Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «знать»
Шукати «знать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Знать, сущ. –
1) (знатные люди) значне́ па́нство, вели́ке па́нство, вельмо́жне па́нство, старши́на, вельмо́жество (Куліш);
2) (знатность) зна́чність, вельмо́жність (-ности).
Знать, гл. –
1) зна́ти, (ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)].
• Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися.
• Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)].
• По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна!
• Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)].
• Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки.
• Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)].
• Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти.
• Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо.
• Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти.
• Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)].
• Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати.
• Знай наших – отакі́ на́ші!
• Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́.
• Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)].
• Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе.
• Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)];
2) (уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)].
• Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло.
• Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте.
• Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́.
• Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому.
• Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)].
• Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай.
Знать, нрч. –
1) (видно, заметно) зна́ти, ви́дн[к]о, зна́чно, слі́дно. [З ким стоя́ла, говори́ла – підкі́воньки зна́ти (Чуб. III). Та знать на вітере́ць збира́лось (Свидн.). Зна́чно, що госпо́дар (Федьк.). Красо́т твої́х (приро́до) у ме́не ані слі́дно (Крим.)];
2) (вероятно) ма́буть, десь, десь-то, віда́й; см. Вероя́тно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого:
• аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку;
• Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…];
• всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.);
• Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити;
• давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати;
• дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися);
• делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш;
• если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…;
• знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас;
• знаете [ли] – знаєте, бачте;
• знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.);
• знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.);
• знай наших! – отакі наші!;
• знай [себе] – знай [собі];
• знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте);
• знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого;
• знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти;
• знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки;
• знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах);
• знать меру – знати міру;
• знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що;
• знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу;
• знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка;
• знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці;
• знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло);
• знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг;
• знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега;
• знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах);
• знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому;
• знать (уметь) делать что – вміти чого;
• знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте;
• знать этого не хочу – не хочу про це й чути;
• кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.);
• как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо;
• как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?;
• кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати;
• надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри;
• не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.);
• не знать износу (износа, веку) – не знати зносу;
• не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем);
• не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити;
• не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка;
• не знать меры в баловстве – ходити на головах;
• не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву);
• не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо);
• не знать сна – не спати, не стуляти очей;
• не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.);
• не могу знать – не знаю;
• не хотеть знать кого – не признаватися до кого;
• он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає;
• разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?;
• решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю;
• сами знаете – не вам казати (питати);
• твёрдо знать – добре (твердо) знати;
• то и знай – раз у ра́з;
• только и знает, что… – тільки й знає, що…;
• чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає);
• я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий.
[Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗНАТЬ 1 ім. ще аристокра́тія, образ. голуба́ кров.
ЗНАТЬ 2 ще бу́ти свідо́мим, бу́ти в ку́рсі чого;
как знать? живомовн. (чи) я зна́ю?;
реши́тельно ничего́ не знать ні сно́м ні ду́хом не зна́ти;
знать в лицо́ зна́ти з лиця́, зна́ти на вид, зна́ти з ви́ду;
знать как свои́х пять па́льцев ще зна́ти як свою́ доло́ню, зна́ти як свою́ кише́ню, зна́ти як облу́пленого;
знать почём фунт ли́ха ще ба́чити сма́леного во́вка;
знать со́кола по полёту ви́дно па́на по халя́ві /халя́вах/;
не знать, куда́ дева́ться не зна́ти, на яку́ ступи́ти;
не знать, куда́ де́ться от стыда́ позича́ти оче́й у Сірка́;
не знать ме́ры в баловстве́ ходи́ти на голова́х;
не знать, что сказа́ть не могти́ прийти́ до сло́ва;
знать не зна́ю сном-ду́хом не зна́ю;
не хоте́ть знать кого не признава́тися до кого;
кто мо́жет знать? хто ж то зна́є?;
где уж ему́ знать! ірон. він там зна́є!;
са́ми зна́ете фраз. не вам ка́зати /пита́ти/;
Вы э́то прекра́сно знаете Вам не тре́ба говори́ти;
не знаешь, где найдёшь, где потеря́ешь не зна́єш, де ви́граєш, а де програ́єш;
всяк сверчёк, знай свой шесто́к не літа́й, воро́но, в чужі́ї хоро́ми, прибл. ше́вче, знай своє́ ше́вство (а в краве́цтво не міша́йся);
зна́ющий що /мн. хто/ зна́є тощо, знаве́ць, зна́йко, віду́н, прикм. тяму́щий, досві́дчений, обі́знаний, піду́чений, компете́нтний, /погляд тощо/ знаве́цький, образ. з голово́ю, з кле́пкою в голові́, у ку́рсі чого, складн. всезна́вець [всезна́ющий всезна́вець];
знающий что свідо́мий чого;
ни сном ни ду́хом не знающий без найме́ншого поня́ття;
знающий в лицо́ що зна́є на вид /з ви́ду/;
знающий всех наперечёт вже пізна́вши ко́жного одно́го /всіх до о́дного/;
знающий всю подного́тную втаємни́чений в усе́, всезна́вець, знаве́ць усі́х секре́тів;
знающий гра́моту, письме́нний;
знающий как свои́х пять па́льцев что до́бре підку́тий на чому;
знающий ме́ру помірко́ваний;
знающий на зубо́к піду́чений на зубо́к;
знающий наскво́зь прошива́ючи зо́ром на́скрізь;
знающий своё ме́сто невиба́гливий, невимо́гливий, скро́мний, без прете́нс[з]ій;
знающий себе́ це́ну 1. спо́внений самопова́ги, гі́дний себе́, 2. пе́вний у собі́;
знающий со́весть со́вісний, сумлі́нний, з Бо́гом у се́рці;
знающий толк тяму́щий;
знающий счёт деньга́м оща́дливий, еконо́мний;
знающий та́йну втаємни́чений;
знающий це́ну знаве́ць ціни́ /ва́ртости/;
знающий честь ненабри́дливий;
знающий ходы́ и вы́ходы знаве́ць ході́в та ви́ходів;
не знающий ве́ку ві́чний;
не знающий зимы́ беззи́мний;
не знающий поко́я невто́мний, безуто́мний;
не знающий сна невсипу́щий, стил. перероб. не зна́ючи сну;
знающийся (з чим) обі́знаний, (з ким) знайо́мий.
ЗНАТЬ 3 вставн. ще вида́ть;
знать, она́ сильна́ видать, вона́ ма́є си́лу.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Знать –
1) (существ.) вельмо́жне па́нство;
2) (глагол) зна́ти (зна́ю, зна́єш); З) (наречие) ма́буть, зна́ти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Знать – знати; відати. Знать (уметь) делать что – вміти чого. Если бы знать – коли б знаття. Знать толк в чем – розумітися, знатися на чому. Он не знает усталости – йому знемоги немає.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Знать
• Аза в глаза не знает – (а)ні бе, ні ме не зна(є), ані бе не зна(є); ні аза, ні буки не зна(є); нічогісінько не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку.
• Бог (Господь) знает что [говорит, делает…] – бог зна(є) (бозна-) що [каже, робить…]; господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна(є) що [каже, робить…].
• Всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Коли не пиріг, то й не пирожися. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, козо (корово), своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Не літай, вороно, в чужії хороми. Пр.
• Давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати.
• Дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) (з)вістку про себе; об’явитися (оповіститися).
• Делай как знаешь – роби як знаєш; роби як умієш.
• Если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…
• Знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв. Пр. Чує кішка, чиє сало з’їла. Пр.
• Знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі). Пр. Жіноча річ — кочерги та піч. Пр.
• Знай наших! – отакі наші!
• Знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого.
• Знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти.
• Знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки.
• Знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах).
• Знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що.
• Знать не знаю и ведать не ведаю – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю.
• Знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг.
• Знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з (по)льоту, а сову з погляду. Пр. Не завиє так пес, як вовк. Пр.
• Знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому.
• Знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого.
• Знать этого не хочу – не хочу про це й чути.
• Кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив. Пр.
• Как (почём) знать? (разг.) – хто його зна(є); хтозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна(є).
• Надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри.
• Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов. Пр. Якби ж знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав. Пр.
• Не знать меры, удержу – не знати міри, впину.
• Не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду. Пр. Не хапайся поперед невода рибу ловити. Пр. З сокирою не лізь туди, де пила не була. Пр. Не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти. Пр.
• Он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає.
• Разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?
• Твёрдо знать – добре (твердо) знати.
• Чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна(є).
• Я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (розм.) я в тім не битий.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Знать – зна́ти, ві́дати; з. делать что – вмі́ти чого́; з. толк в чем – зна́тися на чо́му, розумі́тися на чо́му; дать -ть кому – сповістити кого́, да́ти зна́ти кому́.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Достанется на орехи. Див. Будешь знать Кузькину мать. —
1. Як дам тобі, то й ногами вкриєшся.
2. Почастую тим чаєм, що ворота підпирають.
3. Дістанеться на горіхи (на кабачки).
4. Освячу я йому воду в три батоги.
Знать будеш Кузькину мать. —
1. За дев’ятими ворітьми гавкнеш.
2. Знатимеш, по чім ківш лиха.
3. Буде знать, по чім в Тростянці гребінці.
4. Як дам тобі, так і зорі позбираєш.
5. Пам’ятатимеш до нових віників.
Показать Кузькину мать. Див. Знать будеш Кузькину мать. —
1. Знатимеш ти Кузькину матір.
2. Почухаєшся, де й не свербить.
Знает, где раки зимуют. Див. Знать будеш Кузькину мать. —
1. Знає, де раки зимують.
2. Буряк не дурак: на дорозі росте, а все в городі.
3. Сова знає, де кури ночують.
4. Не в потилицю битий.
5. Зна, де вовк, а де лисиця.
6. Сова спить, та кури бачить.
7. Угору плює, а в рот хапає.
8. Занюхав ковбасу в борщі.
9. Такий, що в одне ухо влізе, а в друге вилізе.
10. Савка не дурак: не б’є жінку, та все мачуху.
11. Бас гуде, скрипка грає, -Іван мовчить, та все знає.
12. Знає свиня, де морква.
13. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає.
Кабы знать, где упасть, так соломки бы подостлал. Наперед не узнаешь, где найдешь, где потеряешь. Див. Не знаешь, где найдешь, где потеряешь. —
1. Коли б знаття, де упаду, то б соломки підстелив.
2. Якби знав, де найду то б туди пішов, а якби, де загублю, то туди б не йшов.
3. Не знаєш, з котрого боку зайти.
4. Пішло щастя в ліс по пруття.
Трын-трава. Див. Мне все это трын-трава.Много будеш знать, скоро состаришься. —
1. Як багато будеш знать, то скоро зостарієшся.
2. Не питайся, бо старий будеш.
3. Більш будеш знати, менш будеш спати.
4. Хто багацько знає, той мало має.
Не знаешь, где найдешь, где потеряешь. Див. Кабы знать, где упасть, так соломки бы подостлал. —
1. Не знайдеш, звідки на тебе впаде.
2. Щастя, як трясця, на кого схоче, того й нападе.
3. Не стямишся, відкіль лихо складається.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дава́ть, ся, дать, ся = дава́ти, ся, да́ти, ся. — Дава́ть въ долгъ = на́бір дава́ти, навіря́ти, боргува́ти. —Шинкарочка мене знає, на три копи навіряє, на чотири прищитає. н. п. — Як станеш усїм боргувати, прийдеть ся сорочку латати. н. пр. — Д. взаймы́ = позича́ти, у пози́чку дава́ти. (Д. Взаёмъ). — Д. въ обрѣ́зъ = ви́давцем дава́ти. — Дать знать = оповісти́ти, звісти́ти, да́ти зві́стку. — Дать доро́гу = зверну́ти, уступи́тись. — Д. на сло́во = на ві́ру да́ти. — Д. кля́тву = заприсягти́сь, поклясти́сь. — Дать друго́й оборо́тъ дѣ́лу = поверну́ти спра́ву. — Д. отче́тъ = зда́ти спра́ву. — Д. отступно́го = одчіпно́го да́ти. — Д. о́чную ста́вку = звести́ віч-на́-віч. — Д. та́ску = прочуха́на да́ти. — Д. тумака́, толчка́ = стусана́ да́ти. — Д. тя́гу, стрекача́, стречка́ = да́ти дра́ла (С. Ш.), дмухну́ти, дремену́ти, чкурну́ти (С. Ш.), пята́ми накива́ти, тя́гу да́ти, дмухача́ да́ти, дмухну́ти дра́ла. — Він взявши торбу, тягу дав. Кот. — Д. себя́ зна́ть, по́мнить = в знаки́, в тямки́, в па́мятку да́ти ся, памятко́вого да́ти, впекти́сь. — Д. залпъ = ви́палити (разом). — Д. всѣмъ = обда́ти. – Д. шпо́ры = сти́снути острога́ми. — Ой як стисне козак Нечай коня острогами. н. п. — Ни дать, ни взя́ть = точнїсїнько, досто́ту. — Дай, да́йте = да́й, те, ке́, те. — Коди не вмів пирога з’їсти, ке його сюди. в. пр. — Кете лиш кресало. К. Ш. — Да́й Богъ, Богъ да́стъ = д. під сл. Богъ.
Знать = 1. вельмо́жне па́нство, панва́. 2. зна́ти, ма́бу́ть, десь і т. д. д. Ви́дно. — Десь він у школи ходив, що все зна. 3. зна́ти, ві́дати, розумі́ти, у(в)мі́ти, тя́мити. — Дать знать = да́ти, пода́ти ві́стку, оповісти́ти. — Дать себя́ знать = в знаки́, в тямки́ да́ти ся. — А шевцеві пан Твардовський в такі знаки дав ся, ідо мабуть і з час московський барилом качав ся. Гул. Ар. — Знай себя́ = про се́бе знай (а в чуже дїло не встрявай). — Знать гра́мотѣ = письме́нним бу́ти, вмі́ти письма́ (Чайч). — Знать свѣ́тъ = вмі́ти пово́дитись з лю́дьми, звича́йним бу́ти. — Знать толкъ въ че́мъ = зна́ти ся на чому́. — Теля не знаєть ся на пирогах. н. пр.

Запропонуйте свій переклад