Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «позор»
Шукати «позор» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Позо́р – га́ньба́, гане́ба, (безчестие) безче́стя, (поругание) нару́га, (оговор) несла́ва, сла́ва, суд, осу́да, осудо́вище, осудо́висько, (стыд) стидо́та, стидо́вище, стидо́в’я, (публичный) публі́ка, (постыдное зрелище, место) позо́рище [Усе́ нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.). Ганьбо́ю не ві́зьмеш, так си́лою ді́ймеш (Приказка). На все село́ несла́ва (Кониськ.). Бо на позо́рище веду́ть старо́го ду́рня муштрува́ти (Шевч.). Виставля́є їх (хи́би лю́дські) на прилю́дне позо́рище (Єфр.). Мов на позо́рищі прику́та я стоя́ла (Л. Укр.)].
• -зо́р и срам – ганьба́ та со́ром.
• Небывалый -зо́р – несві́тська ганьба́.
• Покрыть -ро́м кого – ганьбо́ю вкри́ти кого́.
• Запятнать -ром кого – заплямува́ти ганьбо́ю кого́.
• И вас не минет этот -зо́р – і вас не мине́ (не мине́ться) ця ганьба́ (гане́ба).
• -зо́р измены – ганьба́ зра́ди.
• Край проклятия и -ра – краї́на (край) прокля́ття й ганьби́.
• Какой -зо́р! – яка́ ганьба́!
• От этого -ра – з ціє́ї ганьби́.
Класть –
1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)].
• -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти.
• -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.).
• -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою.
• -сть в кучу – на ку́пу кла́сти.
• -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си.
• -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок.
• -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)].
• -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10.
• -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни.
• -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́.
• -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що.
• -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
• -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)].
• -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го.
• -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці.
• -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть.
• Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́.
• -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)].
• -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́.
• -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік.
• -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)].
• -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)].
• -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну.
• -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му.
• -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)].
• -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що.
• -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що.
• -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го.
• -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься.
• -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися.
• -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му.
• -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть.
• -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть.
• -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4.
• -сть преграду, см. Прегражда́ть.
• -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем.
• Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка).
• Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка);
2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти;
3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика].
• Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный.
Навлека́ть, навле́чь –
1) наволіка́ти, наволокти́, (чаще) стяга́ти, стягти́, (реже) натяга́ти, натягти́, спрова́джувати, спрова́дити на ко́го що. [Од бо́га по́мсту наволіка́є! (Сл. Гр.). Вони́ мене́ не слу́хали і через те наволокли́ страше́ний на́пад орди́нський на узграни́чні зе́млі (Куліш). Що мені́ за охо́та стяга́ти на се́бе нена́висть? (Звин.). І не призна́юся! на́що я бу́ду на се́бе натяга́ть? (Борз.). Нам-же стра́шно, що він напа́сть на христия́н спрова́дить (Л. Укр.)].
• -влечь на себя чей гнев – чий гнів на се́бе стягти́ (натягти́).
• -влечь на себя беду, стыд, позор – стягти́ біду́, со́ром, га́ньбу́ на се́бе. [Сам ти, дру́же, сам біду́ на се́бе стяг (Франко)].
• -влечь на себя насмешки – на́сміх (глум) стягти́ на се́бе. [I на́сміх на се́бе стягли́ ви (Франко)].
• -вле́чь на себя подозрение – стягти́ (натягти́) на се́бе підо́зру, ви́кликати до се́бе підо́зру;
2) см. Навола́кивать.
• Навлечё́нный – наволо́чений, стя́гнений, натя́гнений, спрова́джений на ко́го.
• -ться – наволіка́тися, стяга́тися, натяга́тися, спрова́джуватися, бу́ти наволі́каним, наволо́ченим, стя́ганим, стя́гненим, натя́ганим, натя́гненим, спрова́джуваним, спрова́дженим.
Несмыва́емый – незми́вни́й, незми́ваний.
• -мый позор – незми́вна́ га́ньба́.
• -мое пятно – незми́вна́ (невідпирна́) пля́ма.
Позо́рище – позо́рище; см. Позо́р; (зрелище) видо́вище, видо́висько.
Посрамле́ние – посоро́млення, осоро́млення; (позор) несла́ва, бе́зчесть (-ти), безче́стя́ (-стя́), постидо́вище, позо́рище, га́ньба́, згу́да, нару́га. [Я не хо́чу тако́ї бе́зчести (Звяг.). Селу́ безче́стя не ро́блять (Котл.)].
• На -ние – на позо́рище, на згу́ду, на нару́гу. [На позо́рище веду́ть старо́го ду́рня муштрува́ти (Шевч.). Неха́й веду́ть мене́ на згу́ду, а без те́бе жи́ти я не бу́ду (Грінч. III)]. Срв. Срам.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЗО́Р ще стидо́вище.
ВЫ́СТАВИТЬ, выставить за дверь ви́пхати за две́рі, евфем. ви́просити (звідки);
выставить на позо́р відда́ти на глум /пота́лу/.
НЕСМЫВА́ЕМЫЙ ще невідми́ваний, прикм. невідми́вни́й;
несмываемый позо́р /несмываемое пятно́/ ві́чна ганьба́ /пля́ма/.
СМЫВА́ТЬ фраз. відмива́ти;
смывать позо́р витру́ювати ганьбу́;
как водо́й смы́ло ще як мітло́ю замело́;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Позор – ганьба́, -би́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Позор
• На позор выставить, отдать кого (устар.) – виставити на осудовище (на позорище) кого; виставити (віддати) на посміх (на глум) кого.
• Покрыть позором кого – ганьбою вкрити кого.
Позорище
• На позорище выставить, отдать кого (устар.) – (те саме, що) На позор выставить, отдать кого (устар.). Див. позор.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Безче́стя́ – бесчестие, посрамление, позор, поношение.
Гане́бність – позор, порочность.
Ганьба́ –
1) бесчестие, позор, стыд, поругание;
2) порицание, осрамление, хула.
На́га – позор, стыд.
Нару́га – издевка, посмеяние, позор.
Несла́ва – бесславие, позор, дурная репутация.
• У несла́ві бу́ти – быть обесславленным, пользоваться дурной репутацией.
• У несла́ву вво́дити – подвергать пересудам, бесславить кого.
• У несла́ву вхо́дити – бесславить себя, подвергать себя пересудам.
Осудо́вище, -ща – скандал, позор.
Публі́ка –
1) стыд, позор;
2) позорный столб.
• На публі́ку сі́сти – стать к позорному столбу.
3) мужчина или женщина дурного поведения.
Стидо́вище, стидо́в’я – стыд, позор.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гане́бність, -ности, ж. Позоръ.
Ганьба́, -би́, ж.
1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892.
2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип’є. Лебед. Ганьбу́ да́ти – кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.
Запа́ла, -ли, ж. Поношеніе, позоръ. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам’ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину. Чуб. II. 557.
На́га, -ги, ж. Позоръ, стыдъ. Не сором і не нага, що тебе сусіди не люблять? Волынск. г. Слов. Д. Эварн.
Нару́га, -ги, ж. Издѣвка, посмѣяніе, позоръ. Од матері сорома і наруги приняла. АД. І. 215. Пришли, пришли, мій миленький, хоч нароком люде, нехай мені од батенька наруги не буде. Нп. Почне перед панночками наругу на його зводити. МВ. (О. 1862. III. 48).
Несла́ва, -ви, ж. Безславіе, позоръ; дурная репутація. Погубиш їх, і їх слава стане їм в неславу. Шевч. Ой він її не займає, бо сватати має, він до неї не горнеться, неслави боїться. КС. 1887. VIII. 774. Любив я дівчину, любив я свою, а люде говорять неславу на нюю. Грин. III. 185. У несла́ві бу́ти. Быть обезславленнымъ; пользоваться дурной репутаціей. Наш піддружбо хороший, пожич дружбі грошей, бо наш дружба в неславі, його шапка в заставі. О. 1862. IV. 19. У несла́ву вво́дити. Подвергать пересудамъ, безславить кого. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83. У несла́ву вхо́дити. Безславить себя, подвергать себя пересудамъ. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із юлиці ходиш. Мет. 83. Ум. Несла́вонька. Не тра було моїй рідні неславоньки наробити. Грин. III. 248.
Осудо́вище, -ща, с. Скандалъ, позоръ. Таке осудовище! Волч. у.
Публі́ка, -ки, ж.
1) Стыдъ, позоръ. Гол. II. 471. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка. Нп.
2) Позорный столбъ. Желехъ. На публі́ку сі́сти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти. Гол.
3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Я казала, що Семен чоловік, а Семен публіка, ще й негіда на ввесь світ. Чуб. V. 338.
Стидо́вище, -ща, с. Стыдъ, позоръ. К. Дз. 100. Оце стидовище: палець болить, а він валяється цілий день, — от, мов, хворий. Лебед. у. Та, їй Богу, це ж стидовище так робити! Пирят. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Позо́ръ = позо́р (С. Жел.), страмо́вище (С. Жел.), стидо́вище (С. Жел.), ганьба́, нару́га, несла́ва, публїка, пору́га, пота́ла. — Нема у їх нї сорому, нї позору. Кн. — Страмовище та й годї! Катеринос. — Ой сьміх та й публїка: била жінка чоловіка! н. п.
Казнь = ка́ра (С. Л.), кара́ння, скара́ння (С. Л.), стра́та (С. З. Л.) — Хто на кого мовить, а не доведеть, тим караннєм сам каран б. маєт. Ст. Л. — Бог послав на людей кару — сарану та пошесть. — Голови обрублені... а по страттю, тїла їх лежали в позор людем. С. З.
Нару́жность = верх, по́верх, око́ло, вид (С. Л.), ви́гляд, взір (С. Л.), по́гляд (С. Л.), пока́зність, позо́р (С. Л.). — З по́гляду здаєть ся нїчого собі чоловік. С. Л. — То тільки для позору він наче щось робить. С. Л. Нару́жный = поверхо́вний (С. Жел.), околи́шнїй (Полт.), зве́рхнїй (С. Пар.), надві́рний. — Околишня мазка. С. Л.
Поноше́ніе = ганьба́ (С. Ж.), гане́тьба, огу́да, осу́да, обмо́ва, нару́га, знева́га, д. Позо́ръ. — Смерть не така страшная, як осуда людськая. н. пр.
Поруга́ніе = пору́га, нар́уга. С. З. Л. — Щоб Бог не давав Україну на позор та поругу невірних. н. д. — Віри своєї християнської на поругу не дайте н. д. — Сьвяте наше жидові на поругу віддають. І. Г. — Щоб було ти лучче пропав, чім бачити мене у такій нарузі. Кв. — Чернецький спалив Суботів і казав на наругу викинути кістки Хмельницького. Бар. О. — Покинув нас на сьміх людям, в наругу сусїдам. К. Ш. — Щоб над церквами нашими не було наруги. Кн.

Запропонуйте свій переклад