Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Запропонувати свій переклад для «взятка»
Шукати «взятка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Взя́тка –
1) (при игре в карты) взя́ток (р. -тка), бра́тка, взя́тка;
2) хаба́р (р. -ря́), ха́панка, скуп, ску́пка, дую́н, ку́бан, баз[с]ари́нка, рале́ць (р. -льця́), ма́занка (підма́зка), помаза́ло, ви́рва, тринка́ль. [Тринкалі́ старшина́ побра́в, а ді́ла не зроби́в (Полт.). Пи́сар ви́рви хо́че, тим зра́зу й не дає́ біле́та].
• Дать -ку – да́ти хабаря́ кому́, підма́зати кого́, да́ти ку́ку в ру́ку, ткну́ти в ла́пу кому́, підплати́ти кого́, засоли́ти. [А вони́ засоли́ли: да́ли ску́пку].
• Падкий на -ки – хаба́рний.
Гости́нец, гости́нцы – гости́нець (р. -нця), ум. гости́нчик. [З доро́ги приві́з мені́ гости́нчик дороги́й].
• В гости́нец, как -нец – на гости́нець.
• Гости́нец (взятка) – баз[с]ари́нка.
• Г-нец при поздравлении, визите – рале́ць (р. -льця́).
• Итти с поздравлением и -нцем – ходи́ти на рале́ць.
Драть, дира́ть – дра́ти, де́рти. [Оде́жу так дере́, що страх].
• -ть горло – горла́ти, см. Горла́нить.
• -ть за волосы кого, друг друга – чу́бити, -ся, вихри́ти, -ся, ску́бти, -ся, ску́бки (почубе́ньків) дава́ти кому́. [Доки не поберу́ться, то й лю́бляться, а як поберу́ться, то й чу́бляться].
• -ть за уши – ску́бти за ву́ха, крути́ти ву́ха.
• -ть розгами – па́рити, лозані́в дава́ти, см. Сечь.
• -ть в горле – дра́ти (де́рти) в го́рлі (го́рло). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́].
• -ть в тридорога – дра́ти (лупи́ти, де́рти) як за ба́тька.
• -ть взятки, см. Взя́тка, Взя́точничать.
• -ть нос – ки́рпу де́рти, ки́рпу загина́ти (гну́ти).
• Мороз дерё́т по коже – моро́з пішо́в по-за плечи́ма (по-за шку́рою), на́че сні́гом по шку́рі (по спи́ні) тре, з-за спи́ни моро́зом бере́.
Емь –
1) пода́ток, (взятка) хаба́р (р. -ря́);
2) е́мь, ё́мы (когти ловчей птицы) – па́зур, кі́готь (мн. кі́гті), дра́нець (р. -нця).
Мзда –
1) (воздаяние) нагоро́да, ви́нагоро́да, відпла́та, запла́та, віддя́ка, (стар.) мзда;
2) (барыш) ко́ри́сть (-ти), зиск (-ку);
3) (взятка) хаба́р (-ра́).
Подма́зка –
1) см. Подма́зывание;
2) підма́сток (-тка), (в трущихся частях) с[ш]марови́(д)ло, шма́ра, масть (-ти);
3) (взятка) пі́дмаслок, помаза́ло.
Поно́ска – но́ша.
• Пчелиная -ска – взя́ток (-тку), взя́тка, меді́вниця.
Приноше́ние –
1) (действие) прино́шення;
2) при́ні[о]с (-носу), мн. прино́сини, да́ток (-тку); (гостинец) баз[с]ари́нка (-ки) и баз[с]ари́нок (-нка); (при поздравлении, визите) рале́ць (-льця́); (начальству, уважаемым лицам, сватам) поче́стка; (взятка) дую́н (-на́); срв. Дар, Пода́рок. [До небе́с драби́ну приставля́ють із молито́в та при́носів нечи́стих (Куліш). Поче́стку прині́с (Звяг.). А тобі́ неха́й зять одді́лить трети́ну жа́лування й прино́син до це́ркви (Неч.-Лев.)].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Взятка – хаба́р, -ря́; (в картах) взя́тка, -ки.
Гостинец –
1) гости́нець, -нця;
2) (взятка) басари́нка, -ки.
Побор –
1) (налоги) побі́р, -бо́ру; (непосильный) зди́рство, -ва;
2) (взятка) хаба́р, -ра́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Взятка – хабар. Дать взятку кому – дати хабара кому; підплатити кого; (ирон.) – дати куку в руку. Брать взятки – брати хабарі; хабарювати. Падкий на взятки – хабарний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взятка
• Брать взятки – брати (хапати) хабарі; (застар.) брати базаринку; хапати хапанки; хабарювати; (згруб.) хабарі лупити (драти, дерти). [Ти базаринку любиш брати… Котляревський. У поліції деруть тепер так, як дерли і перше. Сл. Гр.]
• Давать, дать взятку – давати, дати хабара (базаринку) кому; підмазувати, підмазати кого; підплачувати, підплатити кого; всунути в руку кому; дати куку в руку кому; тикати, ткнути в лапу кому. [Ви не знаєте, що таке бакшиш? Куку в руку… хабара… Коцюбинський.]
• Падкий на взятки – ласий (жадібний) до хабарів (на хабарі); хабарний.
• С него взятки гладки – з нього не візьмеш нічого. Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу не боїться. Пр. З голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр.
Гладкий
• Гладкая санная дорога! – гладка (рівна) санна дорога; санниця; плавкий шлях.
• Гладкий слог, речь – гладенький (плавкий) стиль; гладенька (вигладжена, плавка, плавна) мова.
• С него взятки гладки (разг.) – Див. взятка.
• Совершенно гладкий – гладісінький (рівнісінький); зовсім рівний; (образн.) хоч котись. [Дорога хоч котись. З нар. уст.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Базари́нка – подарочек, взятка.
Басари́нок, басари́нка –
1) подарок, гостинец;
2) взятка;
3) прибавка к плате;
4) отработок.
Бра́тка – (в картах) взятка.
Взя́тка – (в картах) взятка.
Взя́ток, -тку –
1) взятка (пчелиная);
2) пожива, добыча.
Ви́рва –
1) рытвина;
2) пропасть;
3) взятка, побор.
Ґа́лда – взятка.
Да́чка – взятка (пчелиная).
Ку́бан, -на – взятка.
Скуп, -пу –
1) плата, вознаграждение;
2) взятка.
Тринка́ль, -ля́ – деньги на могарич, взятка.
Хаба́р, -ря́, хабара́, -ри́ – взятка.
Хавту́р, -ра и хавту́ра, -ри –
1) взятка;
2) поборы, кормежка.
• Хавту́ру справля́ти – давать поминальный обед по умершем.
3) дешевое предприятие.
Ха́панка –
1) воровство, кража;
2) взятка;
3) торопливость, поспешность.
Хапту́ра –
1) взятка;
2) поборы.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Взятка – хаба́р (-ря).
Мзда (взятка) – хаба́р (-ря).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Базари́нка, -ки, ж. Подарокъ, взятка. Мкр. Г. 19. Ти базаринку любиш брати, а людям в нужді помагати не дуже, бачу, потішивсь. Котл. Ен. II. 31. Ти думаєш, та сука тебе любить? Базаринки твої любить; завернися, бо тя згубить. Федьк. Ум. Базари́ночка.
Бра́тка, -ки, ж.
1) Взятка (въ карточ. игрѣ). По віщо ти зняв? — По туза. — Ну, ото й гаразд: є вже братка. Лубен. у.
2) мн. Раст. Иванъ-да-Марья, Viola tricolor. Чуб. І. 82. Литин. у. Канев. у.
Ви́рва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16.
Ґалда, -ди, ж. Взятка. Полт. Рк. Номиса.
Ку́бан, -на, м. Взятка. Кубан все одно, що й хабар. Св. Л. 164.
Скуп, -пу, м. Плата, вознагражденіе; взятка. Хвершал за лікарство бере скуп. Лохв. у. Одно скуп беруть з людей дяки за науку, а наука та.... Лебед. у. Бере скуп з людей посередник. Канев. у.
Тринка́ль, -ля́, м. (отъ нѣм. Trinkgeld). Деньги на могорычъ, могорычъ, взятка. Тринкалі (старшина) побрав, а діла не зробив. Полт.
Хабара́, -ри́, ж. Взятка. Шейк.
Хаба́рь, -ря́, м. Взятка. Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Св. Л. 319. Тілько грошики лупили і одбірали хабарі. Котл. Кн. Ум. Хаба́рик.
Хавту́р, -ра, м.
1) Взятка.
2) Поборы натурой, собираемые духовенствомъ. Школярі з дяком співали псальми за хавтури. Мкр. Н. 34. Также: остатки поминальнаго обѣда, забираемые духовенствомъ и нищими, а иногда въ шутку и самый поминальный обѣдъ. (Козелец. у.); отсюда (шуточно?): Хавтури́ справля́ти. Давать номинальный обѣдъ по умершемъ. Борз. у.
Ха́па́нка, -ки, ж.
1) Воровство, кража. Ей, лови його, хапанка! — кричить видющий. Грин. II. 183.
2) Взятка.
3) Торопливость, поспѣшность. Не хапанка на Іванка. Ном. № 13264.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Да́чка, -ки, ж. *2) О сене, овсе: разовая порция, задаваемая лошади, корове и т. д. Гей, нуте косарі, чом не рано почали—хоч не рано почали, цак багато утяли—накосили дачку... Пир. у., Конон. *3) Взятка (пчелиная). Сл. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взя́тка = 1. (в картах) — взя́тка, бра́тка, би́тка. — Я взяв дві братки. 2. хаба́рь, ха́панка, хавту́р, хавту́ра, базари́нка, рале́ць, мази́ло, скуп. С. Аф. З. Л. Ш. — Суддї, підсудки, писарі, що одбірали хабарі. Кот. — Ти базаринку любиш брати, а людям в нуждї помогати не дуже, бачу, поспішивсь. Кот. — Він ха́панкою живе. С. З. — Взяв скуп і зробив дїло. Полт. — Съ него́ взя́тки гла́дки = з його нема́ чого́ взя́ти.
Благода́рность = 1. ди́ка, подя́ка, вдя́чність. С. Аф. З. Л. — Одна дяка, що за рибу, що за рака. н. пр. — Не жди дяки од приблудного псяки. н. пр. — Я почувала ще більшу вдячність і любов до нього. Фр. 2. хаба́рь. — Дав йому три карбованця. (Д. під с. Взя́тка.)
Взя́точничать = хабарі́, хавтурі і т. д. (д. Взя́тка 2) бра́ти, лупи́ти, хапа́ти, хаптурува́ти.
Мзда́ = 1. д. Воздая́ніе і Взя́тка 2. 2. кори́сть, зиск, прибу́ток.
Срывъ = 1. зрива́ння, ско́пування. 2. хаба́рь (д. Взя́тка 2.)

Запропонуйте свій переклад