Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Шукати «недоуме*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Недоумева́ть – недоми́слюватися и недомисля́тися, недомірко́вуватися, недорозуміва́тися, (не понимать) не розумі́ти, (грубее) не тя́мити, не могти́ втя́мити, (колебаться) вага́тися, (быть неуверенным) бу́ти непе́вним, (не знать, что делать, сказать и т. п.) не зна́ти, що роби́ти, сказа́ти и т. п., (быть в нерешительности) (бу́ти) ні в сих, ні в тих; (изумляться) дивува́тися, чудува́тися; (чаще как песенный оборот) не зду́мати ду́мки, не зми́слити ми́сли. [Коха́ння своє́ він зустрі́в, як рапто́ву катастро́фу; споча́тку він нічо́го не міг утя́мити й запи́тував себе́, що-ж вла́сне з ним ро́биться (В. Підмог.)].
• Что же вы -ва́ете? всё ясно – чого́-ж ви не розумі́єте (не (в)тя́мите, вага́єтеся, втя́мити не мо́жете)? все я́сно.
• -ва́ю, что бы это значило – не мо́жу зрозумі́ти (втя́мити) (или не врозумі́ю), що-б це ма́ло зна́чити (визнача́ти, означа́ти).
• Оставалось только -ва́ть и удивляться – лиша́лося ті́льки дивува́тися і чудува́тися.
• Недоумева́я – недоми́слюючись, недомірко́вуючись; не розумі́ючи, не тя́млячи; вага́ючись; см. ещё Недоуме́нно и Недоуме́ние (В -нии). [Недоми́слюючись, я пита́ю себе́: «Як се ста́лося?» (Крим.). «Терори́зм не здає́ться мені́ чимсь ди́ким», – каза́в я, все недомірко́вуючись, куди́ це він гне (Крим.)].
Недоумева́юще, нрч. – недомисле́нно; (нерешительно) нерішу́че; срв. Недоуме́нно. [Полко́вник подиви́всь на йо́го недомисле́нно (Корол.)].
Недоумева́ющий, прлг. – недомисле́нний, (не понимающий) нетяму́щ[ч]ий; (нерешительный) нерішу́чий. [Він гля́нув на ме́не недомисле́нним по́глядом (Корол.). Гнат звів о́чі на ба́тька й позирну́в нетяму́щим по́глядом, ні́би не розібра́в, чого́ ба́тько хо́че (Крим.)].
Недоуме́ние – недо́мисл (-лу), (непонимание) нерозумі́ння и (реже) непорозумі́ння, (оконч. незрозумі́ння), невтя́ма, недоміркува́ння, (грубо) невторо́пання, (колебание) вага́ння, (неуверенность) непе́вність (-ности), (сомнение) су́мнів (-ву), недому́дрення. [О́тже глиби́ни всі розга́дано, о́тже з’ясо́вано всі недому́дрення (П. Тичина). В його́ оча́х відбива́ється недо́мисл: «що це?» (Корол.). «Не зна́ю – це не зна́чить, що їх не було́», – справедли́во кінча́є: він свої́ недо́мисли (Рада). Немо́в яке́сь ві́чне непорозумі́ння стої́ть в душі́ у письме́нниці (Рада)].
• Быть в -нии (не понимать) – не розумі́ти, (колебаться) вага́тися, (быть в нерешительности) бу́ти ні в сих, ні в тих.
• В -нии – недомисле́нно, не доми́слюючись, в недо́мислі; (в нерешительности) ні в сих, ні в тих; см. ещё Недоуме́нно и Недоумева́я (под Недоумева́ть). [Я спини́вся й стоя́в у недо́мислі (Н.-Лев.). Він стоя́в ні в сих, ні в тих, бо не міг зорієнтува́тися (Київ)].
• С -нием – недомисле́нно, з недо́мислом, з не(по)розумі́нням; см. ещё Недоуме́нно. [«Ви-ж погоди́лися в при́нципах», – сказа́ла з недо́мислом Са́ня (Н.-Лев.). Споча́тку з непорозумі́нням, а по́тім з чуття́м стра́ху став диви́тися на ба́тька (Виннич.)].
• Полное (полнейшее) -ние – цілкови́те не(по)розумі́ння.
• В полном, полнейшем -нии – нічо́го, нічогісінько не розумі́ючи (не тя́млячи, не розбира́ючи).
• Быть в полнейшем -нии – нічогі́сінько не розумі́ти (не тя́мити), нічогі́сінько не могти́ з[в]розумі́ти (втя́мити).
• Я в полнейшем -нии – я нічогі́сінько не (в)розумі́ю (не (в)тя́млю, не розбира́ю), я й думо́к не зберу́, я нічогі́сінько втя́мити не мо́жу, (в песнях) не зду́маю ду́мки, не зми́слю я ми́сли.
• Я пришёл в -ние – я (того́, нічо́го) втя́мити не (з)міг, я аж знерозумні́в, я запантели́чився; я став ні в сих, ні в тих; мене́ посі́ло (обгорну́ло) вага́ння; мене́ посі́ла (взяла́) непе́вність, мене́ посі́в (взяв) су́мнів (недо́мисл).
Недоуме́нно, нрч. – недомисле́нно, (с недоумением) незрозумі́ло, непорозумі́ло; срв. Недоумева́юще. [Він недомисле́нно гля́нув на ме́не (Корол.). Стурбо́ваний, пово́дячи круго́м незрозумі́ло очи́ма, сиді́в у кабіне́ті (Васильч.). Ма́ти закри́ла о́чі й непорозумі́ло сти́снула плечи́ма (Виннич.)].
Недоуме́нность – недомисле́нність (-ности).
Недоуме́нный – недомисле́нний; (непонятный) непорозумі́лий, недорозумо́ваний. [Серед товари́ства запанува́ла пова́жна ти́ша, під яко́ю почува́ється так вира́зно недомисле́нний ляк (Корол.)].
• -ный вопрос – недорозумо́ване (непорозумі́ле, нерозв’я́зне) пита́ння.
Недомы́слие –
1) недоми́слення, недоду́мання, недоро́зум (-му), (чаще) недоу́мство. [Не з зло́ї во́лі він це зроби́в, а з недоми́слення (Крим.). От що вихо́дить із ма́териного недоро́зуму, що не вчи́ла ма́ти ді́лечка роби́ти (Г. Барв.). Неха́й жінки́ еманципу́ються з усі́х свої́х сла́бостей, з темно́ти і недоу́мства (Франко). Політи́чне недоу́мство (Пр. Правда)];
2) см. Недоразуме́ние, Недоуме́ние.
Недоразумева́ть, недоразуме́ть – (не цілко́м, не зо́всі́м) розумі́ти, зрозумі́ти, недорозу́млюватися, недорозумі́тися, недоду́муватися, недоду́матися; см. ещё Недоумева́ть.
Перемина́ться, перемя́ться –
1) перемина́тися, перем’я́тися, (о мног.) поперемина́тися, пом’я́тися, бу́ти перем’я́тим, пом’я́тим. [Перетре́ться, перемне́ться, та й так мине́ться];
2) -мина́ться – (быть с недоумении, в нерешимости) м’я́тися, му́лятися. [Кажи́, не му́ляйся].
• -на́ться с ноги на ногу – переступа́ти, тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НЕДОУМЕВА́ТЬ образ. розво́дити рука́ми, не могти́ ви́йти з ди́ва [я недоумева́л я не міг ви́йти з ди́ва];
недоумева́ющий незда́тний ви́йти з ди́ва, здиво́ваний, зачудо́ваний, спантели́чений, розгу́блений, збенте́жений, зби́тий з пантели́ку, незда́тний зрозумі́ти;
недоумева́юще баранкува́то, збенте́жено і похідн., образ. як теля́ на соро́ку, розві́вши рука́ми, (дивитися) непорозумі́ло див. ще недопонимающе.
НЕДОУМЕ́НИЕ ще спантели́чення.
НЕДОУМЕ́ННО (глядіти) = недоумевающе.
ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити;
вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон;
вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого;
вводить в грех дово́дити до гріха́;
вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти;
вводить в недоуме́ние пантели́чити;
вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг;
вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати;
вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/;
вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну;
вводить в строй (силовню) пуска́ти;
ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися;
вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний;
вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку;
вводящий в искуше́ние споку́сник;
вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий;
вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити;
вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому;
вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор;
вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний;
ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.;
ввести в недоуме́ние галиц. ’застрі́лити’;
ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні;
ввести в тради́цию утрадиці́йнити.
ПРИЙТИ́ ще приди́бати і похідн., (в голову) зайти́;
прийти́ в аза́рт ще розшалі́ти;
прийти́ в го́лову спливти́ на ду́мку;
прийти́ в го́сти загости́ти;
прийти́ в движе́ние піти́ в рух, завору́шитися, фаміл. розру́хати, (про села) сколоти́ти;
прийти́ в замеша́тельство спантели́чити, не зна́ти на яку́ ступи́ти;
прийти́ в запусте́ние порости́ терна́ми, порости́ бур’яна́ми;
прийти́ в изумле́ние здивува́тися, (про кількох) пороззявля́ти роти́;
прийти́ в кра́йнее изумление вда́ритись у по́ли рука́ми;
прийти́ в недоуме́ние не могти́ ви́йти з ди́ва, розве́сти́ рука́ми;
прийти́ в неи́стовство знесамови́тіти;
прийти́ в но́рму прийти́ до но́рми;
прийти́ в отча́яние ще взя́тися за го́лову;
прийти́ в поря́док безпідставно забуте ви́ладнатись;
прийти́ в себя́, прийти́ до па́м’яті, стя́митися, фраз. ого́втатися, да́ти собі́ ра́ду, діял. прийти́ до се́бе;
прийти́ в себя́ от чего запозич. отрясти́ся з чого;
прийти́ в себя́ от удивле́ния ви́йти з ди́ва;
прийти́ в состоя́ние чего ста́ти чим [прийти́ в состояние разруше́ния стати руї́ною];
прийти́ в состояние упа́дка занепа́сти;
прийти́ в я́рость розлюті́ти, розпасіюва́тись [прийти́ в таку́ю ярость так розлютитися];
прийти́ к заключе́нию ще ви́міркувати собі́;
прийти́ к заключе́нию, что... фраз. зупини́тися на то́му, що...;
прийти́ к реше́нию наду́мати;
прийти́ к оконча́тельному решению остато́чно ви́рішити;
прийти́ к соглаше́нию дійти́ зго́ди;
прийти́ на по́мощь кому галиц. підрятува́ти кого;
прийти́ на ум наверну́тися на ду́мку;
никому́ не могло́ прийти́ в го́лову не промайну́ло че́рез ду́мку ніко́му;
придёт коне́ц образ. уві́рветься ни́тка;
пришёл, уви́дел, победил прийшо́в, поба́чив, поборо́в /перемі́г/;
пришла́ беда́ – отворя́й ворота́ іде́ біда́ – відчиня́й воро́та;
пришло́ ма́хом ушло́ пра́хом як прийшло́, так і пішло́;
и в го́лову не пришло́ й на га́дку не спа́ло;
прише́дший прибу́лий, гість, відві́дувач, прибу́лець, прихо́да, прихі́дець, прихі́дько, забут. пришля́к, книжн. при́йшлий, ОКРЕМА УВАГА; пор. приходящий;
прише́дший в бе́шенство /прише́дший в я́рость/ розшалі́лий;
прийти́ в да́вность зада́внений /передавнений/;
прише́дший в замеша́тельство сторопі́лий;
прише́дший в исступле́ние = прише́дший в неистовство;
прише́дший в него́дность вже неприда́тний;
прише́дший в негодова́ние обу́рений;
прише́дший в неи́стовство розшалі́лий, знесамови́тілий, знетя́млений;
прише́дший в себя́ очу́маний, ого́втаний;
прише́дший в смуще́ние засоро́млений;
прише́дший в упа́док занепа́лий /підупалий/, забу́тий Бо́гом;
прише́дший в я́рость /прише́дший в бе́шенство/ розшалі́лий;
прише́дший к заключе́нию дійшо́вши ви́сновку;
прише́дший на вы́ручку прийшо́вши на підмо́гу;
прише́дший с пови́нной прийшо́вши з розка́янням.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Недоумевать –
1) нерозумі́ти, -мі́ю, -мі́єш;
2) (колебаться) вагатися, -га́юся, -га́єшся.
Недоумение –
1) нерозумі́ння, -ння;
2) вага́ння, -ння, непе́вність, -ности.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Недоумение
• Быть в недоумении – не розуміти (не тямити); бути ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (іноді) вагатися; дивуватися.
• В недоумении – Непорозуміло; (іноді) здивовано.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ні, нар. –
1) нет, не;
2) ни.
• Ні в сих, ні в тих – в недоумении, в нерешимости, растерявшись.
• Ні сі́ло, ні впа́ло – без всякого повода, совершенно неожиданно.
• Ні сюди́, ні туди́ – для обозначения неловкого или затруднительного положения.
• Ні на ві́що, ні на́ що – ни к чему.
• Ні на́ що зві́вся – а) разорился, обеднел, прожился; б) обессилел, извелся.
• Ні в сві́ті – ни за что, никогда.
• Ні за ві́що – за ничто.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вопрос –
1) пита́ння; (в анкетах, в бланках) – запита́ння; в. главный – найбі́льше пита́ння; в. кардинальный – кардина́льне пита́ння; в. открытый – нерозв’язане пита́ння; -сы недоуменные – непе́вності, незрозумі́лі речі, сумні́вні ре́чі, су́мніви; в. разрешимый – розв’язне́ пита́ння; пита́ння, що мо́жна розв’яза́ти; в. спорный – спірне́ (супере́чне) пита́ння; в. частный – окре́ме пита́ння; возбуждать, поднимать -рос – пору́шувати, пору́шити пита́ння; возникает -рос – по(в)стає́, виника́є, захо́дить пита́ння; задавать -рос – ста́вити, поста́вити пита́ння; (на очереди) вопрос об удовлетворении – пита́ння, як задовольнити;
2) (дело) – спра́ва; в. квартирный – квартирна спра́ва; выяснять -рос – з’ясо́вувати, з’ясува́ти спра́ву; к -су о чем – у спра́ві чого́; по -су о чем – у спра́ві (чого́), про що.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ні, нар.
1) Нѣтъ, не. Підеш ти до його? — Ні. Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, а чи ні? Нп. Ні з ким мені розмовляти до білого світа. Нп. Ні на кого жалкувати. Мет. 259.
2) Нп. Нічого не брали: ні торбини, ні хліба. Єв. Мр. VI. 8. Ні в си́х, ні в ти́х. Въ недоумѣніи, въ нерѣшимости, растерявшись. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих і репетує на своїх. Котл. Ен. Ні сі́ло, ні впа́ло. Безъ всякаго повода, совершенно неожиданно. Одного разу сей дурень їй каже так — ні сіло, ні впало: добродійко, чи ви б мене не одружили? Г. Барв. 306. То було ніколи й не загляне в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею, .... а це колись одного дня, ні сіло, ні впало, Параска рип нашими сінешними дверима. Левиц. ПЙО. І. 378. Ні сюди́, ні туди́. Для обозначенія неловкаго или затруднительнаго положенія. Чуб. І. 275. Тепе́р мені́ так, що ні сюди́, ні туди́. Я теперь въ крайне неловкомъ (затруднительномъ, безвыходномъ) положеніи. Наїхали гості, вона (пані) й покликала якогось там Микиту, що рубав там дрова... і звеліла розносити чаї... Раз по раз смик та смик за поли: — «Сюди, Микито! Туди, Микито!»... Пані якось не потрапила за полу, та за очкур і смикнула, а він, гаспидів, та був зашморгом... Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний, та повернувшись до панії: «Сюди, Микито! Туди, Микито! Оттепер вже ні сюди Микиті, ні туди!». Весел. Оповідач, № 42.
3) Ні на ві́що и ні на́ що. Ни къ чему. Оддасте мені те, що вам у дворі ні на віщо не потрібне. Г. Барв. 196. Ні на́ що зві́вся. а) Разорился, обѣднѣлъ, прожился. б) Обезсилѣлъ, исхудалъ отъ болѣзни, горя и пр.
4) Ні в сві́ті. Ни за что, никогда. От же, було, й плаче, і тужить, і нарікає на долю, а матері ні в світі не пожаліється. Г. Барв. 112.
5) Ні за ві́що. За ничто. Старі гроші підуть ні за віщо. Лебед. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Недоумѣва́ть = 1. нерозумі́ти, недомисля́ти ся. 2. вага́ти ся, вагува́ти ся. (Д. під сл. Колеба́ться 2).
Недоумѣ́ніе = 1. нерозумі́ння. 2. вага́ння, непе́вність (д. Коле́баніе 2).