Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «оставлять»
Шукати «оставлять» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Оставля́ть, оста́вить – лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, поли́ши́ти, облиша́ти, обли́ши́ти, ки́дати, ки́нути, покида́ти, поки́нути, (з)оставля́ти, (з)оста́вити, (о)пуска́ти, (о)пусти́ти кого́, що, попуска́тися, попусти́тися чого́, ки́датися, ки́нутися чого́, (о многих) позалиша́ти, пооблиша́ти, поки́дати, позоставля́ти.
• -вьте меня одного – (за)лиші́ть мене́ само́го.
• -вьте меня в покое – да́йте мені́ спо́кі́й.
• Он -вил детям большое наследство – він залиши́в вели́ку спа́дщину ді́тям.
• -вить за собою, позади себя кого – лиши́ти кого́ позад се́бе, ви́передити кого́.
• Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление – він лиши́в по собі́ га́рний спо́мин, га́рне вра́жі́ння.
• Не -вил и следа – не (за)лиши́в і слі́ду, і слі́ду не ки́нув.
• -вляю это на ваше попечение – припоруча́ю це вам.
• -вить что при спешном бегстве – відбі́гти чого́.
• Он -вил город и уехал в деревню – він поки́нув мі́сто і пої́хав на село́.
• -вить службу, должность – (по)ки́нути слу́жбу, поки́нути служи́ти и поки́нути хазя́їна, уступи́ти(ся) з слу́жби.
• -вить службу у кого – відійти́ від ко́го, поки́нути кого́. [На жнива́ Анті́н одійшо́в од жи́да (Кониськ.). Чого́-ж ти ки́даєш мене́, го́ду не добу́вши?].
• -вить свет – поки́нути світ, зійти́ з сві́ту, переста́витися.
• -вить мир – то же и відійти́ від (грі́шного) сві́ту.
• Он не -вля́ет его ни днём, ни ночью – він не покида́є його́ ані вдень, ні вночі́.
• Он -вил по себе жену и детей – він поки́нув (залиши́в, зоста́вив) по собі́ жі́нку й діте́й.
• Счастье -вило его – до́ля (по)ки́нула його́.
• Ещё не -вило счастье – ще не вме́рла до́ля.
• Силы -вля́ют его – си́ли ки́дають (покида́ють, опуска́ють) його́.
• -вить без призора, без попечения, в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти, зане́дбувати, занедба́ти, замі́тувати, зне́хтувати що, (о многих) позанеха́ювати, позане́дбувати, позамі́тувати.
• -ть что-л. в полном пренебрежении – упослі́джувати, упослі́дити що.
• -вить на произвол судьбы – поки́нути (зоста́вити, лиши́ти) на призволя́ще.
• Не на кого -вить дом – ні́ від кого піти́ з до́му, ні́ від кого пої́хати.
• -вить без внимания – помину́ти (лиши́ти) без ува́ги що, не зверну́ти ува́ги, не вва́жити на що, обмину́ти, помину́ти що, (ирон.) в ко́мені записа́ти.
• Не -вьте меня вашею милостью (советом) – не забу́дьте (не помині́ть) мене́ ва́шою ла́скою (пора́дою), не позба́вте мене́ ва́шої ла́ски (пора́ди).
• Не -вьте меня без ответа (уведомления) – не відмо́втеся мені́ відпові́сти (мене́ пові́домити).
• -вить своё намерение, мысль – поки́нути свій на́мір, свою́ ду́мку, відмо́витися від сво́го на́міру, від своє́ї ду́мки, ки́датися, ки́нутися свого́ на́міру, своє́ї ду́мки.
• -вить помышление о чём – поки́нути ду́мати про що, спусти́ти що з ду́мки. [Не міг Шевче́нко спусти́ти з ду́мки кріпа́цьку нево́лю (Єфр.)].
• -вить на чьё благоусмотрение – лиши́ти, да́ти кому́ на до́бру во́лю, до вподо́би.
• -вля́я в стороне что-л. – полиша́ючи, помина́ючи що.
• -вить без последствий – залиши́ти без на́слідків.
• -вить (дурную) привычку – поки́нути, заки́нути (пога́ну) зви́чку, ки́нутися (пога́ної) зви́чки. [Давно́ вже пора́ заки́нути зви́чку зва́ти наро́дом ті́льки селя́н-хліборо́бів (Єфр.)].
• Оста́вь эту дурную привычку – поки́нь цю зви́чку пога́ну.
• -вить примету – лиша́ти прикме́ту, на призна́ку дава́ти. [Ві́ти терно́ві руба́йте, на шляху́ покида́йте, мені́ на призна́ку дава́йте (Дума)].
• -вить в наследство кому – відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка)].
• -ть кому по духовному завещанию – відпи́сувати, відписа́ти кому́ и на ко́го що. [Відписа́ла на їх і ха́ту, і ґрунт, і по́ле (Конис.)].
• -вить себе, у себя, за собою, для себя – взя́ти собі́, на се́бе. [Грома́да не дозво́лила землі́ продава́ти, а взяла́ на се́бе (Грінч.)].
• -вить кого в живых – лиши́ти кого́ при життю́.
• -вим это – обли́шмо це, (по)ки́ньмо це, залиші́мо це.
• Оста́вь! оста́вьте! – обли́ш! обли́ште! (по)ки́нь, (по)ки́ньте!
• Оста́вь, надоело! – го́ді, обри́дло!
• -вьте его! – не ру́ште! не займа́йте його́!
• -вить за собой право – застерегти́ собі́ пра́во.
• -вить до начала будущего лета – на за́літки зоста́вити.
• -вить кого в дураках, с носом – поши́ти кого́ в ду́рні, на сухе́ньке ви́вести кого́, візка́ кому́ підве́зти, (гал.) облазни́ти кого́.
• Оста́вленный – (за)ли́шений, поли́шений, обли́шений, (по)ки́нутий, (з)оста́влений и т. д.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОСТАВЛЯ́ТЬ забут. опуска́ти, (не чіпати) не ру́хати, (у спадок) відпи́сувати;
оставлять без внима́ния что закрива́ти о́чі на, легкова́жити, вульг. плюва́ти на;
оставлять без отве́та не відповіда́ти;
оставлять без после́дствий /оставлять без удовлетворе́ния/ не задовольня́ти;
оставлять в живы́х лиша́ти живи́м;
оставлять в стороне́ лиша́ти на бо́ці, помина́ти;
оставлять (в) насле́дство залиша́ти у спа́док;
оставлять за собо́й пра́во застеріга́ти собі́ пра́во;
оставлять след ще кла́сти печа́ть;
не оставлять стил. перероб. і да́лі [не оставлять в поко́е і да́лі турбува́ти];
не оставлять без после́дствий не гла́дити по голі́вці;
не оставлять свое́й ми́лостью ма́ти у свої́й опі́ці [да не оставит Вас Госпо́дь своей милостью хай Всеви́шній ма́є Вас у свої́й опі́ці];
не оставлять равноду́шным розвору́шувати кого;
не оставлять сомне́ний розві́ювати су́мніви;
э́то оставля́ет жела́ть лу́чшего це дале́ко не найкра́щий варія́нт, це зму́шує бажа́ти кра́щого;
оставля́ющий що /мн. хто/ лиша́є тощо, ста́вши залиша́ти, зда́тний поки́нути, зму́шений /з мето́ю/ зали́ши́ти;
оставля́ющий без после́дствий незго́дний задовольни́ти;
оставля́ющий в дурака́х ра́ди́й поши́ти в ду́рні;
оставля́ющий в стороне́ стил. перероб. лиши́вши на бо́ці;
оставля́ющий в тени́ зви́клий лиша́ти в тіні́;
оставля́ющий жела́ть лу́чшего дале́ко не найкра́щий, ще недоскона́лий;
оставля́ющий позади́ себя́ зда́тний /ра́ди́й/ ви́передити;
оставля́ющий след стил. перероб. лиши́вши слід;
не оставля́ющий в поко́е турбу́ючи й да́лі;
не оставля́ющий сомне́ний зда́тний розві́яти су́мніви;
оставля́емый що його́ лиша́ють, ки́даний, зали́шаний, зали́шений, (про майно) відпи́суваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Оставлять, оставить –
1) лиша́ти, -ша́ю, -ша́єш, лиши́ти (лишу́, лиши́ш), залиша́ти, -ша́ю, -ша́єш, залиши́ти, -шу́, -шиш, зіставля́ти, -ля́ю, -ля́єш, зіста́вити, -а́влю, -а́виш, ки́дати, покида́ти, -да́ю, -да́єш, поки́нути, -ну, -неш;
2) (оставлять без призора, попечения) зане́дбувати, -бую, -буєш, занедба́ти, -ба́ю, -ба́єш, занеха́ювати, -ха́юю, -ха́юєш, занеха́яти, -ха́ю, -ха́єш;
3) (оставлять на произвол судьбы) на призволя́ще ки́дати, лиша́ти, зіставля́ти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Оставлять – заставляти; лишати; залишати; полишати; кидати. Оставлять кого в покое – давати спокій кому. Не оставьте (меня) без уведомления (ответа) – не відмовтеся (мене) повідомити (мені відповісти). Оставить без последствий – залишити без наслідків. Оставь, оставьте – облиш, облиште. Оставим это – облишмо це; облишмо про це. Оставлять свое намерение – покинути свій намір. Оставлять без рассмотрения – залишати без розгляду, не розглянувши. Оставьте это – не руште цього.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Оставлять
• Ещё не оставило счастье кого-либо – ще не покинуло щастя кого; ще не вмерла доля чия.
• Камня на камне не оставить (ритор.) – каменя на камені не лишити (не покинути); зруйнувати до пня (дотла, дощенту, ущент).
• Не на кого оставить дом – нема на кого (ні на кого) дім залишити; ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати.
• Не оставил и следа – не [залишив і сліду; і сліду не кинув.
• Не оставить кого-либо своей милостью (своими милостями) (устар.) – не забути (не поминути) кого своєю ласкою; не залишити кого без своєї ласки; не позбавити кого своєї ласки.
• Не оставьте меня без ответа (уведомления) – не відмовтеся відповісти (відписати) мені (повідомити мене).
• Оставим (давайте оставим) этот разговор (эти разговоры) – киньмо (облишмо) цю розмову (ці розмови).
• Оставим это! – облишмо (залишмо, (по)киньмо) це (про це)!
• Оставить в дураках кого-либо (разг. перен.) – пошити в дурні кого; убрати дурнем кого; постригти на дурня кого; завдати дурня кому.
• Оставить [дурную] привычку – покинути (закинути) [лиху, погану] звичку; кинутися (позбутися) [лихої, поганої] звички.
• Оставить заявление без последствий – залишити заяву без наслідків; (розм.) знехтувати заяву.
• Оставить надежду (надежды) – покинути (облишити, занедбати) надію (надії). [Невже я навіки мушу попрощатися з своїми мріями …занедбати надію на вишу діяльність? Н.-Левицький.]
• Оставить просьбу, жалобу без последствий – не задовольнити прохання, скаргу.
• Оставить своё намерение (свою мысль) – покинути (облишити) свій намір (свою думку); відмовитися від свого наміру (від своєї думки); [від] кинутися свого наміру (своєї думки).
• Оставляет желать лучшего; оставляет желать много лучшего что-либо – не таке [ще] як слід (як треба) що; не таке, як мало б (має) бути
• Оставлять, оставить без внимания кого-, что-либо – залишити, лишити (про багатьох полишити, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; не зважити на кого, нащо; (іноді) обминати, обминути (поминати, поминути) кого, що; (ірон. образн. розм.) записувати, записати в комині кого, що.
• Оставлять, оставить в живых кого-либо – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим (при житті) кого; дарувати життя кому.
• Оставлять, оставить в пренебрежении кого-, что-либо – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати, нехтувати, знехтувати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, пропадає дитя. Вовчок.]
• Оставлять, оставить за собой (позади себя) кого-, что-либо – лишати, лишити (залишати, залишити) позад себе кого, що; випереджати, випередити кого, що.
• Оставлять, оставить за собой право – застерігати, застерегти собі право; залишати, залишити за собою право.
• Оставлять, оставить кого-либо в покое – давати, дати спокій кому; давати, дати чистий (святий) (с)покій кому.
• Оставлять, оставить кому-либо на попечение (на чьё-либо попечение) – лишати, лишити (залишати, залишити) під опіку чию (під чиєю опікою).
• Оставлять, оставить мир, свет (устар.) – покидати, покинути світ; зіходити (сходити), зійти зі світу; (арх.) переставлятися, переставитися. [Безславному тяжко сей світ покидать. Шевченко.]
• Оставлять, оставить с носом кого – Див. нос.
• Оставляя в стороне что-либо – поминуючи, поминувши (полишаючи, полишивши) що.
• Оставь надежду всяк, сюда входящий – - Хто йде сюди, покинь усі надії. Карманський, Рильський, перекл. з Данте.
• Оставь, надоело! – годі, обридло (набридло)!
• Оставь эту дурную привычку – покинь цю лиху (погану) звичку – прошу, облиште свої залицяння; (згруб. ще) Вибийте хвіст об тин. [Тетяна: …Знаю я, куди ви гнете. Вибийте хвіст об тин… Котляревський.]
• Пожалел волк кобылу — оставил хвост да гриву – пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву. Пр. Розжалобився, як вовк над поросям — від’їв ніжки та й плече. Пр. Жалів яструб курку, доки всю оскуб. Пр.
• Счастье оставило кого – щастя (по)кинуло, (доля (по)кинула) кого; збувся долі (щастя) хто.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

оставля́ть, оста́вить лиша́ти, лиши́ти; залиша́ти, залиши́ти; покида́ти, поки́нути

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Оставлять, -вить – (за)лиша́ти, (за)лишити, облиша́ти, облишити; (бросать) – кида́ти, кинути, покида́ти, покинути; о. без удовлетворения – не задовольняти, не задовольнити; о. в покое – дава́ти по́кій; о. в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, зане́дбувати, занедба́ти; о. в стороне – лиша́ти без ува́ги, мина́ти що, обмина́ти що.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Оставлять, оставить — лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, залиши́ти, ки́дати, поки́нути.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Оста́вить, оставля́ть = зоста́вити (С. Аф.) лиши́ти (С. З. Л.), облиши́ти, залиши́ти, ки́нути, поки́нути, зоставля́ти, лиша́ти, ки́дати, покида́ти. — Зоставив синови багато худоби. н. к. — І в дому мене не лишай і в поле мене не бери. н. пр. — Не жалуй, матїнко, за мною, не беру я нїчого з собою, лишаю слїдоньки по двору, слїзоньки по столу. н. п. — Лучче б було мене, мати, в купелї залити, нїж такую нещасную на сьвітї лишити. н. п. — Облишмо, куме, сюю роботу, випъєм горілки ще й у Суботу. н. п. — Кого схочеш залишити дома, хай тобі той в оборонї стане. Ст. С. — Покидаєш мене, серденятко моє, та комуж приручаєш? н. п. — Покинь ту думку навісну та берись до працї. Кн. — Якийсь час з лекций перебивала ся, а далї кинула. Кн. — Оста́вить безъ внима́нія, безъ попече́нія, въ пренебреже́ніи = занеха́яти (С. З.), занедба́ти (С. Аф. З.), залиши́ти, знехтува́ти, ки́нути, поки́нути. — Нехай, нехай — тай зовсім занехаєш. н. пр. — Своє добро він занехаяв. н. о. — Рідна народня мова була знехтована. Кн. — Оста́вленный безъ внима́нія і т. д. = занеха́яний, зане́дбаний, зали́шений, про вещ — заваля́щий. — Д. теж під сл. Бро́сить і Бро́шенный. — Оста́вить безъ послѣ́дствій = відказа́ти. — Оста́вить свѣтъ = вме́рти, переста́витись. — Оста́вить слу́жбу = ки́нути слу́жбу. — Оста́вить міръ = ки́нути сьвіт, жи́ти відлю́дно, скі́тником, пусте́льником. — Оста́вьте его́ = не ру́ште, не займа́йте, ки́ньте, поки́ньте його! — Оста́вьте меня въ поко́ѣ = да́йте мінї спо́кій.

Запропонуйте свій переклад