Знайдено 19 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Доде́рживать, -ся, додержа́ть, -ся – доде́ржувати, -ся, доде́ржати, -ся, дотри́мувати, -ся, дотри́мати, -ся. [В Росі́ї кріпа́цтво доде́ржалося аж до XIX столі́ття]. • Доде́ржанный – доде́ржаний, дотри́маний. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ИСПО́ЛНИТЬ ще дове́сти́ до ді́ла, (волю) уволити; (ряд задумів) фаміл. пороби́ти; і похідн.; исполнить обеща́ние доде́ржати /дотри́мати/ сло́ва; исполни́мый ле́гко зді́йснюваний тощо, прикм. здійсне́нний. |
СДЕ́РЖИВАТЬСЯ, сдерживаться, что́бы не сказа́ть куса́ти гу́би; сдерживающий що /мн. хто/ стри́мує тощо, ра́ди́й стри́мати, зви́клий стри́мувати, за́йня́тий стри́муванням, стри́мувач, прикм. тамува́льний, стри́мувальний, /чинник/ гальмівни́й (для), притри́мувальний, утри́мувальний, зде́ржувальний, прити́шувальний, сти́шувальний, гамува́льний, дотри́мувальний, доде́ржувальний; сдерживающий крик стил. перероб. зумі́вши стри́мати крик; сдерживающий себя стил. перероб. стри́муючи себе́; сдерживающий сло́во / сдерживающий кля́тву тощо/, держки́й на язи́к, зда́тний дотри́мати сло́ва /прися́ги тощо/; сдерживающий фа́ктор чи́нник стриму, гальмівни́й чи́нник; сдерживающее нача́ло гальмівна́ си́ла; сдерживающийся/сдерживаемый стри́муваний /притри́муваний, утри́муваний/, зде́ржуваний, тамо́ваний, прити́шуваний, сти́шуваний, гамо́ваний, дотри́муваний, доде́ржуваний; сдерживающийся зви́клий стри́муватися, прикм. стри́мливий, втри́мливий, зде́ржливий; едва́ сдерживаемый зціпленозу́бий [едва сдерживаемый гнев зціпленозу́ба лють]; |
СОБЛЮДА́ТЬ ще пантрува́ти /допильно́вувати, гляді́ти/ чого, (закон) шанува́ти, вико́нувати, (чергу) не пору́шувати, трима́ти; соблюда́ть пра́вила ве́жливости бу́ти че́мним; соблюда́ть прили́чие шанува́тися, трима́ти ма́рку; соблюда́ющий що /мн. хто/ дотри́мує тощо, зви́клий дотри́мувати, зго́дний /зда́тний/ дотри́мати; стро́го соблюда́ющий стил. перероб. пи́льно дотри́муючи; соблюда́ющий зако́нность законослу́шний, правослу́шний; соблюда́ющий ме́ру в чём зда́тний дотри́мати мі́ри; соблюда́ющий нейтралите́т невтра́льний, нейтра́льний; соблюда́ющий пра́вила прили́чия зда́тний шанува́тися; соблюдающийся/соблюда́емый дотри́муваний, доде́ржуваний, допильно́вуваний, припильно́вуваний, пильно́ваний, вико́нуваний, не пору́шуваний; |
СОХРАНЯ́ТЬ ще берегти́, не витрача́ти, приберіга́ти, (звичаї) не пору́шувати, (віру) не розчаро́вуватися в чому, (од гниття) консервува́ти, (запах) затри́мувати; сохраня́ть за кем пра́во застеріга́ти кому пра́во [сохраня́ть за собо́й пра́во застеріга́ти собі́ пра́во]; сохраня́ть прису́тствие ду́ха зберіга́ти душе́вну рівнова́гу; сохраня́ть си́лу (про закон) залиша́тися в си́лі; сохраня́ет споко́йствие (сохраня́ет олимпи́йское споко́йствие) кто фаміл. і за ву́хом не сверби́ть кому; сохраня́ющий 1. що /мн. хто/ зберіга́є тощо, зго́дний зберіга́ти, ра́ди́й зберегти́, для зберіга́ння, уроч. хорони́тель, прикм. консервува́льний, зберіга́льний, захо́вувальний, затри́мувальний, стил. перероб. зберіга́ючи, пор. сберегающий, 2. що не пору́шує, зда́тний дотри́мати; сохраня́ющий что і да́лі який, який як і до́сі [сохраня́ющий актуа́льность і да́лі актуа́льний, актуа́льний, як і до́сі]; сохраня́ющий за собой пра́во стил. перероб. застері́гши собі́ пра́во; сохраня́ющий молча́ние упе́ртий мовчу́н, і да́лі мовчазни́й, німи́й як і до́сі; сохраня́ющий споко́йствие і да́лі спокі́йний, спокійний, як і до́сі; сохраня́ющий фо́рму стил. перероб. зберіга́ючи фо́рму; сохраня́ющийся/ сохраня́емый 1. бере́жений, хоро́нений, захо́вуваний, затри́муваний, не витра́чуваний, консерво́ваний, (за ким) застере́жуваний кому, 2. дотри́муваний, не пору́шуваний; |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Выполнять
• Выполнить слово, условие – дотримати (додержати) слова, умови. [Знав, що Юрчик свого слова додержить, бо він з-поміж нас найсерйозніший і найрозумніший. Смілянський.] |
Давать
• Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.] • Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг). • Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати. • Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому. • Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства). • Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому. • Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід… • Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися. • Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати. • Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому. • Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого. • Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що. • Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі). • Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша. • Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким. • Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого. • Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися. • Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому. • Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника). • Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що. • Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому. • Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму. • Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.] • Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр. • Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити. • Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати. • Дать делу другой оборот – повернути справу інакше. • Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати. • Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що. • Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому. • Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися). • Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово]. • Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому. • Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше. • Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому. • Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи). • Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому. • Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити). • Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати. • Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги. • Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід. • Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого. • Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як]. • Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув). • Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі! |
Исполнять
• Исполнять, исполнить обещание, слово – виконувати, виконати (справляти, справити, справджувати, справдити) обіцянку, слово. • Исполнять, исполнить чью волю, желание – чинити, учинити (уволяти, уволити, виконувати, виконати) чию волю, чиє бажання; здійснювати, здійснити (справджувати, справдити) чиє бажання. • Исполнять обычаи, обряды – додержувати (пильнувати) звичаїв, обрядів; держатися (триматися, іноді розм. не кидатися) звичаїв, обрядів. • Не исполнить данного слова – не дотримати слова; (розм.) відскочити свого слова (від слова). [Хто від слова одскочить, коло того шкура обскочить. Номис.] • Не исполнять, не исполнить обещания – не дотримувати (додержувати), не дотримати (подержати) обіцянки; (образн. зниж.) робити, зробити з губи халяву. • Это не может быть исполнено – цього не можна виконати (зробити); це нездійсненна річ. |
Обещание
• Давать, дать кому-либо клятвенное обещание – (за)присягати(ся), (за) присягти(ся) ((за)присягнути(ся)) кому; (іноді) заклинатися, заклястися [клятьбою] кому. • Давать, дать кому-либо обещание сделать что-либо – давати, дати кому обіцянку зробити що; обіцяти, пообіцяти (іноді, тільки докон. помінитися) кому зробити що. [Помінився дочку за мене дати. Сл. Гр.] • Дав обещание, не отступайся – мовивши слово, треба бути паном. Пр. Краще (лучче) не обіцяти, як слово ламати (як слова не держати). Пр. • Исполнять, исполнить обещание – дотримувати, дотримати обіцянки; справджувати, справдити обіцянку. • Кормить обещаниями кого-либо (разг. перен.) – годувати обіцянками кого. • Не исполнять, не исполнить обещания; не сдержать обещания – не дотримувати, не дотримати обіцянки, зробити з губи (з писка) халяву. • По обещанию делать, сделать что-либо – як обіцяно (за обіцянкою), робити, зробити що; як обіцяв (-ла, -ли) робити, зробити що. • Прельщать обманчивыми обещаниями кого-либо – вабити (манити, спокушати) кого марними (облудними) обіцянками (надіями); (розм.) вабити (манити, спокушати) обіцянками-цяцянками кого; (образн. розм.) кози в золоті показувати кому. |
Слово
• Без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи. • Брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого. • Верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому. • Где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Слів сила, а як до діла, так і сіла. Пр. • Давать, дать слово кому – давати, дати слово кому. • Давать на слово что – давати на віру що. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його). Пр. Поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись. Пр. Краще не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зав’язано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова. • Держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися). • Живого слова не услышишь – живого слова не почуєш. • Закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко). • Из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш. Пр. • К слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити). • Ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого. • На два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів. • Нарушить слово – зламати (порушити) слово. • На словах – на словах. • На словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур. Пр. • Не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова. • Не о том слово – не в тім річ; не про те мова; не про те (не за те) йдеться. • Ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст. • Ни слова об этом – (а)ні слова про це; (розм.) про це анічичирк (анітелень). • Ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером описати. • Новое слово в чём – нове слово у чому. • Одним словом (устар.) – одне слово. • Одни слова! – самі слова! • От слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…). • Первое слово в чём – перше слово в чому. • Полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово. • По последнему слову чего – за останнім словом чого. • Последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)… • По словам чьим – за чиїми словами; як каже хто. • Предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати слово кому. • При первом слове; при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові. • Слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці). • Слово за слово – слово по слову. • Слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться. Пр. Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Пр. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. Пр. Слини не підхопиш, а слова назад не вернеш. Пр. Сказаного й сокирою не вирубаєш. Пр. • Слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ. • Слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, зле слово — ніколи. Пр. • Слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото. Пр. Порожня бочка гудить, а повна мовчить. Пр. Хто мовчить, той трьох навчить. Пр. Менше говори — більше почуєш. Пр. У стулені вуста муха не влізе. Пр. • Со слов чьих – з чиїх слів (іноді уст). • С чужих слов – з чужих слів (уст); (іноді ірон.) Чув, де грім гримів. Пр. • Честное слово – слово честі. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
сохраня́ть, сохрани́ть зберіга́ти, зберегти́; доде́ржувати, доде́ржати; дотри́мувати, дотри́мати |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Дотри́мувати, дотри́мати –
1) додерживать, додержать; 2) чого́ – придерживаться, держаться, сдержать. • Дотри́мувати звича́ю – придерживаться обычая. • Дотри́мувати ладу́ – соблюдать порядок. • Дотри́мувати, дотри́мати сло́ва – держать, сдержать слово. • Дотри́муватися – придерживаться. |
Сло́во – слово. • Сло́вом займа́ти – заговаривать с кем. • Слова́ми блуди́ти – бредить. Доде́ржати, дотри́мати сло́ва – сдержать слово. • Слова́ говори́ти – произносить речь. • Сло́во од сло́ва – буквально. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Сдерживать, -жать (слово, обещание) – доде́ржувати, доде́ржати, дотримувати, дотрима́ти чого. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Дотрима́ти. См. Дотримувати. |
Дотри́мувати, -мую, -єш, сов. в. дотрима́ти, -ма́ю, -єш, гл. Додерживать, додержать. — сло́ва. Сдерживать, сдержать слово. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає. Ном. № 4520. Перестань, милий, долі нарікати, старайся тілько слова дотримати. Гол. І. 344. |
Сло́во, -ва, с. Слово. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. Сказав слово та й мовчи. Ном. № 1202. Сло́вом займа́ти. Нп. Заговаривать съ кѣмъ. Мене, брате, словом не займають. Слова́ми блуди́ти. Бредить. Сло́во пи́ти.? Твій брат буде з моїм братом слово пити. Федьк. Доде́ржати, дотри́мати сло́ва. Сдержать слово. Ум. Слівце́, сло́вце́, сло́ве́чко, слове́чечко, сло́вонько. Мачушине словце — що зімнєє сонце. Грин. II. 305. Ні до любови, ні до розмови, ні до словечка, ні до ділечка. Грин. III. 337. Скажи мені словечечко, серце. МВ. (О. 1862. І. 75). Словонька тихого да й не промовиш. Г. Барв. 57. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Додержа́ть, доде́рживать = 1. дотри́мати, доде́ржа́ти, дотри́мувати, доде́ржувати. — Хто багато обіцяє, рідко слово дотримає. н. пр. — Перестань милий долї нарікати, памятай свого слова дотримати. н. п. 2. ви́тратити, витра́чувати. — Я витратив останні гроші. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)