Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 60 статей
Запропонувати свій переклад для «коника»
Шукати «коника» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кони́ка, бот. – Artemisia vulgaris L. – чорно́бил (-лу) и чорно́биль (-лю).
Вылепля́ть, -ся, вы́лепить, -ся – виліпля́ти, -ся, вилі́плювати, -ся, ви́ліпити, -ся, зліпи́ти, -ся. [Зліпи́в ко́ника з хлі́ба].
• Вы́лепленный – ви́ліплений, злі́плений.
Изруба́ть и Изрубля́ть, изруби́ть – (в куски) руба́ти, поруба́ти, зруба́ти, сі́кти, посі́кти, тя́ти, потя́ти кого́, що, (всех) виру́блювати, повиру́блювати, ви́рубати, поруба́ти, висіка́ти, ви́сікти, ви́тяти, ви́тнути, ви́стинати усі́х. [Не встиг коза́к Неча́й на ко́ника сі́сти, зача́в ляшкі́в-панкі́в на капу́сту сі́кти (Пісня). Він їй очі́пка зі́б’є, а вона́ йому́ сви́ту поруба́є (Херсонщ.). Ви́тнув-би півві́йська (Стар.-Черн.). Зруба́в ляха́ (Дума) ].
• -би́ть мелко – поруба́ти, посі́кти дрі́бно.
• -би́ть совершенно – поруба́ти на мак, посі́кти на мо́лот.
• -би́ть солому, капусту – посі́кти соло́му, капу́сту.
• -би́ть мясо, дерево (цельные предм.) – поруба́ти, порі́зати м’я́со, де́рево.
• Изру́бленный – пору́баний, посі́чений, потя́тий, (о мн.) ви́рубаний, ви́січений, пови́стинаний.
• -ться – руба́тися, поруба́тися, бу́ти пору́баним, посі́ченим и т. д.
Кова́ть –
1) кува́ти и (реже) ку́ти (кую́, кує́ш), (преимущ. о холодной ковке) клепа́ти (-па́ю, -па́єш и кле́плю, -плеш), (выковывать) вико́вувати що. [Ой, кова́лю, ще й ти, ковале́ньку, чом не кує́ш залі́за тоне́нько? (Гнід.). Князь Бори́с усе́ плуги́ кува́в та лю́дям дава́в (Номис). Важкі́ його́ уда́ри нас кую́ть мов те залі́зо (Франко). У тій ку́зні кова́ль кле́пле (Франко)].
• -ва́ть гвозди, подковы – кува́ти (вико́вувати, виробля́ти) цвя́хи́ (цвяшки́, гвіздки́), підко́ви.
• -ва́ть жорнов – насіка́ти млино́вий ка́мінь (и жо́рно).
• -ва́ть в два, в три молота – кува́ти в два, в три мо́лоти.
• Куй железо, пока горячо – кова́ль кле́пле, по́ки те́пле; куй залі́зо, коли́ гаря́че (Приказки);
2) (подковывать) кува́ти (ку́ти), підко́вувати кого́. [Я ба́чила, хтось до вас строка́того ко́ника приво́див ку́ти (М. Вовч.)];
3) (о мерных ударах, голосе) кува́ти (ку́ти), (о мерном трещанье шашня, сверчка, кузнечика и т. п.) с[ц]вірча́ти, співа́ти, тріща́ти. [З гру́бих голосі́в вирива́ється й кує́, як у дзво́ник, молоди́й, приє́мний контра́льто (Васильч.). Ці́лу ніч співа́ цвірку́н, і спать не дає́ (Звин.)].
• Ко́ванный, прич. – ко́ваний, ку́тий, кле́паний; підко́ваний.
Конё́к –
1) (ум. от Конь) ко́ник, ко́ничок (-чка), кониче́нько (м. р.), (жеребёнок) лоша́ (-ша́ти; ср. р.), лоша́к, лоша́тко.
• -нё́к-горбунок – горбоко́ник (-ка);
2) (для катанья по льду) ковза́н (-на́), ковзано́к (-нка́), ковзане́ць (-нця́), ковза́нь (-ня́), сков[б]зу́н, (зап.) ли́жва.
• -ки́ – ковзани́, ковзанки́, ковзанці́, ковзані́, сков[б]зуни́ (-ні́в), полозки́ (-кі́в), (зап.) ли́жви (-жов), (преим. костяные в роде лыж) на́рти (-тів), (только костяные) костяни́ці (-ни́ць).
• Кататься на -ках – бі́гати ((с)ко́взатися) на ковзана́х;
3) (гребень кровли) гре́бінь (-беня), ко́ник (-ка);
4) (лощило у сапожников) глади́ло, гладі́й (-дія́), клеса́чка.
5) (в мельнице) ришта́к (-ка́);
6) зоол., насек. Gryllus, см. Кузне́чик.
• Морской -нё́к, рыба Phyllopteryx и Hippocampus – морськи́й ко́ник;
7) перен. (страсть, слабость) ко́ник, при́страсть (-ти), сла́бість (-бости). [Ле́дві розбала́кавсь, одра́зу сів на свого́ ко́ника (Крим.)].
• У всякого свой -нё́к – ко́жний ма́є свого́ ко́ника, свою́ при́страсть.
• Это его -нё́к – це його́ ко́ник, при́страсть.
Подстре́ливать, подстрели́ть – підстре́лювати, підстре́лити (о мног. попідстре́лювати), підбива́ти, підби́ти кого́. [Ой, як стре́лив Нечає́нко – ко́ника підстре́лив].
• Подстре́ленный – підстре́лений, (о мног. попідстре́люваний), підби́тий, підтя́тий. [І ду́мка па́да, мов підби́та пти́ця (Л. Укр.)].
• -ться – підстре́люватися, підстре́литися, попідстре́[і́]люватися, бу́ти підстре́леним.
Поспева́ть, поспе́ть –
1) (созревать) постига́ти, пости́г(ну)ти, спі́ти, поспіва́ти, поспі́ти (б. вр. -спі́ю, -єш…) и поспі́нути (б. вр. -спі́ну, -неш…), пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти и -спі́нути, (вызреть) вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, виспіва́ти, ви́спіти и -спінути; срв. Вызрева́ть, Дозрева́ть, Созрева́ть. [Уже́ й чере́шні пости́гли (Свидн.). У тій порі́, як я́годи поспі́нуть (Житом.). Горі́хи вже присти́гли (Звин.). Вже вдо́воньці пшени́ця приспі́ла (Чуб.)];
2) (быть готовым) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти.
• Обед, ужин -пе́л – обі́д пости́г (поспі́в), вече́ря пости́гла (поспі́ла). [Уже́ й вече́ря пости́гла (Чуб.). Вече́ря поспі́ла (Коцюб.)].
• Хлеб -пе́л (в печи или в квашне) – хліб пости́г, ви́стиг. [Тут хліб пости́г – вийма́ю, а в дру́гій діжі́ ви́стиг – саджа́ю (Г. Барв.)];
3) (успевать к сроку) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, устига́ти, усти́г(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти и -нути, успіва́ти, успі́ти и -нути, виспіва́ти, ви́спіти и -нути (куди́, що зроби́ти), настига́ти, насти́г(ну)ти, наспіва́ти, наспі́ти и -нути (куди́, до чо́го и на що); срв. Подоспе́ть, Приспе́ть. [Ви́йде і йде було́ не хапа́ючись, а пости́гне са́ме в по́ру (М. Вовч.). Ой вистига́йте, сла́вні чумаче́ньки, зимува́ти до лу́гу (Лис.). Не встиг коза́к Неча́й на ко́ника сі́сти (Макс.). Поспі́неш з ко́зами на торг (Приказка). Не ви́спінеш ти – спі́знишся. Ох, ли́шенько! коли́-ж я туди́ насти́гну (Квітка). Ране́нько ви́йду, на обі́д наспі́ну (Мирн.)].
• -пе́ем, не спеши – пости́гнемо, ви́стигнемо, всти́гнемо и т. д., не поспіша́йсь.
• Везде -пе́ть – всю́ди (скрізь) доско́чити, похопи́тися.
• Наш пострел везде -пе́л – де не посі́й, то вро́диться; той доско́цень (доско́цький) усього́ доско́чить, ніко́ли не спі́зниться, пе́рший похо́питься, ви́хопиться. [О, то доско́цень, усього́ доско́чить! ніко́ли запі́зно не при́йде (Франко). Бач, яки́й доско́цький, пе́рший ви́хопився (Гр.)].
• Везде поспева́ющий – проскочу́щий [Була́ і знако́ма проскочу́ща невиди́мка паніма́тки Любора́цької (Свид.)].
• -ва́ть за кем, за чем – поспіша́тися, поспіши́тися, успіша́тися, успіши́тися, уганя́ти(ся), угна́ти(ся), похопи́тися за ким, за чим, збіга́ти, збі́гти, з’їжджа́ти, з’ї́хати, схо́дити, зійти́ з ким, з чим. [Вже ма́ти за не́ю було́ ніко́ли не поспі́шиться (Квітка). Само́ письме́нство стоя́ло ни́жче від життя́, не вспіша́лося за ним, одстава́ло (Єфр.). А я розка́зую та розпи́тую, так що вона́ й одка́зувати не вспі́шиться (Проскурівна). Ся́де на поку́ті, розпу́стить язика́… не мо́жна мені́ за не́ю й сло́вом похопи́тись (Н.-Лев.). Хіба́ яка́ коня́ка збіжи́ть з парово́зом? (Звин.)].
• Вы идёте слишком скоро, я не могу -спе́ть за вами – ду́же шви́дко (пру́дко) ви йдете́, я й не вспішу́ся (не поспішу́ся, не вжену́ся, не похоплю́ся) за ва́ми, не збіжу́ (не зійду́) з ва́ми.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Жаба –
1) жа́ба, (разг.) ропу́ха, (самец, редко) жа́бур; (умен.) жа́бка, жа́бонька, жабурчик; (ув.) жа́бище, жабуряка; (собир.) жабня́ (р. -ні́);
2) (мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка:
• болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка;
• грудная жаба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва;
• древесная жаба – зелену́ха;
• жаба давит, задавила, перен. – жаба давить, задавила (душить, задушила), (у́же, зависть берёт) за́ви́дки беру́ть (узяли́);
• жаба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша.
[І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Жаба ти колодязна! що ти про море знаєш?.. (М.Лукаш). Бо «жаба» — потвора ментальна — давить і не пукає (Ю. Курай). Дружини їхні, заплилі ропухи, які вже не могли навіть піднятися в повітря, вічно сварилися (О.Ульяненко). Озирнувся на своїх друзяк-писарчуків, були вони на пристойній відстані: світло яснів цап, мотаючи головою, за ним стояв чи йшов осел, а на ослі сиділа охляп жаба, то б пак жабур, тримаючи в руці кухлика з медом і помахуючи ним (Валерій Шевчук). У ставку — зелені жаби. В них володар — грізний жабур. Лосенята, лось, лосиха  в лісі ходять тихо-тихо. Та тихіше, аніж лосі, в темнім лісі ходить осінь (Є.Гуцало). Ропухи прочалапали футів зо три, а тоді, очевидно, геть виснажившись, присіли, злегка ковтаючи ротом повітря. Хвилин десять вони пильно розглядали мене з відразою, яка, здається, дедалі зростала. Потім одна з них відійшла вбік і врешті присіла під ніжкою столу, мабуть, помилково гадаючи, що це стовбур дерева. Друга ропуха дивилася на мене, ретельно оцінюючи, чого я вартий, а коли врешті дійшла висновку — той виявився таким невтішним, що ропуху знудило напівперетравленими рештками коника-стрибунця й двох метеликів (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). 1. Скільки жабу не годуй, все одно задушить! 2. Жаба сидить на голові бегемота: — Така спека, а тут ще бегемот до сраки прилип! 3. — Від чого помер Іван-Царевич? Жаба задушила…]. Обговорення статті
Учудить – устругнути, утнути, утяти, ушкварити, витворити, (образн.) викинути коника.
[Його несподівано звідтіль вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І.Нечуй-Левицький). Щойно зіп’явшись на нозі, Оленка вже укмітила, як легко їй довести сестру до знавісніння, і взяла це собі за звичку, як інші діти, бува, настиряться бавитися сірниками: чирк — і кинув, чирк — і кинув, — щоразу, коли дорослих не виявлялося поблизу, підлізала старшій попідруч, мишкуючи, яку б устругнути капость, — звісно, невеличку, собі під стать: чи скубнути кужілку, якщо та вчилася прясти, чи потягти за клубка, щоб розмотався по цілій світлиці, а чи просто, на забаву, і це було таки найлюбіше, вмоститися в неї в ногах і, зизуючи очком, коли почне скипати, голосно дримбати пальцем по губі, бринь, бринь, бринь! — і знов, вичекавши хвильку, — а не перестанеш ти, доки я тобі на шкурі не заграла! — бринь, бринь, бринь! — та одчепись, причепо! — бринь, бринь, бринь, бринь! — та що ж це за лиха година, і з цим ото розпачливим криком старша нарешті кидалася на молодшу (О.Забужко). Ото люди такі бувають. Жартуни… Чи западлісти? Хто як називає. А, що? У них це, як така собі, хвороба. От тягне його чи її, й тягне, де б кому щось устругнути… Як, ото, спрага на похмілля чи недержання увісні й наяву… І зовсім нічого не можуть з собою вдіяти (В.Триндюк). «Нива» заглухла прямо посеред дороги, у лісі. Цей примат, мабуть, передбачаючи, що я можу подібне утнути, спеціально відлив бензин (П.Кукуй). Швейк весь час поводився з фельдкуратом безоглядно строго. При найменших спробах фельдкурата щось устругнути, наприклад, випасти з карети або зламати сидіння, Швейк раз у раз бехкав його попід ребра, і фельдкурат сприймав це надзвичайно байдуже (С.Масляк, перекл.. Я.Гашека)]. Обговорення статті
Фортель, разг. – (польс. от нем.) фортель, (выходка) ви́хватка, ви́тівка, ви́брик, ви́скок, (уловка) ви́крут, викрута́с, ви́верт:
• выкинуть фортель – устругнути (стругнути, утнути, утяти, ушкварити, упалити, удерти, удрати, упороти) штуку; викинути коника. Обговорення статті
Эвакуатор – евакуатор, (ещё, тех.) буксирник.
[Десь бігав, когось умовляв, згуртовував, змобілізовував, засідав, і ось коли впало таке велике нещастя, як війна, коли одні .пішли відразу на фронт, другі злякалися, треті розгубилися, Бузина, який нарівні з професорами звідкись добув для себе “бронь”, виявився найпоміркованішим, зберіг найбільший спокій і враз став називатися в інституті незвичним і не зовсім зрозумілим словом “евакуатор” (П.Загребельний). Перший день у Львові почався із прикрости. Евакуатори намагалися забрати мого коня. Але Мустафі це не сподобалося і він зацідив копитом у плече одному із міських служок. Довелося мені віддати тому десять євро. Опісля довго шукав місця для паркування свого коника. Врешті ми опинилися біля пам’ятника знаменитому поетові Міцкевичу. З поваги до генія Мустафа залишив біля його підніжжя кілька гарячих яблук (Василь Терещук). — Буксирник-сирник! Почті як у Тичини! (м/ф «Тачки»)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЗБИРА́ТЬСЯ (вгору) ще п’я́стися, іти́ вго́ру, (на гору) дря́патися, видобува́ти;
взбираться по ле́стнице карье́ры де́ртися щабля́ми кар’є́ри;
взбира́ющийся що йде вго́ру тощо, ста́вши йти вго́ру, дря́пе́ць, верходря́п, альпіні́ст, горола́з, образ. у ру́сі /на шляху́/ вго́ру;
ВЗОБРА́ТЬСЯ ще ви́дряпатися і похідн., (на вершок) ви́пхатися, (високо) зіп’я́стися;
взобраться на своего́ конька́ сі́сти на сво́го ко́ника.
ВЫ́КИНУТЬ, выкинуть коле́нце /выкинуть шту́ку/ ви́кинути фо́ртель;
выкинуть шту́ку ви́кинути ко́ника, учво́рити.
ОСЕДЛА́ТЬ (шлях) ВІЙСЬК. взя́ти під контро́ль;
оседла́вший своего́ конька́ сі́вши на сво́го ко́ника.
ОТМОЧИ́ТЬ (штуку) уде́рти;
отмочить но́мер уде́рти /ушква́рити/ шту́ку, ви́кинути ко́ника /фо́ртель/;
отмочить шу́тку встругну́ти жарт.
СЕСТЬ (в тюрму) фаміл. загримі́ти;
сесть в кало́шу ще осканда́литися, (на іспиті) запа́ритися;
сесть на мель укр. сі́сти ма́ком;
где ся́дешь, там и сле́зешь дале́ко не заї́деш;
се́вший осі́лий, призе́млений, ОКРЕМА УВАГА;
севший в кало́шу осканда́лений;
севший в тюрьму ув’я́знений;
севший на ко́рточки стил. перероб. сі́вши навпо́чіпки;
севший на мель стил. перероб. сі́вши ма́ком;
севший на своего́ конька́ сі́вши на сво́го ко́ника.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выкидывать
• Выкидывать штуки, фокусы, выкинет штуку, фокус – витворювати, витворяти (виробляти, витинати, витівати) [штуки]; фіглі стругати (гнути); фіґлювати; (докон.) (у)стругнути (утнути, утяти, емоц. ушкварити, упалити, удерти, удрати, упороти) штуку; коники (штуку) викидати, показувати. [Всі ми колись гуляли й витинали. Васильченко. Закортіло викинути ще якогось коника… Тарновський.]
• Давай, давайте выкинем – викиньмо.
• Колена (коленца) выкидывать – викидати, викинути колінце. [Смішив дівчат: то вигадку уверне яку, то колінце викине. Мирний.]
Конек
• Оседлать своего [любимого] конька, взобраться на своего конька (разг.) – осідлати свого коника; сісти на свого коника. [Ледве розбалакавсь, одразу сів на свого коника. Кримський.]
• У каждого свой конёк – у кожного свій коник; кожний має свого коника.
Номер
• Вот так номер! – от так штука!; оце так рахуба!
• Выкинуть номер (разг.) – устругнути (утнути, утяти) штуку; коника викинути.
• Этот номер не пройдёт (разг.) – це не вдасться (кому); так не піде; цієї не поспіваєш.
Садиться
• Садиться за работу – сідати до праці (до роботи).
• Садиться за стол – сідати до столу (за стіл).
• Садиться, сесть верхом на кого, на голову кому – сідати, сісти верхи на кого, сідати, сісти (вилізти) на голову кому.
• Садиться, сесть в лужу (в калошу, галошу) – сідати, сісти маком; сідати, сісти (опинятися, опинитися) на льоду (на слизькому); ускакувати, ускочити куди; (тільки докон.) уклепатися; наскочити на слизьке; попадати, попасти у суточки; опинятися, опинитися, як у сливах.
• Садиться, сесть за один (за круглый) стол (перен.) – сідати, сісти до одного (до круглого) столу (за один (за круглий) стіл).
• Садиться, сесть на землю – сідати, сісти долі (іноді на землю); (перен.) сідати, сісти на землю; братися, узятися хліборобити; (ірон.) братися, узятися гречку сіяти.
• Садиться, сесть на своего [любимого] конька – сідати, сісти на свого [улюбленого] коника.
• Садиться, сесть на хлеб и [на] воду – сідати, сісти на хліб і [на] воду.
• Садиться, сесть на шею кому – сідати, сісти на шию кому, чию.
• Садиться, сесть не в свои сани – сідати, сісти не в (на) свої сани (на свого воза); не в свої взуватися, взутися.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Схо́плювати, -плюю, схопи́ти, -плю́ – схватывать, схватить;
схо́плюватися, схопи́тися –
1) схватываться, схватиться;
2) вскакивать, быстро подняться.
• На ко́ника схопи́вся – вскочил на коня.
• Схопи́лась бу́ря – поднялась буря.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

ІІ. Відпіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. відпе́ртися, відіпру́ся, -прешся, гл.
1) Отпираться, отпереться (о запорѣ).
2) = Відмагатися 1. Відпірайся, мій синочку, що коника та й не маєш. Нп.
Гада́ти, -да́ю, -єш, гл.
1) Думать, размышлять, помышлять, предполагать, воображать. Я козак молод, гадаю, що я собі пароньки не маю. Мет. 17. Ой ти, козаче, що ти думаєш-гадаєш? Мет. 81. Коника сідлає, а на Бога не гадає. Гол. І. 11.
2) = Згадувати. Та будем ми помірать і свого батенька гадать. Мил. 211.
Га́ятися, -юся, -єшся, гл. Медлить, мѣшкать. Рудч. Чп. 246. Ой на, сину, коника — не гайся, щоб ти ’д того війська не зостався. Лис.
Ду́мати, -маю, -єш, гл. Думать, полагать; предполагать. Ном. № 8880. Коника сідлав і думки думав, бо їхав далеко аж за гіроньки. Чуб. III. 290. Ох не думали ж мої старі очі вбачати пана Шрама. К. ЧР. 7. Вони думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Що ти, милий, думаєш-гадаєш, либонь мене покинути маєш. Мет. 282.
Заї́здити, -джу, -диш, гл. Заѣздить, изнурить ѣздой. Заїздив коника, заїздив другого... Скажи, серце, правду, чи що буде з того. Чуб. V. 116.
Залиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл.
1) — до ко́го, на ко́го. Ухаживать за кѣмъ (о любовномъ ухаживаніи). Не ходи, не люби, не залицяйся, — не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чуб. III. 144. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. Мет. 104.
2) — на ко́го. Имѣть виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. Грин. III. 624.
3) Намѣреваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці... вже залицялись бити мене. Уман. у.
Засідла́ти, -ла́ю, -єш, гл. Осѣдлать. Засідлав собі коника гетьманського. Чуб. III. 294.
За́став, -ву, м.
1) = Заставка 2. Грин. І. 25.
2) = Застава 1. Будь, братчику, ласкав, лишаєм ті застав: коника вороного, Іваня молодого. О. 1862. IV. 32.
Збро́я, -ро́ї, ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.
З’ї́здити, -джу, -диш, гл.
1) Изъѣздить. З’їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221.
2) Заѣздить, утомить ѣздой. З’їздив коника, з’їздив другого. Гол. І. 383.
3) Ударить. З’їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67.
Зрахува́ти, -ху́ю, -єш, гл.
1) Сосчитать. Наїхали купці з Варшави, того коника сторгували, ще за його гроші зрахували. Чуб. V. 782.
2) Разсчитать, сообразить. Зміркували, зрахували, що з козака буде. К. Досв. 163. Твоє враховане премудре слово. К. ЦН. 205.
Ла́ва, -ви, ж.
1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежить). Ном. № 11939. Лягти́ на ла́ву. Умереть (такъ какъ покойниковъ кладутъ, согласно обычаю, на ла́ві). Положи́ти на ла́ву. Хоронить. Отсюда проклятіе: Щоб тебе положи́ли на ла́ву! Желаю тебѣ смерти! Ном. № 3790; также божба: А щоб мене́ до ве́чора на ла́ві положи́ли! (коли не так кажу, зроблю). Ном. № 6762. Ки́нути під ла́ву. Пренебречь, забросить. Вони свою славу кинули під лаву. Ном. № 761. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву. Шевч. 123.
2) Узенькій мостикъ, бревно, переброшенное черезъ воду для перехода. Угор. Желех.
3) Рядъ, шеренга (людей, предметовъ). Повернувся козак Нечай од брами до брами, а поставив вражих ляхів у чотирі лави. Ой не вспів же та Нечаєнко на коника спасти, ой як став панів, гей як став ляхів у дві лави класти. — Пашня в полі як лава. Ном. № 10159. А в нашого пана пшениця як лава. Грин. III. 133. Іти́ ла́вою. Идти рядами; идти сплошной массой. От, позакручувавши уси, і йдуть лавою. Кв. І. 147. Става́ти ла́вою. Строиться, выстраиваться въ рядъ. У дві лави задніпрянці з москалями стали. Шевч. 574.
4) Рядъ рыболовныхъ сѣтей, поставленныхъ непрерывной стѣной. Браун. 12.
5) Гряда въ рѣчномъ порогѣ. Кодацький поріг появився... ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його, перенесло через поріг. Левиц. Пов. 351.
6) Часть снаряда лиси́ці (см.). Вас. 164.
7) Коллегія судей въ старомъ малорусскомъ городскомъ судѣ.
8) Родъ карточной игры. КС. 1887. VI. 471. Які ж були до карт охочі... гуляли часто до півночі, в ніска, в пари, у лави, в жгут. Котл. Ен. III. 9. Ум. Ла́вка, ла́вонька, ла́вочка. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. Ном. 1734. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить. Ном. № 8331. Ой привезли Бондарівну до нової хати, положили на лавонці, стали убірати. Чуб. V. 427. Не встиг дячок-неборачок на лавочку сісти, — лихо несе шмаровоза ту вечерю їсти. Чуб. V. 673.
Молоде́цтво, -ва, с. Жизнь парня, юношество, состояніе юношества. Покличте мені найменшого братіка, нєх я йому здам молодецтво своє і коника вороного, і сідельце золотеє. Рк. Макс. Ой слухайте, бояре, де голубець гуде, там наш Андрієчко молодецтво здає. Маркев. 137.
Набіра́тися, -раюся, -єшся, сов. в. набра́тися, -беру́ся, -ре́шся, гл.
1) Набираться, набраться. Набралося в чобіт води. Як набереться води в ухо, то перехиле голову та й скаче. Ном. № 336.
2) Брать, взять достаточно, много. Набрався стільки, що й не донесеш. Набравсь чорт багатих, то вбогих кидає. Ном. № 1446.
3) Наполняться, наполниться. Глек став набіраться. Рудч. Ск. І. 18.
4) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, получать, получить. Сили й розуму од його всяка тварь набралась. К. ПС. 74. Набравшися науки в сивоусих. К. Іов. 33. Набра́тися біди́, ли́ха. Претерпѣть бѣдствія. Тогді набрались всі сто лих. Котл. Ен. — на ши́ю. Залѣзать въ долги. Прийдеться випити з людьми, — знов набірається на шию. О. 1862. 73. — ро́зуму. Поумнѣть. Набірайся розуму! — охо́ти. Воодушевиться. Випив чарку, набравсь охоти та й пішов уночі лісом. НВолын. у. — сла́ви. Подвергаться сплетнямъ. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Ой ізвівши, на коника сівши: зоставайся, слави набірайся. Мет. 15. — страху́. Напугаться.
5) Напиваться, напиться пьянымъ. Набрався, як свиня мулу. НВолын. у.
6) Сходиться, сойтися. Багато народу набралось.
Пастівни́к, -ка́, м. = Пастівень. Шух. І. 168. Константиногр. у. Дивлюсь у пастівник, а він коня собі лагодить. Федьк. Пустив коника до пастівника, а сам пішов у сад виноград. Лукаш. 153. Ум. Пастівничо́к.
Півтора́к, -ка, м. Все мѣрою въ 11/2. Півторак бичок. Півторак мішок. Ум. Півторачо́к. Вивела коника і осідлала, винесла гачок і півторачок. Гол. І. 339.
Підко́вувати, -вую, -єш, сов. в. підкува́ти, -кую́, -є́ш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181.
Підстре́лити, -лю, -лиш, гл. Подстрѣлить. Ой як стрелив Нечаєнко, — коника підстрелив. КС. 1882. III. 537. Устав ото він та й хотів уже сороку підстрелити. Рудч. Ск. І. 136.
Полови́ти, -влю́, -виш, гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Чуб. V. 799. Коли б половили щуку велику. Рудч. Ск. І. 81. Як рибу в сак, половив. Ном. № 1649. Чи половила вже курчата? Харьк.
Привести́, -веду́, -де́ш, гл.
1) См. Приводити.
2) Родить. Жінка привела дитя. КС. 1893. VII. 74. До панича, бачиш, ходила, поки дитину привела. Шевч. Кобила привела коника. Грин. І. 149.
Привіта́тися, -та́юся, -єшся, гл. Поздороваться. Зліз з коника, привітався: «День добрий, серденько!» Чуб. V. 384. Іди, доню, найди її, найди, привітайся. Шевч. 72.
Припня́ти, -пну́, -не́ш, гл. = Прип’ястя. А я скажу коника припняти. Чуб. V. 259.
Розбива́ти, -ваю, -єш, сов. в. розби́ти, -зіб’ю́, -єш, гл.
1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розби́ти з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538.
2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356.
3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741.
4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140.
5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70.
6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розіб’є ті чари. Стор. II. 215.
7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.
Сла́ва, -ви, ж.
1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Гліб. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Чуб. V. 83. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. До́бра сла́ва. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. Шевч. Недо́бра сла́ва. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. Стор. М. Пр. 52. Сла́ва-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. Чуб. V. 226. Набіра́тися сла́ви. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Мет. 15. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! Мет. 84. Сла́ву чини́ти, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. Федьк. А на мене славу сіють. Грин. III. 185. У сла́ву вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. Чуб. У сла́ві ходи́ти. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш. Чуб.
2) Слава. Шевч. 46. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! АД. І. 219. Сла́ву учини́ти. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. АД. Ум. Сла́вонька, сла́вочка.
Спада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. спа́сти, -ду́, -де́ш, гл.
1) Упадать, упасть, сваливаться, свалиться, спасть. Нех на тебе всі нещастя з світа спаде і з неба. Чуб. V. 406. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 26. Ляха кров, сльози, муки спадуть на вас і на ваші внуки. Чуб. V. 236.
2) Падать, спадывать, спасть, опасть. ЗОЮР. І. 12. Ряса його... спадала навкруг його такими ж довгими фалдами. Левиц. І. 134. Шапка з голови спала.
3) Сыпаться, осыпаться (о перезрѣломъ хлѣбѣ). Нема часу свого жати, бо панське спадає. Нп.
4) Входить, войти судномъ въ рѣку. На Лиман-ріку іспадали. АД. І. 217.
5) Стекать, стечь. Вода в Дністр спаде. Грин. III. 251.
6) Доставаться, достаться въ наслѣдство. Все на його спало, що було в батька. НВолын. у. Спав на мене великий маєток.
7) — з чо́го: — з ро́зуму. Глупѣть, поглупѣть. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб вовка од біди сховали. Гліб. — з го́лосу. Спадать съ голоса, терять голосъ. Дяк п’є горілки багато і вже спада з голосу. Котл. Нп. 350. — з лиця́, — з ті́ла. Худѣть, похудѣть. А жаль мені дівчиноньки, що з личенька спала. Нп. Усе, було, тружусь, роблю, аж з тіла спала. Гліб.
8) — очи́ма на ко́го. Бросать, бросить взглядъ на кого, встрѣтить взглядомъ, упасть взгляду. Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду. МВ. (О. 1862. III. 59). Куди́ о́чі спа́ли. Куда глаза глядятъ. Бігти кинулася, куди очі спали. МВ. (О. 1862. І. 104).
9) — на що: — на ду́мку. Приходить, прійти въ голову, на мысль. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко! ізнов тобі щось на думку спало. Котл. Нп. — на коня́. Вскакивать, вскочить на коня. Ой не вспів Нечаєнко та на коника спасти. Мет. 406. — на сте́жку. Идти, пойти по слѣдамъ кого. От і я на дідову стежку спала. Лебед. у.
Сто́янка, -ки, ж.
1) Стояніе. А набридла мені отут стоянка. Новомоск. у.
2) Молоко, поставленное для того, чтобы отстоялось. Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани. Новомоск. у.
3) Навѣсъ или хлѣвъ для лошадей или скота. Радом. у. Вх. Лем. 470. Ум. Стоя́ночка. Пішов Івасенько до стояночки коника сідлати. Лукаш. 155.
Строка́тий, -а, -е.
1) Пестрый.
2) О масти: пѣгій. Хтось до вас строкатого коника приводив. МВ.
3) Капризный. В душі своїй була строката. Котл. Ен. IV. 16.
Схо́плюватися, -плююся, -єшся, сов. в. схопи́тися, -плю́ся, -пишся, гл.
1) Схватываться, схватиться, вскакивать, вскочить, быстро подняться. Еней з просоння як схопився. Котл. Ен. II. 38. І разом схопились та до воріт. Шевч. Схопилась та й побігла шляхом, а вже вечоріло й роса пала. МВ. І.
2) Вскакивать, вскочить на что. На коника схопився. 3) Подниматься, подняться. Схопилась велика вітряна бура. Св. Мр. IV. 37.
Тру́ди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Гол. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив трудити на одного вельможного дармоїда. Мир. ХРВ. 92,
2) = Муляти. Мені трудить ногу. Борз. у. Як удариш палицею об тверде, то у руці трудить.
Убива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. уби́тися, -б’ю́ся, -є́шся, гл.
1) Убиваться, убиться. Чи мені втопитись, чи з гори убитись. Нп. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився. Мет. 103.
2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, втыкаться, воткнуться, погружаться, погрузиться, войти. Як ударив, — так ніж у груди і вбився по колодочку. Над ним коник зажурився, по коліна в землю вбився. АД. І. 270. Як обірвався, то на три сажні у землю вбився. Мнж. 124.
3) — у що. Пріобрѣсти что. Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився. Мнж. 164. Їм добре каятись, у гроші вбившись. К. Бай. 40. Ніяк Горбоносиха не спромоглася знов убитись у свині. Г. Барв. 417. У колодочки́, у пі́р’я вби́тися. Пріобрѣсти опереніе, опериться. Переносно о людяхъ: вырости. Не вспів ще в колодочки вбиться, а, бач, яке затинає! Він уби́вся в кри́льця. У него выросли крылья. Погодуй нас хоч трошечки, ой поки ми в крильця вб’ємося та в силочку вберемося. Нп. — в си́лу, в поту́гу. Пріобрѣсти силу, сдѣлаться сильнымъ. Я корюся, поки у силу та в потугу вб’юся. К. Бай. 58. — у сла́ву. Пріобрѣсти славу, прославиться. Він у славу вбився. К. Досв. 164.
4) Только несоверш. в. Сильно горевать, тосковать, кручиниться, убиваться. Рудч. Ск. II. 115. Десь моя ненька, десь моя старенька за мною вбивається. Нп. Чорнявая коханая по милому вбивається. Хата. 7.
Усіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. усі́сти, уся́ду, -деш, гл.
1) Садиться, сѣсть. Летить ворон з чужих сторон, на могилі усідає. Гол. І. 96. Не вспів козак Нечай на коника всісти. Лукаш. 110.
2) Обсѣдать, обсѣсть. Гайвороння чисто всіло дерева.
Устига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. усти́г(ну)ти, -гну, -неш, гл. Успѣвать, успѣть, поспѣть. Не встиг козак Нечай на коника всісти. Макс. Зараз Левка стали заганяти; насилу встигла йому Ївга подати сорочечку. Кв. ІІ. 228.
Хвора́, -ри́, м. Болѣзнь? Пущу коника по двору свому тестеві на хвору. Чуб. ІІІ. 204.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Выщербля́ть, вы́щербить = вище́рблювати, ви́щербити, пощерби́ти. – Гей, коника Турки вбили, Ляхи шаблю пощербили. В. Щ.
Ей, е́й = так, пра́вда, так є́сть. – Ей-Богу = їй-бо́гу, да́лебі, бігме́, прися́й Богу. — Ой на тобі, козаче, дитину, бо далебі під коника кину. н. п. — Ой не буду, козаченьку, далебі не буду, як ти вийдеш за ворота — я тебе забуду. н. п.
Затружда́ть, затруди́ть, ся = 1. затру́жувати (С. Аф.), труди́ти (С. Ш.), утрудня́ти, заважа́ти (роботою), затруди́ти (С. Аф.), утрудни́ти, ся. — На сторону ходити, коника трудити. н. п. 2. набрида́ти, обрида́ти, докуча́ти, набри́днути, доку́чити.
Ковы́ль, рос. Stipa pennata L. = кі́йло, ковила́, кови́ль, шовко́ва трава́, ти́рса. С. Ан. — Часом і межи кропивою росте кійло. н. пр. — Юрасько кійло косить, та до коника носить. н. п. — Вітер ковилу по степу розсипає. н. д. — Де пасли ся ваші конї, де тирса шуміла. К. Ш.
Труди́ть = труди́ти. С. Ш. — На сторону ходити, коника трудити. н. п.
Успѣва́ть, успѣ́ть = у(в)співа́ти (С. Ш.), поспіва́ти, у(в)стига́ти, поступа́ти, у(в)спі́ти (С. Л. Ш.), поспі́ти (С. Л.), усти́гнути (С. Ш.), всти́гти (С. Л.), вскура́ти (С. Л.), здола́ти. — Поспівав перечитати четверту заповідь. Кн. — Гостї ще не встигли оглянути горнички, а Д. заклопотав ся вже за закуску. Лев. В — Олена поралась коло печі, хапаючись, щоб устигти на пору з вечерою. Кон. — Не встиг хлопець вернути ся з пивницї до хати, приїхали козаченьки Саву грабувати. н. п. — Не устигнув козак Нечай на коника сїсти, оглянеть ся позад себе, а вже Ляхи в містї. н. п. — Проти турецкої сили нїчого не вскурали. І так нїчого не вскуравши, назад повернули. Л. С — Нїчого не вскурав, скільки ве бив ся. С. Л.

Запропонуйте свій переклад