Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 18 статей
Запропонувати свій переклад для «позорить»
Шукати «позорить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Позо́рить, опозо́рить – га́ньби́ти, зга́ньби́ти, ганьбува́ти, зганьбува́ти кого́, ганьбу́ дава́ти, да́ти кому́, сла́вити, осла́влювати, осла́вити, несла́вити, знесла́вити, у сла́ву (несла́ву) вво́дити, вве́сти (бесчестить), безче́стити, збезче́стити, (публично) публікува́ти, опублікува́ти, шпе́тити, ошпе́тити, (словами) паплю́жити, спаплю́жити кого́.
Запя́тнывать, -ся, запятна́ть, -ся –
1) (замарать, -ся пятнами) плями́ти, -ся, за[по]плями́ти, -ся, обплями́ти, -ся, уплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, за[по]плямува́ти, -ся, сплямува́ти, -ся, (о мног.) позаплямо́вувати, -ся, позапля́млювати, -ся; (чем-л. жидким) заля́пувати, -ся, заля́пати, -ся, позаля́пувати (кого́, що чим), -ся;
2) (класть клеймо) таврува́ти, -ся, затаврува́ти, клейни́ти, -ся, заклейни́ти кого́, що, (гал.) п’ятнува́ти, -ся, зап’ятнува́ти, (отмечать) за[по]знача́ти, -ся, за[по]значи́ти;
3) (клеймить, позорить, -ся) плями́ти, -ся, запля́млювати, -ся, заплями́ти, -ся, сплями́ти, -ся, поплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, заплямува́ти, -ся, сплямува́ти (кого́, що чим), -ся, каля́ти, -ся, закаля́ти, -ся, скаля́ти (кого́, що чим), -ся; срвн. Позо́рить, Клейми́ть 2, Черни́ть. [Тяжки́м гріхо́м я заплями́ла мо́лодість свою́ (Грінч.). Сплями́ла себе́ таки́м злочи́нством (Грінч.). Заплямува́в на ста́рість своє́ ім’я́ за яки́хось там двана́дцять карбо́ванців (Васильч.). Ви оби́два не́ю (кро́в’ю) сплямува́лись (Куліш). Ніко́ли він себе́ непра́вдою не закаля́в (Єфр.). Хто не хо́че скаля́ти золото́ї сла́ви своє́ї, той га́йда з на́ми за поро́ги (Куліш)];
4) (в играх: в пятнашки) квача́ дава́ти, да́ти кому́, квачи́ти, поквачи́ти, ква́цати, заква́цати, киця́ти, покиця́ти кого́. [Я його́ не впійма́в, але покиця́в (Звин.)].
• Запя́тнанный – заплямо́ваний, запля́млений, сплямо́ваний, поплямо́ваний, попля́млений, обплямо́ваний, зака́ляний, затавро́ваний, за[по]зна́чений, (в игре) поква́чений, поква́цаний, поки́цяний, з кваче́м. [Ге́рман, весь запля́млений кро́в’ю… (Франко). Оце́-ж її́ збезче́щено, сплямо́вано (Куліш). У дороги́х сплямо́ваних кро́в’ю жупа́нах (Куліш)].
I. Поноси́ть – га́нити, га́ньби́ти, ганьбува́ти, обмовля́ти, лихосло́вити, несла́вити, потрі́пувати, кобени́ти, шпе́тити, шкилюва́ти, (вульг.) паску́дити кого́, чим, за що; см. Позо́рить.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЗО́РИТЬ забут. публі́чити, оказ. обклада́ти боло́том;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Позорить – ганьби́ти, -блю́, -би́ш, несла́вити, -влю, -виш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Позорить
• Позорить кого (разг.) – у неславу (у славу) вводити кого; неславити (знеславлювати, ославляти, ославлювати) кого; ганьбу чинити (ганьби завдавати) кому; ганьбити кого.
Пересуды
• Подвергать, подвергнуть пересудам (позорить, опозорить) кого – уводити, увести у славу (у неславу) кого; пустити поговір (поговори) на кого; судити та пересуджувати кого; (про себе) у неславу входити. [Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву — Пошануйте сиротину і не вводьте в славу. Котляревський.]
• Слышно [идут] пересуды о ком – гуде (іде) поговір (іноді слава) про кого.
• Суды да (и) пересуды – суди та пересуди. [Заґвалтувало село від краю до краю: пішли суди та пересуди… Мирний.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вво́дити, ввести́ – вводить, ввесть.
• Вводи́ти у сла́ву, у несла́ву – позорить.
Га́ньби́ти –
1) порочить, бесчестить, позорить;
2) порицать, укорять, бранить, злословить.
Ґабзува́ти – позорить, бесчестить; скандалить.
Паплю́жити – срамить, позорить кого (словами).
Сла́ва –
1) молва, слух, толки, пересуды.
• Ста́ла сла́ва – разнеслась весть.
• До́бра сла́ва – хорошая репутация, честное имя.
• Сла́ва-погові́р – дурная молва.
• Сла́ву чини́ти, роби́ти – разглашать.
• У сла́ву вво́дити – позорить, компрометировать.
• Бу́деш у сла́ві ходи́ти – опозоришь себя.
2) слава.
• Сла́ву вчини́ти – прославить, увековечить.
Сла́вити, -влю –
1) говорить, рассказывать;
2) славить, прославлять;
3) позорить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ґабзува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Позорить.
Паплю́жити, -жу, -жиш, гл. Срамить, позорить кого (словами). Желех.
Сла́ва, -ви, ж.
1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Гліб. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Чуб. V. 83. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. До́бра сла́ва. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. Шевч. Недо́бра сла́ва. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. Стор. М. Пр. 52. Сла́ва-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. Чуб. V. 226. Набіра́тися сла́ви. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Мет. 15. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! Мет. 84. Сла́ву чини́ти, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. Федьк. А на мене славу сіють. Грин. III. 185. У сла́ву вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. Чуб. У сла́ві ходи́ти. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш. Чуб.
2) Слава. Шевч. 46. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! АД. І. 219. Сла́ву учини́ти. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. АД. Ум. Сла́вонька, сла́вочка.
Уво́дити, -джу, -диш, сов. в. увести́, уведу́, -де́ш, гл.
1) Вводить, ввести. Пан увів дідову дочку в свої горниці. Чуб. Вво́дити у сла́ву, у несла́ву. Позорить. Пожалійте сиротину і не вводьте в славу. Котл. НП. 345. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83. — у хрест, у зако́н. Крестить. Введуть дитину у хрест. Грин. II. 23. Мир. ХРВ. 23.
2) Обманывать, обмануть. Він мене уводить, до иншої ходить. Гол. III. 336.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Позо́рить = ганьби́ти (С. З.), ганьбува́ти (С. Л.), га́нити, осла́влювати, несла́вити. — Служив Москві Іване, а вона ж його гане. н. пр. — Принародно ославлював їі. Кн.

Запропонуйте свій переклад