Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «возмущаться»
Шукати «возмущаться» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возмуща́ть, -ся, возмути́ть, -ся –
1) (о жидкости) каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, перекаламу́тити, -ся, закаламу́чувати, -ся, закаламу́тити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся, мути́ти, -ся, змути́ти, -ся, замути́ти, -ся, колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся, (во многих местах – поколоти́ти, -ся, посколо́чувати, -ся), збива́ти, -ся, зби́ти, -ся, збуря́ти, -ся, збу́рити, -ся, збанту́рити, -ся;
2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся [Забаламу́тив кров діво́цьку (Кул.)], збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся [Скаламу́тила ща́стя], колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся [Сколоти́ла мій спокі́й], заколо́чувати, -ся [Заколо́чувати спокі́й], ґвалтува́ти, заґвалтува́ти [Немо́в ди́ка орда́ ґвалтува́ла ти́шу сту́ком (Коц.)], турбува́ти, стурбува́ти [Не турбу́й мого́ споко́ю!];
3) (приводить в негодование) обу́рювати кого́, обу́рюватися на ко́го, проти ко́го, обу́рити, -ся. [Кого́ такі́ вчи́нки не обу́рять!].
• Возмущё́нный – обу́рений;
4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтува́ти кого́ проти ко́го, бунтува́тися, збунтува́ти, -ся, підбу́рювати, підбу́рити, бу́рити, -ся, збу́рити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, колоти́ти (кого, ким), -ся, сколоти́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся на ко́го, зрива́ти бунт, бунт бунтува́ти, бунт забунтува́ти, ворохо́бити, зворохо́бити, (восставать) повстава́ти (сов. повста́ти). [Гу́ща ото́й не крав, а наро́д бунтува́в (Коц.). Чого́ се так бунту́ються наро́ди? Каламу́титься наро́д. Наро́д бу́рився, хоті́в повбива́ти по́льських коміса́рів. Хоті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н].
Бунтова́ть, -ся, взбунтова́ть, -ся – бунтува́ти, -ся, (сов. збунтува́ти, -ся), баламу́тити, -ся. См. ещё Возмуща́ть, -ся.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОЗМУЩА́ТЬСЯ образ. кипі́ти душе́ю;
возмуща́ющий що обу́рює тощо, зда́тний обу́рити, підбу́рювач /збурювач/, баламу́т, баламу́та, коло́тник, прикм. обу́рливий /збурливий, підбурливий/, баламу́тливий, тех. збу́рювальний, з род. відм. збу́рення, пор. волнующий;
возмущающийся/возмуща́емый збу́рюваний /обурюваний/, сколо́чуваний, збаламу́чуваний, коло́чений, баламу́чений;
возмущающийся що обу́рюється, обу́рений, (ким) по́вен обу́рення до кого.
СЛЕ́ДОВАТЬ ще йти на́зирці, (за ким) ходи́ти хвосто́м, в’яза́тися, ступа́ти, (кому) вступа́ти /іти/ в чиї сліди́, (день за днем) ли́нути, (з чого) висно́вуватися, бу́ти на́слідком, (правилу) бу́ти ві́рним; (одне за одним) в’яза́тися;
сле́довать чьим внуше́ниям іти́ за намо́вою кого;
сле́довать за кем руша́ти /ходи́ти хвосто́м/ за;
сле́довать по пята́м за кем ступа́ти слі́д-у-слід чий;
сле́довать приме́ру іти́ за при́кладом, галиц. взорува́тися на;
сле́довать сове́там іти́ /ді́яти, роби́ти/ як ра́дять;
сле́довать чу́вствам слу́хати се́рця;
сле́дует из чего ще мо́жна ви́сновити з;
как сле́дует (робити) як ма́є бу́ти, гара́зд, до пуття́, до ладу́;
бо́лее чем сле́дует більш ніж тре́ба, зана́дто;
не сле́дует огорча́ться чем / пережива́ть что, сокруша́ться над чем, возмуща́ться чем тощо/ не тре́ба роби́ти біди́ з чого;
сле́дует отме́тить /призна́ть, доба́вить/ фаміл. і те сказа́ти, та (ще) й те, ще й таке;
сле́дует та́кже отме́тить тощо, фаміл. та ще й те сказа́ти;
(как) сле́довало бы здало́ся /годи́лося/ б, (як тре́ба б);
сле́дуя приме́ру йдучи́ за при́кладом, взору́ючись на;
сле́дующий 1. що /мн. хто/ йде (на́зирці) тощо, рі́шений іти́ на́зирці, зви́клий ходи́ти хвосто́м, образ. по /в/ доро́зі, в ходу́, в ру́сі, стил. перероб. йдучи́ тощо, 2. що слі́дує тощо, прикм. насту́пний, чергови́й, да́льший, пода́льший, дру́гий, забут. чере́жни́й, /про покоління/ див. будущий, присл. да́лі [кто сле́дующий? хто да́лі?], фаміл. той [на сле́дующий год на той рік], образ. на че́рзі́, у хвості́, (перед переліком) таки́й, 3. що наслі́дує тощо, схи́льний наслі́дувати, послідо́вник, наслі́дувач, прикм. ві́рний, ві́дданий, 4. що вихо́дить з чого тощо, висно́вуваний;
сле́дующий в кильва́тере стил. перероб. йдучи́ в кільва́тері;
сле́дующий в Пари́ж по доро́зі в Пари́ж;
сле́дующий побужде́нию со́вести ві́рний свої́й со́вісті;
сле́дующий приме́ру кого стил. перероб. наслі́дуючи кого /чий при́клад/, взору́ючись на;
сле́дующий сове́там кого стил. перероб. вико́нуючи пора́ди чиї; див. ще СЛЕДУЮЩЕЕ;
следуемый (про здачу тощо) нале́жний;
ВОСПОСЛЕ́ДОВАТЬ фраз. не забари́тися [воспоследовал прика́з нака́з не забари́вся];
воспоследовавший ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Возмущаться –
1) повстава́ти (про́ти ко́го);
2) баламу́титися;
3) скаламу́чуватися.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Возмущать, возмутить, -ся – збу́рювати, збу́рити, -ся.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

возмуща́ться збу́рюватися, збу́ритися; скаламу́чуватися, скаламу́титися

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бунтува́ти –
1) бунтовать, мятежничать, возмущаться;
2) возмущать;
3) (о крови) волновать, волноваться;
бунтува́тися – возмущаться, бунтоваться.
Бу́ритися – возмущаться, волноваться.
Збива́ти, зби́ти, зіб’ю́, зіб’є́ш –
1) сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Зби́ти до ку́пи – (в приложении к людям) собрать, соединить.
2) сбивать, сбить, сшибать, сшибить;
3) (о лошади) осаживать, осадить;
4) ссадину делать, сделать, ссаднить. Зби́ти ши́ю воло́ві – натереть шею (волу),
5) смолачивать, смолотить;
6) вытаптывать, вытоптать;
7) выбивать, выбить (градом);
8) возмущать, возмутить, взбивать, взбить.
• Зби́ти бу́чу – поднять шум, крик, скандал, тревогу.
9) пахтать, напахтать (масла);
10) сбивать, сбить, смущать, смутить.
• Збива́ти, зби́ти з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу – сбивать, сбить с толку.
11) з ста́тку – довести до потери, разорить.
12) кри́лами – захлопать крыльями;
збива́тися, зби́тися –
1) сбиваться, сбиться, спутаться, ошибиться.
• Зби́тися з пантели́ку – сбиться с толку.
2) подниматься, подняться вверх;
3) возмущаться, возмутиться, волноваться.
Збуря́ти, -я́ю, збу́рювати, -рюю, збу́рити, -рю –
1) разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить;
2) волновать, взволновать, возмущать, возмутить;
збуря́тися, збу́рюватися – возмущаться, возмутиться, взбунтоваться.
Каламу́тити, -му́чу, -тиш – мутить, возмущать;
каламу́титися –
1) (о воде) мутиться;
2) возмущаться, беспокоиться, тревожиться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бунтува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Бунтоваться, возмущаться. Чого се так бунтуються народи? К. Псал. 2.
Бури́тися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) Возмущаться, волноваться.
2) безл. Собираться бурѣ. Хмариться, буриться, — дощ буде.... Pauli. І. 120.
Збива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зби́тися, зіб’ю́ся, -б’єшся, гл. Сбиваться, сбиться, скучиться, слѣпиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де ти забарилась? У собачинім хвості та в ковтуни збилась. Ном. № 10973. На майдані збилось багацько народу. Стор. МПр. 50. Подме Господь — і льодом стануть води, загуснувши, збиваються у камінь. K. Іов. 82. — на що. Собрать денегъ на что. Збився Пилип і на хату. Мир. Пов. І. 125. Ти на свою худобу тим часом збився б. Г. Барв. 179.
2) Быть сбиваемымъ, сбитымъ, сшибленнымъ. Збий оту грушу з гілки. — Коли ж не збивається!
3) Сбиваться, сбиться; спутаться, ошибиться. Ми збились того сліду, що їхали, та не знать де й опинились. Новомоск. у. (Залюбовск.). — з пантели́ку. Сбиться съ толку. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. Г. Арт. (О. 1861. III. 87).
4) Подниматься, подняться вверхъ. Знов зірвався, збився та й полетів. Федьк. III. 141.
5) Возмущаться, возмутиться, взволноваться. Чоловіка не маю, щоб, як зіб’ється вода, вкинув мене в купальню. Св. І. V. 7. — бу́чі. Подняться шуму, крику, скандалу. Така буча збилася, ща ледві розняли їх. MB. II. 185.
Збуря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. збуритися, -рюся, -ришся, гл. Возмущаться, возмутиться, взбунтоваться. Збурились люде. НВолын. у.
Каламу́титися, -му́чуся, -тишся, гл.
1) Мутиться (о водѣ).
2) Возмущаться, безпокоиться, тревожиться. Каламутиться нарад, почувши від ного таке.
Підбу́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. підбу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Возмущаться, возмутиться (о людяхъ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Возстава́ть, возста́ть = встава́ти, повстава́ти, піднїма́ти ся і д. Возмуща́ться 3 і Возника́ть.

Запропонуйте свій переклад