Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «заимодавец»
Шукати «заимодавец» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Заимода́вец, -да́вица, Заимода́тель, -льница – боргува́льник, боргува́льниця, позича́льник, позича́льниця, (юрид. терм.) позикода́вець (-вця), позикода́виця, (кредитор) віри́тель, віри́телька.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Долг
1) (
заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість;
2) (
обязанность) повинність, обов’язок:
брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися;
быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого;
быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким;
в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір;
в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди);
взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги);
взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг);
взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати;
влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию;
возврат долгов – повернення, повертання боргів;
входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що);
вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів);
выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок;
давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити);
дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання;
дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло;
долг гражданский – громадянський обов’язок;
долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.);
долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.);
долг погашенный – борг сплачений;
жить в долг – жити на позички (у борг, у довг);
забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру;
изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок);
исполнять долг – чинити обов’язок;
накупить в долг – набрати набір, наборг;
не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати;
не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність;
он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого;
отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу;
отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища;
отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати;
отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що;
отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу;
первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед;
поверить в долг – повірити набір;
погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів;
по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність);
покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг);
по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць;
раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти);
расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики);
сложить долг с кого – дарувати кому борг;
считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним;
сомнительные долги – непевні борги;
требовать долг – правити борг (довг, позику);
у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї;
часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос;
человек долга – людина обов’язку;
чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності);
это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша;
я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому;
я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш;
я у вас в большом долгу – я вам багато винен.
[Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Заимодавец – позича́льник, -ка; -вица – позича́льниця, -ці.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Долг
• Брать, взять в долг у кого
– брати, взяти в позику (позикою, у борг, боргом, на віру) у кого; позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого; (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого.
• Быть в долгу у кого
– бути винним (завинити) кому; бути в боргу в кого; заборгувати (задовжити) в кого.
• Быть в долгу у кого, перед кем
– бути зобов’язаним кому, перед ким; (іноді) бути винним перед ким.
• В долгу как в шелку
– по шию (по вуха) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах; боргів [більш] як волосся на голові (в бороді); напозичався — аж нікуди (по саме нікуди).
• Взыскивать, взыскать долг, долги
– стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги).
• Взятый в долг
– позичений (борговий); (про гроші іще) борг (довг).
• Взять за долг что-либо
– стягти (відібрати) за борг (за довг) що; пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пофабували й продали. Кониський.]
• Влезать, влезть
(разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги); загрузати, загрузнути в боргах (у довгах); заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички); (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги); топитися, утопитися в позиках; заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися); набратися по шию.
• То їм же (запорожцям) добре, що є за що пить, а батько з ними так було укачається в довги, що ну!
ЗОЮР.
• Входить, войти в долг, в долги
– запозичатися, напозичатися; заборгувати(ся); задовжуватися, задовжитися; завинуватитися; ще (те саме, що) Влезть в долги. Див. влезать.
• Вылезать из долгов
– вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів).
• Давать, дать, верить, поверить в долг
– давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (іноді визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити). [Не вірять шинкарі горілки. Сл. Гр. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.]
• Дать в долг без отдачи
– дати (позичити) на вічне віддання. [Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. Сл. Гр.]
• Дающий в долг, заимодавец, кредитор
– той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор; повірний; (про лихваря іноді) позичайло.
• Долг не велик, да лежать не велит
– борг не реве, а спати не дає. Пр. Голод морить, а довг крутить. Пр.
• Долг платежом красен
– що винен — віддати повинен. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а за позикою розплатись. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр.
• Жить в долг
– жити на позички (у борг, у довг).
• Изменить своему долгу
– зрадити свою повинність (свій обов’язок).
• Он в долгу не останется
– він винним не залишиться; (перен.) він подякує (віддячить, відплатить); він віть за віть віддасть; він цього не подарує; він не попустить свого.
• Отдать последний долг природе
– умерти; (давн.) віддати богові душу.
• Отдать последний долг умершему
– віддати останню шану небіжчикові; провести до кладовища.
• Отпускать в долг
– боргом (набір, наборг) давати; боргувати.
• Первым долгом
(разг.) – першим ділом; (що)найперше; передусім; насамперед.
• Погашать, погасить долг
– виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати) борги; виплачуватися, виплатитися з боргів.
• По долгу службы
– з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності); виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність).
• Покупать в долг
– брати (іноді купувати) набір (наборг).
• По уши (по горло) в долгах
– по шию (по [самі] вуха, по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах), як у реп’яхах.
• Раздавать, раздать в долг
– розпозичати, розпозичити, порозпозичати; (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти).
• Расплатиться с долгами
– виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги); поквитувати, поквитати борги (позики).
• Считать своим долгом
– уважати за свій обов’язок (своїм обов’язком, за свою повинність); мати за обов’язок; брати (покладати) собі за обов’язок; почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним.
• Требовать долг
– правити борг (довг, позику).
• У него много долгов
– у нього багато боргів (довгів); він має багато боргів (довгів); він багато (геть-то багато) винен; (образн. жарт.) у нього (він має) багато намиста на шиї.
• Чувство долга
– почуття обов’язку; усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності).
• Это не только наш долг, но и обязанность
– це наш обов’язок і повинність наша.
• Я в долгу у кого
– я боржник (винуватець) чий; я винен кому; я завинив кому.
• Я в неоплатном долгу перед вами
– я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш.
• Я у вас в большом долгу
– я вам багато винен.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Позича́льникзаимодавец, кредитор.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Заимодавец, -вица, заимодатель, -ница (кредитор) – позикода́вець (-вця), позикода́виця.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Позича́йло, -ла, ж. Заимодавецъ, кредиторъ; ростовщикъ. К. (Желех.).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Заимода́вецъ, вица, заимода́тель, ница = позича́льник, ця. С. Ж.

Запропонуйте свій переклад