Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «возбуждать»
Шукати «возбуждать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возбужда́ть, возбуди́ть –
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти. См. Пробужда́ть;
2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти, сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці).
• -жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти.
• Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити.
• -а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.).
• -а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів.
• -а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́.
• -а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́.
• Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ.
• -да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло.
• Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОЗБУЖДА́ТЬ ще буди́ти, розбу́ркувати, (проти) накру́чувати, бу́рити, (в серцях) сі́яти, (претенсії) заявля́ти;
возбуждать гнев в ком гні́вати кого;
возбуждать де́ло ще заво́дити спра́ву;
возбуждать жа́лость к кому виклика́ти жаль до;
возбуждать жела́ние /возбуждать охо́ту/ в ком заохо́чувати /підохочувати, розохочувати/ кого;
возбуждать иск = предъявлять иск;
возбуждать негодова́ние в ком обу́рювати кого;
возбужда́юще (говорити) трибу́нно і похідн.;
возбужда́ющий що збу́джує тощо, зда́тний збуди́ти, збу́дник, для збу́дження, прикм. збу́джувальний, збу́дливий, збу́рювальний, підбу́рювальний, розпалюва́льний, звору́шувальний, пору́шувальний, баламу́тний, серцезвору́шний, (про музику) вулкані́чний, поет. пориву́щий, з род. відм. збу́дження;
возбуждающий аппети́т збу́дник апети́ту;
возбуждающий де́ло позива́ч, пору́шувач спра́ви;
возбуждающий жела́ние зда́тний розпали́ти бажа́ння;
возбуждающий интере́с зда́тний заціка́вити;
возбуждающий иск позива́ч, позо́вник, позива́льник;
возбуждающий отвраще́ние зда́тний ви́кликати оги́ду;
возбуждающий подозре́ние зда́тний ви́кликати підо́зру, (ду́же) підозрі́лий кому, забут. підозре́нний;
возбуждающий сомне́ние сумні́вний;
возбуждающий стра́сти /возбуждающий горя́чку, возбуждающий го́нку, возбуждающий волне́ние/ ажіота́жний;
возбуждающий суде́бное де́ло (приватно) позива́ч, (органами) ініція́тор судо́вої спра́ви;
возбуждающийся/возбужда́емый збу́джуваний, розпа́люваний, звору́шуваний, пору́шуваний;
возбуждающийся (хто) запальни́й, запа́листий, складн. -збу́дний [самовозбужда́ющийся самозбу́дний];
возбужда́емый (проти кого) настру́нчуваний, підбу́рюваний, під’ю́джуваний, накру́чуваний, розбу́ркуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Возбуждать –
1) (чувства, нервы) звору́шувати, збу́джувати;
2) (о полов. возбужд.) дрочи́ти, дратува́ти;
3) (подстрекать) підбу́рювати (про́ти ко́го);
4) (дело, вопрос) пору́шувати.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Возбуждать, -будить – збу́джувати, збуди́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Возбуждать
• Возбуждать, возбудить в ком охоту, желание к чему – заохочувати, заохотити (підохочувати, підохотити) кого до чого.
• Возбуждать, возбудить вопрос – Порушувати, порушити (знімати, зняти) питання. [Він знову зняв це питання перед товаришами. Трублаїні.]
• Возбуждать, возбудить гнев – гнівити, розгнівити кого; будити, збудити в кому гнів; розлютувати, розлютити кого.
• Возбуждать, возбудить кого против кого, чего – обурювати, обурити (збурювати, збурити, підбурювати, підбурити) кого проти кого, на кого, проти чого; піднімати, підняти кого на кого, на що; підігрівати (підогрівати) кого, на кого. [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство. П. Куліш.]
• Возбуждать, возбудить мужество – піднімати, підняти дух (відвагу); додавати, додати відваги; осміляти, осмілити.
• Возбуждать, возбудить негодование в ком – обурювати, обурити кого.
• Возбуждать, возбудить отвращение, омерзение – викликати, викликати огиду; (безособове) мерзити.
• Возбуждать, возбудить смех – викликати, викликати сміх; смішити, розсмішити.
• Возбуждать, возбудить сомнение, подозрение, удивление – викликати, викликати (будити, збудити) сумнів, підозріння (підозру), здивування (дивувати, здивувати).
• Возбуждать, возбудить судебное дело, процесс – закладати, заложити позов на кого; (роз)починати, (роз)почати судову справу, процес проти кого; піти у позов.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

возбужда́ть, возбуди́ть збу́джувати, збуди́ти

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Возбуждать, -будить –
1) (подозрение, сомнение) – виклика́ти, викликати; в. охоту, желание в ком – заохо́чувати, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити кого́ до чо́го;
2) в. против кого – збива́ти, збити кого́ на ко́го, підбу́рювати, підбурити кого́ на (про́ти) ко́го.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Возбуждать, возбудить — збу́джува́ти, збуди́ти; (дело) пору́шувати, пору́шити; (вопрос) піднімати, підня́ти (пита́ння).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Возбуди́ть, возбужда́ть = 1. збуди́ти, буди́ти, розбу́ркати, пробу́ркати, розбуди́ти. 2. зворуши́ти, заохоти́ти, збуди́ти, буди́ти, приво́лити, розворуши́ти. — Приволив його до роботи. — Возбу́дить гнѣвъ = розлютова́ти, роздратува́ти. — В. смѣхъ = розсьміши́ти. — В. му́жество = підня́ти дух, відва́гу. — В. удивле́ніе = здивува́ти. – В. стра́сть = зворуши́ти, зру́шити, роздрочи́ти. — В. вопро́съ = підня́ти, зня́ти річ, пита́ння.

Запропонуйте свій переклад