Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «дорога»
Шукати «дорога» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Доро́га
1) (
в букв. смысле и переноснокак поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́].
Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця).
Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га.
Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях.
Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія.
Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.).
Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га.
Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).].
Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з].
Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну).
Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях.
Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях.
Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де].
Д. ухабистая – вибо́їста путь.
Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к.
Д. забитая снегом – забивна́ путь.
Д. с колотью – грудна́ путь.
Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях.
Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́.
Боковые части доро́ги – обо́чини.
Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́].
Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя.
Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю?
Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю.
Той доро́гой – тудо́ю.
По доро́ге – по руці́; в завороті́.
Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́.
Живущий за дорого́й – задоро́жній;
2) (
путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́).
Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)].
Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь.
Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне].
Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли].
Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги!
Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)].
Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́].
Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДОРО́ГА, (при вулиці) їздня́;
столбова́я доро́га /больша́я доро́га/, гостинець, (асфальтова) асфальті́вка;
то́рная доро́га, би́тий шлях;
по доро́ге, (їдучи) ще доро́гою, в доро́зі;
доро́га в ад вы́мощена до́брыми наме́рениями, шлях до пе́кла тору́ють до́брі на́міри;
доро́гу оси́лит иду́щий, хто йде – дійде́, книжн. доро́гу здола́є той, хто йде;
доро́гу!дерьмо́ идё́т!, розда́йся мо́ре! — лайно́ пливе́!.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дорога – доро́га, -ги, шлях, -ху, дорога железная – залізни́ця, -ці.
Железная дорога – залізни́ця, -ці.
Проселочная дорога – путі́вець.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Дорога – дорога; шлях; путь. Дорога большая, торговая – битий шлях; великий шлях; гостинець. Проезжая дорога – проїзний шлях. Железная дорога – залізниця. Окольная дорога – манівець. По дороге (с кем) – по руці з ким. Собираться в дорогу – лаштуватися, лагодитися в дорогу, в путь. Сбиваться с дороги – загубити дорогу, стропитися. Найти дорогу, стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях. Напасть на дорогу – набігти, вхопити тропи. Стать поперек дороги кому – заступити стежку; стати поперек шляху, стати на перешкоді; зав’язати дорогу. Без дороги – навмання; манівцями. Снаряжать в дорогу, см. Снаряжать.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дорога – доро́га;
• д. (сооружение
) – шлях (-ху);
• д. большая
– ш. вели́кий;
• д. горная
– ш. гірськи́й;
• д. гравийная
– ш. нарінко́вий;
• д. грунтовая
– ш. ґрунтови́й;
• д. гужевая
– ш. возови́й;
• д. долинная
– ш. доли́нний;
• д. железная
– залізни́ця;
• д. ж. висячая
– з. висна́;
• д. ж. воздушная
– з. надзе́мна;
• д. ж. горная
– з. гірська́;
• д. ж. двупутная
– з. двоколі́йна;
• д. ж. зубчатая
– з. зубча́ста;
• д. ж. кабельная
– з. каблева, жильникова;
• д. ж. канатная
– з. коді́льна;
• д. ж. магистральная
– з. магістра́льна;
• д. ж. надземная, воздушная
– з. надзе́мна;
• д. ж. нормальной колеи
– з. норма́льноколі́йна;
• д. ж. однопутная
– з. одноколі́йна;
• д. ж. окружная
– з. обкружна́;
• д. ж. подвесная
– з. висна́;
• д. ж. подземная
– з. підзе́мна;
• д. ж. полевая
– з. польова́;
• д. ж. пригородная
– з. приміська́;
• д. ж. проволочно-канатная
– з. дротя́но-коді́льна;
• д. ж. промышленная
– з. промисло́ва;
• д. ж. стратегическая
– з. стратегі́чна;
• д. ж. узкоколейная
– з. вузькоколі́йна;
• д. ж. цепная
– з. ланцюго́ва;
• д. ж. частная
– з. прива́тна;
• д. ж ширококолейная
– з. ширококолі́йна;
• д. искусственная
– ш. шту́чний;
• д. магистральная
– ш. магістра́льний;
• д. непроездная
– ш. непроїзни́й;
• д. окольная
– маніве́ць (-вця́);
• д. перекрестная
– ш. перехре́сний;
• д. переходная (тропинка
) – сте́жка;
• д. подвесная
– ш. висни́й;
• д. под’ездная
– ш. під’їзни́й;
• д. подземная
– ш. підзе́мний;
• д. почтовая
– ш. пошто́вий;
• д. проселочная
– путіве́ць (-вця́);
• д. равнинная
– ш. рівни́нний;
• д. тележная
– ш. возови́й;
• д. трактовая
– ш. би́тий;
• д. шоссейная
– ш. сошови́й;
• д. электрическая
– електрозалізни́ця, електри́чна залізни́ця;
• д. э. безрельсовая
– е. безрейко́ва;
• д. э. зубчатая
– е. зубча́ста.
Окольная дорога – маніве́ць (-вця́).
Проселочная дорога – пу́тівець (-вця́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дорога
• Без дороги идти
– іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги).
• Большая дорога
(разг. большак) – велика дорога ([великий] шлях); гостинець.
• В дороге
– у дорозі; ідучи, їдучи.
• В дорогу, на дорогу
– на дорогу, (іноді) на відхід. [Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.]
• Все дороги ведут в Рим
– усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому
– давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому.
• Дорога весенняя, летняя, зимняя
– дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк.
• Дорога предстоит кому
– має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхається кому.
• Дорога пролегла по горе
– дорога йшла горою (по горі).
• Дорога уторенная
– (влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога.
• Железная дорога
– залізниця; (давн. розм.) чавунка.
• Живущий за дорогой
– який живе за дорогою; задорожний.
• Запала ему к нам дорога
(перен.) – заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема(є) дороги.
• Идти (действовать) прямой дорогой
– по правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. [Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.]
• Идти своей дорогой
– іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом.
• Какой дорогой, куда?
– яким шляхом?; (розм.) кудою?
• Мне не дорога к ним ходить
– мені нема чого до них ходити.
• На битой дороге трава не растёт
– на битій дорозі трава не росте. Пр.
• Найти дорогу; попасть на дорогу; (в)стать на настоящую дорогу
– вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях).
• На дороге стоит да дороги спрашивает
– іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр.
• На половине дороги
– на півдорозі.
• На этой дороге большой крюк
– це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно.
• Недорога тебе (мне, ему…) ходить туда
(разг.) – нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому…) туди ходити.
• Не стойте на дороге
– не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте).
• Отрезать дорогу кому
– перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого.
• Перебежать дорогу кому
(разг.) – перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого.
• По дороге
– дорогою; у дорозі.
• По дороге заехать, зайти к кому
– мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого.
• По дороге, не по дороге кому с кем
– по дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким.
• Поехать непрямой дорогой
– поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити.
• По кривой дороге поломаешь ноги
– не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр.
• Пробить, проложить себе дорогу
(перен.) – прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку).
• Пролагать, прокладывать дорогу к чему
– прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого.
• Просёлочная дорога
– путівець; польова (степова, міжселищна) дорога.
• Санная дорога
– санна дорога; зимняк.
• Сбивать, сбить с дороги кого
(перен.) – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого.
• Сбиться с дороги
– збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити).
• Свернуть с дороги
– звернути (збочити) з дороги.
• С дороги!
– з дороги!; набік!; оступися! (оступіться!).
• Скатертью дорога
(перен. разг. ирон.) – полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю!
• Собираться в дорогу
– лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь).
• Столбовая дорога
– стовповий (верстовий) шлях; гостинець.
• Стоять на хорошей, правильной дороге
– стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху.
• Стоять, стать поперёк дороги кому
– стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав’язати дорогу кому; (арх.) переп’ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому.
• Счастливой дороги!
– щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)!
• Туда ему и дорога!
(разг.) – так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі!
• Тянет в дорогу кого
– тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому.
• У дороги
– при дорозі; край дороги (шляху).
• Уставший от дороги
– Задорожений.
• Устать от дороги
– стомитися з дороги; здорожитися.
• Этой, той дорогой
– цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); (о)сюдою, тудою. [Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

доро́га доро́га,-ги, шлях,-ху
д. возду́шная доро́га пові́тря́на [надзе́мна]
д. грунтова́я доро́га ґрунтова́
д. желе́зная залізни́ця
д. кана́тная доро́га ли́нвова
д. мощёная доро́га бруко́вана, шлях бруко́ваний
д. подвесна́я доро́га підвісна́ [почіпна́]
д. просёлочная доро́га польова́ [степова́], путіве́ць,-вця́
д. столбова́я доро́га би́та
д. уха́бистая доро́га вибо́їста, шлях вибо́їстий

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Дорога – доро́га, шлях (-ху́); д. грунтовая – ґрунто́вий шлях; д. гужевая – возовий шлях; д. железная – залізниця; д. проезжая – проїзний шлях, проїзна́ доро́га; д. столбовая – шлях (-ху́), верстовий (широ́кий) шлях; д. шоссейная – сошовий шлях; городские и пригородные жел. дороги – міські́ та коломіські́ залізниці; по дороге: а) (во время пути) – доро́гою; б) (по пути) – по доро́зі; по железной дороге (ехать) – залізницею.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Дом - полная чаша. Див. Все есть, кроме птичьего молока.Дорога ложка к обеду.
1. Дорога ложка до обіда.
2. Хто зразу дав, той два рази дав.
3. Дообід ложка, а післяобід не треба.
4. Порятуй мене в пригоді, а в добрім разі не потребуєм рятунку.
5. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти.
6. Нагинай гілляку, доки молода.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Дорога — шлях, -ху́, доро́га, -ги; Д. временная — тимчасо́вий шлях; Д. вьючная — в’ю́чна доро́га; Д. грунтовая — ґрунтови́й шлях; Д. естественная — приро́дній шлях; Д. железная — залізни́ця; Д. зимняя — нате́ртий шлях, зимня́к; Д. искусственная — шту́чний шлях; Д. лесная — лісови́й шлях; Д. мощеная — бруко́ваний шлях; Д. полевая — польова́ доро́га; Д. проселочная — путі́вець, -вця; Д. с канавами — шлях з кана́вами; Д. столбовая — стовпови́й шлях; Д. строящаяся — шлях, що буду́ється; Д. транспортная — тра́нспортний шлях; Д. тыловая — тилови́й шлях; Д. узкоколейная — вузькоколі́йна залізни́ця; Д. ширококолейная — ширококолі́йна залізни́ця; Д. шоссированная, шоссейная — шосови́й шлях; полотно дороги — тор, то́ру; проезжая часть дороги — пере́їздок; прохожая часть дороги — ступа́, -пи́; указатель дорог — пока́жчик шляхі́в.
*Проселочная дорога — путіве́ць, -вця́.
*Строющаяся дорога — шлях, що буду́ється.
Торная дорога — би́тий шлях.
*Узкоколейная дорога — вузькоколі́йна залізни́ця.
Ширококолейная дорога — ширококолі́йний шлях.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Би́тый = би́тий, лу́плений, лупцьо́ваний, катований і т. д. (див. під с. Бить). – Каже дитина, що бита, та не каже за́ що. н. пр. – Би́тая доро́га = би́тий шля́х. – Незабаром виїхали ми на битий шлях. – Би́тая пти́ца = різана. – На базарі було багато різаної птицї. – Би́тый часъ = цїлу годи́ну. — Проморив мене цїлу годину. — Би́тый человѣкъ = бува́лець. — Був у бувальцях — знає що кий, що палиця. н. пр.
Доро́га = доро́га, шлях, бокова частина – обо́чина. — Коло неї шлях-дорога аж на три руки, по тих шляхах весну й лїто ідуть чумаки. Аф. — Больша́я, то́рная доро́га = би́тий шлях, вели́кий шлях, (стар. і гал.) — гости́нець. — До Бога великий шлах, а до пекла прямесенький. н. пр. — Та поміж трьома шляхами ой там яму копали, чумаченька ховали. н. п — Велїв послів на гостинцю постинати. Л. В. — Не твердим ходом пішов далї по гостинцю. Фр. — Виїзжаючи, низенько вклонив ся, а як виїхав на битий шлях, слїзоньками вмив ся. н. п. — Желѣ́зная доро́га = чугу́нка, ко́лїя, залїзна ко́лїя, залїзниця. — Просёлочная доро́га = степова́, польова́ доро́га. — Почтовая доро́га = стовпови́й шлях. — Весе́нняя, зи́мняя, лѣ́тняя доро́га = вешня́к, зїмня́к, лїтня́к. С. Л. — Установи́вшаяся доро́га = становки́й шлях. — Поїдемо нехай, як становкий шлях буде. С. Л. — Уха́бистая доро́га = вибо́їста. — Уѣ́зженная д. = уте́рта д., (узенька) = шляшо́к, сте́жка, пути́вець. (С. Л.).— До доброї криницї стежка утоптана. н. пр. (Вдовж берега) — бережня́к. (Крута з гори) – узві́з. С. Ш. — Запа́ла доро́га = заросла́ сте́жка. — Заросла йому стежка до дївчини. — Идти́ прямо́ю доро́гою = по пра́вдї ходи́ти, прямува́ти, прямце́м, про́сто йти́. — Ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Идти́ безъ доро́ги, око́льными путя́ми = навмання́, манівце́м, манівця́ми. — Гей яром, яром за волами, манівцями за вівцями. н. п. — Пішов навмання. — І провели в ночі тайними манівцями на шлях мемфиський. К. Ш. — Не доро́га; нѣтъ доро́ги = нема́ чого́, нїчого, не тре́ба (йти куди або робити що). — Мнѣ ходи́ть туда́ не доро́га = мінї нема́ чого́ туди́ ходи́ти. — Не зна́й ко мнѣ́ доро́ги = не ходи́ до ме́не, забу́дь до ме́не доро́гу, щоб твоя́ нога́ у ме́не не була́. — Собира́ться въ доро́гу = ла́годити ся, лаштува́ти ся (в дорогу). — Туда́ ему́ и доро́га = так йому́ й тре́ба, коту́зї по заслу́зї. — Пресѣ́чь доро́гу = переня́ти, перепини́ти (С. З.), ста́ти на перешко́дї. —Разби́ть доро́гу — розковба́нити. – Загради́ть доро́гу — заступи́ти, переступи́ти.
Просёлокъ, просёлочная доро́га = д. під сл. Доро́га. — Доро́га идётъ просёлками = доро́га йде́ помі́ж се́лами та хутора́ми.
То́рная доро́га, доро́жка = би́тий шлях, би́та доро́га, доріжка, вто́птана, прото́птана сте́жка. — На битую доріженьку виїзжає. н. п. — Ой знати, в кого єсть дочка — втоптана стежечка через садочок. н. п.

Запропонуйте свій переклад