Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «ветер*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Ве́тер – ві́тер (р. -тра[у]), (мн.) вітри́. • В. северный – верхови́й (півні́чний) ві́тер, верхови́к. • В. южный – низо́ви́й (півде́нний) в., нижня́к, полуде́нник. • В. восточный – схі́дній в. В. западный – за́хідній в., за́ходень (р. -дня). • Тёплый в. – тепля́к. • Сухой ве́тер – сухові́й. • Палящий в. – палю́чий в., шмалі́й. • Сильный в. – нава́льний ві́тер, бо́рвій, буре́й. • Сквозной в. – скрізни́й ві́тер, про́тяг. • Ве́тер, дующий с горы – згі́рний в. • В. от берега на море – відбере́жний (горови́й) в. • Во время ве́тра – під ві́тер. • По ве́тру – за ві́тром. • Говорить на в. – говори́ти на ві́тер. • Пойти на ве́тер – піти́ з ві́тром. См. Верхово́й, Попу́тный, Проти́вный, Поднима́ться. |
| Ветеро́к – вітре́ць (р. вітреця́), вітере́ць (р. вітерця́). • Лёгкий ветеро́к (зефир) – ле́гіт (р. ле́готу), тихові́й (р. -ві́я). |
| Ветера́н – ветера́н. |
| Ветерина́р – ветерина́р, (неученый) – конова́л. |
| Ветерина́рия – ветерина́рі́я, ветерина́рство. Срв. Конова́льство. |
| Ветерина́рный – ветерина́рський, ветерина́рний. |
| Нечу́й-ве́тер, бот. Hieracium Pilosella L. – нечу́й-ві́тер (-тра и -тру). |
| Верхово́й –
1) (ветер) горови́й (горі́шній) ві́тер, горішня́к; 2) верхови́й. [Да сто ко́ней верхови́х, а сі́мдесят возови́х]; 3) сущ. верхіве́ць, (р. -івця́), ве́рхівець (р. -вця), ве́ршник, верхови́к. |
| Ветр, см. Ве́тер. |
| Врач – лі́кар (р. -ря), (о женщине) лі́карка. • Врач ветеринарный – ветерина́рний, (вульг.) скоти́нячий (скотя́чий) лі́кар. • Быть врачё́м – лікарюва́ти. |
| Встре́чный – стрі́чний, зустрі́чний, стрі́чаний. • Первый встре́чный – пе́рший-лі́пший. • Встре́чный и поперечный – ко́жен стрі́чний, хто попа́ло. • Встре́чные кумовья – стрі́чані куми́. • Встре́чный иск – зустрі́чний по́зов, зустрі́чне домага́ння. • Встре́чный ветер – супроти́вний ві́тер. |
| Горю́чий (легко горящий) – палки́й, пальни́й, запальни́й, горю́чий, огнепа́льний. [Палки́й (пальни́й) газ. Палки́й як гу́бка (Кул.). Ле́гко запальни́й плин – на́фта (Франко)]. • Горю́чий песок, ветер и т. д. – пеку́чий, палю́чий пісо́к, ві́тер, смальки́й ві́тер. • Горю́чие слёзы – гіркі́, палкі́, пеку́чі, ре́вні сльо́зи. [Палкі́ лили́ся сльо́зи (Л. Укр.)]. |
| Жесто́кий –
1) жорсто́кий, лю́тий, нелю́дський, немилосе́рдний, запе́клий, суво́рий. [Жорсто́ка люди́на. Запе́кла душа́. Суво́рий ба́тько]; 2) тяжки́й, суво́рий, несте́рпний. • -кий мороз, холод – тяжки́й (лю́тий) моро́з, хо́лод. • -кая зима – суво́ра (лю́та) зима́. • -кая обида – тяжка́ (лю́та) обра́за. • -кая печаль – тяжка́ ту́га. • -кая болезнь – тяжка́ хоро́ба. • -кая боль – пеку́чий, несте́рпний, лю́тий біль. • -кий ветер – скаже́ний (страше́нний) ві́тер. |
| Задува́ть, заду́ть –
1) (веять) задува́ти, заду́ти, завіва́ти, заві́яти, повіва́ти, пові́яти, подиха́ти, подихну́ти. • -дул холодный ветер – заду́в (пові́яв, подихну́в) холо́дний ві́тер. • Сюда -ва́ет (безл.) – сюди́ підвіва́є, сюди́ тя́гне ві́тром; 2) (тушить) задува́ти и задима́ти; сов. заду́ти, задму́хувати, задмухну́ти, гаси́ти, загаси́ти. • Ветром -ду́ло свечу – ві́тром загаси́ло (заду́ло) сві́чку; 3) (заносить) завіва́ти и заві́ювати, заві́яти. • Снегом -дуло дорогу – сні́гом доро́гу заві́яло. • -вать во все лопатки – гна́ти (бі́гти) що-ду́ху, на всі за́ставки, п’я́ти намасти́вши; 4) (домну) задува́ти, заду́ти що. • Заду́тый – заду́тий. • -ться – задува́тися, бу́ти заду́тим. [Заду́то дру́гу до́мну Кузне́цького заво́ду (Вісті 1932)]. |
| Зажо́га –
1) ветерин. – запа́л (-лу), ди́хави́ця (у лошади); 2) см. Зажи́га. |
| Засе́к, Засе́чка –
1) ветерин. – за́січка; 2) зака́заний ліс, заказни́к, запові́дник (-ка). |
| Засека́ться, ветерин. (о лошади) – засіка́тися, стрехува́тися. [Особли́во ча́сто засіка́ються ко́ні клишоно́гі або підко́вані на ду́же го́стрі шипи́ (Корольов)]. |
| Затиха́ть, зати́хнуть – затиха́ти и ти́хнути, зати́хнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́шуватися, зати́ши́тися, сти́шуватися, сти́ши́тися, (о мног.) позатиха́ти, постиха́ти, поза[пос]ти́шуватися; (униматься) угава́ти (только с отриц. не), (диал.) убавля́тися, уба́витися; (прекращаться, переставать) ущуха́ти, ущу́хнути, зани́шкнути, (притаиться) (образно) мовча́ти та ди́хати, (замолкнуть) замовка́ти, замо́вкнути. [Зати́хло все, ті́лько дівча́та та солове́йко не зати́х (Шевч.). І ти́хнуть Бо́жії слова́ (Шевч.). В лю́дських хата́х все було́ позатиха́є, все посне́ (Н.-Лев.). То ста́ла зла́я хурто́вина (буря) по Чо́рному мо́рю стиха́ти (Макс.). Постиха́ли спі́ви й жа́рти (Гліб.). Зати́шивсь уже́ грім, не грими́ть (Конгр. п.). В го́рницях сти́шилось, як надво́рі після заверю́хи (Н.-Лев.). Там внизу́ музи́ка ди́ка не вгава́є на хвили́ну (Франко). Пома́лу зани́шкло шепоті́ння (Грінч.). Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). Ви́йшов Хмельни́цький до чо́рного ві́йська, поча́в мирову́ чита́ти; ущу́хла чернь прислуха́ючись (Куліш)]. • Буря не -ха́ет – бу́ря не вгава́є, не вти́шується. • Ветер -ти́х – ві́тер ущу́х, (улёгся) залі́г. [Вітере́ць залі́г десь, ти́ша (М. Вовч.)]. • Дождь -ти́х – дощ ущу́х. • Шаги, звуки -хли – хода́ зати́хла (завме́рла), зву́ки зати́хли (завме́рли). • Зати́хший – зати́хлий, ущу́хлий. |
| Зефи́р –
1) миф. (зап. ветер) – Зефі́р (-ра). [Зефі́р бо ві́чно так подиха́ (Пот. Одис.)]; 2) (ветерок) ле́гіт (-готу), ві́тер-ле́гіт, зефі́р (-ру). [Бо він був ні́жний, мов весня́ний ле́гіт (Л. Укр.)]; 3) (ткань) зефі́р (-ру). |
| Кача́ть, ка́чивать, качну́ть – (колыбель, качели, деревья, судна и т. п.) колих[с]а́ти (-лишу́, -шеш), колихну́ти, го́йда́ти, гойдну́ти, хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, (сильно) виха́ти, вихну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (однокр.) стену́ти, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиля́ти, хильну́ти що. [Прийшло́ся те́щі зя́тнії ді́ти колиха́ти (Номис). Ви́чуняла та в за́пічку дити́ну коли́ше (Шевч.). Те́ща дитя́ колиса́ла (Гол.). Гойда́ла дити́ну в коли́сці (Коцюб.). Ой ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду хита́є (Грінч. III). І над ни́ми бу́йний ві́тер траву́ хилита́є (Рудан.). Ві́тер ві́є-повіва́є, кораблі́ хита́є (Рудан.). Не годи́ться виха́ти поро́жню коли́ску (Звин.). Не хибни́ го́рщик, щоб не схлюпну́ть (Хорол. п.). Котра́сь мене́ схибну́ла за плече́ (Г. Барв.). Ві́тер ду́ба хиля́є (Грінч. III)]. • Ветер -ча́ет что – ві́тер хита́є (гойда́є, хилита́є, хиля́є, колива́є, коли́ше) що и чим; срвн. Колеба́ть 1. [Ві́тер гойда́в дивину́ і воло́шки (Коцюб.). Ой у по́лі били́на, ві́тер не́ю хита́є (Чуб.). Дивлю́ся на височе́нну со́сну, – ві́тер не́ю гойда́є (Г. Барв.)]. • -ча́ть, -ну́ть головой – хита́ти, (с)хитну́ти, мота́ти, мотну́ти голово́ю; (сильно или продолжительно) вихи́тувати голово́ю. [Коро́ви голова́ми вихи́тують (Харківщ.)]. • -чать, -нуть головой – (в знак согласия) кива́ти, кивну́ти, хита́ти, хитну́ти голово́ю; (выражая несогласие, отрицание) крути́ти (-чу́, -тиш), крутну́ти, мота́ти, мотну́ти, трі́пати, тріпну́ти голово́ю. [Ні, ні – каза́в Сухобру́с, трі́паючи голово́ю (Н.-Лев.)]. • -ну́ть станом – хитну́тися на стану́. [Ви́йшов оди́н з гу́рту, хитну́вся на стану́, проте́р ву́са (Свидн.)]. • -ча́ть насосом – помпува́ти, (зап.) ди́мати. |
| Косо́й –
1) (непрямой) ко́сий, скі́сни́й, укі́сний, криви́й. [Пості́л (лапоть) ко́сий, а я бо́сий (Приказка). Скісни́й про́мінь (Коцюб.). Укі́сне промі́ння (М. Левиц.)]. • -со́й ворот – ко́сий ко́мір, ко́са па́зуха. • -со́й ветер – бокови́й ві́тер. • По -со́й линии – скі́сно, на́вскіс, навкоси́, навкося́к, скісно́ю лі́нією. • -со́е направление – скісни́й на́прям. • -со́й пол – похи́ла підло́га, похи́ла долі́вка. • -со́й платок – коси́нка. • -са́я сажень – крижови́й (ко́сий) са́жень. • Сделаться -сы́м – скоси́тися, скосі́ти, (ещё более) покосі́шати. • -са́я стена, -со́й столб – похи́ла сті́нка, похи́лий, криви́й стовп. • -со́й угол – непрями́й кут; 2) (о человеке) ко́сий, зиз (-за), косоо́кий, зизоо́кий, кривоо́кий, зизува́тий; см. Косогла́зый. • -со́й взгляд – криве́ о́ко, зиз (-зу). [Він на ме́не зи́зом ди́виться (Звин.)]. • Бросать -сы́е взгляды, см. II. Коси́ться 1. • Быть на -сы́х – бу́ти в незла́годі; бу́ти як середа́ з п’я́тницею; коті́в де́рти (з ким). |
| Кружи́ть – (что, чем) крути́ти що, чим. [Вир його́ скаже́ний кру́тить (Грінч.). Обвяза́в каменю́чку мотузко́м і крути́в не́ю в пові́трі (Харківщ.). Ві́тер кру́тить сні́гом (М. Грінч.)]. • -жи́ть вокруг кого, чего – кружля́ти, колува́ти навко́ло ко́го, чо́го; (о птице) кружля́ти, круженя́ти. [Кружля́є скрізь там га́лич над лана́ми (Л. Укр.). Корша́к літа́є, літа́є, – чого́ він так круженя́є? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирува́ти, нуртува́ти. [Ота́м, де вода́ виру́є, там я́ма (М. Грінч.). Літа́є павути́ння, кружля́є і виру́є у пові́трі (Л. Укр.)]. • -жи́ть кого в танце – крути́ти кого́ в танку́ (танцю́ючи). • Ветер -жи́т пыль, песок – ві́тер ви́хорить, ві́тер кру́тить по́рох, пісо́к; (снег) ві́тер ви́хорить, хурде́лить; ві́тер кру́тить сні́гом. • -жи́ть в пути, см. Колеси́ть. • -жи́ть голову кому – крути́ти, моро́чити го́лову кому́, (пренебр.: путать) дури́ти кому́ го́лову. [Що ти мою́ го́лову ду́риш?! (Звин.)]. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Лесобо́йный – лісоло́мний. • -ный ветер – лісоло́мний ві́тер (-тру и -тра). |
| Ле́тник –
1) (южный ветер) полуде́нник (-ка), півде́нний (низови́й) ві́тер (-тра и -тру), те́плень (-ня), нижня́к (-ка́); 2) (одежда) літни́к (-ка́), (женская ещё) літня́чка; 3) (летний путь) літня́к (-ка́), (в)лі́тошня (лі́тня) доро́га; 4) Летови́ще. |
| Ломи́ть –
1) ломи́ти, лама́ти; Срв. Лома́ть 1. [Ві́тер ві́є, гі́лля ло́мить (Грінч. III)]; 2) (о ломоте в костях, безл.) ломи́ти, крути́ти, (корчить) судо́мити що, в чо́му, ломоті́ти в чо́му. [Спи́ну мені́ ло́мить (Київщ.). На него́ду у кістка́х мені́ кру́тить (Київщ.). У ма́тері судо́мить ру́ку (Н.-Лев.). Ломоти́ть у костя́х (Верхр.)]; 3) -ми́ть цену – ломи́ти, гну́ти, загина́ти, гили́ти, заги́лювати (запрашивать) пра́вити, заправля́ти ці́ну. [Ку́ме! кажі́ть ме́нше – ломі́ть ме́нше (Мирн.). Таку́ ці́ну загина́є, що ніхто́ тако́ї не дасть (Брацлавщ.). А скі́льки він з нас ги́лить? Хіба не сто карбо́ванців? (Звин.)]; 4) (налегать) наляга́ти, (напирать) напира́ти, натиска́ти и нати́скувати; (натуживаться) нату́жуватися. • Ветер так и -мит – ві́тер так (з ніг) і ва́лить; 5) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися, лі́зти, су́нути(ся); срв. Ломи́ться 2. • Он -мит прямо в комнату – він пре́ться, пха́ється, лі́зе пря́мо (про́сто) до кімна́ти (до ха́ти), в кімна́ту (в ха́ту). |
| Меня́ться, ме́ниваться –
1) (обмениваться) – а) (страд. з.) міня́тися, обмі́нюватися, замі́нюватися, вимі́нюватися, (промениваться) промі́нюватися. • Банковые билеты -тся на деньги – банкно́ти міня́ються на гро́ші; б) (возвр. з.) міня́тися, обмі́нюватися, замі́нюватися з ким чим. [Кайда́нами міня́ються, пра́вдою торгу́ють (Шевч.). Писанка́ми обмі́нююсь, як христо́суюсь (Г. Барв.)]. • Давай -ться чем-л. – дава́й міня́тися чим и на що, дава́й мінька́ (мі́ньки) на що, ході́м мі́ньки на що. [Дава́й мінька́ на оде́жу (Куліш)]. • -ться без придачи (вещь на вещь) – міня́тися так на та́к, (зап.) віть на ві́ть, то́кма. • -ться взглядами – а) (переглядываться) ззира́тися, згляда́тися, перезира́тися, перегляда́тися з ким, між собо́ю; б) (мнениями) обмі́нюватися (діли́тися) по́глядами, думка́ми, звіря́ти по́гляди (думки́) одно́ о́дному, звіря́тися по́глядами (думка́ми) між собо́ю. • -ться крестами – міня́тися хреста́ми, брата́тися з ким, між собо́ю. • -ться словами – перекида́тися сло́вом (слова́ми) одно́ з о́дним, між собо́ю, перемовля́тися з ким, між собо́ю; 2) (изменяться: страд. и ср. з.) міня́тися, зміня́тися и змі́нюватися, відміня́тися и відмі́нюватися; (только ср. з.) міни́тися, (переменяться) переміня́тися; (переиначиваться) переина́ч[кш]уватися. [Мі́сяць світи́в Окса́ні в лице́, і було́ ви́дно, як ди́вно міни́лося воно́ ко́жну мить (Васильч.). Сце́на шви́дко переміня́ється (Л. Укр.)]. • Времена -тся – час мі́ниться. • Моды -тся – мо́ди з[від]міня́ються. • Ветер -тся – ві́тер мі́ниться (переміня́ється). • -ться в лице – міни́тися, міни́тися на лиці́, на виду́, міни́тися (зміня́тися) з лиця́. [Андрі́й аж міни́вся, так се́рдивсь (Коцюб.)]. • -ться к лучшему – зміня́тися на кра́ще, поверта́ти на кра́ще. |
| Мистра́ль (ветер) – містра́ль (-лю). |
| Набива́ть, наби́ть –
1) что на что – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти що на що. • -ва́ть обручи на бочку, шину на колесо – набива́ти обручі́ на бо́чку, ши́ну на ко́лесо. [Тре́ба наби́ти обручі́ на ді́жку, а то зовсі́м розсо́хлася (Сл. Ум.)]. • -ва́ть вёдра, кадки – набива́ти ві́дра, діжки́. [Бо́ндар ві́дра набива́є (Шевч.). Ва́ші ді́жки всі вже понабива́в (Сл. Гр.)]; 2) что чем, чего во что (наполнять) – набива́ти, наби́ти, нато́птувати, натопта́ти, напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, напако́вувати, напакува́ти, (начинять) начиня́ти, начини́ти, (натолакивать) натовкма́чувати, натовкма́чити, (о мног.) понабива́ти, понато́птувати, понапиха́ти, понабига́ти, понапако́вувати, поначиня́ти, понатовкма́чувати що чим, чого́ в що. [Лиси́чка ви́їла мачо́к з сере́дини (з пирога́), а туди́ напха́ла смі́ттячка (Рудч.). Набга́в по́вну кише́ню горі́хів (Сл. Гр.). Чума́ з лопа́тою ходи́ла, та гробови́ща ри́ла-ри́ла, та тру́пом-тру́пом начиня́ла (Шевч.). Ковба́си вже поначиня́ла (Богодух.). Натовкма́че було́ туди́ сухарі́в жи́тних (Основа 1861)]. • -би́ть матрац волосом, сеном – наби́ти (напха́ти, натопта́ти) матра́ц(а) воло́ссям (волосі́нню), сінни́к сі́ном. • -би́ть мебель волосом – наби́ти ме́блі воло́ссям (волосі́нню). • -ть погреб льдом – набива́ти, наби́ти льоді́вню льо́дом. • -би́ть трубку – наби́ти (напха́ти) лю́льку. • -би́ть карман – напха́ти (набга́ти, напакува́ти) (гроши́ма) кише́ню. • -ва́ть чучела – набива́ти (випиха́ти) маняки́. • Ребёнку -би́ли голову бесполезными правилами – наби́ли (начини́ли, натовкма́чили, нату́ркали, вульг. набухту́рили) дити́ні го́лову непотрі́бними пра́вилами. • -бьё́т себе чем-л. голову – наб’є́ (начи́нить) собі́ чимсь го́лову. • -ть кому что в уши – нату́ркувати, нату́ркати, (о мног.) понату́ркувати кому́ що в у́ха. [Я вже зна́ю, це вона́ йому́ нату́ркала (Сл. Ум.). Понату́ркують дурни́м в у́ха, а вони́ й ві́рять (Грінч.)]; 3) (навевать) набива́ти, наби́ти, понабива́ти чого́ куди́, в що. • Ветер -би́л, ветром -би́ло много снегу в сени – ві́тер наби́в, ві́тром наби́ло (понабива́ло) бага́то сні́гу в сі́ни; 4) (наколачивать чего во что) набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти чого́ в що. • -ть гвоздей в стену – набива́ти, наби́ти, понабива́ти гвіздкі́в (цвяхі́в) у сті́ну; (для обмазки стены глиной) цвяхува́ти (цвяшкува́ти), обцвяхува́ти (обцвяшкува́ти) сті́ну, поцвяхува́ти (поцвяшкува́ти) сті́ни. • -би́ть свай – наби́ти (понабива́ти) паль у що; 5) (тиснить) вибива́ти, ви́бити, (о мног.) повибива́ти що. • -ва́ть холст, холсты – вибива́ти полотно́, поло́тна; 6) (наминать) набива́ти, наби́ти, (во мног. местах) понабива́ти що. • -би́ть себе ногу, ноги – наби́ти собі́ но́гу, понабива́ти собі́ но́ги. • -би́ть мозоли – понабива́ти (понаму́лювати) мозо́лі. • Седло -би́ло спину у лошади – сідло́ наби́ло спи́ну коне́ві. • -ть оскомину – набива́ти, наби́ти оско́мину, (себе) оско́мити, пооско́мити собі́ зу́би, оско́митися, пооско́митися. [Зеле́ні кисли́ці ї́сти, то ті́льки зу́би оско́мити (Сл. Гр.)]. • -би́ть руку (переносно) – наби́ти (нава́жити) ру́ку, налама́тися, приломи́тися (до робо́ти). [Ті́льки нава́жиш ру́ку до яко́ї робо́ти, а він тебе́ взяв та й на дру́ге мі́сце переста́вив (Київщ.)]. • -ть цену – набива́ти (підбива́ти), наби́ти (підби́ти) ці́ну. [Коло ко́ней хо́дять та ці́ну набива́ють (Чигиринщ.). Ма́ло й торгува́лися, підбива́ли ці́ну (Франко)]; 7) нарі́зувати, нарі́зати, нако́лювати, наколо́ти; набива́ти, наби́ти; (о мног.) понарі́зувати, понако́лювати; понабива́ти чого́. • Охотник -би́л много дичи – стріле́ць настріля́в бага́то дичини́. • -би́ть орехов – наби́ти горі́хів. • Наби́тый – наби́тий и наби́ваний, (о мног.) понаби́ваний; нато́птаний, на́пханий, на́бганий, напако́ваний, начи́нений, натовкма́чений; (о ткани) ви́битий, виби́ваний, повиби́ваний и т. п. Туго -тый кошелёк – до́бре (ту́го) нато́птаний (на́пханий, на́бганий, начи́нений) гама́н (капшу́к). [Че́рес із котя́чої шкі́ри, ту́го на́пханий банкно́тами (Франко). Начи́нений капшу́к шага́ми з кали́тки глузува́в (Боров.)]. • Битком -тый – на́топтом-нато́птаний, на́пхом-на́пханий, по́вно на́бганий, (толпящимися) (повно)нато́впаний. [Мане́нька це́рква по́вно нато́впана була́ людьми́ (Грінч.)]. • Люди битком -тые в карету – лю́ди на́пхом-на́пхані в каре́ту. • -тый дурак – ду́рень заплі́шений (несосвіте́нний). • -тая дура – дуре́па пи́сана. |
| Нава́льный – нава́льний, накидни́й. • -ные деньги – накидні́ гро́ші. • -ный долг – накидни́й борг. • -ная земля – насипна́ (наки́дана) земля́. • -ная карта – нава́льна ка́рта. • -ный ветер – нава́льний ві́тер. |
| Навева́ть, наве́ять –
1) что куда, на что – навіва́ти, наві́яти, наві(й)ну́ти, нашуга́ти, (о мног.) понавіва́ти що и чого́ куди́; (перен. ещё: внушать) надиха́ти, нади́хати, надихнути, (вызывать, порождать) насува́ти що на ко́го или кому́, виклика́ти що в ко́му. [Ой, ві́трику, наш ми́лий дру́же, наві́й нам до́щику мерщі́й (Гліб.). Що бог навіне́, того́ ніхто́ не мине́ (Номис). Нашуга́є нам оце́й ві́тер дощу́ (Кролевеч.). І вто́ма від цілоде́нної важко́ї пра́ці і хо́лод, і ця сумна́ карти́на мимохі́ть насува́ли мрі́ю про те́плу ха́ту, гаря́чу стра́ву, суху́ по́стіль (Коцюб.)]. • Ветерок -ва́ет прохладу – вітере́ць навіва́є (надиха́є) прохоло́ду. • Ветерок -ва́ет (без вин. п.) – вітере́ць повіва́є (подиха́є). • Метель -ве́яла снегу – завірю́ха (мете́лиця) наві́яла (намела́) сні́гу. • -ва́ть, -ве́ять думы, грёзы, спокойствие, задумчивость, грусть – навіва́ти, наві́яти (реже надиха́ти, нади́хати, надихну́ти) ду́ми, мрі́ї, спо́кій (упокі́й), заду́му, сму́ток. [Ду́ми і мрі́ї розкі́шні усе́ навіва́є (Грінч.). Со́нцем твої́м освіти́, в се́рце споко́ю наві́й (Самійл.). Уве́сь той упокі́й, що надихну́ла їй Ка́тря свої́м сло́вом, мов розві́явся десь (Грінч.)]. • Эта музыка -ве́яла на меня грусть – ця му́зи́ка наві́яла на ме́не сму́ток; 2) (веялкой) наві́ювати, наві́яти, (о мног.) понаві́ювати чого́. • Много ль хлеба -ве́яли – чи бага́то пашні́ (збі́жжя) наві́яли? Наве́янный – 1) наві́яний, нади́ханий. [Крізь наві́яний сму́ток прося́яла в його́ оча́х ти́ха ра́дість (Васильч.)]; 2) наві́яний, понаві́юваний. -ться – 1) (стр. з.) – а) навіва́тися, надиха́тися, бу́ти наві́яним, нади́ханим; б) наві́юватися, бу́ти наві́юваним, наві́яним, понаві́юваним; 2) (привеяться, сов.) наві́ятися, наві(й)ну́тися, приві́ятися. • Ты отколе -ве́ялся сюда – ти зві́дки сюди́ приві́явсь? яки́м тебе́ ві́тром сюди́ наві́яло? 3) (вдоволь, сов.) наві́ятися. |
| Наго́нный – на́гнаний. • -ный ветер – ві́тер (-тра и -тру) -низови́к, низови́к (-ка́), низі́вка. |
| Наде́яться – (на кого, на что, что делать) сподіва́тися, (реже) наді́ятися и (редко, зап.) споді́ятися, наді́ю ма́ти (держа́ти, поклада́ти) на ко́го, на що, що роби́ти, упова́ти, (диал., зап.) духва́ти на ко́го, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіва́тися, (редко) наді́ятися чого́. [Сподіва́вся дід на обі́д, та й не вече́рявши спа́ти ліг (Номис). Сподіва́лася його́ стрі́нути (Н.-Лев.). Од сві́ту по́мочи не сподіва́йся (Крим.). Наді́ятись на се́бе ті́льки мо́жна (Грінч.). Де споді́єшся ніч ночува́ти, то там дві бу́деш (Чуб. I). На дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переяславщ.). На ме́не не впова́й (Кониськ.). Добро́дію, засмі́люсь упова́ти, що… (Куліш). На дя́дька не ду́же духва́йте (Свидниц.)]. • -юсь на ваше слово – наді́юся (упова́ю) на ва́ше сло́во. • -юсь, вы придёте? – сподіва́юся, ви при́йдете? • Твёрдо -ться на что – поклада́ти найпевні́шу наді́ю на що. • На бога -де́йся, а сам не плошай – бо́га взива́й, а рук приклада́й; на бо́га поклада́йся, а сам робо́ти не цура́йся; роби́, небо́же, то й бог помо́же (Приказки). • На ветер -ться, без помолу быть – ві́тер мовчи́ть, вітря́к стої́ть – не чека́й ди́ва, не бу́де мли́ва. |
| Налё́т –
1) (действие) – а) на(д)літа́ння, оконч. на(д)леті́ння; б) наліта́ння, оконч. налеті́ння, на́лі́т (р. на́ле́ту). [Наліта́ння мете́ликів на вого́нь (Київ)]. • Вешний -лё́т птиц – провесня́ний (весня́ни́й) прилі́т (на́лі́т) птахі́в (пташо́к); в) наліта́ння, набіга́ння, наска́кування, напада́ння, оконч. налеті́ння, на́бі́г (-гу), наско́чення, на́пад (-ду). Срв. Налета́ть; 2) (внезапное движение, наскок) на́ско́к (-ку), на́лі́т. • С -ту – наско́ком, знаско́ку, з розго́ну, на́валом, (рапто́во, би́стро) надліта́ючи. • Сокол бьёт с -ту – со́кіл б’є наско́ком (би́стро надліта́ючи). • Ветер -том сорвал с меня шапку – ві́тер і́мпетом (на́падом) здер з ме́не ша́пку. • Взять -том – взя́ти знаско́ку (на́валом). • Побывать где -том – побува́ти де на́ї́здом (на́падом); 3) (нападение) на́ско́к, на́пад; (набег) на́ї́зд (-ду). • -лё́т кавалерии – на́ско́к (на́ї́зд) кінно́ти. [Легка́ кінно́та турбува́ла ві́йсько наско́ками (М. Грінч.). Брига́да легко́ї кінно́ти організува́ла на́скок на всі торгове́льні пу́нкти (Пр. Правда)]. • -лё́т грабителей – на́ско́к (на́пад) грабі́жників. [Ча́сто бува́ють на́скоки (на́пади) на ба́нки (Київ)]; 4) (тонкий слой осевшего вещества) поволо́ка, (болезн.) падь (-ди), (плёнка) плі́нка, плі́вка. [Ду́же посу́шливе лі́то було́, то на ли́сті, на я́годах, на всьо́му – яка́сь падь (Звин.)]; специальнее: а) (жирный на поверхн. жидкости) суга́, осу́га, ум. осу́жка. [Як наллє́ш м’ясни́й го́рщик водо́ю, то на воді́ й ви́ступе осу́га (Манж.)]; б) (матовый на плодах) ба́рва, суга́, осу́га, тума́н (-ну), (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (на сливах, синем винограде и т. п. ещё) си́нява (Липовеч.); срв. Мат 1; в) (на металле) цвіт (-ту); г) (на губах, на языке – от болезни, жажды усталости) сма́га́, ум. сма́жка. [Дай води́ прогна́ти сма́гу (Лубенщ.). У го́рлі пересо́хло, смага́ гу́би попали́ла (Мирний)]; ґ) (в горле) обкла́д (-ду) и обкла́да (-ди); д) (перен.) поволо́ка, (редко) плі́вка. [Ли́чко Ната́лі було́ жа́лісне-жа́лісне, з поволо́кою сму́тку та журби́ (Н.-Левиц.). Найле́гша, поволо́ка романти́чного мрі́йництва (М. Калин.). І обли́ччя, і го́лос, і саме́ (його́) оповіда́ння вкрива́лися особли́вою плі́вкою фанта́зії (Короленко)]. • Покрываться, покрыться -том – бра́тися, взя́тися поволо́кою (па́ддю, суго́ю и т. п.), затяга́тися, затяг(ну́)ти́ся па́ддю; (особ. от внутр. жара) присмага́ти, присма́г(ну)ти. [У йо́го гу́би присма́гли (Сл. Гр.). На о́зері вода́ присма́гла (Сл. Гр.)]. |
| Налета́ть, налё́тывать, налете́ть –
1) (надлетать) на(д)літа́ти, на(д)леті́ти, нали́нути, (стремит.) нари́нути. [Надлеті́ли гу́си з бро́ду, сколоти́ли з піско́м во́ду (Чуб. V). Як ра́птом нали́нула хма́ра бог-зна́є зві́дки, так ра́птом і зни́кла у бе́звість (Дніпр. Ч.)]. • -те́л ветер – налеті́в (нахопи́вся) ві́тер. [На полови́ні доро́ги нахопи́вся ві́тер з по́лудня, нагна́в хма́ри піску́ (Л. Укр.)]; 2) (прилетать во множестве – в прям. и перен. знач.) наліта́ти, налі́тувати, налеті́ти, поналіта́ти, нали́нути, (слететься) назліта́тися. [Як та га́лич по́ле кри́є, ляхи́, унія́ти наліта́ють (Шевч.). Налі́тували голуби́ бо́-зна відкіля́ (Харківщ.). Пи́лу у вікно́ бага́то налеті́ло (Київщ.). Зві́дки це о́си до нас поналіта́ли? (Київщ.). Назліта́лося пти́ці без лі́ку (Грінч.). Нали́нули голуби́ із чужо́ї сторони́ (Чуб. V). Ра́птом нали́нули хма́ри і потьмари́ли я́сний день (М. Грінч.)]. • -те́ло много листьев – налеті́ло (опало: напа́дало) бага́то ли́стя; 3) на кого, на что – наліта́ти, налеті́ти, (наскакивать) наганя́тися, нагна́тися, набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити на ко́го, на що; (нападать) напада́ти, напа́сти, (напускаться) напада́тися, напа́стися на ко́го. [Птахи́ наліта́ли на мая́к і вбива́лися (Загірня). Ваго́н нагна́вся на ваго́н (Звин.). Чо́вник нагна́вся на підво́дну ске́лю (Крим.). З розго́ну він наско́чив (набі́г) на ме́не (Київ). Козаки́ наско́чили на за́мок (Загірня)]. • Налете́вший – що (хто) налеті́в и т. п.; налеті́лий, (о мног.) поналіта́лий. |
| Непопу́тный (ветер) – несприя́тливий, проти́вний, неходови́й, неподоро́жній (ві́тер). |
| Низово́й –
1) низови́й. [Оле́г позайма́в усі́ низові́ зе́млі аж до Во́лги (Куліш). Низові́ парто́ргани (Пр. Правда)]. • -во́й аппарат – низови́й апара́т. • -во́й ветер – низови́й (південносхі́дній) ві́тер, нижня́к (-ка́), (южный) полуде́нник (-ка). [Леге́нький по́дих низово́го ві́тру (Коцюб.)]; 2) (нижний) до́лішній, (исподний) спі́дній. • -вы́е огни – до́лішні огні́. • -во́е брожение, хим. – спі́днє ферментува́ння. |
| Норд, морск. –
1) (север) норд (-да), пі́вніч (-ночи); 2) (северный ветер) норд (-да), півні́чний (верхови́й, горови́й) ві́тер (-тру), верхови́к (-ка́). |
| Норд-вест, морск. –
1) (северо-запад) норд-ве́ст (-та), півні́чний за́хід (-ходу); 2) (северо-западный ветер) норд-ве́ст (-та), півні́чно-за́хідній ві́тер (-тру). |
| Но́рдный и Но́рдовый – но́рдовий, півні́чний. • -вый ветер – півні́чний ві́тер, норд (-да); срв. Норд 2. |
| Норд-о́ст, морск. –
1) (северо-восток) норд-о́ст (-та), півні́чний схід (р. схо́ду), 2) (северо-западный ветер) норд-о́ст (-та), (вульг., черномор. нордо́с (-са)), півні́чно-схі́дній ві́тер (-тру). [Рего́четься норд-о́ст: «ця ніч для вас оста́ння» (Влизько)]. |
| Обо́йный – шпале́рний. • -ная фабрика – шпале́рня, шпале́рна фа́брика. • -ный ветер – оббивни́й ві́тер. |
| От и О́то, предл. с род. п. – від (и од), з чо́го. • От Киева до Львова – від Ки́їва до Льво́ва. • От села до села – від села́ до села́. • От Кубани до (самого) Сана-реки – від Куба́ни (аж) до Ся́на-рі́чки (аж по Сян-ріку́). • Далеко от города – дале́ко від мі́ста. • Недалеко от города – недале́ко мі́ста, недале́ко від мі́ста. • Ветер от севера – ві́тер із пі́вночи. • От оврага во все стороны шли разветвления – від я́ру на всі бо́ки тягли́ся (розбіга́лися) рукави́ (відно́ги). • От одного к другому – з рук до рук, з ха́ти до ха́ти. • От понедельника до среды – від понеді́лка до середи́. • Время от времени – від ча́су́ до ча́су́, ча́сом, часа́ми. • День о́то дня – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну, день одо́ дня. • Час о́т часу – що-годи́ни. • Год о́т году – від ро́ку до ро́ку. • От самого утра – від (з) самі́сінького ра́нку. • От вчерашнего дня – від (з) учора́шнього дня. • Письмо от 10 января – лист від (з) деся́того сі́чня (з дня деся́того мі́сяця сі́чня). • От 12-ти до 2-х часов – від (з) 12-ої до 2-ої годи́ни. • Мои часы отстали от ваших на 10 минут – мій годи́нник зоста́вся поза́д (про́ти) ва́шого на 10 хвилин. • От первого до последнего – від (з) пе́ршого до оста́ннього. • Письмо от сына – лист від си́на. • Наследство от отца – спа́дщина (спа́док) від ба́тька. • Евангелие от Матфея – єва́нгелія від Матві́я. • Им должно быть предоставлено помещение от общества – вони́ пови́нні ма́ти ха́ту з грома́ди. • Я не ожидал этого от тебя – я не сподіва́вся тако́го від те́бе, не сподіва́вся тако́го по то́бі. • Едва убежал от него – наси́лу від ньо́го втік. • Кланяйтесь ему от меня – вклоні́ться йому́ від ме́не. • Отойди, отстань от меня – відійди́, відчепи́ся від ме́не. • Отличить друга от врага – відрізни́ти дру́га від во́рога. • Убегать, исчезать от чьего лица, от кого – бі́гти, ги́нути з-перед ко́го. [Як зайці́ бі́гтимуть вороги́ з-перед те́бе (Леонт.). І пішо́в сатана́ з-перед Го́спода]. • Убери от лошади сено – прийми́ з-перед коня́ сі́но. • Не убегу ж я один от стольких людей – не втечу́-ж я оди́н перед сті́льки (стількома́) людьми́. • Защищаться от врагов – борони́тися проти ворогі́в. • Укрыться, защититься от холода, от ветра – схова́тися, захисти́тися від хо́лоду, від ві́тру. • Пострадать от засухи, от града – поте́рпіти від су́ші, від гра́ду. • Загореть от солнца – засма́гнути від со́нця, засмали́тися на со́нці. • Спасти, спастись от смерти – вратува́ти, -ся від сме́рти. • Оправиться от болезни – попра́витися, оду́жати, ви́чуняти від хоро́би. • Вылечить, -ться от ран – ви́гоїти, ви́гоїтися від (з) ран. • Лекарство, средство от чего-л. – лі́ки, за́сіб проти чо́го и на що. • Он получил отвращение от чего-л. – ве́рне його́ від чо́го, відверну́ло його́ від чо́го, взяла́ його́ не́хіть (відра́за) до чо́го. • Умирать, погибать от голода – го́лодом, з го́лоду ме́рти, ги́нути. • Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран – уме́рти з ти́фу, з холе́ри (на тиф, на холе́ру), з тяжко́ї хоро́би, з ран. • Изнемогать от смертельных ран – на ра́ни смерте́льні знемага́ти. • Изнемогать от сна – на сон знемага́ти. • Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности – скам’яні́ти з жа́ху, з стра́ху, з переля́ку, з переполо́ху, з несподі́ванки. • Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. – пла́кати з ра́дости (з ра́дощів), з ща́стя, з го́ря, із (в)сти́ду, з сорома́ и т. п. Боль от жестокого оскорбления – біль з тяжко́ї обра́зи. • Посинеть от ярости, от холода – поси́ніти з лю́тости, з хо́лоду. • Задыхаться от гнева – задиха́тися з гні́ву. • Глаза опухли от плача (от слёз) – о́чі понапуха́ли з плачу́. • От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) – з (від) щи́рого се́рця, з душі́ бажа́ю вам (дя́кую вам). • Горе от ума – го́ре з (вели́кого) ро́зуму. • От глупости сделать что – з ду́ру зроби́ти що. • От чего это произошло – з чо́го це ста́лося (ско́їлося). • От этой песни у меня сердце холодеет – з ціє́ї пі́сні в ме́не се́рце холо́не. • От одной мысли об этом у меня… – на саму́ зга́дку (з само́ї зга́дки) про це в ме́не… • Произойти от кого – піти́ з ко́го. [З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.)]. • Это бычок от нашей коровы – це бичо́к з-під (и від) на́шої коро́ви. • Доход от торговли, от продажи – прибу́ток із торго́влі (з то́ргу), з про́дажу. • От роду – з ро́ду. • От природы умный ребёнок – з приро́ди розу́мна дити́на. • Отказываться, -заться от чего – відмовля́тися, відмо́витися від чо́го, зріка́тися, зректи́ся чого́. |
| Отбивно́й – відбивни́й. • -на́я котлета – товче́ник, би́та котле́та. • -но́й ветер – супроти́вний ві́тер. • -но́й огонь, свет (рикошетный) – відбивни́й ого́нь, світ. |
| Отбо́йный ветер – супроти́вний ві́тер (-тру). |
| Отвора́чивать, отвороти́ть –
1) відверта́ти, відверну́ти що. • -ти́ть камень с дороги – відверну́ти (відкоти́ти) ка́мінь з доро́ги. • -ти́ть лошадь – відверну́ти коня́. • -ти́ть сукрой хлеба – відкра́яти, відбатува́ти лу́сту (кі́мсу) хлі́ба; 2) відгорта́ти, відгорну́ти, відверта́ти, відверну́ти, відко́чувати, відкоти́ти, зако́чувати, закоти́ти, зака́чувати, закача́ти, відхиля́ти, відхили́ти. • -ти́л полу и полез в карман – відгорну́в (закоти́в) по́лу і сягну́в до кеше́ні. • -вать, -ти́ть полог, занавеску – відгорта́ти, відгорну́ти, відхиля́ти, відхили́ти, (слегка) прогорта́ти, прогорну́ти запина́ло, запина́льце. • -ти́ть воротник, рукава – відкоти́ти, закоти́ти ко́мір, закача́ти (закоти́ти, закаса́ти) рука́ва, срв. Отвё́ртывать 3. • -вать кожу, кожицу – залу́плювати шку́ру, шку́рку. См. Отвернуть (Отвё́ртывать 3); 3) відверта́ти, відверну́ти, відхиля́ти, відхили́ти. • -вать лицо – відверта́ти, відверну́ти лице́ від ко́го, від чо́го. • -вать нос от чего – ніс верну́ти від чо́го. • Ветер -вает – ві́тер поверта́ється (поверну́вся); 4) см. Отвё́ртывать, отверну́ть 1; 5) см. Отвраща́ть, отврати́ть; 6) безл. верну́ти, відвороча́ти, сов. відверну́ти. [Від ї́жі ве́рне]. • Отворо́ченный – відве́рнений и відве́рнутий, відго́рнений и відго́рнутий и т. д. |
| Па́ветер (попутный ветер) – ходови́й ві́тер (р. ві́тру). |
| II. Паха́ть, па́хивать (дуть веять) – паші́ти (па́шу, па́шеш, па́ше), ду́ти (дму, дмеш), тягну́ти, подиха́ти, дму́хати, (жаром: пышать) паші́ти (-шу́, -ши́ш, -ши́ть і па́ше). • Из печи так и -шет жаром – з пе́чи так і паши́ть. • Из погреба -шет холодом – з льо́ху тя́гне (дме) хо́лодом. • Вешний ветерок -шет – весі́нній вітре́ць подиха́є, па́ше. • Не паши́ на меня – не дми (не дму́хай) на ме́не. |
| Перевё́ртывать, переверну́ть –
1) переверта́ти, переверну́ти, (опрокидывать) перекида́ти, переки́нути що, (о мног.) попереверта́ти, поперекида́ти що. • -ну́ть всё вверх дном – все до гори́ нога́ми переки́нути (поперекида́ти), переверну́ти (попереверта́ти). • Ветер -ну́л лодку – ві́тер переки́нув (переверну́в) човна́. • Это меня всего -ну́ло – це всього́ мене́ переверну́ло (струхну́ло, ки́нуло). • -ну́ть задом наперёд – переверну́ти, перекрути́ти за́дом напере́д. • -вать, -ну́ть всё по-своему, на свой лад – поверта́ти, поверну́ти, перекру́чувати, перекрути́ти все на свій лад. • -вать наизнанку – переверта́ти, переверну́ти, перелицьо́вувати, перелицюва́ти, попереве́рта́ти, поперелицьо́вувати що на дру́гий бік, см. Вывё́ртывать; 2) перегорта́ти, перегорну́ти, поперего́рта́ти, переверта́ти, переверну́ти, попереве́рта́ти. • -вать листы в книге – перегорта́ти (реже прогорта́ти) листки́ в кни́зі, перегорта́ти (горта́ти) кни́гу. • -вать сено, солому – переверта́ти, перегорта́ти сі́но, соло́му; 3) что во что – перегорта́ти, поперегорта́ти що в що, що чим, позагорта́ти що в що; 4) перекру́чувати, перекрути́ти; см. Переве́рчивать, переверте́ть; 5) см. Превраща́ть, Преврати́ть. • Перевё́рнутый – переве́рнутий и переве́рнений, перего́рнутий и перего́рнений; перекру́чений. |
| Переме́нный – перемі́нний, змі́нний. [Перемі́нний капіта́л. Змі́нна части́на капіта́лу]. • -ный ветер – змі́нний ві́тер. • -ная величина, мат. – змі́нна величина́. • -ный ток – змі́нна течія́. • -ное движение, физ. – змі́нний рух. • -ные лошади – підставні́ ко́ні. [Він держа́в на полови́ні доро́ги підставні́ ко́ні (Чик.)]. |
| По́ветер –
1) (попутный ветер) пого́дний, ходови́й ві́тер. См. Попу́тный (ветер); 2) по́ветер, по́-ветру, нар. – за ві́тром. • Плыть по́ветер – пли́сти за ві́тром. |
| Повора́чивать, повороти́ть –
1) поверта́ти, верну́ти, поверну́ти, (в сторону и назад) заверта́ти, заверну́ти, (сворачивать в сторону) заверта́ти, зверну́ти, (диал.) скру́чувати, скрути́ти. [Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній упру́г (Неч.-Лев.). Обізва́вся, не поверта́ючи голови́. Туди́ мою́ голі́воньку що-ве́чора ве́рне. Верни́ до мо́го дво́ру. Він уже́ й коня́ заверта́є (Грінч.). Ішли́ про́сто, а тоді́ зверну́ли (заверну́ли) вліво́руч за ріжо́к. Жанда́р скрути́в напра́во, між корчі́ (Франко)]. • -вать, -ти́ть к чему (при езде, ходьбе) – приверта́ти, приверну́ти до чо́го; срв. Привора́чивать. • -вать направо, налево – поверта́ти (зверта́ти, заверта́ти) право́руч, ліво́руч, у пра́ву, у лі́ву ру́ку. • -вать с дороги – зверта́ти з доро́ги. • -вать обратно (при езде, ходьбе) – наза́д заверта́ти, -ся, заверну́ти, -ся. [Заверта́й ко́ні додо́му. Пішо́в був, аж поба́чив, що хма́ра насува́є, та й заверну́вся]. • Здесь негде и -ти́ть – тут ні́де й заверну́тися. • -вать оглобли – верну́ти наза́д. • Ветер -вает к югу – ві́тер ве́рне, поверта́є(ться) на пі́вдень. • На весну -вает – на ве́сну кладе́ться (ве́рне). • На весну -тит – на ве́сну пове́рне (скре́сне). [Сон-трава́ цвіте́, ско́ро пове́рне (скре́сне) на ве́сну. На ве́сну вже поверну́ло (скре́сло)]. • -вать в свою пользу – на свою́ руч наверта́ти. [На свою́ руч наверта́ли спра́ву]. • -вать по своему, на свой обычай – наверта́ти, навороча́ти на своє́, на свій ро́зум, на свій зви́ча́й, оберта́ти на свій зви́ча́й; 2) что куда, вокруг чего – верну́ти, оберта́ти, оберну́ти що куди́, навко́ло (круг) чо́го. [Верете́но ка́мінь оберта́є у млині́. Оберта́є над огне́м м’я́со, настро́млене на роже́н. Ві́тер оберта́є кри́ла у вітряці́]. |
| Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру]. • -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)]. • Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить). • Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́. • Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь). • Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)]. • Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.). • -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося]. • Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось). • -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)]. • -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги. • Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги. • Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к. • -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)]. • Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти). • -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться. • -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)]. • -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в. • -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл. • -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки. • -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві. • Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.). • Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься. • -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)]. • -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря]. • -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря. • Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило). • -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)]. • -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)]. • -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.). • Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.). • -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га. • -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)]. • -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися. • -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2. • Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру). • Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить. • Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру. • Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень. • Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́. • Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в. • Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру. • -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос. • -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.). • -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш). • -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)]. • -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.). • Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога. • -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю. • -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим. • Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься. • -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)]. • -ма́ться в цене – у гро́ші йти́. • Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́). • Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші. • -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі. |
| Поду́мать – 1) о ком, о чём (думать несколько) – поду́мати, погада́ти про ко́го, про що, (помыслить) поми́слити про ко́го, про що, (поразмыслить) поміркува́ти, помізкува́ти про ко́го, про що и над чим, (с самим собою, с кем-л.) поміркува́тися (без дополнения). [Про це ви погада́йте (Сам.). Ста́ну, поду́маю, що до́лі не ма́ю (Чуб.). Сама́ сі́ла, поду́мала й погада́ла (Ром. п.). А я помірку́ю, ватажка́ де взять. (Шевч.). Отта́к, серде́га, наш Рябко́ доміркува́всь, та й спать на ці́лий день і ці́лу ніч попха́всь (Г. Арт.)]. • Он это сделал, не -ши – він це зроби́в, не поміркува́вши. • -майте о детях – поду́майте про діте́й. • Надо было ранее об этом -мать – тре́ба бу́ло пе́рше (передні́ше) про це (по)міркува́ти. • Можно -мать, что – мо́жна гада́ти, ду́мати, що. • Надо хорошенько -мать об этом деле – тре́ба до́бре поміркува́ти про цю спра́ву. • -майте хорошенько о том, что хотите сказать – до́бре помірку́йте (поду́майте) про те, що ма́єте сказа́ти. • И не -маю сделать это – і га́дки не ма́ю зроби́ти це, і не в голові́ мені́ роби́ти це; 2) (понять что-л. так или иначе) поду́мати, погада́ти, поми́слити, поміркува́ти, (представить) зду́мати, зду́мати ду́мкою, зми́слити, зміркува́ти. [Як-би дізна́лись, то стра́шно зду́мати, що-б там було́ (Л. Укр.)]. • Я -мал, ветер шумит – я поду́мав (погада́в) – ві́тер шуми́ть; 3) -мать на кого (иметь подозрение) – поду́мати на ко́го. [Хіба́ ти поду́мала, що я укра́в?]. • Поду́манный – поду́маний (редко поду́мняний), пога́даний. |
| Покача́ть, покачну́ть –
1) покача́ти, похи(ли)та́ти, хилитну́ти, схибну́ти, поколиха́ти, колихну́ти, поколива́ти, погойда́ти, (усил.) попокача́ти, попохита́ти и т. д. [Од кулішу́ ніг не поколишу́]. • -ча́ть головой – похита́ти голово́ю. • -ча́ть на качелях – погойда́ти (повиха́ти) на го́йдалці. • Ветер -ча́л ветви – ві́тер поколиха́в ві́ття; 2) (в колыбели) поколиха́ти, поколиса́ти. • -ча́ть колыбель – поколиха́ти коли́ску. • -ча́ть ребёнка – поколиса́ти дити́ну; 3) (насосом) попомпува́ти, покача́ти. |
| По́лдень –
1) по́лудень, пі́вдень (-дня), (гал.) полу́дне[є]. [Був полу́день і со́нце ду́же припіка́ло. Ліс зати́х під палю́чим гні́том лі́тнього пі́вдня (Грінч.). Це ста́лося перед пі́вднем (по́луднем). Спить до пі́вдня]. • В -день – опі́вдні[я], опо́лудні. • Около -дня – під по́лудень, під полу́днє. • В самый -день – са́ме опі́вдні[я], у са́ме полу́дня. • После -дня, по -дни – по-пі́вдні, по-полу́дні, з-полу́дня. [Піду́ додо́му, а з-полу́дня знов при́йду]. • В час (в два часа и т. д.) по -дни – о пе́ршій (о дру́гій и т. д.) годи́ні по-пі́вдні. • Было уже за -день – уже́ з пі́вдня зверну́ло; 2) (юг) пі́вдень, полу́день. [Пташки́ летя́ть з пі́вночи на пі́вдень у те́плії краї́]. • Ветер с -дня – ві́тер з пі́вдня (з ни́зу), ві́тер низови́й. |
| Полу́денный – (о)півде́нний, (о)півдне́вий, полуде́нний, полудне́вий. • -ный час – (о)півде́нний, полудне́вий, (о)півдне́вий час, годи́на. • -ное время приближается – надхо́дить полу́день, бере́ться під обі́ди. • -ный зной – (о)півде́нна (опівдне́ва, полу́дне́ва) спе́ка. • -ное солнце – півде́нне, полудне́ве со́нце. • -ные страны – півде́нні (полудне́ві, полуде́нні) краї́ (сто́рони). • -ный ветер – півде́нний, полудне́вий ві́тер. • В -ную пору – опі́вдень и опі́вдні, опо́лудень, см. По́лдень (В по́лдень). |
| Полу́но́чный – півні́чний, опівні́чний. • -ный час – опівні́чна доба́ (годи́на). • -ная тишина – опівні́чна ти́ша. • -ные страны – півні́чні краї́. • -ный ветер – півні́чний (верхови́й) ві́тер, верхови́к. |
| Попу́тный –
1) подоро́жній. • -ный товарищ – подоро́жній това́риш; 2) (по)го́жий, ходови́й. • -ный ветер – (по)го́жий, ходови́й ві́тер. |
| Поспеши́тельный – сприя́тливий. -ный ветер, см. Попу́тный. |
| Потя́гивать, потяну́ть –
1) тягти́ (пома́лу, час від ча́су) що; потягти́ (де́який час) що; 2) (спиртные напитки) несов. попива́ти, пи́ти (вульг.) цму́лити, ду́длити (потро́ху, час від ча́су) що. [То в ка́рти гуля́є, то в бе́седі горі́лочку цму́лить (Грінч.)]; 3) (трубку) несов. пи́хкати, попи́хкувати, потяга́ти, смокта́ти, цму́лити. [Лежи́ть у садку́ під гру́шею, лю́льку пи́хкає (М. Вовч.). Коза́к-серде́га лю́лечку потяга́є (Метл.)]; 4) (сов. потяну́ть) потяга́ти, потягти́, подиха́ти, подихну́ти, повіва́ти, повіну́ти; срв. Пахну́ть. [З те́плим ле́готом за́пах потя́г з теребі́нт і міґда́лю (Франко)]. • -вает, -ну́л ветерок – подиха́є, подихну́в (потяга́є, потя́г, повіва́є, повіну́в) вітере́ць. • -ну́ло холодом, дымом – потягло́ хо́лодом, ди́мом. [Вже й ди́мом потяга́є (Куліш)]; 5) (ударить кнутом, хворостиной и т. п., сов. потяну́ть) потяга́ти, потягти́, опері́зувати, опереза́ти, пері́щити, опері́щити, сов. скра́яти, поцу́пити кого́ (пу́гою, лози́ною і т. ин.). [Раз ма́ти потягла́ його́ патико́м так си́льно по голові́, що повали́вся на зе́млю (Франко)]. См. ещё Потяну́ть. |
| Приноси́ть, принести́ и прине́сть –
1) прино́сити (в песнях приноша́ти и доноша́ти), прине́сти́, (во множ.) поприно́сити; (подносить) надно́сити, надне́сти, (во множ.) понадно́сити що куди́, кому́, до ко́го, до чо́го. [А я ме́ду принесу́ на за́куску (Рудч.). Та його́ ті́ло коза́цьке, молоде́цьке до Дніпра́ до бе́рега приноша́ли (Мартин.). Каза́в його́ до ке́лії взя́ти, каза́в слу́гам ї́сти доноша́ти (Метл.). Поприно́сили до йо́го всіх неду́жих (Єв.). Пи́ти бозна-як хо́четься, а ді́жка поро́жня. Коли́ це ді́вка надне́сла во́ду з крини́ці (Звин.)]. • -неси́ мне платок, топор – принеси́ мені́ ху́стку, соки́ру; 2) (о стихийных силах) прино́сити, прине́сти́, нано́сити и наноша́ти, нане́сти́, надно́сити, надне́сти, (о ветре) привіва́ти, приві́яти, навіва́ти, наві́яти що и чого́. [То в той час чоти́ри чолові́ка козакі́в-запоро́жців Госпо́дь наноша́є (Мартин.). Нанеси́, Бо́же, кудла́того, щоб було́ за що ску́бти (Номис). Пові́й мені́ з Букови́ни, чорногі́рський ві́тре, та приві́й ми від бра́тчика щи́рую пора́ду (Федьк.)]. • Этот ветер -несё́т к нам дождь – цей ві́тер нам дощу́ наві́є (надме́, наднесе́). [Вже не той ві́тер пові́яв – щоб дощу́ не надні́с (Звин.)]. • Водой много лесу -несло́ – водо́ю бага́то де́рева, лі́су нане́сло. • Отколь тебя -несло́? – зві́дки (відкіля́) се тебе́ прине́сло́, приві́яло? • И -несла́ же его нелёгкая – і прине́сла́-ж (надне́сла́-ж) його́ нечи́ста (си́ла), і прине́сла́-ж його́ лиха́ годи́на, і надне́сло́-ж його́ ли́хо. [Моя́ па́ні, ли́хо вже знов надне́сло яко́гось уря́дника в село́ (Стеф.)]; 3) (родить детёнышей) води́ти и ве́сти, приво́дити, приве́сти́; (о растениях: давать урожай, плоды) роди́ти, уроди́ти, зароди́ти що. [Тели́ця його́ привела́ нам ці́лий плуг волі́в і двох корі́в (Кониськ.). Пана́м вже і ве́рби заро́дять грушки́ (Франко)]; 4) (давать, доставлять) дава́ти, да́ти; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ що. • Эта земля не -но́сит никакого дохода – ця земля́ не дає́ жа́дної ко́ристи, жа́дного прибу́тку. • -носи́ть пользу, см. По́льза. • -носи́ть удовольствие – дава́ти вті́ху кому́. • -носи́ть, -нести́ вред кому – шко́дити, пошко́дити и зашко́дити кому́, роби́ти, зроби́ти шко́ду кому́. • -нести́ свою лепту – покла́сти свою́ ле́пту. • -носи́ть благодарность – склада́ти (скла́сти) подя́ку, дя́кувати (подя́кувати) кому́ за що. • -носи́ть присягу – склада́ти (скла́сти и зложи́ти) при́ся́гу, вико́нувати (ви́конати) при́ся́гу кому́. [При́сягу на брате́рство старши́на генера́льна Орді́ ви́конала і од Орди́ тако́ї-ж при́сяги допевни́лася (Куліш)]. • -носи́ть жертву – а) (совершать жертвоприношение) пра́вити (прино́сити) же́ртву; б) (жертвовать) прино́сити же́ртву, же́ртвувати. • -носи́ть мольбу кому – зверта́ти молі́ння до ко́го, блага́ти кого́. • -носи́ть на кого жалобу – зано́сити, подава́ти ска́ргу на ко́го. [Ма́ло не ко́жен з читачі́в зано́сив і склада́в свої́ ска́рги до реда́кції (Єфр.)]. • -нести́ вину свою, повинную – повини́тися кому́ в чо́му, призна́тися (до вини́); срв. Повини́ться. • -носи́ть кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания – завдава́ти кому́ неприє́мностей, при́кростей, розчаро́ваннів, стра́жданнів, чини́ти (роби́ти) кому́ неприє́мності, при́крості, розчаро́вання, стра́ждання. • Это -несло́ мне одни только неприятности – це завдало́ мені́ сами́х-но неприє́мностей. • -нести́ честь, почёт, уважение кому – да́ти честь, шано́бу, поша́ну (пова́гу) кому́, честь пове́сти́ кому́. [Він (ґрунт) тебе́ загрі́є і накри́є, і погоду́є, і честь тобі́ поведе́ (Стеф.)]. • -носи́ть в дар кому, что – дарува́ти (подарува́ти) кому́ що, в дар (в дарови́зну) дава́ти (да́ти) кому́ що; 5) см. Прина́шивать. • Приноси́мый – прино́шений. • Принесё́нный – прине́сений, надне́сений; нане́сений, наві́яний и т. д. |
| Притиха́ть, прити́хнуть – притиха́ти, прити́хнути и прити́хти, прити́хшати (о мн. попритиха́ти), прини́шкнути, (несколько) – надтиха́ти, надти́хнути, (затихать) за[с]тиха́ти, за[с]ти́хнути, ущуха́ти, ущу́хнути, (примолкнуть) примовка́ти, примо́вкнути. [Мару́ся прити́хла і ста́ла-б то засипа́ти (Квітка). Мо́же надти́хне тро́хи ві́тер (Камен. п.). Походе́нко зра́зу прини́шк, аж присі́в (Кониськ.)]. • Боль немного -хла – біль тро́хи вгамува́вся, стих, ущу́х. • Ветер -тих – ві́тер надти́х, ущу́х. • Прити́хший, -нувший – прити́хлий, прини́шклий. |
| Продувно́й –
1) продувни́й. [Продувна́ лю́лька. Продувни́й тяг]. • -но́й ветер – скрізни́й ві́тер. • -но́е золото – проду́те зо́лото; 2) вивертки́й, шахраюва́тий, сібі́рний. [Сібі́рний хло́пець (Звин.)]. • -но́й человек – круті́й (-тія́), шахра́й (-рая́). • -на́я бестия – про́йда (общ. р.). |
| Проника́ть, прони́кнуть (сквозь что, куда) – прохо́дити, пройти́, просми́куватися, просмикну́тися, проми́кувати(ся), промкну́ти(ся), (грубо) продира́тися, проде́ртися (крізь що, куди́); (только куда) добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися, досяга́ти, досягти́, (грубо) удира́тися, уде́ртися, утиска́тися, ути́сну́тися. • Вода -кла сквозь потолок – вода́ пройшла́ крізь сте́лю. • Свет свободно -ка́ет сквозь стекло – світ ві́льно прохо́дить крізь скло. • Пыль -ка́ет в легкие – пил прохо́дить у леге́ні. • Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья – со́нячний про́мінь про(с)ми́кувався крізь шпа́ру у віко́нниці, крізь ли́стя. • Пуля -кла до самой кости – ку́ля пройшла́ аж до кі́стки. • Ветер сквозь щели -ка́л в избу – ві́тер крізь шпа́ри захо́див у ха́ту. • Сквозь брешь в стене он -ни́к в крепость – пробо́їною в му́рі він промкну́в (діста́вся) у форте́цю. • Посредством хитрости он -ни́к в крепость – хи́трощами він добу́вся у форте́цю. • Путешественник -ни́к в глубь Африки – мандрі́вець добу́вся (діста́вся) у глиб А́фрики. • Стараться -нуть куда – добува́тися куди́, (грубо) лі́зти, прола́зити куди́. • Свет, тепло и дождевая вода -ка́ют в пахоть – світ, тепло́ та дощова́ вода́ прохо́дять (вника́ють) у ріллю́. • Печаль -ка́ет в сердце – ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.). • -кать, -нуть в тайны природы – дохо́дити, дійти́ таємни́ць приро́ди, збагну́ти таємни́ці приро́ди. • Это мнение начинает -кать в умы людей – ця ду́мка почина́є дохо́дити до ро́зуму лю́дям. • -ка́ть взглядом, взором – прозира́ти, прозирну́ти, прогляда́ти, прогля́нути(ся), продивля́тися, продиви́тися. [По́гляд чо́рних оче́й нена́че прозира́є на́скрізь (Неч.-Лев.). Ой га́ю-ж, мій га́ю, густи́й не прогля́ну (Пісня). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́нові (Куліш). Таки́й ліс густи́й, що й не прогля́нешся. Ще прикрі́ше подиви́лася дочці́ у ві́чі, нена́че хоті́ла продиви́тися їй у ду́шу (Мирн.)]. • -ка́ть, -нуть в сознание чьё – дохо́дити, дійти́ до свідо́мости кому́. • -нуть мыслью, умом куда – пророзумі́ти, прозирну́ти в що, куди́, збагну́ти що. [Пророзумі́вши в саму́ річ спра́ви, я мимово́лі посміхну́вся (Корол.)]. • -ка́ть кого, что – пройма́ти, про(й)ня́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, промика́ти, промкну́ти кого́, що. • Проника́ющий – прони́кливий, той, що прохо́дить, про(с)ми́кується и т. д. крізь що, куди́. [Уп’я́вся в ме́не до́вгим, у ду́шу прони́кливим по́глядом (Корол.)]. • Прони́кнутый чем – про(й)ня́тий, пере́(й)нятий, промкну́тий чим. [Люди́на промкну́та висо́кою ду́мкою, сві́том нау́ки (Неч.-Лев.)]. |
| Пронима́ть, проня́ть –
1) см. Пронза́ть, пронзи́ть; 2) см. Прони́зывать; 3) (кого, что) пройма́ти, про(й)ня́ти, дійма́ти, дійня́ти, розбира́ти, розібра́ти, дошкуля́ти, дошку́лити кого́, що, (грубо) бра́ти, взя́ти за печінки́ кого́. [Аж ляк пере́йме (Фр.)]. • Ветер -ма́ет – ві́тер пройма́є. • Холод -ма́л до костей – хо́лод дійма́в (пройма́в) до кісто́к. • Меня дрожь -ма́ет – мене́ тру́сить, мене́ дрижаки́ (дро́щі) беру́ть. • Его ничем не -мё́шь – його́ нічи́м не ді́ймеш (не дошку́лиш). • -няло́ таки его – дійняло́ (про(й)няло́) так його́, (грубо) таки́ взяло́ його́ за печінки́ (см. ещё Донима́ть). • Пронима́ющий, прил. – дошкульни́й, шкульки́й. [Карта́в мене́ слова́ми дошкульни́ми (Грінч.)]. |
| Проти́вный –
1) проти́вний, супроти́вний, протиле́жний; см. Противополо́жный. [З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)]. • -ный берег – протиле́жний бе́рег. • -ная сторона (реки, дома) – проти́вний, протиле́жний бік (рі́чки, до́му). [Сі́ни були́ прохідні́ і виво́дили на таки́й же ґа́нок з проти́вного бо́ку до́му (Ор. Лев.)]. • -ное мнение – протиле́жна, супроти́вна ду́мка. • В -ном случае – в проти́вному ра́зі. • -ная сторона, юрид. – супроти́вна, супере́чна, відпо́рна сторона́. • В -ную сторону, см. В противополо́жную сторону (Противополо́жный). • -ные средства часто ведут к одной цели – протиле́жні (супере́чні) за́соби ча́сто прова́дять до одніє́ї мети́; 2) (противодействующий) проти́вний, супроти́вний, супере́чний и -ній, перешкідни́й. [При́йдеться тоді́ нам і все те, що ро́блено в Моско́вщині для ру́ського єди́нства, назва́ти супроти́вним наро́дній ру́ській спра́ві (Куліш)]. • -ный ветер, -ная волна – проти́вний, супроти́вний ві́тер, проти́вна, супроти́вна хви́ля. [Чо́вен же був уже́ на сере́дині мо́ря й би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був супроти́вний (Єв.). Ві́тер (су)проти́вну хви́лю зо дна мо́ря зніма́є, су́дна коза́цькі розбива́є (Дума)]. • -ный закону поступок – супере́чний зако́нові (и із зако́ном) вчи́нок. • -ный лагерь – проти́вний, супроти́вний, супере́чній та́бор. • -ная сила – супроти́вна, перешкідна́ си́ла; 3) гидки́й, оги́дний, оги́дливий, гиде́сний, бридки́й, обри́дний, обри́дливий, при́крий, опри́кривий, відворо́тний, осору́жний, нечви́дний, вре́дний; срв. Отврати́тельный. [Я йому́ гидка́, тому́ й біжи́ть так шви́дко (Самійл.). Гиде́сна ти мені́ ста́ла (Липовеч.). Бридки́й, пога́ний же ти, Дуви́де, та ще й ду́же (Васильч.). Як знена́виділа, то й диви́тись не хо́че на ньо́го – яки́йсь одворо́тний став він їй (Васильч.). Щось іде́ – таке нечви́дне, що й гля́нути ги́дко (Свидн.). Ну, та й уре́дний же хло́пець (Лохв.)]. • -ный вкус, запах – гидки́й, відворо́тний, при́крий смак, пах. • -ная погода – бридка́, пога́на пого́да. • -ный человек, женщина – оги́дний, вре́дний, відворо́тний чолові́к, оги́дна, вре́дна, відворо́тна люди́на, жі́нка, оги́дник, оги́дниця, оги́да (общ. р.), обри́дник, обри́дниця. • Делать, сделать кому-л. что-л. -ным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́дити, збри́дити и набри́дити, при́крити, спри́крити кому́ що. [Знав, що тим спроти́влю їй ще гі́рше оги́дну ха́ту на́шу (Л. Укр.). І оте́ зажива́ння самого́ цу́кру так йому́ набри́дило цу́кор, що він потім не міг пи́ти соло́дкого ча́ю (Єфр.). Все те вку́пі в коро́ткім часі му́сіло спри́крити їй спі́льні сні́дання, обі́ди і прохо́ди з па́нством Темни́цькими (Франко)]. • Сделаться -ным кому – спроти́витися, збри́дитися, спри́критися кому́, зроби́тися, ста́ти гидки́м, відворо́тним кому́. [Коли́-б я не спроти́вилася ча́сом Степа́нові в такі́й оде́жі (Л. Укр.)]. • Он -вен мне – він мені́ відворо́тний, гидки́й, оги́дний, бридки́й, осору́жний. [Попро́сту мені́ той Дембо́вський – оги́дний (Крим.). Чи не бу́дуть вони́ бридкі́ тобі́ (Леонт.). Я три́чі вже йому́ каза́ла, що осору́жний він мені́, що й гля́нути не мо́жу я на ньо́го (Тобіл.). Вона́ мені́ така́ одворо́тна (Борз.)]. |
| Пуска́ть, пусти́ть –
1) пуска́ти, пусти́ти, (во множ.) попуска́ти кого́, що (куди́, зві́дки). [Пусти́-ж мене́, ота́мане, із по́лку додо́му (Пісня). Ко́ні у чи́сте по́ле попуска́в (Манж.). Дава́ли, та з рук не пуска́ли (Номис). Як візьме́ш ти за ру́ченьку, – не му́сиш пусти́ти (Метл.)]. • -сти́ть на волю – пусти́ти на во́лю, відзво́лити кого́. • -сти́ть в отпуск кого – пусти́ти, відзво́лити в відпу́стку кого́. • Его не -сти́ли в отставку – йому́ не да́но відста́вки (димі́сії). • -сти́ть кого по миру, с сумою – з торба́ми, на же́бри, ста́рцем (старця́ми) кого́ пусти́ти. • -сти́ть лошадь во весь дух, во весь опор – пусти́ти, погна́ти коня́ що-ду́ху, на всю витя́гу. • -сти́ть лошадь рысью, в галоп – пусти́ти коня́ ри́стю, учва́л; 2) (метать, выбрасывать) пуска́ти, пусти́ти, ки́дати, ки́нути що и чим в ко́го, в що. • -сти́ть стрелу, пулю, ядро – пусти́ти стрілу́, ку́лю, набі́й. [Пу́стимо стрі́лку, як грім по не́бу (Ант.-Драг.)]. • -сти́ть камень или камнем в собаку – пусти́ти, ки́нути каменю́кою в соба́ку. • Он -сти́л в него тарелкою – він пожбу́рив у ньо́го тарі́лкою. • -ска́ть ракеты – пуска́ти раке́ти. • -ска́ть пузыри, см. Пузы́рь 3. • -сти́ть себе пулю в лоб – пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба. • -ска́ть кому пыль в глаза – ману́ пуска́ти (напуска́ти), туману́ пуска́ти (напуска́ти) на ко́го, тума́нити кого́, о́чі заму́лювати, о́чі зами́лювати кому́. [То вона́ ті́льки таку́ ману́ пуска́є (Мирн.). Бач! Яко́го тума́ну пуска́є своє́ю черво́ною ша́пкою (Кониськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть молву, славу – пуска́ти, пусти́ти поголо́ску (поголо́ски), сла́ву, розголо́шувати, розголоси́ти що. [Бі́гав по лю́дях, розпи́тував, пуска́в поголо́ски (Коцюб.). А ще до то́го розголоси́ли, що вона́ сла́вна воро́жка, то так до не́ї лю́ди йшли, як по свяче́ну во́ду (Яворськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть в огласку что – розголо́шувати, розголоси́ти що. • -сти́ть что в продажу – пусти́ти що в (на) про́даж, ви́ставити на про́даж що. • -сти́ть капитал в оборот – пусти́ти капіта́л в оборо́т. • -ска́ть, -сти́ть в ход, в дело – пуска́ти, пусти́ти що в ді́ло; (о машине, механизме и т. п.) пуска́ти, пусти́ти, запуска́ти, запусти́ти що, ста́вити, поста́вити (машину) на робо́ту. [Тонка́ іро́нія, безо́щадний сарка́зм, гні́вне обу́рення – все пуска́є він у ді́ло, щоб здискредитува́ти систе́му гні́ту (Єфр.). Са́ме ото́ перед дев’я́тою п’я́тницею і пусти́ли той млин упе́рше (Кониськ.). Моє́ ді́ло, як ка́жуть, міро́шницьке: запусти́ та й мовчи́ (Номис)]. • -ска́ть, -сти́ть в ход все средства – усі́х за́собів зажива́ти, зажи́ти (ужива́ти, ужи́ти), на всі способи́ бра́тися (взя́тися). • -сти́ть кровь больному – ки́нути, пусти́ти кров хво́рому (неду́жому). • -сти́ть корабль ко дну – корабе́ль на дно пусти́ти. • -сти́ть на ветер – пусти́ти на ві́тер, на хух. • -ска́ть, -сти́ть корень, корни – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь, пуска́ти, попуска́ти корі́ння. [Ти глибо́ко у глиб тверди́й ко́рінь пусти́, гі́лля вго́ру розки́нь (Рудан.)]. • -ска́ть, -сти́ть побег, отросток, побеги, отростки – пуска́ти (виганя́ти и виго́нити) па́гін, на́рост, па́гони, на́рости, пусти́ти (ви́гнати) па́гін, на́рост, попуска́ти (повиго́нити) па́гони, па́рості, па́рости́тися, попа́роститися. • Деревья начинают -ска́ть почки – дерева́ почи́нають брости́тися (набро́щуватися, бро́статися, бру́нитися, набру́нькуватися, набрунько́вуватися, бру́ньчитися, при́щитися, напри́щуватися); срв. По́чка (Выбрасывать -чки). • -сти́ть почки – набрости́тися (набро́статися, набру́нитися, набру́ньчитися, набрунькува́тися, напри́щитися). [Вже де́рево набру́нилось (Звяг.). Ви́шні до́бре вже набрунькува́лися, – тіль-тіль не розів’є́ться листо́чок (Новомоск.)]. • -ска́ть, -сти́ть росток, ростки (о зерне) – кі́льчитися, накі́льчитися, клю́читися, наключи́тися, назу́блюватися, назуби́тися, (во мн.) ви́кільчитися, покі́льчитися, поключи́тися, поназу́блюватися. [Вже кі́льчиться гре́чка, пшени́ця (Кам’ян.). Він злиде́нний госпо́дар: у йо́го в комо́рі геть покі́льчилась пшени́ця (Поділля). Посі́яла вже, як насі́ння поключи́лось (Рук. Левиц.). Уже́ котре́ зерно́ на мо́крій землі́, те назуби́лося (Міюс.). Вже наключи́лося зерно́ (Черкас. п.)]. • Пу́щенный – пу́щений (во множ. попу́сканий); (брошенный) ки́нутий и ки́нений; (в ход) запу́щений; (применённый) зажи́тий, ужи́тий; (о молве) розголо́шений. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій: • благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер; • бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи); • ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця; • ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер; • ветер западный – західний вітер, заходень (західник); • ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається); • ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер; • ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.); • ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк); • ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде); • ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка); • веяние, порывы ветра – вітровіння; • во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру; • выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер; • говорить на ветер – говорити на вітер; • держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє; • идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме); • ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі; • мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах; • палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій; • по ветру – за вітром; • подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий); • поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер; • пойти на ветер – піти з вітром; • посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.); • сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг; • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); • стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром); • сухой ветер – суховій; • тёплый ветер – теплий вітер, тепляк; • у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі); • унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром. [Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі].  |
| Ветерок – вітерець, вітрець: • лёгкий ветерок (зефир) – легкий (легенький) вітерець (вітрець), тиховій, (поэт.) легіт; • прокатить с ветерком – прокатати з вітерцем. [Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне (М.Вовчок). Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (М.Коцюбинський). Пригадую, як ранньої весни, темного, принишклого вечора, поверталися з церкви жінки з запаленими свічками; ховали кволе світло за тинками долоней, за крайками хусток, оберігали від подуву вітерця, од власного дихання, намагаючись донести запалені свічки аж додому, й цікаво було дивитись на рухливі цятки вогню, на тремтячі його язички, які, коливаючись, щось безмовно розповідали й дорозі, й деревам, і чорному небу,- і все їх, мабуть, розуміло, бо ж слухало заворожено (Є.Гуцало). Напередодні вночі пройшов дощ — весняний дощ, і земля пахтіла соком і травами. Теплий лагідний легіт погойдував листя й золотаві бруньки старого дуба, і осяяні сонцем дрозди висвистували так захоплено, аж у них заходилося серце (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Водій маршрутки пасажирам: — Поїдемо з вітерцем — лобове скло випало…] |
| Ветеран – (лат.) ветеран. […куди вигідніше в іміджевому плані розповідати про жорстокі бої на підступах до міста і показувати нам, школярам молодших класів, ще живих, але вже непритомних від народної любові ветеранів у медалях, яким лише дай слово — вони тобі розкажуть і про рідну землю Старобільщини, до якої вони припадали своїми розчуленими синівськими устами, і про штурм Берліна, в якому вони брали вирішальну участь, говоритимуть, витираючи рукавом скупу чекістську сльозу і безсовісно переграючи в найбільш інтимних місцях, з дитинства не люблю ветеранів, всі ці ветерани, вони поводили себе, як бляді на першому побаченні — вимагали квітів і духових оркестрів, лізли на сцену і пускали соплі, говорячи про Кобу, справжні солдати так себе не ведуть, одним словом (С.Жадан). На всю ширину сцени кумачевий транспарант з написом синьою і жовтою фарбами: «Не старіють душею ветерани війни з підлим народом» (Г.Бурсов). «Професійні ветерани» переважно смершівсько-енкаведистського гарту (М.Рябчук). Разом з ними він пройшов крізь війну, повну щоденних принижень, прохань і доповідних записок, нескінченних «прийдіть завтра», «ось уже незабаром», «ми розглядаємо вашу справу з належною увагою»; це була війна, приречена на поразку, війна проти всіх отих «з пошаною до вас», «ваших слуг покірних», які знай лише обіцяли дати, але так ніколи й не дали ветеранам довічних пенсій. Ота перша кривава двадцятилітня війна не завдала ветеранам стільки шкоди, скільки, оця руйнівна війна постійних відстрочок (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)]. |
| Айболит – Айболить, (реже) Ойболить, (рус.) Айболіт. [Добрий лікар Айболить, Він під деревом сидить. Лікуватись йдуть до нього І корова, і стонога, І жучок і гробачок І ведмедиця. Полікує і зцілить Добрий лікар Айболить (Наталя Лобас, перекл. К.Чуковського). Мій розум лікував добрий лікар Ойболить Після цього я забув сенс слова «сібаріт»… (Фоззі). Цікаво, чому в дитячих поліклініках висять плакати з Айболітом? Він же ветеринар]. |
| Барахолка, уничиж. – барахолка, (толкучка) точок, товкучка, (устар) танди́та. [Я купив камизельку на тандиті (Сл. Гр.). Плутаються, як на точку міщанки (І.Нечуй-Левицький). Ось тут, коло старих цвинтарів, була веселенька місцинка. «Товкучка», «товчок», «туча»! Базар, де можна було придбати все: іржаві цвяхи, смушок, старий мідний чайник, імпортну кофточку, старі окуляри (скільки діоптрій мали їхні скельця – ніхто не знав), квітчасту хустку з канадської посилки, книжку про цілющі рослини, видану в Чернівцях ще за Австро-Угорщини, барвисті верети, поношену сукню, солдатського кашкета, постоли, цератові килимки з намальованими лебедями, радіодеталі, кирзові чоботи, сувої англійської вовни, голки для примуса… (М.Фішбейн). Вчора придбав на барахолці посвідчення з написом «Ветеран кохання» (Олексій Юрін)]. |
| Беспородный – безпорідний, (непородистый) непородистий, (несортовой) несортовий: • беспородное зерно – несортове зерно. [Але звільнення прийшло не відразу. Певний час ти маєш цього безпорідного лошака поряд у стійлі (Євгенія Кононенко). На гвалт собак вигулькнув господар, кремезний, зарослий як гайовик-щезник, борода до грудей. Викотилися чотири собаки — білявий, на високих лапках песик, його побратим — чорнющий, кудлатий, і дві собачі молодиці — вишукана пінчерка з крислатими вухами і безпорідна, руда, підсліпувата, зі сточеними вже зубами і величезною грижою під черевом, аж до землі (Марина Меднікова). Китайська обслуга — у білих нейлонових сорочках і чорних камізельках. Усі вони — прудкі, низенькі та несортові. Видно, що втікачі не з Гонконгу чи Тайваню, а з глибин материка (Володимир Діброва). У ветеринара: — Кличка? — Олігарх. — І як він? — Справжній оліхарх. Безпорідний, нахабний і весь дім обжер]. |
| Бык –
1) бик; (неклад. самец коровы) бугай, стадник; 2) (водяной бык, зоол., птица) бугай; 3) бик, стовп, підпора: • брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги, ловити, піймати вовка за вуха; • быть бычку на веревечке – не тепер, то в четвер; найдеться й на тура шура; скільки ниточка не в’ється, до клубочка дійде; до часу дзбанок (глек) воду носить; • здоровый как бык – здоровий як бик (бугай); • молодой кладеный бык – бик; (не молодой) віл; • похожий на быка – бугайкуватий; • упёрся как бык – уперся як віл (бик); • сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – з бика ні лою, ні молока (Пр.); • смотреть быком – дивитися спідлоба (насуплено; вовкувато). [Ухопив, як вола за роги (Пр.). Міняй бики на воли, аби дома не були (Пр.). Бик забув, як телятком був (Пр.). Був колись бик, та звівся на смик (Пр.). Дмись, не дмись — волом не будеш (Пр.). З вола дві шкури не деруть (Пр.). Котрий віл тягне, того ще й б’ють (Пр.). Поволеньки можна і до бугая підійти (Пр.). — Та ну не бришкай! Хоч ти і здоровий, як той бик, а проте і нас чимало (П.Мирний). Крикнув бугай у болоті — і замовк (П.Мирний). Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М.Коцюбинський). Розпалений бик гнав десь, забувши про всяку обережність, ламаючи хащі (І.Багряний). Спить — не спить Дніпро, завжди гостинний, Зречена душа — без крил — летить За биками, за човнами і за кпинами… Свій пролитий полишає слід (В.Стус). Бики і гадки не мають, що дозволено Юпітеру… (В.Шендеровіч). Уже поставлено бики для мосту (АС). Той, хто впродовж дня активний як бджола, сильний як бик, працює як кінь і приходить додому вимотаний як собака, повинен проконсультуватися у ветеринара, є висока ймовірність, що він осел (Чанг Інг Ю). — Петре, та куди так утікаєш? — Йой, біжу, бо не встигну на дизель на 4.20. — Біжи через моє поле. Як тебе побачить мій бик, то ще встигнеш на 3.10]. |
| Верховой –
1) (ветер) горови́й (го́рішній) ві́тер, горішня́к; 2) верхови́й; 3) ве́рхіве́ць, ве́ршник, верхови́к: • верховая езда – верхова їзда. [Да сто коней верхових, а сімдесят возових (АС)]. |
| Волчий – вовчий: • волчий аппетит у кого (разг.) – вовчий апетит у кого, вовча хіть до їжі у кого, їсть як вовк хто, вовчу хворобу має хто, вовчий зуб (вовче горло) у кого; • волчий голод – нена́сит, нена́жер; • волчий корень, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки, коники, чорне зілля, болиголов, вовча отрута; • волчий перец, волчье лыко, Daphne Mezereum (бот.) – вовче лико, ягідки́, вовчинець; • волчьи законы – (перен.) вовчі закони; • волчья пасть – вовча паща (пащека); (мед.) вовча паща, незарощення (розщілина) піднебіння; • волчья шуба – вовки́, кожух вовчий; • волчья ягода, воронний глаз, Paris quadrifolia L. – вороняче око, вороні́вка, хрещате зілля, хрест-трава, натягач, ранник; • волчья яма – вовківня, вовча яма, (лок.) вовковина; • по волчьи – по-вовчому; • у меня волчий голод – ї́сти хо́четься — аж шку́ра боли́ть. [Вовк, то вовче й думає (Номис). Панько тоді підніс вила і впакував аж два гостряки у вовчу пащеку (Федір Одрач). — Чи ж не волієте піти у вовчу пащу, аніж під вінець зі мною? (Юрій Клен). Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть (Г.Сковорода). — Ах ти ж, вовчої сучки син! Не чуєш, позакладало? То почуй шкурою! (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). Добре у вовках — не холодно (АС). — Вранці просинаюся з півнями, працюю цілий день як віл, увечері в мене вовчий апетит, сплю добре, як бабак, але загалом мій стан мені не подобається! — Сходи до ветеринара, перевірся]. |
| Впустую – даремно, даремне, надаремно, надаремне, нада́рмо, ма́рно, ма́рне, (на ветер) на вітер. |
| Встречный – стрічний, зустрічний, стрічаний: • встречные кумовья – стрі́чані (стріте́нні) куми; • встречный ветер – супротивний вітер; • встречный и поперечный (разг.) – кожний (кожен) стрічний; хто трапиться; хто попало; абихто; • встречный иск – зустрічний (стрічний) позов, зустрічне домагання; • встречный удар – зустрічний удар; • каждый встречный – кожний (кожен) стрічний (зустрічний); • первый встречный (попавшийся) – перший-ліпший; перший (кожний, кожен) стрічний. [Полюби мене в чорній, а в білій полюбить і абихто (Пр.). А зустрічний каже: — Як же ми розійдемося, коли місточок узенький; вертай ти назад (Квітка-Основ’яненко (Г.Квітка-Основ’яненко). Стрічні хаджі одвертались од нього, немов жахались грішника (М.Коцюбинський). Україно моя! Україно. Ти слухана казка, Недослухана казка, сповита у зустрічний дим (В.Стус). Його пан з нетерпінням виглядав світову зорю, йому здавалося, що вдень неодмінно спіткає вже одчаровану Дульсінею, свою володарку; і, верстаючи путь далі, він вдивлявся в кожну зустрічну жінку: чи ж не Дульсінея це Тобоська, так-бо свято вірив він у спевнення Мерлінової обітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Подумать –
1) (думать несколько о ком, о чем) поду́мати, погада́ти про ко́го, про що, (помыслить) поми́слити про ко́го, про що, (поразмыслить) поміркува́ти, помізкува́ти про ко́го, про що, над чим, (с самим собою, с кем-л.) поміркува́тися (без дополнения); 2) (понять что-л. так или иначе) поду́мати, погада́ти, поми́слити, поміркува́ти, (представить) зду́мати, зду́мати ду́мкою, зми́слити, зміркува́ти; 3) (иметь подозрение) поду́мати на ко́го: • [и] не подумаю (подумаешь, подумают) (разг.) – [і] не подумаю (подумаєш, подумають); [і] гадки не маю (не маєш, не матимуть); [і] не в голові мені (тобі, їм); • и не подумаю сделать это – і га́дки не ма́ю зроби́ти це, і не в голові́ мені́ роби́ти це; • можно подумать, что – мо́жна гада́ти, ду́мати, що; • надо было ранее об этом подумать – тре́ба бу́ло пе́рше (передні́ше) про це поміркува́ти (міркувати, подумати, думати); • не знаю, что [и] подумать – не заю, що [й] думати; • надо хорошенько подумать об этом деле – тре́ба до́бре поміркува́ти про цю спра́ву; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • он это сделал, не подумавши – він це зроби́в, не поміркува́вши; • относительно этого дела надо ещё подумать – щодо ціє́ї спра́ви, то ще тре́ба поду́мати; • подумаешь! (разг.) – подумаєш!; велика річ!; теж мені; (образн.) велике диво опеньки!; • подумайте о детях – поду́майте про діте́й; • подумайте хорошенько о том, что хотите сказать – до́бре помірку́йте (поду́майте) про те, що ма́єте сказа́ти; • подумал, ветер шумит – поду́мав (погада́в) — ві́тер шуми́ть; • подумать только – тільки подума́й (подума́йте), подумайте лише; ти скажи! [— Отож, кажу, закохався Чуйкевич у Мотрю, Мотря до гетьмана втекла, а він її у гетьмана сторожив, для нього. Погадайте, яка це вірність! (Б.Лепкий). — Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз? (І. Франко). Із нічого і не вийде Нічого. Ще подумай — і скажи (М.Рильський, перекл. В.Шекспіра). А я помірку́ю, ватажка́ де взять (Т.Шевченко). Отак сердега наш Рябко помірковавсь, Та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь (П.Гулак-Артемовський). Як-би дізна́лись, то стра́шно зду́мати, що-б там було́ (Леся Українка). — Подумати лише, що ми змушені рахуватися з якимось нікчемним майстровим, нахабою — ось до чого ми дійшли (Д.Паламарчук, перекл. Ф.Стендаля). Минали дні, місяці, роки. Кріт рив. Щастя праці і гордість за власну країну — ось вони невичерпні джерела, що придавали йому сил і віри. Ніяка інша країна на світі не змогла б надати йому можливости рити такий предовгий тунель. Подумати лише — поза 12 тисяч кілометрів! І Кріт рив (Василь Чабан). Тільки подумайте! На вогні, який Прометей вкрав у богів, спалили Джордана Бруна (С.Є.Лєц). Подумай, перш ніж подумати (С.Є.Лєц). 1. Сказав: — Подумати страшно! — і страшно задумався. 2. Служба невідкладної психологічної допомоги. Глупа ніч… Минає п’ята година телефонної консультації у зв’язку з сімейними проблемами клієнта. Консультант: — Скажіть, а про самогубство ви думали? — Ні, що ви! — А ви подумайте, подумайте!]. |
| Полуночник, разг. –
1) (тот, кто полуночничает) опівні́чник, (образно) сова; 2) (птица Caprimulgus Europaeus) дрімлю́га, ле́лик, леля́к, сплю́ха, сплюга́; 3) (северный ветер) півні́чник. [Коли замовкне в місті музика, І над вершинами дубовими Шумне дрімлюга, блискавицею Ламаючи свавільний лет, — Тоді з долин, зарослих тернами, Із лісових яруг, де урвища Спредвіку тяжко захаращені Уламками камінних брил, Виходять звірі, дивні постаттю, Нахмурені і настовбурчені, І походою величавою До берега поволі йдуть… (В.Свідзинський). Сумне містечкове сяйво прослизало в прочинене вікно, осявало профіль, довгу шию Джанан і її волося; і нервовий, нетерплячий цигарковий дим здіймався з її вуст, котрих я не міг розглядати, просто в сіромашну пітьму, що вже стільки літ застеляла небо, поглинаючи дух усіх опівнічників мерців і тривожних сновид містечка Гюдуль (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Під’їзди будинків уже зачинені, але в світі опівнічників життя триває, цідиться дедалі меншими цівками в напрямку автобуса (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Мій пане, — одказав той, — нещастя спостигло тую галеру; чув я на Криті, де висадився, що поблизу Сицилії налетів на неї страшний вітер-північник і одкинув кудись на мілини берберійські, так що ніхто не врятувався; і моїх двоє братів теж там загинули (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Коли старий неґр помер, Ауреліано вже не заходив до їхнього будинку, але вечорами зустрічався з неґритянкою під темними мигдалевими деревами на площі, де вона тихим посвистом приманювала випадкових опівнічників (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)]. |
| Развеиваться, развеяться – розвіюватися, розвіятися, роздиматися, роздутися, (о флагах) маяти, майоріти, (тучи) розбиваються, розганяються, (рассеиваться) розсіюватися, (разноситься) розноситися, (перен.) розважатися, розважитися, розраюватися, розраятися, відпружуватися, відпружитися: • развеиваться ветром – розвіюватися вітром; • развеиваться, развеяться как дым – розвіюватися, розвіятися димом, розвіюватися, розвіятися (розплинутися, розтати) як дим; • развеялись по свету – розсіялись (розвіялись) по світу; • развеяться от забот – розвіятися (розважитися) від турбот (клопотів). [Вона ридала, кликала Леона, посилала йому ніжні слова й поцілунки, що розвіювались вітром (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобера). Слухав усе те Санчо, і жаль непомалу огортав йому душу: всі його надії на титул високий танули й розвіювалися димом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та фантазія непевна, як в повітрі дим, розтала; як нема до льоту хисту, в хмари нічого літати (М.Лукаш, перекл. Лопе де Вега). Засіяло поля жорстоких воїн, Розсіялись по світі ветерани. (Ю.Яновський). Буває, пливучи дорогами морськими, Аби розвіятись, полюють моряки На альбатросів тих, що в вишині над ними Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки (І.Драч, перекл. Ш.Бодлера). Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць величних альбатросів, Що люблять пролітать слідами кораблів (М.Терещенко, перекл. Ш.Бодлера). Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило (О.Олесь). І хай розвіялися сни, Хай ті ж і сум, і жаль, і муки, Але я й досі чую звуки Моєї дивної весни (О.Олесь). Ти з’явилась тихо, щоб мене збудити, Блиснуть і розвіятися тінню, І навіки в серці спогад полишити Про солодку ніч, ясну і синю (М.Рильський). Пішов чоловік на полювання. Побачив дикого кабана. Прицілився, з двох стволів зразу: ба-бах, ба-бах!!! Думає: «Попав чи не попав?» Дим розвіявся. Кабан підходить: — Ну ти, чоловіче, й попав…]. |
| Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту! Хвостом усю пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І — на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. |
| Сральник, груб. – сральник. [Найважче було відмити тамбур з безліччю бичків, які попримерзали до слизької, в кривавих згустках, підлоги. Я згадав, що десь близько першої з тамбура долинали звуки якогось побоїща. Не пощастило, думав я собі. На сральник пішло відер із п’ять крижаної води. При цьому мені заважали інші пасажири, якісь тітки в пухових хустинах і крикливі ветерани з орденськими планками (Ю.Андрухович). Без сумніву, це була кімната Карла. Суміш клітки для білки та сральника (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)]. |
| Стремительный – навальний, напористий; (быстрый) швидкий, бистрий, прудкий, шпаркий, невпинний, (бурный) бурхливий; (порывистый) рвучкий, поривчастий, поривний; (крутой, вертикальный) стрімкий, стрімливий, стрімголовий; (молниеносный) блискавичний: • стремительная атака – навальна атака; • стремительная река – швидка (бистра, шибка́) ріка; • стремительный бег времени – невпинний біг часу; • стремительный ветер – рвучкий (поривчатий, поривчастий, поривний) вітер; • стремительный рост инфляции – стрімке зростання інфляції; • стремительный рост промышленности – швидкий (бурхливий) розвиток промисловості; • стремительный удар – блискавичний удар. [Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кинув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув (А.Кримський). Сонце сліпуче било в очі, виринаючи з-за далеких сизих гребенястих пасом. Розмальовувало стрімке бескеття і всю панораму різноманітними фарбами, як геніальний маляр (І.Багряний). Власне, ніякої річки там і не було, ще так лишень, річечка чи джерело. Але мальовниче. Падала та річечка стрімким водоспадом серед надзвичайних у своїй первісній красі урвищ і шуміла-шуміла (І.Багряний). Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (М.Бажан). Жертви навального плину, оце збагніть: часу хода — лиш мить непроминального. Що приспішалося, вигине і мине нам відкривається стале одне (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Глянь на полум’я: стрімко злітаючи вгору, воно не може ні прослатися, ні пригнутись, ані перепочити. У такому ж постійному русі й наш дух: що більше в ньому запалу, то жвавіший, завзятіший його стрімливий злет (А.Содомора, перекл. Сенеки). Минають дні я один Любов тече мов вода стрімлива Любов тече Як життя ліниве І як сподівання глумливе (Павло Матюща, перекл. Ґ.Аполінера)]. |
| Фронтовик, фронтовичка – фронтовик, фронтовичка. [Справжні фронтовики ніколи не одягали … повоєнних відзнак, а лише бойові ордени та медалі. Так само й тепер справжні ветерани воліють не одягати георгіївських стрічок, щоб не асоціюватися з п’яними компаніями любителів Путіна і пива, розцяцькованих із ніг до голови кольоровими ганчірками (О.Однороженко)]. |
| Ширококостный – ширококостий, маслакуватий. [Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Побрязкуючи ланцюгом, незнайомець вийшов з кутка на світло. Це був ширококостий, але схудлий чолов’яга у старій смердівській свиті (В.Малик). Сумний ветеринар розвів руками: Стара, мовляв, — не варто й лікувать… Знесилену хворобами й роками лиш залигали й повели вбивать… Пішла в знемозі по краю дороги в чеканні неминучої біди, хиталися маслакуваті ноги, востаннє залишаючи сліди… (Л.Терехович). Жора зрадів‚ що з’явилася хоч якась робота його ножеві‚ дуже спритно відкоркував усі три пляшки й одну відразу перекинув над своєю широко роззявленою пащекою — здавалося‚ він не ковтав напій‚ а просто переливав його із меншої посудини в більшу‚ хоча на шиї все таки ворушився маслакуватий борлак‚ наче у Жори в горлянці застрягло коліно того барана‚ якого він недавно приніс у жертву (В.Шкляр). Побачив візерунки на сукенці, нагрудник фартуха і дві маслакуваті руки, що лежали на стільниці так нерухомо, ніби були чимсь принесеним із кухні (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Показ усього фільму супроводжувався грою на фортепіано старої панни, яка протиставляла кпинам «лавиць» незрушний спокій маслакуватої спини, схожої на пляшку з-під мінеральної води, прикриту мереживним комірцем (О.Жупанський, перекл. А.Камю)]. |
| Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВЕ́ТЕР оказ. ві́ялиця; ветер в голове́ мете́лики в голові́; ветер свисти́т в карма́не вітри́ ві́ють у кише́ні. |
| ВЕТЕРИНА́Р живомовн. скотя́чий лі́кар. |
| ВЕТЕРО́К поет. легкові́й, галиц. ле́гіт. |
| БРОСА́ТЬ фраз. носи́ти [жизнь броса́ла их всю́ду за вік їх носи́ло всю́ди]; бросать в жар обсипа́ти жа́ром, пройма́ти моро́зом, док. як вогне́м обхопи́ти; бросать взгля́ды ще пози́ркувати, стріля́ти очи́ма, стри́гти очи́ма; бросать в лицо́ упрёки коло́ти о́чі доко́рами, забут. цві́кати в о́чі; бросать в пот ударя́ти в піт, обсипа́ти по́том; бросать гря́зью обкида́ти боло́том; бросать жре́бий ки́дати жеребо́к, забут. ки́дати льо́си; бросать небре́жно (слова) ки́дати че́рез ве́рхню гу́бу; бросать тень ки́дати пля́му; бросать перча́тку стил. відповідн. виклика́ти на герць; бросать слова́ на ве́тер говори́ти на ві́тер, прибл. розкида́тися слова́ми; бросает в дрожь кого дрижаки́ б’ють кого; броса́ющий що ки́да тощо, зви́клий /ста́вши/ ки́дати, зда́тний ки́нути, ки́дальник, киду́н, киді́й, киде́ць, прикм. ки́дальний, мета́льний; бросающий гря́зью зда́тний обки́дати боло́том, лихосло́в, обмо́вник; бросающий де́ньги на ве́тер марнотра́т, розкида́й-тисячі́; бросающий жре́бий киде́ць же́ребу; бросающий ка́мешки в чей огоро́д зви́клий ки́дати камінці́ у чий горо́д; бросающий на произво́л судьбы́ гото́вий ки́нути напризволя́ще; бросающий слова́ на ве́тер ще́дрий на пусті́ слова́, скоробре́ха; бросающий тень ра́ди́й ки́нути пля́му; бросающий я́корь що кида́є я́кір; бросаемый ки́даний, ве́рганий, ме́чений; |
| БРОСА́ТЬСЯ (бігти) схо́плюватися, порива́тися, фраз. шуга́ти, шара́хкати; бросаться в глаза́, ще вдаря́ти в о́чі; бросаться из кра́йности в кра́йность моли́тися то до Бо́га, то до сатани́, мета́тися між (двома́) полюса́ми; бросаться из стороны́ в сто́рону похідн. тик-ми́к; кровь броса́ется в лицо́ кров шуга́є в обли́ччя; броса́ющийся що ки́дається тощо, ра́ди́й ки́нутися див. ще бросаемый; бросающийся в глаза́ (колір) яду́чий, крикли́вий; бросающийся в сто́рону стил. перероб. ки́нувшись убі́к; бросающийся деньга́ми = бросающий деньги на ветер; бросающийся из кра́йности в кра́йность гото́вий моли́тися то до Бо́га, то до сатани́; бросающийся из стороны́ в сто́рону стил. перероб. тик сюди́, мик туди́; бросающийся слова́ми /бросающийся обеща́ниями/ ще́дрий на слова́ /обі́ця́нки/; бросающийся со всех ног що ки́дається прожо́гом; |
| ВРАЧ ще ме́дик, уроч. врачува́тель, (костоправ) хіру́рг, (внутрішніх хвороб) терапе́вт, (зубний) денти́ст, (дитячий) педія́тр, (тварин) ветерина́р, (що лікує водою) гомеопа́т; быть врачо́м лікарюва́ти. |
| ЗАСЛОНЯ́ТЬ, заслоня́ющий, що за́стує тощо, зда́тний /покли́каний/ затули́ти тощо, (річ) зату́ла, (явище) заслі́н, прикм. застува́льний, зату́лювальний, засло́нювальний, закрива́льний, складн. затули́- [заслоня́ющий ве́тер = затули́вітер]; заслоня́ющийся/заслоня́емый, за́стуваний, зату́люваний, засло́нюваний, закри́ваний. |
| ОТКУ́ДА, откуда бы ни́ был /была́, было́/ хай зві́дки бу́де; откуда ве́тер ду́ет зві́дки ві́тер ві́є; фраз. де [откуда и появился де і взявся]; откуда ни возьми́сь ще ні зві́дси ні зві́дти. |
| ПРИТИХАТЬ; ПРИТИ́ХНУТЬ, ветеро́к прити́х вітре́ць залі́г (десь); прити́хший прити́хлий, ущу́хлий, прини́шклий, ОКРЕМА УВАГА |
| ПУСКА́ТЬ (куди) впуска́ти, дозволя́ти йти, (з рук) випуска́ти, (на волю) /відпуска́ти/, (вперед) /пропуска́ти/, (на раду) /допуска́ти/, (змі́я) /запуска́ти/, (чутку) /розпуска́ти/, (у друк) дава́ти, (в народ) поши́рювати де; пускать в печа́ть пуска́ти в друк; пускать в расхо́д жарг. ста́вити до сті́нки; пускать в ход что (погрози, зброю) вдава́тися до чого; пускать де́ньги в оборо́т крути́ти /оберта́ти/ гроши́ма; пускать побе́ги вкрива́тися па́гінням; пускать по́ миру голяко́м пуска́ти у світ; пускать пыль в глаза́ пуска́ти /напуска́ти/ ману́ в о́чі, пуска́ти дим в о́чі, галиц. пуска́ти бла́хмана; пускать ру́ки в ход дава́ти во́лю рука́м; пускать шпи́льки ще шпига́ти (слова́ми); пуска́ющий що /мн. хто/ пуска́є тощо, зви́клий пускати, зго́дний пусти́ти, тех. пуска́ч, прикм. пускови́й, пуска́льний, для пу́ску (за́пуск, ви́пуск, поши́рення тощо), за́йня́тий пу́ском тощо; пускающий в прода́жу що пуска́ у про́даж; пуска́ющий в расхо́д ра́ди́й поста́вити до сті́нки; пуска́ющий де́ньги в оборо́т зда́тний оберта́ти гроши́ма; пуска́ющий ко́рни закорі́нюваний; пуска́ющий кро́вь маста́к пуска́ти кров; пуска́ющий побе́ги /пуска́ющий ростки́/ укри́ваний па́гінням; пуска́ющий пузыри́ 1. зму́шений пуска́ти бульки́, 2. тонущий; пуска́ющий пыль в глаза́ кому 1. зда́тний пусти́ти ману́ на кого, 2. зда́тний зами́лити о́чі; пуска́ющий слова́ на ве́тер ще́дрий на самі́ слова́; пуска́ющий слух ра́ди́й пусти́ти чу́тку, сія́ч чуто́к; пуска́емый пу́сканий, (на волю) звільнюваний, (в обіг) призна́чений, (на раду) допу́щений; |
| СЛА́БЫЙ ще не́мічний, безси́лий, неду́жий, слабе́нький [сла́бый ветеро́к слабе́нький ві́тер], оказ. хля́лий, (голос тощо) ти́хий, (вогонь) мали́й; сла́бый челове́к слаба́к; СЛАБЕ́ЙШИЙ найсла́бший, слабі́сінький, слаби́й-слабі́сінький. |
| СОБА́КА, собака ла́ет – ве́тер но́сит аналог соба́ка бре́ше, а карава́н іде́; вот где собака зары́та! аж о́сь воно́ що!, див. ще ВОТ; собаке – соба́чья смерть катю́зі по заслу́зі. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Ветер – ві́тер, -ру;
1) (северный) півні́чний; 2) (южный) півде́нний; 3) (восточный) схі́дній; 4) (западный) захі́дній; 5) (сквозной) про́тяг; 6) (попутный) пого́жий; 7) (сухой) сухові́й; 8) (теплый) те́плий. |
| Ветеран – ветера́н, -на. |
| Ветеринар – ветерина́р, -ра, конова́л, -ла. |
| Ветеринария – ветерина́рія, -ії. |
| Ветеринарный – ветерина́рний, -а, -е. |
| Запор –
1) (мед.) запре́т, -ту, закре́п, -пу; 2) (ветер) чемі́р, -ру; (задвижка) за́сув, -ва. |
| Шквал (ветер) – шквал, -лу. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Сквозной – скрізний; крізний. Сквозной ветер – протяг; продув. Сквозное отверстие – отвір наскрізь. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Ветер – ві́тер (-тру); • в. береговой – в. берегови́й, побере́жний; • в. верховой – в. горови́й; • в. восточный – в. схі́дній; • в. встречный – в. супроти́вний; • в. господствующий – в. перева́жний; • в. западный – в. за́хідній, за́ходень (-дня); • в. нагонный – в. нагі́нний;. в. отраженный – в. відби́тий; • в. попутный – в. ходови́й; • в. порывистый – в. рвачки́й; • в. продолжительный – в. трива́лий. в. свежий (6 метров в секунду) – в. до́брий; • в. сгонный – в. згі́нний; • в. северный – в. півні́чний; • в. сильный (14 метр. в секунду) – в. нава́льний; • в. сквозной – про́тяг (-гу); • в. слабый – в. мали́й; • в. южный – в. півде́нний, полуде́нник (-ка). |
| Паветер, попутный ветер – ходови́й ві́тер (-тру). |
| Верховой (ветер) – горови́й; • в. пучина, поверхностная – поверхне́вий ви́дим (-му). |
| Встречный – стрічни́й, зустрічни́й, в. ветер – супроти́вний ві́тер (-тру). |
| Западный – за́хідній; • з. ветер – за́ходень (-дня), за́хідній ві́тер (-тру). |
| Попутный – подоро́жній; • п. ветер – ходови́й ві́тер (-тру). |
| Свежий – сві́жий; • с. ветер – до́брий ві́тер (-тру); • с.-выломанный – сві́жо-ви́ламаний. |
| Сильный – си́льний; • с. ветер – нава́льний ві́тер (-тру); • с. связь, радио – міцни́й зв’язо́к (-зку́); • с. течение (по средине реки) – бру́я; • с. ток – вели́кий струм (-му). |
| Сквозной – наскрізни́й; • с. ветер – про́тяг (-гу). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Ветер
• Благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер. [Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі. Шиян.] • Бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер; говорити на вітер; говорити пусто-дурно (пусто та дурно); (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи). • Ветер восточный – східний (сходовий) вітер; східняк (сходовець); (образн.) вітер з-під сонця. • Ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер. • Ветер западный – західний вітер; заходень (західник). • Ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається). [Вітер з годину на годину дужчав… Мирний. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Сл. Гр.] • Ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свище). Пр. Дюдя свистить у кишені. Пр. Тільки душа, а в кишені ні гроша. Пр. У кишені [аж] гуде. Пр. Спасибі Богу — всього є: хліба ма, а грошей нема. Пр. У його грошей, як у жаби пір’я. Пр. • Ветер северный – північний вітер; (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер; верховик (горішняк). • Ветер сильный – [Вітер] буйний; вітер навальний (дужий, (лок.)шпуйний); борвій (буревій, буровій); (емоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище); (образн.) вітер аж реве (аж гуде). [Бором реве борвій! Лукаш, перекл. з Гете.] • Ветер южный – південний вітер; (на Дніпрі та ін.) низовий вітер; низовик (низовець, нижняк, (лок.)низовка). • Веяние, порывы ветра – вітровіння. • Во время ветра – під вітер; у вітер; під час вітру. • Выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову); розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші; сіяти (пускати) гроші на вітер. • Держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), (з)відки вітер віє. • Идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме). [Мар’яна: То ти, виходить, хилишся — куди віє вітер? Тобілевич.] • Ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі: лови вітра в полі. • Лёгкий ветерок (зефир) – легкий (легенький) віт(е)рець; (поет.) легіт. • Мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі); мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром; курить; (образн.) [як] вітер йому у ногах. • Палящий ветер – палючий вітер; (лок.) шмалій. • По ветру – за вітром. [Ох, ох, — змерзла сину… А тут ще й у грудях кленить, голову палить… Якби не за вітром, так хоч лягай… Тесленко. Дивна пісня грізно наростала, буйно розкидалася на лани, летіла за вітром до степових економій. Гордієнко.] • Подбитый ветром (разг. шутл.) – (про людину і про одяг) Вітром підбитий (підшитий). [Правда, на козакові шапка-бирка, зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає. Дума.] • Поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив(ся) вітер. • Посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю. Пр. Хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю. Пр. Сієш вітер, вітром жати будеш. Пр. Хто вітрові служить, тому димом платять. Пр. • Сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг. • Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. • Стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром). • Тёплый ветер – теплий вітер, тепляк. [Тепляк повіяв з-під Дніпра, Пропахши цвітом яблуневим… Юренко.] • У него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище]; у голові йому (у нього) горобці цвірінькають; у голові в нього як у пустій клуні (стодолі). |
| Брехать
• Собака брешет, ветер носит – собака бреше, а вітер носить. Пр. Вітер повіне, а собака брехне. Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пес бреше на сонце, а сонце світить [у віконце]. Пр. Пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе. Пр. |
| Бросать
• Бросать, бросить без внимания кого, что – кидати, кинути, покинути ((за)лишати, (за)лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. [А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.] • Бросать, бросить в жар – брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. [Мар’яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів’яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.] • Бросать, бросить взгляд (взор) – зиркати, (по)зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. [Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.] • Бросать, бросить в тюрьму – кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). [Оцей ось пильний пан… звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.] • Бросать, бросить в холод – брати, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. [Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.] • Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород (перен.) – камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. [Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.] • Бросать, бросить на ветер слова – кидати, кинута на вітер слова. • Бросать, бросить на произвол судьбы – кидати, (по)кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.] • Бросать, бросить (оставлять) кого, что – кинути, покинути ((за)лишити) кого, що; зацурати кого, що; (образн.) п’ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. [Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.] • Бросать, бросить палки под колёса – кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса). • Бросать, бросить тень на кого, что (перен.) – кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. [Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.] • Бросать, бросить швырком, швырнуть – вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). [Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.] • Бросать в беспорядке, как попало – Див. беспорядок. • Бросать, метать жребий – кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися). • Бросим! – киньмо!; покиньмо!; облишмо! • Его бросает, его бросило в дрожь – його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). [Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільченко.] • Его бросает, его бросило в пот (от работы) – його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба). |
| Встречный
• Встречный ветер – супротивний вітер. • Встречный и поперечный (разг.) – кожний (кожен) стрічний; хто трапиться; абихто. [Полюби мене в чорній, а в білій полюбить і абихто. Пр.] • Первый встречный (попавшийся) – перший-ліпший; перший стрічний. [Тепер учених жінок дуже ще мало і вони не виходять за першого-ліпшого. Ярошинська.] |
| Выбрасывать
• Выбрасывать деньги – розкидати грішми; тринькати (розтринькувати) гроші; викидати гроші. [Бач, яка гонорова! — не витримала Вінцучиха.— Такими грошима розкидається. Муратов.] • Выбрасывать деньги на ветер (разг.) – Див. ветер. • Выбрасывать за борт – викидати за борт (за облавок, через палубу). • Выбрасывать из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати з голови (спускати з думки) кого, що; викидати з серця кого, що; викидати з пам’яті кого, що. • Выбрасывать клубы дыма – викидати звої (клуби) диму; (іноді) бухати димом. • Выбрасывать колос, колоситься – викидати (висипати) колос; колоситися. • Выбрасывать побеги, ростки, отростки – пускати (виганяти) пагони (пагіння, парості); пароститися. [Все жито почало пароститися. Сл. Гр.] • Выбрасывать почки – пускати (виганяти) брость; броститися (бростатися); наганяти бруньки; брунитися (брунькувати(ся)). [Весь сад брунився. Гончар.] |
| Добрый
• Будь добр, добра – будь ласка; будь ласкав, ласкава; коли ласка [твоя]; (іноді) зроби ласку; (розм.) спасибі тобі. • Будьте добры – будьте ласкаві (будь ласка); коли ласка [ваша]; (іноді) зробіть ласку; (розм.) спасибі вам. [Піди, спасибі тобі, принеси водички. З нар. уст.] • Будьте так добры – будьте такі ласкаві. • В добром ли вы здоровье? – чи здоровенькі?; як здоров’я ваше?; (іноді давн.) чи добре ся маєте? • В добрый час – час добрий [вам]!; на (у) добрий час! • Всего доброго! (разг.) – на все добре!; усього доброго [бажаю]! • Доброго здоровья! – доброго здоров’я!; здоров був!; здорові були!; здоровенькі були! • Доброго утра желать кому – казати добридень кому; давати на добридень кому; доброго ранку бажати кому. • Доброе дело сделать – добре діло зробити; (іноді) добро (добре) вчинити. • Доброе начало — половина дела – добрий початок — половина діла. Пр. За початком діло становиться. Пр. Як добре почнеш, то і діло добре піде. Пр. • Доброе старое время (ирон.) – добрі старі часи; давні (старі) часи; золоті часи; золота давнина (минулість, іноді минувшина). • Доброе утро! – добридень (добрий день)!; доброго ранку!; (іноді про ранній досвітній час) добрисвіток! • Доброй ночи! – добраніч!; на добраніч! • Добрые вести не лежат на месте – добрі вісті не лежать на місці. Пр. • Добрый вечер! – добривечір (добрий вечір)! • Добрый день! – добридень (добрий день)! • Добрый добру научает, а злой на зло наставляет – з ледачим спізнався, з розуму спався. Пр. Лихе (зле) товариство (лиха компанія) і доброго чоловіка зіпсує. Пр. • Добрый малый (разг. фам.) – добрий хлопець (хлопчина, хлоп’яга). • Добрый молодец (нар. поэт.) – добрий (славний) молодець (діал. давн. левенець); славний козак (юнак); (кличн. форма) добрий (славний) молодче!; славний козаче (юначе)!; хлопче-молодче!; козаче-молодче!; (діал. давн.) козаче-левенче! • Добрый пёс на ветер не лает – добрий собака на вітер не гавка. Пр. • Добрый час просидел – чималу годину просидів (пересидів). • Добрыми намерениями ад вымощен – добрими намірами пекло встелене; з добрих намірів (замірів) поміст у пеклі зложений (зложився). • Люди добрые! (нар. поэт.) – люди добрі!; людочки!; людоньки! • Он [был] так добр, что… (разг.) – він [був] такий добрий, що… • По доброй воле – з доброї (з своєї, з власної) волі; своєю волею (охотою); охотою; доброхіть (самохіть, самохіттю); добровільно. • Прикидываться добрым – прикидатися добрим; добрим себе становити; удавати [з себе] доброго; (іноді образн.) листом стелитися. • Становиться, стать добрым – добріти, подобріти (іноді здобріти). • Уходи, убирайся подобру-поздорову! (фам.) – іди, забирайся, поки цілий (поки живий та цілий, поки цілий та здоровий)!; іди, забирайся, поки не пізно! • Чего доброго (разг.) – бува(є); часом; дивись; наді(й)сь; може статися; чого доброго. |
| Куда
• Бог знает куда – бозна-куди; бозна-де. • Идти, куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме). • Кто куда – хто куди. • Куда бы – куди б; де б; (якою б дорогою) кудою б. • Куда бы ни – хоч би куди (де); хоч куди б; (іноді) куди б (де б) не, (хоч якою дорогою) хоч би кудою; (іноді) кудою б не. • Куда глаза глядят – світ за очі (за очима); куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); навмання. • Куда ему до тебя – де (куди) йому до тебе. • Куда как! (разг.) – ач як!; диви як! • Куда как нужно – аж он як треба; треба аж-аж-аж; треба аж-аж. • Куда как хорошо! (разг. часто ирон.) – де вже пак не гарно! • Куда-либо, куда-нибудь – куди-небудь (куди-будь); куди (кудись), абикуди (абиде); де (десь); де-небудь (де-будь). • Куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше). • Куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають). Пр. Де волам роги правлять. Пр. Де кози (де кіз) кують підковами. Пр. • Куда ни кинь, всё — клин – куди не кинь, то все клин. Пр. Куди не кинь — виходить клин. Пр. Куди не кинь, а все наверх дірою. Пр. Сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти. Пр. • Куда ни кинь глазом – хоч куди кинь (іноді куди не кинь) оком; хоч куди (іноді куди не глянь (поглянь)); усюди (повсюди). • Куда ни шло – ще [б] нічого; нехай (і) так; (іноді) гаразд. • Куда попало – куди (де) попало; куди (де) попадя; абикуди; (рідше) куди луча; (іноді) куди (де) трапиться. • Куда там! – де там!; де тобі!; шкода!; (зниж. емоц.) де в біса!; де в ката! • Куда тебе! – де тобі!; куди тобі! • Куда тебе несчастному – де (куди) тобі нещасному (мізерному, іноді грішному)! • Куда тебе равняться с ним – де (куди) тобі рівнятися до нього (з ним); куди (де) тобі до (проти) нього. • Куда-то – кудись; (іноді) десь. • Куда тут! – де вже!; де тут! • Куда угодно – хоч куди; будь-куди; абикуди. • Куда уж! – де вже! • Так куда! – так де! • Чёрт знает куда – казна-куди; чор(т)-зна-куди; чорт (лихий, дідько) зна(є) куди; біс його зна куди. • Что куда – що куди; що не то що. [Сміху ж тоді наробив такого, що не то що! Яворницький.] |
| Лаять
• Вольно собаке на небо лаять – вільно собаці (псові) і на сонце брехати. Пр. Вільно псові і на Бога брехати. Пр. • Не той собаки бойся, что громко лает, а той, что исподтишка хватает – бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться. Пр. • Сильно лаять – валувати; гавкати аж розриватися (аж заходитися). [Чи чули ви, як сю ніч валували собаки? Сл. Гр.] • Собака лает - ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. Собака погавка, а вітер рознесе. Пр. Пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе. Пр. |
| Надеяться
• Как на каменную гору стану надеяться на кого, на что – як на кам’яну гору (як на твердий мур) покладатися (здаватися) на кого, на що. • На Бога надейся, а сам не плошай – на Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. Бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. На Бога надія та й на кума Матвія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. У Бога вір, тільки Богові не вір. Пр. Тоді Бог дасть, як сам зробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр. • На ветер надеяться — без помола быть – вітер мовчить, вітряк стоїть — не чекай дива, не буде млива. Пр. • Надеюсь, вы придёте – сподіваюся (маю надію), що ви прийдете. • Надеяться и ждать — одураченным стать – надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг. Пр. Надіявсь дідок на медок, та води не пив. Пр. • Твёрдо надеяться на что – покладати певну надію на що. |
| Народ
• Глас народа — глас Божий (давн.) – глас народу — глас Божий. Пр. Коли люди брешуть, то й я з ними. Пр. • Если вздохнуть всем народом - ветер будет – як уся громада дихне, то вітер дмухне (бурхне). Пр. • Простой народ - чёрный народ (устар.) – простий народ (прості люди, простий люд); простолюд (простолюддя); простацтво (простота); (давн.) поспільство. |
| Обдавать
• Обдавать, обдать ветром кого-, что-либо; ветер обдаёт, обдал кого-, что-либо – обвівати, обвіяти вітром кого, що; вітер обвіває, обвіяв кого, що. • Обдавать, обдать волной кого-, что-либо; обдаёт, обдала волна кого-, что-либо – обливати, облити, обілляти (зливати, злити) хвилею кого, що; облила, обілляла (зливає, злила) хвиля кого, що; обхлюпувати, обхлюпати кого, що. [Вона підійшла до самої води, хвиля облила її до колін. Яновський.] • Обдавать, обдать снегом кого-, что-либо – обсипати, обсипати снігом кого, що. • Обдало жаром, огнем кого-либо – у жар кинуло, вогнем усипало кого; жаром, вогнем сипнуло на кого. • Обдало морозом, холодом кого-либо – мороз, холод пройняв кого; морозом, холодом пройняло кого; (іноді) холодом звіяло кого. |
| Подбитый
• Подбитый ветром (ветерком) – вітром підбитий (підшитий). |
| Поле
• Вольное, пустынное поле – гуляй-поле; дике поле. • Держать в поле зрения что – тримати (держати, мати) у полі зору що; мати перед очима що; тримати в оці що. • Ищи, догоняй ветра в поле – Див. ветер. • И я не обсевок в поле – і я не абищо; і я [ж] не клоччя шмат(ок). • Одного поля ягода – Див. ягода. • Остаться вне поля зрения – лишитися (зостатися) непоміченим; лишитися (зостатися) поза полем зору (поза сяганням ока). • Открытое, широкое поле – чисте, широке (вільне) поле. • Поле боя (битвы, сражения) (книжн.) – поле бою (битви); бойове поле; бойовище (часом бойовисько, лок. боїще, зрідка побойовисько); поле крові (кров’яне поле). • Поле деятельности (перен.) – поле (царина, нива) діяльності. • Поле зрения – поле зору; обсяг ока. • Поле, с которого снято просо – просище. • Поле, с которого снята пшеница – пшенич(н)ище. • Поле, с которого снята рожь – житнище. • Поле, с которого снят хлопчатник – бавовнище. |
| Пускать
• Пускать [мыльные] пузыри (перен.) – пускати [миляні, мильні] баньки (бульби, бульбашки, бульки); баньки (бульбахи) дути. • Пускать, пустить в расход кого – кулю дати кому; розстріляти кого. • Пускать, пустить в ход все средства – усіх заходів (способів) уживати, ужити; братися, узятися на всі способи. • Пускать, пустить корень, корни (перен.) – Див. корень. • Пускать, пустить на ветер (по ветру) (деньги, имущество…) – пускати, пустити на вітер (з вітром, за вітром, іноді на хух) (гроші, майно…). • Пускать, пустить по миру кого – Див. мир. • Пускать, пустить пыль в глаза – Див. пыль. • Пускать, пустить [себе] пулю в лоб – Див. пуля. • Пустить в обиход – запровадити (пустити) в ужиток. • Пустить ко дну, отправить на дно (разг.) – Див. дно. • Пустить козла в огород – Див. козел. • Пустить красного петуха – Див. петух. • Пускать (пустить) слезу – Див. слеза. • Пустить слух, молву – пустити чутку (чутки, поголос, поголоску); (ганебну) пустити поговір, (не)славу про (за) кого, на кого. |
| Собака
• Две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай. Пр. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. Пр. Свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся. Пр. • Каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке). • [Как] собака на сене – [Як] собака на сіні. Собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає. Пр. І сам не гам, і другому не дам. Пр. Сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає. Пр. • Как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес). • Как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани. • Любит, как собака палку – любить, як собака цибулю. Пр. Рад, як сирота трясці. Пр. Терпить його, як сіль в оці. Пр. Догоджає, як чирякові на роті. Пр. Любить його, як хрін в оці. Пр. • Не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати. Пр. Не тоді коня сідлати, як треба сідати. Пр. Не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса. Пр. Не тоді рушницю набивати, як треба стріляти. Пр. Шити-білити — завтра Великдень. Пр. • Ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес). • Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Вітер віє, собака бреше. Пр. Вітер повійне, а собака брехне. Пр. Собака погавка, а вітер рознесе. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе. Пр. • Собаке собачья смерть – собаці собача й смерть. Пр. Жив, як пес, загинув, як собака. Пр. Ледачому ледача й смерть. Пр. • Собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| ве́тер ві́тер,-тру |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Верхови́й – верховой. • Верхови́й ві́тер – северо-восточный ветер. |
| Ветерина́рний – ветеринарный. |
| Ві́тер, -тру – ветер. • Чоти́ри ві́три – все четыре стороны. • Під чоти́ри ві́три йди́ – иди на все четыре стороны. |
| Го́рі́шній – верхний, верховой. • Го́рі́шній ві́тер – береговой, с берега ветер; верховой, с гор. |
| Злосопроти́вний – враждебный, противный (ветер, волна). |
| Знима́ти, зня́ти –
1) кого́, що, з чо́го – снимать, снять; 2) кого́, що, до чо́го – поднимать, поднять; 3) снимать, фотографировать. • Зня́ти бу́чу – поднять шум, крик. • Знима́ти, зня́ти го́лос, річ – начинать, начать говорить. Знима́тися, зня́тися – 1) сниматься, сняться, быть снятым; 2) вставать, встать, подниматься, подняться. • Лю́ди зняли́ся й пішли́ – люди поднялись (со своих мест) и ушли. 3) двигаться, двинуться; 4) взлетать, взлететь. • Аеропла́н зня́вся ви́соко – аэроплан взлетел высоко. • Пузире́м зня́тися – вздуться пузырем. • Зня́вся ві́тер, бу́ря – поднялся ветер, буря. 5) фотографироваться, сниматься, сняться. |
| Зола́ –
1) зола; 2) щелочь. • Ві́тер з золо́ю – сырой осенний ветер. |
| Кеше́ня – карман. • Чо́ртова кеше́ня – чортова перечница. • Гуде́ в кеше́ні – в карманах ветер свистит. |
| Куйо́вдити – всклокачивать. • Ві́тер куйо́вдить по́рох – ветер вздымает, кружит пыль. |
| Ле́гот, -ту – зефир, легкий ветерок. |
| Ма́яти, ма́ю и ма́ятися –
1) развеваться; 2) колыхать, колыхаться; 3) махать; 4) виднеться, мелькать. • Ві́тер кві́тку ма́є – ветер колышет цветок. |
| Моска́ль, -ля́ –
1) русский. • Москаля́ підпуска́ти, підво́зити кому́ – пыль в глаза пускать, надувать, обманывать кого. 2) холодный северный ветер; 3) солдат; 4) сорт льна; 5) сорт чесноку. |
| Нижня́к, -ка́ – 1) см. Ни́жник 2;
2) ветер от воды к суше. |
| Низо́вка –
1) южный ветер; 2) ветер от воды. |
| Супру́тний, супру́тній (ві́тер) – противный (ветер). |
| Сухові́й, -ві́я – сухой ветер. |
| Суш, -шу – сухой ветер. |
| Фа́ля, -лі – ветер с дождем. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)