ко́лом і навко́ло;
вертеться как бе́лка в колесе́ укр. крути́тися дзи́ґою, крути́тися як му́ха в окро́пі;
вертеться колесо́м іти́ о́бертом, іти́ в пере́верти, переверта́тися на голові́;
ве́рти́тся в голове́ снує́ться в голові́, рої́ться в голові́, куйо́вдиться в голові́;
вертя́щий, що кру́тить тощо, покли́каний /зму́шений/ крути́ти, круті́й, верті́й, верту́н, прикм. крути́льний, верти́льний;
вертящий хвосто́м крути́хвіст;
вертящийся що кру́титься тощо, ра́ди́й крути́тися, крутько́, дзи́ґа, перен. вертля́вий, вертки́й, в’юнки́й;
вертящийся колесо́м стил. перероб. пішо́вши о́бертом, у пере́вертах;
вертящийся пе́ред глаза́ми стил. перероб. як той в’юн пе́ред очи́ма;
ЗАВЕРТЕ́ТЬСЯ фраз. закружеля́ти, (в голові) хо́дором піти́;
заверте́лось! пішло́ в рух!.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вертеть –
1) верті́ти (верчу́, верти́ш), крути́ти (кручу́, кру́тиш);
2) см. Сверлить.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вертеть, -ся – верті́ти, крути́ти, -ся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вертеть
• Вертеть кем (разг.) – вертіти (крутити, орудувати, верховодити) ким; коверзувати [над] ким. [Вона орудувала царем, як сама хотіла… Стороженко.]
• Вертеть хвостом (перен. разг.) – крутити(ся); крутити хвостом; викручуватися; крутити-вертіти; і сюди верть, і туди верть. [Крути, верти, нічого не поможе. Пр. І сюди верть, і туди верть, а панові прийшла смерть. Пр.]
• Вертит языком, что корова хвостом – вертить язиком, як корова хвостом. Пр. Язик у роті — мели що хоті. Пр. Меле, як порожній млин. Пр. Не мели, як пустий млин. Пр. Порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле язиком, як вітряком (як на жорнах). Пр. Язик йому на веретені ходить. Пр. Язик йому бігає, як на завісах. Пр.
• Как ни верти – як не крути (як не верти); хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк. [Хоч круть, хоч верть, а тут тобі й смерть. Пр. Крути-верти, треба вмерти. Пр.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

верте́ть верті́ти, крути́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Верті́ти –
1) вертеть, крутить;
2) сверлить, буравить.
Крути́ти, крутну́ти –
1) крутить, скручивать, свивать.
• Крути́ти мотузи́ – вить веревки.
2) крутить, вертеть.
• Крути́ти но́сом – быть недовольным.
3) интриговать.
Меля́ти, -ля́ю – вилять, вертеть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Верті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284.
2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.
Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. Крути́ти мотузи́. Вить веревки. Вх. Лем. 428.
2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. Крути́ти но́сом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083.
3) Интриговать.
4) Крути́ти веремія. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.
Меля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Вилять, вертѣть. Моє теля хвостом меля.
Поверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. поверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. І. 25.
2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц.
3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325.
4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. У ні́вець поверну́ти. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. Поверну́ти на кори́сть. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.
Фурдиґа́ти, -ґа́ю, -єш, гл. Вертѣть? (съ шумомъ?). Тікайте з хати, бо я буду веретеном фурдиґати. Ком. Пр. № 233.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Верну́ть, ся = 1. д. Вертѣ́ть. 2. верну́ти, ся, заверну́ти, ся, поверну́ти, ся. — Ой ви, хлопцї, славниї молодцї, вернїть ся до дому. н. п. — Завернїть ся, тату, до дому — я й сама піду. н. пр. — Повернув ся я з Сибіру. н. п.
Вертѣ́ть, ся = вертїти, ся, крути́ти ся, кружа́ти, ви́ти ся, ми́кати ся. — Кру́тить ся, верти́ть, ся, не знає, де дїть ся. н. з. — Кру́тить своїм сьвітом, як пес хвостом. н. пр. — Коло рота мичеть ся, та в рот не попаде. н. з. 2. верхово́дити, коверзува́ти. — Коверзує над ним. 3. крути́ти, ся, викру́чувати ся, вибріхувати ся. — Нїчого там крутити, коли піймав ся. — Ти мінї не викручуй ся, кажи правду.

Запропонуйте свій переклад