Знайдено 24 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Понима́ние – розумі́ння, зрозумі́ння, (соображение, толк) тя́ма, тя́мок (-мку), (сознательн. представл.) свідо́мість (-мости), (взаимное) порозумі́ння. [Розумі́ння краси́ ча́сто бува́є умо́вним (Грінч.). На́ція була́ в розумі́нні Шевче́нка сім’є́ю з рі́вних люде́й-браті́в (Грінч.)]. • -ние правды и добра – розумі́ння пра́вди та добра́. • -ние права народного – зрозумі́ння пра́ва наро́днього. • -ние своего положения – свідо́мість свого́ ста́ну (стано́вища). • У толпы нет -ния – на́товп не ма́є тя́ми. • Нет -ния и телегу подмазать – нема́ тя́ми й во́за підма́зати. • Нет никакого -ния к чему – чорт-ма тя́ми до чо́го. • Вкладывать своё -ние в чьи-л. речи – вклада́ти вла́сний тя́мок у чиї́сь ре́чі. • Притти ко взаимному -нию – прийти́ (дійти́) до порозумі́ння з ким. |
Взаи́мный – обопі́льний, зобопі́льний, взає́мний. [Обопі́льна (зобопі́льна, взає́мна) при́язнь, знена́висть, допомо́га, пора́да, пова́га]. • -ое понимание – порозумі́ння. • -ое согласие – обопі́льна зго́да, лад. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти]. • -но – обопі́льно, зобопі́льно, навзає́м. |
Затемня́ть, затемни́ть – затемня́ти и зате́мнювати, темни́ти, сов. зате́мни́ти, (омрачать) затьма́рювати, тьма́ри́ти, затьма́ри́ти, (застить) за́стувати що; срвн. Затеня́ть и Затмева́ть. • Слегка -ня́ть – притемня́ти и -нювати, притемни́ти що. • -ня́ть смысл, понимание, сущность чего-л. – затемня́ти, притемня́ти, затума́нювати зміст, розумі́ння, істо́ту чого́. [Не ду́маю, щоб хи́би ті чи блу́ди усе́ хоро́ше в ньо́му затемня́ли (Куліш)]. • -ня́ть ум (разум), сознание – затемня́ти, притемня́ти, за[при]тьма́рювати, тьма́ри́ти, затума́нювати, запа́морочувати ро́зум, свідо́мість (го́лову) кому́. • Затемнё́нный – зате́мнений, затьма́рений, притьма́рений, прите́мнений; затума́нений, запа́морочений. |
Непра́вильный –
1) (отступающий от правил, от нормы) непра́вильний, (несоответств. правильности) неправди́вий, несправедли́вий, непопра́вний, неслу́шний, (ненадлежащий) ненале́жний, (неверный) неві́рний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий; срв. Превра́тный 2. [Недо́бре стилізо́вана фра́за, мо́же да́ти при́від до зо́всім неправди́вого розумі́ння тво́ру (Грінч.). Несправедли́вий по́діл ціло́го «Сло́ва» (Рудан.)]. • -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́. • -ный взгляд на вещи – неслу́шний (неправди́вий) по́гляд на ре́чі, помилко́вий (хи́бний) по́гляд на ре́чі. • -ный глагол, грам. – непра́вильне дієсло́во. • -ная дробь, мат. – дріб (р. дро́бу) неі́стий (непра́вильний). • -ное заключение, догадка, замечание – неслу́шний (неві́рний, неправди́вий) ви́сновок, здо́гад, неслу́шна (неві́рна, неправди́ва) ува́га. • -ное исполнение приговора – непра́вильне вико́нування (викона́ння, оконч. ви́конання) при́суду. • -ный подход – ненале́жний (неві́рний, непра́вильний) підхі́д. • -ное понимание, представление – неправди́ве (ненале́жне), хи́бне (помилко́ве) розумі́ння, уя́влення. • -ное требование – несправедли́ва вимо́га. • -ный треугольник – непра́вильний (різнобі́чний) трику́тник. • -ный стиль, перевод, язык – недо́брий (непра́вильний) стиль, неві́рний (неправди́вий) пере́клад, непра́вильна (неві́рна, недола́дня) мо́ва, (неряшливый язык) неоха́йна мо́ва. • -ное уравнение – непра́вильне рі́вня́ння. • -ная форма – непра́вильна фо́рма. • -ные черты лица – непра́вильні (нері́вні) ри́си обли́ччя; 2) (неурегулированный) неви́рівняний, неви́вірений, неви́рихтуваний, (нерегулярный) нерегуля́рний, (неверный) неві́рний. [Неви́вірений годи́нник (Полт.). Нерегуля́рний плодозмі́н (Київ)]. • -ные весы – неві́рна (неправди́ва, несправедли́ва) вага́. • -ный ход – неви́рівняний (неви́рихтуваний) хід. |
Прямо́й –
1) (некривой, простой) прями́й, прости́й, прави́й. • -менький (ум.-ласк.) – пряме́нький, просте́нький, праве́нький, пряме́сенький, просте́сенький, праве́сенький. [Руба́йся, де́рево, і пряме́ й криве́ (Рудч.). Я зна́ю сам, що про́сте, що криве́є (Куліш). Ви́зволь, Го́споди, нево́льника з нево́лі на про́стії доро́ги (Дума). Руба́йся, де́рево, криве́ і праве́ (Чуб. II). Стан праве́нький, мов топо́ля (Глібів)]. • -ма́я линия, мат. – пряма́ (проста́) лі́нія. • -мо́й угол, мат. – прями́й (прости́й) кут. • -ма́я дорога – пряма́, проста́ доро́га, прями́й, про́стий шлях. • -ма́я кишка – ку́тня ки́шка, кутня́чка; 2) (искренний) про́стий, щи́рий, прями́й. [Десь Бог мене́ покара́в – лиху́ до́лю мені́ дав; лиху́ до́лю, про́сту ду́шу (Чуб. V). А му́рин (негр), щи́рий і прями́й з приро́ди, вважа́є че́сним ко́жного (Куліш)]. • -мо́й человек – щи́ра (відве́рта) люди́на, щи́ра душа́; 3) (истый, настоящий) чи́стий, спра́вжній, ді́йсний; см. Настоя́щий, По́длинный. [Чи́стий бо́вдур (болван) (Липовеч.)]. • Друзья -мы́е – братья родные – при́ятелі (дру́зі) спра́вжні – що брати́ рі́дні; 4) (непосредственный) безпосере́дній. [Безпосере́днє голосува́ння. Зане́пад туте́шньої торго́влі був безпосере́днім на́слідком тих за́ходів (Єфр.)] -мы́е налоги – безпосере́дні пода́тки. • -мы́е наследники – безпосере́дні спадкоє́мці. • -мо́й смысл, значение – безпосере́днє розумі́ння, -нє зна́чення. • -мо́е понимание (смысл) этих слов – власти́ве розумі́ння цих слів. • -мо́й ответ – про́ста ві́дповідь. • -мо́е сообщение – пряме́ сполу́чення. • -мо́й образ действий – одве́рте пово́дження. • -мо́й характер – відве́рта, пряма́ вда́ча. • -ма́я речь, грам. – пряма́ мо́ва. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ПОНИМА́НИЕ, с понима́нием, тяму́ще, з ро́зумом; в тепе́решнем понима́нии ВСТАВН. як тепе́р поду́мати. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Понимание – розумі́ння, -ння. |
Понятие –
1) (понимание) розумі́ння, -ння (чого́); 2) (способность понимать) тя́ма, -ми; 3) (представление, мысль) тя́ма, -ми, ду́мка, -ки. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Понимание – розуміння. Взаимное понимание – порозуміння. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Понимание
• Взаимное понимание – взаємне розуміння; порозуміння. • Достигнуть взаимного понимания – порозумітися. • Читать без понимания – читати, не розуміючи. |
Взаимный
• Взаимное понимание – порозуміння; взаєморозуміння. • Взаимное согласие – обопільна згода; лад (злагода). [У товаристві лад — Усяк тому радіє. Глібов.] • По взаимному согласию – за обопільною згодою. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Втямлі́ння – понимание, восприятие. |
Втя́мок, -мку – понимание. |
Зрозумі́ння – понимание. |
Порозумі́ння – взаимное понимание, солидарность. |
Розумі́ння –
1) понимание; 2) понятие. |
Тя́ма – понимание, понятие, соображение, смышленность, уменье, сметка. • Не при тя́мі – не в своем уме. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Смысл –
1) ро́зум (-му); (понимание) – розумі́ння; (значение) – розумі́ння, зна́чення; (основание) – ра́ція; с. природный – про́стий ро́зум; с. прямой, собственный – властиве розумі́ння, зна́чення; в буквальном смысле (понимать) – буква́льно; в отрицательном смысле (высказываться) – неґативно; в положительном смысле (высказываться) – позитивно; в прямом смысле (принимать) – у про́стім, безпосередні́м зна́ченні (розумі́нні); в тесном смысле – ву́зько розумі́ючи; в смысле (чего) – в зна́ченні (розумі́нні) чого́; в широком смысле – широко розумі́ючи; в точном смысле – в досто́тному розумі́нні; в этом смысле – в цьо́му розумі́нні; добраться до смысла – дорозумі́тися; есть смысл (так поступить) – є ра́ція; нет смысла (так поступить) – нема́ ра́ції; 2) (содержание) – зміст (-ту); с. закона – зміст зако́ну; по смыслу закона – відпові́дно до змісту зако́ну, за змі́стом зако́ну; приобретать особый смысл – набува́ти, набу́ти особливого змісту. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Зрозумі́ння, -ня, с. Пониманіе. Великоздібна до зрозуміння такого, що буває втає не од премудрих і розумних. К. ХП. 16. |
Порозумі́ння, -ня, с. Взаимное пониманіе; солидарность. |
Розумі́ння, -ня, с. Пониманіе. К. Кр. 28. Твого святого розуміння не вмію розумом збагнути. К. Псал. 310. |
Тя́ма, -ми, ж. Пониманіе, понятіе, соображеніе, смышленность, умѣніе, смѣтка. Нема тями й воза помазати. Та воно б то й зробили як слід, та чорт-ма тями. Лебед. у. Має тяму до римарства. Борз. у. Не при тя́мі. Не въ своемъ умѣ. Не повно ума, не при тямі. МВ. (О. 1862. І. 103). |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Понима́ніе = розумі́ння, взаємне — порозумі́ння. |
Разумѣ́ніе = розумі́ння і д. Понима́ніе і Значе́ніе. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)