Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «оплакивать»
Шукати «оплакивать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Опла́кивать, опла́кать – опла́кувати, опла́кати кого́; (с причитаниями) обту́жувати, обтужи́ти.
• Она и до сих пор -вает смерть дочери – вона́ й до́сі пла́че по дочці́.
• Опла́киваемый – опла́куваний.
• Опла́канный – опла́каний, обту́жений.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОПЛА́КИВАТЬ образ. обмива́ти слі́зьми́, (долю) наріка́ти на;
оплакивающий що /мн. хто/ опла́кує тощо, гото́вий опла́кати, зви́клий опла́кувати, прикм. тужли́вий, опла́кувальний, пор. печалящийся;
оплакивающийся/оплакиваемый опла́куваний, обми́тий слі́зьми́;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Оплакивать, оплакать – опла́кувати, -кую, -куєш, опла́кати, -ла́чу, -ла́чеш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Оплакивать
• Оплакивать, оплакать с причитаниями кого-либо – обтужувати, обтужити кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Опла́кувати, -кую, опла́кати, -чу – оплакивать, оплакать.
Пла́катися (на що, на кого) –
1) плакать, оплакивать;
2) жалеться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відпла́кати, -чу, -чеш, гл. Перестать оплакивать. Відплакав своє горе.
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. ЗОЮР. II. 45. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. Левиц. І. 252.
2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. Рудч. Ск. І. 129. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. Кв. 287.
3) — на кого́. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Мет. 12. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. Ном. № 933.
4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать. Ном. № 10779.
Опла́кувати, -кую, -єш, сов. в. опла́кати, -чу, -чеш, гл. Оплакивать, оплакать. Як ти будеш у степу помирати, ой хто ж тобі голову оплаче? Чуб. V. 876.
Пла́катися, -чуся, -чешся, гл.
1) Плакать, оплакивать. Не плачся на моє горе! не тобі його оплакати. МВ. (О. 1862. І. 75). А за мною сиротою всі родичі плачуть. Плачся, плачся, мій родоньку, плачся, поплакайся. Грин. III. 391.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Опла́кивать, опла́кать = обпла́кувати, обпла́кати, обголоси́ти, обтужи́ти. – Як хто вмре з ріднї, то його нїхто в сьвітї краще не обплаче, як Катря. н. о. Яст. — Обтужила покійного брата. Сп.

Запропонуйте свій переклад