Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Шукати «западе*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Западня́ –
1) па́стка, западня́ (ум. западе́нька), ха́пка, (гал.) ла́пка, (для волков) вовківня́, (реже) льохови́ця, (особ. на медведя) сліп (р. слопа́). [Тепе́р я тут серед сих стін, як звір у па́стці (Коцюб.). Поста́вили на тхора́ западню́ (Звиног.). Раз, чату́ючи з деся́тком козакі́в у по́лі, попа́всь був я у таку́ западню́ (Куліш). Мов голубо́к у западе́ньці би́вся (Глібов)];
2) (на люке) ля́да.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Выделываться, разг. – випиндючуватися, викаблучуватися, стро́їти з себе. [Хтось вважає, що це я викаблучуюся — бо навіть западенці у бізнес-колах во всю цвірінькають по-общепонятному, а цей східняк кирпу гне. А я не викаблучуюся. Я й справді відчуваю себе українцем (брати Капранови)] Обговорення статті
Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь:
• представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець);
• человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер;
• человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник.
[Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)]. Обговорення статті
Человечище – чоловічисько, чоловічище, чолов’яга.
[— Добрий чоловічище той Юдка,— говорили про нього бориславські господарі (І.Франко). Добрий чоловічисько той доктор, жаль тільки, що психології ані крихіточку не знає (І.Франко). Земський начальник Михайло Денисович Самоцвіт, вигодований опецькуватий чолов’яга з підстриженими, мов стріха, чорними  вусами  й  розтопірченими вухами, що дуже нагадують ліхтарі біля брички, вийшов  із  душних  покоїв надвір і поволі ходить собі біля ганку, балакаючи з гостем (В.Винниченко). Праворуч на узгірку стовбичила скульптура «До зірок» — мозолястий чоловічисько замахувався у небо супутником, затиснутим у долоні неприродно викрученої руки, неначе Микола Джеря серпом на розлютованого урядника. Саме так, дослівно подумав Шлойма й одразу ж засоромився своїх думок: «Ну що це за порівняння?.. Суцільна літературщина…» (О.Ірванець). — Люди, людоньки! Здурів чоловічище! Ти, медведю! Слоне ти! То ти хочеш нас позабивати! А руки б тобі відняло! Заціпнув би ти! Янчав би ти, як та дитина! Дубище западенний, щоб тебе лихе повітря забрало!.. (У.Самчук)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Западение – запада́ння, -ння.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Западение – запада́ння, запа́дення.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пропадать
• Без вести пропал – Див. весть.
• Всё пропало! – усе пропало!; усьому кінець!; уже по всьому!; усе пішло марно (на марне)!; пропаща година!; пропащі світи!
• Где наше (ваше) не пропадало – де наше (ваше) не пропадало; куди наше (ваше) не йшло; хай іде, як ідеться; що буде, те й буде.
• Не пропадёт! – не пропаде!; ніде не дінеться!
• Пан или пропал; либо пан, либо пропал – Див. пан.
• Пропадай моя телега [все четыре колеса] (разг.) – тепер мені не до солі; (іноді) що буде, те й буде.
• Пропадать из виду, из глаз (с глаз) – пропадати (зникати) з очей (з-перед очей).
• Пропадать, пропасть даром (попусту) – марнуватися, змарнуватися; іти, піти пусто.
• Пропади оно! – (не)хай воно западеться (пропаде, згине, зведеться)!; (іноді) хай його чорт (кат) візьме!
• Пропаду я – загину (пропаду) я; буде по мені.
• Пропал ни за грош – Див. грош.
• Пропасть, исчезнуть бесследно – Див. бесследно.
• То пропало, что в море упало – що з воза впало, те пропало. Пр. Давно пропало, що з воза впало. Пр. Що в воду впало, те пропало. Пр.
• Чтоб тебе (ему…) пропасть!; чтоб ты (он…) пропал! (бранное) – щоб (бодай) ти (він) пропав!; хай за тобою (за ним…) заклекоче!; щоб твоя (його…) й путь заклекотіла!; щоб (бодай) ти (він…) (нагло) слиз!; (не)хай тебе (його…) лизень злиже!; бодай тебе (його…) з корінням вирвало (викинуло, вигладило)!

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

За́падень, -дня – углубление.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Запада́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. запа́стися, -ду́ся, -де́шся, гл. Проваливаться, провалиться; обваливаться, обвалиться. Новая хата нехай западеться. Чуб. V. 792. Через письменних світ западеться. Ном. № 6044.
За́падень, -дня, м. Углубленіе. Черк. у.
Западе́нька, -ки, ж.
1) Ум. отъ западня́. Мов голубок у западеньці бився. К. Дз. 87.
2) Та часть дверной щеколды, которая, падая на крюкъ, запираетъ тѣмъ дверь. Волч. у.
Западня́, -ні, ж.
1) Глубокая долина, западина.
2) Западня, ловушка. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню. К. ЧР. 112. Ум. Западе́нька.
Стіна́, -ни́, ж.
1) Стѣна. Мовчить, як стіна. ЗОЮР. І. 147. Мила б я стіни, щоб були білі. Мет. 126. Все село як за стіну засунулось, — такі смутні всі. МВ. І. 99.
2) Стѣна, плетена невода. (Стрижевск.).
3) Рядъ зубовъ въ одной сторонѣ челюсти. Ви б у Прохори поїхали, там дід замовляє (зуби); а то так усю стіну й викрутить, да й знов буде зачинатись. Г. Барв. 35.
4) Тучи на западѣ, за которыя заходитъ солнце. Як сонце заходить за стіну, то буде дощ. Грин. I. 12.
5) При кулачномъ боѣ: рядъ, шеренга бойцовъ. Маркев. 76. Ум. Сті́нка, сті́нонька, сті́ночка. Лежить мила, мов китайка синя, стоїть милий, як стінонька білий. Нп. (Г. Барв. 437).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Зава́ливать, завали́ть, ся = 1. зава́лювати, засипа́ти, закида́ти, ся. запада́ти, ся, завали́ти, ся і т. д. — Нехай тобі намисто порветь ся, а новая хата нехай западеть ся н. п. —Хата завалилася. — Могила запала. — Заси́пати, заки́дати колодязь. 2. затарасо́вувати, затамо́вувати, зава́лювати, затарасува́ти (С. З.) і т. д. — А часть, їх загрузла і другим путь затарасувала. Л. В.