Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «колокол»
Шукати «колокол» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ко́локол –
1) дзвін (р. дзво́ну, им. мн. дзво́ни), (диал.) звін. [Дзвін до це́ркви склика́є, а сам у ній не бува́є (Приказка). На дзвіни́ці вда́рили в дзво́ни (Н.-Лев.)].
• Большой -кол – вели́кий (ста́рший) дзвін.
• Зазвонный -кол – склика́нець (-нця), ум. склика́нчик. [Склика́нчиком зве́ться той дзвін, що в йо́го дзво́нять одно́го, найпе́рше (Звин.)].
• Перечасный -кол – підста́рший дзвін.
• Постный -кол – постови́к (-ка́).
• Станционный -кол – станці́йний дзвін, дзвіно́к на ста́нції.
• Вечевой -кол, см. Вечево́й.
• Потонувший -кол – пото́плений дзвін.
• Не имеющий -лов – бездзві́нний.
• Звонить во все -ла́ – дзвони́ти в усі́ дзво́ни.
• -ла́ лить, перен. (о вздорной молве) вига́дувати нісені́тниці, химе́ри гна́ти (ганя́ти, гони́ти), дзвін вели́кий ли́ти. [Десь дзвін вели́кий ллють (Номис)].
• Не посмотревши в святцы да и бух в -кол – уда́рив у дзвін, як тре́ба в макогі́н;
2) (колоколообразный сосуд) дзвін, ба́нька, (ventouse) ванту́за.
• Воздушный -кол – повітря́ни́й дзвін, повітря́на́ ба́нька (ванту́за).
• Водолазный -кол – норе́цький дзвін, -цька ванту́за.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КО́ЛОКОЛ, колокола́ звоня́т образ. дзво́ни гра́ють;
во все колокола́ (дзвонити) ПЕРЕН. на всі усю́ди.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Колокол – дзвін (род. дзво́ну).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Колокол – дзвін (дзво́на);
• к. водолазный – ка́мера норе́цька;
• к. жел.-дор. – дз. залізни́чний;
• к. сигнальный – дз. гаслівни́й.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Колокол
• Бахнул в колокол, не глянувши в святцы – ударив у дзвін, як треба в макогін. Пр.
• Звонить во все колокола (перен. разг.) – в усі дзвони дзвонити (бити, грати); дзвонити в усі [дзвони]; скрізь (усюди) роздзвонювати (розголошувати); пускати чутку (чутки).
• Колокол в церковь людей зовёт, а сам никогда не бывает – дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває. Пр.
• Колокола лить (устар.) – вигадувати нісенітниці; химери гнати (ганяти, гонити); байку (байки) пускати; дзвін [великий] лити. [Десь певне дзвін (і)ллють, та байку пустили. Пр.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ко́локол дзвін,-во́ну; ковпа́к,-ка́ (накриття над чимось круглої, конусної форми)
к. возду́шный ковпа́к пові́тря́ний
к. защи́тный дзвін захисни́й
к. экрани́рующий дзвін екранува́льний

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Будет и на нашей улице праздник. Див. И на нашей улице будет праздник.Бухнул в колокол, не глянувши в святцы. —
1. У городі бузина, а в Києві дядько.
2. Віщував календар, та в помийницю впав.
3. Поспішився поперед батька на шибеницю.
4. Сиділа баба на печі, та й каже: але.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Колокол — дзвін (дзво́ну), дзвіно́к, -нка́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Зазво́нный ко́локолъ = найменший дзвін, в котрий починають дзвонити.
Ко́локолъ = дзві́н, здр. — дзвіно́к, дзво́ник, дзво́ничок, поб. дзвони́ще, дзвоня́ка, мн. — дзво́ни. С. Аф. З. Л. — Піп у дзвін, а чорт у калатало, тай каже, що його голоснїше. н. пр. — Десь великий дзвін лили і пустили таку поголоску, щоб голоснїший був. н. пр. — Та вдарили зразу у великий дзвін, се ж по тому чумакові, що ходив на Дін. н. п. — Ой у недїлю рано по раненько усї дзвони дзвонять. н. п. — Вѣчево́й ко́локолъ = д. під сл. Вѣчево́й.

Запропонуйте свій переклад