Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «играть»
Шукати «играть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Игра́ть –
1) (во что) гра́ти, гуля́ти в що и в чо́го, (тешиться) гра́тися, ба́витися в що, (в детск. яз.) гра́тоньки, грава́тоньки, гуля́тоньки, гуля́точки. [Гуля́ють у тісно́ї ба́би (Рудч.). Гуля́єте в кре́ймахи? В да́мки гуля́єте, чи ні? (Звин.). Чи ти гра́єш в яко́їсь і́грашки, чи що? – говори́ла Оле́ся (Н.-Лев.). Мо́жна гра́тися, мо́жна бі́гати, бурушка́тися без кінця́ (Васильч.). Круго́м них ба́вилася дітво́ра, дзвінки́м ре́готом сповня́ючи пові́тря (Черкас.)].
• -рать в куклы, в жмурки, в мячик – гуля́ти, гра́тися в ляльки́, в пі́жмурки, в м’яча́.
• -ра́ть в карты, в шахматы – гра́ти, гуля́ти в ка́рти, в ша́хи. [Тро́є вірме́н за́раз-же з бо́ку біля Ма́рка гуля́ють у ка́рти (Грінч.)].
• -ра́ть по большой, по маленькой – гра́ти в вели́ку, в малу́ гру.
• -ра́ть на мелок – на́бір гра́ти.
• -ра́ть в бубнах, в пиках – гра́ти на дзві́нці, на вині́.
• -ра́ть (с) чем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися (з) чим.
• С ним как с огнём -ра́ть – з ним як з огне́м гра́тися, гуля́тися, ба́витися.
• -ра́ть кем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися ким. [Чи буде́ш ним мов пта́шкою гуля́тись, на ни́точці прив’я́жеш для дити́ни? (Куліш). Вона́ чу́ла се́рцем, що Микола́й ті́льки ба́виться не́ю (Гр. Григ.)].
• Судьба -ра́ет людьми – до́ля гра́ється людьми́, жарту́є з людьми́.
• Кошка -ра́ет с котятами – кі́шка гра́ється з кошеня́тами.
• -ра́ет, как кот мышью – гра́ється, як кіт (з) ми́шею.
• -ра́ть с кем (иметь партнёром) – гра́ти, гуля́ти з ким; (тешиться, забавляться) гра́тися, гуля́тися, ба́витися з ким. [З соба́кою уну́чок гра́вся (Шевч.). Вовчи́ця на со́нці з вовченя́тами гра́ється (Рудч.). Ще неда́вно вона́ з ї́ми в ляльки́ гуля́лася, а он тепе́р уже́ по́рається (Грінч.)].
• -ра́ть на бирже – гра́ти на би́ржі.
• -ра́ть на повышение – би́ти на підви́щення;
2) (на музык. инструм. и о них) гра́ти (на що и на чо́му, у що). [Кобза́р чу́тно як гра́є і співа́є про Морозе́нка (М. Вовч.). Бас гуде́, скри́пка гра́є (Номис)].
• -ра́ть на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли – гра́ти на лі́ру (и на лі́рі), на скри́пку (и на скри́пці), на ду́дку (и у ду́дку), на піяні́но (и на піяні́ні), на роя́лі. [Гра́є на лі́ру (Звин.). Сиди́ть кобза́р на моги́лі та на ко́бзі гра́є (Шевч.)];
3) что – гра́ти що.
• -ра́ть кого, чью роль изображать на сцене – гра́ти, удава́ти кого́, чию́ ро́лю. [Він гра́є Га́млета (Крим.). Жіно́к на теа́трі (гре́цькім) удава́ли теж чоловіки́ (Єфр.). І що-найпишні́шії да́ми з придво́рних вдава́ли на сце́ні субре́ток мото́рних, щоб сла́ви і вті́хи зажи́ть (Л. Укр.)].
• -ра́ть роль чего – гра́ти, (исполнять) відіграва́ти, відбува́ти ро́лю чого́.
• Это не -ра́ет роли – це не гра́є ро́лі, це не ма́є ваги́.
• -ра́ть главную или руководящую роль, -ра́ть первую скрипку (переносно) – пе́ршу скри́пку гра́ти, пе́ред ве́сти́ в чо́му. [В Ки́їві знайшо́в Шевче́нко ці́лу вже грома́ду ентузіясти́чної мо́лоди, між яко́ю пе́ред вели́ Костома́ров та Кулі́ш (Єфр.)].
• -ра́ть значительную, выдающуюся роль – чима́ло, бага́то ва́жити (в чо́му).
• -ра́ть свадьбу – справля́ти весі́лля. [Одно́ї неді́лі справля́ли весі́лля На́стине з Петро́м, дру́гої вінча́ли Гна́та (Коцюб.)];
4) (об игре света, красок, лица) гра́ти (чим), міни́тися (чим). [Не́бо гра́є уся́кими ба́рвами (Коцюб.). По той бік Ро́сі гра́ла зірни́ця (Н.-Лев.). На уста́х під чо́рним ву́сом гра́ла усмі́шка (Коцюб.)].
• Солнце -ра́ет на Пасху – со́нце гра́є, мі́ниться на Вели́кдень.
• Шампанское -ра́ет в бокале – шампа́нське гра́є в ке́ліху.
• Румянец -ра́ет – рум’я́нець гра́є, мі́ниться. [В обо́х на щока́х мі́ниться невгаси́мою купи́нкою рум’я́нець (Васильч.)];
5) (бродить) гра́ти, шумува́ти, мусува́ти, (только переносно) буя́ти. [Чи не той то хміль, що у пи́ві гра́є? (АД.). Мед вже поча́в у бо́чці гра́ти (Сл. Гр.)].
• Молодая кровь -ра́ет – молода́, юна́цька кров гра́є, буя́є, шуму́є. [Бо то не кров юна́цька в ме́не гра́є (Грінч.)].
• Волна -ра́ет – хви́ля гра́є.
• Игра́я, Игра́ючи (шутя) – гуля́ючи(сь), заі́грашки[у].
• Это -ючи сделать можно – це гуля́ючи(сь), заі́грашки[у] зроби́ти мо́жна.
• И́гранный – гра́ний, гу́ляний.
Бе́гло – побі́жно, нашвидку́; (читать, играть) шви́дко чита́ти, шв. гра́ти.
Болва́н –
1) бовва́н, и́дол;
2) коло́да, оцу́пок;
3) (болван для выправления шляп, корсетов и т. п.) бовване́ць, буване́ць (р. -нця́);
4) (о человеке) балаба́н, бевзь, бе́взень (р. -зня), дурни́ло, бо́вдур, ло́бур (р. -ра), йо́лоп, штурпа́к, на́довбень, идоля́ка.
• Стоит, как болва́н – стирчи́ть мов бо́вдур.
• Играть с болва́ном (в карты) – гуля́ти (в ка́рти) з дідко́м (з ду́рнем).
Бренча́ть –
1) см. Бря́ка́ть;
2) (дергать за струну, наигрывать, плохо играть на струн. инстр.) бри́нькати, трю́мкати.
Городо́к –
1) см. Го́род;
2) городки́ (игра) (с)краклі́ (р. -лі́в), краглі́ (р. -і́в).
• Играть в -ки́ – гуля́ти у краклі́.
Дура́к –
1) ду́рень (р. -ня), дурни́й (р. -но́го) [З ду́рнем зчепи́тися – ду́рнем зроби́тися = с дурако́м свяжись – сам дурако́м будешь], (вежливо) недо́ум, (дурачёк) ду́рник, дурня́к, (олух) ду́рбас, ду́рас, йо́лоп, кеп, (глупыш) бла́зень (р. -зня), (болван) те́лепень (р. -пня), дурма́н, тума́н; ув.-презр. – дури́ло (м. р.), дурни́ло, дурба́ (м. р.) дурби́ло (ж. р.); соб. дурачьё́ – ду́рні (р. -нів), дурно́та, дурне́ча (р. -чі) (ж. р.) дурня́ччя (ср.). [От сліпа́ дурно́та. Сиди́ть там самі́сінька дурне́ча].
• Набитый, отпетый дура́к, кругом -ра́к – ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний, вели́кий ду́рень, дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па.
• Непроходимый дура́к – несосвіте́нний ду́рень.
• Я тебе не дура́к – я тобі́ не ду́рень, (гал.) я не твій ду́рень.
• Не дура́к – не ду́рень [Ви́пити й сам він був не ду́рень (Кул.)], не гвіздко́м у ті́м’я би́тий (Кониськ.).
• Называть, -звать кого -ко́м – ду́рня загина́ти (сов. загна́ти) кому́, дурня́ти кого́, ви́дурняти, ду́ркати. [Він тебе́ ви́дурняє та й по всьо́му].
• Считать -ко́м – вважа́ти за ду́рня, (зап.) дурни́м кла́сти.
• Оставить в дурака́х – поши́ти в ду́рні, завда́ти ду́рня кому́.
• Остаться в -ка́х – поши́тися в ду́рні, ду́рнем убра́тися, набра́ти в халя́ви, вско́чити;
2) (шут) ду́рник, сміха́ч, смішня́к, сміхови́нець (р. -нця), бла́зень (р. -зня), блазню́к, штука́р (р. -ря́). [Строка́та ша́пка бла́зня (Л. Укр.)].
• Дурака́ валять – ду́рня (ду́рника) стро́їти, ду́рня кле́їти, дурникува́ти, штука́рити, шту́ки викида́ти, сміхови́ни запуска́ти;
3) дура(ч)ки́ (род карт. игры) – ду́рень (р. -рня), (зап.) кеп.
• Играть в -ки́ – гуля́ти (гра́ти) в ду́рня, в ке́па.
• Игра в -ки́ – гра в ду́рня, в ке́па.
Ду́ться –
1) (надуваться) ду́тися, (дму́ся, дме́шся,), надима́тися, сов. наду́тися (надму́ся, -дме́шся). [А жа́ба дме́ться, дме́ться (Гліб.)];
2) (сердиться молча) ду́тися, ду́ти [Пе́вно, він і до́сі дме́ться. Він на те́бе дме (Мирн.)], су́питися, (полон.) дуса́тися [Він нала́яв, то вона́ й дуса́ється тепе́р (Звиног.)], (иронически) мурмо́ситися, гу́би копи́лити;
3) (гордиться, спесивиться) ду́тися [Бага́тая, губа́тая, вона́ к чо́рту дме́ться], пи́зитися, пиндю́читися;
4) (играть в карты) в ка́рти тну́тися, рі́затися.
• Проду́ться – програ́тися, спекти́ся, (всі) кеше́ні ви́дмухати.
Жа́рить –
1) прягти́ (-жу́, -жеш), пря́жити, сма́жити, шква́рити, пекти́; (на жиру) сма́жити, шква́рити. [Прягти́ (пря́жити, сма́жити) яє́шню. Пря́жити (прягти́) горо́х. Пекти́ карто́плю в гра́ні. Пря́жуть са́ло на вогні́, на шпи́чку настроми́вши. Сма́жити ри́бу]; (жарко топить) жа́рити. [Жа́рять у пе́чах].
• Жа́рить (вм. топить) молоко – прягти́ (пря́жити) молоко́.
• Жа́реное (топлёное) молоко – пря́жене молоко́. См. Топи́ть; (о солнце: сильно греть) – жа́рити, пекти́, пали́ти, пря́[а́]жити, смали́ти. [Як підняло́ся со́нечко, що-то вже жа́рило (Квітка). Со́нечко пече́, мов огне́м пря́жить (Фр.)];
2) (употребл. вместо многих глаголов для выражения усиленного действия: бить, хлестать, мчаться, тараторить, отплясывать, играть, резаться в карты, палить, стрелять и т. п.) жа́рити, шква́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти, тя́ти і ин. См. ещё Колоти́ть, Дуба́сить, Тузи́ть, Мча́ться, Тарато́рить и т. п. [Взяли́-ж вони́ жа́рити ді́да поліня́кою. Дава́й його́ шква́рити по спи́ні. Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (спешишь). А ну, но́ги на пле́чі та й чухра́й. Він по-по́льськи так і че́ше. Музи́ка шква́рить (че́ше, тне). Ці́лу дни́ну в ка́рти смали́ли (дулись). А він усе́ сма́лить та й сма́лить вишні́вку. З гарма́т жа́рять (чи́стять, гатя́ть)].
Жгут –
1) (витушка) джгут (жгут); ум. джгуто́к (р. -тка́);
2) (игра) джгут. [Гра в джгута́. Гуля́ти в джгута́ – играть в жгут].
• Жгут соломы, травы, сена – скру́тень (р. -тня) (скру́тіль, р. -іля) соло́ми, трави́, сі́на, ві́хоть (р. -хтя) соло́ми, трави́, сі́на, жмут;
3) (мишурные шнурки у мундира вместо погон) фиті́ль, мн. фитілі́. [Тужу́рка з фо́рменними фитіля́ми на пле́чах].
Заи́грывать, заигра́ть –
1) заграва́ти, загра́ти. [Музи́ки загра́ли. Со́нечко загра́ло].
• -ть кого – переграва́ти, перегра́ти кого́. [Він на скри́пці усі́х переграє́ (заигрывает)];
2) -вать с кем – (шутить) жартува́ти з ким, (возиться) ми́зкатися з ким, (ухаживая) жениха́тися до ко́го, (шалить) жирува́ти з ким, (подделываться) заграва́ти з ким, лабу́знитися до ко́го. [Чи з ким и́ншим ми́зкаєшся з нудьги́ та з похмі́лля? (Шевч.). Юзефо́вич заграва́в з украї́нством (Крим.). Загни́біді ки́нулася в вічі Христи́нина вро́да, і вік поча́в лабу́знитись до не́ї (Мирн.)]. См. Игра́ть.
Зернь –
1) (зерновой хлеб) збі́жжя, пашня́, пашни́ця;
2) (игра) зерногра́.
• Играть в -нь – зернува́тися.
Значи́тельный –
1) (по размеру) значни́й, пова́жний, чима́лий, вели́кий. [Значна́ части́на селя́нства. На ву́лиці зібра́вся чима́лий гурт робітникі́в (Черкас.)].
• -ное большинство – значна́ бі́льшість.
• -ная сумма – значна́ (чима́ла) су́ма.
• В -ной степени – вели́кою мі́рою, в значні́й мі́рі. [Ду́мка Лунача́рського вели́кою мі́рою опра́вдана (Єфр.)];
2) (имеющий значение, вес) значни́й, пова́жний, ва́жний, важли́вий. [Цей а́втор зана́дто значна́ в нас по́стать (Грінч.). Мав яку́сь значну́ поса́ду (Черкас.). Деклара́ція хоч нічо́го значно́го і видатно́го й не знамену́є, але заслуго́вує все-таки ува́ги (Н. Рада). На пе́рший по́гляд ці неоргані́чні по́милки та дефе́кти видаю́ться таки́ми пова́жними, що… (Ніков.)].
• Играть -ную роль в обществе – бага́то ва́жити в громадя́нстві (в грома́ді, в товари́стві);
3) (выразительный) значу́щий, значли́вий, вимо́вний.
• -ный взгляд – вимо́вний, вирази́стий по́гляд.
И́грывать, см. Игра́ть.
Ка́рта –
1) (игральная) ка́рта, мн. ка́рти (р. карт).
• Рубашка -ты – соро́чка на ка́рті, спи́нка ка́рти.
• Игральные -ты – ка́рти, гра́льні ка́рти, ка́рти до гри.
• -та бита! – уби́та! ка́рта вби́та!
• Бить, крыть -ту – би́ти, кри́ти ка́рту.
• Биться, дуться в -ты – рі́затися, тну́тися в ка́рти.
• Всё на одну -ту поставить – поста́вити все на одну́ ка́рту.
• Ставить на -ту что – кла́сти на ка́рту що; (переносно) ва́жити чим.
• Гадать на -тах – ворожи́ти на ка́ртах (ка́ртами).
• Играть в -ты – гра́ти, загра́ти, гуля́ти, згуля́ти в ка́рти.
• Колода карт – коло́да (карт), тас (-су).
• Открывать перед кем свои -ты – виклада́ти перед ким свої́ ка́рти (на стіл).
• Передёргивать -ты – пересми́кувати (сов. пересмикну́ти) ка́рти.
• Раскладывать -ты – розкида́ти, розклада́ти ка́рти.
• Сдавать -ты – роздава́ти, розда́ти, пороздава́ти, діли́ти, поділи́ти ка́рти.
• Смешать кому все -ты – поплу́тати кому́ всі ка́рти; (перен.) спаску́дити кому́ всю обі́дню.
• Тасовать -ты – тасува́ти, масти́ти, талірува́ти ка́рти.
• Ходить с -ты – іти́, піти́ ка́ртою.
• В чужих -тах ночует – з нога́ми в чужі́ ка́рти лі́зе;
2) (геогр.-топогр.) ма́па, ка́рта. [Пока́зує лях на ма́пі По́льщу москале́ві (Рудан.)].
• Географическая -та Украины – географі́чна ма́па Украї́ни.
• -та военных действий – ма́па (ка́рта) воє́нних (військо́вих) опера́цій.
• -та железных дорог – ма́па (ка́рта) залізни́ць.
• -та полушарий – ма́па півку́ль земни́х.
• -та звездного неба – ма́па (ка́рта) зо́ряного не́ба.
• Плоская морская -та – ма́па (ка́рта) морська́ пло́ска.
• -та географических открытий – ма́па (ка́рта) географі́чних відкри́ть.
• -та (таблица) развития индустрии – ма́па (ка́рта) ро́звитку промисло́вости.
• -та стенная – стінна́ ма́па;
3) (ресторанная) ка́рта, ка́ртка, спис (-су), меню́ (нескл.).
• -та кушаний – спис (ка́рта) страв.
• Обед по -те – обі́д з ка́рти, з ка́ртки.
Коле́чко –
1) (носимое на пальце) обру́чка, каблу́чка, обіде́ць (-дця́), (перстенёк) пе́рсник, персте́ник (-ка), персте́ничок (-чка).
• Играть в -ко – гуля́ти, гра́ти(ся) в пе́рсня;
2) кільце́, ко́лечко; (звено) ла́нка.
• -чко колбасы – кі́льце́ ковбаси́.
• Волосы -ками – воло́сся ку́чериками, завито́чками.
Коме́дия –
1) (литер. произв.) коме́дія.
• -дия в трёх действиях – коме́дія на три ді́ї.
• Кукольная -дия –
а) верте́п, лялько́ва коме́дія;
б) (переносно) дешеве́нька коме́дія.
• Писать -дии – писа́ти, (составлять) склада́ти коме́дії;
2) (театр) коме́дія.
• Поехали в -дию – пої́хали до коме́дії;
3) (переносно: комичность) коме́дія, куме́дія. [Пита́єшся, що те́ або те́ сло́во зна́чить, – таке́ ча́сом одмо́влять! куме́дія бува́! (Грінч.). Ну, й куме́дія! (Звин.)].
• Вышла целая -дия – тра́пилася, ста́лася ці́ла коме́дія.
• Человеческая -дия – лю́дська коме́дія.
• Ломать, играть -дию – удава́ти, виробля́ти, роби́ти, (вульг.) приставля́ти коме́дію.
• Сыграть с кем -дию – уда́ти шту́ку кому́, з ким;
4) (забавный случай) ко[у]ме́дія, чудасі́я; сміхота́. [Скупа́ємось в оде́жі всі заразо́м. Ви́йде ду́же оригіна́льна чудасі́я (Н.-Лев.). Та тут чудасі́я, мосьпа́не! (Гоголь). Чи́ста сміхота́! (Звин.)].
• Просто -дия с ним – чи́ста коме́дія з ним.
• -дия да и только – чудасі́я (куме́дія) та й го́ді!
• Вот так -дия – от так чудасі́я (куме́дія)!
• Какая -дия вышла при этом – що за чудасі́я (куме́дія) ви́йшла з тим!
Кость –
1) (анат.) кість (р. ко́сти, тв. кі́стю, мн. ко́сті), кі́стка, масла́к, (соб.) масла́ччя. [Ой поби́в-потрощи́в мені́ ко́сті (Пісня). Застуди́лася – у кістка́х кру́тить (М. Грінч.). Брати́ гри́злися за ту́ю ба́тьківщину як соба́ки за масла́к (Грінч.). В одно́го па́на, ка́жуть, є таки́й мертв’я́к, що без шку́ри і без мня́са, саме́ масла́ччя (Сл. Гр.)].
• Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) – суре́ля.
• Кость плечевая – ці́вка.
• Кость голенная – гомі́лка.
• Ко́сти плесневые – плесна́.
• Кость пальца (фаланга) – челено́к (-нка́), маслачо́к (-чка́).
• Кость на спине у красной рыбы – ска́ба.
• Кость слоновая (в изделиях) – слоно́ва кі́стка, слоні́вка.
• Твёрдый как кость – тверди́й як кі́стка, око́стуватий. [Око́стувате де́рево – соки́ра відска́кує (Вас.)].
• Кожа да ко́сти – самі́ кістки́ та шку́ра; сама́ снасть. [Не їсть хло́пець, схуд, сама́ снасть (Звин.)].
• У него только кожа да -сти – у йо́го самі́ кістки́ та шку́ра, у йо́го ко́сті обтягну́ло.
• Промокнуть до -сте́й – змо́кнути до рубця́, до ру́бчика.
• Промёрзнуть до -сте́й – задубі́ти, закля́кнути.
• Проникнуться чем-л. до мозга -сте́й – перейня́тись чим до оста́нньої волоси́нки. [До оста́нньої волоси́нки пере́йняті вузе́ньким дрібни́м міща́нством (Єфр.)].
• До мозга -сте́й – до са́мого шпи́ку, до сами́х кісто́к, до само́ї ко́сти.
• Кость от -сте́й – кість од ко́сти.
• Лечь -стьми́ – голово́ю накла́сти, кістьми́ полягти́.
• Белая -сть – па́нська (бі́ла) кі́стка.
• С -те́й – ски́нути (з рахівни́ці).
• На -сти – доки́нути (на рахівни́ці).
• Пересчитать кому -сти – полічи́ти кому́ ре́бра.
• Загоню туда, куда ворон -сте́й не занесёт – туди́ зажену́, куди́ во́рон і кі́стки не занесе́ (не зано́сив).
• Пар -сте́й не ломит – па́ра па́рить, а не лама́є.
• Язык без -сте́й – язи́к без кісто́к (то й ме́ле);
2) (игральная) кість (р. ко́сти).
• Играть в -сти – гра́ти (гуля́ти) в ко́сті. [Програ́в чума́к вози́ й во́ли в ко́сті (Пісня)].
• Игрок в -сти – костя́р (-ра́), кости́р (-ря́), кости́рник, кости́ря (м. р.).
Ку́кла – ля́ля, ля́лька.
• Играть в -лы – гра́тися (гуля́ти(ся)) в ляльки́. Чортова -ла! – ді́дькова личи́на!
Лапта́ (ракета или палка, которой бьют мяч, и самая игра) – ги́лка.
• Играть в -ту́ – гра́тися (гуля́ти) в ги́лки.
• -та́ беговая – тікна́ ги́лка.
Лист –
1) (растения) лист (-та́), (чаще) листо́к (-тка́). [Тремти́ть на гі́лці замертві́лій, як сирота́, оста́нній лист (М. Стариц.). Морфоло́гія листка́ (Beta vulg.)].
• -тья и лист (соб.) – ли́стя (-тя, ср. р.), лист (-ту), (реже) листки́, листи́ (-і́в). [Ли́стя пожо́вкле вітри́ рознесли́ (Шевч.). Як розве́рнеться на ве́сну лист (Номис). Листки́ широ́кого лата́ття по воді́ (Н.-Лев.)].
• Простой, черешковый лист – листо́к про́стий, листо́к з ні́жкою.
• -тья прицветники – листки́-при́цвітки (-ків).
• -тья опадают – ли́стя (лист) о(б)пада́є, обліта́є. [З верби́ ли́стя опада́є (Чуб. III)].
• Свернуть -тья – згорну́ти ли́стя, (образно) загорну́тися, (зап.) завину́тися. [Завину́лася кали́нонька, та й не розпука́є (Рудан.)].
• С большими -тами – листа́тий, ум.-ласк. листа́тенький. [Клен листа́тий, та розло́гий (Кониськ.). Люби́сток листа́тенький (Мил.)].
• Пристал, как банный лист – прили́п, як ше́вська смола́ (Приказка).
• Дрожит, как осиновый лист – тру́ситься як на ножі́, тремти́ть як оси́ка.
• Стань передо мной, как лист перед травой – стань передо мно́ю, як лист перед траво́ю.
• Александрийский лист, Cassia lenitiva – се́нес (-су).
• Царёв лист, бот. Trientalis europaea L. – ордина́рник (-ка);
2) (бумаги, книги) а́ркуш (-ша). [Куплю́ папе́ру а́ркуш і зроблю́ тоне́ньку кни́жечку (Шевч.)].
• Заглавный, титульный лист – титу́льна сторі́нка, титу́льна ка́ртка.
• Печатный лист – друко́ваний а́ркуш.
• Книга в лист, в четвёртую долю -та́ и т. п., см. Кни́га 1.
• Книга в -та́х – кни́жка в а́ркушах, незброшуро́вана (неопра́влена) кни́жка.
• Книга в десять печатных -то́в – кни́жка на де́сять друко́ваних а́ркушів.
• Читать книжку в 52 -та́ – гра́ти (гуля́ти) в ка́рти; ті́шитися (ба́витися) тіє́ю коло́дою, що півсо́тні листкі́в ма́є та ще па́ру;
3) (документ) лист (-та́), листо́к (-тка́).
• Вводный лист – ув’я́зчий лист.
• Исполнительный лист – викона́вчий лист.
• Окладной лист – податко́вий лист, лист до опла́ти.
• Открытый лист – відкри́тий лист; (подорожная) подоро́жня (-ні).
• Охранный лист – охоро́нний лист.
• Подписной лист – підписни́й лист.
• Похвальный лист – похва́льний лист.
• Скорбный лист – неду́жний лист.
• Торговый лист – лист прилю́дного то́ргу;
4) муз. Петь, играть с -та́ – співа́ти, гра́ти з пе́ршого чита́ння;
5) (металла, стекла) лист (-та).
• Лист железа, меди, стекла – лист залі́за, мі́ди, скла.
• Железный, котельный лист – залі́зний, каза́нний лист;
6) кулин., см. I. Про́тивень.
Лоды́жка, Лоды́га –
1) анат. malleolus – кі́сточка, щи́колодка, коло́дочка, (редко) кі́стка. [Пи́лу було́ по са́мі кістки́ (Свидн.)];
2) (бабка) па́ця.
• Играть в -ки – гра́ти (гуля́ти) в па́ці. [Не дає́ у неді́лю в па́ці гра́ти (Л. Укр.)];
3) (коленчатый шарнир) колі́но;
4) техн. – вальни́ця, см. Подши́пник;
5) (инстр. для резки гаек) гайкорі́з (-рі́за); срв. Ме́тчик.
Лото́ – ло́то́ (неполноскл. твор. -то́м).
• Играть в -то – гра́ти (гуля́ти) в ло́то́.
Лоша́дка – ко́ник (-ка), коня́чка, (детск.) ко́ся, ко́ська. [До́брих ко́ників па́ру купи́в на я́рмарку (Київщ.)].
• Играть в -ки – гра́тися (гуля́ти) в ко́ні.
Лю́тня – лю́тня (-ні). [Стру́ни лю́тні, ві́щі стру́ни, си́пте і́скри золоті́ (Вороний)].
• Играть на -не – гра́ти на лю́тні (и на лю́тню).
Ма́ленький – мали́й, мале́нький, мане́нький, дрібни́й, дрібне́нький, невели́кий, невели́чкий. [З мало́ї і́скри вели́кий ого́нь бува́є (Номис.). Голова́ вели́ка, а ша́почка мале́нька (М. Вовч.). Заганя́ла дрібні́ пташки́ до бо́ру (Пісня). Жі́нка мане́нька, короте́сенька (М. Вовч.). Одна́ ті́льки дрібне́нька ува́га (Грінч.). Сини́ мої́ невели́кі, нерозу́мні ді́ти (Шевч.). Тече́ рі́чка невели́чка (Пісня)].
• Вот такой -кий – отаки́й мале́нький (дрібне́нький), ті́ленький, отті́ленький, тіле́сенький, оттіле́сенький.
• -кий ребёнок, -кие дети – мала́ (мале́нька) дити́на, мале́нькі, дрібні́ (дрібне́нькі) ді́ти. [Хто зна, як би прожила́ з дрібни́ми ді́тьми (Л. Укр.). Ви мене́ посироти́ли і дрібне́нькі ді́ти (Милорад.)].
• -кие ручки – мале́нькі (мане́нькі, мале́сенькі) ру́чки (ру́чечки), малі́ (дрібні́, дрібне́нькі) рученя́та, ручи́ці.
• -кий да удаленький – мале́нький та сміле́нький.
• -кая птичка, да ноготок остёр – мала́ і́скра, а по́ле спа́лить.
• Когда был -ким – як був мали́м (мале́ньким), мали́м, мале́ньким бу́вши.
• Вести себя как -кий, уподобиться -кому – зма́литися, ума́литися. [Ото зма́лилася – зазмага́лася з дити́ною (Харк.)].
• -кого роста – мале́нький (мали́й, низьки́й) на зріст, малоро́слий, низькоро́слий.
• -кая лошадь – мале́нький (невели́чкий) ко́ник.
• -кое состояние – невели́чкі гро́ші, грошеня́та.
• -кий доход – невели́кий прибу́ток.
• Играть по -кой – гра́ти на малі́ гро́ші. См. ещё Малё́хонький, Малё́шенький.
Мело́к – кре́йдка, (кусок) гру́дка кре́йди, (палочка) па́личка, (заострённая) ш[с]пи́чка кре́йди. [Краве́ць позначи́в кре́йдкою, де ті́сно (Звин.). Га́лицька стати́стика пи́шеться подві́йною кре́йдкою: для пані́в одно́ю, для селя́н дру́гою (Навроцьк.)].
• Играть на -лок – гра́ти на за́пис.
Молча́нка – мовча́нка, мовча́н (-на́), мовчу́к (-ка́), мовчо́к (-чка́).
• Играть в -ку – у мовчана́ (у мо́вча́нку) гра́ти(ся); упе́рто мовча́ти. [Дава́йте гра́тись у мовчана́ (Сл. Ум.)].
Мяч – м’яч (-ча́), (вообще круглый ком) опу́ка. [Полети́ш, як м’яч (Номис). Як м’ячі́, ку́лі ло́влять (Манжура). Шибону́ла в йо́го опу́кою, хло́пець похопи́в та пусти́в до не́ї (М. Вовч.). Покоти́лася по схі́дцях нена́че опу́ка (Н.-Лев.). Кі́бчик опу́кою пусти́вся на зе́млю (Мирн.)].
• Резиновый мяч – гу́мовий м’яч.
• Играть в мяч – гуля́ти(ся) в м’яча́, в м’яча́ (в опу́ку, м’яче́м, опу́кою) перекида́тися. [Хо́чете в опу́ку перкида́тись? (М. Вовч.)].
• Подавать мяч (при игре в лапту) – гили́ти. [Хто пе́рший гили́тиме? (Звин.)].
• Пятнать -чо́м – ма́зати, ква́цати.
• Бросать как мяч – ки́дати (шиба́ти, шви́рга́ти) мов (як) м’яч (опу́ку).
• Отскакивать как мяч – м’яче́м (опу́кою) или мов (як) м’яч (опу́ка) відска́кувати. [Як та опу́ка від скали́ відска́кує (Франко)].
• Свернуться -чо́м – зібга́тися ве́рчика (клубо́чком, лиси́чкою).
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Наслы́шка – чу́тка (-ки) и (мн.) чутки́ (-то́к), погові́р (-во́ру).
• По -ке – з чу́тки, з чуто́к, як від люде́й чув (чу́ла, чу́ли), з лю́дського погово́ру. [Ви́дко, що й Плато́н і Діоге́н лиши́лися для Хафи́за відо́мі хіба́ з чу́тки, та й край (Крим.)].
• Говорю об этом только по -ке – кажу́ (говорю́) про (за) це ті́льки з чуто́к (так, як від люде́й чув).
• Рассказы по -ке – оповіда́ння з лю́дського пере́казу (з лю́дської поголо́ски, з чуто́к).
• Петь, играть по -ке – співа́ти, гра́ти з го́лосу (на слух).
Не́чет и Нечё́тка – непари́сте (непа́рне) число́, непа́ра; (в игре) ли́шка. [Чи чіт, чи ли́шка? (Номис)].
• Играть в чёт и -чет – гра́ти (гуля́ти) в чіт чи ли́шку.
Но́та –
1) муз. – но́та. [В повсякде́нній му́зиці (мі́ста) вчува́лись які́сь нові́ но́ти (Кирил.)].
• -ты –
а) но́ти (р. нот);
б) (записанные или отпечатанные) но́ти.
• Брать, взять -ту – бра́ти (виво́дити), взя́ти (ви́вести) но́ту. [Чудо́ву но́ту, ви́вів (Яворн.)].
• Брать, взять высокую -ту – бра́ти, взя́ти висо́ку но́ту, бра́ти, взя́ти горо́ю, заво́дити, заве́сти́ вго́ру. [Як заведе́ оце́ він вго́ру, то… (Яворн.)].
• Играть, петь по -там – гра́ти, співа́ти по но́тах.
• Разыгрывать, разыграть, как по -там – роз[від]грава́ти, роз[від]гра́ти як по но́тах.
• Класть, положить на -ты что – заво́дити, заве́сти́ в но́ти що, кла́сти, покла́сти на но́ти що;
2) (дипломатическая) но́та. [Но́та Радя́нського уря́ду спра́вила скрізь за кордо́ном вели́ке вра́ження (Пр. Правда)];
3) (заметка) нота́тка.
Орля́нка (игра) – орля́нка.
• Играть в -ку – гуля́ти в орля́нку.
Отлива́ть, отли́ть –
1) чего, откуда (отбавить) – відлива́ти, відли́ти (віділлю́, -ллє́ш), віділля́ти, надлива́ти, надли́ти, наділля́ти чого́ зві́дки, від[над]сипа́ти, від[над]си́пати чого́.
• -ли́ть воды из стакана – надли́ти (наділля́ти) води́ з шкля́нки.
• -ле́й мне немного своих чернил – надли́й мені́ тро́хи свого́ чорни́ла.
• -лей супу – відси́п ю́шки;
2) (воду, судно) відлива́ти, відли́ти;
3) кого (для приведения в чувство) – відлива́ти, відли́ти. [Ста́ли ді́вчину водо́ю відлива́ти];
4) (из металла) вилива́ти, ви́лити (ви́ллю, ви́ллєш), зли́ти, топи́ти, стопи́ти, (гал.) си́пати, усипа́ти, у[з]си́пати що з чо́го.
• -ва́ть пушки, статуи, колокола, свечи – вилива́ти гарма́ти, ста́туї, дзво́ни, свічки́.
• -ва́ть воск (гадая) – вилива́ти во́ском;
5) (играть разноцв. блеском) відбива́ти(ся), відби́ти(ся) чим, міни́тися чим; у що (в рі́зні ко́льори), вили́скувати, поли́скуватись, мигті́ти.
• Эта материя -ва́ет в красный цвет – ця мате́рія відбива́є (мі́ниться) черво́но, или ця мате́рія мі́ниться черво́ним ко́льором, у черво́ний ко́лі[ьо]р, или ця мате́рія вили́скує (мигти́ть) черво́но.
• Где-нибудь колокол -ва́ют (о вздорной молве) – десь дзвін вели́кий ллють (Ном.).
• Отли́тый – відли́тий, надли́тий, надси́паний, ви́литий, зли́тий. [Як з кри́ці (стали) з[ви́]ли́тий].
Перебо́рочка, см. Перебо́рка 2.
• Играть в -чку – пу́чками перебира́ти.
Пи́ки (масть в картах) – вино́, мн. ви́на. [Ко́зирі не йду́ть, а саме́ вино́].
• Играть в -ках – гра́ти на ви́нах.
• Выйти в -ку – піти́ з вина́.
При́ма, муз. –
1) при́ма, пе́рвина, пе́рший го́лос.
• Играть, петь -мой – первува́ти, гра́ти, співа́ти пе́ршого;
2) при́ма, пе́рша скри́пка;
3) при́ма, струна́ la.
Пря́тки, Пря́танки (игра) – хо́ванки, схо́ванки.
• Играть в -ки – гуля́ти в (с)хо́ванки.
Пусты́шка –
1) см. Пустельга́ 3.
• Человек -шка – пустоб’я́ха.
• Похлёбка -шка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка.
• Играть в карты в -шки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей;
2) дурни́ця; см. Пустя́к.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Большой – великий, немалий, чималий, численний, важливий, видатний, визначний, сильний, (взрослый) здоровий;
• без больших усилий – без великих зусиль;
• большая буква – велика буква;
• большая дорога не стоит – шлях не спить (не гуляє);
• большая (крупная) шишка (о ком) – велике цабе; [велика] цяця (птиця);
• большая просьба – велике (уклінне) прохання;
• большие – старші; великі; дорослі; здорові;
• большие трудности – великі труднощі;
• большое дело! – (ирон.) велике діло!, подумаєш!;
• большое спасибо – дуже (вельми) дякую;
• большой палец – великий палець;
• большому кораблю большое и плаванье – великому кораблеві – велике плавання (Пр.); великому возові (кораблеві) велика й дорога (Пр.); великому велика й яма (Пр.); більшому більше й треба (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві (Пр.);
• делать большие глаза – робити великі очі; (эмоц.) витріщатися; (разг.) дивитися виторопнем;
• довольно большой (изрядный, порядочный) – чималий, чималенький; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий;
• жить на большую ногу – жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико;
• за большим погонишься, малое потеряешь – за більшим поженись, то й того рішись (Пр.);
• задачи большой важности – завдання великої (чималої) ваги;
• играть большую роль – чимало, багато важити; відігравати велику роль;
• из большой тучи малая капля – з великої хмари та малий дощ [буває]; велика хмара, та малий дощ;
• иметь большое значение (большой вес) – мати велике значення (велику вагу); багато важити;
• иметь большое распространение – бути дуже поширеним;
• на большой [палец] – такий, що ну; дуже добрий, (нареч.) дуже добре;
• не большая хитрость – не велика мудрість;
• не большой руки – не аж такий;
• от большого ума (ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру;
• по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи;
• представляющий большой интерес – дуже цікавий;
• самое большое если – од сили;
• с большим вниманием – дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою;
• с большим трудом – на превелику (через велику) силу; силу-в-силу; з великими труднощами; ледве; ледь; на превелику силу; ледве-ледве;
• с большим удовольствием – залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою);
• слишком большой – завеликий;
• это ещё большой вопрос – це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано;
• это здесь в большом ходу, в большом употреблении – це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться).
[А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом іде, то йде (Вовчок). З великого розуму у дур заходить (Пр.). Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-в-силу п’ятдесят умелю (Номис). Велике дерево в гурті не росте (Пр.). Сніги сильні. Сильна вода. Ти вже не маленька, а здорова дівчина. Чимала хата. Чимала сім’я. Величенький млин (АС)] Обговорення статті
Вживую –
1) нажи́во, (лично) особисто, (непосредствованно) безпосередньо;
2) (наглядно) наочно, (своими глазами) на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто:
• играть вживую – грати наживо;
• увидеть вживую – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
• услышать вживую – почути наживо.
[В українську мову саме у значенні «пряме ввімкнення», «безпосереднє виконання» термін «наживо» запровадили на пріснопам’ятному «Радіо Столиці»…, яке вело у Києві мовлення в 1997 – 98 роках і було першою ефемкою, що надавала посилену підтримку вітчизняним сучасним піснярам штибу «ВВ», «Тартак», «Гайдамаки», «Мотор’ролла», «ТНМК», «Мандри», «Океан Ельзи»… та багатьом-багатьом іншим (Юрко Зелений). навиліт. навишкір. напрочуд. наживо. аби щось важити… для тебе важити. померти на ніч — ожити зранку в мрійливо-холодну байдужу Мар’янку (Мар’яна Невиліковна). — Пробачте, брате Анрі, — мовив Зенон, — мені справді дуже втішно бачити Вас наживо, але ж маю остерігатися докучливих (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)]. Обговорення статті
Козёл –
1) козел, (животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́;
2) (о глупом человеке) цап, кзел;
3) (козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра;
4) (ворот) ручни́й ко́ло́ворот;
5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка;
6) (спорт.) козел:
• взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну);
• дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом;
• доить козла́ – мочитися;
• забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла;
• козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло;
• козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти;
• от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.);
• прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап;
• пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.);
• пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па;
• стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
[Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє]. Обговорення статті
Пустышка, пустушка –
1) (пустой, ничтожный человек) шели́хвіст, пустоб’я́ка, пустоб’я́ха;
2) дурни́ця, (ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (умен.) дурни́чка, дрібни́чка;
3) (предмет с пустотой внутри) порожня́к;
4) (резиновая соска для грудного ребёнка) (рус.) со́ска, пи́пка, мізю́к, смочо́к, ду́рник;
5) (пустая бумажка, пустой билетик в жеребьёвке, лотерее) порожня́к:
• играть в карты в пустышки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей;
• похлёбка пустышка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка;
• человек пустышка – пустоб’я́ха. Обговорення статті
Решающий –
1) (предназнач.) розв’язувальний; (способн. акт.) розв’язівний; (в акт. действиии) що (який) розв’язує;
2) (способн. акт.) вирішальний, вирішний, (ещё) головний, основний, провідний, стрижневий (стрижньовий); (в акт. действии) що (який) вирішує;
3) (предназнач.) ухвальний, ухвалювальний, (способн. акт.) ухвалівний; (в акт. действии) що (який) ухвалює:
• играть решающую роль – відігравати вирішальну (головну, основну, провідну) роль;
• решающее влияние – вирішальний вплив;
• решающий голос – ухвальний голос;
• решающий момент – вирішний (переломовий) момент;
• решающий фактор – вирішальний фактор. Обговорення статті
Рука – рука:
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
• большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
• большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
• брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
• брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
• брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
• быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
• валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
• вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
• в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
• в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
• выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
• выдать на руки – видати на руки;
• выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
• гулять по рукам – по руках ходити;
• давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
• дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
• дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
• держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
• держать чью руку – тягти за ким;
• живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
• зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
• играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
• из верных рук (узнать) – з певного джерела;
• из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
• из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
• иметь руку – мати руку (зару́ку);
• как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
• как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
• к рукам прибрать – до рук прибрати;
• левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
• легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
• ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
• марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
• мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
• набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
• навострить руку – наламати руку;
• на все руки – до всього здатен;
• на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
• наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
• на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
• на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
• на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
• на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
• не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
• не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
• обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
• обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
• одной рукой – однією рукою; одноруч;
• опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
• опытная рука – вправна рука;
• отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
• отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
• от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
• от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
• отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
• передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
• подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
• под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
• под горячую руку – під гарячу руч (руку);
• подделать руку (о почерке) – підробити руку;
• под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
• под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
• под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
• показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
• попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
• попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
• по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
• по рукам! – згода!;
• по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
• правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
• прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
• прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
• приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
• пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
• просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
• проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
• рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
• рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
• рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
• рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
• рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
• руки вверх! – руки вгору (догори)!;
• руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
• руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
• руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
• руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
• руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
• руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
• рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
• рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
• руку приложить – рукою власною розписатися;
• сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
• своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
• своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
• связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
• скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
• с легкой руки – в добрий час;
• сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
• смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
• собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
• сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
• с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
• средней руки – пересічний (посередній, помірний);
• с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
• с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
• с руки – під руку;
• с рук на руки – з рук до рук;
• сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
• тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
• ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
• узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
• умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
• ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
• ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
• ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
• холодно рукам – холодно в руки;
• человек с отвисшими руками – вислорукий;
• чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
• щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
• языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?]. Обговорення статті
Слух – (чувство) слух, (молва) чутка; по́голос, по́голо́ска, поголо́сок, погові́р, по́чутка;
• быть на слуху – не сходити з язиків;
• [весь] превратился (обратился) в слух кто – [увесь] обернувся (перетворився) на слух хто; (иногда) увесь слух хто;
• играть, петь по слуху – грати, співати з голосу, на слух;
• и слуху нет – і чутка пропала, і слід запав за ким;
• ласкать слух – тішити вухо (слух);
• напрягать, напрячь слух – напружувати, напрягти слух, (навастривать уши) нащу́лювати, нащу́лити ву́ха;
• на слух – на слух;
• не всякому слуху верь – не всяка чутка – правда (Пр.); люди чого не набрешуть (Пр.); люди накажуть, що й на вербі груші ростуть (Пр.); не все те правда, що на весіллі плещуть (Пр.); не все те переймай, що за водою (по воді) пливе (що до берега пристає) (Пр.);
• ни слуху ни духу – ні слуху ні духу;
• носится, идет слух – поголоска, чутка йде;
• по слухам – за чутками (з чуток); чутки йдуть (прочутилося), що; чутка є, що; якщо вірити чутці;
• пошёл (прошёл, пронёсся) слух – пішла (пройшла, пронеслася, рознеслася, промайнула) поголоска, чутка;
• распространять слухи – ширити чутки;
• слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі (Пр.); вісті не лежать на місці (Пр.). Обговорення статті
Снежки – (игра) сні́жки:
• играть в снежки – гратися в сніжки. Обговорення статті
Трындеть –
1) (груб., пренебр., пустомелить) триндіти; (реже) трандіти, верзти́, верзя́кати, пле́сти́, пле́ска́ти, торо́чити, моло́ти (дурни́ці, нісені́тниці);
2) (нудить) нудити;
3) (пренебр., играть) бринькати, триндикати.
[З тюрми його звільнили вже совіти — сяк-так почав по-руському триндіти і висунув на службу сам себе. По лікті у кишках, немов анатом, навчився водку жрать, ругаться матом в енкаведе, а згодом емгебе (Ю.Андрухович). Я уже до батьків не їздила два роки, бо нема за що, а ти щось шмаркав перед виборами, триндів про ґвалтування власної душі, а потім… Де ті гроші, що ти заробив перед виборами, де? (С.Процюк). Мантелепа, мабуть, триндить надто довго, бо напівпанки помітно нервують і час від часу роблять їй зауваження, щоб зав’язувала. Вона ображено фиркає, але за десяток-другий секунд кладе слухавку і йде геть (А.Дністровий). — У декого ці ідеї нав’язливі. А в декого — взагалі маніакальні. Особливо на цьому поприщі відзначаються російські філософи. Усі ці Булгакови та Трубецькі… Оці вже, як ти висловився, що триндять, то триндять (В.Слапчук)]. Обговорення статті
Чехарда –
1) (игра) довга лоза, цап;
2) (частые изменения в чем-либо, создающие путаницу, неразбериху) плу́тани́ця, розгардіяш, шарварок, (греч.) катавасія:
• играть в чехарду – грати в довгої лози;
• министерская чехарда – міністерська катавасія;
• началась чехарда – почалася плутанина (мішанина, крутанина, мотанина, шатанина);
• трудно разобраться в этой чехарде! – важко второпати цей шарварок (безлад)!
[Кадрова катавасія, при всій її непривабливій зовнішності, значною мірою вселяла віру у пошук оптимальних рішень і оптимальних кандидатур. Невгамовність «соціаліста внутрішніх справ» у вишукуванні винуватців з часів «дикої прихватизації» і драматичної виборчої кампанії, окрім ефекту дотримання законности, здобула азартну популярність в масах, як різновид політичного видовища (Андрій Кирчів)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИГРА́ТЬ (на сцені) ще вико́нувати, (на гармонію) зневажл. ри́пати, (на бубон) бубни́ти; похідн. забубни́ти;
играть большу́ю роль ПЕРЕН. бага́то ва́жити;
играть в бирю́льки гра́тися в ко́ники, ба́витися дурни́цею, ба́витися в дитя́чі за́бавки;
играть в откры́тую гра́ти з відкри́тим забра́лом;
играть коме́дию розі́грувати коники, лама́ти коники;
играть свое́й жи́знью /играть жи́знью и сме́ртью/ ва́жити голово́ю;
играть в футбо́л жарт. ду́мати нога́ми;
игра́ющий що /мн. хто/ гра́є тощо, за́йня́тий гро́ю, зви́клий гра́ти, покли́каний загра́ти, граве́ць, жін. гравчи́ня, зневажл. гравцю́, прикм. гра́льний, граве́цький, складн. картогра́й [играющий в ка́рты картогра́й], самогра́льний, самогра́вчий [самоигра́ющий самогра́льний, самогра́вчий, самогра́й];
играющий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі;
играющий в дурачка́ граве́ць у ду́рня;
играющий в ко́сти забут. кости́рник;
играющий в ко́шки-мы́шки граве́ць у кота́-ми́шки;
играющий в ку́клы що ще ба́виться ведме́диками;
играющий все́ми цвета́ми ра́дуги мінли́вий, перели́вчастий, весе́лчастий;
играющий гла́вную роль пе́рша скри́пка;
играющий глаза́ми моргу́н;
играющий жа́лкую роль нікче́ма, попи́хач, маріоне́тка;
играющий жи́знью = игнорирующий опасность;
играющий зарю́ сурма́ч;
играющий коме́дию комедія́нт, маста́к стро́їти коме́дії;
играющий на би́рже біржови́й ма́клер;
играющий на не́рвах вари́вода, коверзу́н, іржа́;
играющий на пиани́но піяні́ст;
играющий на́ руку кому потака́ч чий;
играющий на скри́пке скрипа́ль;
играющий пе́рвую скри́пку пе́рша скри́пка;
играющий по наслы́шке граве́ць на слух;
играющий роль викона́вець ро́лі, (факт) важли́вий;
играющий огнём ризика́нт, забут. знайди́біда;
играющий слова́ми каламбури́ст; мн. играющие хто гра́є [играющие на трубе́ хто гра́є на трубу́];
ВЗЫГРА́ТЬ (про кров) фраз. застугоні́ти;
СЫГРА́ТЬ, сыграть злу́ю шу́тку с кем встругну́ти шту́ку /підпусти́ти шпи́льку/ кому, підне́сти́ пе́рцю /відва́жити со́ли/ кому;
сыграть в я́щик фаміл. врі́зати ду́ба;
сыгравший ОКРЕМА УВАГА
ДАВА́ТЬ ще уділя́ти, (життя) дарува́ти;
давать взаймы́, ще випозича́ти;
давать взя́тку кому підпла́чувати, підкупля́ти кого;
давать возмо́жность дозволя́ти, уможли́влювати;
давать во́лю розв’я́зувати світ,(потурати) попуска́ти (ві́жки́) кому;
давать во́лю языку́ дава́ти во́лю слова́м;
давать го́лову на отсече́ние давати го́лову на відрі́з;
давать жи́зни давати га́рту;
давать кля́тву /давать прися́гу/ присяга́ти, присяга́тися, склада́ти прися́гу;
давать ло́жные показа́ния кривосві́дчити;
давать направле́ние скеро́вувати;
давать на прока́т випозича́ти кому;
давать о себе́ знать (після зникнення) об’явля́тися;
давать обеща́ние, обіця́ти, дава́ти сло́во;
давать огла́ску витяга́на лю́ди;
давать отпо́р дава́ти відкоша́;
давать отчёт склада́ти звіт, звітува́ти;
давать о́чную ста́вку забут. роби́ти зво́дини;
давать побе́ги вкрива́тися па́гінням;
давать пода́чки дава́ти як ста́рцеві;
давать по рука́м дава́ти одкоша́;
давать показа́ния ще сві́дчити, склада́ти сві́дчення, зізнава́ти;
давать поня́ть галиц. дава́ти до зрозумі́ння;
давать пра́во кому упра́внювати кого;
давать представле́ние о відкрива́ти о́чі на;
давать при́быль прино́сити зиск;
давать прию́т прихища́ти;
давать просто́р (чому) дава́ти во́лю;
давать рабо́ту кому галиц. затру́днювати кого;
давать разноречи́вые показа́ния не в одно́ сві́дчити;
давать свобо́ду де́йствий розв’я́зувати ру́ки;
давать сове́т кому ра́дити кого;
давать указа́ния загадувати;
давать урожа́й оказ. урожа́їти;
давать уро́ки дава́ти ле́кції;
давать ход де́лу зру́шувати спра́ву;
дава́й(те) бежа́ть /игра́ть, спать тощо/, біжі́м /гра́ймо, спі́мо тощо/;
даёшь ли ты себе́ отчёт живомовн. що ти собі́ ду́маєш?;
даю́т – бери́, бьют – беги́, даю́ть – хапа́й, б’ють – тіка́й;
НЕ ДАВАТЬ не давать жи́зни не дава́ти про́світку;
не давать переды́шки кому ганя́ти кого як соло́ного за́йця;
не давать поко́я підсил. не дава́ти жи́ти, (про думки) му́ляти, ви́тися гадю́кою ко́ло се́рця, (про клопіт) лягати на серце;
не давать прохо́да про́ступку не дава́ти;
не давать спать зганя́ти сон з оче́й;
так не даёт что стил. перероб. так... ж(е) [плю́нуть, так не даёт дисципли́на = плю́нути, так дисциплі́на ж];
дава́й не бу́дем! (дава́йте не бу́дем!) ме́нше з тим!;
даю́щий що дає́ тощо, зви́клий /ста́вши/ дава́ти, спромо́жний /покли́каний, у си́лі/ да́ти, дава́ч, даве́ць, дава́льник, дава́лець, забут. да́ха, (жтття) уроч. дарува́тель /жін. дарувателька/, прикм. ще́дрий, жерто́вний [дающая рука́ = ще́дра /жертовна/ рука́], дава́льний, забут. даву́щий, складн. працеда́вець [дающий рабо́ту працеда́вець], позикода́вчий [дающий заём позикода́вчий], життєда́йний [дающий жизнь життєда́йний], фраз. де дано́ [код, дающий ключ код, де дано ключ];
дающий взаймы́ позича́йло;
дающий взя́тки хабарода́вець;
дающий возмо́жность стил. перероб. дозволя́ючи;
дающий во́лю визволи́тель, (поблажливий) потака́ч;
дающий во́лю языку́ без мі́ри у слова́х, язика́тий;
дающий вы́ход чему стил. перероб. даючи́ ви́хід;
дающий го́лову на отсече́ние зго́дний да́ти го́лову на ві́дру́б;
дающий за́работок грошеда́йний;
дающий заро́к зго́дний заректи́ся;
дающий знать інформа́тор, доноси́тель, уроч. сповісти́тель;
дающий кля́тву /дающий прися́гу/ заприся́жуваний;
дающий направле́ние образ. заспівни́й;
дающий обозначе́ние /дающий обоснова́ние тощо/ = обозначающий /обосновывающий тощо/;
дающий осе́чку зати́нчивий;
дающий отве́т зму́шений /ра́ди́й/ відпові́сти;
дающий пи́щу чему/ для чего зда́тний підживи́ти що;
дающий плоды́ = дающий результаты;
дающий побе́ги укри́тий па́гінням;
дающий по́вод зда́тний да́ти при́від;
дающий показа́ния (дающий ло́жные показа́ния) сві́док, (кривосві́док);
дающий поня́тие о чём зда́тний да́ти уя́влення про що;
дающий пота́чку зви́клий потура́ти, потака́ч, потака́йло, побла́жливий;
дающий права́ гражда́нства що дає́ права́ громадя́нства;
дающий преиму́щество фраз. кози́рний;
дающий при́быль зи́ско́вий;
дающий себе́ отчё́т в чём свідо́мий чого;
дающий себя́ знать ще й до́сі відчу́тни́й;
дающий результа́ты результати́вний, плі́дний;
дающий себя́ обману́ть легки́й на підмо́ву;
дающий сло́во зобов’я́зуваний, пор. обещающий;
дающий сове́т пора́дливий, з пора́дою на уста́х;
дающий согла́сие зго́дний;
дающий толчо́к = стимулирующий;
дающий урожа́й (на гекта́р) з урожа́єм (на гекта́р);
дающий уро́ки репети́тор;
не дающий ни о́тдыху ни сро́ку гото́вий замори́ти робо́тою;
не дающий по́вода стил. перероб. не даючи́ при́воду;
не дающий поко́я = беспокоящий;
не дающий результа́тов безрезульта́тний;
рука́ дающего да не оскуде́ет хай ві́чно по́вниться рука́ даву́щого, хай не убо́жіє рука́ даву́щого;
НАЧИНА́ТЬ стартува́ти, образ. проклада́ти пе́ршу бо́розну, роби́ти пе́рші кро́ки, кла́сти поча́ток, започатко́вувати, започина́ти, (розмову) заво́дити, (лихе) затіва́ти;
начинать жизнь вчи́тися ходи́ти;
начинать игра́ть роль набира́ти ваги́;
начинать исково́е де́ло заклада́ти по́зов;
начинать с азо́в почина́від Ада́ма;
начинать своё заво́дити своє́ї;
начинать ссо́ру заво́дитися;
начина́я с фраз. від [начиная с 1917 г. від 1917 р.];
начина́ющий що /мн. хто/ почина́є тощо, ста́вши роби́ти пе́рші кро́ки, ра́ди́й /покли́каний/ поча́ти, зачина́тель, ініція́тор, початкі́вець, дебюта́нт, започатко́вувач, новачо́к, прикм. молоди́й, фраз. пе́рший, ста́ртови́й, стил. перероб. на поча́тку, поча́вши;
начинающий не с того́ конца́ зви́клий роби́ти че́рез го́лову;
начинающий опера́тор опера́тор-початкі́вець;
начинающий речь приве́тствием з приві́том на поча́тку́ промо́ви;
начинающий с того́, что стил. перероб. поча́вши з то́го, що;
НАЧА́ТЬ, начать реализа́цию трудоёмкой иде́и зру́шити ка́мінь з мі́сця;
начать собира́ться зазбира́тися;
нача́вший (що робити) вже тро́хи який [нача́вший закиса́ть вже тро́хи ки́слий], ОКРЕМА УВАГА
ПЕРЕСТА́ТЬ, перестать быва́ть у кого по́ли врі́зати від кого;
перестать грусти́ть поет. розжури́тися;
перестать игра́ть ва́жную роль відійти́ в тінь;
перестать и думать і в ду́мці не ма́ти, і га́дку заки́нути, і ду́мати го́ді;
перестать интересова́ться чем ки́нути під ла́ву що;
перестать люби́ть відлюби́ти кого;
перестать па́дать (про дощ) відпа́дати;
перестать серди́ться пересе́рдитися /відсердитися/;
перестать удивля́ться ви́йти з ди́ва, віддивува́тися;
переста́л живомовн. го́ді [пив, а тоді́ го́ді];
переста́вший спи́нений /припинений/, ОКРЕМА УВАГА
ПРЯ́ТКИ ще пі́жмурки, хо́взнки́ [игра́ть в прятки гра́ти в піжмурки /хованки/].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Играть –
1) (на музык. инструм.) гра́ти (гра́ю, гра́єш);
2) гуля́ти, -ля́ю, -ля́єш (в чо́го, в що) (Гуля́ти в ка́рти, в тісно́ї ба́би); -ться – ба́витися; (в чет нечет) цята́тися.
Шашка –
1) (косточка для игры) да́мка, -ки. Играть в шашки – гуля́ти в дамки́;
2) (оружие) ша́бля, -лі.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Играть (о винте, рессоре) – гра́ти;
• и. (о вине) – гра́ти, шумува́ти.
Отливать, -лить – відлива́ти, відли́ти;
• о. (из металла) – вилива́ти, ви́лити;
• о. (играть разл. блеском) – міни́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Играть
• Глаза играют – очі блищать (сяють).
• Давай играть! – граймо!; граймося!; гуляймо!; нум(о) гратися!; нумо гуляти!
• Играет, как кот (с) мышью – грається, як кіт [з] мишею.
• Играть в жмурки – гратися (гуляти) в панаса (у піжмурки, у киці-баби, у сліпої баби).
• Играть в куклы – гратися у ляльки (з ляльками).
• Играть в мелок – набір грати.
• Играть в молчанку – гратися у мовчана (у мовчанки); уперто мовчати.
• Играть в мяч – гратися (гуляти) у м’яча.
• Играть в прятки – гратися (гуляти) в (с)хованки; (перен.) лицемірити.
• Играть вторую скрипку – грати другу скрипку; відігравати другорядну роль; мати другорядне значення.
• Играть в футбол – грати в футбола.
• Играть глазами (перен. разг.) – грати очима.
• Играть значительную, выдающуюся роль – відігравати чималу (значну), видатну (визначну) роль; мати неабияку (чималу) вагу; мати неабияке (чимале) значення; чимало (багато) важити в чому.
• Играть кого, чью роль; изображать кого на сцене – грати кого, чию роль; удавати кого на сцені.
• Играть на повышение – бити на підвищення.
• Играть на руку кому (разг.) – грати на руку кому.
• Играть на скрипке, на дудке – грати на скрипку (на скрипці); у дудку (на дудку, у сопілку, на сопілку); дудити.
• Играть первую скрипку (перен.) – першу скрипку грати; перед вести в чому.
• Играть свадьбу – справляти весілля.
• Играть с огнём – гратися (бавитися) з вогнем.
• Молодая кровь играет – молода (юнацька) кров грає (буяє, шумує, шугає).
• Судьба играет с людьми – доля грається людьми; доля жартує з людьми.
• Это не играет роли – це не грає ролі; це не має ваги (значення); це нічого не важить; це мало що важить.
Арап
• Заправлять (запускать, строить арапа) (шутл.) – арапа підвозити, підвезти; завдавати, завдати дурня кому; харамана гнути (пускати) кому; (образн.) підголити кого; підвозити, підвезти воза кому; туману (ману) пускати кому. [Бо як стане тобі бувало словами мастити та харамана пускати, то тоді навіть і самого рабина в дурні пошиє. Федькович.]
• Играть на арапа – грати навмання (без грошей).
• Попасть куда на арапа – дістатися куди зайцем (дурницею, на дурничку).
Бирюльки
• Играть в бирюльки (перен.) – бавитися дурницею (дурницями); бавитися пустим; гаяти (марнувати) час.
Вслепую
• Вслепую брать что – брати наосліп що; (образн.) купувати кота в мішку.
• Действовать, играть вслепую – діяти (чинити), грати наосліп; діяти (чинити), грати навмання (на щастя, на дасть-бі(г)).
Гороховый
• Играть роль шутов гороховых – грати роль блазнів; дурня клеїти (строїти).
• Чучело гороховое – опудало; одороб(а)ло; гороб’яче страшило.
• Шут гороховый (разг.) – блазень (штукар).
Дурачок
• Играть в дурачки, в дурачка – грати (гуляти) в дурня.
• Прикидываться дурачком – дурня (дурника) удавати (строїти) з себе; дурнем себе становити; придурюватися.
Душа
• Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що.
• Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що.
• Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого.
• Брать на душу – брати на себе.
• В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці).
• В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках).
• В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне.
• В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй).
• Всей душой – усією душею; цілим серцем.
• Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що.
• В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі.
• В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр.
• Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким.
• Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому.
• Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого.
• Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто).
• Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення).
• До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця.
• Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув.
• Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто.
• Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає.
• Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого.
• Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це.
• Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто.
• Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що.
• Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю.
• Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр.
• Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце).
• Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце.
• Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр.
• Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі.
• За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею.
• Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі.
• Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому.
• Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу.
• Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі).
• Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому.
• Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце.
• На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою].
• На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому.
• Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі).
• Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.]
• Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це.
• Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким.
• Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько.
• Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко).
• Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний.
• Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким.
• От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі.
• Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки.
• От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити).
• Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому.
• Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій.
• Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею.
• Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі.
• Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр.
• С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити.
• С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати).
• Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу.
• Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.]
• У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина.
• Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр.
• Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр.
• Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче).
• Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина.
• Человек большой души – людина великої душі (великого серця).
• Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.
Жалкий
• Влачить жалкое существование – [Ледве] животіти; волочити (тягти) мізерне життя (животіння); нидіти (скніти, гибіти); поневірятися; (образн.) дні терти.
• Жалкие слова (в утешение) – жалісні (жалібні, жалісливі, сердечні, зворушливі) слова.
• Жалкий трус – нікчемний (жалюгідний) боягуз (страхополох, страхопуд).
• Играть жалкую роль – грати жалюгідну (нікчемну) роль; мати дуже мізерну (нікчемну) вагу; дуже мало важити.
Жмурки
• Играть в жмурки – гратися (гуляти) у (пі)жмурки; гратися у панаса; у сліпця гратися; (лок.) у киці-баби гратися.
Квит
• Играть на квит (арго) – грати на квит; грати на весь свій виграш.
• Квит на квит (разг. устар.) – квит на квит; так на так.
• Мы с тобой квиты – ми з тобою квиті; ми з тобою платні; ми не винні одне одному.
Комедия
• Вот так комедия! – от (оце) так чудасія (комедія)!
• Комедия да и только – Чудасія (комедія) та й годі; (іноді) комедія (діал. кумедія) без грошей.
• Кукольная игра (перен.) – дешевенька комедія.
• Ломать, играть, строить комедию – удавати (виробляти, робити, грати) комедію; удавати штуку.
• Просто комедия с ним – чиста комедія з ним.
• Сыграть с кем комедию – удати штуку кому, з ким.
Кошка
• Драная кошка (вульг.) – скіпка; худа — як тріска; сама снасть.
• Живут, как кошка с собакой (разг.) – живуть, як кіт із собакою (як пес із котом, як кіт із псом); так любляться, як собака з кішкою.
• Живуч, как кошка – живучий, як кішка (як кіт).
• Знает кошка, чьё мясо съела – знає (чує) кіт, чиє сало з’їв. Пр.
• Знай кошка своё лукошко – знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Не літай, вороно, в чужі хороми. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Швець, знай своє шевство [, а в кравецтво не мішайся]. Пр.
• Играть в кошки-мышки – гратися у кота й мишки.
• Играть, как кошка с мышью – гратися, як кіт з мишею (з мишкою).
• Как угорелая кошка [бігати, кидатися] (разг. вульг.) – як очманілий (як очамрілий) кіт.
• Кошке игрушки, а мышке слёзы – котові жарти, а мишці плач. Пр. Кішці смішки, а мишці слізки (сльози). Пр. Котові жартушки, а мишці смертушка. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутить, а кому змелеться. Пр.
• Кошку бьют, невестке наветки дают – кота б’ють, а невістці [на] замітку дають. Пр. Як цапа стрижуть, то баранові звістку дають. Пр. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялася. Пр. Песика б’ють, а левик боїться. Пр. З чужого злого учися свого. Пр.
• На сердце кошки скребут (разг.) – туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно) кому.
• Ночью все кошки серы – уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі й усі корови сірі. Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — куми. Пр.
• Отольются кошке мышкины слёзки – віділлються вовкові овечі сльози (слізки). Пр. Відізвуться вовкові кобилячі (коров’ячі) слізки. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр.
• Рано пташечка запела, как бы кошечка не съела – рано пташка заспівала б, якби кішка не спіймала. Пр. Не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр. Жартуй, глечику, поки не луснеш. Пр. Гарна (хороша) пісня, та коли б [то] трохи довша. Пр.
• Чёрная кошка между ними пробежала (проскочила) (разг.) – між (поміж) ними чорний кіт перебіг; вони глек розбили; вони розкумалися.
Кукла
• Играть в куклы – гратися (гуляти) в ляльки.
• Чёртова кукла (бранное) – дідькова (вража) личина.
Маленький
• Играть по маленькой (карт.) – грати на малі гроші; робити невеликі ставки.
• Маленькая птичка, да коготок остер – здається, й мала пташка, та кігті гострі. Пр.
• Маленькие дети — маленькое горе – малі діти — мале лихо [діти побільшають — лихо погіршає]. Пр. Маленьке — миленьке [побільша — погірша]. Пр. Від малих дітей голова болить [, а від великих — серце]. Пр. Мала дитина — не виспишся [, велика дитина — не наїсишся]. Пр. Малі діти не дають спати [, а великі діти не дають жити]. Пр. Малі діти — малий клопіт [, а доростуть — хату рознесуть]. Пр.
• Маленький, да удаленький – маленький, та сміливенький. Пр. Хоч мале, та натоптуване. Пр. Хоч мале, та вузлувате. Пр. Мале щеня, та завзяте. Пр.
• По маленькой выпить – по чарчині (по чарупині) випити (вихилити, укинути, торкнути).
Мелок
• Играть на мелок (карт. разг.) – грати на запис; набір грати.
Молчок
• Играть в молчок (в молчки) – грати(ся) у мовчана (у мовчанку); справляти мовчана (мовчанку).
• Молчок — сто рублей – мовчи, язичку, кашки дам. Пр. Мовчи, язичку, будеш їсти кашичку. Пр. Мовчи, язичку, то з’їси (будеш їсти) плотичку. Пр.
• Об этом молчок – про це (а)нічичирк (мовчок). Мовчок! розбив батько горщок. Пр.
• Сделал всё молчком – зробив усе мовчки (нишком, тишком-нишком).
Мышка
• Играть в кошки-мышки – гратися в кота й мишки.
• Кошке игрушки, а мышке слёзки – котові смішки, а мишці слізки. Пр. Котові жарти, а мишці плач. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутиться, а кому змелеться. Пр.
• Отольются кошке мышкины слёзки – згадаються котові мишчині слізки. Пр. Віділлються вовкові кобилячі (коров’ячі) сльози. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр.
Огонь
• Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне – сидіти при світлі.
• С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.
Открытый
• В открытом поле – у чистому (у чистім) полі. [Мов оазис, в чистім полі Село зеленіє. Шевченко.]
• В открытую – (діяти, робити щось) Відкрито.
• Все пути открыты перед кем – усі шляхи вільні (відкриті) перед ким; усі шляхи стеляться перед ким. [Даруйте, — промовив я, — перед вами всі шляхи стеляться. Свідзинський, перекл. з Тургенєва.]
• Играть в открытую – грати з відкритими картами.
• Ломиться в открытую дверь (перен.) – Див. ломиться.
• Под открытым небом – Див. небо.
• Политика открытых дверей – політика відчинених дверей.
• При открытых дверях – прилюдно.
• С открытой душой – із щирою душею (з щирим серцем).
• С открытым (поднятым) забралом (книжн.) – Див. забрало.
Первый
• В первую очередь (в первую голову) – насамперед; передусім; [що-] найперше; перш за все; у першу чергу; у першому (у першім) ряді.
• В первый раз – уперше; перший раз (першого разу).
• Всыпать (задать) по первое число кому – усипати (дати, завдати) по саме нікуди кому; дати доброго прочухана кому.
• Звезда первой величины – зоря (зірка) першої величини (великості); першорядна зоря (зірка).
• Играть первую скрипку (перен.) – грати першу скрипку; перед вести (у чому).
• Из первых рук (узнать, получить) – з першої руки; з перших джерел; безпосередньо.
• Из первых, из вторых… уст слышать, услышать – Див. уста.
• На первый взгляд – на перший погляд; на перше око.
• На первый случай – на перший випадок.
• На первых порах – попервах; на перших порах; перший час.
• Не первой молодости – не першої молодості; не перволіток.
• Не первой свежести (разг.) – не дуже свіжий; не зовсім чистий; зношений; (про жінок) уже не молода; уже прив’яла.
• Первая ласточка – Див. ласточка.
• Первой марки – першої (найвищої) марки.
• Первый блин комом – перша чарка колом. Пр. Перші коти за плоти (перші котята у воду кидають). Пр. Перші щенята за плоти кидають. Пр. Кожне діло попервах не йде (не ладиться).
• Первый встречный – перший стрічний; перший, хто зустрівся (зустрінеться); перший, кого (зу)стрінеш; будь-хто; усякий, кожний.
• Первый попавшийся – хто трапився (трапиться); хто попався (попадеться); будь-хто; хто-будь; перший-ліпший.
• Первый среди равных – перший серед (між, поміж) рівних.
• Первым делом; первым долгом – першим ділом; (що)найперше; передусім; насамперед.
• Половина первого – пів на першу.
• По первому желанию, требованию – на перше бажання (жадання), на першу вимогу.
• При первой возможности – при першій нагоді; при першій змозі.
• При первом взгляде – на перший погляд; з першого погляду.
• С первого слова, с первых слов – з першого (з одного) слова, з перших слів.
Прятки
• Играть в прятки – Див. играть.
Роль
• Быть, выступать в роли кого, какой – бути, виступати як хто; бути, виступати в ролі кого, якій.
• Выходить, выйти из роли – виходити, вийти з ролі; (іноді) перестати удавати з себе кого.
• Играть большую роль – відігравати велику роль; мати велику вагу; багато важити.
• Играть, сыграть роль кого, чего, какую – грати, відіграти роль кого, чого, яку; (іноді) удавати, удати з себе кого, що; прикидатися, прикинутися ким.
• Это не играет никакой роли (разг.) – це не має ніякої ваги.
Рука
• Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки.
• Большая рука (перен.) – велика рука.
• Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто.
• Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого.
• Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук.
• Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.]
• Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться.
• Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому.
• В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх.
• В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що.
• Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук.
• Гулять по рукам – по руках ходити.
• Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому.
• Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.]
• Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою.
• Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить).
• Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике).
• Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки.
• Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого.
• Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки.
• Иметь руку – мати руку.
• Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого.
• Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло.
• Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто.
• Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки.
• Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що.
• Мозолить руки (разг.) – мозолити руки.
• На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч.
• На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути).
• На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому.
• На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк.
• Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому.
• Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що.
• Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що.
• Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.]
• Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки.
• Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого.
• От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом).
• От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що.
• Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають.
• Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому.
• Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши.
• Под горячую руку – під гарячу руч (руку).
• Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути).
• Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому.
• По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку.
• По рукам! – згода!
• Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого.
• Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого.
• Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що.
• Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого.
• Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки.
• Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї.
• Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї.
• Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким.
• Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому.
• Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто.
• Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого.
• Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр.
• Руки вверх! – руки вгору (догори)!
• Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.]
• Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр.
• Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого.
• Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто.
• Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого.
• Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого).
• Рукой не достанешь – рукою не досягнеш.
• Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.]
• Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого.
• Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто).
• Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр.
• Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому.
• Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи.
• Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти.
• Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого.
• Сон в руку – сон справдився; пророчий сон.
• С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч).
• Средней руки – пересічний (посередній, помірний).
• С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами.
• С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути.
• С рук на руки – з рук до рук.
• Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому.
• Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто.
• Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела.
• Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки.
• Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що.
• Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки).
• Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати).
• Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що).
• Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро.
• Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.
Свадьба
• Бриллиантовая (алмазная) свадьба – брильянтове (діамантове) весілля.
• Гулять на свадьбе – гуляти на весіллі; (лок.) веселувати. [Аж тиждень веселували, як Марка женили. Сл. Гр.]
• Золотая свадьба – золоте весілля.
• Играть, сыграть, праздновать, отпраздновать свадьбу – справляти, справити (гуляти, відгуляти) весілля.
• Как на Маланьину свадьбу – як на [бундючне] весілля; наддостатком.
• На свадьбе все бояре – на весіллі всі свати, на хрестинах — куми. Пр.
• Очень торопливая свадьба – хапане весілля.
• Серебряная свадьба – срібне весілля.
• Устраивать свадьбу – справляти весілля.
Слух
• [Весь] превратился (обратился) в слух кто – [Увесь] обернувся (перетворився) на слух хто; (іноді) увесь слух хто.
• Играть, петь по слуху – грати, співати з голосу.
• Не всякому слуху верь – не всяка чутка — правда. Пр. Люди чого не набрешуть. Пр. Люди накажуть, що й на вербі груші ростуть. Пр. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Пр. Не все те переймай, що за водою (по воді) пливе (що до берега пристає). Пр.
• По слухам – за чутками (з чуток); чутки йдуть (прочутилося), що…
• Слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі. Пр. Вісті не лежать на місці. Пр.
Чехарда
• Играть в чехарду – грати в довгої лози. [Бачу: ген далеко в морі Мов зринають гарбузи. То дельфіни на просторі Грають в довгої лози. Чернявський.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

игра́ть гра́ти; міня́тися, міни́тися, блища́ти, ся́яти; шумува́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́витися –
1) забавляться, играть, развлекаться;
2) мешкать, медлить, тратить время.
Басува́ти – артачиться, играть.
Бре́нькати –
1) бренчать;
2) плохо играть.
Бри́нькати –
1) бренчать;
2) плохо играть, тренькать.
Бу́бнити –
1) выстукивать, играть на бубне;
2) разглашать, разносить, рассказывать.
Виграва́ти, ви́грати –
1) выигрывать, выиграть;
2) блестеть, заблестеть;
3) на що – играть, наяривать;
4) (о море) волноваться;
5) (на лошади) гарцовать;
6) (хим.) бродить.
Відіграва́ти, відограва́ти, відігра́ти, відогра́ти – играть, сыграть, отыгрывать, отыграть;
відіграва́тися, відограва́тися, відігра́тися, відогра́тися – отыгрываться, отыграться.
Гра́ти –
1) на чо́му, на що, у що – играть (на инструменте);
2) у що – играть, забавляться;
3) играть, делать резвые движения;
4) (о жидкостях) играть, бродить;
гра́тися – играть, забавляться.
Гуля́ти –
1) гулять;
2) кутить, веселиться, пировать;
3) праздновать;
4) в що – играть (в различные игры);
5) танцовать.
• Козака́ гуля́ти – танцовать казачка.
6) (о животных) быть в охоте, бегать;
7) временить, повременить.
• Гуля́йте – подождите, повремените!
8) пустовать, быть незанятым.
Гуля́тися (чим, у що) – играть, забавляться чем.
Ґа́йда (гал.) –
1) пастушья свирель;
2) волынка.
• На ґа́йду, у ґа́йду гра́ти – играть на волынке.
Ґайдува́ти – играть на волынке.
Ґе́дзатися –
1) (о четвероногих животных) метаться от укушений овода, быть в дроку, играть;
2) (о людях) капризничать, привередничать.
Дуди́ти, -джу́, -ди́ш – играть на свирели.
Жирува́ти –
1) добывать пищу (о диких животных);
2) шалить, дурачиться, играть;
3) жировать;
жирува́тися – роскошествовать.
Жму́ри́тися –
1) щуриться;
2) играть в жмурки.
Заграва́ти, -раю́, загра́ти, -ра́ю –
1) заигрывать, заиграть;
2) (несов. вид) заигрывать, кокетничать;
3) начинать, начать двигаться, бежать, лететь и пр. резвыми, бойкими движениями;
4) (о море) начать волноваться;
5) (о свете) начинать играть, заиграть;
6) (о вине и пр.) начать бродить, забродить.
Мрук, -ка – ворчун.
• Те́много мрука гра́ти – играть в жмурки.
Навби́тки, нар., в выраж.: Гуля́ти навби́тки – играть в битки крашенными яйцами.
Переграва́ти, перегра́ти –
1) играть, сыграть сильнее, чем следует;
2) (только сов. в.) окончить играть;
3) осиливать, осилить в игре;
4) (только сов. в.) перебродить;
5) проигрывать, проиграть.
Під, предл. –
1) под.
• Під п’я́ну руч – под п’яную руку.
• Під ча́ркою – во хмелю.
• Під ким – во власти, во владении кого.
2) к, под.
• Під три́ чорти́ – к чертям.
3) у, при, около, под.
• Під пі́вніч – около полуночи.
4) в, во.
• Під но́гу гра́ти – играть в такт.
• Під час – во время.
5) на.
Пря́сти, -ду́, -де́ш – прясть.
• Пря́сти очи́ма – играть глазами, строить глазки.
Скрипі́ти, -плю́, -пи́ш –
1) скрипеть;
2) скрежетать;
3) играть на скрипке.
Сліпе́ць, -пця́ – слепец.
• Слі́пці сва́тають – дремота одолевает.
• В сліпця́ гра́ти – играть в жмурки.
Справля́ти, -вля́ю, спра́вити, -влю –
1) делать, сделать, совершить, произвести.
• Справля́ти обі́д, беньке́т – давать обед, устраивать пир.
• Справля́ти весі́лля – играть свадьбу.
• Справля́ти та́нці – устраивать танцы, танцовать.
• Справля́ти ре́готи – хохотать.
• Справля́ти смі́шки – несерьезно относиться.
• Справля́ти мовча́нку – молчать, отмалчиваться.
2) кому́, що – (о вещах, дом. животн.) делать, сделать, купить;
3) вра́жі́ння (на кого) – производить, произвести впечатление;
4) з кого, що – взыскивать, взыскать.
• Справля́ти гро́ші – требовать следуемые деньги.
5) исправлять, исправить, выправить.
• Спра́вити на шлях – указать дорогу.
• Справля́ти, спра́вити куди́, до ко́го – направлять, направить куда, к кому.
• Справля́тися, спра́витися – 1) управляться, управиться, делать, сделать свое дело;
2) примириться, кончить полюбовно.
Терли́кати – пиликать, плохо играть (на струнном инструменте).
Трембіта́ти –
1) играть на фанфаре;
2) (о фанфаре) звучать, играть.
Фертиґа́ти, -ґа́ю – играть на свирели.
Циги́кати – пиликать, плохо играть на скрипке.
Ціта́ти, -та́ю – играть в чет и нечет.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Роль – ро́ля; играть роль (на сцене) – вико́нувати ро́лю; играть значительную роль (иметь значение) – чима́ло ва́жити, не абияку́ вагу́ ма́ти; играть первую роль (иметь значение) – пе́ред ве́сти в чо́му, бу́ти на чолі́ в чо́му, в ко́го; начать играть роль – набра́ти ваги.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Игра не стоит свеч. Див. Овчинка выделки не стоит.Играть первую скрипку. —
1. За пана в них в отарі.
2. Задніх не пасе.
3. Великої кошари свиня.
4. Старої корови пузир.
5. Із ради його не викидати.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́витися, -влюся, -вишся, гл. 1. Забавляться, играть, развлекаться. Що-дня, що-вечора з нею бавились. МВ. II. 33. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті... — Чим воно ся бавить? — Золотим яблучком. Чуб. III. 39.
2) Мѣшкать, медлить, тратить время. Ой їдь, милий, та не бався, бо ти мені сподобався. Чуб. V. 12. Не бався тут, іди швидче! — Поспіємо ще з козами на торг! Шевч. 306. Іди ж хутчій, не бався. О. 1861. III. Г.-Арт. 84. Не бавмося, та ходімо швидче додому. Канев. у.
Базува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Играть на контрабасѣ. МУЕ. III. 57.
Бри́нькати, -каю, -єш, гл.
1) Наигрывать на струнномъ инструментѣ.
2) Плохо играть, бренчать.
3) Дергать за струну.
Бубни́ти, -ню́, -ни́ш, гл.
1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. ІІ. № 529.
2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli. II. 104.
Веселува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Играть свадьбу, гулять на свадьбѣ. Аж тиждень веселували, як Марка женили. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Виграва́ти, -ва́ю, -раю́, и -є́ш, сов. в. ви́грати, -раю, -єш, гл.
1) Выигрывать, выиграть. Виграв у карти. Виграв мужик з паном справу.
2) Переливать свѣтомъ, блестѣть, заблестѣть, переливаться цвѣтомъ, засіять. Сонечко з-за хмари виграло. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42). Світло виграє у кришталю усякими цвітами. Ком. І. 21. Въ нижеслѣдующихъ значеніяхъ только въ несов. в.:
3) Играть. Як та водяна русалка вигравав хлопець у воді. Левиц. І. 63. Оттоді то по городах на музики вигравали. Макс. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73.
4) О морѣ: волноваться. Синіє море, виграває. Шевч. 91.
6) Гарцовать (на). Вигравали наші хлопці вороними кіньми. Мил. 78. Поперед війська да конем виграє. АД. І. 25.
6) Бродить. Пиво виграє.
Відіграва́ти, -гра́ю, -є́ш, сов. в. відігра́ти, -гра́ю, -єш, гл. Играть, сыграть. Дав йому своєї скрипки одограть весілля. Грин. II. 58 — 59.
Га́йдати, -даю, -єш, гл. Играть на флейтѣ. Угор.
Гра́ти, гра́ю, -єш, гл.
1) Играть на инструментѣ. Бас гуде, скрипка грає. Ном. № 5736. Не в тую дудку грають. Ном. № 5092.
2) Играть въ какую либо игру. Ой та сіли вечеряти, по вечері в карти грати. Гол. І. 45. Собі очиці зав’язала і у панаса грати стала. Котл. Ен. І. 23.
3) Гра́ти весі́лля. Играть свадьбу. Дай, Боже, знати з ким буду весілля грати. Ном. № 262.
4) Дѣлать быстрыя, рѣзвыя движенія напр. летая. У лузі маківка весною зацвіла.... Бабок, метеликів над нею грає сила. Греб. 370. Як назліталось до неї тих відьом — сила! Давай його шукать; грали, грали по хаті, — ніяк не найдуть. Грин. І. 286. О лошади: гарцовать. Грайте, коні, під нами! Мил. 159. Грай, кониченьку, під молоденьким Богданком. Чуб. ІІІ. 281. Гра́ти коне́м. Гарцовать, скакать на лошади. А попереду N коником грає, коником грає, мечем махає. АД. І. 6. Ри́ба гра́є. Рыба выбрасывается на поверхность воды.
5) Язико́м гра́ти. Льстить, пресмыкаться.
6) Мо́ре гра́є. Море бушуетъ. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Як ось і море стало грати, великі хвилі піднялись, і вітри зачали бурхати, аж човни на морі тряслись. Котл. Ен. II. 6.
7) Со́нце, зірниця, мі́сяць гра́є. Блестить, играетъ. ХС. І. 75. По той бік Росі грала зірниця. Левиц. Сонце грає, вилискується в дощових краплях. Ком. Р. І. 21. Красно грає весняне сонце на чистому небі. Мир. Пов. II. 41.
8) Гра́ти в дзвони. Звонить. Весь день во всі дзвони грали. Гол. І. 64.
9) О медѣ, пивѣ: бродить, играть. Мед вже почав у бочці грати. Чи не той то хміль.... що у пиві грає. АД. II. 77.
Гра́тися, гра́юся, -єшся, гл. Играть, забавляться. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134. З собакою унучок грався. Шевч. 111.
Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Дума. Вітер віє повіває, по полю гуляє. Шевч. 8. А думка край світа по хмарі гуля. Шевч. 9. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. Шевч.
2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п’є та гуляє. Рудч. Ск. І. 65. Гуляй, дитино, поки твоя година. Ном. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Шевч. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую.
3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п’є, так нужу б’є, а все не гуляє. Ном. № 769. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Рудч. Ск. І. 178. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Ном. № 11390. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. Шевч.
4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. Рудч. Ск. І. 82. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Черниг. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). Ном. № 11876.
5) Играть (въ различныя игры). Вони... гуляють у карти. Рудч. Ск. І. 107. Гуляють у тісної баби. Рудч. Ск. І. 199.
6) Танцовать. О. 1862. IV. 25. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. Грин. II. 82.
7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє. Полт.
Гуля́тися, -ля́юся, -єшся, гл.
1) Играть чѣмъ. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив’яжеш для дитини? К. Іов. 92.
2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. отъ гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275.
3) = Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. І. 151.
Гусля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Играть на скрипкѣ. Угор.
Ґайдува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Играть на волынкѣ. Вх. Лем. 407.
Да́мка, -ки, ж. Шашка. Павл. 33. Гуля́ти в да́мки. Играть въ шашки. В хлюста, в пари, в візка іграли і дамки по столу совали. Котл. Ен. Ум. Да́мочка.
Дуди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Играть на свирѣли. Дудить на сопілці. О. 1862. VIII. 18.
Жирува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Добывать нищу (о дикихъ животныхъ). Зайці на зорі жирують. Найкраще бити качок, як вони жирують.
2) Шалить, дурачиться, играть. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. О парняхъ съ дѣвушками: заигрывать. Посходились на улицю дівчата й хлопці, зачали жирувать. Грин. І. 69. Забравсь до дівчат під п’яну руку та й жирує з ними. Харьк.
3) = Роскошувати. Жирували та панували пани. Зміев. у. Коли жирувать, то жирувать: бий, жінко, друге яйце в борщ. Ном.
Жму́ри́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл.
1) Щуриться.
2) Играть въ жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках. Котл. Ен.
Заграва́ти, -ра́ю, -є́ш, сов. в. загра́ти, -ра́ю, -єш, гл.
1) Начинать играть, заиграть. Звелів вже він музикам заграти. Мет. 105.
2) Начинать, начать двигаться: бѣжать, летать и пр. рѣзвыми, бойкими движеніями. Гей коню мій, коню, заграй підо мною! Над річкою, над Дунаєм орли загравали. Мет. 429.
3) О морѣ: начать волноваться. Ой заграй, заграй, синесеньке море, та під тими байдаками. Шевч. 56. О свѣтѣ: начинать играть, заиграть. Заграло сонечко. Чуб. III. 219.
4) О винѣ, наливкѣ: начать бродить.
Закоси́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закоси́читися, -чуся, -чишся, гл. Украшать, украсить, убирать, убрать себѣ голову или головной уборъ цвѣтами. То же, что и заквітча́тися. Закосичилася дівка. Вх. Зн. 28. Иногда прилагается и къ другимъ украшеніямъ головы, могущимъ играть роль цвѣтовъ. Ой упала зоря з неба, та й розсипалася, а Марця ю позбірала, закосичилася. Гол. Значитъ также и вообще украшаться, украситься цвѣтами. Напр. гуцулы говорятъ, что весною полонина закоси́читься, т. е. покроется цвѣтами. Шух. І. 184.
Козе́л, -зла́, м.
1) Козелъ.
2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье.
3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131.
4) Родъ игры. Козла́ води́ти. Играть въ масляничную хороводную игру съ пѣснями о козлѣ. Харьк. Ив. 78.
5) Четырехугольный столбъ или подставка для черіня́ гончарной печи. Вас. 180.
6) мн. Ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. ЗОЮР. І. 254.
7) мн. Кі́зли. Въ гуцульскихъ хатахъ то-же что и кро́кви, стропила. Шух. І. 91. Kolb. І. 55.
Мрук, -ка, м. Ворчливый человѣкъ. Желех. Те́много мру́ка гра́ти. Играть въ жмурки. Желех.
Нарі́зувати, -зую, -єш, сов. в. нарі́зати, -рі́жу, -жеш, гл.
1) Нарѣзывать, нарѣзать.
2) Усердно играть. В шинку нарізують тобі цимбали, кобза і сопілка. О. 1861. III. Гул.-Арт. 111. Нарізує на скрипці.
Пано́шитися, -шуся, -шишся, гл.
1) Превращаться въ барина. Гн. І. 187.
2) Важничать, играть роль барина. Вх. Зн. 46.
Па́ця, -ці, ж.
1) Дѣтск. Поросенокъ, свинья. О. 1861. VIII. 8.
2) Кость: бабка. КС. 1887. VI. 478. Гра́ти в па́ці. Играть въ бабки. Маркев. 76. А доки в паці будеш грати? Котл. Ен. V. 22.
Переграва́ти, -раю́, -є́ш, сов. в. перегра́ти, -ра́ю, -єш, гл.
1) Играть, сыграть сильнѣе, чѣмъ слѣдуетъ.
2) Только сов. в. Окончить играть. Музика переграла.
3) Осиливать, осилить въ игрѣ. Петро переграв Івана.
4) Только сов. в. Перебродить. Пиво переграло.
Перескі́к, -ко́ку, м. Прыжокъ при перепрыгиваніи черезъ что. Свинячий перескік. Ном., стр. 301, № 402. Пішли́ гра́ти на переско́ки. Стали играть въ перепрыгиваніе.
II. Під, пред.
1) Подъ. Ой під вишнею, під черешнею стояв старий з молодою. Нп. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Посл.
2) Къ, подъ. Татарин... далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. І. 3. Він підійшов під віконце та й кличе курочку. Рудч. Ск. І. 19.
3) Подъ властью. Буде добре запорожцям і під турком жити. Нп.
4) У, при, около, подъ. А вже Палій під Полтавою із Шведом побився. Макс.
5) Въ, во. Під той час і брат приходить. Яка з нас під той час мигнеться. МВ. (О. 1862. III. 46). Було під робочу пору. Г. Барв. 325. Мої ви дочки і зяті кохані! Що з вами діється під сю годину, під сю страшну козацьку хуртовину. К. ЦН. 186. Під холеру вони полягли. Мир. Пов. І. 124.
6) На. Виряжали нас... в похід під турка. Грин. II. 209.
7) Під но́гу гра́ти. Играть въ тактъ. Музики грали під ногу маршової.
8) Під п’я́ну руч. Подъ пьяную руку.
9) Під ча́ркою. Во хмелю.
Повиграва́ти, -ваємо, -єте, гл.
1) Выиграть (о многихъ). Не можна всім повигравати, треба ж комусь і програти.
2) Окончить, перестать играть (о многихъ). Уже ж барабани та й повибивали, скрипки, дудки та й повигравали. Чуб. V. 951.
Подограва́ти, -граємо́, -єте́, гл. Окончить играть (о многихъ).
Програва́ти, -граю́, -є́ш, сов. в. програ́ти, -гра́ю, -єш, гл. Проигрывать, проиграть. Або виграв, або програв. Ном. № 4273. Програв чумак вози й воли в кості. Чуб. V. 1039.
2) Играть, проиграть на музыкальномъ инструментѣ. У військову суремку добре грає-програває. АД. І. 258.
Пря́сти, -ду́, -де́ш, гл.
1) Прясть. Довго прясти та ткати, а почне краяти, так і мало чого. Ном. № 9857.
2) — очи́ма. Играть глазами. Очі в неї заискрили, заграли.... Прядучи ними, вона питає в його. Мир. ХРВ. 7. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона. Мир. ХРВ. 332.
Ревти́, -ву́, -ве́ш, одн. в. ревну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140.
2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — ви передержуєте біглих! Кв. II. 373. Ревнув, мов у маточину, — як бугай. Ном. № 12445, 12443.
3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі іграли, а много літ дяки ревуть. Котл. Ен. IV. 32.
4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Харьк. Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. Котл. Ен. І. 34.
5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. Чуб. III. 382.
6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Котл. Ен. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. 4. Реви, завірюхо, засип його снігом! Левиц. І. 156.
7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. Чуб. V. 371.
8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. Шевч. 40.
9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве. Рудч. Ск. І. 147.
Рі́зати, -жу, -жеш, гл.
1) Рѣзать. Не пиляй мене тупим, та ріж гострим. Ном. № 2753. Поли ріже, а плечі латає. Ном. № 1545.
2) Срѣзывать. Мак ріжу. Г. Барв. 354.
3) О водѣ: промывать, размывать. Коло млина, млина вода фосу ріже. Чуб. V. 1130.
4) Играть (о музыкѣ). Мкр. Н. 31. Ріжте, музики, ріжте, а ви, бояре, їжте. Грин. III. 539. Іде дід і радіє і в скрипочку ріже. Грин. III. 340.

Запропонуйте свій переклад