Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «закусить»
Шукати «закусить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Закуси́ть, см. II. Заку́сывать.
II. Заку́сывать, закуси́ть
1)
что – заку́шувати (заку́сувати, заку́сювати), закуси́ти (напр., гу́бу, язика́). [Руфі́н заку́шує з доса́ди гу́бу (Л. Укр.). Неласка́во одгризну́всь я, заку́суючи гу́бу (Крим.)].
Он больно -си́л язык – він бо́ляче прикуси́в (укуси́в) язика́.
-си́ть язык (замолкнуть) – прикуси́ти язика́ (язи́к), укуси́тися за язи́к.
-си́ть удила – заї́сти (сти́снути) вуди́ла, вгри́зтися в вуди́ла;
2)
что (заедать) – заку́шувати, заку́шсювати, закуси́ти чим, заїда́ти, заї́сти чим; (теснее: завтракать) сні́дати, посні́дати; (вообще подкрепиться) підживля́тися, підживи́тися. [Уже́ заку́шував смачне́нько, хто до́бре пі́нної лигну́в (Котл.). До́вго що випива́ли та заку́сювали (Грінч.). Оддала́ хазя́йці ча́рку в ру́ки, закуси́вши хлі́бом та са́лом (Н.-Лев.). Сиди́ть собі́ ко́ло сто́лу, вишня́к попива́є, що ви́смалить, їдну́ ча́рку, то і заїда́є (Руданськ.)].
По первой не -вают – по одні́й (по пе́ршій) не заку́шують (Номис).
Заку́шенный – заку́шений, прику́шений, заї́джений.
Гу́ба́
1) гу́ба́ (
мн. гу́би, р. губі́в), уста́ (р. уст) (ум. гу́бка, гу́бонька, мн. гу́бки, гу́боньки, губеня́та, у́стоньки; ув. губи́ще).
Отвислые гу́бы (насмешл.) – ка́пиці, ва́рги.
С отвислой губо́й – вислогу́бий, варга́тий.
Губа́ венчика (бот.) – гу́ба́ віно́чка.
Развесить, распустить гу́бы – розпусти́ти гу́би, ка́пиці.
С заячьей губо́й – тригу́бий.
Губа́ не дура – губа́ не з лопу́цька, зна́є де смак.
Гу́бы дуть – гу́би надима́ти, г. закопи́лювати.
Гу́бы сжать – стисну́ти г., заши́ти г., зши́лити гу́би.
Закусить, прикусить губу́ – укуси́тися за язи́к.
Молчит и губа́ми не шевельнёт – мовчи́ть – ні па́ри з уст; ро́том не поведе́;
2) (
виды грибов):
а) (
с’едобные) – гу́би,
б) (
грибы наросшие на деревьях) – соб. трут (ед. тру́тник), гу́бка.
Заку́шивать, заку́шать, см. II. Заку́сывать, Закуси́ть 2.
Переку́сывать, перекуси́ть
1) переку́шувати, перекуси́ти, (
о мног.) попереку́шувати що чим [Перекуси́ ни́тку зуба́ми];
2) (
закусить, немного) переку́шувати, перекуси́ти, під’ї́сти, (преимущ. о животн.) перешамну́ти, переша́мати, перехамну́ти чого́. Срв. Перехвати́ть. [Чи не перекуси́ли-б чого́ з доро́ги хоч тро́хи? Підки́нь ко́ням сі́на, – неха́й перешамну́ть].
Перекушё́нный – переку́шений. [Переку́шене го́рло].
Позакуси́ть, см. Закуси́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Кемарить, кимарить, разг. – дріма́ти, (рус.) кіма́рити (кемарити), (сидя) куня́ти, (шутл.) окуні́в лови́ти.
[І наллє він собі стаканчик, хряпне, закусить торішнім салом і знову кімарити ляже (Ю.Винничук)].
Обговорення статті
Язык
1) язик;
2) (
речь) мова;
3) (
в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (
перен., пленный) язик;
5) (
уст., народ) язик:
боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
заливной язык – заливний язик;
злой язык – злий (лихий) язик;
идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
использование (употребление) языка – мововжиток;
ломать язык – калічити мову;
население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
на (украинском) языке – (українською) мовою;
на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
проглотить язык – проковтнути язика (язик);
происхождение языка – походження мови;
просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
птичий язык – пташина мова;
разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
языки, языци – язики, народи, народності;
язык и речь – мова і мовлення;
язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
язык преподавания – викладова мова;
язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
язык пламени – язик полум’я;
язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Закусывать, -сить – заку́шувати, -шую, закуси́ти, -шу́, -сиш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Закусить
• Закусить удила
(перен.) – діяти наосліп (не зважаючи ні на що); не мати впину (міри) в чому.
• Закусить язык
(перен.) – прикусити язик(а), (іноді розм.) укуситися за язик.
Губа
• Выставить вперёд губы
– випнути губи.
• Губа не дура, язык не лопатка — знают, что горько, что сладко
– знає свиня, що морква. Пр. Хоч дурний, та хитрий. Пр. Сова знає, де кури ночують. Пр. Ласий на чужі ковбаси. Пр. Губа не з лопуцька. Пр.
• Губа толще — брюхо тоньше
– сердите не бува сите. Пр. Вередлива коза вовкові користь. Пр. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Пр.
• Мазать (мёдом) по губам кого
(разг.) – мазати [медом] по губах кого; мов (наче, як би) медом мастити кого; губи медом мастити кому.
• Молоко на губах не обсохло у него
(разг.) – у нього (йому) ще молоко на губах не обсохло; йому ще материне молоко тече по бороді.
• Молчит и губами не шевельнёт
– мовчить — ні пари з уст; і ротом не поведе.
• Мясистые, вывернутые губы
– викотисті губи (уста).
• Надуть губы
(разг.) – закопилити (надути) губи (губу); (глузл.) губи віддути, як капиці.
• Отвислые губы
– одвислі губи; (глузл.) губи як капиці.
• От стакана до губ далеко
(разг.) – від миски (від ложки) до рота далеко.
• Оттопыривать, оттопырить губы
– відкопилювати, відкопилити губи (губу).
• По губам текло, да в рот не попало
– по губам текло — в роті сухо було. Пр. По бороді текло, а в роті не було (а в рот не попало). Пр.
• Прикусить, закусить губу
(фам.) – прикусити (укусити) язика; укусити себе за язик.
• Развесить губы
(разг.) – розпустити губи (глузл. капиці); (глузл.) розпустити губи, як капиці.
• С отвислой, отвисшей губой
– вислогубий.
• У него губа не дура
(разг.) – у нього губа не з лопуцька (не з луба); [він] має добрий смак (ласий, не дурень, митець) до чого; [він] знає [де] смак; [він] знається на чому; [він] знає, що добре.
Язык
• Боек на язык кто
– меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка
– крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком
– володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках
(перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке
– говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи)
(разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык
– навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо
– як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що.
• Овладеть языком
– опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка
– він їм у зуби нав’яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого
– гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык
(перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.]
• Просится на язык
– проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык
– пташина мова.
• Разговорный язык
– говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык
– рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка
– зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык
(разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке
– що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке
– Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся
(вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого
– язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого
– відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.]
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого
– язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания
– викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого
– язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.]
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого
– язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт
– язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет
– язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой
– язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай
– язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит
– язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Заку́шувати, -шую, закуси́ти, -шу́, -сишзакусывать, закусить.
Переку́шувати, перекуси́ти, -шу́, -сиш
1)
перекусывать, перекусить;
2)
закусывать, закусить.
Під’їда́ти, під’ї́сти, -ї́м, -їси́
1)
под’едать, под’есть;
2) чого –
подкрепляться, подкрепиться (пищей), закусить;
3) кого
– поддевать, поддеть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Заку́шувати, -шую, -єш, сов. в. закуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Закусывать, закусить. Ном. № 6001. Уже закушував смачненько, хто добре пінної лигнув. Котл. Ен. V. 21. По одній не закушують. Ном. № 11527.
Кала́ч, -ча, м.
1) Калачъ.
За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 142З. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип’є коряк меду чи горілки, калачем закусить. К. ЧР. 273.
2) Дѣтская игра, въ которой лежащій внизъ лицомъ ребенокъ, имѣя на своей спинѣ пальцы сидящихъ вокругъ дѣтей, угадываетъ по счету словъ пѣсни, на чьемъ пальцѣ остановилось кольцо. Чуб. III. 99. Ум.
Кала́чик.
Переку́шувати, -шую, -єш, сов. в. перекуси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Перекусывать, перекусить.
Перекуси, та батькові даси. Ном. № 11976. Заєць зараз до його та й шовк перекусив. Рудч. Ск. II. 70.
2) Закусывать, закусить на скоро.
Ви, люде добрі, з дороги — голодні певно, — чи не перекусили б чого хоч трохи. Грин. II. 274.
Під’їда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. під’ї́сти, -ї́м, -їси́, гл.
1) Подъѣдать, подъѣсть. Вода сосну підмиває, горносталь корінь під’їдає.
Чуб. V. 318.
2) Подкрѣпляться, подкрѣпиться пищей, закусить.
Як не під’їси, то й святих продаси. Ном. № 12110. Купи мені що під’їсти. Чуб. V. 577.
3) Поддѣвать, поддѣть.
Заможнього чоловіка то иноді й под’їсть карбованців на кілька і сам же зараз викаже. О. 1862. І. 30.
Підкріпля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. підкріпи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Подкрѣпляться, подкрѣпиться, закусить. Сідай, діду, старче божий, підкрепись вареним. К. Досв. 37.
Позаку́шувати, -шуємо, -єте, гл. Закусить (о многихъ).
Си́тий, -а, -е. Сытый. Увесь вік ходив ситий і вкритий. ЗОЮР. І. 9.
2) Жирный.
Ситий борщ.
3) О землѣ: жирный, тучный. Шух. І. 20.
Це з ситої землі хліб. Мир. ХРВ. 210.
4) О хвойныхъ деревьяхъ: смолистый.
Сита соснина. Черк. у.
5) О людяхъ, животныхъ: жирный, толстый, тучный, упитанный, откормленный.
Ситий баран пасеться. Рудч. Ск. І. 2. Ум. Сите́нький, сите́сенький. Та й закусить ситеньким. Рудч. Ск. І. 1.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Закуси́ть, заку́сывать = 1. вгри́зти, вгриза́ти. 2. закуси́ти, заїсти, (трошки, при́хапцем) — перехопи́ти, (солоним чим) — посолонцюва́ти, (при чарцї) — причаркну́ти; заку́сювати, заїда́ти, солонцюва́ти, (перед вечерею) — підвечі́ркувати, (після вечері) — повечі́ркувати. — Ми так і не снїдали, тільки перехопили трохи. — Випили та посолонцювали добре. — І думка то була така, щоб підвечі́ркувать смачненько. Гул. Ар. — Холодцем та ковбасою закусили. Кот. — Закуси́ть язы́къ = прикуси́ти язика́. — А що прикусив язика.
Губа́ = 1. губа́, здр. гу́бонька, губеня́, мн. гу́би, гу́бки, гу́боньки, губеня́та. — Отви́слыя губы = ва́рги, ка́пицї. — Гу́ба не ду́ра = ла́сий, не ду́рень, ми́тець (до чого). — Ласий на ковбаси. н. пр. — Не дурень випити. — Закуси́ть, прикуси́ть гу́бу = прикуси́ти язика́. — А що, прикусив язика? — Развѣ́сить, распусти́ть гу́бы = розпусти́ти гу́би, як ка́пицї, розпусти́ти ка́пицї. 2. гриб Polyporus = гу́бка, трут, тру́тник. С Ш. — Губа́ берёзовая = березня́к.
Позакуси́ть = підъїсти, перехопи́ти (д. Закуси́ть 2).
Солёный = соло́ний (С. Л.), дуже — сілки́й. – Солёная ры́ба = просі́л, просо́льне. С. З. — С. насто́й = ропа́. С. З. — Солёнымъ заку́сывать, закуси́ть = солонцюва́ти, посолонцюва́ти. — Солёнѣе дѣ́латься = солонїти.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)