Знайдено 25 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Наи́вничать – (притворно) прикида́тися наї́вним, удава́ти наї́вного, розво́дити наї́вність; (простодушничать) дити́нитися. [Семе́н дити́нився, на́че він ніко́ли не чув і не ба́чив (Яворн.)]. |
Наи́вно, нрч. – наї́вно, простосе́рд(н)о, безхи́тро. |
Наи́вность – наї́вність, простосе́рд(н)ість, безхи́трість (-ости). |
Наи́вный – наї́вний, простосе́рд(н)ий, безхи́трий, про́стий. [Наї́вна ді́вчина, – ві́рить сему́ шарлата́нові (Франко). Слу́хав про́сті, наї́вні її́ оповіда́ння (Крим.)]. |
Легкове́рность –
1) легкові́рність, легкові́ра, імові́рність, дові́рливість (-вости). [Безкрити́чність і легкові́рність пану́ють над бага́тими й бі́дними (Куліш)]; 2) см. Легкомы́сленность, Наи́вность. |
Легкове́рный –
1) легкові́рний, імові́рний, дові́рливий. [От-та́к то ло́влять легкові́рних ду́рнів (Куліш). Казки́, що ї́ми імові́рну чернь на ву́лицях ляка́ють (Грінч.)]; 2) см. Легкомы́сленный, Наи́вный. |
Малоу́мие –
1) недоу́мність, недоу́мкуватість, недоро́зум (-му), мали́й ро́зум, (наивность) благува́тість, (грубо) пришеле́пуватість (-ости); 2) см. Слабоу́мие. |
Малоу́мный –
1) недоу́мний, недоу́мкуватий, малорозу́мний, (наивный) благува́тий, (грубо) пришеле́пуватий, (опис.) на цвіту́ приби́тий, з-за ро́гу (з-за кутка́) мішко́м приби́тий, (сущ.) недоу́м, недоу́мко, недоу́мок (-мка); 2) см. Слабоу́мный. |
Многоречи́во, нрч. – великомо́вно, широкомо́вно, багатомо́вно, велемо́вно, (наивно) просторі́кувато, (церковносл.) велерічи́во. |
Многоречи́вость – великомо́вність, широкомо́вність, багатомо́вність, велемо́вність, (наивная) просторі́куватість (-ости); (многоглаголание) просторі́кування и просторі́кання (-ння); см. ещё Болтли́вость и Пустосло́вие. [Ду́мають, що за велемо́вство своє́ бу́дуть ви́слухані (Єв. Морач.). Вели́ких слів вели́ка си́ла (Шевч.). Було́-б кра́ще, якби́ він (Стру́ве) свою́ полі́тику роби́в мо́вчки, без за́йвого просторі́кування (Єфр.)]. |
Многоречи́вый – великомо́вний, широкомо́вний, багатомо́вний, велемо́вний, (наивно) просторі́куватий, (церковносл.) велерічи́вий. См. ещё Болтли́вий и Пустосло́вный. [Не великомо́вна була́, – усе́ мо́вчки (М. Вовч.). Іде́ султа́н, поки́нувши в дива́ні баші́в та везірі́в широкомо́вних (Куліш). Просторі́кувате оповіда́ння (Г. Барв.). Язи́к ото́й велерічи́вий (Шевч.)]. |
Многосло́вить – багатосло́вити, велемо́вствувати, розво́дити (ши́роко), (наивно) просторі́кувати и просторі́кати. |
Напускно́й –
1) напускни́й, спускни́й; (напущенный) напу́щений. • -на́я затворка – спускна́ за́ставка. • -на́я рыба – напускна́ (напу́щена) ри́ба. • -но́й край крыши, см. На́пуск 4. • Сапоги с -ны́ми голенищами – брижа́ті чо́боти, чо́боти у бри́жі; 2) (притворный) уда́ваний, уда́ний, облу́дний, нещи́рий. • -на́я бодрость – уда́вана (уда́на) бадьо́рість. • -на́я болезнь – уда́вана х(в)оро́ба. • -на́я весёлость, веселие – уда́вана (нещи́ра) весе́лість, уда́вані (нещи́рі) весе́лощі. • -на́я наивность – уда́вана наї́вність. • -на́я непринужденность, развязность – уда́вана неви́мушеність, розв’я́зність. • -на́я серьёзность – уда́вана пова́жність. • -на́я смелость, храбрость – уда́вана смі́ливість, хоро́брість. |
Пренаи́вный – ду́же наї́вний, ду́же про́стий, ду́же безхи́трий. • -но – ду́же наї́вно (про́сто, безхи́тро). Срв. Наи́вный. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
НАИ́ВНИЧАТЬ, наивничающий що /мн. хто/ вдає́ наї́вного тощо, схи́льний вдава́ти наї́вного, в ро́лі наї́вного, образ. з наї́вним ви́глядом, з ма́скою наї́вного, з ма́скою наї́вности. |
НАИ́ВНОСТЬ ще дити́нність, коротк. наї́в. |
НАИ́ВНЫЙ ще нехи́трий, неби́тий, безхи́трий, зеле́ний, ірон. рожевощо́кий, (про товарство) дитсадкі́вський. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Наивность – наї́вність, -ности. |
Наивный – наї́вний, -а, -е; -но – наї́вно. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Проста́к, -ка́, простачи́сько –
1) простой человек, простолюдин; 2) простак, простодушный, наивный. |
Простота́ –
1) простота; 2) простой народ; 3) неуч, наивный человек. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Безхи́трий, -а, -е. Безхитростный, наивный. |
Неви́нничати, -чаю, -єш, гл. Наивничать. Встрѣчено у Котляревскаго. Невинничає мов Сусана, не займана ніколи панна, що в хуторі зжила ввесь вік. Котл. Ен. VI. 13. |
Просто́та, -ти, ж.
1) Простота. Щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28. Світ простоти і покою — стародавній заповіт. Щог. Сл. 99. 2) Простой народъ. О. 1862. І. 57. Ні, зникнете ви, горді духи, почезнете, як і простота. К. Псал. 192. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. 3) Неучъ; наивный человѣкъ. Левиц. І. 215. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Наи́вный = безхи́трий, про́стий, простосе́рдий. (Кн.). |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)