Балабо́лка, см. Побряку́шка. |
Колту́шка – (серьга) сере́жка, ко́втка, (подвеска) балабо́лка. |
Балабол, балабон, балаболка, разг. – балабо́л, балабо́н, балабо́лка, базі́ка, базі́кало, верзи́ця, баля́сник, торохті́й, торо́хкало, ле́петень, лепету́н, лепету́ха, цокоту́н, цокоту́ха, талала́й, талала́йко, пуста́к, патя́ка, патя́кало, ля́пало, бря́зкало, мелу́н, бала́кайло, брехуне́ць, балабун, балака́й, балаку́н; (образн.) клепа́ло, клепа́лка, дзвона́р, свисту́н, шарманка, (пустослов) пустомоло́т, просторі́ка, пустобре́х, пустодзві́н, дурноля́п, дурноля́пка, марносло́в, марносло́вець, марномо́вець. [— Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І.Нечуй-Левицький). Став розповідати страшні бувальщини.. «І вродиться ж така шарманка», — злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Григорій Тютюнник). Ігор — начитана людина, але страшенний і лінивий балабол, за це я його і люблю. Він вітається з нами, відводить мене на кілька слів, каже, що якраз сунув до тебе, маю прохання. Я усміхаюся, бо знаю, яке це прохання: знову якусь дурочку-снігурочку хоче натягнути (А.Дністровий)].  |
Балалайка – балалайка, балабайка: • бесструнная балалайка – (о человеке) талалай; торохтій; пустомолот; балаболка (балабун), лепетун, базіка, балакай. [Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Панас Мирний). Грати у балаба́йку (Сл. Гр.). Внизу під тополями бренять балабайки, й хіхікають незримі парочки. Побіч тротуару дзюркотить вода, а на бруку ще лежить брудний, потовчений сніг, подібний до шоколадної галви (В.Винниченко). Знову долетіли звуки балабайки. Хтось грав невміло, але з надхненням (М.Хвильовий). Юхрима я застаю на другій половині хати. Зараз він уже не в галіфе, а в буденних потертих штанях сидить на лаві і вказівним пальцем правої руки вибиває не то стогін, не то гарчання із балалайки, ще й допомагає їй ногами і співом (М.Стельмах). Од першої тої згадки про дитинство прокинулася й друга, третя… Як голяка ловив старим кошиком без дужок в’юнів та бобурців; як мало не щодня, влітку і взимку, продирався в лузі крізь гущавину з сокирчиною за паском, і кожен пень був йому не просто пнем; а щасливою знахідкою, купкою дров; як пас череду отуто на прирічкових низах та пік у кізячковому жару степову картоплю, таку піскувату, що й хліба до неї не треба; як ходив місячними вечорами зі своїми однокашниками молоденькою сивою сосною посеред села — «парубкував», а що дівчата-підлітки охочіше горнулися до старших, то зробили бубну, доп’яли десь стареньку балалайку і зманювали їх тим нехитрим оркестром до себе, хоча й цілуватися що не тямили, а тільки гогошились: торохтіли в бубну, тюгукали та свистіли в чотири пальці… (Гр.Тютюнник). — Раніше грав на бандурі, а тепер от покинув той буржуазно-націоналістичний інструмент і взявся до нашої пролетарської балалайки (Ю.Камаєв)].  |
Пустобрех –
1) базі́кало, верзи́ця, баля́сник, торохті́й, торохкало, пустомоло́т, просторіка, пустобрех, пустодзвін, дурноля́п, дурноля́пка, ле́петень, лепету́н, лепету́ха, цокоту́н, цокоту́ха, талала́й, пуста́к, патя́ка, патя́кало, ляпало, брязкало, мелу́н, бала́кайло, клепа́ло, клепа́лка, брехуне́ць, балаболка, балабун; балакай, балакун, дзвонар, свистун;
2) (собака) пустобрех. [«Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало!.. Нам перебаранчатиме міркувать та розмовлять про пекучі справи», — думав Радюк (І. Нечуй-Левицький). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде). — Оце привезли талалая! Цей навіки заб’є баки людині (М.Стельмах). — А Ви краще прибережіть камінці для цього пустодзвона! Цей бевзь вам напатякав, що зможете любенько ледарювати, поки якась ткацька машинерія гаруватиме за вісьмох! — несамовито волав товстий Лігр, тикаючи в небожа, що прикипів до каміна (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].  |
Балалайка
• Бесструнная балалайка – (про базіку, лепетуна) Талалай; торохтій; пустомолот; балаболка (балабун); балакай. [За білою березою талалай плеще. Загадка. Це той балабун, що торік у нас був. Сл. Яворн.] |
Балабо́лка, балабо́лька –
1) бубенчик;
2) (о челов.) болтун, болтушка. |
*Дроботи́ло, -ла, м. О человеке: быстро, невнятно говорящий, балаболка. Надроботав дроботило, що ніхто не понімає. Хот. Нік. |
Балабо́лка = 1. бря́зкало, бря́зкітка, бря́зкальце, брязкотїло. С. Ш. — У бубни грали, у брязкіти брязчали. н. д. 2. пацьо́рка і вся́ка дрібни́ця, що приче́плюєть ся за-для краси. 3. д. Авдо́тька і Адале́нь. 4. базїкало, цокоту́н, ха, лепету́н, ха, ле́петень, белькоту́н, ха, бо́вкало, щебету́н, ха, торохтїй, ка. |
Балабо́нщикъ, ца = д. Балабо́лка 4. |
Балобо́й = д. Балабо́лка 4. |
Бубе́не́цъ = бубо́нчик, балабо́лка, балабо́нчик. С. Л. Ш. |