Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «дух»
Шукати «дух» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́].
• Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг.
• Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!].
• Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)];
2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі].
• Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість.
• Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)].
• Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом.
• Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти.
• Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.).
• Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)].
• Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом.
• Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги;
3) (расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)].
• Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї.
• Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі;
4) (дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)].
• Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється).
• Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь.
• Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)].
• Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати.
• Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти;
5) (пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті];
6) (запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду).
• Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті).
• Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти];
7) (быстрота) дух, мент, мах.
• В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)].
• Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти].
• Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)].
• Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там.
• Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу.
• Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух;
8) (исповедь) спо́відь (р. -ди).
• Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися.
• Итти на дух – до спо́віди йти.
• Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (пар) пара, дух;
6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (быстрота) дух, мент, мах;
8) (исповедь) сповідь (р. -ди):
• близкий по духу – рідний душею; одного духу;
• быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
• быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
• быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
• в духе чего – як що;
• в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
• во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
• в один дух – удух;
• вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
• воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
• дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
• дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
• дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
• духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
• духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
• дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
• живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
• за одним духом – одним нападом;
• злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
• злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
• идёт дух (запах) – чути, вже чути;
• идти на дух – до сповіди йти;
• идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
• и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
• испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
• как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
• на дух не переносить – нутряна неприязнь;
• не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
• не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
• не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
• нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
• ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
• ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
• одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
• падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
• переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
• перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
• поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
• по духу – по духу;
• подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
• придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
• присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
• притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
• продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
• расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
• Святой Дух – Святий Дух;
• святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
• собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
• тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
• упавший духом – занепалий духом;
• упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
• чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
• что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДУХ, фраз. стиль, мане́ра [не в его́ ду́хе = не в його́ сти́лі /мане́рі/];
в тяжёлом /хоро́шем/ расположе́нии ду́ха, з важки́м /легки́м/ се́рцем;
прису́тствие ду́ха, фраз. вольови́тість;
ни слу́ху ни ду́ху, ні чу́тки ні ві́стки;
бли́зкий по ду́ху, рі́дний душе́ю.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дух –
1) дух, -ха;
2) (вдохновение) надхне́ння, -ння;
3) (настроение) дух, -ху, на́стрій, -строю.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Дух – дух; (запах) – дух; пах; пахощі. Не в духе – не по собі щось; в поганому настрою. Не хватило духу (сделать что) – не посмів; не відважився; не наважився. Собраться с духом – набратися відваги, сміливости; наважитися. Воспрянуть духом – збадьорішати. Перевести дух – віддихати; дух звести. Падать духом – занепадати духом; упадати на дусі. Придать духу – додати духу. Духом – миттю; вмент; враз. Захватывает дух – дух забиває. За одним духом – одним нападом.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дух нефтяной (испарение) – со́пух (-ху) нафто́вий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дух
• Быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі); добре матися (добре ся мати).
• Быть не в духе (разг.) – бути у поганому (лихому, у негарному, не в доброму) настрої; бути не в доброму дусі; бути не в настрої; (жарт.) муха в носі в кого.
• В здоровом теле здоровый дух – здорове тіло — здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух.
• Во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, іноді давн. щотху) бігти, летіти, мчати.,.; на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…; дух уступив у кого; (зрідка слов’янізм) воспрянув духом хто.
• Дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого; (іноді) дух спустив хто.
• Дух времени, эпохи – дух часу, доби.
• Дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло); дух займається, зайнявся (забивається, забився).
• Дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності (протиріччя), заперечування, сумніву.
• Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові.
• И дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер).
• Испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух; спустити дух (іноді душу); пуститися духу; (зниж.) визіхнути (визівнути) духа; зітхнути; (згруб.) кикнути (ґиґнути). [Бити коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув. П. Куліш.]
• Как на духу (разг. устар.) – щиросердно; як на сповіді.
• Не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що; не наважитися (не зважитися) зробити що.
• Не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому; не насміє, не насмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто.
• Нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (іноді підневідив).
• Ни слуху ни духу (разг.) – (а)ні чутки (а)ні звістки за кого нема; і голосу нема(є); слухи загули за ким; слід за ким загув; (а)ні слуху (а)ні духу; ні слуху ні прослуху.
• Ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю.
• Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; за один дух; духом (душком, удух); миттю (вмить).
• Падать духом – занепадати (підупадати) духом; упадати на дусі; (іноді) падати серцем.
• Переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух; віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути); передихати, передихнути; відсапувати(ся), відсапати(ся), відсапнути(ся).
• Подъём духа; испытывать подъём духа – піднесення [духу]; зазнавати (відчувати) піднесення [духу]; (образн.) рости вгору; душа росте вгору в кого, кому; світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого; дух уступив у кого.
• Придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому; додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому.
• Присутствие духа – самовладання, притомність духу (іноді духопритомність).
• Продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); (образн.) виводити далі ту саму нитку; співати і далі тієї ж (тієї самої).
• Расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор); дух.
• Святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом.
• Собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості); зібратися на відвагу; наважитися (зважитися).
• Упадок духа – зневір’я; занепад (підупад) духу.
• Чтоб твоего духу здесь не было! (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!; щоб і твого духу не чути було!
• Что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти; на всю витягу бігти.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

В здоровом теле - здоровый дух. —
1. Не поберігши тіла - й душу погубиш.
2. Здоров’я - всьому голова.
3. У поганому тілі - погана душа.
4. У здоровім тілі - душа здорова.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Духъ = 1. дух. 2. душа́. 3. дух, пах, па́хощі. 4. па́ра. — Быть на духу́ = на спо́відї бу́ти, сповіда́ти ся, ви́сповідати ся. — Во́льный духъ = ле́гкий дух. — Ду́хомъ = ду́хом, ми́ттю, вме́нт, вма́х. — Ду́хомъ упа́сть = поникнути, пони́дїти. — Идти́ на духъ = до спо́віді йти́. – Испусти́ть духъ = Бо́гові ду́шу відда́ти. — Не въ ду́хѣ = не по собі́ щось, му́ха в но́сї. — Не хвати́ло ду́ху = не насьмі́в, не відва́жив ся. — Прида́ть ду́ху = дода́ти ду́ху, сьмі́лости. — Перевести́ духъ = відди́хати ся. — Собра́ться съ ду́хомъ = набра́ти ся сьмі́лости, відва́ги. — Скака́ть во ве́сь духъ = на всї за́ставки.

Запропонуйте свій переклад