Знайдено 12 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Досто́ин – го́ден, варт(ий), (в возвыш. стиле) досто́йний. [Хто лю́бить ба́тька чи ма́тір над ме́не – не го́ден мене́. Чи варт-же він тако́ї ша́ни висо́кої?]. • Он досто́ин наказания – він варт ка́ри, він зароби́в ка́ру. |
Досто́йный, досто́ин – го́[і́]дний, досто́йний (Котл.), го́ден, ва́рт(н)ий кого́, чого́. [Покажі́ть ви лише́нь досто́йні па́м’яти діла́ (Куліш). Вона́ була́ йому́ гі́дною дружи́ною (Л. Укр.)]. |
Почте́нный – пова́жний, шано́вний, поче́сний, почти́вий, (солидный) стате́чний, гі́[о́]дний, досто́йний. [Він чолові́к поче́сний (Черк.). За лито́вського панува́ння наставля́ли на́ші пре́дки на митропо́лії, єпи́скопства і архімандрі́ї стате́чних люде́й грома́дською вподо́бою (Куліш). Това́ришу наш го́дний та сла́вний (Федьк.)]. • -ный человек, гость – пова́жний, шано́вний, поче́сний, стате́чний чолові́к, гість. • -ный возраст, лета – пова́жний, поче́сний вік. • -ная седина – поче́сна сивина́. Почте́ннейший! – добро́дію! |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Достойный – гі́дний, ва́ртий, досто́йний, -а, -е (кого́, чого́). |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Досто́йний – достойный. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336. |
О́вощ, -щу, м. Плодъ. Принесіть же овощ, достойний покаяння. Єв. М. III. 8. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Досто́йный, досто́енъ, сто́йна = ва́ртий, варт, а, го́дний (С. Л.), пова́жний, досто́йний, досто́єн. (С. Аф.). — Досто́йный вѣ́чной па́мяти = вікопо́мний. С. З. — Парубок до богослова не вартий доброго слова. н. пр. |
Отпѣва́ть, отпѣ́ть = 1. од(від)сьпі́вувати, одсьпіва́ти, просьпіва́ти, пересьпіва́ти. — Содовії вже одсьпівали. — Вже треті півнї просьпівали, а ти спиш. Лев. — Пересьпівали вже усе, що знали. 2. од(від)сьпі́вувати, од(від)правля́ти, одсьпіва́ти, одпра́вити панахви́ду, по́хорон, одпра́ву. — Йому справив похорон достойний, одсьпівав над тїлом панахвиду. Ст. С. — Одсьпівали тут одправу й понесли аж в манастирь царевий. Ст. С. 2. вимовля́ти, ви́мовити, одчита́ти (кому за що.). |
Плодъ = плід, о́воч, о́вощ, на́род, зоставлений на насїння — насїнник, садовий — садовина́ (С. З.), городнїй — горо́дина, огоро́дина, зірваний — рвани́ця, рвани́чка; добу́ток. — Чий корінь, того й плід. н. пр. Ман. — Який дїд, такий його й плід. н. пр. — Принесїть же овощ достойний покаяння. К. Св. П. — Усяке бо дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають у огонь. К. Св. П. — Добутком такої переміни стала одірваність інтелїгенциї од народу. Кн. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)