Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Запропонувати свій переклад для «застать»
Шукати «застать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Застава́ть, заста́ть – застава́ти, заста́ти кого́. [Як за́раз пі́демо, то ще його́ вдо́ма заста́немо].
• -ть врасплох – засту́кувати, засту́кати. [На гаря́чому вчи́нку його́ засту́кано (Київщ.)].
Заста́ть, см. Застава́ть.
Враспло́х – знена́цька, несподі́вано.
• Застать враспло́х – засту́кати, заско́чити кого́, захопи́ти кого́сь розполо́хом (Кр.).
Преступле́ние –
1) (действ.), см. Преступа́ние.
• -ние закона – пере́ступ пра́ва (зако́ну), (нарушение) (з)лама́ння (пору́шення) пра́ва;
2) (проступок) зло́чи́н (-ну), злочи́нство, пере́ступ (-пу), пересту́пство, криміна́л (-лу), (стар.) злий вчи́нок (-нку), лиході́йство (-ва), (вина) прови́на, прови́нність (-ности). [Його́ обвинува́чено в страшно́му злочи́нстві (Грінч.). І ста́вся опі́вночі лю́тий злочи́н: мов кат, ви́тяв се́рце у ма́тери син (Ворон.). Се все пере́ступи такі́ страше́нні, що лю́тої заслу́гує він ка́ри (Куліш). Тяжкі́ пере́ступи (П. Мирн.)].
• Уголовное, политическое -ние – ка́рне (криміна́льне), політи́чне злочи́нство, -ний зло́чин.
• -ние против нравственности – зло́чин про́ти мора́ли.
• -ние и наказание – злочин і ка́ра.
• Совершить -ние – вчини́ти, зроби́ти зло́чин.
• Вовлекать в -ние – втяга́ти в зло́чин кого́.
• Обвинять в -нии – обвинува́чувати в злочи́нстві кого́.
• Вменять в -ние – ста́вити за вину́, за прови́ну кому́ що, привиня́ти кому́ що; см. Вменя́ть (в вину).
• Сознаться в -нии – призна́тися до злочи́нства и в злочи́нстві, повини́тися в злочи́нстві, повинува́титися.
• Поймать, застать на месте -ния – пійма́ти, заста́ти на гаря́чому вчи́нку.
• Место -ния – мі́сце зло́чину. [Аге́нти ка́рного ро́зшуку огля́нули мі́сце зло́чину].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Застукать, разг. –
1) (начать стучать) застукати, (усилит.) застукотіти, см. Застучать;
2) (захватить, застать врасплох во время совершения чего-либо предосудительного) заскочити, застукати:
• застукать рюмочку – смикнути (вихилити) чарку, остограмитися.
[Рідко, рідко коли вдавалось жовнірству застукати їх саме на хазяйстві, хіба зрадою (П.Куліш). Затріщали і загули по лісу сосни; а тут враз застукало тисяча сокир об дерево (П.Куліш). Якщо хто не знає, хто такі сучасні козаки, то пояснюємо: це — такі собі дядьки, які для того, щоби остограмитися, вдягають старовинні однострої. Інакше горілка їм у пельку не лізе (Володимир Бойко). 1. Щоб в кишені шелестіло, в гаражі щоб гуркотіло, у хліві щоб рохкало, а у ліжку охкало. Було з ким і було де, й не застукали ніде. 2. Дятли застукали єнотів на місці злочину. До смерті]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАСТА́ТЬ, ще запопа́сти, заско́чити;
заста́ть на ме́сте преступле́ния, рідко накри́ти мо́крим рядно́м.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Врасплох
• Застать, застигнуть врасплох кого – [Зненацька, несподівано] застукати (заскочити) кого; захопити когось розполохом. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Напасть врасплох на кого (устар.) – напасти зненацька (несподівано) на кого; (іноді) збігти (спобігти) кого. [Тепер ляхи збіжать нас п’яних. П. Куліш.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Забіга́ти, забі́гти –
1) забегать, забежать;
2) предупреждать, предупредить;
3) кого́ – заставать, застать кого.
Застава́ти, заста́ти – заставать, застать.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Забіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. забі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл.
1) Забѣгать, забѣжать. Туди до Лимана та до Очакова, або ще й близче забігаєш. Мир. Л. сб. 48. Забігайте з усіх боків. ЗОЮР. І. 6. В село із лісу вовк забіг. Гліб. 49.
2) Забѣгать, заходить на короткое время. Та він забігав на одну хвилину. Полт. г. Забіжиш до Марусі у робочу хвилину, — от скучиш, так словце яке нашвидку перемовити. МВ. II. 83.
3) О саняхъ: скатываться, съѣзжать. Харьк. Цілу дорогу сани забігали. Полт. г.
4) Предупреждать, предупредить.
5) Набѣгать, набѣжать, нападать, напасть (на кого). Як на чайках забігали на тих лютих ворогів. Грин. III. 609.
6) Заставать, застать. Я не забіг уже запорожців. (Слова старика при упоминаніи о запорожцахъ). Стрижевск.
7) Най ті язи́к не забіга́є. Не говори глупостей. Вх. Зн. 17.
Застава́ти, застаю́, -є́ш, сов. в. заста́ти, -ста́ну, -неш, гл. Заставать, застать. Буду бігти, коня гнати, щоб дівку застати. Чуб. III. 134. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала. Чуб. V. 118.
Захо́дити, -джу, -диш, с. в. зайти, -йду, -деш, гл. 1) Заходить, зайти (куда). От вона заходит в ту хату. Рудч. Та йшов козак до дівчини, зайшов до вдовиці. Мет. 53.
2) — за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. 3) О солнцѣ: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. Чуб. III. 232.
4) Заходить, зайти; уходить, уйти. Брехнею не далеко зайдеш. Ном. Спасибі Богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. О. 1862. II. 24.
5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть. Напиламся на меду та додому не зайду. Гринч. III. 326. Не заходить матінчин та до мене голосок. Чуб. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Заходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 361
6) Застигать, застигнуть, заставать, застать Заночуйте, добрі люде, Бо мя нічка зайшла. Гол. Я грапа Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Харьк. г. Заходять нас вісти: Хотять нам дати їсти. О. 1862. VI. 14.
7) Въ карточной игрѣ: ходить, пойти. Харьк. у.
8) Начинаться, начаться. Употр. только въ выраж.: Свя́то, пра́зник захо́дить, зайшов. Свя́то заходить. Наканунѣ самого праздничного дня сейчас послѣ заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящ. выраженіе.
9) — з ким. Водить съ кѣмъ компанію, знаться съ кѣмъ; начинать, начать что-либо дѣлать съ кѣмъ. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. МВ. (О. 1862. III. 45). Не хочу... з мужиками заходити. Св. Л. 158. Я з поганою не зайду. Св. Л. 235. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Ном. 6170.
10) Доставать, хватать, хватить, быть въ достаточном количествѣ. Малярі, малярі, красную змалюйте: За мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я єще докуплю. Гол. III. 438.
11) Беременѣть, забеременѣть. Ізваріть ту щуку, із’їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила. Кончився год — родила ужа. Рудч. Ск. І. 81. То-же значеніе: зайти́ дитям, — на дитину. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. Волч. у.
12) — сльоза́ми, кров’ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазахъ), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. Желех.
13) — між ким. Случаться, случиться, произойти между кѣмъ. Зайшло щось межи нами. Желех.
14) — у голову. Съ ума сходить, сойти, одурѣть. Миш у голову зайшла заким зерно знайшла. Ном. 1518.
15) Захо́дити в ре́чі, — розмову. Вступать в разговоръ. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги... та й далі. МВ. І. 14. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. МВ. (О. 1862. І. 83). З Марусею вона про се не заходила в розмову. МВ. II. 158.
16) — у сварку. Ссориться, затѣвать ссору. Нехай-же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. МВ. І. 12.
17) — у хма́ру. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже и бачу, що ви... в хмару заходите. О. 1862. II. 30.
Позастава́ти, -стаю́, -є́ш, гл. Застать (многихъ). Усіх дома позаставав, тільки дядька Петра не було, так я тітці Марині сказав. Славяносерб. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Застава́ть, заста́ть = застава́ти, заста́ти. — Заста́ть враспло́хъ = засту́кати, спітка́ти (С. З.). — Він тільки у садок улїз — тут його й застукали. Чайч.
Заста́ть = д. Застава́ть.

Запропонуйте свій переклад