Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «искупать»
Шукати «искупать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Искупа́ть, -пля́ть, искупи́ть –
1) (приобретать куплею) скупо́вувати, скупи́ти, закупо́вувати, закупи́ти що, (о мн.) пос[поза]купо́вувати що, (всё необход.) скупля́тися, скупи́тися, обкупля́тися, обкупи́тися з чим. [Був на база́рі, позакупо́вував усе́ (Звин.)];
2) (выкупать) викупа́ти, викупля́ти, ви́купити, відкупа́ти, відкупля́ти, відкупи́ти кого́, що з чо́го, від чо́го, (о мн.) пови[повід]купля́ти; см. Выкупа́ть. [Я не сві́точ, не Месі́я, їх від згу́би не відку́плю (Франко)];
3) (заглаживать поступок) ви[від]купля́ти, ви́[від]купи́ти що, (раскаянием, делом) (с)поку́тувати, сов. спокутува́ти (реже споку́тати), відпокуто́вувати и відпоку́тувати, сов. відпокутува́ти що, за що, чим. [Нема́ на тобі́ вини́, – ти ви́купив її́ (Мирн.). П’ятна́дцять год бу́ду сей гріх відпокуто́вувати (Квітка). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м не одкупи́ти, ні спокутува́ти й за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.). Посла́в тебе́ на те, щоб да́вній бра́тів гріх споку́тувать і зми́ти (М. Рильськ.). Щоб споку́тати як-не́будь своє́ лиході́йство, Гриць, прибі́гши додо́му, одра́зу підско́чив до дриві́тні та й дава́й руба́ти дро́ва (Яворн.)].
• Искуплё́нный – (приобретенный) с[за]ку́плений; ви́куплений, відку́плений, споку́туваний и споку́таний.
-ться –
1) с[за]купо́вуватися, с[за]купи́тися, бу́ти с[за]ку́пленим
2) викупа́тися, викупля́тися, ви́купитися, бу́ти вику́пленим з чо́го;
3) ви[від]купля́тися, ви́[від]купи́тися, (с)поку́туватися, сов. спокутува́тися и споку́татися.
II. Искупа́ть, -ся – скупа́ти, -ся (в воді́).
Вина́ – вина́ (малоупотр.), прови́на, прови́нність (р. -ности), (ум.) прови́нонька, просту́пок (р. -пку), причи́на. [Проща́йте лю́дям прови́ни їх. За прови́нності кара́ють].
• Взводить, взвести на кого-л. вину́ – зверта́ти, зверну́ти на ко́го.
• Вменять, вменить (ставить, поставить) кому-л. в вину́ что – привиня́ти, привини́ти кому́ що, ста́вити, поста́вити за прови́ну кому́ що.
• Искупать вину́ – поку́тувати, споку́тувати (свою́ прови́ну).
• Сознаться в вине́ – повини́тися, призна́тися до вини́. [Коли́ нашко́дила, то й повини́ся].
• Чувствовать за собою вину́ перед кем-л. – почува́тися до вини́ супроти ко́го.
• Без вины́ – безви́нно, безневи́нно. [Безневи́нно в’ї́лися в ме́не (Кониськ.)];
2) причи́на.
• По чьей вине́ – з чиє́ї причи́ни.
• По моей вине́ это произошло – з моє́ї причи́ни це ста́лося.
• По своей вине́ – самохі́ть. [Самохі́ть по́їзд утеря́ли – що-б було поспіши́тися].
• Быть, послужить вино́ю чего – спричиня́тися, спричини́тися чому́ и до чо́го, привини́тися до чо́го. [Сама́ спричини́лася свої́й сме́рті].
Грех –
1) гріх (р. гріха́), (детск. грі́шка); вина́, прови́на.
• Смертный грех – смерте́льний гріх, гріх непроще́нний.
• В греха́х – грі́шно. [Грі́шно живе́].
• Вводить в грех – на гріх (до гріха́) призво́дити.
• Совершить грех, взять грех на душу – гріха́ вкуси́ти.
• Искупать грех – поку́тувати (гріх).
• Загладить грех – покри́ти гріх, скупи́тися гріха́, споку́тувати (гріх).
• Отпустить грехи́ кому – розгріши́ти кого́.
• Не получивший разрешения от греха́ – нерозгрі́шений.
• Грех да беда на кого не живёт – без гріха́ та без ли́ха не проживе́ш.
• На грех мастера нет – на гріх не спасе́шся.
• Есть тот грех – ні́де (нема́ де) гріха́ потаї́ти.
• С грехо́м пополам – так-сяк, через верхи́. [Через верхи́ зроби́ла, аби збу́тись];
2) ва́да, ґанч[дж] (р. -ч[дж]и);
3) по́милка (мн. помилки́), гріх [Це мій гріх – не догле́дів та й помили́вся], о́гріх.
Искупля́ть, см. I. Искупа́ть.
Казни́ться –
1) кара́тися, тра́титися, бу́ти ка́раним, пока́раним и т. д.; см. Казни́ть 1 и 2;
2) (наказывать себя, мучиться) кара́тися. [От за що кара́юсь, от за що мене́, сестри́чки, і в рай не пуска́ють (Шевч.). Я кара́лась ввесь вік в чужі́й ха́ті (Шевч.)];
3) (искупать) поку́тувати за що чим. [Шука́ння чого́сь кра́щого, за яке́ дово́диться по́тім поку́тувати рока́ми тюрми́ та засла́ння (Єфр.)].
Нести́ –
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)].
• Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)];
2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́.
• Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в);
3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)].
• Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й;
4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)].
• -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)].
• -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що.
• -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)].
• -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що.
• -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти.
• -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)].
• -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)].
• -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки.
• -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)].
• Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу.
• -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту.
• -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)].
• -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки;
5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)].
• Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко).
• Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?;
6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)];
7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́.
• -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці.
• -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити;
8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)];
9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти.
• Лошади -су́т – ко́ні но́сять;
10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)];
11) безл. –
а) не́сти́.
• По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу).
• Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні;
б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)];
в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти.
• Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме).
• -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би);
г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти.
• Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся –
1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.;
2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)].
• Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́.
• Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром.
• Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою).
• Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не.
• -тся молва, что… – чу́тка йде, що…
• Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть).
• Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?;
3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)];
4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].
Покая́ние – (раскаяние) ка́яння, каяття́, покая́ння; (искупление) поку́та, споку́та.
• Где грех там и -ние – де гріх, там і поку́та.
• Всё победит искреннее -ние – все перемо́же щи́ре каяття́.
• Поступить в монастырь на -ние – піти́ в манасти́р на поку́ту.
• Отпусти душу на -ние – пусти́ ду́шу на покая́ння.
• Искупать -нием – споку́тувати, відпоку́тувати. [Споку́тував гріхи́ свої́].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИСКУПА́ТЬ 1 образ. не́сти́ поку́ту за, р-я відкупля́ти;
искупать грехи́ ще спаса́тися;
искупа́ющий (грехи́) що /мн. хто/ поку́тує (гріхи́) тощо, ра́ди́й не́сти́ поку́ту, обтя́жений поку́тою, поку́тник, уроч. ИСКУПИТЕЛЬ, образ. на поку́ті;
искупающий вину́ споку́тливий;
искупа́емый поку́туваний, споку́туваний, відпокутуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Искупать, искупить – викупля́ти, -ля́ю, -ля́єш, ви́купити, -плю, -лиш;
2) (искупить грехи) поку́тувати, відпоку́тувати.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вина – провина; провинність. Взводить, взваливать вину на кого – звертати на кого. Вменять, ставить кому в вину – привинювати кому що; ставити за провину кому що. Искупать вину – покутувати, спокутувати провину. Сознаться в вине – повинитися; признатися до вини. Чувствовать за собою вину перед кем – почуватися до вини проти кого. Без вины – безвинно; безневинно. По (чьей) вине – з (чиєї) вини, причини. По своей вине – самохіть. Быть, послужить виною чего – спричинятися, спричинитися чому і до чого; привинитися до чого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Искупать
• Искупать, искупить вину – покутувати, спокутувати провину (рідше вину).
• Искупить грех раскаянием (устар.) – відпокутувати (спокутувати) гріх. [Маруся… подалася у черниці, щоб гріх одпокутувати. Барвінок.]
Вина
• Без вины – без вини; без(не)винно.
• Быть виной чего – бути винним чому, чого; бути причиною чому, чого; завинити в чому; спричинитися чому, до чого.
• Взводить, взвести, валить, свалить вину на кого-либо – звертати, звернути на кого; прикидати, прикинути вину (провину, причину) кому; скидати, скинути (накидати, накинути, складати, скласти) вину (провину) на кого; покладати, покласти вину (провину) на кого. [Всю провину за сподіяне на Захара покладають. Гордієнко.]
• Вменять, вменить, ставить, поставить кому-либо в вину что – ставити, поставити за вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що; обвинувачувати, обвинуватити (звинувачувати, звинуватити) кого за що, в чому.
• Загладить чью вину – загладити (виправити) чию провину (вину).
• Искупать, искупить вину – покутувати, спокутувати вину (провину).
• Он (она…) всему виной – він (вона…) усьому виною, причиною (причина) усього лиха.
• По моей (по его…) вине – з моєї (з його…) вини (провини, причини); через мене (через нього…). [З чиєї причини сталася ця катастрофа? Прус.]
• По своей вине – з своєї (з власної) вини (провини, причини); самохіть.
• Прощать вину кому – дарувати (прощати) провину (вину) кому.
• Сознаться в вине – повинитися; признатися у провині (до вини); визнати вину.
• Чувствовать за собой вину – почувати (відчувати) себе винним; почувати (відчувати) свою провину (вину) проти кого, перед ким; (зах.) почуватися до вини проти кого.
• Я (он…) этому виной – я (він…) цьому винний (виною, причиною); я (він…) причиною (причина) цьому (цього); тут моя (його…) провина (вина).
Грех
• Без греха века не проживёшь – чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех (разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого – класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт – гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны – що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех (разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех – він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех – покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех – як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех – мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть (разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха – нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь – від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому – розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что – сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу – учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах – визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди (религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить (разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Викупа́ти, викупля́ти, ви́купити –
1) выкупать, выкупить, откупать, откупить;
2) окупаться, окупиться;
3) искупать, искупить.
Поку́тувати – искупать грех, нести эпитимию, каяться.
Споку́тувати, -тую – искупать.
• Споку́тувати прови́ну – искупать вину.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Искупать, -пить (вину) – поку́тувати, споку́тувати.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Поку́тувати, -тую, -єш, гл. Искупать грѣхъ, нести епитимію, каяться. Це тобі Бог присудив, щоб ти дев’ять літ покутував свою гордість. Рудч. Ск. II. 163. Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі. Шевч. 336.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Искупа́ть, искупи́ть, ся = 1. викупа́ти, викупля́ти, відкупля́ти, ви́купити, відкупи́ти, ся. — Викупа́ти з неволї. — Тягли вже в буцегарню, та по дорозї відкупив ся. 2. покутува́ти, спокутува́ти, відпокутува́ти. — Заховаюсь, дитя моє, сама під водою, а ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. К. Ш. — Я свою кару ще перед гріхом відпокутувала. Фр. — Не сьвятий, щоб не зогрішив, не чорт, щоб не спокутував. н. пр. — То я той гріх то сяк то так спокутувать мушу. К. З. о Ю. Р. 3. закупля́ти, закупи́ти, поскупля́ти, поскупо́вувати. — Усе поскуповав, що треба. 4. ви́купати, скупа́ти, покупа́ти, ся. — Гарно викупав ся у річцї.

Запропонуйте свій переклад