Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «женщина»
Шукати «женщина» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Же́нщина – жі́нка, же́нщина, (фамил.) ба́ба.
• Молодая (замужняя) -на – молоди́ця.
• Публичная -на – пові́я.
Ала́дья – ола́дка, сласті́н (р. сластьо́ну).
• Женщина, пекущая и продающая ала́дьи – сласті́нниця.
Ба́ба –
1) (замужняя женщина) жі́нка, ба́ба (несколько пренебрежительно), (молодая) молоди́ця, (старая) стара́ (также и о молодой жене, шутливо);
2) см. Ба́бушка;
3) (вообще женщина) жі́нка, ба́ба;
4) (повивальная) ба́ба, (чаще с эпитетом) б.-сповиту́ха, б.-повиту́ха, б.-пупорі́зка; б.-бра́нка, (лекарка) ба́ба, зна́харка, шепту́ха;
5) зоол. (пеликан) ба́ба-пти́ця, пти́ця-ба́ба;
6) (род пасхальн. кулича в форме усечен. цилиндра) ба́ба, па́ска, па́пушник;
7) (у колодца) жураве́ль (р. -вля́);
8) ба́ба, до́вбня, довбе́шка. [Почали́ ба́бою забива́ти па́лі].
• Ба́бы (созв. Плеяды) – волосожа́р, кво́чка, кво́чка з курча́тами.
• Бой-ба́ба – ко́зир-ба́ба.
• Ба́ба-яга – ба́ба-яга́.
Враг –
1) во́рог (ум. воро[і]же́нько, мн. вороги́, воріже́ньки), злоби́тель, -лька, лиході́й, -дійка, напа́сник, -ниця, не́при́ятель, -лька, супроти́вник, -ниця.
• Трижды враг – три́ворог, во́рог і три́ворог.
• Злейший враг – найзапе́кліший во́рог, закля́тий во́рог; прил. воро́жий.
• Быть враго́м чьим – бу́ти во́рогом кому́.
• Враг-женщина – (изредка) во́рожка. [Щоб замело́ стежки́ та дорожки́, щоб не зна́ли вороги́ і ворожки́, щоб не зна́ли, кого́ я люби́ла];
2) (диавол) враг; прил. вра́жий;
3) см. Овра́г.
Дворо́вый – дві́рський, дворо́вий. [Вишива́ли ще за па́нщини дві́рські дівча́та (Неч.-Лев.). Не любі́те, дівча́точка, дворо́вого ле́жня].
• Дворо́вый человек, -ая женщина – двора́к, (реже) дворя́н и дворяни́н (ж. дві́[о́]рка, двора́чка, двірня́чка); (о птице) подві́рня, надві́рня. [На подві́рню пти́цю напада́є лиха́ по́шесть (Корол.)]; (о собаке) двірни́й, дворня́ка, дворя́га. [Соба́ка не чужи́й, але свій-таки двірни́й].
До́ктор –
1) (учён. степ.) – до́ктор. [До́ктор меди́чних нау́к. До́ктор пра́ва];
2) лі́кар (р. -ря). [Лі́кар на вну́трішні хоро́би (реже для вну́трішніх хоро́б) = по внутренним болезням. Лі́кар на о́чні хоро́би].
• Женщина-до́ктор – лі́карка.
До́кторша –
1) лі́карева жі́нка, па́ні лі́карева, лі́карша;
2) (женщина-лекарь) лі́карка.
Досту́пный – присту́пни́й, досту́пни́й. [Кни́жку пи́сано мо́вою, присту́пною і для малоосві́ченого читача́. На́ша Всенаро́дна бібліоте́ка присту́пна для широ́ких мас].
• -ная женщина – хистка́ молоди́ця.
• -ный любви, ненависти – присту́пний для коха́ння, для нена́висти, мо́же відчува́ти коха́ння, любо́в, знена́висть.
• Досту́пно – присту́пно, досту́пно кому́ и для ко́го.
• Его пониманию это недосту́пно – це річ непристу́пна для йо́го розуму́, він цього́ зрозумі́ти (збагну́ти) неспромо́жен.
Драко́н – змій крила́тий, дра́ко́н, (гал.) смок.
• -кон-женщина – змії́ха, дракони́ця.
Дрянно́й – пога́ний, паску́дний, леда́чий, ке́пський, (зап.) дранти́вий [Я вас дранти́вих рі́зками ви́періщу! (М. Левиц.)], (редко) дра́нний, (гнусный) плюга́вий [Мля́ва і плюга́ва в робо́ті (Кониськ.)], неві́рний [Неві́рного кожу́ха ма́ю – і тро́шки не грі́є. Горо́х ду́же неві́рний, геть черви́вий (Звиног.)], хирю́щий, соба́рний. [Це таки́й соба́рний хло́пець, що й ба́тько од йо́го одки́нувсь (Звиног.)].
• Дрянно́й человек, -ная женщина – пога́нець (р. -нця), пога́нка, паску́да (общ.); срв. Дрянь 2.
Живо́й –
1) живи́й, (редко) живу́щий. [Каза́ли поме́р, а він живі́сінький. Вона́ й живу́ща була́ на́че ме́ртва (М. Вовч.)].
• Живо́й элемент (и всё живо́е, живущее) – живло́. [За со́нцем усе́ живло́ проки́нулось (Мирн.)].
• Остаться в живы́х – ви́жити, (о многих) повижива́ти. [Мої́ ді́ти таки́ повижива́ли, а се́стриних тро́є поме́рло з о́бкладу].
• Оставлять в живы́х – лиша́ти живо́го, лиша́ти при життю́. [Лиша́ли при життю́ хлоп’я́ток. (Св. Письмо)].
• Стать живы́м – відживи́тися, оживі́ти. [І дихну́в госпо́дь на ньо́го, то він відживи́вся (Рудан.)].
• Стать живо́й действительностью, воспринять живо́й образ – вживи́тися. [Ба́чу його́, ві́ри не йму: се, кажу́, моя́ ду́мка щоде́нна, щоча́сна вживи́лася (М. Вовч.)].
• В живо́й действительности – в живі́й ді́йсності, живце́м. [Поді́ї в дра́мі прохо́дять перед на́шими очи́ма, пока́зуються живце́м, а не в само́му ті́льки оповіда́нні про них (Єфр.)].
• Принимать живо́е участие – бра́ти пи́льну (жва́ву) у́часть.
• Задеть кого-либо за живо́е – дозоли́ти, допекти́ кому́, упекти́ кого́; см. Допе́чь, Дое́хать.
• Ни живо́й души – ні живо́го ду́ха (Неч.-Лев.).
• Живо́й язык – жива́ мо́ва. [Словни́к украї́нської живо́ї мо́ви].
• Живо́й человеческий дух – живу́щий дух лю́дський.
• Жива́я вода – вода́ джере́льна, теку́ча, біжу́ча.
• Жива́я и мёртвая вода (в сказках) – вода́ живу́ща й зцілю́ща, живля́ща і жертвля́ща.
• Жива́я изгородь – живоплі́т (р. -пло́ту).
• На живу́ю руку – на швидку́ руч, (на) швидкору́ч. [Ні́коли було́ – на швидкору́ч зроби́ла];
2) (ясный) живи́й, вира́зний, я́сний. [Усе́ промину́ло, а в спо́минку – живі́сіньке, аж ся́є (М. Вовч.). Таке́ вира́зне стої́ть воно́ перед очи́ма];
3) жва́вий, мото́рний, метки́й, швидки́й. [І нату́ру ма́ю жва́ву (Самійл.). Таки́й жва́вий, як рак на гре́блі (насмешка). Мото́рна ді́вчина]; см. Бо́йкий, Подви́жный, Разбитно́й.
• Жива́я женщина, девушка – мотору́ха. [Там така́ мотору́ха – як на шру́бах уся́].
• Слишком живо́й (о ребёнке) – верту́н, верту́нчик. [Таки́й верту́н, що й на мі́сці не вси́дить; так і кру́титься, як та́я дзи́ґа].
• Делаться живе́е – жваві́шати, моторні́шати;
4) (лишь о музыке) доско́чистий. [А ну йому́ марш! – і вдали́ тако́го доско́чистого, аж воло́сся ї́житься (Свидн.)].
Заму́жняя – замі[у]жня́, одру́жена, відда́на; му́жня жона́. [Дочка́ заміжня́ була́, в зе́млю полягла́ (Грінч.). Замужні́ се́стри (Звиног.), У нас у посві́дченні не пи́шуть заміжня́, а одру́жена, а чоловіка́м жона́тим пи́шуть – одру́жений, а нежона́тим – неодру́жений (Київщ.). Я тоді́ ще не була́ відда́на (Вінницьк. п.). Говорі́ть зо мно́ю, як з му́жньою жоно́ю (Квітка)].
• -няя молодая женщина – молоди́ця.
Запуха́ –
1) кагля́нка;
2) (грязная, неряшл. женщина) нетіпа́нка, нечепу́ра, некукі́бниця, нехлю́я; см. Неря́ха.
Зло́вка (злая женщина) – злі́сниця, з’їду́ха.
Злой, Зол – 1а) (дурной, недобрый) лихи́й, злий, недо́брий, кля́тий, лю́тий, злісни́й, злі[о]сли́вий. [Лихи́й до́брого попсує́ (Номис). На сві́ті лихи́х люде́й більш ніж до́брих (Кониськ.). Лихи́й на́мір. Неха́й собі́ злі́ї лю́ди що хотя́ть гово́рять (Шевч.). Вона́ ду́же недо́бра: б’є свої́х па́синків, ї́сти їм не дає́ (Звин.). Схамени́ся, лю́тий вра́же (Ворон.). Ну, та й злісли́ва у ме́не жі́нка (Кан. п.). Примі́та: у кля́тої жі́нки ко́си тверді́ (Звин.). Злісна́ ду́мка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихи́й, заї́дливий, (бранно) ка́таржний. [Зня́ли з ньо́го голо́воньку злі́ї басурма́ни (Метл.). Соба́ки злі – покуса́ють та не загово́рять (Шевч.)].
• Злой дух – нечи́ста си́ла, враг, мара́.
• Злые духи – нечи́ста си́ла (см. Дух 1).
• Злой гений – лихи́й ге́ній.
• Злой умысел – лихи́й, злий на́мір, зло(в)ми́слення.
• Злой человек – лиха́ люди́на, злоби́тель, бузуві́р.
• Зло́е дело – злочи́нство.
• Злой поступок – лихи́й вчи́нок.
• Зла́я женщина – недо́бра жі́нка, злі́сниця, з’їду́ха, бузуві́рка (см. Злю́чка).
• Зла́я критика – злісна́ кри́тика.
• Зла́я судьба, рок – лиха́ до́ля, зла до́ля, лю́та, зла недо́ля, недо́ля, лиха́ годи́на, (бездолье) безтала́ння; срвн. Злосча́стие. [Лиха́ до́ля і під земле́ю нади́бає (Номис). Зла́я до́ля мо́же на тім бо́ці пла́че (Шевч.). Ой, лиха́я годи́на моя́! Одцура́лась роди́на моя́! (Макс.)].
• Злой, как змея – лихи́й, як гадю́ка, гадюкува́тий. [Вона́, ка́жуть, ду́же гадюкува́та (Кон. п.)].
• Делать зло́е (зло) – ли́хо ко́їти, чини́ти кому́.
• Зле́йший враг – лю́тий, найлю́тіший, завзя́тий во́рог. [Поба́чив знайо́мого му́ляра по́руч із свої́м завзя́тим во́рогом (Франко)].
• Злы́е травы – шкідли́ві тра́ви, лихе́ зі́лля;
б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лю́тий, недо́брий, злий, злісни́й, серди́тий. [Недо́брий сміх (Крим.). Недо́бра ра́дість (Коцюб.). Зиркну́в на ньо́го лю́тим по́глядом (Кримськ.). О́чі були́ ні́би серди́ті (Н.-Лев.). Злісни́й сміх (Л. Укр.)];
в) (бедственный, жестокий) лю́тий, лихи́й; см. Жесто́кий, Лю́тый. [Свою́ Украї́ну любі́ть, любі́ть її́… во вре́м’я лю́те (Шевч.). Лю́та недо́ля. Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)];
г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лю́тий, кля́тий, серди́тий. [Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще (Руданськ). Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.)];
д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лю́тий, кля́тий, лихи́й, тяжки́й. [Лю́та хворо́ба. Лиха́ гаря́чка];
е) (о горчице, хрене и т. п.) серди́тий, лю́тий, кля́тий. [Серди́тий хрін];
2) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий; см. Серди́тый. [Уста́в сього́дні ду́же злий (Звин.)].
• Быть злым на кого – бу́ти лихи́м, лю́тим на ко́го, бу́ти лихо́ї во́лі на ко́го, злува́ти на (и про́ти) ко́го, (опис.) лихи́м ду́хом ди́хати на ко́го, злим (лихи́м) о́ком диви́тися на ко́го; см. Зло́бствовать. [І пан був лихо́ї во́лі на йо́го (Свидн.)].
• Очень злой – ду́же лихи́й, злий, лю́тий и т. д.; (прелютый) прелю́тий, запрелю́тий.
• Он на вас очень зол – він на вас ду́же лихи́й, злий, (фамил.) храп ма́є.
3) (ретивый) завзя́тий.
• Дядя был злой рыбак – дя́дько був завзя́тий риба́лка.
Зя́бкий – мерзлякува́тий, ме́рзлий.
• -кий человек – мерзля́к, змерзлю́к (-ка).
• -кая женщина – мерзля́чка, змерзлю́ка.
Изя́щный – го́жий, кра́сний, чепурни́й, вибо́рний, зг[ґ]ра́бний, дола́дний, (художественный) майсте́рний, худо́жній, (элегантный) елега́нтний. [Ой там ї́хав коза́к го́жий, ще й на ли́ченько хоро́ший (Пісня). Все найкра́щеє, чим володі́ла пе́рська літерату́ра, поз’явля́лося тоді́ в го́жих пере́кладах на осма́нське (Крим.). Вона́ не така́ га́рна, як го́жа (Звин.). Вдягла́ся, іде́ – така́ чепурна́ (Звин.). Я до́вго не міг забу́ти струнко́ї зґра́бної по́статі (Грінч.). Згра́бні ба́шти і ба́шточки Воронцо́вського па́лацу (Кон.). Віно́чки вихо́дили в неї зграбне́нькі та маню́сенькі, мов для короле́ви е́льфів (Л. Укр.)].
• Довольно -ный – го́женький, красне́нький таки́, чепурне́нький таки́ и т. д. -ная литература – кра́сне письме́нство. [Тво́ри кра́сного письме́нства (Єфр.)].
• -ная обувь, -ное платье – елега́нтне, кра́сне, чепурне́, (зап.) форе́мне взуття́, вбрання́.
• -ная женщина – го́жа, кра́сна жі́нка.
• -ные искусства – кра́сні мисте́цтва.
• -ные работы, изделия – майсте́рні (худо́жні) пра́ці, ви́роби.
• -ные манеры – елега́нтні мані́ри.
• -ный вкус – вибо́рний смак.
• -ный слог – вибо́рний, добі́рний, дола́дний, елега́нтний стиль.
Кабарди́нка –
1) (шапка) кабарди́нка;
2) (кафтан) черке́ска, чекме́н (-на) и чекме́нь (-ня́);
3) (лошадь, собака каб. породы) кабарда́;
4) (женщина) кабарди́нка.
Каме́лия –
1) бот. Camelia – каме́лія;
2) (женщина полусвета) каме́лія, демімонде́нка, коко́та.
Кова́рный – підсту́пний, лука́вий, облу́дний, хи́трий, зрадли́вий. [Підсту́пний по́гляд твій, немо́в отру́та (Л. Укр.). Сичи́ш, мов га́дина підсту́пна (Л. Укр.). На йо́го не ввіря́йте, він лука́вий (Звин.)].
• -ный человек, -ная женщина – підсту́пна люди́на, -на жі́нка, підсту́пник, -ниця.
Комисса́р – коміса́р (-са́ра).
• -са́р народного просвещения, народный -са́р просвещения – коміса́р наро́дньої осві́ти, наро́дній коміса́р осві́ти.
• -са́р по надзору за… – коміса́р у спра́вах до́гляду за…
• -са́р печати – коміса́р дру́ку.
• Приказ -ра – коміса́рів нака́з.
• Заместитель -ра – засту́пник коміса́ра.
• Жена -ра – коміса́рова дружи́на, (гал.) комісаро́ва (-вої).
• Женщина -са́р – коміса́рка.
Комо́нница –
1) (неплодн. корова или женщина) я́лова́ коро́ва (жі́нка), я́лівка, я́ловиця;
2) (кобылица) комо́нниця, я́лова коби́ла.
Легкодосту́пный –
1) досту́пний, присту́пни́й. [Лю́ди доступні́ такі́, приві́тні (М. Вовч.)].
• -ная женщина – жі́нка присту́пна, (иносказ.) нескупа́, ще́дра, широкосе́рда, з гости́нною душе́ю;
2) присту́пний, загальнопристу́пний; срвн. Общедосту́пный.
Ледяно́й –
1) льодови́й (диал. ледови́й), крижани́й, льодяни́й. [І від сліз тих гаря́чих розта́не та кора́ льодова́я міцна́ (Л. Укр.). Заме́рз зеле́ний Сян, і по блиску́чім ледові́м помо́сті гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко). Крижани́й буди́нок півні́чної чарівни́ці (Васильч.)].
• -но́й дождь – льодяни́й дощ, залі́зний дощ.
• -но́й каток – ко́взалка, (с)ко́бзалка. [Нема́ хло́пців удо́ма, на ско́бзалку побі́гли (Звин.)].
• -ная гора – крижана́ (льодова́) гора́.
• -на́я горка – спу́скалка. [Вже хло́пці всі давно́ на спу́скалках (Грінч.)].
• -ная глыба – льодяна́ (льодова́) бри́ла, бри́ла кри́ги.
• -ная вода – крижана́ (льодова́) вода, вода́ з кри́гою.
• -на́я сосулька – мерзля́к, вису́ля, вису́лька, буру́лька. [Мерзляки́ понависа́ли на стрі́сі (Хорольщ.)];
2) (холодный) льодови́й, крижани́й, льодяни́й.
• -ная душа, -ной тон, взгляд – льодова́ (крижана́) душа́, душа́-кри́га льодови́й (крижани́й) тон (по́гляд). [Льодови́м то́ном промо́вила (Н.-Лев.)].
• -ное серце, спокойствие – льодове́ (крижане́) се́рце, льодови́й (крижани́й) спо́кі́й (-ко́ю).
• Женщина с -ным темпераментом – жі́нка льодово́го темпера́менту (льодово́ї вда́чі), льодова́ жі́нка. [Усі́ англича́нки страх які́ льодові́ (М. Вовч.)].
Ле́кторша –
1) ле́кторова жі́нка;
2) (женщина-лектор) ле́кторка.
Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)].
• Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то.
• Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття).
• Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку).
• Бабье -то – ба́бине лі́то.
• -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)].
• Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)].
• Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1.
• В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та.
• Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то.
• В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та.
• В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та.
• В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку.
• Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)].
• Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука).
• Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)!
• Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть.
• Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)];
2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то.
• В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме.
• В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)].
• -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)].
• Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х.
• По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)].
• Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)].
• Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)].
• Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ).
• Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід.
• Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній;
3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)].
• Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)].
• Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)].
• Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку).
• Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося).
• Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків.
• Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши.
• Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т.
• В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́.
• В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами.
• В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється.
• Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)].
• Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)].
• Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)].
• Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто.
• В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)].
• Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку.
• Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́.
• В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку.
• Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)].
• Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в.
• Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)].
• Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й.
• В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)].
• С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду.
• С малых лет – зма́лку, зма́лечку.
• С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)].
• В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)].
• Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)].
• В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)].
• Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік.
• В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х.
• Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)].
• Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)].
• Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)].
• На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)].
• Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку.
• Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)].
• Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)].
• -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки);
4) пі́вдень (-дня); см. Юг;
5) см. Ле́тник 1;
6) тепло́; см. Тепло́, сщ.
Ло́вкий –
1) спри́тний, (живой, проворный) мото́рний, метки́й, жва́вий, прово́рний, (юркий) в’юнки́й, (зап.) зви́нний, (умелый) зру́чний, ру́чий, впра́вний, (разбитной, сметливый) промітни́й, тямки́й, доте́пний, (зап.) зми́сний, імкли́вий, ум.-ласк. спритне́нький, моторне́нький и т. д. [Цей кіт ду́же спри́тний, не впійма́єте (Звин.). З то́го леда́чого па́рубка та став таки́й мото́рний коза́к, що ні зду́мати, ні сказа́ти (Рудч.). Воно́ хоч і клишоно́ге, а метке́ (Кониськ.). На ли́хо зда́вся він прово́рний (Котл.). А сам був хло́пець ру́чий і на всі ви́гадки мите́ць (Свидн.). В’юнки́й хло́пець (Яворн.). А промітни́й він: оце́ поверну́вся, купи́в горшкі́в, прода́в та купи́в обі́ддя (Канівщ.)].
• -кий танцор – згра́бний (ру́чий, зви́нний) танцюри́ст(а), впра́вний танцюри́ст(а), (фам.) танцю́ра ру́чий.
• -кий делец – впра́вний (метки́й) діло́к, спри́тний діло́к (р. -ока́), мите́ць; срвн. Ловка́ч.
• -кий плут мошенник – спри́тний (промітни́й, проно́зуватий) пройди́світ, шахра́й, круті́й.
• Он -кий малый (парень) – з йо́го мото́рний хло́пець (хлопчи́на, хлоп’я́га), (насм.) з йо́го моторя́ка, з йо́го круті́й хоч-куди́.
• -кий дипломат – спри́тний диплома́т.
• Вишь ты какой -кий! – а́ч (чи ти ба́) яки́й спри́тний!
• -кое движение – спри́тний (зру́чний) рух. [Спри́тним ру́хом ви́дравшись із рук (Черкас.). Зру́чним ру́хом улови́в соба́чку за спи́нку (Крим.)].
• -кая женщина – спри́тниця, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка;
2) (удобный, о вещи) зру́чний, вигі́дний, імки́й, (сподручный) хватки́й, похватни́й, (мёткий) замашни́й, кидки́й. [Замашна́ коса́ (Чуб. III). Кидка́ гру́дка (Полт.)];
3) (меткий) влу́чли́вий, влучки́й; влу́чний.
• -кий стрелок – влу́чли́вий (влучки́й) стріле́ць.
• -кий удар, выстрел – влу́чний уда́р, по́стріл.
• -кий ответ – влу́чна ві́дповідь.
Любопы́тный –
1) (интересующийся знать) ціка́вий. [Я́сний мі́сяць, нагля́дач ціка́вий (Л. Укр.). Хто́ се, хто́ се? – спита́єте ціка́ві дівча́та (Шевч.)].
• -ная женщина – ціка́ва жі́нка, Є́вина дочка́.
• Он очень -тен – він ду́же (до всьо́го) ціка́вий.
• Толпами валит -ный народ – ю́рмами люд біжи́ть (су́не) ціка́вий.
• -ные осаждали зал суда – ціка́ві обляга́ли судо́ву за́лю.
• Не в меру -ный – на́дто (через лад) ціка́вий.
• Бросать -ные взгляды – погляда́ти (позира́ти) ціка́вим о́ком;
2) (интересный) ціка́вий, інтере́сний. [Факт ціка́вий на́віть з естети́чного по́гляду (Єфр.). Він не знахо́див нічо́го ціка́вого (Крим.)].
• Случилось -ное происшествие – тра́пилася (ста́лася, зчини́лася) ціка́ва поді́я.
• Он очень -ный человек – з йо́го ду́же ціка́ва люди́на.
Ма́тка –
1) (мать) ма́тка. [У ко́го ма́тка рідне́нька, у то́го й соро́чка біле́нька (Приказка)].
• Правда -ка – щи́ра пра́вда.
• Сказать всю правду -ку – сказа́ти щи́ру пра́вду, сказа́ти все по щи́рості;
2) (женщина) жі́нка, (баба) ба́ба, (тётка) ті́тка;
3) (у животных) ма́тка (в ед. и соб. значении), (самка) сами́ця. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе (Номис). Ове́ць у йо́го ду́же бага́то: само́ї ма́тки сот сім (Сл. Ум.)];
4) (у пчёл) ма́тка, ма́тиця. [За ним повали́ло коза́цтво, як за ма́ткою бджо́ли (Куліш)].
• Лишиться -ки – зматчі́ти, зма́тчитися.
• Лишившийся -ки (улей, рой) – зматчі́лий, безма́тній (ву́лик, рій, р. ро́ю);
5) анат. uterus – ма́тиця, ма́тка, ура́з (-зу), (пров.) дити́нник, (у свиньи ещё) паця́тник (-ка) (Верхр., Жел.).
• Бешенство -ки – німфома́нія, сказ ма́тиці.
• Выпадение -ки – ви́пад ма́тиці (ма́тки, ура́зу);
6) (у растений) ма́точка, плідни́к (-ка́);
7) (картофелин, луковиц) ма́тка;
8) (минер.: маточная порода) ма́точна поро́да.
• -ка венисы – лосняко́вий лупа́к (-ка́);
9) (в колодце) діти́нець (-нця);
10) (уксусный отсед) гніздо́ (о́цту) (Сл. Ум.);
11) (предводитель в игре) ма́тка;
12) (оспа) ві́спа;
13) см. Ко́мпас;
14) см. Матня́;
15) см. Ма́тица 1.
Милиционе́р – міліціоне́р (-ра), (женщина -не́р) міліціоне́рка.
Милосе́рдный – милосе́рдний, милосе́рдий до (или для, су́проти) ко́го. [Милосе́рдний цар хоті́в мене́ нагороди́ти (Л. Укр.). Для вбо́гих він немилосе́рдний (Крим.). Був він ве́льми милосе́рдий до вбо́гих (Куліш)].
• -ный человек – милосе́рд(н)а люди́на, милосе́рдник, (женщина) милосе́рдниця. [Сміє́шся, зроби́вши милосе́рдника тира́ном (Куліш)].
Молодо́й –
1) молоди́й (в песнях также мо́лод).
• -до-зелено – молоде́-зеле́не, молоде́-ро́зумом не ді́йшле.
• -дой человек – молоди́й юна́к (-ка́), па́рубок (-бка), (фамил.) молодько́ (-ка́), молода́н (-на), молодя́к (-ка́), парубчи́на, козачи́на. [Наї́хали старости́, й молоди́к за ни́ми (Шевч.)].
• Скажите, пожалуйста, -до́й человек – скажі́ть, будь ла́ска, моло́дче (юна́че, пани́чу).
• -дая женщина – молода́ жі́нка.
• -дые люди – молоді́ лю́ди, лю́ди молодо́го ві́ку, молодя́та (-дя́т).
• Побыть -ды́м (холостым) человеком – помолодикува́ти, молодико́м пожи́ти.
• -дые годы, лета – молоді́ літа́, молоди́й вік, (поэт.) мо́лодощі (-щів и -щей). [І на́що літа́ молоді́ ма́рно по сві́ту розсіва́тимеш? (М. Вовч.). Не тра́тьмо наді́ї в літа́ молоді́ї (Л. Укр.)].
• В -ды́х летах, см. Мо́лодость (В -сти) и Ле́то 3.
• Быть -ды́м, в -ды́х летах – бу́ти молоди́м, молоді́ти. [Мені́ вже само́тному та й не молоді́ти (Гліб.)].
• Дважды -до́му не бывать – дві́чі молоди́м не бу́ти, дві́чі не молоді́ти.
• Он (был) моложе меня – він (був) моло́дший за ме́не (від ме́не, про́ти ме́не), ніж (як) я.
• В нашей семье он был моло́же меня – у на́шій роди́ні (сім’ї́) він був підо мно́ю. [У батькі́в мої́х була́ вели́ка сім’я́: два бра́ти і сестра́ – ста́рші за ме́не, та ще підо мно́ю три сестри́ (Кониськ.)].
• Годами он старее меня, но по службе моло́же – на роки́ він ста́рший на (від, про́ти) ме́не, але́ на слу́жбі він підо мно́ю.
• Самый -до́й – наймоло́дший, що-наймоло́дший.
• -лод летами, да стар делами – ві́ком молоди́й, та ро́зумом стари́й; хоч і молоди́й ще, а старе́чий ро́зум ма́є (Номис).
• Из -ды́х да ранний – мале́ курча́, та вже летю́че.
• Умом -лод – ро́зумом неді́йшлий, хлоп’я́чого ро́зуму.
• Он человек уже не -до́й – він чолові́к уже́ не молоди́й (лі́тній), не молодо́го (не пе́ршого) ві́ку, пова́жного ві́ку, не перво́літок (-тка).
• Казаться (более) -ды́м, -до́ю, см. Мо́лодо.
• -до́й месяц – молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), молоди́й (нови́й) мі́сяць. [Зійшо́в мі́сяць, ще й нови́к (Чуб. V)].
• -ды́е побеги (дерева) – молоді́ па́гони (па́гінки, па́рости, па́ростки), молоде́ па́гіння, па́молодь (-ди).
• -до́е дерево (с неотверд. корой) – молоде́ (свидува́те) де́рево.
• -до́е вино, пиво – молоде́ вино́, пи́во;
2) -до́й, -да́я, -ды́е (жених и невеста) – молоди́й, молода́, молоді́, молодя́та; срв. Молодожё́н. [Вік вам до́вгий і ро́зум до́брий, кра́сні молодя́та! (М. Вовч.)].
Мурзи́нша –
1) (жена мурзы) мурзи́ха;
2) (женщина мурзинского рода) мурза́чка.
Неблагода́рный –
1) (не чувствующий благодарности) невдя́чний (до ко́го, про́ти (су́проти) ко́го или для ко́го). [Невдя́чна звірю́ка! – забу́в, скі́льки я на те́бе працюва́в? (Крим.)].
• -ный человек, -ная женщина – невдя́чна люди́на, невдя́чна жі́нка, (сщ.) невдя́чник, -ниця, невдя́ка (общ. р.);
2) (по своей природе) невдя́чливий, невіддя́чливий;
3) (невознаграждающий за труд) невдя́чний, невдя́чливий, невіддя́чливий.
• -ная почва – невдя́чний (невдя́чливий) ґ[г]рунт.
• -ная роль – невдя́чна (нев[невід]дя́члива) ро́ля.
• -ная тема – невдя́чна (нев[невід]дя́члива) те́ма.
• -ный труд – невдя́чна (нев[невід]дя́члива) пра́ця.
Неве́рный –
1) (вероломный, изменяющий) неві́рний, (сщ.) неві́рник, (ненадёжный) непе́вний, (склонный к изменам) зрадли́вий, зра́дний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непе́вний. [З неві́рною дружи́ною куди́ піду́, то заги́ну (Пісня). Неві́рний (непе́вний) при́ятель (Київ). Чо́вен непе́вний воді́ доручи́в (Л. Укр.). Зрадли́вий чолові́к (Київ)].
• -ная женщина – неві́рна (зрадли́ва) жі́нка (же́нщина), неві́рниця.
• -ное счастье – непе́вне ща́стя.
• -на их любовь – непе́вна (зрадли́ва, зра́дна) їх любо́в, непе́вне (зрадли́ве, зра́дне) їх коха́ння;
2) (ложный) неправди́вий, неві́рний, (неправильный) несправедли́вий, непра́вильний, непопра́вний, (неосновательный) неслу́шний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий, (фальшивый) фальши́вий. [Неправди́ве змалюва́ння поді́ї (Київ). Несправедли́ве (неслу́шне) заува́ження (Київ). Чи ві́рна на́ша, чи хибна́ доро́га? (Франко)].
• -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́.
• -ный взгляд (в перен. знач.) – неправди́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд.
• -ное вычисление – непра́вильне (неві́рне) обчи́слення.
• -ный (фальшивый) голос – фальши́вий го́лос.
• -ное известие – неправди́ва (помилко́ва, грубо: брехли́ва) (з)ві́стка.
• -ный ответ – неправди́ва (хи́бна́, помилко́ва) ві́дповідь.
• -ный перевод – непра́вильний (непопра́вний, неві́рний) пере́клад.
• -ный путь – непе́вна (хи́бна́) путь (доро́га).
• -ный слух (молва) – неправди́ва (грубо: брехли́ва) чу́тка.
• -ный счёт (бухг.) – непра́вильний (неві́рний) раху́нок.
• -ные часы – непра́вильний (неві́рний) годи́нник;
3) (нетвёрдый, неустойчивый) непе́вний, невпе́внений; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й; (капризный) химе́рний. [Дрібни́м, непе́вним кро́ком пішо́в бічно́ю ву́лицею (Коцюб.). Бли́має непе́вний о́гник (Р. Край)].
• -ный взгляд (в прям. знач.) – непе́вний (невпе́внений) по́гляд, непе́вне о́ко.
• -ный (неуверенный) голос – непе́вний (невпе́внений) го́лос.
• -ная походка – непе́вна (невпе́внена, хитка́) хода́.
• -ный свет, блеск – непе́вне (химе́рне) сві́тло, непе́вний (химе́рний) блиск.
• -ные тени – непе́вні (хисткі́, химе́рні) ті́ні;
4) (сомнительный, ненадёжный) непе́вний.
• -ное дело – непе́вна спра́ва;
5) (не исповедующий господств. веры) неві́рний, (сщ.) не́вір (-ра, м. р.), неві́ра (-ри, общ. р.), неві́рник, -ниця, (соб.) неві́рство; (язычник, -ница) пога́нин (стар.) пога́н (мн. -га́ни) пога́нка, (соб.) пога́нство; (басурманский) бузуві́рний, (сщ.) бузуві́р (-ра), -ві́рка; срв. Неве́рующий 1. [Абдулла́ су́мно диви́вся на цього́ неві́рного, з котри́м так до́вго змага́вся (Олм. Примха). Ця, ба́чте, неві́ра, то й темни́ці доладу́ не вмі́є змурува́ти, – не то що ми, христия́ни (М. Вовч.). Христия́ни става́ли ученика́ми неві́рника (Павлик). Бо незря́чий сей пога́нин був, ще ві́рив непохи́тно в честь і в ві́рність (Крим.)];
6) (недоверчивый) неві́рний, неймові́рний.
• Фома -ный – Хома́ неві́рний, Хома́ неймові́рний (Л. Укр.). [Знайшо́вся таки́ оди́н Хома́ неві́рний, та так Хомо́ю і зва́вся (Франко)].
Незауря́дный – непересі́чний, незвича́йний, неповсякде́нний, небуде́нний, не аби́-яки́й, неордина́рний, незгі́рший. [Небуде́нна си́ла (Крим.). Не аби́-яки́й мисте́ць (Київ). Його́ по́стать виявля́є не аби́-яку́ си́лу (Корол.). Незгі́рший бу́в-би з ньо́го пропові́дник (Л. Укр.)].
• -ная женщина – незвича́йна (неордина́рна, непересі́чна) жі́нка.
Не́мка –
1) німке́[и́]ня, (редко) ні́мка, (насмешл.) шва́бка. [Я каза́ла і па́ні, і німке́ні (Кониськ.). Францу́зьку вимо́ву ні́мка на́віть попсува́ла їй (Л. Укр.)];
2) німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня; срв. Немо́й (-ма́я женщина).
Немо́й и Нем –
1) (лишённый речи и перен.) німи́й, (ласк. німе́нький), безмо́вний, (стар. безмо́вий, немо́вний), без’язи́кий; срв. Бесслове́сный, Безгла́сный. [Він німи́й, як твари́на (Луб.). Ді́вчинка допомага́ла свої́й глухі́й і німі́й ба́бі (Михайлич.). Кіно́ німе́, звукове́ та говорю́ще (Пр. Правда). Поділю́ся мої́ми сльоза́ми, та не з бра́том, не з сестро́ю, – з німи́ми стіна́ми (Шевч.). Ой по́стіль біле́нька, а стіна́ німе́нька (Чуб. V). Нічо́го не мо́вить, як мрець безмо́вний (Г. Барв.). Син його́ недо́росток безмо́вий (Куліш). Твари́на немо́вна (Київщ.). І всі уря́д постава́ли, на́че без’язи́кі (Шевч.). Шевче́нко, ви́йшовши ди́вом яки́мсь із тії́ темно́ти прито́птаної, похи́лої, без’язи́кої (Основа 1861)].
• -мая азбука – німа́ абе́тка.
• -мо́е вино – німе́ (ме́ртве) вино́.
• -мо́й восторг – німи́й за́хват. [Уве́сь звору́шений, у за́хваті німі́м (Вороний)].
• -ма́я карта – німа́ (сліпа́) ма́па (ка́рта).
• -мо́й приказ – німи́й нака́з. [Такі́, щоб зрозумі́ть німи́й нака́з умі́ли (Грінч.)].
• -ма́я скорбь – німа́ ту́га (скорбо́та). [Де поді́лися ви, голосні́ї слова́, що без вас моя́ ту́га німа́? (Л. Укр.)].
• -мо́й страх, упрёк – німи́й страх, до́кір. [Німи́й страх диви́вся на не́ї вели́кими як те́мрява очи́ма (Грінч.). Дале́ко десь з німи́м доко́ром в тій хви́лі зга́дуєш мене́? (Франко)].
• -мо́й человек – німи́й (-мо́го); срв. Немты́рь. [Глухо́го та німо́го спра́ви не допита́єшся (Номис)].
• -ма́я женщина – німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня.
• -мы́е люди – німі́ (-ми́х) (лю́ди), (соб.) німо́та.
• Быть -мы́м – бу́ти німи́м, німува́ти; срв. Немо́тствовать.
• Делаться -мы́м – става́ти німи́м, німі́ти; срв. Неме́ть.
• Стать -мы́м – ста́ти німи́м, онімі́ти, занімі́ти, знімі́ти, (о мног.) понімі́ти; срв. Онеме́ть. [Чому́-ж уста́ не занімі́ли? (Вороний). Мов понімі́ли всі (Мирний)].
• Сделать -мы́м – оніми́ти, зніми́ти. [Сам не оглу́х, други́х не оніми́в (Боровик.)].
• Он глух и нем к просьбам – він глухи́й і німи́й на проха́ння (до проха́ннів);
2) (утративший чувствительность) зате́рплий, оте́рплий, замлі́лий, (о мног.) поте́рплий, помлі́лий;
3) неголосни́й, недзвінки́й.
• -мо́й колокол – неголосни́й (глухи́й) дзвін.
Нему́жний – незамі́[у́]жні́й. [Незамі́жня дочка́ (Київщ.)].
• -няя (женщина) – незамі[у]жня́ (-ньо́ї), (специальнее) удова́, розві́[о́]дка, ді́вчина.
Непло́д, Непло́да –
1) недорі́д (-ро́ду), неврожа́й (-жа́ю); срв. Непло́дие.
• На груши -да – на гру́ші недорі́д, гру́ші не вроди́ли, груш не вроди́ло.
• У нас деньгам -ло́д – у нас гро́ші не во́дяться, (шутл.) у нас на гро́ші недорі́д (посу́ха);
2) -да – неплі́дниця; срв. Непло́дный (-ная женщина).
Непло́дный – (обыкнов. о женщине) неплі́дний, (о самке животн. ещё) неплодю́ч[щ]ий, (о земле, растениях) неродю́чий, я́ловий. [Пе́рва його́ жі́нка була́ неплі́дна (Г. Барв.). Камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.)].
• -ная женщина – неплі́дна жі́нка, неплі́дниця, непло́да, безді́тниця, (диал.) бездітки́ня.
• -ная корова – я́лівка, я́ловиця; срв. Не́тель.
• -ные овцы, коровы, соб. – ялівни́к (-ку́).
• Оставаться, остаться -ной (о самке животн.) – я́ловіти, зая́ловіти.
• Сделаться, стать -ной – з’я́ловіти.
Непотре́бный –
1) непотрі́бний, негодя́щий, за́йвий; срв. Нену́жный;
2) розпу́сний, розпу́тний, непотре́бний, (кабацкий) корче́мний [Пі́дла чернь корче́мна (Куліш)].
• -ный дом – непотре́бний дім, дім розпу́сти.
• -ная женщина – розпу́с[т]на жі́нка, пові́я.
• -ные слова – непотре́бні (неподо́бні) слова́. [Парубо́чі голоси́, ре́гіт, непотре́бні слова́ (Васильч.). Ви́лаявся неподо́бним сло́вом (Добровольськ.)].
Неприве́тливый – неприві́тний, неприві́тливий (неприязненный) непри́язний, неласка́вий, неприхи́льний. [Ті́льки всі вони́ які́сь неприві́тні (Л. Укр.). Дави́де, чого́ ти сього́дні таки́й неприві́тний? (Головко). День був сі́рий, холо́дний, неприві́тний (Крим.). Проща́й, похму́рий неприві́тний кра́ю! (Вороний). Його́ неласка́ві те́мні о́чі за́всігди так диви́лися, мо́в-би він усе́ гні́вавсь (Грінч.). Така́ вже в йо́го неприхи́льна вда́ча (Звин.)].
• -вая (женщина) – неприві́тниця.
Непутё́вый – непу́тній, непутя́щий, леда́чий, (беспутный) безпу́тній. [Що-ж він, кого́ чужо́го взя́вся прово́дити, кого́ непу́тнього? (Мирний). Неха́й, ка́жуть, ги́не леда́ча дити́на, коли́ не зумі́ла себе́ шанува́ть (Шевч.). Тако́му молодо́му, як ти, воно́ не приста́ло-б те роби́ти, що дру́гі безпу́тні заво́дять Мирний)].
• -вая женщина – непутя́ща жі́нка; см. ещё Потаску́ха.
• -вый человек – непутя́ща люди́на, безпу́тник, гультя́й (-тяя́); см. ещё Беспу́тник.
Нерасчё́санный – нерозче́саний, нече́саний, (косматый) пелеха́тий, кудла́тий.
• -ный мужчина, -ная женщина – нече́саний чолові́к, нече́сана жі́нка, нечо́са (общ. р.); срв. Нерасчё́са.
Несча́стный – неща́сний, безща́сний, (не только несчастливый) нещасли́вий, (бездольный) бездо́льний, (бесталанный) безтала́нний, (горемычный) бідола́шний, (диал.) горопа́шний, (злополучный) серде́шний, (жалкий, убогий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний, жалюгі́дний. [Ой, я неща́сний, що ма́ю дія́ти? (Пісня). Іді́ть на фа́брики й заво́ди, неща́сні торбарі́! (П. Тичина). При́йдуть безща́сним щасли́вії дні (Грінч.). Не забу́ли вони́ нас безща́сних (Дніпр. Ч.). Безща́сний чолові́к той, хто не зна́є лати́ни (Яворн.). Хло́пці з гілля́м обдира́ють безща́сні дерева́ (Грінч.). Леті́м у край мій нещасли́вий (Олесь). Що-ж я, бездо́льна, при ста́рощах мої́х, роби́тиму? (Грінч.). Для и́нших це осо́ба нена́видна, а мені́ він видає́ться ті́льки ду́же безтала́нною люди́ною (Крим.). Лю́ди до́брі, пожалі́йте бідола́шного пії́ту! (Самійл.). Почала́ бідола́шна Русь нову́ крива́ву війну́ (Куліш). Серде́шна дити́на, обі́драна, ле́две-ле́две несе́ ноженя́та (Шевч.). Госте́й зачи́нених свої́х серде́шним ча́єм напува́ли (Шевч.). Од жа́ху горопа́шна дити́на заби́лась у са́му глибиню́ пече́ри (Яворн.). Мій повели́тель на всіх мізе́рних пролива́є ми́лость (Куліш). Приї́хало сюди́ воно́ таке́ ми́ршаве, обша́рпане, мізе́рне (Н.-Лев.). Приня́в злиде́нного, як бра́та (Самійл.)].
• -ный, -ная (как сщ.) -ный человек, -ная женщина – неща́сний, -на, нещасли́вий, -ли́ва, бідола́шний, -на, серде́шний (-ого), -на (-ої), (сщ.) неща́сник, -ниця (ум. неща́сничка), безща́сник, -ниця, бідола́ха, біда́ха, серде́га, горопа́ха (общ. р.), небо́га (ж. р.); срв. Несчастли́вец, -вица. [Руса́лоньки взяли́… її́, серде́шную, та й залоскота́ли (Шевч.). Так би́ли і товкли́, аж ко́сті хру́скали в небо́ги (Самійл.)].
• -ная головушка – бі́дна голо́вонька.
• -ный день – нещасли́вий (недо́брий) день.
• -ный случай – нещасли́вий ви́падок, приго́да, лиха́ приго́да, (диал.) лихови́на.
• -ная судьба – лиха́ (нещасли́ва, безща́сна, щерба́та, нужде́нна, гірка́) до́ля, недо́ля, бездо́[і́]лля (-лля), безтала́ння (-ння).
• Куда тебе -ному! – де (куди́) тобі́ неща́сному (мізе́рному, грі́шному)!
• Делать, сделать -ным кого – роби́ти, зроби́ти неща́сним кого́, унещасли́влювати, унещасли́вити кого́.
Но́ров –
1) (обычай) зви́ча́й (-ча́ю).
• Что город, то -ров – що край, то й звича́й; що крини́ця, то й води́ця; всяк молоде́ць на свій взіре́ць; у вас, у Ки́їві, мруть, – до нас хова́ти не везу́ть (Приказки);
2) (характер) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в), (обычно) вда́ча; срв. Нрав 1. [(Жі́нка) но́ровом страше́нно непокі́рна (Куліш). В удови́ два норови́, а в удівця́ – нема́є й кінця́ (Приказка)].
• Крут -вом кто – круту́ (суво́ру) вда́чу ма́є хто; срв. Норови́стый.
• Вести (подводить), подвести кого под свой -ров – натяга́ти, натягти́ кого́ на свій копи́л, підтяга́ти (перегина́ти), підтягти́ (перегну́ти) кого́ під свій но́ров.
• -ров не боров, на убой не откормишь – хоч яка́ лиха́ люди́на, та тобі́ не скоти́на: на зарі́з не відгоду́єш.
• -ров на -ров не приходится – но́ров на но́ров не при́йдеться;
3) (у лошади и перен.) но́ров. [Но́ров – не хворо́ба, а ті́льки хи́ба де́яких ко́ней (Корольов)].
• Лошадь с -вом – норови́стий кінь.
• Женщина с -вом – жі́нка з но́ровом, норови́ста жі́нка, норівни́ця (М. Вовч.).
II. Обрыва́ть, оборва́ть – (плоды, ягоды, цветы) обрива́ти, обірва́ти, зрива́ти, зірва́ти, (воровским образом, дочиста) обно́сити, обне́сти́, (о мн.) пообно́сити, (волосы, перья) обскуба́ти, обску́б(а)ти, обдже́ркати (гал.); (только волосы) обми́кати (гал.).
• -ва́ть бородки перьев – де́рти пі́р’я.
• -ва́ть клочьями одежду, шкуру на ком – обша́рпувати, обша́рпати, обшмато́вувати, обшматува́ти.
• -ва́ть разговор, смех – урива́ти, увірва́ти, урва́ти (розмо́ву, сміх).
• -ва́ть кого в разговоре – урва́ти мо́ву кому́.
• Обо́рванный – обі́рваний, обску́баний, обми́каний; (об одежде) обша́рпаний, обшмато́ваний, обі́драний, обде́ртий.
• -ная женщина – обі́дранка, оті́панка.
• -ный разговор – уві́рвана розмо́ва.
О́бщина – грома́да, товари́ство.
• -на церковная – бра́тство.
• -на красного креста – товари́ство (бра́тство) черво́ного хреста́.
• -на сестёр милосердия – товари́ство (бра́тство) се́стер-жалібни́ць.
• -на еврейская – кага́л.
• Член о́бщины – брат, бра́тчик, (женщина) сестра́, бра́тчиця.
Опра́стываться, опроста́ться, см. Опора́жниваться, опорожни́ться.
• Женщина -ста́лась – жі́нка оброди́лась и оброди́нилась, (шутл.) розси́палась.
О́спа, мед. variole – ві́спа.
• Ветренная -па – (по)вітряна́ ві́спа, гвіздки́, гвіздо́чки.
• Коровья, овечья -па – коро́в’яча, ове́ча ві́спа.
• Изрытый -пою – ряби́й, віспува́тий, (по)дзю́баний, дзюба́тий, таранкува́тий.
• Сделаться рябым от -пы – старанкува́тіти.
• Женщина со следами -пы на лице – дзю́ба.
• Прививать -пу – щепи́ти, вщі́плювати ві́спу. Срв. О́спенный, О́спина.
Па́дший – упа́лий.
• -ший человек – зледащі́ла, пропа́ща люди́на.
• -шая женщина – зледащі́ла, пропа́ща жі́нка.
• -ший ангел – прови́нний, упа́лий я́нгол.
Перебо́рчивый – вередли́вий, перебі́рливий. [Перебі́рлива коро́ва].
• -вый человек, женщина – вереді́й, вереді́йка, вереду́н, вереду́ха, вередни́к, вередни́ця, вередли́вець, вередли́виця, перебе́ндя, перебе́ндюха.
Плодови́тка – (яблоня) плодю́чка, родю́чка, (женщина, им. много детей) плодю́ча.
Привере́д, Привере́да – ве́ред (-ду), забага́нка (-ки), перебі́р (-бо́ру).
• -ре́ды – ве́реди (-дів), при́мхи (р. примх), витребе́ньки (-ньок и -ньків), ви́гадки (-док), забага́нки (-нок). [Жі́нко, ка́же, се́ вже, ба́чу, твої́ при́мхи (М. Вовч.). Ти мені́ в печінка́х сиди́ш з свої́ми витребе́ньками (Шевч.)].
• Человек, женщина с -ре́дами – чолові́к, жі́нка з при́мхами, з забага́нками; см. Привере́дник, -ница.
Приве́тливый – приві́тний, приві́тливий (редко: вітли́вий, вітни́й), при́язний, приязни́вий, прия́тливий, ласка́вий до ко́го. [Приві́тне сло́во. По хата́х горя́ть приві́тні во́гники (Васильч.). Приязни́ва до вся́кого, як кра́сна весна́ (Квітка)].
• -ве́тливая женщина – приві́тниця. [Па́ні до вся́кого приві́тниця була́ (Кониськ.)].
Прово́рный – мото́рний, метки́й, похі́пни́й, похопли́вий, хапки́й, хватки́й, шамки́й, прово́рний и проворне́нький, (скорый) швидки́й, прудки́й, хутки́й, (шутл.) скорохва́цький. [Мото́рна молоди́ця. Хто моторні́ший, той живи́вся бі́льше (М. Лев.). Ті́льки до робо́ти хапки́й, а до ї́жі ні. І ти не ду́же-то хватки́й, і я не швидка́. Шамки́й у робо́ті].
• -ный человек, женщина, провор, провора – мотору́н, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка, мете́ць (-тця), (шутл.) полету́н, полету́ха, полету́шка, опис. як на шру́бах хо́дить, (насм.) моторя́ка, проворя́ка (общ. р.).
• Она -ная швея – вона́ мото́рна шва́чка.
Прода́жный – прода́жний. [Прода́жний буди́нок. Прода́жні ці́ни. Прода́жне коха́ння (Крим.). Неха́й-же ми раби́, неві́льники прода́жні, без со́рому, без че́сти (Л. Укр.)].
• -да́жные людишки – прода́жні людці́.
• -да́жный человек, -да́жная женщина – запро́данець (-нця), запро́данка.
• -да́жная душа – прода́й-ду́ша.
Проти́вный –
1) проти́вний, супроти́вний, протиле́жний; см. Противополо́жный. [З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)].
• -ный берег – протиле́жний бе́рег.
• -ная сторона (реки, дома) – проти́вний, протиле́жний бік (рі́чки, до́му). [Сі́ни були́ прохідні́ і виво́дили на таки́й же ґа́нок з проти́вного бо́ку до́му (Ор. Лев.)].
• -ное мнение – протиле́жна, супроти́вна ду́мка.
• В -ном случае – в проти́вному ра́зі.
• -ная сторона, юрид. – супроти́вна, супере́чна, відпо́рна сторона́.
• В -ную сторону, см. В противополо́жную сторону (Противополо́жный).
• -ные средства часто ведут к одной цели – протиле́жні (супере́чні) за́соби ча́сто прова́дять до одніє́ї мети́;
2) (противодействующий) проти́вний, супроти́вний, супере́чний и -ній, перешкідни́й. [При́йдеться тоді́ нам і все те, що ро́блено в Моско́вщині для ру́ського єди́нства, назва́ти супроти́вним наро́дній ру́ській спра́ві (Куліш)].
• -ный ветер, -ная волна – проти́вний, супроти́вний ві́тер, проти́вна, супроти́вна хви́ля. [Чо́вен же був уже́ на сере́дині мо́ря й би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був супроти́вний (Єв.). Ві́тер (су)проти́вну хви́лю зо дна мо́ря зніма́є, су́дна коза́цькі розбива́є (Дума)].
• -ный закону поступок – супере́чний зако́нові (и із зако́ном) вчи́нок.
• -ный лагерь – проти́вний, супроти́вний, супере́чній та́бор.
• -ная сила – супроти́вна, перешкідна́ си́ла;
3) гидки́й, оги́дний, оги́дливий, гиде́сний, бридки́й, обри́дний, обри́дливий, при́крий, опри́кривий, відворо́тний, осору́жний, нечви́дний, вре́дний; срв. Отврати́тельный. [Я йому́ гидка́, тому́ й біжи́ть так шви́дко (Самійл.). Гиде́сна ти мені́ ста́ла (Липовеч.). Бридки́й, пога́ний же ти, Дуви́де, та ще й ду́же (Васильч.). Як знена́виділа, то й диви́тись не хо́че на ньо́го – яки́йсь одворо́тний став він їй (Васильч.). Щось іде́ – таке нечви́дне, що й гля́нути ги́дко (Свидн.). Ну, та й уре́дний же хло́пець (Лохв.)].
• -ный вкус, запах – гидки́й, відворо́тний, при́крий смак, пах.
• -ная погода – бридка́, пога́на пого́да.
• -ный человек, женщина – оги́дний, вре́дний, відворо́тний чолові́к, оги́дна, вре́дна, відворо́тна люди́на, жі́нка, оги́дник, оги́дниця, оги́да (общ. р.), обри́дник, обри́дниця.
• Делать, сделать кому-л. что-л. -ным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́дити, збри́дити и набри́дити, при́крити, спри́крити кому́ що. [Знав, що тим спроти́влю їй ще гі́рше оги́дну ха́ту на́шу (Л. Укр.). І оте́ зажива́ння самого́ цу́кру так йому́ набри́дило цу́кор, що він потім не міг пи́ти соло́дкого ча́ю (Єфр.). Все те вку́пі в коро́ткім часі му́сіло спри́крити їй спі́льні сні́дання, обі́ди і прохо́ди з па́нством Темни́цькими (Франко)].
• Сделаться -ным кому – спроти́витися, збри́дитися, спри́критися кому́, зроби́тися, ста́ти гидки́м, відворо́тним кому́. [Коли́-б я не спроти́вилася ча́сом Степа́нові в такі́й оде́жі (Л. Укр.)].
• Он -вен мне – він мені́ відворо́тний, гидки́й, оги́дний, бридки́й, осору́жний. [Попро́сту мені́ той Дембо́вський – оги́дний (Крим.). Чи не бу́дуть вони́ бридкі́ тобі́ (Леонт.). Я три́чі вже йому́ каза́ла, що осору́жний він мені́, що й гля́нути не мо́жу я на ньо́го (Тобіл.). Вона́ мені́ така́ одворо́тна (Борз.)].
Профе́ссор – профе́сор.
• Женщина -сор – профе́сорка.
• Дочь -сора – професорі́вна.
Псарь – псяр (-ра́), пся́рник, псю́рник, собака́р (-ря́), соба́чник, соба́рник, (рус.) псар (-ря́). [Па́нський псю́рник (Кв.). Сла́ва! сла́ва! хорта́м і го́нчим, і псаря́м, і на́шим ба́тюшкам-царя́м (Шевч.)].
• Жена -ря́ (и женщина, возящаяся с собаками) – пся́[ю́]рниця.
• Жалует царь, да не милует псарь – не так пани́, як пі́дпанки.
Публи́чная женщина, см. Публи́чный.
Публи́чный –
1) (открытый) публі́чний, прилю́дний, привселю́дний, принаро́дни[і]й, уселю́дний. [Урочи́сті зі́брання Акаде́мії – завсігди́ прилю́дні (Стат. Акад.). Без жа́дних прикра́с ви́ставлено на привселю́дне позо́рище болячки́ суча́сного грома́дського ладу́ (Єфр.)].
• -ная казнь – прилю́дна ка́ра.
• -ная продажа – прилю́дний про́даж.
• Продать с -чных торгов – прода́ти з прилю́дного то́ргу, з ліцита́ції (зап.).
• Назначить к продаже с -ных торгов – пусти́ти на прилю́дний торг, (зап.) на ліцита́цію;
2) (для публики устроенный) публі́чний, (всенародный) всенаро́дній, (общественный) грома́дський, (народный) наро́дній.
• -ное гулянье – грома́дська гу́лянка;
3) (принадлежащий обществу) грома́дський. [Грома́дські буди́нки, ліка́рні, зе́млі].
• -чный дом – дім розпу́сти, (грубо) барда́к (-ка́), бурде́й.
• -чная женщина – пові́я, ба́хурка, розпу́сниця; см. Проститу́тка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта:
• молодая замужняя женщина – молодиця;
• публичная женщина – повія;
• роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка.
[Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…]. Обговорення статті
Бухгалтерша, разг. –
1) (женщина-бухгалтер) бухгалтерка;
2) (жена бухгалтера) бухгалтерша, бухгалтерова жінка, (вежл.) пані-бухгалтерова.
[В кінці робочого дня літня бухгалтерка звертається до молоденької: — Марійко, закрийте, будь ласка, опердень. — Не вчіть мене, що робити! Краще свою закрийте!]. Обговорення статті
Ветреный –
1) ві́тряний, вітрови́й, вітри́стий;
2) легкова́жний, легкоду́мний, вітрого́н, (шаловливый) пустотли́вий, (несолидный) нестатечний; (ветреного поведения) пові́йний, ле́гкий, по́легкий:
• ветреная голова (головушка) – легковажний (легкодумний), вітрогон;
• ветреная девушка, женщина (ветреница) – легковажна (вітрувата) дівчина, жінка; вітрогонка (вітролетка), вітрянка, вітер-дівка, вертиголова, шелихвістка, вертихвістка;
• ветреная погода – вітряна погода;
• ветреное место – вітристе місце;
• ветреное поведение – легковажна (несолідна) поведінка;
• ветреный кто – вітер в голові у кого, вітрогон.
[Ві́тряний день. Ві́тряна пого́да. Ві́тряна (вітрова́) бу́ря (АС). І ще добре, що вона дівка не маніриста, полегка — всім бісики пуска, з кожним собі пожирує і все зведе на жарти та на смішки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зараз він жартує з цією шелихвісткою; дівчина здригається від нападів сміху, показує свої ноги до того місця, де вони практично закінчуються (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек)]. Обговорення статті
Доступный, доступен – доступний, приступний, загальноприступний, відкритий, досяжний, нескладний, дохідливий, зрозумілий, (о цене, ещё) дешевий, поцінний:
• доступная женщина – хистка́ молоди́ця (жінка), (шутл.) слабка на передок, слабка на утори;
• доступное изложение – доступний (приступний, зрозумілий) виклад;
• сделать доступным – уприступнити.
[Знав би графський вилупок, хто вона, його кобіта, якій цілує, прошє пана, ручки. А, може, й дупу та слабуватий на чоловіків передок (В.Лис). — Література збільшує декольте й вкорочує спідницю — відтак маємо цілком доступну літературу, яка пропонує себе за недоступними цінами (В.Слапчук)]. Обговорення статті
Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий:
• едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив);
• живая действительность (перен.) – жива дійсність;
• живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха;
• живая изгородь – живопліт (иногда обсада);
• живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща;
• живая улика – живий (наочний) доказ;
• жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров;
• жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий;
• жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося;
• живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…);
• живой живое и думает – живий живе й гадає;
• живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого;
• живой интерес – жвавий (живий) інтерес;
• живой ум – бистрий розум;
• живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що);
• задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого;
• захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого;
• на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку;
• на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що);
• нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого;
• ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий;
• ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки;
• оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю;
• остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих];
• пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку;
• принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому;
• сжечь живым – спалити живцем (живого);
• с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати.
[Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)]. Обговорення статті
Тётка, тётя – (взрослая женщина) тітка, (ещё) жінка, (дет.) тьотя, те́та, (дет., диал.) цьоця, (сестра отца или матери) тітка, (жена родного дяди, ещё) дяди́на, (жена брата матери или сестра матери) ву́йна, (жена брата отца или сестра отца) стри́йна.
[Дядько не батько, а тітка не мати (Номис). Голод не тітка: пиріжка не дасть (Пр.).— Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (П.Мирний). Олеся кинула очима на тітку і подумала: «Та й хитра ж та догадлива вдалася моя дорога цьоця! Щось вона гадає та метикує, але що, цього не вгадаю…» (І.Нечуй-Левицький). — Я не маю часу! — понуро відповіла Дарка, кинувши скоса на Зоню темно-сірими очима з-під білих од вапна брів. — Цьоця дозволила. — Яка то цьоця? — так само понуро спитала Дарка. — Ну, моя цьоця, пані Качковська! (Л.Українка). Совітникова своячка - то була одна львівська міщанка, каменична пані. В суді знали її дуже добре і не звали інакше, як тілько «цьоця Зюзя». Говорили, що колись се була осібка досить легкого ґатунку, поки один багатий міщанин не взяв її з вулиці і не оженився з нею. Вона віддячилася йому звичаєм таких осіб: своїм поводженням довела його до божевілля, що з часом змінилося в тихий ідіотизм (І.Франко). Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся (В.Стус). «Тьотю, а де тут у вас базар?» «Хто?» «Базар!» «Я тобі дам базар! Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть». Миколка кинувся тікати (М.Вінграновський). Ніяк не можу змиритися з тим, що доведеться мені одружитися зі звичайною дівкою, такою собі юною тіткою, з якою в мене не буде нічого спільного, окрім ліжка… (В.Слапчук). Дидактика її погляду спрямована на все довкола, проте вражає навіть не гострота критики, а масштаби узагальнень, котрі дозволяє собі робити ця успішна тітка (Р.Семків). Іде з магазину тітка з важкими сумками. Вискакує перед нею з підворіття ексгібіціоніст і розгортає поли плаща. Тітка: — Ну, це ж треба! Яйця забула купити!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖЕ́НЩИНА; ЖЕ́НЩИНЫ, жіно́цтво, жіно́та.
БЕСПОДО́БНЫЙ образ. таки́й, що ну;
бесподо́бная же́нщина короле́ва, боги́ня.
ИЗЯ́ЩНЫЙ ще струньке́нький, зграбне́нький, ви́точений, то́чений, фігу́ристий; фраз. деліка́тний, приго́жий, оказ. зграбного́жий;
изящная як ви́точена;
изящная же́нщина елега́нтна жі́нка;
изящные черты́ ви́точені ри́си.
ПУБЛИ́ЧНЫЙ (торг) відкри́тий, (акт) гла́сний, (виступ) прина́ро́дній;
публичный дом евфем. приту́лок насоло́ди;
публичная же́нщина ще пові́йниця;
в публичном ме́сте живомовн. на лю́дях.
У́ЛИЧНЫЙ, уличная же́нщина ву́личниця.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Женщина – жі́нка, -ки, же́нщина, -ни; (замужняя молодая) молоди́ця, -ці.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бесталанный
• Бесталанный человек, бесталанная женщина – безталанна людина, безталанна жінка; безталанник, безталанниця; бездольний (бездолець), бездольниця; безщасник, безщасниця. [Моя дочка — безталанничка і бездольничка. Чубинський. І так разом всі внесли до хатини ту безщасницю… Свидницький.]
Ветреная
• Ветреная девушка, женщина (ветреница) – легковажна (пустотлива) дівчина, жінка; вітрогонка (вітролетка); вітрянка; вітер-дівка; вертиголова; шелихвістка; вертихвістка.
Живой
• Живая действительность (перен.) – жива дійсність.
• Живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина; моторуха.
• Живая изгородь – живопліт (іноді обсада).
• Живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща.
• Живая улика – живий (наочний) доказ.
• Жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький.
• Жив-здоров; жив и здоров – живий-здоровий; живий і здоровий.
• Жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося.
• Живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…).
• Живой живое и думает – живий живе й гадає.
• Живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого; правдивий (достеменний) портрет чий, з кого.
• Живой ум – бистрий розум.
• Живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо, притьмом) (зробити що).
• Задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого; дойняти (вразити) до живого кого; допекти кому, кого; допекти до живого (до живого серця) кому, кого.
• Захватать живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого.
• На живую нитку (разг.) – нашвидку; на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем; на живу нитку.
• На живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч; на швидку руку (робити що).
• Нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого; нема й на світі кого.
• Ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий.
• Ни [одной] живой души (разг.) – (а)ні живої душі; (а)ні живого духа; (а)ні лялечки; ні душечки, ані лялечки.
• Оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим; дарувати життя кому.
• Остаться в живых – залишитися (зостатися) живим [серед живих]; вижити (про багатьох повиживати).
• Пока жив буду – поки (й) житиму; поки мого віку.
• Принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому.
• Сжечь живым – спалити живцем (живого).
• С живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти; живого білувати.
Изюминка
• Женщина с изюминкой – принадна (зваблива) жінка.
• Человек с изюминкой (разг.) – людина з живчиком (з перчиком).
Легкий
• Более лёгкий – легший.
• Женщина (дама, девица) лёгкого поведения – жінка (дама, дівчина) легких звичаїв; повія; (іноді вульг.) слаб(к)а на утори.
• Искатель, искательница, любитель, любительница лёгких приключений – охочий, охоча до легких (романтичних) пригод; охочий, охоча легко поромансувати; (іноді) романсовий авантурник, романсова авантурниця.
• Лёгкая рука у кого, лёгкий на руку кто (разг.) – легка рука в кого; легкий на руку хто; щасливу руку має хто; добрий на почин хто.
• Лёгкие деньги (перен.) – легко зароблені (легкі) гроші; незагорьовані гроші.
• Лёгкий труд – легка праця; (перен. образн.) легкий хліб.
• Лёгкое (легко) ли дело! – легко сказати!; то не жарт!
• Лёгок (скор) на ногу (на ноги) – легкий (швидкий, прудкий) на ноги.
• Лёгок на подъём – рухливий (повороткий, моторний).
• Лёгок на помине – про вовка помовка, а вовк у хату (а вовк тут). Пр.
• С лёгким паром! – доброго здоров’я помившись!; приємно спочити (приємного спочинку), покупавшись!; (скорочено) приємно спочити (приємного спочинку)!
• С лёгким сердцем (перен.) – з легким серцем.
• С лёгкой руки (перен.) – з легкої руки; з доброго почину.
Ловкий
• Ловкая женщина – спритниця; моторуха.
• Ловкий делец – управний (меткий) ділок; спритний ділок; митець; (образн.) такий, що й з вареного яйця курча вилупить; з піску мотузки суче; уміє з чорного біле зробити.
• Ловкий ответ – влучна відповідь.
• Ловкий плут, мошенник – спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт (шахрай, крутій).
• Ловкий танцор – зграбний (ручний, звичний) танцюрист; вправний танцюрист; (фам.) ручний танцюра.
• Он ловкий малый (парень) – з нього моторний хлопець (хлопчина, хлоп’яга); (глузл.) з його моторяка (з його крутій) хоч куди.
Поведение
• Женщина (дама, девица) лёгкого поведения – жінка (дама, дівчина) легких звичаїв (легка на вдачу); полегла (легковійна) жінка (дама, дівчина); повія.
• По поведению он был среди первых – поведінкою (поводженням) він був серед (поміж) перших.
• По поведению он всегда имел пятёрку – за поведінку (з поведінки) він завжди мав п’ятірку; у нього з поведінки завжди було п’ять.
• Человека хорошего поведения все уважают – людину, що добре поводиться (статечну людину), всі поважають.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́ба –
1) замужняя женщина, старуха;
2) (пренебрежительно о женщине и мужчине) баба;
3) бабушка, бабка;
4) повивальная бабка;
5) каменный истукан на курганах;
6) сугроб, бугор снега;
7) чурбан, балда для вбивания свай или утрамбовки;
8) мотылек;
9) пасхальный кулич;
10) род грибов;
11) сено в сочельник под столом;
12) (из снега) шар;
13) (птица) пеликан.
• Ко́зир-баба – бой-баба.
• Ба́ба-шарпани́на – винегрет. Ба́ба-бра́нка – повивальная бабка.
• Тісна́ ба́ба – игра («давить масло»).
Ба́йда –
1) гуляка, беспечный человек;
2) неуклюжая женщина;
3) краюха, ломоть хлеба.
Безді́тник, безді́тниця – бездетный человек, бездетная женщина.
Ґорґо́ля, -лі – крупная, монументальная женщина, дылда.
Еманципа́нтка – эмансипированная женщина.
Жаду́ха, -хи – жадная женщина.
Жі́нка –
1) женщина;
2) жена.
Жона́, -ни́ –
1) женщина;
2) жена.
Замишлі́вка, -ля́нка, -ляни́ця – прихотливая женщина.
Заміжня́ – замужняя (женщина).
Клевету́ха – болтливая или сварливая женщина.
Коло́тниця – сварливая женщина.
Колоту́ха и колоту́ша –
1) сварливая женщина;
2) ряжанка.
Копа́льниця – копающая женщина.
Ку́дра, -ри – кудрявая (женщина).
Купо́ваний –
1) покупной, купленый.
• Купо́вана ма́ти – (суеверие) женщина, купившая больного ребенка для его выздоровления.
Лепету́ха – болтунья, ворчливая женщина.
Меду́нка, -ки –
1) сладкая груша;
2) ласковая женщина.
• Ді́вка-меду́нка – милая девушка.
Ми́мка –
1) женщина с атрофированными млечными железами;
2) корова, не дающая молока.
Молоди́ця –
1) молодуха;
2) замужняя женщина.
Мотору́ха –
1) деятельная (женщина);
2) воструха.
Неві́рниця – неверная женщина, изменница.
Неві́ста (зап.) – женщина.
Неро́да – бездетная женщина.
Нікче́мниця –
1) ни к чему негодная вещь, безделица;
2) негодная, ни к чему неспособная женщина.
Новобра́нка – новенькая, новичек-женщина.
Па́тла, -ли – взлохмоченная женщина.
Пелеха́нка, пелеха́ня – неряха, неряшливая женщина.
Печі́льниця – женщина, пекущая хлеб.
Плю́га, плюга́виця – гадкая, скверная, безнравственная, презренная женщина.
Про́сточка – (ласкательно) простолюдинка, простая женщина.
Публі́ка –
1) стыд, позор;
2) позорный столб.
• На публі́ку сі́сти – стать к позорному столбу.
3) мужчина или женщина дурного поведения.
Репе́тя –
1) плакса;
2) некрасивая, вялая женщина.
Розтіпа́ха – женщина легкого поведения, потаскуха.
Розтру́ха – публичная женщина.
Сирови́й – сырой.
• Сирова́ харч – сухомятка.
• Сирова́ жі́нка – женщина после родов.
Слабки́й –
1) слабый, свободный;
2) слабый, не сдерживающий.
• Жі́нка слабка́ на уто́ри – легкомысленная женщина.
Таба́чниця, -ці –
1) женщина, нюхающая табак;
2) продавщица табаку;
3) работница табачной фабрики;
4) коробка для табаку, порттабак.
Ті́тка –
1) тетка;
2) замужняя женщина;
3) лихорадка.
Уго́рка –
1) венгерка (женщина);
2) (сорт слив) венгерка.
Упири́ця, -ці – женщина-упырь.
Фі́цька – легкомысленная девушка, женщина.
Фля́вора – вульгарная женщина.
Хабо́тя, -ті – неповоротливая, медлительная женщина.
Халя́ва –
1) голенище;
2) развратная женщина.
• 3 губи́ халя́ву роби́ти – врать, обещать и не сдержать слова.
• Розпусти́в мо́рду, як халя́ву – слишком много говорит.
• Халявки́ смали́ти, присма́лювати, пекти́ до ко́го – строить с кем шуры-муры.
Хитру́ха – хитрая женщина.
Хупа́вка – опрятная женщина.
Цехми́стриха, -хи –
1) жена цехмейстера;
2) женщина-цехмейстер в женском цеховом братство, цехе.
Цьо́ра, -ри – неопрятная и безнравственная женщина.
Цьо́хля, -лі – живая, проворная (в неодобрительном смысле) женщина.
Челяди́на, -ни –
1) взрослая дочь;
2) женщина.
Че́пурка – чистёха, опрятная женщина.
Шарува́льниця, -ці – женщина, которая мотыжит.
Шере́па – безобразная женщина.
Шко́рба – старая иссохшая, сморщенная женщина.
Шмо́ндя, -ді –
1) нечистоплотный человек;
2) безнравственная женщина;
3) влагалище.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Докторша (женщина-доктор) – лі́карка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

А́вторка, -ки, ж. Женщина-авторъ. Желех.
Азия́тка и азія́тка, -ки, ж.
1) Азіатка.
2) Варварка, жестокая женщина. Харьк. г.
Ара́бка, -ки, ж. Арабская женщина. Желех.
Ба́ба, -би, ж.
1) Женщина, баба (нѣсколько пренебрежительно). Де баб сім, там торг зовсім. Ном. № 9805. В баби язик — як ло́патень. Ном. № 9082. Господи, благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Ном. № 8663.
2) Старуха. Сто баб — сто немочей. Посл. Возрадуються дітки маленькі і баби старенькі. Чуб. ІІІ. 410. Як був собі дід та баба, та була у їх курочка. Рудч. Ск. І. 19. Нехай він знає, як лаяти старих бабів. Алв. 87. Общепринятыя формы сельской вѣжливости требуютъ каждую старуху называть ба́бою, но это обязательно только для лицъ, которыя лѣтами гораздо моложе старухи, къ которой обращаются. Чуб. VII. 355.
3) Бабка, бабушка, мать отца или матери.
4) Повивальная бабка, акушерка; чаще съ эпитетомъ: ба́ба-сповитуха, ба́ба-пупорізка.
5) Нищая. Баба в торбу візьме (пугаютъ дѣтей). Ном. № 9272.
6) Знахарка. Порадились між собою, казали (до хворої) бабу привести. Прийшла старенька бабуся, аж біла; роспиталась, подивилась, та й похитала головою: «Дитино моя нещаслива»! каже, — «твій вік уже недовгий». МВ. І. 7 7. Як Бог поможе, то й баба поможе. Ном. № 8415. Сто баб — сто лік. Ном. № 8420.
7) Ба́ба-яга́. См. яга.
8) Ди́ка ба́ба = Літавиця. Літавиця називаєся також перелестниця або дика баба. Гн. II. 5.
9) Кіці (ку́ці, ку́ца, ціці)-баба. Игра въ жмурки вообще, а въ частности тотъ изъ играющихъ, который, съ завязанными глазами, долженъ ловить другихъ. КС. 1887. VI. 481.
10) Тісна́ ба́ба, кісна́ ба́ба. Преимущественно дѣтская игра, въ которой сидящіе на краяхъ скамьи начинаютъ тѣснить внутри сидящихъ къ срединѣ ея. т. ч. тѣ оказываются какъ бы въ тискахъ. КС. 1887. VI. 480.
11) Ба́бу перево́зити. Дѣтская игра: бросаютъ камешки или черепки такъ, чтобы они пошли по водѣ рикошетомъ; сколько камень или черепокъ сдѣлалъ скачковъ, столько бросавшій перевіз баб. КС. 1887. VI. 479.
12) Каменный истуканъ, находимый въ степи, большею частью на курганахъ. КС. 1890. VII. 68.
13) Истуканъ, слѣпленный изъ снѣгу. Качати бабу з снігу. Шейк.
14) Высокій конусообразный сугробъ, бугоръ снѣга. Вулиці забиті, заметені; по дворах, врівень з хатами, стоять страшенні снігові баби, — і тільки вітер куйовдить їх гострі голови. Мир. Пов. І. 212.
15) Колода, чурбанъ съ рукоятями для вбиванія свай или утрамбовки земли. Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі. ЗОЮР. І. 75.
16) Пучекъ сѣна, который кладется подъ столъ на сочельникъ. ЕЗ. V. 91.
17) Въ кро́снах то-же, что сука въ варстаті. См. навій. МУЕ. ІІІ. 25.
18) Большой шарообразный комокъ горшечной глины, образованный для перевозки глины съ мѣста добыванія въ мастерскую горшечника. Шух. I. 260.
19) Родъ кушанья, испеченнаго изъ кукурузнаго тѣста, солонины, масла, яицъ и пр. Шух. I. 144. Kolb. I. 52.
20) Ба́ба-шарпани́на. Родъ постной ба́би (см.
19) изъ пшеничнаго тѣста, рыбы, коноплянаго масла и пр. Маркев. 151.
21) Родъ пасхи. МУЕ. I. 108. Хазяїновита хазяйка (напече)... пасок і всякої всячини: пани і панійки, папушники там, баби, пундики. Сим. 205.
22) Птица пеликанъ, Pelecanus crispus. Шейк. Съ измѣн. удар.: баба́. Одес. у.
23) = Соя, Corvus glandarius.
24) = Бабець. Вх. Пч. II. 19.
25) Родъ грибовъ: agaricus procerus. Морд.
26) Родъ большихъ грушъ. Шейк.
27) мн. Баби́. Созвѣздіе Плеядъ. Шейк. Ум. Ба́бка (см.), ба́бонька, ба́бойка (галиц.), ба́бочка, бабу́ня, бабу́нечка, бабу́ся, бабу́сенька, бабу́сечка, ба́бця. За исключеніемъ ба́бки и ба́бочки, всѣ остальныя употребляются преимущественно: въ знач. 3-мъ какъ ласкательныя имена, даваемыя внуками бубушкѣ, также когда говорятъ вообще старухѣ (знач.
2) съ симпатіей къ ней; въ 4 — 6 значеніяхъ употребляются главнымъ образомъ какъ слова обращенія. Добре вам, бабуню, було тут жити. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Чи вже ж отсе, бабуню, Чаплі? — спитала Маруся у однієї старої баби. Левиц. Пов. 371. Одна буде та й за кумочку, друга буде за бабунечку. Грин. ІІІ. 487. Взяла зіллє, поклонилась: Спасибі, бабусю! Шевч. 16. Прибігла мати, чоловік і ще кілька бабусь. Стор. МПр. 59 Принесіть мені, бабусю, вишневу квіточку... принесіть, бабусенько! МВ. І. 78. Як поїхав королевич до бабусеньки: «Бабусенько, голубонько, одгадай сей сон!» Чуб. V. 767. Ой бабусю — бабусечко, що будеш робити? Як приїде дід із лісу — буде бабку бити. Чуб. V. 1131. Ба́бка и ба́бочка употребляются по отношенію какъ къ молодымъ, такъ и старымъ женщинамъ; послѣднее — ласкательное. Ув. Бабе́га, баби́сько, ба́бище.
Бабру́ля, -лі, ж. Неопрятная женщина. Вх. Лем. 389.
Балда́, -ди, ж.
1) Большой топоръ. Вх. Зн. 1.
2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951.
3) Въ загадкѣ: далда-балда — свинья.
Бараба́нський, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ барабану. Употребл., кажется, только какъ брань въ выраженіи: шку́ра бараба́нська — потаскуха, публичная женщина и вообще скверная женщина.
Бга́йниця, -ці, ж. Женщина, дѣлающая изъ тѣста свадебные хлѣбы. МУЕ. І. 116. (Полт.). См. Бгати.
Безді́тниця, -ці, ж. Бездѣтная женщина. Вх. Зн. 2. К. Бай. 15.
Бездо́льниця, -ці, ж. Несчастная, безталанная женщина. Ум. Бездо́льничка. Моя дочка — безталанночка і бездольничка. Чуб. V. 753.
Безси́лка, -ки, ж. Безсильная женщина. Ум. Безсилочка. Чи то ж не диво, що така безсилочка прогнала й настрахала ведмідя страшного? МВ. III. 144.
Безтала́нниця, -ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. Безтала́нничка, безтала́нночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. І. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752.

Запропонуйте свій переклад