Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «ліквідатор»
Шукати «ліквідатор» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Ликвида́тор – ліквіда́тор (-ра). |
Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013—
| Ліквіда́торство, -а, сер. 1. Абстрактний іменник до ліквіда́тор (у першому значенні). [1. Рідний дім втрачений назавжди. І здоров’я втрачене: у перші ж дні нахапавшись радіації, вони отримали повний букет чорнобильських болячок включно з онкологією. Держава їх зрадила: і тоді, коли промовчала про аварію, і тепер, коли батькові за 7 років ліквідаторства призначила пенсію, якої мало навіть на ліки (Оксана Лігостова, «Аварія на ЧАЕС у спогадах переселенців з Прип’яті», із сайту «Голос Америки»). 2. Товариш Володимира Бугая з Бобринця, з яким ділили нелегкий хліб ліквідаторства та дах над головою впродовж місяця, не прожив і двох років після повернення («З Чорнобилем у серці», «Вечірня газета», 22 квітень 2011 р.).] 2. Схильність до ліквідації чого- або кого-небудь. [1. Це опортунізм! Ліквідаторство. Принаймні — тисяча років за нами!.. (Юрій Косач, «Еней і життя інших»). 2. В цьому зударюються дві концепції: З одного боку, концепція відродження автономности, самобутности нашої Церкви, які вона поважно затратила, концепція єдности і одности усіх вірних християн українців, які перебувають у Вселенській Католицькій Церкві, концепція справжнього внутрішньо-українського екуменізму. А з другого, концепція пристосування до місцевих умов, концепція уподібнення до решти католицького оточення, у висліді, концепція роздрібнення ще нині єдиної Української Католицької Церкви, концепція асиміляції й уніформованости. На ділі, це не є ніяка позитивна концепція, а радше капітулянство і ліквідаторство, які часто прикривається фальшивими гаслами поступу, розвитку й «усучаснення» чи навіть «універсалізму» (Василь Маркусь, «Українська Католицька Церква на роздоріжжі», журнал «Патріярхат», № 2, 1968 р.) 3. Епоха українського відродження потребувала й відповідного художньо-культурологічного стилю, тому наступним кроком креативної діяльності М. Хвильового стала концепція «романтики вітаїзму» (від лат. Vita — «життя»). Як антитеза поширеному мистецькому «ліквідаторству» вона базувалася на оптимістичному світосприйнятті, повноправності і повноцінності життєвого поступу українства. (Журнал «Культура України». № 38, 2012 р.)] 3. іст. Фракційна течія в Російській соціал-демократичній робітничій партії (1907–1910 рр.), що прагнула ліквідувати нелегальну діяльність партії і використовувати тільки легальні форми політичної боротьби. // Прагнення ліквідувати чийсь нелегальний статус. [Властиво цілий час свого існування в партії безперестанно було актуальним питання… про потребу її існування, як окремої організації, а не частини чужої, російської («Спілка», обласництво, ліквідаторство, тощо) (Дмитро Донцов, «Націоналізм»).]
 | ||||||||||||||||||||||||
| Ліквіда́тор, -а, чол. 1. Той, хто бере чи брав участь у ліквідації чого-небудь. [У вересні 1942 року йому (Вільгельмові Вірзінґу. — Ред.) вдалося заарештувати кур’єра ОУН Сороку і завдяки цьому дещо пізніше розгромити мережу ОУН(б) Дрездена. Ця успішна справа й ознаменувала початок його злету як ліквідатора українського націоналістичного руху (Ігор Бігун, «Віллі Вірзінґ – гестапівський ліквідатор ОУН», із сайту «Історична правда»).] // Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. [1. Чорнобилець-ліквідатор. 2. Пожежник-ліквідатор. 3. Ліквідатори йшли у пекло, приходили інші, прожовклий поролон респіраторів звисав їм з обличчя клаптями, а вона ж без респіратора, в легкій сукенці, у босоніжках. (Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого»).] 2. юр. Спеціальний тимчасовий орган (особа), що здійснює передбачену законом функцію ліквідації підприємства. [Ліквідатор – фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», («Відомості Верховної Ради України», 1992, № 31, ст. 440).] 3. юр. У страховій практиці переважно іноземних країн — юридична або фізична особа, що займається питанням встановлення збитків у разі настання страхового випадку, оцінкою відшкодування, дослідженням причин нещасного (страхового) випадку; аджастер. 4. іст. Прихильник ліквідаторства (у третьому значенні).
| ||||||||||||||||||||||||
| Ліквіда́торка, -и, жін. Жіночий рід до ліквіда́тор. [1. Особливо ревною ліквідаторкою прав і вольностей України була цариця Катерина II, яка й довершила почате Петром І діло (Юліян Стечишин, «Історія поселення українців у Канаді»). 2. Губернатор Закарпаття вручив ключі від квартири ліквідаторці аварії на ЧАЕС (з інтернету).]
|
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ИСКОРЕНЯ́ТЬ ще корчува́ти, викорчо́вувати, образ. вирива́ти з ко́ренем, руба́ти під ко́рінь, (бур’ян) полоти, випо́лювати, (хиби) ліквідо́вувати; искореня́ющий що /мн. хто/ корчу́є тощо, зда́тний ви́корінити, за́йня́тий ліквіда́цією, викорі́нювач, корчува́льник, полі́льник, ліквіда́тор, прикм. корчува́льний, викорі́нювальний, викорчо́вувальний, випо́лювальний, ліквідо́вувальний, ліквіду́вальний, вини́щувальний; искореня́ющийся/искореня́емый корчо́ваний, викорі́нюваний, викорчо́вуваний, випо́люваний, ліквідо́вуваний, ліквідо́ваний, по́лотий, вини́щуваний; |
| ЛИКВИДИ́РОВАТЬ ще зни́щувати, зни́щити, (борг) спла́чувати, сплати́ти, галиц. вирі́внювати, ви́рівняти; ликвидировать задо́лженность ще ви́лізти з боргі́в, галиц. ви́рівняння зале́глість; ликвидирующий що /мн. хто/ ліквіду́є тощо, зда́тний /зго́дний, зму́шений/ зліквідува́ти, для ліквіда́ції, за́йня́тий ліквідацією, ліквіда́тор, прикм. ліквідаці́йний; ликвидирующийся/ликвидируемый ліквідо́ваний, зни́щуваний, підда́нний ліквіда́ції. |
| УПРАЗДНЯ́ТЬ ще касува́ти, ліквідува́ти, забут. зно́сити, (закони) галиц. унева́жнювати; упраздня́ющий що /мн. хто/ касу́є тощо, схи́льний касува́ти, зму́шений /покли́каний, зго́дний/ скасува́ти, ліквіда́тор, пор. ликвидирующий; упраздня́ющий зако́н стил. перероб. скасо́вуючи зако́н; упраздня́ющийся/упраздня́емый касо́ваний, скасо́вуваний, ліквідо́ваний, унева́жнюваний; УПРАЗДНИ́ТЬ, упраздни́вший, ОКРЕМА УВАГА; УПРАЗДНЁННЫЙ зліквідо́ваний, ліквідо́ваний. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Ликвидатор – ліквіда́тор, -ра. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Ликвидатор – ліквіда́тор (-ра); (о женщ.) – ліквіда́торка. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| ліквіда́тор, -ра; -тори, -рів |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| ліквіда́торка, ліквіда́торок; ч. ліквіда́тор 1. та, хто бере участь у ліквідації чогось, усуває негаразди, вирішує проблеми. [Зі мною жінка працювала, ліквідаторка, то їй навіть третьої не дали. (Високий замок, 2011). І розповів відомий усім випадок, як у Чернігівській області одна запопадлива ліквідаторка викоренила дифтерію <…>. (Юрій Щербак «Як на війні», 1964).] // ліквіда́торка ава́рії на ЧАЕС – та, хто брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. [Як живе у ФРН 87-річна ліквідаторка аварії на ЧАЕС. (dw.com, 14.12.2017).] 2. перен. та, хто знищує все на своєму шляху. [ Ніколи не мав з жінками справи і не хочу її мати. Ліквідаторки і більш нічого. (Іван Микитенко «Іду», 1927).] див.: вини́щувачка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 418 – розм. Російсько-український словник ділової мови 1930 р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)