Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «огорчение»
Шукати «огорчение» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Огорче́ние – жаль (-лю́), сму́ток (-тку), скорбо́та, гризо́та, при́крість (-рости).
• Причинять -ния кому – завдава́ти кому́ при́кростей (жалю́, ту́ги, скорбо́ти), чини́ти кому́ при́крості, роби́ти кому́ гризо́ту. [Та не роби́ гризо́ти, моє́му се́рденьку скорбо́ти].
Доставля́ть, доста́вить –
1) приво́зити, приве́зти́, дово́зити, дове́зти́, приставля́ти, приста́вити, пристанови́ти; спрова́джувати (прова́дити), спрова́дити (гал.). [Законтрактува́вся дово́зити будіве́льне де́рево до військо́во́го депо́ (Франко). Вони́ дро́ва продаю́ть де́шево, та не приставля́ють. Ми вас у го́род пристано́вимо поці́нно. Аж з Ре́йну і з Уго́рщини бочка́ми прова́дили ре́йнське і вся́кі на́литки (Стор.)];
2) (поставлять) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити, вистача́ти, ви́стачити, достарча́ти, доста́рчити; (угощение) поставля́тися, поста́витися.
• -ть вдоволь – настача́ти, -ся, наста́чити, -ся. [Галичина́ постача́ла культу́рних робітникі́в на всю Украї́ну (Н.-Лев.). На всіх і стра́ви не наста́чиш. За се їм харч злиде́нну вистача́ють (Куліш). Хоч заста́вся, а поста́вся! (Ном.). Пря́дива на верівки́ не наста́чилися];
3) (причинить) завдава́ти, завда́ти, спричиня́ти, спричини́ти чого́ кому́. [Вели́кого кло́поту завда́в мені́ син. Слаба́ дити́на бага́то ноче́й безсо́нних їй спричи́нила (М. Левиц.)].
• Доста́вить неприятность, огорчение – завда́ти при́крости, завда́ти жалю́.
• Доставля́ть утешение, радость кому – ті́шити, поті́шити кого́, завда́ти вті́хи кому́. [Поті́шила ти мене́, до́нечко, ону́ком].
Причиня́ть, причини́ть что – заподі́ювати, заподі́яти, ді́яти, уді́яти що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти що, спричиня́ти и -чи́нювати, спричини́ти що, спричиня́тися и -чи́нюватися, спричини́тися до чо́го; (доставлять, приносить) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́ и що. [Що я заподі́яв оци́м лю́дям, – твої́м лю́дям, – за що мене́ су́дять? (Шевч.). Кра́ще кри́вду вже терпі́ти, ніж сами́м її́ чини́ти (Грінч.). Завдала́ ти мені́ вели́кої турбо́ти. Любо́в ті ра́ни завдава́ла (Куліш). Ма́ти найбі́льше лю́бить ту дити́ну, що бі́льше слабува́ла, бі́льше ноче́й безсо́нних їй спричини́ла (М. Левиц.)].
• -ни́ть вред кому – уді́яти, заподі́яти, учини́ти шко́ду кому́, пошко́дити кому́. [І лю́дська злість та непра́вда не вді́є мені́ нія́кої шко́ди (Неч.-Лев.). Замі́сть щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду (Грінч.)].
• -ни́ть зло, несчастье – учини́ти зло, неща́стя, заподі́яти, вді́яти зло, ли́хо и зле, лихе́ кому́, завда́ти (нако́їти) ли́ха (безголо́в’я) кому́. [Ніко́ли зла я не вчини́в-би їй (Грінч.). Скі́льки вам зла я вчини́ла (Грінч.). Ні, ні, Госпо́дь не заподі́є зло́го! (Куліш). А що він кому́ лихо́го заподі́яв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не зна́ю, хто їй ли́хо заподі́яв (Шевч.). Не зо́лотом те ли́хо оплати́ти, що завдали́ ви нам (Грінч.). Му́зо боги́не! Співа́й нам про гнів Пеліє́нка Ахи́лла, згу́бний кото́рий сто сот безголо́в’я Ахе́йцям нако́їв (Ніщинськ.). Ду́же бага́то Ахе́йцям ли́ха нако́їв (Самійл.)].
• -нить кому много хлопот, беспокойства – завда́ти, заподі́яти, нароби́ти кому́ бага́то кло́поту, турбо́т. [Ма́ло тобі́ того́ кло́поту і со́рому, що до́сі нам заподі́яла ? (Кониськ.)].
• -ня́ть затруднения – чини́ти тру́днощі кому́, ста́вити тру́днощі кому́ и перед ким, завдава́ти кому́ тру́днощів.
• -ня́ть, -ни́ть печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому – завдава́ти, завда́ти жалю́, журби́, ту́ги, скорбо́ти, го́ря, при́кростей, стражда́ння кому́, завго́рювати, завго́рити кому́; срв. Огорче́ние, Огорча́ть. [Цим ми йому́ не завго́римо і його́ не на́вчимо, але́ неха́й зна́є, що вовк ло́вить, але й во́вка ло́влять (Неч.-Лев.)].
• -нять муку, муки – завдава́ти му́ку, му́ки кому́. [Хіба́ то я завда́в їм му́ку? (Л. Укр.). Найгі́рші особи́сті му́ки, які́ завдає́ розлу́ка з усі́м, що се́рцю лю́бе (Єфр.)].
• Это -ня́ло боль, страдания кому – це болі́ло кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
• -ни́ть обиду кому – заподі́яти, вчини́ти кри́вду кому́, скри́вдити кого́.
• -ни́ть убыток, ущерб, урон кому – нароби́ти втра́ти (зби́тків кому́, призве́сти до втра́ти кого́.
• Война -ня́ет большие бедствия – війна́ призво́дить до вели́кого ли́ха, війна́ ді́є, спричи́нює бага́то ли́ха.
• Это может -ни́ть взрыв – це мо́же спричини́ти ви́бух, призве́сти до ви́буху.
• Причинё́нный – заподі́яний, уді́яний, учи́нений, спричи́нений, за́вданий кому́.
-ться –
1) заподі́юватися, бу́ти заподі́яним, ді́ятися, бу́ти вді́яним, чини́тися, бу́ти учи́неним, завдава́тися, бу́ти за́вданим кому́, чому́;
2) (безл.: приключиться) заподі́ятися, ста́тися, зроби́тися, учини́тися.
• Что тебе -лось? – що тобі́ ста́лося? що тобі́ зроби́лося?

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОГОРЧЕ́НИЕ ще доса́да, фраз. душе́вний біль [с огорчением з душе́вним бо́лем], сум [це ви́кликало сум над пропа́щим ча́сом].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Огорчение – сму́ток, -тку, при́крість, -рости.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Огорчение
• Причинять огорчение, причинить огорчение кому-либо – завдавати, завдати прикростей (прикрощів) кому; завдавати, завдати жалю (болю, смутку) кому; чинити (робити) прикрощі кому; смутити (засмучувати) кого.
Доставлять
• Доставлять, доставить возможность – давати, дати змогу (можливість).
• Доставлять, доставить неприятность, огорчение кому – завдавати, завдати прикрості, жалю кому.
• Доставлять, доставить утешение, радость кому – давати, дати втіху, радість кому; тішити, потішити кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бо́лість, -істи –
1) болезнь;
2) боль, огорчение, печаль.
Гри́жа – страдание, огорчение, терзание.
Гризо́та –
1) огорчение, терзание;
2) брань, ссора.
Прасу́нок, -нку – скорбь, огорчение, беспокойство.
Угри́за –
1) печаль, огорчение, терзание;
2) ссора.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бо́лість, -ти, ж.
1) Болѣзнь. Чуб. V. 1203. Очисть мене від всього злого: болісти і слабости. Чуб. І. 43. Бога благала, од всякої болісти помагала. Мил. М. 7. — чо́рна. Эпилепсія. Грин. II. 35.
2) Боль, огорченіе, печаль, скорбь.
Горе́нити, -ню, -ниш, гл.
1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Мнж. 178. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чуб. V. 614. Чогось борщ горенить. Кролев. у.
2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе. МВ. (О. 1862. І. 80).
Гри́жа, -жі, ж. Печаль, огорченіе, терзаніе. Доков я ся не оженив, не мав же я грижі. Гол. І. 230. Ой має він на сердечку та й велику грижу. ЕЗ. V. 25.
За́знобка, -ки, ж. Огорченіе. Ой у домівці невелику зазнобку зчинили: матку стареньку з двора вигонили. ЗОЮР. І. 20.
Прасу́нок, -нку, м.
1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала. ЗОЮР. І. 24.
2) Хай йому́ прасу́нок! Чортъ съ нимъ. Ном. № 5123. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать. Котл. Ен. III. 24.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Огорче́ніе = сму́ток, жаль (С. Л.), гризо́та, скорбо́та. — Більше смутку, нїж радости. н. пр. — Та не роби гризоти, моєму серденьку скорботи. н. п.
Приско́рбіе = д. Огорче́ніе, Печа́ль. — Къ приско́рбію = на жа́ль, з жа́лем.

Запропонуйте свій переклад