Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Запропонувати свій переклад для «почесть»
Шукати «почесть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

По́честь – ша́на, поша́на, шано́ба, пова́га, велича́ння (-ня), че́сть, по́честь (-сти).
• -сти – гоно́ри (-рів, мн.), по́честі.
• Дорога к -стям и должностям – доро́га до гоно́рів та уря́дів.
• Тщета человеческих -стей – ма́рність лю́дської шано́би.
• Оказывать, -зать, воздавать, -дать -сти – віддава́ти, відда́ти, дава́ти, да́ти хвалу́, честь-хвалу́, пова́гу, шано́бу, ша́ну кому́, велича́ти, звелича́ти кого́. [І па́нові на́шому честь-хвалу́ да́ймо (Чуб.). Ха́нові віддава́ли царську́ пова́гу (Леонт.)].
Поче́сть, см. Почита́ть.
II. Почита́ть, поче́сть – уважа́ти, ма́ти, (реже) трима́ти, ста́вити, поста́вити, узя́ти кого́, що за ко́го, за що. [Мене́ лю́ди за дурно́го ма́ють (Г. Барв.). Ми тебе́ за свято́го уважа́ємо (Куліш). Взяли́ сироти́ну лю́ди за ні за́ що (Грінч.). Ста́вили їх (люде́й) за скоті́в (Котл.). Трима́й свя́то за свя́то (Номис)].
• -та́ть полезным что-л. – уважа́ти що за кори́сне.
• Я -чту́ за честь, за долг – за честь, за пови́нність собі́ ма́тиму, за честь, за пови́нність свою́ уважа́тиму, за честь, за пови́нність собі́ поста́влю.
• -та́ть себе за грех делать что-л. – за гріх уважа́ти собі́, гріхува́тися що роби́ти.
• -ться – уважа́тися, іти́ за ко́го, за що.
• Он -та́ется здесь лучшим доктором – його́ вважа́ють тут за найкра́щого лі́каря, він іде́ тут за найкра́щого лі́каря.
• Это -тё́тся им за обиду – він ма́тиме, ві́зьме це за кри́вду, за обра́зу.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПО́ЧЕСТЬ; ПО́ЧЕСТИ фраз. по́мпа [провести́ с почестями прове́сти́ з помпою]; (для кого) перен. евфем. буке́ти, ґірля́нди, панікади́ла.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Почесть – шано́ба, -би, ша́на, -ни, пова́га, -ги.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Почесть
• Воздавать, воздать, оказывать, оказать почести кому – віддавати, віддати шану (шанобу) кому; ушановувати, ушанувати кого.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

По́честь (сущ.) – ша́на, поша́на, шано́ба; оказывать -сть – віддава́ти, відда́ти ша́ну.
Поче́сть (глаг.) – см. Почитать, почесть.
Почитать, почесть (считать чем) – уважа́ти, визнава́ти, визнати кого́ за ко́го; п. своим непременным долгом – вважа́ти за свій неодмі́нний обов’язок.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Почесть — поша́на, -ни, пова́га, -ги; П-ти воинские — військо́ва́ поша́на.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

По́честь = шано́ба (С. З. Л.), ша́на (С. З. Л.), пова́га (С. Л.), поче́стка. – На що та й шаноба, як добре слово. н. пр.
Почита́ть, поче́сть = вважа́ти, лїчи́ти, полїчити. — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш? К. І.
Честь, поче́сть = вважа́ти, почита́ти і д. Признава́ть 3 і Счита́ть.

Запропонуйте свій переклад