Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «дурака»
Шукати «дурака» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дура́к –
1) ду́рень (р. -ня), дурни́й (р. -но́го) [З ду́рнем зчепи́тися – ду́рнем зроби́тися = с дурако́м свяжись – сам дурако́м будешь], (вежливо) недо́ум, (дурачёк) ду́рник, дурня́к, (олух) ду́рбас, ду́рас, йо́лоп, кеп, (глупыш) бла́зень (р. -зня), (болван) те́лепень (р. -пня), дурма́н, тума́н; ув.-презр. – дури́ло (м. р.), дурни́ло, дурба́ (м. р.) дурби́ло (ж. р.); соб. дурачьё́ – ду́рні (р. -нів), дурно́та, дурне́ча (р. -чі) (ж. р.) дурня́ччя (ср.). [От сліпа́ дурно́та. Сиди́ть там самі́сінька дурне́ча].
• Набитый, отпетый дура́к, кругом -ра́к – ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний, вели́кий ду́рень, дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па.
• Непроходимый дура́к – несосвіте́нний ду́рень.
• Я тебе не дура́к – я тобі́ не ду́рень, (гал.) я не твій ду́рень.
• Не дура́к – не ду́рень [Ви́пити й сам він був не ду́рень (Кул.)], не гвіздко́м у ті́м’я би́тий (Кониськ.).
• Называть, -звать кого -ко́м – ду́рня загина́ти (сов. загна́ти) кому́, дурня́ти кого́, ви́дурняти, ду́ркати. [Він тебе́ ви́дурняє та й по всьо́му].
• Считать -ко́м – вважа́ти за ду́рня, (зап.) дурни́м кла́сти.
• Оставить в дурака́х – поши́ти в ду́рні, завда́ти ду́рня кому́.
• Остаться в -ка́х – поши́тися в ду́рні, ду́рнем убра́тися, набра́ти в халя́ви, вско́чити;
2) (шут) ду́рник, сміха́ч, смішня́к, сміхови́нець (р. -нця), бла́зень (р. -зня), блазню́к, штука́р (р. -ря́). [Строка́та ша́пка бла́зня (Л. Укр.)].
• Дурака́ валять – ду́рня (ду́рника) стро́їти, ду́рня кле́їти, дурникува́ти, штука́рити, шту́ки викида́ти, сміхови́ни запуска́ти;
3) дура(ч)ки́ (род карт. игры) – ду́рень (р. -рня), (зап.) кеп.
• Играть в -ки́ – гуля́ти (гра́ти) в ду́рня, в ке́па.
• Игра в -ки́ – гра в ду́рня, в ке́па.
Валя́ть, ва́ливать – валя́ти, кача́ти; (хлеб, тесто, глину) кача́ти (корж), вика́чувати, міси́ти (діжу́), виробля́ти; (сукно, шерсть) вали́ти, валя́ти, обва́лювати, пиха́ти; (делать наскоро) валя́ти, ля́пати, ма́згати; (д. стремительно) шква́рити, затина́ти, витина́ти.
• Валя́й! – шквар! кача́й-валя́й!
• Валя́ть дурака – ду́рня кле́їти.
Поваля́ть –
1) поваля́ти, покача́ти. [Соба́ка не з’їсть, не покача́вши (послов.)];
2) (тесто) ви́качати, повика́чувати. [Повика́чувала паляни́ці];
3) (сукно) повали́ти; (войлок) зби́ти;
4) см. Повали́ть;
5) -ля́ть дурака – ду́рника зстро́їти, см. Дура́к.
Подуча́ть и поду́чивать, подучи́ть –
1) кого чему (учить) – піду́чувати, підучи́ти и підовчи́ти, (о мн.) попіду́чувати кого́ чого́. [Попіду́чував у́чнів украї́нської мо́ви];
2) что (учить на память) – піду́чувати, підучи́ти, підовчи́ти, завча́ти, завчи́ти, (о мн.) попіду́чувати, позавча́ти чого́, що (напр., ві́рша, ле́кцію, пісе́нь, мов).
• -чи́ть немецкий язык – підучи́ти німе́цької мо́ви;
3) кого на что (подущать) – навча́ти, навчи́ти, направля́ти, напра́вити, (о мн.) понавча́ти кого́ на що; см. Подстрека́ть, Подуща́ть.
• Дурака на всё -чишь – ду́рня на все напра́виш (на́вчи́ш).
• Поду́ченный – піду́чений, підо́вчений; на́вчений, напра́влений.
• -ный кем на что – на́вчений від ко́го на що.
Превраща́ть, преврати́ть –
1) кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)].
• Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу.
• Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню.
• Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в.
• -ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́.
• -ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.).
• -ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду.
• Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід.
• -ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння.
• -ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні.
• -ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що.
• -ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)];
2) -ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)];
3) см. Перевора́чивать;
4) (слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння).
Превращё́нный –
1) обе́рнутий и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)];
2) арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані;
3) перекру́чений, переина́чений.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВАЛЯ́ТЬ валять дурака́ ще виглу́плюватися, діял. виглу́пуватися;
валя́й домо́й (валя́йте домо́й) маха́й додо́му (маха́йте додо́му);
валя́ющий 1. що кача́є, ра́ди́й ви́качати, стил. перероб. кача́ючи, 2. що валя́є /б’є повсть/, за́йнятий валя́нням, шапова́л;
валяющий дурака́ ма́йстер стро́їти ду́рня, виглу́плюваний;
валя́емый 1. ва́ляний, ка́чаний, хи́таний, 2. ва́ляний;
ПРОВАЛЯ́ТЬ, провалять дурака ще повиглу́плюватися;
провалявший ОКРЕМА УВАГА;
провалявший дурака ОКРЕМА УВАГА
КО́РЧИТЬ но. ще переко́рчувати, ті́пати [её корчит її́ ті́пає];
корчить из себя́ вдава́ти /стро́їти, мо́рщити, роби́ти/ (і)з се́бе;
корчащий що /мн. хто/ ко́рчить тощо, зви́клий /ста́вши/ ко́рчити, ра́ди́й уда́ти, комедія́нт, удава́ка, книжн. удава́льник, (біль) судо́мний;
корчащий дурака́ ра́ди́й ко́рчити ду́рня;
корчащий из себя́ кого стил. перероб. удаючи́ з се́бе;
корчащий ро́жи що стро́їть мі́ни тощо, кривля́ка, грима́сник;
корчащий смире́нника святи́й та бо́жий;
корчащий шута́ ра́ди́й блазнюва́ти, бла́зень;
ПОКО́РЧИТЬ (ноги тощо) покрути́ти і похідн.;
ЛОМА́ТЬСЯ (перед ким) вила́муватися, жарт. викаблу́чуватися; но. лома́лось ло́млено;
лома́ющий що /мн. хто/ лама́є тощо, зви́клий лама́ти, зго́дний /покли́каний, зму́шений, гото́вий/ зломи́ти, лама́ч, лама́й, лама́йко, лама́йстер, прикм. тех. лама́льний, ломи́льний, трощи́льний, ломови́й, реконстр. ло́мчий, лома́цький, підсил. руйнівни́й, (біль) судо́мий, стил. перероб. лама́ючи, ломи́вши, складн. -ла́м, -ло́мний [ломающий лёд кригола́м;
ломающий шею карколо́мний];
ломающий вековы́е тради́ции губи́тель вікови́х тради́цій;
ломающий го́лову над чем стил. перероб. лама́ючи го́лову над;
ломающий дурака́ ра́ди́й ко́рчити ду́рня;
ломающий зу́бы над чем узя́шись опанува́ти що;
ломающий коме́дию комедія́нт, ра́ди́й стро́їти коме́дії;
ломающий лёд безразли́чия зда́тний розби́ти кри́гу байду́жости;
ломающий поря́док /ломающий ряды́/ пору́шник поря́дку /лав/;
ломающий ша́пку пе́ред кем 1. уклі́нний проха́ч, 2. забіга́йло, підшива́йло, запобі́гливий пе́ред;
ломающий язы́к калі́чник мо́ви;
ломающийся/лома́емый ла́маний, ло́млений, ла́млений, тро́щений, (голос) перери́вчастий;
ломающийся що ло́миться, ламу́чий, ламки́й, крихкий, ламли́вий, розло́мистий, (хто) кривля́ка, схи́льний мані́ритися, мані́рний, церемо́ний.
ПОВАЛЯ́ТЬ, повалять дурака́ укр. тро́хи пожирува́ти, повиглу́плюватися.
РАЗЫ́ГРЫВАТЬ (жартами) бра́ти на Бо́га, галиц. натяга́ти /діял. підтягати/ кого, (п’єсу) ще ста́вити;
разыгрывать шута́ вдава́ти /гра́ти, ко́рчити/ бла́зня;
разыгрывающий, 1. що /мн. хто/ розі́грує тощо, зви́клий розі́грувати, здатний розігра́ти, арти́ст, прикм. розі́грувальний, 2. що вдає́ тощо, ра́ди́й удава́ти, гото́вий уда́ти, комедія́нт, 1./2. розі́грувач;
разыгрывающий дурака́ зви́клий ко́рчити ду́рня /виглу́плюватися/;
разыгрывающий коме́дию комедія́нт, маста́к гра́ти коме́дії;
разыгрывающий неви́нного ягнёнка ірон. чи́сте тобі́ ягня́;
разыгрывающий роль кого зви́клий удава́ти кого /прикида́тися ким/;
разыгрывающий спекта́кль постано́вник /режисе́р/ виста́ви;
разыгрывающийся/разыгрываемый 1. гра́ний, розі́груваний, натя́ганий, 2. уда́ваний;
разыгрывающийся (про подію) = происходящий, (про емоції) розпа́люваний, щора́з палкі́ший, (про море) розбу́рхуваний, щора́з буре́мніший;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дурачиться (шалить) – дурі́ти, -рі́ю, -рі́єш, пустува́ти, -ту́ю; -ту́єш, жирува́ти, -ру́ю, -ру́єш, (валять дурака) ду́рня кле́їти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Дурак – дурень; дурник; дурило; дурний. Остаться в дураках – пошитися в дурні. Набитый дурак – дурний як драний чобіт. Дурака валять – дурника клеїти, строїти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Валять
• Валяй!, валяйте! – катай!, катайте!; шквар!, шкварте!
• Валять дурака (разг.) – дурня клеїти; дурникувати; штукарити; штуки викидати; сміховини запускати.
Дурак
• Валять, ломать дурака (разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати.
• Где умному горе, там дураку веселье – де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр.
• Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут – як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр.
• Дурак дурака хвалит – дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр.
• Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак – дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати.
• Дурак дураком останется – хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр.
• Дурак красному рад (устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр.
• Дурак на дураке – самі дурні.
• Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску – дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр.
• Дурака озолоти, а он будет всё то же нести – дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр.
• Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь – пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр.
• Дурака учить — что мёртвого лечить – ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр.
• Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком – з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр.
• Дуракам закон не писан – дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр.
• Дуракам счастье – дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр.
• Дураков не сеют, они сами родятся – дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр.
• Дураку всё смех на уме – пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр.
• Дураку море по колено – дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр.
• Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маком. Пр.
• Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт – загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр.
• Ищи дурака!; нашёл дурака! (фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже!
• Не дурак выпить, поиграть, поухаживать (фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого).
• Оставить в дураках кого (перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого.
• Остаться в дураках – пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити.
• Свяжись с дураком, сам дураком будешь – з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр.
• С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь – з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр.
• Сказать, послать, пустить… дурака кому (устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого.
• Смотрит дурак дураком (фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр.
• У дурака дурацкая и речь – пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр.
• Умный учится, дурак учит – розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр.
• Услужливый дурак опаснее врага – нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.
Заставлять
• Заставить замолчать кого – примусити (змусити) кого замовкнути; замкнути (затулити) кому рота (уста, згруб. губу); зав’язати язика кому; (зниж.) зацитькати кого.
• Заставлять думать о чём – завдавати думки кому, про що; примушувати (змушувати) думати про що.
• Заставлять, заставить кого-либо что делать – загадувати, загадати кому що робити; примушувати, примусити (змушувати, змусити) робити кого, що. [Не зараз робила, що загадав… Коцюбинський.]
• Заставь дурака Богу молиться — он и лоб расшибёт – загадай дурневі (дурному) Богу молитися, він і голову (лоба) розіб’є. Пр. Кажи дурневі поклони бити, а він і лоба (чоло) розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона), він і вікна поб’є. Пр. Пошли дурня по раки, а він жаб принесе (наловить). Пр. Послав дурня по масло, та й у печі погасло. Пр.
• Не заставить ждать, просить себя – не заставити (не дати, не примусити) чекати (ждати), просити себе.
Ломать
• Ломать голову над чем (разг.) – сушити (морочити, клопотати) [собі] голову над чим; морочитися коло чого, над чим; у голову заходити.
• Ломать дурака (фам.) – строїти (клеїти) дурня (дурника); робити дурниці.
• Ломать комедию (разг.) – удавати (грати) комедію; удавати штуку.
• Ломать копья – ламати (трощити) списи; кресати шаблями.
• Ломать строение, дом – розбирати будівлю, будинок (хату).
• Ломать шапку перед кем (разг.) – шапкувати перед ким, кому.
• Ломать язык – калічити (іноді ламати) мову.
• Меня, его… ломает (разг.) – мене, його… ломить (мне, тре).
• Нечего над этим руки ломать (разг.) – нема чого (нічого) над цим ламати (ломити, заламувати) руки.
Находить
• Дай Бог с умным найти и потерять – дай Боже з розумним загубити, а з дурним не знайти. Пр. З дурним знайдеш, то й не поділишся. Пр.
• Еле вас нашёл – ледве знайшов вас; насилу до вас добувся.
• За чем пойдёшь, то и найдёшь – чого шукаєш, те й напитаєш. Пр.
• Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) найти – краще з розумним [двічі] загубити, як з дурнем [раз] знайти. Пр. Ліпше (лучче) з доброго коня впасти, ніж лихим (поганим) їхати. Пр.
• Найти доступ к чьему сердцу – доступитися (добутися) до чийого серця; здобути ласки чиєї (ласку чию, прихильність чию).
• Найти общий язык с кем – знайти спільну мову з ким.
• Найти себя – знайти себе; збагнути своє призначення (в житті).
• [На меня] находит, нашла тоска – [На мене] находить, найшла (нападає, напала, налягає, налягла) нудьга (туга); [мене] оступає, оступила (опадає, опала) нудьга (туга).
• На меня нашёл такой стих – така падь на мене пала; такий вітер на мене війнув; таке на мене найшло.
• Находить возможным – уважати за можливе; визнавати за можливе (можливим).
• Находить, найти вкус, приятность в чём – добирати, добрати смаку в чому; набирати, набрати смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; знаходити, знайти втіху (приємність) у чому.
• Находить, найти в себе силу для чего – знаходити, знайти в собі силу нащо; здобуватися, здобутися на силу для чого (робити що).
• Находить, найти выход [для себя] в чём – знаходити, знайти [собі] вихід (порятунок, раду) у чому; давати, дати [собі] раду (пораду) з чим; зараджувати, зарадити [собі] з чим.
• Находить, найти кого виновным, невиновным – уважати (визнавати, визнати, признавати, признати) за винного (за винуватого), за невинного (за невинуватого) кого; признавати, признати чию вину (винність), невинність (невинуватість); признавати, признати винним (винуватим), невинним (невинуватим) кого.
• Находить, найти по вкусу кого, что – знаходити, знайти (добирати, добрати) [собі] до смаку (до вподоби) кого, що; уподобати кого, що.
• Находить, найти путём расспросов кого, что-нибудь – напитувати, напитати кого, що; допитуватися, допитатися кого (до кого), чого.
• Находить, найти своё выражение в чём – знаходити, знайти свій вияв (вираз) у чому; вилитися в чому.
• Находить, найти случайно что – знаходити, знайти випадково що; надибувати, надибати що.
• Находить, найти удовольствие (наслаждение) в чём – знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; тішитися (утішатися), утішитися чим, з чого.
• Находить, найти хорошим, плохим что-нибудь – визнавати, визнати за гарне (за добре), за лихе (за зле, за погане) що; признавати, признати добрим (гарним), лихим (злим, поганим) що.
• Нахожу, что вы правы – уважаю (визнаю), що правда ваша (що ви маєте рацію).
• Нашёл друга! – ото приятель!
• Нашёл кому поверить – було кому повірити; [не] мав кому повірити.
• Нашёл (нашли) дурака – знайшов (знайшли) дурня; аякже!
• Нашёл с кем знаться – було з ким знатися; добра знайомість, нема що (чого) казати.
• Нашёл у кого спрашивать – знайшов, у кого (кого) питатися; було (мав, не мав) у кого (кого) питатися.
• Нашла коса на камень – наскочила ((на)трапила, наткнулася) коса на камінь (та камінь не подається). Пр. Наскочив чорт на біса. Пр. Добрий на доброго й наскочив. Пр. Наскочив удівець на вдову. Пр. Наскочила кулага на врага. Пр. Яке брело, таке й стріло. Пр.
• Нашло много людей – понаходило (назбиралося, натовпилося, понатовплювалося) такого (багато) люду (людей).
• Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де заробиш, де проробиш. Пр. Хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. Пр. Якби знав, де знайду, то б туди пішов, а якби знав, де загублю, то б туди не пішов. Пр.
• Не нахожу в этом ничего остроумного, опасного – не бачу (не вбачаю, недобачаю) у цьому нічого дотепного, небезпечного…
• Он не находит себе места – він не знаходить собі місця; він не знає де приткнутися (де приткнути себе); (іноді) він ходить, як (мов) неприкаяний; (лок.) він попору не знайде.
• По лесу ходит, дров не найдёт – по лісі товчеться, а до дров не допадеться. Пр. По горло в воді, а шукає, де напиться. Пр.
• Что это на вас нашло сегодня? – що це сьогодні на вас напало (найшло)?; що це вас сьогодні навідало?
• Я нашёл его за работой, за обедом… – я застав його при роботі (за роботою), при обіді (за обідом)…
Разыгрывать
• Как по нотам разыгрывать, разыграть – Див. нота.
• Разыграть дурака (устар.) – удати [з себе] дурня; прикинутися дурнем; пошитися (убратися) в дурні.
• Разыгрывать невинного ягнёнка – удавати [з себе] невинне (безневинне, безвинне) ягня; прикидатися невинним (безневинним, безвинним) ягням.
• Разыгрывать, разыграть шута горохового (разг.) – удавати, удати [з себе] блазня.
Расквашивать
• Пошли дурака Богу молиться, так он и лоб расквасит – загадай дурному Богу молитися, то він і лоба розіб’є. Пр. Як затіє дурень молитися, то й лоба собі розквасить. Пр. Пошли дурня по раки, а він жаб налапа. Пр. Дурень і в макітрі макогона зломить. Пр. Дурному нема гори, куди попав, туди й вали. Пр. Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є. Пр. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вдава́ти, вда́ти –
1) притворяться, притвориться, делать, сделать вид;
2) кого – прикидываться, прикинуться чем.
• Ду́рня вдає́ш – дурака корчишь.
3) изображать, изобразить;
4) що – суметь сделать, выполнить.
Лама́ти –
1) ломать, ломить, преломлять что;
2) размывать (о воде);
3) коверкать;
4) изображать кого.
• Лама́ти ду́рня – изображать дурака, прикидываться глупым.
• Лама́тися – 1) ломаться, разламываться, переламываться;
2) преломляться (о лучах);
3) манерничать, капризничать, притворяться.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Заставь дурака Богу молиться - он и лоб разшибет. —
1. Загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є.
2. Дай дурню товкач, він і вікна поб’є.
3. Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
4. Заставили чоловіка моркву стругати.
5. Пошли дурня по масло, то й в печі погасне.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дура́къ, дурале́й = ду́рень, здр. ду́рник, йо́лоп (С. З.), ке́п (С. З.), те́лепень (С. Ш.), дурби́ло, дурба́, дури́ло, дурни́ло, бо́вдур (С. Ш.), ду́рбас (С. Аф. З.), дуранда́с (С. Аф.), дурни́й. — Дурень у воду закине сокиру, а десять розумних не витягнуть. н. пр. — Великий як сьвіт, а дурний як слїд. н. пр. — Стояв тепер як пень і, правду мовивши, був дурень телепе́нь. К. Д. Ж. — Чом ти, йолопе, не кланяєш ся пану возному. Кот. — Дура́къ дуракомъ, кру́глый дура́къ, круго́мъ д., отпѣ́тый дура́къ = дурни́й як пе́нь, як коло́да, вели́кий ду́рень. — Оста́лся въ дурака́хъ = поши́в ся у ду́рнї, пійма́в о́близня. — Дурака́ валя́ть = ду́рника стро́їти.

Запропонуйте свій переклад