Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «виїжджати»
Шукати «виїжджати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Наезжа́ть, нае́здить –
1) (лошадь) виїжджа́ти и виї́жджувати, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́, (о мног.) повиї́жджувати, попринату́рювати.
• -жа́ть, -дить гончих – принату́рювати, принату́рити гончакі́в до (в)ло́вів (полюва́ння);
2) (дорогу) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (преимущ. колёсной повозкой) нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понатира́ти, понако́чувати и т. п. [Сюдо́ю вози́ли де́рево з лі́су, – до́бре вте́рли доро́гу (Брацлавщ.). Проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)];
3) (выручать ездой) наїжджа́ти и наїзди́ти, наї́здити, ви́їздити що. [Я його́ в борг вожу́: карбо́ванців на п’ять наї́здить та й запла́тить одра́зу (Київщ.). Які́ на́ші заробі́тки візни́цькі: трьох карбо́ванців за день не ви́їздиш! (Богодухівщ.)];
4) (ездить много) наї́жджувати, наї́здити, ви́їздити; (изв. время) прої́жджувати, прої́здити, пої́здити, попої́здити, ви́їздити.
• Кто много ездит, много -дит – хто бага́то ї́здить, бага́то наї́здить (ви́їздить).
Нае́зженный –
1) ви́їжджений, прина́турений, повиї́жджуваний, попринату́рюваний до їзди́, уї́жджений, їжджа́лий;
2) нате́ртий, у[про]те́ртий, нако́чений, понати́раний, понако́чуваний и т. п., (только о колёсном пути) би́тий. [Са́нна доро́га уже́ нако́чена, слизька́ (Черняв.)];
3) наї́жджений, ви́їжджений;
4) наї́жджений, ви́їжджений; прої́жджений, (по)пої́жджений.
-ться –
1) виїжджа́тися, бу́ти виї́жджуваним, ви́їждженим, повиї́жджуваним и т. п.;
2) натира́тися, нате́ртися, понатира́тися; бу́ти нати́раним, нате́ртим, понати́раним и т. п.;
3) наїжджа́тися и наїзди́тися, бу́ти наї́жджуваним, наї́ждженим, ви́їждженим;
4) наї́жджуватися, бу́ти наї́ждженим и т. п.;
5) (вдоволь, сов.), см. отдельно Нае́здиться.
Об’е́зживать и об’езжа́ть, об’е́здить –
1) об’їзди́ти, об’ї́здити, ви́їздити, з’ї́здити. [Об’ї́здив усі́х ро́дичів, поряту́нку проха́в – не порятува́в ніхто́. Ви́їздив я на своє́му віку́ чима́ло по сві́ту (Квітка). З’ї́здив з ним бага́то чужи́х краї́в, ба́чив бага́то сві́та (Мирн.)];
2) -ать лошадь – виїжджа́ти, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́. [Сиди́ть мале́ циганя́, коня́ виїжджа́є (Рудан.)].
• Невы́езженный (о лошади) – неїзджа́лий, не́ук, неу́кий (-кого). [Ко́ничок неу́кий ви́рве мі ся з ру́ки. Нія́кий кінь-не́ук не ски́не його́ з се́бе].
• Об’е́зженный (о лошади) – їжджа́лий, уї́жджений, принату́рений до їзди́. [Уї́жджена коня́ка везе́ не зупиня́ючись].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Пехом, разг. – піхом, піхою, пішака, пішком, піхтуро́ю, піхтура́, пішечки, пішаницею, своїм ходом, на своїх [двох].
[За отаманом Остряницего Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею; Пани хочуть Остряницю упіймати, А славче військо запорозьке Щоб посікти-порубати (Дума). — За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (І.Котляревський). І ото, которі багаті, що на доброму коні збройне до обозу могли виїжджати, тії зостались козаками і до леєстру козацького записані; котрі ж ходили піхом, дак зостались у поспільстві (опріч міщан, що по городах торги і комори крамнії мали), осіли на рангових або на магістратських та на чернечих грунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками, а інші зостались козацькими підпомічниками, що двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають. Сі б то, може, й собі, як от і ми, козацької вольності пошукали, коли ж несила! (П.Куліш). Пійшли хто піхом, хто возом (Г.Барвінок). Піхою… за десять верстов на місто (Г.Барвінок). — Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою (Г.Барвінок). — Нічого більш, розкажи тілько, як ти добравсь піхтурою до табору (П.Куліш). «Голопузі» сипнули по всіх усюдах… поробились окономами, управителями, посесорами невеличких маєтків, а деякі побрались на службу до сильного — колись ворога, а тепер владики — москаля! Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Заліз у якийсь полк, терся по передніх вельмож, поки таки дотерся до генерала… і до Пісок! (П.Мирний). Оскільки у Павла вже не було грошей, щоб найняти візника, то він вирушив шукати своє рідне село пішечки і через чотири дні ходу був уже дома (Г.Тютюнник)]. Обговорення статті
Природа –
1) приро́да, (диал.) нату́ра;
2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча;
3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди):
• гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.);
• дикая природа – дика природа;
• дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи;
• женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить;
• живая природа – жива́ приро́да, животві́р;
• закон природы – зако́н приро́ди;
• игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи;
• мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура);
• на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі;
• отдать долг природе – віддати належне природі;
• он от природы глух – він зро́ду глухи́й;
• он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з;
• от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи;
• от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти);
• ошибка природы – помилка природи;
• по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою);
• привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра;
• природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й;
• природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин;
• природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни;
• это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ.
[Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Выезжать, выехать – виїзди́ти, -джу́, -ди́ш, виїжджа́ти (виїжджа́ю, виїжджа́єш), ви́їхати (ви́їду, ви́їдеш).
Об’езживать, об’езжать, об’ездить –
1) об’їзди́ти (об’їжджу́, об’ї́здиш), об’ї́здити (об’ї́жджу, об’ї́здиш);
2) (лошадь) виїжджа́ти (виїжджа́ю, виїжджа́єш), ви́їздити (ви́їжджу, ви́їздиш).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выезжать
• Выезжать, выехать с квартиры (разг.) – вибиратися, вибратися з квартири (з хати).
• Выезжать в свет, в общество (устар.) – бувати у [вищому] світі (товаристві); бувати на людях; виходити на люди.
• Выезжать на ком, на чём – використовувати кого, що; виїжджати на кому, на чому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Виїжджа́ти, виїзди́ти, ви́їхати –
1) выезжать, выехать, от’езжать, от’ехать;
2) (о лошади) об’езжать, об’ездить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Выезжать, -ехать – виїздити, виїжджа́ти, виїхати; (двигаться с места) – (ви)руша́ти, (ви)рушити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

виїжджа́ти, -жджа́ю, -жджа́єш