Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «наводить»
Шукати «наводить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Наводи́ть, навести́ и наве́сть –
1) кого на что, что на кого – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаво́дити, понапрова́джувати кого́ на що, що на ко́го. [Напрова́див його́ на п’я́ну доро́гу (Закр.)].
• Он -вё́л нас на засаду – він наві́в (напрова́див) нас на за́сідку.
• -ди́ть кого на след – наво́дити (напрова́джувати) кого́ на слід.
• -ди́ть, -сти́ кого на мысль – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на ду́мку (на га́дку), дава́ти, да́ти на ро́зум кому́, насува́ти кому́ ду́мку. [Чи не чита́ння, бува́, й напрова́дило вас на оці́ гадки́? (Крим.). Коб йому́ бог на ро́зум дав, щоб уда́рив кого́ (Звягельщ.)].
• -ди́ть, -сти́ на путь – направля́ти, напра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на шлях, дава́ти, да́ти на́від кому.
• -ди́ть на кого подозрение – накида́ти на ко́го підо́зру.
• Это -вело́ меня на подозрение – це ви́кликало в мені́ підо́зру, це насу́нуло мені́ підо́зру.
• Не -води́ меня на грех – не призво́дь мене́ до гріха́.
• -ди́ть разговор на какой-л. предмет – справля́ти (спрова́джувати) розмо́ву на яку́ те́му;
2) (об аппарате, орудии: направлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити, наставля́ти, наста́вити, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, (целить, метить) наці́лювати, наці́лити, нарихто́вувати, нарихтува́ти и наришто́вувати, нариштува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́мірити, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти, понакеро́вувати, поскеро́вувати, понаці́лювати, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати що на ко́го, на що. [Напра́вив на йо́го рушни́цю (Сл. Ум.)].
• -ди́ть, -сти́ телескоп – направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити телеско́п(а). [Галіле́й, спра́вивши свій телеско́п на сю плане́ту, відкри́в, що споді́вані фа́зи спра́вді існу́ють (Павлик)].
• -ди́ть, -сти́ пушку, пушки на что – наці́лювати и націля́ти, наці́ляти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́міряти гарма́ту, гарма́ти, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати гарма́ти на що. [Велі́в гарма́ти нарихтува́ти, на Ви́рвин го́род стрі́ли пуска́ти (Ант.-Драг.). Наришту́йте джере́ла огняні́ на Чо́рне мо́ре (Куліш). Сто гарма́т на нас ви́мірили (Маковей)];
3) (насылать) наво́дити, наве́сти́, насила́ти, насла́ти; (нагонять) наго́нити, нагна́ти на ко́го що; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́. [Простягни́ ру́ку твою́ і наведи́ жаби́ на Єги́петську зе́млю (Куліш). Насла́в бог на люде́й ка́ру (Сл. Ум.)].
• -ди́ть на кого тоску (скуку), грусть – наво́дити (наго́нити) нудьгу́, сму́ток (сум) на ко́го, завдава́ти нудьги́, сму́тку (су́му) кому́, сов. зануди́ти, засмути́ти кого́. [Та зга́дка навела́ сум на всіх (Н.-Лев.). Засмути́в я тебе́, мою́ я́сочку (Грінч.)].
• Эта книга -ди́т на меня сон – ця кни́га (кни́жка) наго́нить на ме́не сон.
• -ди́ть страх, ужас на кого – завдава́ти страху́, жа́ху́ кому́. [Про́сте коза́цтво завдає́ жа́ху не то коміса́рам, та й усьому́ коза́цькому па́нству (Куліш)].
• -вести́ порчу на кого – причи́ну зроби́ти кому́. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)];
4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понаво́дити що.
• -ди́ть на что лак – наво́дити ла́ком що, лакува́ти, поко́щувати що.
• -ди́ть узор чернилами – наво́дити узі́р чорни́лом.
• -ди́ть брови – наво́дити (підво́дити) бро́ви.
• -ди́ть зеркальные стекла – вило́щувати (вигла́джувати) дзерка́льні сте́кла.
• -ди́ть лоск, бронзу на что – наво́дити лиск (по́лиск, ґлянс[ц]; вигла́ду), бро́н(д)зу на що, лощи́ти (ґлянсува́ти), наброн(д)зо́вувати що; срв. Лощи́ть 1.
• -ди́ть тень – заті́нювати що; ману́ (на)пуска́ти.
• -ди́ть мост через реку – ста́вити (наво́дити, перекида́ти, наста(но)вля́ти) міст, (пловучий) наплавля́ти міст через ріку́ (рі́чку);
5) (настаивать) дово́дити, дове́сти́ (свого́), поверта́ти, поверну́ти (на своє́).
• Я -веду́ на своё – я доведу́ свого́, я таки́ поверну́ на своє́;
6) (приводить кого во множестве) наво́дити, наве́сти́, понаво́дити, напрова́джувати, напрова́дити, понапрова́джувати кого́ куди́. [Або́ сам хо́диш то до Васю́ти, то до Грицька́, то до се́бе наведе́ш їх по́вну ха́ту (Грінч.). Е, та ти тут не оди́н, з тобо́ю ще які́сь п’яни́ці, – понаво́див уже́! (Чуб. I)].
• Он -вё́л ко мне гостей – він наві́в (напрова́див) до ме́не госте́й. [Напрова́див госте́й по́вну ха́ту (Сл. Гр.)];
7) (справку о ком, о чём) роби́ти, зроби́ти до́відку, бра́ти, взя́ти до́відку про (за) ко́го, про (за) що, (диал.) забира́ти, забра́ти спра́ву про що (Звин.).
Наведё́нный –
1) наве́дений, напрова́джений, понаво́джений, понапрова́джуваний;
2) напра́влений, спра́влений, наста́влений, накеро́ваний, скеро́ваний, наці́лений, нарих[ш]то́ваний, ви́рихтуваний, ви́мірений, понапра́вляний и т. п.;
3) наве́дений, на́сланий, на́гнаний, за́вданий.
• -ный (индуктивный) ток, физ. – навідни́й (індукти́вний) струм.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАВОДИ́ТЬ (мости) перекида́ти, проклада́ти, (зброю) наці́лювати;
наводить блеск, образ. чи́стити пі́р’я, фаміл. наво́дити марафе́т;
наводить дремоту́ присипля́ти;
наводить красоту́ образ. чи́стити пір’я;
наводить лоск /наводить блеск/ опоряджа́ти;
наводить на мысль ще підка́зувати ду́мку, /галиц. насува́ти ду́мку/, дава́ти на здо́гад;
наводить поря́док дава́ти гара́зд;
наводить ску́ку зану́дствувати;
наводить спра́вки збира́ти відо́мості, дові́дуватися, іти́ на до́відки;
наводить у́жас ще по́внити жа́хом серця́, тероризува́ти;
наводя́щий що /мн. хто/ наво́дить тощо, ра́ди́й наве́сти́, за́йня́тий наве́денням, навідни́к, наці́лювач, прикм. навідни́й;
наводящий вопро́с навідне́ пита́ння;
наводящий дремоту́ /наводящий дрёму/ дрімли́вий;
наводящий кри́тику кри́тик, кри́тика́н;
наводящий мосты́ проклада́ч мості́в, ПЕРЕН. побо́рник дру́жби;
наводящий кого на мысль підка́зуючи ду́мку кому;
наводящий ору́дие книжн. навідни́к;
наводящий поря́док покли́каний да́ти лад;
наводящий ску́ку /наводящий тоску́/ нудо́тний, зану́дливий, дої́дливий, зану́дистий, зану́дний, ім. нудьга́ (нудьго́ю), нудя́р, нудьга́ не хто [наводящий скуку ле́ктор навідник не ле́ктор];
наводящий спра́вки зайня́тий до́відками /збо́ром фа́ктів/;
наводящий страх почва́рливий;
наводящий ужас жахли́вий, кошма́рний;
наводящийся/наводи́мый наво́джуваний, напрова́джувати, рихто́ваний, переки́дний, прокла́дний, прикм. навідни́й;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Наводить, навесть –
1) наво́дити, -джу, -диш, наве́сти, -веду́, -веде́ш; (о мн.) понаво́дити;
2) (врага, грабителей) насила́ти, -ла́ю, -ла́єш, насла́ти (нашлю́, нашле́ш);
3) (орудие) наці́лювати, наці́лити.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Матить, наводить мат – матува́ти.
Наводить, -вести – наво́дити, наве́сти;
• н. (кино-аппарат) – направля́ти, напра́вити;
• н. мата (на металле) – тьмянува́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Наводить
• Наводить красоту (разг. ирон.) – чепурити; чепуритися; додавати краси; (іноді) наводити красу.
• Наводить критику (разг.) – критикувати.
• Наводить, навести [внешний] лоск на кого (перен. разг.) – давати, дати (зовнішній, зверхній) блиск (полиск) кому; надавати, надати (зовнішнього, зверхнього) блиску (полиску) кому.
• Наводить, навести на грех кого – призводити, призвести до гріха кого.
• Наводить, навести на кого подозрение – накидати, накинути на кого підозру.
• Наводить, навести на путь кого (перен.) – направляти, направити на шлях кого; наводити, навести кого на пуття; напучувати, напутити кого; показувати, показати стежку кому; давати, дати навід кому.
• Наводить, навести на ум (на разум) кого – наводити, навести на розум кого; напоумляти, напоумити кого. [Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Номис.]
• Наводить, навести порядок – давати, дати лад (порядок).
• Наводить, навести скуку на кого – наводити, навести (наганяти, нагнати) нудьгу (нуду, нудоту) на кого; завдавати, завдати нудьги кому; (тільки докон.) занудити кого.
• Наводить, навести справки о ком, о чём – брати, узяти довідку про (за) кого, про (за) що; довідуватися, довідатися про (за) кого, про (за) що.
• Наводить, навести тень (перен.) – напускати, напустити туману; наводити, навести тінь; затінювати, затінити.
• Наводить, навести чистоту – прибирати, прибрати (чепурити, причепурити).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

наводи́ть наво́дити, напрямля́ти, націля́ти

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Наводить, -вести – наво́дити, навести; н. справку – до́відку бра́ти, взяти, дові́дуватися, дові́датися.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Наводить, навести — наво́дити, наве́сти; (орудие) — наці́лювати, наці́лити.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Наводи́ть, наве́сть = 1. наво́дити, навести́, направля́ти, напра́вити. — Направив мене, де шукати покрадених коней. 2. насила́ти, насла́ти. — Наслав Бог на людей кару. 3. наво́дити, навести́. — Навів лаком. 4. наганя́ти, завдавати, нагна́ти, завда́ти. — Нагнали йому холоду — нехай наперед так не робить. — Завдав жалю. — Не завдавай серцю жалю, бо я в чужі́м краю. н. п. 5. направля́ти, нацїля́ти, напра́вити, нацїлити. — Взяв та й направив на його рушницю. 6. наво́дити, понаво́дити, навести́. — Понаводила повну хату парубків.

Запропонуйте свій переклад