Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 51 статтю
Запропонувати свій переклад для «до останку»
Шукати «до останку» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вконе́ц – вкрай, вщерть, (редко до ще́рця), у пень, до оста́нку, до ре́шти, до послі́дку, до ще́нту, до́чиста, геть чи́сто, геть зо́всім. [Вкрай розгні́ваний та серди́тий. Зба́вив собі́ о́чі вкрай. До ще́нту все зруйно́вано].
Впрах – до пня, до ноги́, до ще́нту, до ре́шти, до оста́нку. [Ви́нищили всіх до ноги́].
Дотла́ – до оста́нку (до послі́дку), до ре́шти, чи́сто, геть-чи́сто, геть-на́чисто, до ноги́, до ща́ду (полон. до ще́нту), до на́корінку, до пня́, упе́нь, (изредка) до тла́. [Геть-чи́сто все згорі́ло. Ві́йсько до ноги́ ви́бито. Наско́чила татарва́ і впень ви́била люде́й. Городи́ оди́н за о́дним до тла горі́ли (Куліш)].
Завладева́ть, завладе́ть кем, чем – опано́вувати, опанува́ти кого́, що, запосіда́ти, запосі́сти, посі́сти кого́, що, захо́плювати, захопи́ти кого́, що, заволодіва́ти, заволоді́ти, завлада́ти ким, чим, підгорта́ти, підгорну́ти під се́бе кого́, що, заполоня́ти, заполони́ти кого́, що; см. Овладева́ть, овладе́ть. [Завзя́тість всіх опанува́ла (Котл.). Багатирі́ силкува́лися підгорта́ти під се́бе зе́млю, скупо́вуючи її́ в убо́жчих хазяїні́в (Грінч.). Го́ре заполоня́є всю ду́шу, до оста́нку (Л. Укр.)].
• -ть крепостью, городом – здобува́ти, здобу́ти форте́цю, мі́сто.
• -ть землёю, имуществом чьим – посіда́ти, посі́сти чию́сь зе́млю, майно́ (добро́, до́бра); заволоді́ти чиє́юсь земле́ю, майно́м (до́брами).
• -ва́ть, -де́ть первоначально никому не принадлежащими землями – займа́ти, зайня́ти займа́нщину (за́ймань).
Истребля́ть, истреби́ть – 1) кого что (много, всё: губить, погублять) вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити кого́, що (бага́то, все), згу́блювати и згубля́ти, згуби́ти кого́, що, (о мн.) погуби́ти, (уничтожать) вини́щувати, ви́нищити кого́, що (бага́то, багатьо́х, все), зни́щувати, ни́щити, зни́щити, (о мн.) пони́щити, повини́щувати, позни́щувати, повигу́блювати кого́, що; тлуми́ти, (о мн.) ви́тлумити, потлуми́ти, ви́мордувати, (изводить) зво́дити, зве́сти, (о мн. позво́дити), ви́водити, ви́вести, повиво́дити, перево́дити, переве́сти, поперево́дити, вибавля́ти, ви́бавити, повибавля́ти, (отравой) витру́ювати, ви́труїти, повитру́ювати кого́ (бага́то, все). [Си́пав град бу́йний, вигу́блював скоти́ну (Куліш). Прогніви́всь ти на наро́ди, ви́губив жорсто́ких (Куліш). Я вже ми́ші ви́губив (Звин.). Ми зни́щили гадю́че ко́дло лю́те (Грінч.). Хоті́в-би я усі́х їх до о́дного ви́нищити, ви́бити (Грінч.). Супроти́вних собі́ люде́й до оста́нку ви́тлумити (Куліш). Шля́хти ви́мордував бе́зліч (Куліш). Да нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.). Усі́х лящі́в позво́диш (Глібов)].
• -бля́ть, -би́ть вредителей – вини́щувати, ви́нищити, вибавля́ти, ви́бавити шкідникі́в.
• -би́ть клопов – ви́губити, ви́бавити, повиво́дити, позво́дити блощи́ці.
• -бля́ть, -би́ть заразу – випові́трювати, ви́повітрити по́шесть (Сл. Ум.).
• Мы -бля́ем леса без оглядки – ми ни́щимо (виплюндро́вуємо) ліси́ безо́глядно.
• -бить до тла кого – ви́губити, ви́нищити, ви́вести, ви́бити до ноги́, до-ще́нту кого́. [Ви́б’ю всіх до ноги́, у нево́лю і бра́ти не бу́ду (Манж.)].
• -бля́ть бесцельно – марнува́ти, глумува́ти що;
2) (потреблять, поедать) тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти, труби́ти, перетруби́ти що; см. Уничтожа́ть.
• -бля́ть, -би́ть (поедать) груши, арбузы – тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти гру́ші, кавуни́. [Тлуми́ли ла́сощі (Мкр.)].
• Я -би́л массу груш – я перетруби́в си́лу грушо́к.
• Истреблё́нный – згу́блений, зни́щений, зве́дений, (о мн.) ви́гублені, повигу́блювані, пони́щені, повини́щувані и т. д. -ться –
1) вигу́блюватися, вини́щуватися, зни́щуватися, ни́щитися, зво́дитися, перево́дитися, вибавля́тися, сов. ви́губитися, зни́щитися, ви́нищитися, зве́сти́ся, переве́сти́ся, ви́бавитися; бу́ти згу́бленим, зни́щеним, ви́губленим, повигу́блюваними и т. д. [Бода́й його́ ко́рінь зві́вся (Номис)];
2) (потребляться) спожива́тися, спожи́тися.
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Малоле́тство – малолі́ття, недолі́ття (-ття), (реже) малолі́тство, недолі́тство, мале́нство, ма́льство. [Через недолі́тство діте́й му́шу спродава́ти худо́бу (Кониськ.)].
• С -ства – зма́лу, зма́лку, зма́лечку, зма́леньку, від ма́лечку, з мале́нства, з ма́льства, з мало́го ма́льства. [Не було́ зма́лку, не бу́де й до оста́нку (Приказка). Свої́х сині́в ізма́лу до зро́сту годува́ла (Март.). Сирото́ю зоста́лася зма́лечку (М. Вовч.). Все у них зма́леньку не так, як у люде́й (Франко). З мале́нства він слабі́в (Звягельщ.). Терпі́ла з ма́льства вся́ке зло (Мкр.). Ла́млють лю́дський ро́зум з мало́го ма́льства (Куліш)].
Моги́ла –
1) (могильная яма) я́ма, (реже) моги́ла, гріб (р. гро́ба), гробови́ще. [Вроди́ла ма́ма, що не при́йме й я́ма (Номис). У я́мі засну́ли на ві́чнії ві́ки старі́ поколі́ння (Грінч.). Нема́є мату́сі! У глухі́й те́мній моги́лі вона́ (Тесл.). Ка́же зби́ти домови́ну та і гріб копа́ти (Рудан.). Жив не в ха́ті, а в гробови́щах (Єв. Морач.)].
• Опустить гроб в -лу – спусти́ти тру́ну́ (домови́ну) в я́му, у гріб. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). Опуска́ють в гріб Яки́ма (Рудан.)].
• Сойти в -лу – спочи́ти в моги́лі, зійти́ з сві́ту, переста́витися, поме́рти.
• Хоть живьём в -лу ложись – хоч живи́й (живце́м) у я́му лізь (Приказка).
• Горбатого -ла исправит – яки́й зма́лку, таки́й і до оста́нку (Приказка);
2) (могильная насыпь) моги́ла, гріб, (не только ум.) гробо́к (-бка́). [Каза́в собі́ наси́пати висо́ку моги́лу (Пісня). Оста́вся почува́ть на гробка́х: положи́в (сідло́) на гробо́к і ліг на йо́му (Грінч. I)].
• -ла провалилась – моги́ла запа́ла(ся), гріб (гробо́к) запа́в(ся);
3) (могильный курган) моги́ла. [Засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.)].
Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
• В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
• От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
• -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
• Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
• Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
• Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• В -ле, см. Внача́ле.
• В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
• В самом -ле чего –
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
• В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
• В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
• -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
• В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
• -ло года – поча́ток ро́ку.
• В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
• -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
• От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
• -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
• В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
• Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
• О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
• От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
• От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
• По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
• Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
• С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
• С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
• С самого -ла –
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
• Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
• С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
• Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
• Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
• Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
• Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
• -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
• -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
• Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
• Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
• Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
• -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
• Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
• Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
• Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
• -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
• -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5) -ла (мн. ч.) –
а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
• -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
• Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
• -ла знания – поча́тки знання́;
в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
• -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
• На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
• На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
• Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
• Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
• Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
• Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та);
8) –
а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
• Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
• Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9) церк. –
а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
• Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
• Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
• Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
• Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Невозмо́жность –
1) неможли́вість (-вости). [Тре́ба перемогти́ неможли́вість (Київ). Неможли́вість да́льшої пра́ці за таки́х умо́в (Київ). Неможли́вість цього́ стано́вища (Київ)].
• До -ти – до неможли́вости, до незмо́ги, до неспромо́ги, (свыше всякой меры) над уся́ку мі́ру, понад уся́ку спромо́гу, до оста́ннього, до оста́нку, (дальше некуда) да́лі нема́ куди́, (фам.) аж-а́ж; срв. Доне́льзя.
• До -ти обнажённая – до неможли́вости (над уся́ку мі́ру, до оста́ннього, до оста́нку) ого́лена.
• Глуп до -ти – дурни́й до оста́ннього (до оста́нку); дурни́й, як (не) тре́ба; дурни́й, аж неви́держка;
2) (сделать что-л.) неможли́вість, (бессилие) неспромо́жність, неспромо́га, неси́ла, незмо́га, (неспособность) незда́тність, незді́бність, нездо́льність (-ости) зроби́ти що. [Неможли́вість встанови́ти хроноло́гію веді́йських гі́мнів (М. Калин.). Почува́лася неси́ла щось поді́яти, щось допомогти́ (Р. Край)].
• В случае -ти – якщо́ не мо́жна (бу́де), коли́ нема́(є) (не бу́де) змо́ги.
• При -ти немедленного оповещения – якщо́ не мо́жна (бу́де) нега́йно сповісти́ти.
• Отговариваться -тью, приносить -ти – відмовля́тися, посила́ючись на неможли́вість; вимовля́тися неможли́вістю (неспромо́гою); відмага́тися тим, що не мо́жна (неможли́во, нема́(є) змо́ги) зроби́ти що.
• Ставить, поставить кого в -ность сделать что – унеможли́влювати, унеможли́вити кому́ що;
3) (невозможное) неможли́ве (-вого).
Оконча́тельно –
1) оста́точно, доконе́чно, рішу́че.
• Дело решено -но – спра́ва ви́рішена оста́точно.
• Он -но отказался – він рішу́че відмо́вився;
2) цілко́м, цілкови́то, до послі́дку, до оста́нку, до ре́шти, до кра́ю, вкрай. Срв. Соверше́нно.
• Он -но разорился – він вкрай зруйнува́всь.
• Он -но разленился – він до кра́ю розледащі́в.
Оста́ток –
1) оста́ча (-чі), (з)оста́нок (-нку), послі́док (-дку), ре́шта (ум. ре́штка), зоста́ток (-тку), (лишек) (за́)ли́шок (-шку), оща́док (-дку); (на дне) оде́нки. [У попа́ зда́чі, як у кравця́ оста́чі].
• -ток жизни – оста́нок (ре́шта) життя́.
• -тки разбитой армии – недо́битки а́рмії.
• -тки былого величия – ре́штки (дрі́б’язок) коли́шньої ве́личи (пишно́ти).
• Забытый -ток старины – за́буток старовини́.
• -ток ленты, сукна – обрі́зок, окра́вка стрі́чки, сукна́.
• -тки от обеда, от еды – оста́ча від обі́ду, недо́їдки.
• -тки от напитков – недо́питки.
• -тки от корма скота – з’ї́ди, з’ї́дини, пере́їди. См. Обо́рыш, Подо́нки, Поскрё́бок, После́док.
• Мелкие -тки табаку – по́терть (-ти), потеру́ха.
• Без -тка – до оста́нку, до ре́шти, до цури́, геть чи́сто, вкрай и т. д. Срв. Вконе́ц и До основа́ния (Основа́ние).
• -тки сладки – напослі́док смачні́ше.
• Быть в -тке – в оста́чі бу́ти;
2) мат. – оста́ча;
3) хим. – послі́д.
После́дний –
1) оста́нній, оста́тній, послі́дній (-нього), кінце́вий, кра́йній. [Я оста́нні квітки́ у саду́ позрива́в (Грінч.). Оста́тню коро́ву прода́м (Шевч.)].
• Быть -дним – бу́ти на оста́нку, па́сти́ за́дню (за́дніх).
• -дний номер газеты – оста́ннє число́ газе́ти.
• -дняя четверть луны – оста́ння квати́ра мі́сяця.
• В -днее время – оста́нніми часа́ми, оста́ннім ча́сом.
• В -дний раз – в-оста́ннє.
• До -днего – до оста́нку (до’ста́нку), до жа́дного. [Все зни́щили до оста́нку. Де що зна́йдуть, то і там хазя́йство до жа́дного забира́ють (Квітка)].
• Писатель -днего времени – письме́нник оста́нніх часі́в; нові́тній письме́нник.
• В -днюю минуту – оста́нньої хвили́ни, на оста́нці.
• -днее усилие – оста́ннє зуси́лля.
• Защищаться до -дней крайности – обороня́тися до оста́нку.
• Самый -дний (по порядку) – найоста́нніший.
• -днюю душу тянет – оста́нні кишки́ вимо́тує.
• Пробил -дний час для кого – прийшла́ оста́ння годи́на на (для) ко́го;
2) (наихудший) оста́нній, оста́тній, посліду́щий, (гал., о выражениях) кра́йній. [Ла́яв його́ оста́нніми слова́ми. Сказа́в йому́ кра́йнє сло́во. Найпосліду́щий лиході́й (Грінч.)].
• Самый -дний человек – найпосліду́ща люди́на.
• Не из -дних – незгі́рший, несогі́рший, не аби́-який. [Газді́вство у старо́ї Леси́хи несогі́рше (Франко). Наш міро́шник горла́н не з аби́-яких (Корол.)].
• -дний дурак – ду́рень дові́ку, найпе́рший ду́рень.
• -днее дело – найгі́рша (найпога́нша) спра́ва.
• -дние времена – оста́нні часи́, вре́м’я лю́те (Шевч.), лю́тий час.
• -дний ребёнок – (ласк.) мези́нчик, (насм.) ви́шкребок (-бка), ви́шкварок (-рка).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Блевота – блювота, блювотина, блювотиння, блюваки, (разг.) ригаки, ригачка, риглі, (шутл.) ригалії.
[Все тхнуло тут покидьками, випарами блювоти, розлитим вином, перегноєм тіл, і дух цей, не маючи виходу, виснув у комірці й коридорі, проймаючи камінь і цеглу мурів, осідаючи на них смугами припалої порохом рідини (В.Підмогильний). Чим більше пиячиш з потрібними людьми, тим більше ригалій (Михайло Перченко). Вже літня ніч допита до останку. Вже жовті плями в кленів на щоках. Блювотина осіннього світанку Стікає жовто по моїх шибках (О.Ірванець). В своєму осліпі не діймав наш бідолашний гідальго віри ні дотику власному, ні нюхові; хоч од тої принадної кралі всякого потягло б на блювоту, окрім хіба погонича мулів, йому здавалось, ніби тримає в обіймах богиню краси (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Навіть іще до того, як з’явився Жан-Поль, я мав лихе передчуття, тому що Бутч укотре спробував довести, що я буду не в захваті від Японії, і став наполягати, щоб я витягнув із панцира та з’їв живого морського їжака та суп, здається, з мавпячого мозку, або навіть гірше. І я сидів над цією бридкою, як ригачка, істотою, приготувавшись заслухати свій вирок (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Коли живеш у бідному районі, то увесь час чуєш звуки від людей, й коли вони трахаються теж; але наймерзенніше — це коли ти змушений слухати їхню музику на всю гучність, кілька годин суцільних риглів (Борис Превір, перекл. Ч.Буковскі)]. Обговорення статті
Возможность – змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. возможности) снага, (средство) спосіб:
• беспрепятственная возможность – добра змога;
• давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість), спомагати, спомогти зробити що;
• до последней возможности – до останньої змоги (можливості), поки змоги (сили), поки змога (сила), до останку;
• если нет возможности – коли (якщо) нема (немає) змоги (можливості), коли не змога (не спромога, не сила), (иногда) коли не спосіб;
• иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити, бути у змозі (у спромозі) що зробити, бути спроможним що зробити, на що, спромагатися, спромогтися що зробити; здужати;
• имеющий возможность – спроможний;
• исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що;
• исключаю (исключая) возможность чего – не припускаю (не припускаючи) можливість;
• не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого, не мав змоги (спромоги, можливості) хто, не було як кому, несила була кому;
• не имеющий возможности – неспроможний;
• не исключаю (исключая) возможность чего – припускаю (допускаю) (не припускаючи, не допускаючи) можливість;
• неограниченные возможности – необмежені можливості;
• нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила, ніяк, нема як, (иногда) нема ходу; ані способу; немає можливості (змоги);
• нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг, нема звідки повернути борг;
• обеспечить возможность чего-либо – уможливити що;
• он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності), можливості), несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому;
• по возможности (по мере возможности, в меру возможности) – по змозі, по спромозі, по можливості); що мога; яко мога;
• получить возможность – мати змогу; дістати, одержати змогу змогу (спромогу, спроможність), спромогтися, спомогтися на що;
• предвидится, возникает возможность чего-либо – заноситься на що-небудь;
• при первой (при ближайшей) возможности – при першій нагоді;
• творческие возможности – творчі можливості, творча спроможність;
• это даёт (открывает) возможность – це уможливлює, це дає (відкриває) можливість (змогу), це спомагає на що;
• это исключает возможность – це унеможливлює, це не дає змоги;
• явилась возможность – настала [добра] змога, настала можливість.
[Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Г.Квітка-Основ’яненко). Не було способу через Біг переправитися (А.Свидницький). Це ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (А.Кримський). Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути (Сл. Гр.). Поруч шафи, одбираючи їй змогу вільно відчинятись, стояв великий горорізьблений буфет, прихилившись верхівкою до стіни, що без неї він втратив би рівновагу (В.Підмогильний). — Ні, пане, не піду, незмога моя,— одмагався Санчо. — Скоро я од вашої милості одійду, зразу всяке страховіття на мене лізе, всяке марево мріється. Вже хоч гнівайтесь, хоч ні, а я од вашої парсони зроду-звіку ні на ступінь не віддалюся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Треба будувати майбутнє. Не маю сил терпіти. Треба їхати звідси. Можливості: Переїхати до сестри. Знайти чоловіка. Прострелити собі голову. Переїхати до сестри, знайти чоловіка і прострелити йому голову (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Останнім часом Миляга провадив у кабінеті дні й ночі, завдаючи по змозі шкоди собі й Вітчизні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Було дві можливості: або встати на їхню платформу, або повиснуту над нею (С.Є.Лєц). Досягнувши стелі своїх можливостей, марно намагатися пробити її головою]. Обговорення статті
Целиком – цілком, цілковито, повністю, абсолютно, зовсім, геть, всуціль, до краю, до останку, без останку, дощенту, [від початку] до кінця, всього; (всё вместе, ещё) [цілим] гамузом, на гурт:
• всё целиком – цілком (цілковито, геть) усе;
• отдать целиком – віддати цілком (повністю, гамузом, без поділу).
[Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку. Вона мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (М.Коцюбинський). Призначення мікробів — руйнувати органіку життя. І смішно дискутувати з мікробом або сідати з ним за “круглий стіл” (як радять наївні земляки). Мікроб, наприклад, очевидно за “великопростірні” держави (навіть не імперії), за універсальну “єдинонеподільність” (труп, наприклад, є — по певнім часі – цілковито єдино-неподільний, що і є ціллю мікробів) (Є.Маланюк). У нас у політиці теж повно привидів. Всуціль спіритичні сеанси минулого. Колись один привид ходив по Європі, тепер їх тут безліч вештається (Л.Костенко). Але в поезії своїй Стус, крім згадок про Аллу Горську, майже цілковито сам. Згадки про товаришів долі й недолі виняткові і винятково скупі. Поза ними єдина супутниця поета – самота: «Безгоміння – геть туге, мов бич, обклало простір»; «Ми нібито обернені свічада – єдиновласну душу світлимо». Самота — не тільки факт поетичного життя, це також його свідома програма: «Горе вірить тільки самоті»; і правило життєвої поведінки: «Не зближуйся. Бо відстань — іспит серця і феєричне мариво душі» (Ю.Шевельов). — Щодо любовного листа, скажи його так підписати: «Ваш до гробу Рицар Сумного Образу». І то нічого, що підпише за мене чиясь чужа рука, бо, скільки я пригадую, Дульсінея не вміє ні читати, ні писати і зроду не бачила ні почерку мого, ні жодного мого листа; зрештою, і кохання наше було цілком платонічне і не сягало понад сором’язливе переглядання (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але лиха моя доля, що берегла мене, мабуть, для ще гірших напастей (якщо можна собі уявити щось гірше, ніж те, чого я вже зазнав), не відібрала ще тоді цілковито в мене розуму, я втратив його геть пізніше (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Впрах – до ре́шти, до пня, до ще́нту, до оста́нку.
Дотла – до пня, до-ще́нту, до ре́шти, до ноги́, до оста́нку, ге́ть-чи́сто.
Наголо –
1) наголо́;
2) (до тла) до оста́нку, геть чи́сто, до пня, до ре́шти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Нельзя – не можна; не вільно. Донельзя – до кінця; до краю; до останку; через край; занадто. Нельзя ли – чи не можна (бува, часом).
Остаток – остача; останок; решта; залишок. Остаток жизни – решта життя. Остаток старины – забуток старовини. Остаток материи – обрізок; окравка. Остаток еды – недоїдки. Остаток питья – недопитки. В виде остатка (сумм) – як решта (сум). Без остатка – все цілком. До остатка – до останку; до решти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беда
• Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды – злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Бороться
• Бороться до последнего – боротися до останку (до краю, до загину, до скону).
Вкушать
• Вкусивши сладкого, не захочешь горького – скуштувавши солодкого, не схочеш гіркого.
• Вкушать, вкусить плоды науки… – заживати, зажити плодів науки…; користуватися, скористуватися, скористатися з плодів науки…
• Вкушать, вкусить сладость, горе… – заживати, зажити (куштувати, скуштувати) втіхи (розкоші, розкошів, солодощів); зазнавати, зазнати (дізнавати, дізнати, куштувати, скуштувати, тільки докон. спити, випити) гіркої (горя, лиха); (образн.) випити ківш лиха. [Вернусь додому, там дізнаюсь правди і вип’ю вже гіркої до останку. Самійленко.]
Возможность
• Давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість); спомагати, спомогти зробити що.
• До последней возможности – до останньої змоги (можливості); поки змоги (сили); поки змога (сила); до останку.
• Если нет возможности – коли (якщо) нема(є) змоги (можливості); коли не змога (не спромога, не сила); (іноді) коли не спосіб.
• Иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити; бути у змозі (у спромозі) що зробити; бути спроможним що зробити, на що; спромагатися, спромогтися що зробити. [А я буду довідуватись, як матиму зможність. Свидницький.]
• Исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що.
• Не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого; не мав змоги (спромоги, можливості) хто; не було як кому; несила була кому.
• Нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила; ніяк; нема як; (іноді) нема ходу. [Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути. Сл. Гр.]
• Нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг; нема звідки повернути борг.
• Обеспечить возможность чего-либо – уможливити що.
• Он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності, можливості); несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому.
• Получить возможность – дістати змогу (спромогу, спроможність); спромогтися. [Аж ось коли спромігся до вас навідатись. Прус.]
• По [мере] возможности – по змозі (по спромозі, по можливості).
• Явилась возможность – настала [добра] змога; настала можливість.
Дотла
• Прожить всё дотла – прожити геть усе (чисто все, геть-чисто все); геть-чисто витратитися; витратити до останньої копійки (копійчини, до останнього шага); геть зовсім вийти з грошей; лишитися без гроша.
• Разориться дотла – звестися на ніщо (ні на що); (іноді) розоритися до решти (до останку, дощенту, геть-чисто, до послідку); (застар.) збитися з статку.
• Сгореть дотла – згоріти до решти (дощенту, до останку, геть-чисто, до цурки, дотла).
Конец
• Без конца, нет конца – без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю.
• В конце города, села – край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села.
• В конце концов – кінець кінцем; зрештою.
• В конце месяца, года – наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року.
• В конце стола – кінець стола (столу).
• В конце чего – на кінець (на край) чого.
• В оба конца (ехать) – на обидва кінці; туди й назад.
• Во все концы – в усі кінці; (по) всюди.
• Вот и конец всему – от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому.
• В самом конце, в конце всего – наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку).
• Да и дело с концом – та й годі; та й край [увесь]; та й квит.
• Дело близится к концу – ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця.
• Доводить, довести до конца что – доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому.
• До конца – украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто).
• До конца жизни, дней – довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті.
• Едва, еле-еле сводить концы с концами – ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися).
• И дело с концом, и делу конец (разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже.
• Из конца в конец – від (з) краю до краю; з кінця в кінець.
• И конец! – та й усе!; та й по всьому!; та й край!
• И концы в воду – і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться).
• К концу зимы, лета… – під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа.
• Конец был бы мне, будет мне – було б по мені, буде по мені.
• Конец дело венчает; конец — всему делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему (разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому.
• На какой конец – нащо (навіщо); для чого; з якою метою.
• На тот конец, на этот конец (разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок.
• Находящийся в конце, на конце – той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий).
• На худой конец (разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець.
• Не без конца же – не доки [ж]; не довіку ж.
• Не смотри начала, смотри конца – не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр.
• Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя) – палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр.
• Под конец – наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку.
• Положить конец чему – покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому.
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу – доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу.
• Приходило к концу что у кого – кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто.
• Пришёл конец кому – прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому.
• Сводить концы с концами – зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися.
• Со всех концов – з усіх усюд; звідусіль (звідусюди).
• Тут тебе и конец – тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться.
• Хоронить, прятать концы (разг.) – ховати кінці; замітати сліди.
Могила
• Быть на краю могилы, гроба (перен.) – Див. край.
• Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого і могила не виправить (не справить, не випростає). Пр. Горбатого випростує могила, а злобивого дубина. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево недуже випрямитись. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горщика (горшка) ніколи не поправиш. Пр.
• До [самой] могилы – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку.
• Каков в колыбельку, таков и в могилку – який народився, такий і в гріб положився. Пр. Який змалку, такий і до останку. Пр. Яке в колиску, таке й у могилку. Пр. Якого вродила ненька, такого прийме і земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр.
• Найти [себе] могилу – знайти [собі] могилу (смерть); (лок. розм.) найти свою хату.
• Рыть (копать) могилу кому – рити (копати) могилу (яму) кому; рити на кого.
• Свести (загнать) в могилу кого – звести з світу кого; на той світ (у могилу, у яму, у гріб, до гробу) загнати кого; довести до могили (до гробу) кого; упровадити в могилу (до могили, у гріб, до гробу) кого; укласти в домовину кого.
• Сойти в могилу – зійти зі світу (іноді зійти з блиску-світу); умерти (померти).
• [Стоять] одной ногой в могиле; одна нога в могиле; смотреть (глядеть) в могилу – [Стояти] одною ногою над гробом (у гробі, у ямі, у домовині, у труні); одна нога в труні (в домовині, в гробі); на далекій путі стояти; на вмерті бути; час недовгий чи й; до гробу недалеко кому; недовго вже гуляти по світі кому; (образн. поет.) недовго вже ряст топтати кому; (ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (згруб.) землею вже пахне (смердить) від кого.
• Унести [с собой] в могилу – узяти (забрати) [з собою] в могилу (у яму, до гробу).
• Хоть живьём в могилу ложись – хоч живий (живцем) у яму лізь (лягай). Пр.
Нажить
• Беду скоро наживёшь, да не скоро выживешь – лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр. До біди доріг багато, а від біди і стежки нема. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутися. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр.
• Нажить беду – напитати [собі] біди (лиха); набігти біди (лиха, біди-лиха); лихо стягти на себе; доскочити [собі] лиха; набратися лиха; доходитися лиха.
• Нажить долги (разг. шутл.) – залізти в борги; утопитися в позиках; заборгуватися; напозичатися.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Конец – кіне́ць (-нця), край (кра́ю); в конце – в кінці, кіне́ць (чого́), наприкінці́; в конец, до конца – украй, до кра́ю, до оста́нку, до ре́шти; до ще́нту; в конце (месяца) – наприкінці́, з кінце́м; в конце концов – кіне́ць-кінце́м; в самом конце – на самий кіне́ць, на самкіне́ць, аж наприкінці́; к концу (года) – на кіне́ць, пе́ред кінце́м; на худой конец – в гі́ршому ра́зі; положить конец чему (волоките) – припинити що, покла́сти край чому́; под конец чего (работы) – пе́ред кінце́м чого, закі́нчуючи що; приводить к концу – (до) кра́ю, (до) кінця дово́дити, дове́сти; приходить к концу – дохо́дити кра́ю (кінця).
Остаток (матем.) – ре́шта, оста́ча; (лишек) – (за́)лишок (-ку), зайвина́; о. по счету – лишок на раху́нку; без -на – до оста́нку, до ре́шти, геть чисто, вкрай, все цілко́м; в виде -ка (сумм) – як ре́шта (сум).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

до оста́нку, д’оста́нку, присл.
оста́нок, -нку; -нки, -нків. До оста́нку, наоста́нку, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зма́лку, нар. Съ малолѣтства. Як не дав Бог талану змалку, то й не буде до останку. Ном. № 1749. Був якийсь задумливий змалку. МВ. II. 8. Один ще змалку вдатний шпак у щиглика співать навчився. Гліб. 85. Ум. Зма́леньку, зма́лечку. При мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. МВ. II. 19. Оттак нам довелося йти ще змалечку колючу ниву. Шевч. 634.
Оста́нок, -нку, м.
1) Остатокъ, останокъ. Назбіралось останків ламаного сім кошиків. Єв. Мр. VII. 8. Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана. Шевч.
2) Помилованіе, пощада. Нехай жінка назбірає срібла, злота досить, нехай мене викупляє та й останку просить. Гол. І. 9. До оста́нку. До конца, до смерти. Як не дасть Бог талану змалку, то й не буде до останку. Ном. № 1749. На оста́нку, на оста́нці. Ha концѣ, въ концѣ, наконецъ. Не будь же ти на мене, як я був на останці віка моєю на тебе. Макс. На останці прикро вузлом прикрутив, щоб ніхто того не провідав. Полт. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вконе́цъ = до оста́нку, до кінця́, до послїдку, до ноги́, до пня́, до цу́ри, до ще́нту, геть чи́сто, цїлко́м, до ре́шти, до ще́рця. — Рішивсь усього до послїдку. С. Л. — Пропали усї вівцї до ноги. С. Аф. — Все до цури вигоріло. — Усе геть чисто забрали і поцїновали. — Згоріла тая церква до щенту. С. З. — Вибрали воду з колодязя до ще́рця. Хар.
Вполнѣ́ = впо́внї, упо́внї (С. З.), зовсїм, цїлком, до кра́ю, до оста́нку.
Впра́хъ = до оста́нку, до пня́, до ноги, до ще́нту.
До́ля = 1. ча́стка, части́на, па́йка, часть, удїл (С. Ш.). — Приня́ть кого́ въ до́лю = приня́ти в спі́лку. — Вступи́ть въ до́лю = приста́ти до спі́лки. 2. до́ля, тала́н. — Вміла мати брови дати, та не вміла щастя-долї дати. н. п. — Не дав Бог талану змалку, не буде й до останку. н. пр. — У кого талан, анї дня на лан, а у мене нема талану, то що дня на лану. н. пр.
Доне́льзя = до кра́ю, до оста́нку, до кінця́, до ре́шти, на́дто вже, через кра́й, (про їжу) — до схочу́, до не́схочу. — Забивай гвіздок до кінця. — Розхвалили надто вже. — Наїв ся до несхочу.
Допла́вить, допла́вливать, ся = дотопи́ти, розтопи́ти, розто́плювати, ся (до кінця, до останку).
Дотла́ = зовсїм, геть-чи́сто, до пня́, до ноги́, до оста́нку, до ре́шти, до ще́нту. — До щенту знесено військо турецьке. Л. С. — Пропали усї вівцї до ноги. С. Аф.
Дѣ́тство = дити́нство, ма́льство, мале́нство. — Впа́сть въ дѣ́тство = здити́нити ся. Чайч. — Съ дѣ́тства = з ма́лку, з ма́лечку, зма́льства, з мало́го ма́лечку, з дити́нства. — Не було з малку, не буде й до останку. н. пр. — Нужда з малечку від дитинства. Фр
Коне́цъ = 1. кіне́ць, кра́й. — Кінець лавки. 2. у шевцїв — дра́тва. — Сучити дратву. 3. шмато́к, (цїльний) — шту́ка, цїльни́к, суві́й. — Штука сукна. — Сувій полотна. — Вконе́цъ, до конца́ = до кра́ю, до оста́нку, до ре́шти, у пе́нь, до ще́пту, до послїдку, по сам кіне́ць (Кн.). — Як не дав Бог змалку, не буде й до останку. н. пр. — Тільки що простяг своє в багаття рило, а полумъя його до щенту обсмалило. Гр. — Ляхів у пень рубайте, кров їх з піском мішайте. н. д. — Дѣ́ло съ концо́мъ = тай го́дї, тай шаба́ш! — На како́й коне́цъ = на що? — На худо́й коне́цъ = у вся́кім разї. — Въ концѣ́ = в кінцї, кіне́ць. — Сидить батько кінець стола. К. Ш. — Концы́ хорони́ть, пря́тать = кінцї хова́ти. — Подъ коне́цъ = на кінцї, на приконче́нню, на приконе́ччі, на прикінцї, на схо́дї, наре́штї. — Съ конца́ въ коне́цъ = од кра́ю до кра́ю. — І дивлюсь я округ себе од краю до краю: що ж там милого знайду я, що я там згадаю. В. Щ. — Нехай душі козацькії в Украйнї витають: там широко, там весело од краю до краю. К. III. — Приводи́ть къ концу́ = до кра́ю дово́дити, кра́ю дово́дити. — Треба краю доводити. К. Ш. — Тутъ тебѣ́ и коне́цъ = тут тобі́ й край, тут тобі́ й капу́т! — Хазово́й коне́цъ = показни́й кіне́ць, край.
Наголо́ = 1. наголо́. — Шаблї наголо. 2. геть чи́сто, до оста́нку, до послїдку, до пня́, до ноги́, до цу́рки, до щенту. — Село геть чисто вигоріло.
Не́льзя, у виразі: „до нельзя“ = до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, через кра́й, за на́дто. — До не́льзя терпѣ́лъ = терпі́в до оста́нку. — Росхвали́ли до не́льзя = через кра́й розхвали́ли.
Обрати́ть, обраща́ть, ся = оберну́ти, поверну́ти, наверну́ти, приверну́ти, оберта́ти (С. З. Л.), поверта́ти, наверта́ти, приверта́ти, ся (Кн.). — Нехай тобі Господь поможе, де ти ступиш і з речами обернеш ся. н. пр. — Писарь повернений в салдати за шахрайство. Кн. — Зигмунд III. тїшив ся думкою, що йому удалось до останку навернути Русинів до унїї. Бар. О. — Магометанам і жидам вірі християнській наверненим. Б. Н. — Жидів привернули до православія. Кн. — Не з його головою штундових до православія привертати. Кн. — Обрати́ть, обраща́ть внима́ніе = заува́жити, зверну́ти ува́гу, уважа́ти (С. Л. Ш.), вважа́ти (С. Л.), зважа́ти, зверта́ти ува́гу, потура́ти, на кого — окрім тих слів — наки́нути, намигну́ти о́ком, зверну́ти око. — Уважай добре, куди дорога йде. С. Л. — Не вважай на його слова. С. Л. — Тим то ти і зауважив на ту фразу. Кн. — Не потурай, коли часом буду смутна. Кв. — Не потурай, молода дївчино, моїй розмовоньцї, держи розум і ум добрий в своїй головоньцї. н. п. — А я вже її накинув оком. Кр. — Д. ще під сл. Внима́ніе. — Обрати́ться, обраща́ться къ кому́ = уда́ти ся (С. Л. Ш.), оберну́ти ся, зверну́ти ся, поверну́ти ся, уда́рити ся, ткну́ти ся (Гр.), піткну́ти ся (Гр.), удава́ти ся (С. Ш.) і т. д. — Як біда — удавай ся до жида. н. пр. — Ой удав ся до коня словами. н. п. — Коли вдамо ся до аналогії, так... Кн. — Чи не удавав ся до чортів? Б. Н. — Князі не раз звертали ся у справах громадських за порадою до єпископів. Бар. О. — Не хотячи пристати до Дорошенка, удали ся собі до Хана кримського. Л. Сам. — Знав до кого і коли треба повернути ся. Кн. — От він і ударив ся до знахорки. н. о. — Обрати́ть, обраща́ть въ ничто́ = оберну́ти, поверну́ти, оберта́ти, поверта́ти в нївець. — Ці непутства можуть обернути в нївець усю славу наших кращих вчинків. Ст. Г. — Д. ще під сл. Ничто́. — Обрати́ться въ дымъ = здимнїти. — Пропав, як здимнїв. н. пр. — Обрати́ться во что́ = переки́нути ся, переверну́ти ся. С. Л. — А та дитина і перекинула ся гадюкою. Кн. — Відьма перекинула ся сорокою. С. Л. — Обрати́ться въ бѣгство = ки́нутись, пуститись навтїки, навтїкача́. — Обраща́ться съ кѣмъ = пово́дити ся (С. З.), обіхо́дити ся, полїтично — полїтикувати ся, зневажливо — поневіря́ти. — Знала вона, як з ким поводити ся, як заговорити. Ос. — Скрізь пішла чутка, як він поводив ся з першою жінкою. Лев. В. — З панами не жила — не знаю, як з ними поводити ся. Кн. — Не бачивши сїльського люду, як поводить ся поміж собою. Кулїш. С. З. — Слухай брате: за які ти вчинки не гаразд поводиш ся зо мною. Ст. Г. — Склались погляди на те, як треба поводити ся з людьми. Бар. О. — Вони полїтикують ся, а нишком чигають один на одного. Кулїш. С. З. — Д. ще під сл. Обходи́ться 1. — Обраща́ться вокру́гъ — оберта́ти ся навко́ло, коло чо́го, навкруги́, колува́ти. — Земля коло своєї оси обертаєть ся. Де-що про Сьв. Б. — Планети побічні, кружачи коло планет головних, з ними враз коло звізд сталих колують. Зем. — Земля, сама коло себе обертаючись, іще круги сонця ходить. Де-що про Сьв. Б.
Оконча́тельный, но = коне́шний, но, оста́ннїй (С. З.), оста́тнїй (С. З.), вкіне́ць, укра́й (С. Ш.), до кра́ю, в’оста́ннє, до оста́нку.
Оста́токъ = оста́нок (С. Л.), оста́ча, ре́шта (С. З.), ли́шка (С. З.), оста́тки = оста́нки, послїдки (С. Л.), лишки́, в посудинї на днї — оде́нки, від витопленого жиру, сала— ви́шкварки (С. Аф.), шква́рки, від то́плення — ви́топок, ви́топки, від виварки — ви́кіпки, після віяння — одві́йки, по́слїд, борошна після просївання через сито — межи́сїтка, зерна або борошна після переточки — одто́чини, після їди — нєдо́їдок, недо́їдки, після корму худоби — пере́їди, зъїди, після пиття — недо́питки, після горіння — недо́гарок, після бою — недо́биток, недо́битки, після гонки горілки — ба́рда, од хлїба після їди — окру́шки (Лев.), в лембику — недогі́н, від раків — ракови́ння, тютюну в гаманї — по́терть, потеру́ха, в люльцї — чвир, що треба вигрібати або вискрібати, на пр. останки тїста в дїжі — ви́грібки, ви́скрібок, по́скрібок ви́скрібки, по́скрібки (так в жарт зовуть і останню дитину у старих). — Тепер, кажуть, в Слободзеї останки збірає Головатий та на Кубань хлопцїв підмовляє. К. Ш. — У попа здачі, а у шевця остачі — не питай. н. пр. — Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою. н. п. — З хлїба зъїд не буде. н. пр. — До оста́тка = до оста́нку, до ре́шти, до цу́ри і т. д. д. Вконе́цъ. — До цури побив, перевів. Ман.
Сча́стіе = ща́стя, тала́н, до́ля, гара́зд. — Нема щастя — долї. К. Ш. — Хоч роби і розсядь ся, а як нема талану, так нема. н. пр. — Як не дав Бог талану з малку, не буде й до останку. н. пр. — Сча́стіе приноси́ть = щасти́ти, тала́нити, форту́нити.
Съи́змала = з ма́лку, з ма́лечка, з ма́льства, з мале́нства, з пу́пку. — Як не було змалку, не буде й до останку. н. пр. — Був розбійник спупку, всїх тормошив, валив на купку. Кот.

Запропонуйте свій переклад