Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «захват*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Захва́т –
1) (насильствен. присвоение) за́хват (-ту), захо́плювання, (оконч.) захо́плення, за́брання́, самобра́ння, займа́ння, га́рбання, зага́рбання, грабу́нок (-нку) чого́. [Безла́дне захо́плювання фа́брик робітника́ми (Касян.). У поло́н займа́ння (Сл. Гр.). Га́рбання чужо́ї пре́дківщини (Куліш)]; 2) (место или часть орудия, чем оно хватает) ро́зпір (-пору), розворо́т (-ту). [Сі обце́ньки не годя́ться – мали́й ро́зпір (Сл. Ум.)]. • -том руки (ладони) – за́жма, за́жмагом (Сл. Гр.). [Рву щаве́ль за́жмагом, щоб пан не пійма́в (Н.-Вол. п.)]; 3) -ва́т обеих расставленных рук – обі́ймище. [Арка́н на ві́сім обі́ймищ]. • В захват (в борьбе) – зчепи́вшись; 4) (размах руки со щёткой, шваброй) за́мах (-ху). |
| Захвата́ть –
1) (начать) захапа́ти, зала́пати; 2) (испачкать хватая) зала́пати, зама́цати, захапа́ти що. • Захва́танный – зала́паний, зама́цаний, заха́паний. |
| Захвата́ться –
1) (заспешить) захапа́тися, заква́питися; срвн. Заспеши́ть; 2) (испачкаться) зала́патися, зама́цатися. |
| Захвати́ть, см. Захва́тывать. |
| Захва́тл[ч]ивый –
1) (инструм.) хапки́й, забиру́щий; 2) (человек) хапли́вий, хапки́й, (сущ.) хапу́н, хапу́га, хапко́. |
| Захва́тность –
1) зама́шність; 2) забо́рчість, самобра́ність, зага́рбність (-ости). |
| Захва́тный –
1) (с широким размахом) замашни́й. [Смерть страшна́, і коса́ замашна́ (Чуб. III)]; 2) (о клещах) ро́зпірний; 3) (о праве, имуществе) самобра́ний, забо́рчий, зага́рбний, (руссизм) захва́тний. [Вона́ пате́нту не плати́ла, я́тка в не́ї самобра́на (Київ)]. • -ная земля – займанщи́на, за́ймань (-ни). • -ная политика – забо́рча, зага́рбна полі́тика. |
| Захва́тчик – зага́рбник, займа́ч, самобра́нець (-нця), забо́рець (-бо́рця). |
| Захва́тчица – зага́рбниця, займа́чка, самобра́нка. |
| Захва́тчичий, -чицкий – зага́рбницький. |
| Захва́тывание – захо́плювання, зага́рбування, га́рбання, самобра́ння чого́. |
| Захва́тывать, захвати́ть –
1) (схватывать) захо́плювати, захопи́ти, заха́пувати, заха́пати, займа́ти, зайня́ти, (переносно) обгорта́ти, обгорну́ти, обійма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти кого́, що; см. Охва́тывать 2; (доставать) засяга́ти, засяг(ну́)ти́, запосяга́ти, запосягти́. [Ві́тер заха́пує па́ру й одно́сить її́ (Ком.). Смі́ливість обгорну́ла ду́шу (Леонт.). Не ві́льний я. Коха́ння обняло́ (Грінч.). Заня́в волі́в у спашу́. Скі́льки о́ком засягне́ш (Свидн.)]. • Вода -ти́ла и унесла – вода́ поняла́ й забра́ла, водо́ю зайняло́ й зане́сло. • Всех -тила радость – усі́х поняла́, обняла́ ра́дість; 2) (присваивать) захо́плювати, захопи́ти, забира́ти, забра́ти, зага́рбувати, га́рбати, зага́рбати, загорта́ти, загорну́ти, порива́ти, пі[о]рва́ти, запорива́ти, запірва́ти, зажира́ти, заже́рти, заї́сти, до рук прибира́ти, прибра́ти що. [Захопи́в царську́ скарбівни́цю (Руданськ.). Що мо́жеш, запорива́й, а я не дам (Звиног.). Хова́й, неві́сточко, в свою́ скри́ню, що запорве́ш (Н.-Лев.). Зага́рбав мішо́к гро́шей (Федьк,). Мі́сто Я́мпіль загорну́в Міня́йло (Руданськ.) Жадо́ба неси́та: все-б заже́р собі́ (Грінч.). Заї́ла мого́ карбо́ванця. Прибра́в до рук ка́су]; 3) (забирать, уносить с собой) забира́ти, забра́ти, зохо́плювати, захопи́ти кого́, що, (зап.) іма́ти, іми́ти (о мн. поіма́ти, поіми́ти), поня́ти, займа́ти, зайня́ти; 4) (застигать) захо́плювати, захопи́ти, схопи́ти, засту́кати, заско́чити, зла́пати. [Уже́ зоря́; розі́йдемось, щоб нас усі́х не захопи́в тут день (Грінч.). Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Номис). Листа́ Виго́вського зла́пали і до царя́ посла́ли (Куліш)]. • -ти́ть по горячим следам, на месте преступления кого – с[за]хопи́ти, пійма́ти, запопа́сти, зла́пати на гаря́чому вчи́нку кого́, спости́гти, (зап.) іми́ти кого́. [Його́ спости́гли, як він утіка́в (Борзенщ.). Іми́в зло́дія в комо́рі (Стеф.)]; 5) (схватывать) запопада́ти, запопа́сти, попа́сти, допада́ти(ся), доп’я́сти, діпну́ти чого́. [Ка́шлю діп’я́ла (Борзенщ.). Запопа́в у ру́ки]; 6) (останавливать дыхание, дух) перехо́плювати, перехопи́ти, спиня́ти, спини́ти, спира́ти, спе́рти, затамо́вувати, затамува́ти кому́ ду́х(а). [Семе́нові затамува́ло дух у гру́дях (Коцюб.). Мару́сі перехопи́ло дух (Грінч.). У Лаго́вського спе́рло ду́ха (Крим.). Аж ду́хи спе́рло Луце́нкові (Тесл.)]. • Дыхание -ло – дух перехопи́ло, дух заня́вся кому́. [Дух заня́всь, а сама́ ні з мі́сця (Квітка)]. • От страха дух -ло – з переля́ку дух перехопи́ло кому́. • Захва́ченный – захо́плений, заха́паний, за́йнятий; зага́рбаний; засту́каний; спи́нений, спе́ртий, затамо́ваний. • Захва́тывающий – а) прич. – хто захо́плює, що захо́плює, забира́є и т. д.; б) прил. – захватни́й, забиру́щий. [З захватни́ми дета́лями (Єфр.)]. • -щий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с. |
| Захва́тываться, захвати́ться – захо́плюватися, захопи́тися, зага́рбуватися, зага́рбатися, займа́тися; бу́ти захо́пленим, зага́рбаним, засту́каним. |
| Вдохнове́ние –
1) надхне́ння, відхне́ння. [Поети́чне надхне́ння]; 2) (внушение) на́дих, наві́яння. [З бо́жого наві́яння]; 3) (увлечение) підне́се́ння, за́хват, надпори́в(а). |
| Восто́рг – надпори́в (м. р.), надпори́ва (ж. р.), за́хват пе́ред чим-не́б., (увлечение) захо́плення чим-не́б., екста́за, ентузія́зм. [Шука́в ща́стя в надпори́вах коха́ння. Аж закам’яні́в у релігі́йному надпори́ві. І до́вго я стоя́в пе́ред тобо́ю у за́хваті німі́м, мов зачаро́ваний (Ворон.). Вона́ не божеві́льна, а в екста́зі]. • Какой восто́рг! один восто́рг! – яка́ ро́зкіш! сама́ ро́зкіш! яки́й за́хват! • Приводить в восто́рг – порива́ти, надпорива́ти, (увлекать) захо́плювати, сов. захопи́ти. [Артисти́чна гра порива́є глядачі́в]. • Не помнить себя от восто́рга – нетя́митися від чо́гось, з чо́гось. [Говори́ла компліме́нти, зо́всім не тя́млячись від фасо́ну й мате́рії (того́ убо́ру) (Л. Укр.). Нетя́миться з ра́дощів]. • Замирать от восто́рга перед чем – умліва́ти над чим. [Все любува́ли, все умліва́ли над своє́ю ново́ю хати́ною (Гр. Григор.)]. • Радостный восто́рг – палкі́ ра́дощі, ра́дісний за́хват (надпори́в). |
| Восторга́ть – порива́ти, надпорива́ти, (захватывать, увлекать) захо́плювати, сов. захопи́ти, захва́чувати, захвати́ти. [Він ні́мо диви́всь на не́ї: її́ краса́ його́ порива́ла]. |
| Восто́рженно – надпорива́ючись, з за́хватом, з захо́пленням, захо́плено, ентузіясти́чно, екстати́чно. |
| Восто́рженный – надпори́вний [Чи не сарка́зм чу́ється в йо́го надпори́вному то́ні?], перейня́тий за́хватом, запа́лений за́хватом, захо́плений, (пылкий) запальни́й [Запальни́й гимн наро́дній пое́зії (Єфр.). Запа́лена за́хватом юрба́], ентузіясти́чний, екзальто́ваний, екстати́чний. |
| Госпо́дство и госпо́дствование – панува́ння, старшинува́ння, (власть) зве́рхність кого́ над ким. [Туре́цьке панува́ння. Відда́в я ду́шу під ва́ше панува́ння (Самійл.). Старшинува́ння рабі́в над раба́ми (Кул.)]. • Приобрести -во, захватить -во – запанува́ти, запані́ти, розгоспода́ритися. • Госпо́дство их кончилось – відпанува́ли вони́ своє́. |
| Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́]. • Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг. • Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!]. • Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)]; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі]. • Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість. • Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)]. • Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом. • Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти. • Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.). • Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)]. • Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом. • Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги; 3) (расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)]. • Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї. • Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі; 4) (дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)]. • Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється). • Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь. • Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)]. • Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати. • Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти; 5) (пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті]; 6) (запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду). • Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті). • Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти]; 7) (быстрота) дух, мент, мах. • В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)]. • Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти]. • Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)]. • Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там. • Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу. • Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух; 8) (исповедь) спо́відь (р. -ди). • Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися. • Итти на дух – до спо́віди йти. • Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в. |
| Ды́хание –
1) (действие дышущего) ди́ха́ння, по́дих, ві́ддих, дух. [Причува́ється ди́хання со́нних. Дослуха́вся до ко́жного по́диху. Він затамо́вує на́віть ві́ддих, боячи́сь пода́ти знак життя́ (Коц.)]. • Тяжёлое, стеснённое -ние – відса́пування. • Переводить -ние – зво́дити дух (после усталости) відса́пувати. • Перевести -ние – зве́сти дух, передихну́ти, відди́хатися, відса́пати, відсапну́ти. • Притаить -ние – затаї́ти (притаї́ти) ду́ха (дух), запе́рти (затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти та й ти́хо ди́хати. • Остановить -ние – спини́ти дух. • Захватывать, спирать -ние – запира́ти дух, спира́ти дух (ди́ха́ння), забива́ти дух, захопля́ти дух. • Дыха́ние спёрло, захватило (безл.) – спе́рло ду́ха (дух), спе́рло гру́ди, перехопи́ло дух, заби́ло дух, дух заби́всь, дух заня́всь. [Вона́ аж зблі́дла, дух заби́всь (Неч.-Лев.). Но́ги затруси́лися, і дух заня́всь, і сама́ ні з мі́сця (Кв.)]. • Отогревать, -греть -нием что – відху́к[х]увати, відху́к[х]ати. [Наси́лу відху́кав собі́ ру́ки]; 2) (веяние чего) по́дих, подиха́ння, ди́хання. [По́дих но́чи. По́дих револю́ції. Ди́хання землі́, весни́]. • -ние жизни – дух життя́, дух живи́й. [Поме́р – і ніхто́ вже в ньо́го не вдмухне́ ду́ха живо́го]. |
| Завоева́тельный – завойовни́й, завойовни́чий, (захватный) забі́[о́]рчий. [Забі́[о́]рча війна́, полі́тика]. |
| Загреба́ть, загре́сть –
1) загріба́ти, загребти́, загорта́ти, загорну́ти, загрома́джувати, загрома́дити, (о мног.) позагріба́ти, позагорта́ти, погрома́дити, позагрома́джувати що. [Вони́ мерці́в у зе́млю загріба́ють (Л. Укр.). Загрома́дити сі́но]. • -ба́ть жар – загорта́ти жар. • -ба́ют жар (перен.) – грі́ють ру́ки. • Чужими руками жар -ба́ть – чужи́ми рука́ми жар загріба́ти, чужи́ми пирога́ми ба́тька помина́ти (Приказка); 2) (захватывать чужое) га́рбати, зага́рбати, позага́рбувати. • Загребё́нный – загре́бений, заго́рнений, загрома́джений и т. д. |
| II. Занима́ть, заня́ть –
1) (должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д. • -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)]. • -ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що. • -ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)]. • -ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)]. • -ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце. • -ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)]. • -ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́. • -ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)]. • -ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)]. • -ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію. • -ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу. • -ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну; 2) -ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)]; 3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)]; 4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)]; 5) -ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р; 6) -ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські]. • Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х. • -ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)]; 7) -ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать. • От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює. • Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́. • Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий. • За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий. |
| Заспеши́ть – заспіши́тися, захапа́тися, захвата́тися, заква́питися, замотори́тися. [Замотори́вся він, як у шко́лу йти (Сл. Гр.)]. |
| Заторопи́ться – заспіши́тися, заква́питися, захапа́тися, захвата́тися. [Збира́ючися в доро́гу, так захапа́лися, що бага́то де́чого позабува́ли (Звин.)]. |
| Заха́п –
1) (действие) заха́пування, зага́рбування; оконч. заха́пання, зага́рбання чого́; 2) (захват) обере́мок (-мка). [Обере́мок сі́на]. |
| Заца́пывать, заца́пать –
1) (захватывать) захо́плювати, захопи́ти, зага́рбувати, зага́рбати; 2) (марать хватая) зама́цувати, зама́цати, замацапу́рити, заха́пувати, заха́пати що. |
| Защу́пывать, защу́пать – (стать, начать щупать) почина́ти, поча́ти (ста́ти) ма́цати, ла́пати;
2) (замучить щупая) зама́цати кого́; 3) (захватывать руками) зама́цувати, зама́цати, зала́пувати, зала́пати. • Защу́панный – зама́цаний, зала́паний. |
| Клин –
1) клин (-на), ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння. [Клин кли́ном виганя́ють (вибива́ють) (Приказка). Руба́й, си́ну явори́ну, – до́бре кли́ння бу́де (Пісня). Тупи́й клино́к твердо́го сука́ ко́ле (Куліш)]. • Клин деревянный для глухой заклинки – плі́шка, за́плішка. • Клин железный – кли́нець залі́зний, гло́ба. • Забивать клин, -нья во что – вганя́ти (забива́ти) кли́на, кли́ння в що, клинцюва́ти що. • Сбивать, сбить -ньями – склинцьо́вувати, склинцюва́ти що, приганя́ти, пригна́ти кли́нцями що. • Колоть дрова -ньями – коло́ти дро́ва кли́нцями. • Укреплять, -пить деревянным -ном – пліши́ти, заплі́шувати, запліши́ти що. [Запліши́в соки́ру]. • Плужный клин – заборо́зник, заборозе́нник, хвостови́к, захва́тич. • Клин в мельничном валу – мета́ль (-ля), мета́льня. • Клин для укрепления косы на косовище – па́скли́н (-на), па́склинь (-ня), (железный) глобо́к (-бка́). • Хоть клин на голове теши – хоч кіло́к на голові́ теши́ (Приказка). • Свет -ном сошёлся – світ мов зав’я́заний (Звин.). • Свет не -ном сошёлся – не ті́льки сві́та, що в вікні́ (Приказка). • Борода -ном – цапи́на борода́, борода́ кли́нцем (Тесл.). • Как ни кинь, а все клин – як не мости́сь, а все му́лько; і сюди́ гаряче́, і туди́ боляче́ (Приказки); 2) (кусок ткани) клин, ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння; кося́к, ум. косячо́к (-чка́). [Ви́різав кли́нчик (Март.). Вши́то кли́ння (Шухев.)]; 3) (остроугольный участок земли) клин, за́ріжок (-жка), ум. за́ріжечок (-чка), за́зубник, за́кло, (оврага) клин. [Яр вхо́див у ліс вузьки́м кли́ном (Н.-Лев.). Ото́й за́ріжечок скопа́й на квітки́ (Борзенщ.). Під жи́том на за́клі лежа́в (Кон.)]; 4) (участок севооборота) рука́, клин. [У трьох рука́х по́ле (Полтавщ.). Ярови́й клин. У ме́не по о́дній десяти́ні на ко́жну ру́ку (Звиног.)]. |
| Лови́ть, ла́вливать –
1) лови́ти, уло́влювати, (хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)]. • -ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою). • -ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря. • -ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти. • -ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд. • -ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)]. • -ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу. • -ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу. • -ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)]. • Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш. • -вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка. • Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт. • -ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)]. • -ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать; 2) -ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть. • -ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні. • -ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові). • -ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)]; 3) (искать, улучать) шука́ти, вига́дувати. • -ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни). • -ви́ть глазами – шука́ти очи́ма; 4) см. Красть. • Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный. |
| I. Набра́сывать, наброса́ть –
1) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, наверга́ти и наве́ргувати, наве́ргати чого́ куди́, де, (во многих местах) понакида́ти и понаки́дувати, понаве́ргувати чого́ куди́, де; (сбрасывая сверху или бросая в одно место) наскида́ти чого́. [Не накида́й сті́льки дров у піч, – наки́дає тако́го, що на дві́чі ста́ло-б (Сл. Гр.). Понакида́ли ді́ти в ха́ті (Харк.). Сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.). Як заспіва́ю пісе́нь коза́цьких під ко́бзу, дак наскида́ють геть у ша́пку гро́шей (Куліш)]. • Сколько сору здесь -вают на улицу – скі́льки смі́ття тут накида́ють на ву́лицю; 2) (проект, план, чертёж и т. п.) накида́ти, наки́дати, наче́ркувати, наче́рка́ти, зарисо́вувати, зарисува́ти, накре́слювати, накре́сли́ти (проє́кт, план, рису́нок). [Коцюби́нський з за́хватом оповіда́в де́які сце́ни і накида́в ти́пи з майбу́тнього рома́на (Єфр.). На пе́рвому а́ркушику наче́ркано перо́м, без ко́льору, косте́л (Куліш). Що начерка́в, то так в друка́рню і несе́ (Основа 1861)]. • -са́ть начерно – наки́дати на́чорно що. • Наскоро -са́ть на бумаге свои мысли, план – нашвидку́ наки́дати на папе́рі свої́ думки́, план. [Ві́льно чита́тиму все, що він там ма́є наки́дати на папе́рі (Крим.)]. Набро́санный – 1) наки́даний, наве́рганий, понаки́даний, понаки́дуваний, понаве́ргуваний; 2) наки́даний, наче́рканий, зарисо́ваний, накре́слений. |
| Накрыва́ть, накры́ть –
1) кого что чем – накрива́ти, накри́ти, (укрывать) укрива́ти, укри́ти, (покрывать) покрива́ти, покри́ти, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) наверта́ти, наверну́ти, (о мног.) понакрива́ти, повкрива́ти, понаверта́ти кого́, що чим. [Накри́в о́чі кита́йкою, заслу́гою коза́цькою (Пісня). Понакрива́в ву́лики покрі́влями череп’я́ними (Грінч.). Ляга́йте, ді́тки, спа́ти, а я вас повкрива́ю гарне́нько, щоб не поме́рзли (Богодух.). Наверну́ла його́ кори́том (Борзенщ.)]. • -ть голову – надіва́ти, наді́ти, наклада́ти, накла́сти ша́пку (капелю́ха и т. п.) (на го́лову). • -ть голову платком – напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́ го́лову ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою, (редко, пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти ху́стку на се́бе. [Ти хо́ч-би напрену́ла на се́бе ху́стку, чи що (Олександр.)]. • -ть стол скатертью – застеля́ти, застели́ти стіл ска́теркою (насті́льником). • -ть (на) стол – накрива́ти, накри́ти стіл (на стіл), застеля́ти, застели́ти стіл, готува́ти, наготува́ти стіл до обі́ду, до вече́рі. [Накрива́й на стіл! (Брацл.). На понакри́ваних стола́х поста́вили за́куски та на́питки (Н.-Лев.). Чи не ча́с-би вже столи́ застеля́ти? (Н.-Лев.)]. • -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) – накрива́ти, накри́ти віз (во́за), (пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти віз (во́за). [Напряда́ли віз рядни́ною (по́встю, шку́рою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) засту́кувати, засту́кати; заска́кувати, заско́чити, (поймать) зла́па́ти, злови́ти, (захватить) захопи́ти кого́. [Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Приказка). Нарва́в він череше́нь, сів ї́сти, – Хве́дір його́ засту́кав: «А що ти ро́биш у чужо́му садку́?» (Звин.). Не хо́чу, не хо́чу… незаба́ром усі́ ва́ші поприхо́дять, засту́кають тут нас (Крим.). Орда́ люде́й живце́м бра́ла, де кого́ заско́чила (Літопис Величка)]. • -кры́ть кого на месте преступления – засту́кати (заско́чити, зла́па́ти, злови́ти) кого́ на гаря́чому (вчи́нку). • -кры́ть кого на два рубля – нагрі́ти (напекти́) кого́ на два карбо́ванці. Накры́тый – 1) накри́тий, укри́тий, покри́тий, наве́рнутий и наве́рнений, понакри́ваний, повкри́ваний, понаве́ртаний; на́пну́тий, на́п’я́тий и на́пнений, за́пну́тий, за́п’я́тий и за́пнений; накри́тий, понакри́ваний, засте́лений, нагото́влений до обі́ду, до вече́рі. [Там серед дво́ру столи́ понаста́вляні, понакри́вані (Рудч.)]; 2) засту́каний, заско́чений, зла́паний, зло́влений, захо́плений. -ться – 1) накрива́тися, накри́тися, понакрива́тися; бу́ти накри́ваним, накри́тим, понакри́ваним и т. п.; 2) (какой-л. одеждой) накрива́тися, накри́тися, напина́тися, напну́тися и нап’я́сти́ся, (редко, пров.) напряда́тися, напря[е]ну́тися, (укрываться) укрива́тися, укри́тися, (о мн.) понакрива́тися, понапина́тися, понапряда́тися, повкрива́тися чим. [Стої́ть ді́вка з козако́м, накри́лася рукаво́м (Пісня). Напну́лася од дощу́ свити́ною. (Богодух.). Оди́н рука́в підстелю́, дру́гим напряну́ся (Грінч. III). Жінки́ понакрива́лися бі́лими хустка́ми (Комар.). В їх на пле́чах бурну́си, що одкида́ються на го́лову, – понапина́лися ї́ми (Крим.). Поляга́ли на печі́, ще й кожу́хами повкрива́лися (Харківщ.)]. -кро́йся!, -кро́йтесь! – наді́нь (наклади́) (на го́лову) ша́пку (капелю́ха и т. п.), наді́ньте (накладі́ть) (на го́лову) шапки́ (капелю́хи и т. п.). |
| Наступа́тельный – наступо́вий, нападни́й, (захватный, диал.) забі́[о́]рчий, (агрессивный) агреси́вний, напа́дчий. [Забі́рча війна́ (Дніпропетр.). Забо́рча полі́тика (Львів)]. • -ный бой – нападни́й бій. • -ная война – нападна́ війна́. • -ные действия – нападні́ ді́ї. • Переходить, перейти к -ным действиям – перехо́дити, перейти́ до на́ступу (до напада́ння). • -ный марш – наступо́вий рух. -ным образом, см. Наступа́тельно. |
| I. Находи́ть, наха́живать, найти́, действ. з. –
1) знахо́дити (в песнях и знаходжа́ти) знайти́, нахо́дити (в песнях и находжа́ти), найти́, (о мног.) познахо́дити, понахо́дити кого́, що, (редко) повизнахо́дити що; специальнее: (отыскивать) нашу́кувати, нашука́ти, відшу́кувати, відшука́ти, вшука́ти що; (приискивать) винахо́дити, ви́найти що; (натыкаться) натрапля́ти, натра́пити кого́, що и на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Там вто́млені знахо́дять опочи́вок (Куліш). Умі́ла ти ма́тір поки́нути, умі́й-же й знайти́ її́! (Квітка). Хоч ти зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Метл.). Блука́в, доро́ги не знайшо́в (М. Вовч.). Я знайшо́в буди́нок, де він живе́ (Коцюб.). Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем мило́го знайшла́ (Шевч.). У Назо́на теж ти про риба́лку спо́гади знайде́ш (М. Рильськ.). Не могла́ найти́ для ме́не сло́ва поті́хи (Франко). Ста́ли ті́ї сини́ до ро́зуму доходжа́ти, ста́ли собі́ молоді́ подру́жжя знаходжа́ти (Метл.). На труп поби́тий… шука́ли, та тре́тього дні находжа́ли (Март.). Однослужи́вців не мо́жна було́ познахо́дити (Крим.). Де що було́ діді́вське, – повизнахо́дила (Г. Барв.). По́тім він нашука́в свій портмоне́т і подиви́вся, що́ в нім є (Крим.). Шука́йте скі́льки хо́чете, не вшука́єте (Звин.). Коли́-б нам слу́шну ви́найти годи́ну, то ми поговори́ли-б про сю спра́ву (Куліш). Не встиг ви́найти собі́ яки́йсь відпові́дний ґеше́фт (Франко). Шука́є живу́щої води́ і не зна́є, де її́ натра́пити (Мирний). Чув яке́сь незадово́лення, мов не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Не міг нади́бать гарні́шого собі́ зя́тя (Федьк.). Чудо́ві були́ пу́щі, – тепе́р таки́х і не нади́баєш (М. Вовч.). Якби́ ти скарб наги́бав, то ходи́в-би ти в сає́тах (тонких сукнах) (Грінч.)]. • -ди́ть, -ти́ вкус, приятность в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, розбира́ти, розібра́ти смак у чо́му, знахо́дити, знайти́ приє́мність у чо́му; срв. Вкус 4. [Зача́в набира́ти смаку́ до ліни́вства (Франко). Лю́ди почина́ють розбира́ти смак в и́нших про́мислах (Звин.). Дали́ мені́ щось скуштува́ти; не розібра́в я смаку́ в то́му (Звин.). Я не знахо́джу приє́мности в цього́ ро́ду спо́рті (В. Гжицьк.)]. • -ди́ть, -ти́ по вкусу кого, что – знахо́дити (добира́ти), знайти́ (добра́ти) (собі́) до смаку́ (до вподо́би), уподо́бати кого́, що. • -ди́ть, -ти́ вновь (потерянное) – віднахо́дити, віднайти́, (о мног.) повіднахо́дити (загу́блене). • -ди́ть, -ти́ для себя выражение в чём – знахо́дити, знайти́ собі́ ви́раз у чо́му, вилива́тися, ви́литися в чо́му. [Цей на́стрій найкра́ще ви́лився в організа́ції бра́тства (Рада)]. • -ди́ть, -ти́ выход (исход) в чём – знахо́дити, знайти́ ви́хід (поряту́нок, ра́ду) у чо́му, дава́ти, да́ти собі́ ра́ду (пора́ду) з чим; срв. Исхо́д 2. [Знахо́дить собі́ ра́ду зо́всім реа́льну, життьову́ (О. Пчілка)]. • -ти́ в ком друга – знайти́ в ко́му при́ятеля (дру́га). • -ди́ть, -ти́ себе место – знахо́дити, знайти́ собі́ мі́сце; притика́тися, приткну́тися. [Молода́ не сіда́є за стіл, а де-не́будь приткне́ться (Полтавщ.)]. • Он не -дит себе места – він не знахо́дить собі́ місця; він не зна́є, де приткну́тися (де приткну́ти себе́); він хо́дить, як неприка́яний; він мару́диться, він по́пору не зна́йде. [Ну́дився, мару́дився; чого́сь хоті́лося – і сам не знав чого́ (Свидн.)]. • -ти́ кого своими милостями – вдарува́ти (обдарува́ти) кого́ своє́ю ла́скою. • -ди́ть, -ти́ ощупью – нама́цувати, нама́цати, нала́пувати, нала́пати, (о мног.) понама́цувати, понала́пувати кого́, що. [Нама́цав сві́чку і встроми́в її́ в свічни́к (Велз)]. • -ди́ть, -ти́ приют кому, себе – знахо́дити, знайти́ приту́лок (за́хист, за́хисток) кому́, собі́, притуля́ти, притули́ти кого́, (себе ещё) притуля́тися, притули́тися. [Де сирота́ безрі́дний приту́литься? де за́хисток собі́ зна́йде? (Сл. Гр.)]. • -ди́ть, -ти́ путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що, допи́туватися, допита́тися кого́ и до ко́го, чого́. [Приї́хали ми, напита́ли адвока́та (Франко). Мо́же-б ви – напита́ли мені́ па́ру куре́й? (Кролевеч.). Допита́вся до того́ бага́того купця́ (Грінч. II)]. • -ди́ть, -ти́ в себе силу для чего – знахо́дити, знайти́ в собі́ си́лу на що, здобува́тися, здобу́тися на що. [Не раз ми здобува́лися колоса́льну руї́нницьку ене́ргію (Ніков.)]. • Не -ду́ слов, чтобы выразить своё возмущение – слів не доберу́, щоб ви́словити своє́ обу́рення. • -ди́ть, -ти́ удовольствие (наслаждение) в чём – знахо́дити, знайти́ вті́ху (насоло́ду) в чо́му, коха́тися (милува́тися), закоха́тися (замилува́тися) в чо́му, ті́шитися (втіша́тися), вті́шитися чим и з чо́го. • -шё́л у кого спрашивать! – знайшо́в, у ко́го (кого́) пита́тися! було́ (мав, не мав) у ко́го (кого́) пита́тися! • Вот -шё́л кого! – от знайшо́в кого́! • Не знаешь, где -дё́шь, где потеряешь – не зна́єш, де заро́биш, де проро́биш; хіба́ хто зна́є, де він що зна́йде, де втеря́є. • За чем пойдёшь, то и -дё́шь – чого́ шука́єш, те й напита́єш. • Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти́, см. Потеря́ть. • Дай бог с умным -ти́ и потерять – дай бо́же з розу́мним загуби́ти, а з дурни́м не найти́; з ду́рнем ні найти́, ні поділи́ти; з ду́рнем зна́йдеш, то й не поді́лишся (Приказки). • По лесу ходит, дров не -дё́т – по лі́сі товче́ться, а до дров не допаде́ться; по го́рло в воді́, а шука́в, де напи́тися; 2) (открывать) знахо́дити, знайти́, відкрива́ти, відкри́ти, відшу́кувати, відшука́ти що, (выявлять) віднахо́дити, віднайти́ що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винахо́дити, ви́найти що, (преступника, преступное) викрива́ти, ви́крити кого́, що. [Спро́би віднайти́ манівці́, яки́ми відбува́вся перехі́д від багатобо́жжя Вед до пантеї́зму Упаніша́д (М. Калин.). Порі́внюючи о́пис Моско́вського ца́рства з тво́ром Йо́вія, мо́жна ви́найти де́які парале́лі (Україна). Ви́найти таку́ мо́ву, що-б була́ зрозумі́ла ру́ському й украї́нцеві (Ґ. Шкур.)]. • -ди́ть, -ти́ поличное – витру́шувати, ви́трусити, (о мног.) повитру́шувати кра́дене. • -ди́ть, -ти́ способ (средство) – знахо́дити (винахо́дити), знайти́ (ви́найти) спо́сіб, (в просторечии обычно) добира́ти (прибира́ти), добра́ти (прибра́ти) спо́собу (ро́зуму, ума́). [Ви пови́нні добра́ти спо́собу, щоб цього́ не було́ (Грінч.). Тамте́шні мудреці́ не добра́ли спо́собу попереди́ти руї́ну (Кандід). Прибра́ли лю́ди спо́собу літа́ти (Дещо). Отама́н чума́цький собі́ ума́ прибира́є, що йому́ роби́ть (ЗОЮР I)]. • Русские мореплаватели -шли́ несколько неизвестных островов – росі́йські морепла́вці знайшли́ (відкри́ли) кі́лька (де́кілька) невідо́мих острові́в. • Ревизор -шё́л много упущений – ревізо́р знайшо́в (ви́крив) бага́то, недо́глядів (хиб); 3) (определять) визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, (вычислять) обчисля́ти, обчи́слити, вирахо́вувати, ви́рахувати що. • По радиусу круга -дят длину його окружности – за ра́діюсом кру́га обчисля́ють довжину́ його́ ко́ла; 4) (заставать) знахо́дити, знайти́, застава́ти, заста́ти, (встречать) зустрів[ч]а́ти, зустрі́ти, стріча́ти, стрі́нути, стріва́ти, стрі́ти кого́, що. [Забрі́в до бра́та, знайшо́в його́ вдо́ма (Звин.). Поверну́вшися з мандрі́вки додо́му, він заста́в усі́х ро́дичів живи́х і здоро́вих (Київ). Заста́в його́ за обі́дом (Сл. Ум.). Заста́в до́ма цілкови́тий бе́злад (Брацл.). Прийшо́в до ньо́го, зустрі́в його́ в садку́ (Київ). Рішу́чости тако́ї не стріча́в ніко́ли у ді́вчини (Франко)]. • -шё́л её в хлопотах – знайшо́в (заста́в) її заклопо́тану (в кло́поті); 5) (видеть, усматривать) ба́чити, вбача́ти, добача́ти, поба́чити в чо́му що. [Не ба́чу в твої́й, си́нку, робо́ті нія́кої ко́ристи (Сл. Ум.). Приро́да була́ вели́чна і благоді́йна, – за́хват пое́та поба́чив у ній непереве́ршене (М. Калин.)]. • Не -хожу́ в этом ничего остроумного – не ба́чу (не вбача́ю, не добача́ю) в цьо́му нічо́го доте́пного; 6) (полагать) уважа́ти (кого́, що за ко́го, за що и (реже) ким, чим), (думать) гада́ти, ду́мати, поду́мати (що), (считать) визнава́ти, ви́знати кого́, що за ко́го, за що, (казаться кому) здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися кому́; (называть) назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим; (приходить к заключению) прихо́дити, прийти́ до ви́сновку. [Я вважа́ю, що він ма́є ра́цію (Київ). Я зовсі́м не вважа́ю, що мої́ одмі́тки були́ пога́ні (Крим.). Уважа́ю тебе́ за люди́ну розу́мну (Харківщ.). Він уважа́в мене́ ду́же га́рною (Кандід). Я поду́мав собі́, що вона́ ду́же змарні́ла (Київ). Він не ви́знав мої́х аргуме́нтів за слу́шні (Київ). Ті ши́беники, здає́ться йому́ (-дит он), нена́виділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скі́льки він міг змалюва́ти їм не́бо, воно́ видава́лося їм (они -ди́ли его) жахли́вою порожне́чею (Країна Сліпих). Було́ в йо́му де́що таке́, що во́рог назва́в-би ферті́вством (Кінець Неволі). Я перегля́нув його́ статтю́ і прийшо́в до ви́сновку, що друкува́ти її́ не мо́жна (Київ)]. • -ди́ть, -ти́ возможным, нужным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати за можли́ве за потрі́бне. [Не вважа́ла за потрі́бне кри́ти своє́ї вті́хи з того́ від’ї́зду (Л. Укр.). Ви́ща си́ла ви́знала за потрі́бне не лиши́ти йому́ нічо́го (Кінець Неволі)]. • -ди́ть, -ти́ кого невиновным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати кого́ за невинува́того (за без(не)ви́нного). • -ди́ть, -ти́ хорошим, плохим – визнава́ти, ви́знати за га́рне (за до́бре), за пога́не (за ке́пське, за лихе́). Я -хожу́ это странным – мені́ це здає́ться (вида́ється) ди́вним (чудни́м), я вважа́ю це за ди́вну річ. • Находи́мый – що його́ (її́, їх) знахо́дять и т. п.; знахо́джений, нахо́джений. На́йденный – 1) зна́йдений, на́йдений, познахо́джений, понахо́джений; нашу́каний, відшу́каний; ви́найдений; натра́плений, нади́баний, наги́баний; нама́цаний, нала́паний, понама́цуваний, понала́пуваний; напи́таний; ді́браний, при́браний; 2) зна́йдений, відкри́тий, відшу́каний; ви́найдений; ви́критий; ви́трушений, повитру́шуваний; 3) ви́значений, обчи́слений, ви́рахуваний; 4) зустрі́нутий, стрі́нутий; 5) поба́чений; 6) ви́знаний; на́званий. |
| Невосто́рженный – неперейня́тий за́хватом, незахо́плений, (непылкий) незапальни́й. |
| Немо́й и Нем –
1) (лишённый речи и перен.) німи́й, (ласк. німе́нький), безмо́вний, (стар. безмо́вий, немо́вний), без’язи́кий; срв. Бесслове́сный, Безгла́сный. [Він німи́й, як твари́на (Луб.). Ді́вчинка допомага́ла свої́й глухі́й і німі́й ба́бі (Михайлич.). Кіно́ німе́, звукове́ та говорю́ще (Пр. Правда). Поділю́ся мої́ми сльоза́ми, та не з бра́том, не з сестро́ю, – з німи́ми стіна́ми (Шевч.). Ой по́стіль біле́нька, а стіна́ німе́нька (Чуб. V). Нічо́го не мо́вить, як мрець безмо́вний (Г. Барв.). Син його́ недо́росток безмо́вий (Куліш). Твари́на немо́вна (Київщ.). І всі уря́д постава́ли, на́че без’язи́кі (Шевч.). Шевче́нко, ви́йшовши ди́вом яки́мсь із тії́ темно́ти прито́птаної, похи́лої, без’язи́кої (Основа 1861)]. • -мая азбука – німа́ абе́тка. • -мо́е вино – німе́ (ме́ртве) вино́. • -мо́й восторг – німи́й за́хват. [Уве́сь звору́шений, у за́хваті німі́м (Вороний)]. • -ма́я карта – німа́ (сліпа́) ма́па (ка́рта). • -мо́й приказ – німи́й нака́з. [Такі́, щоб зрозумі́ть німи́й нака́з умі́ли (Грінч.)]. • -ма́я скорбь – німа́ ту́га (скорбо́та). [Де поді́лися ви, голосні́ї слова́, що без вас моя́ ту́га німа́? (Л. Укр.)]. • -мо́й страх, упрёк – німи́й страх, до́кір. [Німи́й страх диви́вся на не́ї вели́кими як те́мрява очи́ма (Грінч.). Дале́ко десь з німи́м доко́ром в тій хви́лі зга́дуєш мене́? (Франко)]. • -мо́й человек – німи́й (-мо́го); срв. Немты́рь. [Глухо́го та німо́го спра́ви не допита́єшся (Номис)]. • -ма́я женщина – німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня. • -мы́е люди – німі́ (-ми́х) (лю́ди), (соб.) німо́та. • Быть -мы́м – бу́ти німи́м, німува́ти; срв. Немо́тствовать. • Делаться -мы́м – става́ти німи́м, німі́ти; срв. Неме́ть. • Стать -мы́м – ста́ти німи́м, онімі́ти, занімі́ти, знімі́ти, (о мног.) понімі́ти; срв. Онеме́ть. [Чому́-ж уста́ не занімі́ли? (Вороний). Мов понімі́ли всі (Мирний)]. • Сделать -мы́м – оніми́ти, зніми́ти. [Сам не оглу́х, други́х не оніми́в (Боровик.)]. • Он глух и нем к просьбам – він глухи́й і німи́й на проха́ння (до проха́ннів); 2) (утративший чувствительность) зате́рплий, оте́рплий, замлі́лий, (о мног.) поте́рплий, помлі́лий; 3) неголосни́й, недзвінки́й. • -мо́й колокол – неголосни́й (глухи́й) дзвін. |
| Норови́ть, нора́вливать –
1) кому – а) (давать потачку) потура́ти, попуска́ти кому́, по́пуск (по́тур, пров. пото́лю) дава́ти кому́; б) (угождать) догоджа́ти, годи́ти, (лицеприятствовать) спри́ятельствувати кому́. • Сроду я никому не -вал, а жил по правде – зро́ду (зро́ду-ві́ку, ніко́ли) я ніко́му не догоджа́в, а жив по пра́вді; в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дба́ти, клопота́тися про (за) ко́го, піклува́тися про ко́го, добра́ прия́ти кому́; см. ещё ниже -ви́ть 2. • -ровя́ себе, понорови и людям – про се́бе дба́ти дбай, але́ й люде́й не забува́й; дба́ючи про се́бе, подба́й і про люде́й. • Всяк Демид себе -ви́т – всяк Іване́ць дба́є в свій гамане́ць; 2) (искать, выжидать случая) шука́ти (чека́ти, вичі́кувати) наго́ди ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), пильнува́ти (щоб или я́к-би зроби́ти що), (стремиться, силиться) силкува́тися, намага́тися, вціля́ти ((я́к-би) зроби́ти що), гну́ти, (исподтишка) кра́стися (я́к-би зроби́ти що), (реже) гоноби́ти ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), (пров.) ца́хати (щоб зроби́ти що). [Він так і гне, щоб йому́ доста́лось (Сл. Ум.). У нас теля́ таке́, що краде́ться сса́ти; як не доди́вишся, геть ви́ссе молоко́ (Звин.). Я-ж так і вціля́в, щоб красі́ння було́ сіре́ньке (Звин.). Так і гоно́бить кінь дремену́ти до лі́са (Корол.). Так і гоно́бить, щоб де-не́будь укра́сти (Сл. Ум.). Таки́й вре́дний мужчи́на, – за́вжди гоно́бить, я́к-би чолові́ка зні́вечити (Корол.). Оце́-ж він і ца́хає, щоб що-не́будь прода́ти (Сл. Гр.)]. • Он -ви́т захватить всё, он себе -ви́т – він шука́є (чека́є, вичі́кує) наго́ди захопи́ти (зага́рбати) все, він силку́ється (намага́ється) захопи́ти (зага́рба́ти) все; він так і гне (гоно́бить), щоб усе́ захопи́ти (зага́рбати); 3) (целить) ці́лити(ся), націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що; срв. Ме́тить 2 а. [Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис)]. • Он -ви́т в головы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на головува́ння, (лезет) він пне́ться в го́лови. |
| Но́тка – но́тка, но́та. [Оле́сі почу́лись в його́ го́лосі но́тки за́хвату (Виннич.) Приглу́шені, непе́вні но́ти гнило́ї мора́льної нау́ки (Рада)]. |
| Отхва́тывать, отхвати́ть –
1) (отрубить) відчеса́ти. [Так го́лову за оди́н мах і відчеса́в йому́]; (отрубать, отрывать что-л. или кусок чего-л.) відбато́вувати, відбатува́ти, відшмато́вувати, відшматува́ти. [Руба́в чолові́к дро́ва та й одбатува́в собі́ до́брий шмато́к ли́тки]; 2) (отломать кусок чего-л.) відпайо́вувати, відпаюва́ти; 3) (захватывать) відхо́плювати, відхопи́ти, ухопи́ти що. [Даючи́ гро́ші під заста́ву, одхо́плює ни́вку по ни́вці від бідно́ти (П. Мирн.)]; (расхватывать) розхо́плювати, розхопи́ти; 4) (делать что-л. бойко, лихо) віддира́ти, відодра́ти, затина́ти, затя́ти, тну́ти, втя́ти. [Гопака́ гурто́м оддира́ють]. Срв. Жа́рить 2, Запузы́ривать; 5) (устроить) устри́гти, утя́ти. |
| Пойма́ть – пійма́ти, у[в]пійма́ти, спійма́ти, пійня́ти, злови́ти, у[в]лови́ти (о мн. полови́ти), іма́ти, поїма́ти, з’їма́ти, злапа́ти, попа́сти, злаву́дити; (захватить) запопада́ти, запопа́сти; (застигнуть) заско́чити, засту́кувати, засту́кати кого́, що. [Піймі́ть, ді́ду. Дід пійня́в (Руд.). Пусти́-но ба́тька в по́ле, – чи тоді́ пійме́ш (Руд.). Поїма́ли си́ві ко́ні, гніді́ї і чо́рні. Коня́ з’їма́в у ота́ві. Сам собі́ ри́би влови́. Злапа́ли його́ і помча́ли шви́дше у губе́рнію (Квітка). Заско́чили па́на і кри́хточку наляка́ли (М. Вовч.). Засту́кали, як со́тника в горо́сі]. • -ть в руки – злапа́ти, пійма́ти до рук, злаву́дити у ру́ки (ла́пи). • -ть в проступке – спійма́ти в прови́ні. • -ть на месте преступления – засту́кати (злапа́ти) на гаря́чому вчи́нку. • -ть на слове – пійма́ти в сло́ві, влови́ти в мо́ві. • Если бы -а́л я тебя в другом месте, знал бы ты – коли́-б я був запопа́в тебе́ в и́ншому мі́сці, знав-би ти. • Его ни на чём не -ешь (он изворотлив) – його́ в ло́жці води́ не пійма́єш. • -а́л, как же – а я́к-же, пійма́в; пійма́в за́йця за хвіст. • -а́л не -а́л, а погнаться можно (= попытаться) – втік не втік, а побі́гти мо́жна. • Либо рыбку -ма́ть, либо домой не бывать – або здобу́ти, або вдо́ма не бу́ти. • -а́л быка за рога (иронич.) – пійма́в о́близня. • Ловит волк, а как волка-то -ма́ют – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка. • Двух зайцев ловить, ни одного не -ма́ешь – двох зайці́в го́ниш, ні о́дного не вло́виш. • По́йманный – пі́йманий, упі́йманий, спі́йманий, уло́влений, зла́паний, заско́чений, засту́каний. |
| Приводи́ть, привести́ и приве́сть –
1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)]. • -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не. • Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́; 2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)]. • -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю. • Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)]. • Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.). • -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)]. • -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)]. • -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку. • Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння. • -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)]. • -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)]. • Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?; 3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що. • -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)]. • -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)]. • -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́. • Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі; 4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)]. • -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́. • -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́. • -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́. • -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́. • -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́. • -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́. • -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́. • -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти. • -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́. • -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти. • -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док. • -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́). • -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́. • -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́. • -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)]. • -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу; 5) дово́дити, дове́сти́, да́ти. • Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же). • Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися. • -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х? 6) приво́дити, приве́сти́. • Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́; 7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го. • -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника. Приведё́нный – 1) приве́дений, припрова́джений; 2) дове́дений, при(з)ве́дений; 3) наве́дений, по́даний. • -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́; 4) арифм. – зве́дений. |
| Пригреба́ть, пригрести́ –
1) пригріба́ти, пригребти́, пригорта́ти, пригорну́ти, (о мног.) попригріба́ти, попригорта́ти що до чо́го; 2) (захватывать чужое) га́рбати, зага́рбати, горну́ти, загорну́ти що. [Ко́жна ру́чка собі́ га́рба (Ном.)]; 3) (вёслами к чему) пригріба́ти(ся), пригребти́(ся) до чо́го. Пригре́бенный – 1) пригре́бений, приго́рнутий; 2) зага́рбаний. |
| Присво́[а́]ивать и Присвоя́ть, присво́ить –
1) себе что – присво́ювати и присвоя́ти, сво́їти, присво́їти, привла́щувати и привлаща́ти, привласти́ти, собі́чити собі́ що. • -во́ить чужое имущество, имение и т. п. – привласти́ти, присво́їти чуже́ майно́ (добро́), чужу́ має́тність і т. ин. [Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись, бра́тні ділени́ці собі́ привла́щувати (Куліш). Ви десяти́н два́дцять моє́ї землі́ привласти́ли (Кониськ.). Той ґрунт був на двох, а тепе́р він його́ сво́їть (Харк.). Не чуже́ бо добро́ він собі́ присво́їв, а свої́м вла́сним да́ром нас чару́є (Куліш). Все собі́чить: і то моє́, і це не ва́ше (Свидн.)]. • -во́ить себе власть, право – присво́їти собі́ вла́ду, узя́ти собі́ пра́во; (захватить) зага́рбати собі́ вла́ду, пра́во. • -во́ить титул, непринадлежащее имя – присво́їти ти́тул, присво́їти (прибра́ти) ненале́жне йме́ння. • -во́ить чужую мысль – присво́їти чужу́ ду́мку; 2) кому, чему что – надава́ти, нада́ти кому́ що и чого́, визнава́ти, ви́знати за ким, за чим що, признава́ти, призна́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́, чому́ що; срв. Припи́сывать. • Закон -во́ил большие преимущества этой должности – зако́н нада́в вели́кі привиле́ї цьому́ уря́дові; 3) (кого к чему) призвича́ювати, призвича́їти, узвича́ювати, узвича́їти, призви́чувати, призви́чити кого́ до чо́го; 4) (о животных), см. Прируча́ть. Присво́енный – 1) присво́єний, привла́щений 2) на́даний кому́, ви́знаний за ким, при́знаний кому́. • Привилегии -ные некоторым должностям – привиле́ї на́дані де́яким уря́дам; 3) при[у]звича́єний, призви́чений до чо́го; 4) см. Приручё́нный. |
| Прихвата́ть –
1) см. Перехвата́ть 8; 2) захвата́ти (рука́ми), пояло́зити що. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Захватывающий – що (який) захо́плює, забира́є; захватни́й, забиру́щий, захо́пливий: • захватыващий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с; • захватыващий рассказ – захоплива розповідь. [З захватни́ми дета́лями (С.Єфремов). Враження було надзвичайне. Картина, краї якої ховались під рухливим зелом, здавалась чорним отвором у фантастичну й захватну далечінь (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Ви б побачили точно відданий фотографічним апаратом захватний момент, коли вона сильним, граціозним рухом ноги кидає в повітря жовту шовкову підв’язку, яка щовечора злітала з її вправної ніжки й падала вниз до зачарованих глядачів (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Захоплива історія рідко буває правдивою (Джонсон Семюел)].  |
| Алкаш, разг. – алкаш. [Все визначає духостан; як закодованому алкашу ковток горіляки, так порадянщеним — захват достатком і успішністю, статусом, громадянством, безбідним облаштуванням; надто залежні від нього; і тільки від духостану більшості залежить майбутнє; від стану душ, а не висоти гасел (Є.Пашковський)]. |
| Аристократ, аристократка – (греч.) аристократ, аристократка, вельмо́жний пан, вельможна пані, великий (високий) пан, велика (висока) пані, ду́ка, дукиня. [Непевне видумали свято Патриції-аристократи І мудрий кесарів сенат. Вони, бач, кесаря хвалили На всі лади, що аж остило Самим їм дурня вихвалять, То, заразом щоб доконать, Вони на раді й присудили, Щоб просто кесаря назвать Самим Юпітером, та й годі (Т.Шевченко). — Останній бал в княгині зрівняється з балами наших вищих і багатіших варшавських аристократів, — промовила Теодозя, неначе вона й справді гуляла на тих балах (І.Нечуй-Левицький). Трапляється в аристократа Такий момент, коли він спить, Коли життя — суцільна втрата Бажання жить. Коли не радує шампанське І не бентежить дамський сміх, Коли він може не по-панськи Послать усіх (Ю.Позаяк). Дослухавши таку доброзичливу відповідь, Санчо, перейнятий захватом, повернувся до свого пана і передав йому все, що сказала та висока пані; при цьому він немудрою та щирою мовою підняв угору над усяку міру велику її красу, обіхідливість і ґречність. Дон Кіхот збадьорився, осадився в стременах, поправив на собі забороло, підострожив Росинанта і з невимушеною зграбністю рушив цілувати дукині ручки; дукиня ж, поки Дон Кіхот їхав, покликала свого чоловіка дука й розповіла йому про посельство; обоє вони частину першу Дон Кіхотової історії читали й з неї про химороди нашого гідальга знали, тож очікували його з щонайбільшим нетерпінням і бажанням познайомитися, ухваливши потурати усім його вередам, притакувати йому і весь той час, поки у них гостюватиме, трактувати його як мандрованого рицаря, додержуючись усіх церемоній, ними у рицарських романах вичитаних, а читати їх були великі охотники (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Сократ був типом аристократа не в банальному смислі належності до певного класу, а за своїми інтелектуальними ознаками — єдиним, що відповідає цьому поняттю. Філософ був бідним, ходив голодранцем… Як громадянин Сократ поважав закони Афін, однак як філософ вимагав, щоб вони відповідали духові справедливості, й зобов’язував своїх послідовників ретельно стежити за дотриманням цієї вимоги (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Вони знали, що́ для аристократа означає виграш, тож увічливо забезпечили йому перемогу. Минула ціла вічність, поки бочка розлетілася на друзки, і тоді він замовив усім шампанське, щоб відсвяткувати (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Мешканці ближніх місць нас уникали; аристократичні іноземці гребували нашим знайомством і тримались осібно, як і належить аристократам (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Справжній аристократ скромний і ніколи не підкреслює, що він аристократ. Він тільки натякає, що решта — бидло]. |
| Блевота – блювота, блювотина, блювотиння, блюваки, (разг.) ригаки, ригачка, риглі, (шутл.) ригалії. [Все тхнуло тут покидьками, випарами блювоти, розлитим вином, перегноєм тіл, і дух цей, не маючи виходу, виснув у комірці й коридорі, проймаючи камінь і цеглу мурів, осідаючи на них смугами припалої порохом рідини (В.Підмогильний). Чим більше пиячиш з потрібними людьми, тим більше ригалій (Михайло Перченко). Вже літня ніч допита до останку. Вже жовті плями в кленів на щоках. Блювотина осіннього світанку Стікає жовто по моїх шибках (О.Ірванець). В своєму осліпі не діймав наш бідолашний гідальго віри ні дотику власному, ні нюхові; хоч од тої принадної кралі всякого потягло б на блювоту, окрім хіба погонича мулів, йому здавалось, ніби тримає в обіймах богиню краси (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Навіть іще до того, як з’явився Жан-Поль, я мав лихе передчуття, тому що Бутч укотре спробував довести, що я буду не в захваті від Японії, і став наполягати, щоб я витягнув із панцира та з’їв живого морського їжака та суп, здається, з мавпячого мозку, або навіть гірше. І я сидів над цією бридкою, як ригачка, істотою, приготувавшись заслухати свій вирок (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Коли живеш у бідному районі, то увесь час чуєш звуки від людей, й коли вони трахаються теж; але наймерзенніше — це коли ти змушений слухати їхню музику на всю гучність, кілька годин суцільних риглів (Борис Превір, перекл. Ч.Буковскі)]. |
| Вдохновение, вдохновенье –
1) натхне́ння, наснага; 2) (внушение) на́дих, наві́яння; 3) (увлечение) підне́сення, за́хват, надпори́в: • посетило вдохновение – найшло натхнення; • черпать вдохновение – надихатися (надихуватися), живитися, (ещё, у́же) окриля́тися, запа́люватися, загорятися. [Поети́чне надхне́ння. З Бо́жого наві́яння (АС). Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П.Загребельний). — Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру (Олена Пчілка). У нашім повіті… люди запалюються до кожної спільної роботи (В.Стефаник). Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, — швидше побачити й змалювати чудове дерево (О.Ільченко); За сто літ існування новіша література наша… живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М.Коцюбинський). То був час найбільшого піднесення в родинному житті. Зі сварки і чарки народжувалась бійка. Таточко вимахував стільцем,— є на що подивитись,— мов сокирою, а матуся сікла головешкою, наче шаблею (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). У кожного з нас виникають ідеї. Ідеї — безсмертні. Вони живуть вічно. Але цього не скажеш про натхнення. Натхнення як свіжий фрукт або молоко: воно має обмежений термін придатності (Н.Кошманенко, перекл. Ф.Джейсона, Д.Г.Генсона). Нарешті на нього зійшло натхнення. І послало його під три чорти (Андрій Крижанівський). Натхнення — не оселедець, який можна засолити на багато років (Ф.Ґізо)]. |
| Газон – (франц.) газон, дерник, моріг. [Виплекати газон, як відомо, просто: треба лише реґулярно підстригати траву, бажано кожного дня, — і так кількасот років (М.Рябчук). Коли, заглянувши в курінь, Убило сонце ранню тінь, Тоді рибалка-дідуган Із’їв останній баклажан, Побрів під кущ і тихо ліг, Прим’явши росяний моріг. І закурив. Над ним висока Шепоче вільха. Часом птах Пурхне раптово. В небесах, Землі чужої заволока, Стоїть хмарина одинока, Сріблисто-пінна по краях (В.Свідзинський). Малі бісенята не помилились у своїх сподіваннях, бо він і справді вибухнув такою несамовитою та вигадливою лайкою, що вони аж за боки хапались від захвату й гасали коло нього, спритно уникаючи його гарапника. А потім, зикнувши всі в один голос, з реготом повалилися на рудий дерник перед верандою і почали перекидатися й вищати з тієї великої радості (В.Митрофанов, перекл. Ґ.Бічер-Стоу). Розстелена на газоні картина здатна була всотати в себе і нейтралізувати всю ту шкоду, яку їй завдавали це рожеве тіло, піжонські газони, розраховані на те, щоб похизуватися перед лохами, криті плавальні басейни та всяка інша супутня фігня (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Споглядаючи тихе надвечірнє сяйво й газон, помережаний дрібним біленьким і жовтим цвітом, він подумав: ця погода наче музика «Орфея», що його він недавно слухав у театрі Ковент-Гарден (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. |
| Грач – грак, гайворон, (грачьё, соб.) га́йвороння, гайворонь. [Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Т.Шевченко). Чорне волосся посивіло в його космами, од лівого виска він чорнявий як грак (М.Вовчок). З гадів по наших степах плазували величезні полози, жовтобрюхи, гадюки та всіх кольорів ящірки. З птичини по степах та лісах були дрохви, хохітва (стрепети), журавлі, лелеки, тетерева, куріпки, чайки, зозулі, одуди, шпаки, орли, соколи, яструби, горлиці, соловейки, гайворони, гави, сороки, чижі, щогли, жайворонки й інші птиці, а по річках та у Великому Лузі — лебеді, баби (пелікани), гуси, качки, чаплі, мартини (морські чайки) та кулики. Всього того водилася така сила, що як, було, злякати дичину пострілом, то вона, злетівши у повітря, заступала світ сонця (А.Кащенко). Налякане заколотом, знялось з сусідньої стріхи гайвороння (М.Коцюбинський). Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані (Нова Рада)]. |
| Грохочущий, громыхающий – гуркітливий (гуркотливий), гуркотю́чий, громіхкий (громохкий), тарахкотю́чий, гримотли́вий: • грохочущий поток – гуркітливий потік; • грохочущий поезд – громіхкий поїзд. [Ко́ник у ме́не був буланенький, візо́к громохки́й (М.Вовчок). Просипаючись уві сні, чуєш гуркітливий голос птиці, що гнівається й гнівається, вогнями блискавок блимаючи у вікна, й жаль за сіроманцем просинається разом із тобою, наче він також твій зведений родич від вітру (Є.Гуцало). … смеркався чистий четвер, бабусі узвозом від храму несли в сніжнопаперових кульках свічки, переходили вулицю, сідали в трамвай, що зсередини весь розгорався від захвату перехожих; світла ще не вмикали і обличчя молільників, вирізьблені чистосумним вогнем, світили суворістю, що зійшла з гори, — блиск розливався по гримотливому вагоні й затоплював усе довкола (Є.Пашковський). Дзвінкі й громохкі звуки сурм через однакові проміжки часу перебивали рівномірний тупіт кінських копит, і червоні рейтузи вершників обабіч лискучих брунатних тіл огирів сповнювали містечко кривавою пишнотою (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Коли ми одяглися, нас вервечками, розгубленими гуртами повели на підмогу, туди, звідки долинав громохкий гуркіт механізмів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Поміж верстатів пропихається гримотлива вагонетка, розвозячи залізяччя (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Повернулася на кухню й, намагаючись створювати якомога менше шуму, почала збирати великі миски, каструлі, казанки, увесь той посуд, який міг наповнитися водою від дощу, що падав із неба, утворюючи суцільну завісу, яка коливалася й вигиналася під натиском вітру, вітру, що розгойдував її і підмітав нею дахи будинків, наче величезною торохкотючою мітлою (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо)]. |
| Достопримечательность – (о памятнике старины) сла́вна па́м’ятка (річ), ва́рта (гідна) ува́ги річ, знакоми́та (славнозві́сна, визна́чна́, вида́тна, примі́тна, позна́чна́) річ, принада: • достопримечательности города – славні (знакомиті, славнозвісні, визначні, примітні) пам’ятки міста, па́м’ятні́ місця міста, принади міста; • достопримечательности страны – пам’ятні місця країни; • исторические достопримечательности – історичні па́м’ятки. [Він показа́в їм усі́ сла́вні па́м’ятки ки́ївські (АС). Аня так часто із захватом розповідала про своє маленьке старовинне місто, про його принади і дивацтва, що навіть у цілком байдужого до спостережень та мандрівок виникало непереборне бажання «все це» побачити (Ірина Кримська)]. |
| Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення; 3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою); 4) (дыхание) дух, віддих, дихання; 5) (пар) пара, дух; 6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду); 7) (быстрота) дух, мент, мах; 8) (исповедь) сповідь (р. -ди): • близкий по духу – рідний душею; одного духу; • быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати); • быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися; • быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого; • в духе чего – як що; • в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух; • во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки; • в один дух – удух; • вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух; • воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто; • дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто; • дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи); • дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло); • духи (привидения, призраки) – духи, привиди; • духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз; • дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву; • живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там; • за одним духом – одним нападом; • злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана; • злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг; • идёт дух (запах) – чути, вже чути; • идти на дух – до сповіди йти; • идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові; • и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер); • испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати; • как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді; • на дух не переносить – нутряна неприязнь; • не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось; • не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що; • не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто; • нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив); • ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого; • ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю; • одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить); • падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем; • переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися); • перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух; • поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати; • по духу – по духу; • подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого; • придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому; • присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність); • притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати; • продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої); • расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан; • Святой Дух – Святий Дух; • святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом; • собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости; • тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті); • упавший духом – занепалий духом; • упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу; • чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!; • что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)]. |
| Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий: • едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив); • живая действительность (перен.) – жива дійсність; • живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха; • живая изгородь – живопліт (иногда обсада); • живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща; • живая улика – живий (наочний) доказ; • жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров; • жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий; • жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося; • живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…); • живой живое и думает – живий живе й гадає; • живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого; • живой интерес – жвавий (живий) інтерес; • живой ум – бистрий розум; • живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що); • задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого; • захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого; • на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку; • на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що); • нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого; • ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий; • ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки; • оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю; • остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих]; • пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку; • принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому; • сжечь живым – спалити живцем (живого); • с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати. [Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)]. |
| Застукать, разг. –
1) (начать стучать) застукати, (усилит.) застукотіти, см. Застучать; 2) (захватить, застать врасплох во время совершения чего-либо предосудительного) заскочити, застукати: • застукать рюмочку – смикнути (вихилити) чарку, остограмитися. [Рідко, рідко коли вдавалось жовнірству застукати їх саме на хазяйстві, хіба зрадою (П.Куліш). Затріщали і загули по лісу сосни; а тут враз застукало тисяча сокир об дерево (П.Куліш). Якщо хто не знає, хто такі сучасні козаки, то пояснюємо: це — такі собі дядьки, які для того, щоби остограмитися, вдягають старовинні однострої. Інакше горілка їм у пельку не лізе (Володимир Бойко). 1. Щоб в кишені шелестіло, в гаражі щоб гуркотіло, у хліві щоб рохкало, а у ліжку охкало. Було з ким і було де, й не застукали ніде. 2. Дятли застукали єнотів на місці злочину. До смерті]. |
| Змей –
1) (зоол. Serpens) змій, (умен.) змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха; (удав) по́лоз; 2) (бумажный) [повітряний] змій, змія́, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л; 3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка: • Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н, Змій-Горинич; • огненный змей – огняни́й змій; • пускать зме́я – пуска́ти змі́я, (гал.) вірла́. [Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (П. Мирний). Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво — як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка (М.Коцюбинський). Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І.Франко). А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, й скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати… (Б.Грінченко). Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому білий-білий, хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом (В.Винниченко). Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М.Зеров). Закудкудакав телеграф, Завили телефони, Так ніби це знайшовся граф Замість Біди Антона. Сокоче стрічка, як змія… Так провалився в пекло я. Прийшов енкаведе наряд: Прощайся, кажуть, з сонцем, брат. Зірвали орден із грудей, Дали ним в зуби так що й гей, І повели. Втоптали в прах Мене, Біду Антона. І зник я, наче на вітрах Пилок із террикона (І.Багряний). — Ти… віруєш у Змія Горянина? Король знизав плечима. Гернот уже вдруге питав те саме. — Не є то ніякий Змій Горянин, але валка купців-гречників. — Хто рече? — сіпонувся король Гунтер. — Хто? Всі речуть. І всі відають. І тільки ми з тобою мислимо якогось там Змія Горянина. Де б той Змій узявся тут, у полях? Він жиє в горах (І.Білик). Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки (Л.Костенко). Захват мій дитячий, жменьку світлих мрій В небеса здіймає паперовий змій. І біжу за ним я сонячним селом, Що у сивий космос вишнями вросло (Олександр Єрмолаєв). Приходить якось Змій-Горянин додому п’яний, а жінка йому з порогу: «Ану, дихни!»… Загалом, безглузда смерть…]. |
| Память – 1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка; 2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад: • без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку; • без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого; • блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті; • больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті); • быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим; • вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому; • в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши; • в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що; • вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися); • выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що; • выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти; • выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті; • выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови); • дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять; • дать кому о себе память –пригада́тися кому; • держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що; • для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь; • дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять; • дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець; • если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…; • за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті; • запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку; • запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́; • записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що; • зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку; зрительная память – зорова пам’ять; • изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися; • изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять; • короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто; • лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті; • на памяти чьей – за чиєї пам’яті; • на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй; • на свежую память – на свіжу пам’ять; • не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що; • не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому; оперативная память – оперативна пам’ять; • на памяти вертится – на ду́мці кру́титься; • на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…); • не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку; • оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин); • оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому; • отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого; • память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́; • память к чему – пам’ять на що, до чого; • память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел; • память ослабевает – пам’ять слабне; • память притупилась – пам’ять притерлася; • перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові); • печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті; • по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови); • плохая, короткая память – ледача пам’ять; • по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови; • по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли); • по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому; • приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що; • приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́; • притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять; • приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися; • приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці; • сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти; • стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким; • твёрдая память – добра пам’ять; • удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти; • удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови; • это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти. [— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2. — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!]. |
Парковка разг. – (место) стоя́нка, парко́вання, паркінг, (процесс) паркува́ння.  [Я намагався не ловити ґав і навіть спробував повторити оте паралельне паркування, як Джун Пеґґот колись продемонструвала біля «Старбаксу» в Атланті. Я до сьогодні в захваті від того маневру. Деякі чоловіки вели жінок під вінець навіть за менш захопливі вчинки (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер)]. |
| Переливающийся – що (який) переливається (міниться, грає, леліє), перели́вний, переливчастий, мінливий. [Навкруги чорніло зоране поле, а згори, від повного місяця, лилось блакитне холодне сяйво, обгортало мокру землю, переливалось на змочених росою плугах, блищало по лемешах та мокрих рогах волів, що, лежачи оддалік, тихо румигали (М.Коцюбинський). Вона сиділа, сперши голову на руку, і, здавалось, дивилась на море, що було неспокійне того дня, переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом, гороїжилось грізними бурунами і все частіше доплескувало туманеним поглядом (Л.Українка). В ту мить йому воскресало давнє почуття незмірності вночішнього степу, завмерлого спокою рівнин під неозорим мінливим небом, що він споглядав самотньою дитиною з захватом і тремтінням (В.Підмогильний). Скільки раз я бачу, як зоря цвіте, як на небі грають фарби переливні (В.Сосюра). За левадою на пагорбі вже матово димиться місячне сяйво і під ним оживають переливчастим блиском плями найбільш влежаних снігів (М.Стельмах). Ранок здавався чашею, повною веселощів та легкого туману. Побіля себе Енн уздріла нове диво: щойно розгорнуті троянди в краплях чистої роси. Переливчастий щебет птахів на великому дереві просто над нею цілковито відповідав її настрою (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері)]. |
| Подрагивать, подрягивать –
1) (чем) подриґувати, дри́ґати; 2) (дрожать немного, изредка) [час від часу, коли-не-коли, злегка, зрідка] тремтіти, дрижати: • подрагивать ногою – подриґувати ногою. [Бідний пан президент безпорадно подригує ногами, виривається, гиркає, обливається потом, але оскаженіле страховище тільки реве, душиться від захвату та любові й несе свого ідола на собі (В.Винниченко). Лісовський подригує колінами: — Та… Звісно! Куда там нам! Сиволапим, ге! На це наук треба. Сам баняк не буде варити, як на огонь не даси… (У.Самчук)]. |
| Поражающий – який (що) уражає (вражає); уражальний, разючий; уразливий, вразливий (для кого); нищівний, руйнівний; приголомшливий, (достойный изумления) гідний подиву, (захватывающий) захопливий; (удивительный) дивовижний: • поражающие факторы (поражающее действие) ядерного взрыва – уражальні чинники (уражальна дія) ядерного вибуху; • поражающий воображение – захопливий; • поражающий на смерть – смертельний, убивчий; • поражающий удар – разючий удар. [Не раз вона довго гналася за деяким жидиком, що допік їй яким острим словом, — чалапкала по баюрі розхристана, задихана, охрипла, посиніла з лютості, — а допавши бідного бахура, хапала за волосся і бухала без милосердя межи плечі, доки дитинище не впало на землю. Не раз і Германові діставалося від неї, і то дуже прикро. Вона була, як всі ліниві, а бідні, дуже уразлива і люта, а в опалості не перебирала, кого б’є, чим і куди (І.Франко). Контраст похмурих споруд над берегом і цього безжурного купання здавався Надійці разючим і чарівним. В цих протилежностях вона усвідомлювала розгін міського життя і його можливості (В.Підмогильний). Очі мої застилає туман, але я бачу її — мою рану — і чую уразливий біль (Ю.Яновський). І коли є в «Таврії» окремі талановиті сторінки (а вони є, головно в ліричних партіях), то вони тільки випинають разючу безстилевість цілого і, виказуючи талант автора, виказують тим більше головну втрату української літератури під СРСР — втрату культури (Ю.Шевельов). Все тут було перейняте разючою стриманістю (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері)]. |
| Природа –
1) приро́да, (диал.) нату́ра; 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди): • гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.); • дикая природа – дика природа; • дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи; • женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить; • живая природа – жива́ приро́да, животві́р; • закон природы – зако́н приро́ди; • игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи; • мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура); • на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі; • отдать долг природе – віддати належне природі; • он от природы глух – він зро́ду глухи́й; • он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з; • от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи; • от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти); • ошибка природы – помилка природи; • по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою); • привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра; • природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й; • природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин; • природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни; • это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі]. |
| Прихват – (действие) прихоплювання, прихоплення, схоплення, схоплювання, прихвачення, прихвачування, (последствие, ещё) прихват: • прихват инструмента – (техн.) прихват (прихоплення) інструмента. [Участь комуністів у прихватизації та дерибані всього, що можна прихопити факт очевидний і не підлягає особливим сумнівам. Але для наївних прихват і захват супроводжується «піснею» про захист прав… трудящих, пікетами про НАТО та боротьбою за здобуття нового статусу мові сусідньої країни, колишньої метрополії колоніальної України (Анатолій Авдєєв)]. |
| Смеющийся – що (який) сміється, смішливий, розсміяний: • часто смеющийся – сміхун, сміхотун, смішко, сміюн; • смеющиеся глаза – розсміяні (смішливі) очі. [Змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка). Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах (Б.-І.Антонич). Енн підхопилася й уздріла пані Аллан, яка стояла біля її ліжка й дивилася на неї розсміяними очима (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). З кав’ярень лунала музика, можна було зустрітися в пасажі чи в котромусь із ресторанів. Там панували розкіш, веселощі, розсміяний захват (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. |
| Смотреть – 1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати; 2) розцінювати (розглядати) що, вважати; 3) (присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти: • вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися; • косо смотреть – кривим оком поглядати; • он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону; • на это нечего смотреть – на це нема чого вважати; • не смотря в сторону – не дивлячись вбік; • не смотря на… – не дивлячись на…; • сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа; • смотреть букой – вовком дивиться; • смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності; • смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що; • смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що; • смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися; • смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено; • смотреть резко – прикро дивитись, поглядати; • смотри – гляди-но; • смотрите-ка – диви пак; дивись лишень; • смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону; • смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому; • смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка; • смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на; • смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини; • смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що; • того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин. [Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)]. |
| Суд – суд, (суждение, ещё) розсуд: • апеляционный суд – апеляційний суд; • Божий суд – Божий суд; • верховный суд – (рус.) верховний (найвищий) суд; • конституционный суд – конституційний суд; • на нет и суда нет – на нема і суду нема (Пр.); як нема, то й дарма (Пр.); як є, то розійдеться, а нема, то обійдеться (Пр.); • подвергать, предавать суду – віддавати під суд (до суду); • подвергаться суду – підпадати під суд; • пока суд да дело (разг.) – поки се та те; поки дійдеться до діла; поки суд та діло; • по суду – після суду; • по суду оправдан – суд виправдав, (реже) судом виправданий; • привлекать, привлечь к суду кого – притягати, притягти до суду (до права) кого; позивати, пізвати (запізвати) кого [до суду]; • суды да (и) пересуды – пересуди та поговори; • чиновник в судде – судовик; • Шемякин суд – ведмежий суд, (рус.) шемякін суд. [Хворий смак твій — тим поганий і суд твій (Г.Сковорода). Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки (Є.Гребінка). Чи буде суд! Чи буде кара! Царям, царятам на землі? (Т.Шевченко). Дівчат научала, Щоб з панами не кохались, Людей не цурались. — А то Бог вас покарає, А ще гірше люде; Люде горді, неправедні, Своїм судом судять (Т.Шевченко). — Кого ховають? Кажуть: — Війтенка. — Що сьогодні з Домонтовичем на божий суд ставав? — Того самого. Не послужила фортуна горопасі (П.Куліш). — Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до неї доторкнешся, поки в мене голова на плечах! (П.Куліш). На суд йдуть, так удвох хваляться, а з суду йдуть, так один (Номис). Суд сквапливий, рідко буває справедливий (Номис). Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (Пр.). За тим чуд, у кого грошей пуд (Пр.). — Я на вас суда шукатиму! — промовив наймит (М.Вовчок). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом (М.Вовчок). Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (І.Нечуй-Левицький). — Коли ж буде кінець цій ночі? Невже вона тягтиметься до віку, до суду? (І.Нечуй-Левицький). «І яка сила занесла мене в цей далекий край, в цей князівський палац, між чужі ворожі люде? І чого я тутечки опинилась між чужими людьми, що самі ж накоїли лиха на Україні і тепер аж трусяться од страху, бо сподіваються помсти, неначе Божого суду?…« (І.Нечуй-Левицький). Кирилик поступив у суд на службу і став зразу з Кирила, Кирилика Кирилом Івановичем (П.Мирний). Ще було дуже рано: нікого в судовиків не було в суді (П.Мирний). — Ти думаєш, як гудзями затикався, то все, що хочеш, смієш робити! Є на вас і суд, є на вас і правда! (П.Мирний). — Тепер, шановний добродію, виложивши Вам усе, я здаюся на Ваш суд, — як знаєте, так розсуджуйте (П.Мирний). — Як не заплатите, каже, то судом витребую і з хати вижену (П.Мирний). — Скаржте нас до суду. А тепер будьте тихо! І заплатіть нам за роботу (І.Франко). — Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину! — Попотягають, бодай їх чорти тягали! (Л.Українка). Здавалось, Що не збудить ніщо тих сиріток зо сна, Навіть суду остатнього сурма гучна (Л.Українка). Гната приведено з тюрми у суд. І здорова кімната з високими вікнами, і юрма панів, і судді в мундирах з золотим коміром — все здається йому чужим, незвичайним, байдужним до його горя, до його долі. Гната приведено з тюрми у суд. І здорова кімната з високими вікнами, і юрма панів, і судді в мундирах з золотим коміром — все здається йому чужим, незвичайним, байдужним до його горя, до його долі (М.Коцюбинський). Годі чекати на смертний час у цьому нечестивому краю, бо коли зложиш тут свої кістки, тяжко буде вставати на останній суд (М.Коцюбинський). За всіх скажу, за всіх переболію, я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, верхів’ями розкрилено росту (П.Тичина). Поете, не зважай на лестощі народу! Хвалінь і захвату мине хвилинний шум, Почуєш блазня суд і черні дикий глум, Але байдуже стрінь той вихор і негоду (М.Зеров). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть. Іноді й самі автори заходили, розгублені чи поважні, заходили з почуття оскарженого перед вироком суду у цей золотодайний край, де слава й шаноба лежать, здається, так мілко, і він вислухував їх серйозно, відповідав їм чемно й приємно, але в душі сміявся з них, бо й справді вони тільки смішні були своєю непевністю, побожністю та затаєною зневагою (В.Підмогильний). Це був «шемякін суд», де зовсім відсутній інститут захисників, бо при тому настановленні, яке всі ці «суди» мають, інститут захисників зайвий. А тим настановленням є — тільки засудити. Підсудні це знали і навіть не збиралися захищатись. Єдине, що вони могли протиставити цьому «пролетарському судові», цій розгнузданій опричнині, — це ігнорацію й презирство (І.Багряний). Душа із жезлом судії прийде і стане раптом в дверях, і — вщухни, гомін! Вщухни, шерех! Мовчи. Останній суд — її. Діяння, помисли і спроби — все викладай і не втаї і зневіряння, і хвороби, жалі і радощі свої. І скаже суд: запам’ятай: пали себе вогнем пекельним, хоча й не будеш несмертельним, та що віддати — те віддай (В.Стус). А люди судять, їм аби причину. Дарма що лихо, що такі часи. Ішла крізь очі, мов крізь колющину, обдерта до кривавої роси. А суд, а суд! Яка страшна покута. Послухати — життя як не моє. А я неначе до стовпа прикута, і хто захоче, той і обплює (Л.Костенко). Суд у нас дуже принциповий і чесний, коли йому дають прямі завдання з Адміністрації. Він їх виконує «на ура». Якщо з такими завданнями зволікають…, то суд виконує те, за що заплатили (Тарас Чорновіл). Коли б на суд ставати довелось І право панове доводить на посілість, Всі гості свідками б тоді і знадобились (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Вона дізналася, що справу розглядатимуть десь через місяць і що рішення суду майже напевно буде не на користь Босіні (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Цей мерзотник, який спаскудив Ісмаелеві останні роки життя і вже кілька місяців тримав їх із Лукрецією у підвішеному стані, прив’язаними до Ліми, де вони не мали продиху від судовиків, ще й пишався своїм чистим сумлінням (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Якось до нас навідався голова суду, високий, поставний, напахчений парфумами «великосвітський» хлюст, на обличчі якого можна було відчитати всі його грішки (Н.Іваничук, перекл. Ґ.Майрінка). Як найсправедливіше судити про яку-небудь державу. Найпростіше — по її суду (С.Є.Лєц). 1. Суддя ухвалює вирок — 25 років. Обвинувачуваний: — Та ви що, мені ж 83 роки! — Суд не вимагає від вас неможливого — відсидите, скільки зможете. 2. Гасло дня: Хай живе український суд — найбезапеляційніший суд у світі!]. |
| Чтиво, разг. – читво́, чи́танка: • легкое чтиво – легке (приємне) читво (читанка). [— Але читачам мої оповідання подобаються, — заперечував я. — Це не ваша заслуга. Просто переважна більшість людей у захваті від такого читва, один абзац якого може навіть віслюка вкинути в кататонічний ступор (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Читачі мали суперечливі смаки: з одного боку, вони хотіли захопливого, емоційного читва, а з другого — автентичних історичних джерел (М.Климчук, перекл. С.Плохія). <…> єдині знаки на цій дорозі були від тонких залізних коліс екіпажів та возів і місяцевидних підків коней та мулів, коли старий плантатор, баронів тесть, розлучаючись ненадовго з Горацієм і пуншем, двічі-тричі на рік їздив до міста проголосувати, чи продати бавовну, чи сплатити податки, чи побувати на чиїхось похоронах або весіллі, і відразу ж після того знову тюпав до свого пуншу й до латинського читва землею, де навіть тупоту копит не чути було, хіба коли коні галопували, а торохтіння коліс, чи там ще чогось, окрім скрипу упряжі, не чути було й поготів… (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). — А ти ніколи не читав нормальних книжок — справжніх? (Тиша). Книжок про важливе, що їх написали письменники, які справді щось відчувають у житті. Не просто читво, щоб убити час, поки поїзд їде (Г.Яновська, перекл. Д.Фаулза). — Власне, це дуже захопливе читво. Якщо тебе цікавить моя скромна думка, то й тобі варто спробувати писати щось таке. Полиш ті фигадки, вперед із фактами (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора)]. |
| Штык –
1) (воен.) багнет, штик; 2) (слой земли, захватываемый лопатой) штих: • буду как штык – буду як штик, (ещё) буду в акурат, (ещё, сленг.) буду стопудово; • в штыки – у штики!, у багнети!; • взять в штыки (перен.) – узяти в багнети; • встретить (принять) в штыки кого, что (перен.) – багнетами (у багнети, у штики) зустріти (прийняти) кого, що. [І він в одчаї ломить руки, А очі! Очі, як штики… (В. Сосюра). З усього цього мотлоху ми майже нічого вже не пам’ятаємо. Він нінащо не придався нам. Але ніхто в школі нас не навчив, як закурити цигарку під дощем чи в бурю, як розпалити багаття з сирого гілля; не навчив, що бити багнетом краще не в ребра, а в живіт, бо там багнет не застрягне (К. Гловацька, перекл. Е.М. Ремарка). Штиками можна зробити все що завгодно; тільки не можна на них сидіти (Наполеон)]. |
| Экстатический, экстатичный – екстатичний. [Шалений сміх Нартала покривається голосним екстатичним співом християн (Л.Українка). Пекучі мрії про момент, який ось через місяць мав настати, не покидали його майже з того часу, як він вирішив піти в газету, протягом п’яти років, повних захвату, що сягав іноді якихось екстатичних марень і зневаги, що повертала його хвилинами в стан безформної нечутливої плазми. В цих стінах сам-один у кімнаті, де на всіх речах зовні лежала печать найрівнішого духу, він падав і підносився, був вічним прокляттям собі й безмежним благословенням (В.Підмогильний). Адресати його листів тільки знизували плечима: всі ці екстатичні нотатки подорожнього видавалися їм щонайменше банальними і наївними, коли не переписаними з повного зібрання творів якого-небудь Ролана чи Рільке (Ю.Андрухович). Надійно убезпечивши в такий спосіб свій фокус від підозр в обманних маніпуляціях, він накреслив у повітрі паличкою свій магічний знак і одразу ж заходився з надмірною точністю й наочністю витягати тростинкою з циліндра паперові стрічечки, кольорові стрічечки – ліктями, сажнями і, врешті, кілометрами. Кімнату наповнила кольорова шерхітлива маса, вона світлішала від цього стократного розмноження, від спіненого і легенького паперу, від світляного нагромадження, а він знай тягнув цю нескінченну смужку, попри злякані голоси, сповнені захопленого протесту, екстатичні вигуки та спазматичні плачі, аж раптом ставало ясно, як на долоні, що йому це нічого не коштує, що він черпає це буйство не з власних джерел, що для нього просто прочинились неземні глибини, скроєні не на людську мірку і кебету (Андрій Бондар, перекл. Б.Шульца). Поза екстатичного самозабуття в духовному мистецтві — знесені й розведені руки, розтулені губи, закочені у млостях очі — стала для нього образом душі в молінні, приниженої і немічної перед своїм Творцем (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. |
| Горожанин, горожанка – городянин, городянка, (умен.) городяночка, містянин, містянка, міщанин, міщанка. [Навпаки, в сухості його обрисів він зачував витончені, містом породжені чари, бо в сільських умовах це тіло не могло б існувати. Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують (В.Підмогильний). Городяни й робітники на лівому березі були втричі далі від видовища і ще більше метушились, намагаючись якомога більше почути й побачити (Семен Панько, перекл. І.Андрича). — У нас тут городяни були, допомагати приїздили. Так часом соромно дивитися. Сапку в руках тримати не вміють (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). В оточенні послужливих городян перетнув площу Пласа де Армас і увійшов до «Північної зірки»: місць не було (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). І я з захватом пояснював їм, що в житті ніде й ніхто такого, як у них, не бачив, я розповідав так, ніби потрапив сюди проїздом на машині або поселився на якихось два-три дні, я говорив як турист, як людина, захоплена природою, як городянин, який завжди, щойно приїде в село, то починає верзти романтичну нісенітницю про те, які красиві ліси, які прекрасні вершини гір у хмарах і з яким задоволенням він буцімто оселився б тут назавжди, так тут прекрасно… (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала)]. |
| Нельсон – (приём в борьбе, англ.) нельсон. […набравшись хоробрості, я хотів, було, увійти до котрогось із будинків, але не увійшов, я зупинявся перед ними в священному жаху, не міг я переступити поріг там, де все розтрощене на друзки, меблі перекинуті, усі стільці мовби хтось поклав на обидві лопатки, пригостивши їх подвійним нельсоном… (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Позбавити можливості рухатися супротивника повним нельсоном неможливо (якщо тільки не зламати йому шию), а шансів безпечно вивільнитися із захвату майже немає (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ЗАХВА́Т (поле дії аґреґату) за́сяг [захват плу́га засяг плу́га], фраз. ся́глість. |
| ЗАХВА́ТЫВАТЬ образ. розпростира́ти кри́ла на що, (місце) запосідати; (кого) ще перейма́ти, (дух) спира́ти, забива́ти, (на гарячому) спобіга́ти, образ. накрива́ти мо́крим рядно́м; захватывает дух /захвати́ло дух/ ще запира́є дух /ві́ддих/, запе́рло дух /ві́ддих/; захватывает кого что, стил. перероб. перейма́ється чим хто [её захватывала игра́ вона́ перейма́лася гро́ю]; |
| ЗАХВА́ТЫВАТЬСЯ (пальцями) ще зама́цуватися; захватывающий що /мн. хто/ захо́плює тощо, гото́вий /ра́ди́й, покли́каний/ захопи́ти, зага́рбник, за́йма́нець, захо́плювач, запі́рва́ч, прикм. загре́бистий, драпі́жний, зага́рбливий, поет. загарбни́й, /гак/ засяжни́й, чіпки́й, /факт/ захо́пливий, захватни́й, /про видовище/ феєри́чний, могу́тній, заприду́шній, заприду́шний, захо́плюючий, серцезвору́шний, /твір/ гостроціка́вий, гостросюже́тний, підсил. умре́ш яки́й!, складн. широкося́жний, широкося́глий [широко́ захватывающий широкося́жний, широкося́глий], /гак/ для захва́ту, складн. захопи́-душу [захопи́-душу істо́рія]; захватывающий дух заприду́шній, заприду́шний, зда́тний спе́рти дух; захватываемый бра́ний, захо́плюваний, зага́рбуваний, заби́раний, засту́куваний, заско́чуваний; |
| ЗАХВАТИ́ТЬ ще запопа́сти; (читача) фаміл. взя́ти; нас захвати́ла ночь живомовн. нас зайшла́ ніч; захвати́вший ОКРЕМА УВАГА, ім./прикм. від захватывающий. |
| ВОСТОРГА́ТЬСЯ фраз. прихо́дити в екста́з, (ким) ще підно́сити до небе́с /бу́ти гото́вим розцілува́ти/ кого, див. ще быть в восторге; восторга́ющийся (без мі́ри, безме́жно) захо́плений, екзальто́ваний, зда́тний захопи́тися, гото́вий розцілува́ти кого, п’я́ний /сп’яні́лий/ від захо́плення, в захо́пленні /екста́зі, за́хваті/, без мі́ри зачаро́ваний. |
| РАЗВЁРТЫВАТЬ; РАЗВЁРТЫВАТЬСЯ, де́йствие развёртывается захва́тывающе ді́я спира́є дух; развёртывающий що /мн. хто/ розгорта́є тощо, здатний розгортати, ра́ди́й розгорну́ти, розкру́чувач, розго́ртувач, прикм. розгорта́льний, розгортко́вий, розвива́льний, розкру́чувальний, розві́рчувальний; развёртывающий де́ятельность ста́вши ді́яти; развёртывающий рабо́ты розго́ртувач робі́т; развёртывающийся/развёртываемый розго́ртаний, розви́ваний, розкру́чуваний, розві́рчуваний; развёртывающийся прикм. розкру́тливий, реконстр. розхво́стуватий; |
| УПОЁННО в за́хваті /екста́зі/; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Захват (насильное присвоение) – захо́плення, зага́рбання, привла́щення, -ння. |
| Захватливый – хапки́й, загребу́щий, -а, -е. |
| Захватный – зага́рбний, зага́рбливий, -а, -е; (захваченный) зага́рбаний. |
| Захватывать, захватить –
1) захо́плювати, -люю, -люєш, захопи́ти, -плю́, -пиш, займа́ти, -ма́ю, -ма́єш, зайня́ти (займу́, займе́ш); 2) (застичь, поймать) засту́кувати, -кую, -куєш, засту́кати, -каю, -каєш, захо́плювати, захопи́ти (кого́); 3) (заграбить) зага́рбувати, -бую, -буєш, зага́рбати, -баю, -баєш; захо́плювати, захопи́ти (що); 4) (задевать) зачіпля́ти, -ля́ю, зачепи́ти, -плю́, -пиш. |
| Вдохновение –
1) надхне́ння, -ння; 2) (увлечение) підне́сення, -ння, за́хват, -ту. |
| Воодушевление –
1) (состояние) за́пал, -лу, за́хват, -ту; 2) (поддерживать настроение) загріва́ння, -ння. |
| Восторг – за́хват, -ту, захо́плення, -ння, пори́в, -ву, ентузія́зм, -му. |
| Восторженно – з за́хватом, захо́плено, евтузіясти́чно. |
| Восхищать, восхитить – захо́плювати, -люю, -люєш, захопи́ти, -плю, -пиш, захва́чувати, -чую, -чуєш, захвати́ти, -вачу́, -тиш; -ться – захо́плюватися, захопи́тися, захва́чуватися, захвати́тися. |
| Отхватывать, отхватить –
1) (отрубить, отрезать) відбато́вувати, -вую, -вуєш, відбатува́ти, -ту́ю, -ту́єш; 2) (захватывать) відхо́плювати, -люю, -люєш, відхопи́ти, -плю, -пиш. |
| Постигать, постигнуть, постичь –
1) (захватить) спотика́ти, спітка́ти, -ка́ю, -ка́єш; постигло горе – спітка́ло кого́ ли́хо; 2) (понимать) розумі́ти, зрозумі́ти, -мі́ю, -мі́єш, збагну́ти, -ну́, -не́ш. |
| Увлекательный – захватни́й, -а́, -е́, чарівли́вий, -а, -е; -но – захо́плююче, чарівли́во. |
| Увлечение – захо́плення, -ння, за́хват, -ту, за́па́л, -лу. Работать с увлечением – працюва́ти з за́па́лом. |
| Упоение –
1) (действие) упо́ювання, -ння; 2) (восторг) за́хват, -ту, підне́сення, -ння. |
| Экстаз – екста́з, -зу, за́хват, -ту. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Захватывать – захоплювати; займати. Захватывать в неволю – зайняти в полон. |
| Восторг – порив; захват перед чим; захоплення чим. Какой восторг – яка розкіш; сама розкіш. Приводить в восторг – поривати; (увлекать) – захоплювати. Не помнить себя от восторга – нетямитися з радощів. Замирать от восторга перед чем – умлівати над чим. |
| Дух – дух; (запах) – дух; пах; пахощі. Не в духе – не по собі щось; в поганому настрою. Не хватило духу (сделать что) – не посмів; не відважився; не наважився. Собраться с духом – набратися відваги, сміливости; наважитися. Воспрянуть духом – збадьорішати. Перевести дух – віддихати; дух звести. Падать духом – занепадати духом; упадати на дусі. Придать духу – додати духу. Духом – миттю; вмент; враз. Захватывает дух – дух забиває. За одним духом – одним нападом. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Захват – за́чіпка, заче́па; • з. (щипцов) – розпі́р (-ру); • з. (в швейн. машине) – за́хопка; • з. заклепочный – чаплія́. |
| Захватка, захват – за́чіпка. |
| Захватный (зацепной) – зачіпни́й. |
| Захватывание (грунтом), горн. – зати́снювання, зати́снення. |
| Захватывать, -тить – захо́плювати, захопи́ти; • з. (зацеплять) – зачі́плювати, зачепи́ти. |
| Вал (земляная насыпь и текст.) – вал (-лу); • в. (в машине) – вал (-ла); • в. (в ткацком станке) – наві́й (-во́ю); • в. (большая волна) – бурун (-на́); • в. ведомый – в. тяжний; • в. ведущий – в. тягови́й; • в. вертикальный – в. прямови́сний; • в. высевной, с.-х. – в. висівни́й; • в. гаспельный (в жатке) – в. мотови́льний; • в. гибкий – в. гнучки́й; • в. горизонтальный – в. позе́мий; • в. гребенчатый – в. гребінча́стий; • в. гребной – в. гребни́й; • в. дармойный – в. дармо́йний; • в. двухколенный – в. двоколі́нний; • в. дейвудный – в. дейву́дний; • в. дробительный – в. дроби́льний; • в. жесткий – в. цупки́й; • в. заслонковый – в. заслінко́вий; • в. захватный – в. зачіпни́й; • в. инструментальный, горн. – в. струменто́вий; • в. карданный – в. карда́нівський; • в. коленчатый – в. колі́нча́стий; • в. колесный (в пароходе) – в. колісни́й; • в. коренной – в. головни́й; • в. крыловой – в. крилови́й; • в. кулачный – в. кула́чний; • в. массивный – в. маси́вний; • в. многоколенный – в. многоколі́нний; • в. наборный, тип. – в. склада́льний; • в. нарезный, мук. – в. нарізни́й; • в. оградительный – в. захисни́й; • в. одноколенный – в. одноколі́нний; • в. отжимной, техн. – в. відтискни́й; • в. передаточный – в. передатни́й; • в. переключающий (в контрол.) – в. перемични́й; • в. печатный, текст. – в. вибійни́й. в. подъемный – в. підійма́льний; • в. полый – в. порожни́стий, ду́тий; • в. приводной – в. повідне́вий; • в. промежуточный – в. проміжни́й; • в. распределительный – в. розподі́льчий; • в. сквозной – в. наскрізни́й; • в. составной – в. зло́жений; • в. сплошной – в. суці́льний; • в. трехколенный – в. триколі́нний; • в. турбинный – в. турбі́нний; • в. упорный – в. упо́рний; • в. флянцевый – в. криса́стий; • в. червячный – в. шнеко́вий; • в. шнековый – в. шнеко́вий. |
| Клин – клин (-на); • клинья (соб.) – кли́ння; • к. (в станках) – клине́ць (-нця́); • к. в виде крючка (в арке) – захва́тич (-ча); • к. двойной, парный – клин подві́йний; • к. железный – гло́ба; • к. каменоломный – к. каменя́рний; • к. мерный – к. мі́рчий; • к. натяжной – па́склин (-на); • к. одиночный – к. одини́чний; • к. односторонний – к. однобі́чний; • к. плотовый – каралу́ш (-ша); • и. полый – к. порожни́стий; • к. поршневой – к. толоко́вий; • к. прорубной – к. прорубни́й; • к. сложный – к. складни́й; • к. спусковой – к. спускни́й; • к. стопорный – к. затримни́й; • к. шаровой – к. куля́стий; • к. загонять – клинува́ти. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Захватить
• Всех захватила радость – усіх пойняла (обняла) радість; усіх пойняли (обняли) радощі; усі дуже пораділи. • Захватить на месте преступления кого – захопити (схопити, піймати, запопасти) на гарячому [вчинку] кого; захопити (схопити, застукати) на місці злочину кого. • Захватить с собой что – узяти [з собою] що. • Захватывает, захватило дух (дыхание) – захоплює, захопило (перехоплює, перехопило, займає, зайняло, забиває, забило, запинає, запнуло) дух; дух займається, зайнявся (забивається, забився); (також образн.) дух духа пошибає, пошибав. [Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить. Сл. Гр.] • Захватывать врасплох – [Зненацька, несподівано] заскочити (застукати); захопити розполохом; (образн.) мокрим рядном накрити. • Захватывать, захватить в плен – забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити (усіх виполонити); ясирити, поясирити. • Не забудьте захватить зонтик – не забудьте взяти парасольку. • Я успел захватить последний поезд – я встиг попасти ще на останній поїзд. |
| Восторг
• Восторг любви – захват (надпорив) кохання. • Замирать от восторга перед чем – умлівати [у захваті] над чим, перед чим. • Какой восторг! – яка розкіш! • Один восторг! – сама розкіш! • Он вне себя от восторга – він у нестямі (без тями) із (від) захвату (захоплення); він нетямиться із (від) захвату (захоплення); він себе не чує із захвату (із захоплення). • Приводить в восторг кого – поривати; захоплювати; кидати в захват кого. • Прийти в восторг от чего – захопитися чим; запалитися чим. • Радостный восторг – палкі радощі; радісний захват (надпорив); радісне захоплення. • Я (он…) в восторге от этого – я (він…) захоплений цим; я (він…) в захваті (у захопленні) від цього. |
| Восхищение
• Быть в восхищении от кого, чего – бути в захопленні (у захваті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим; зачаруватися ким, чим; (образн.) душі в собі не чути від кого, від чого. • Он пришёл в восхищение от кого, чего – він захопився (зачарувався) ким, чим; його захопив (-ла, -ло) (зачарував, -ла, -ло) хто, що. |
| Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр. |
| Господство
• Господство их кончилось – панування їх скінчилося; вони своє відпанували. • Приобрести господство над кем, над чем, захватать господство над кем, над чем – запанувати над ким, над чим, у чому; стати паном (господарем) над ким, над чим, у чому. |
| Дух
• Быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі); добре матися (добре ся мати). • Быть не в духе (разг.) – бути у поганому (лихому, у негарному, не в доброму) настрої; бути не в доброму дусі; бути не в настрої; (жарт.) муха в носі в кого. • В здоровом теле здоровый дух – здорове тіло — здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух. • Во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, іноді давн. щотху) бігти, летіти, мчати.,.; на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…; дух уступив у кого; (зрідка слов’янізм) воспрянув духом хто. • Дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого; (іноді) дух спустив хто. • Дух времени, эпохи – дух часу, доби. • Дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло); дух займається, зайнявся (забивається, забився). • Дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності (протиріччя), заперечування, сумніву. • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. • И дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер). • Испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух; спустити дух (іноді душу); пуститися духу; (зниж.) визіхнути (визівнути) духа; зітхнути; (згруб.) кикнути (ґиґнути). [Бити коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув. П. Куліш.] • Как на духу (разг. устар.) – щиросердно; як на сповіді. • Не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що; не наважитися (не зважитися) зробити що. • Не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому; не насміє, не насмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто. • Нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (іноді підневідив). • Ни слуху ни духу (разг.) – (а)ні чутки (а)ні звістки за кого нема; і голосу нема(є); слухи загули за ким; слід за ким загув; (а)ні слуху (а)ні духу; ні слуху ні прослуху. • Ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю. • Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; за один дух; духом (душком, удух); миттю (вмить). • Падать духом – занепадати (підупадати) духом; упадати на дусі; (іноді) падати серцем. • Переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух; віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути); передихати, передихнути; відсапувати(ся), відсапати(ся), відсапнути(ся). • Подъём духа; испытывать подъём духа – піднесення [духу]; зазнавати (відчувати) піднесення [духу]; (образн.) рости вгору; душа росте вгору в кого, кому; світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого; дух уступив у кого. • Придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому; додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому. • Присутствие духа – самовладання, притомність духу (іноді духопритомність). • Продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); (образн.) виводити далі ту саму нитку; співати і далі тієї ж (тієї самої). • Расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор); дух. • Святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом. • Собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості); зібратися на відвагу; наважитися (зважитися). • Упадок духа – зневір’я; занепад (підупад) духу. • Чтоб твоего духу здесь не было! (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!; щоб і твого духу не чути було! • Что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти; на всю витягу бігти. |
| Дыхание
• До последнего дыхания – до останнього подиху; до [самої] смерті; довіку (до скону, до загину). • Затаить дыхание – затаїти духа; затамувати подих. • Захватило, сперло дыхание – сперло (заперло) дух (духа); дух забило (захопило, перехопило, затамувало); дух забився (зайнявся). • Переводить дыхание – зводити дух; (стомившись) віддихувати (відсапувати). |
| Живьем
• Живьём бы съел кого – живцем би з’їв кого; утопив би кого в ложці води. • Живьём взять, захватить кого – (те саме, що) Захватить живым в плен кого. Див. живой. |
| Живой
• Живая действительность (перен.) – жива дійсність. • Живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина; моторуха. • Живая изгородь – живопліт (іноді обсада). • Живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща. • Живая улика – живий (наочний) доказ. • Жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький. • Жив-здоров; жив и здоров – живий-здоровий; живий і здоровий. • Жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося. • Живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…). • Живой живое и думает – живий живе й гадає. • Живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого; правдивий (достеменний) портрет чий, з кого. • Живой ум – бистрий розум. • Живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо, притьмом) (зробити що). • Задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого; дойняти (вразити) до живого кого; допекти кому, кого; допекти до живого (до живого серця) кому, кого. • Захватать живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого. • На живую нитку (разг.) – нашвидку; на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем; на живу нитку. • На живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч; на швидку руку (робити що). • Нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого; нема й на світі кого. • Ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий. • Ни [одной] живой души (разг.) – (а)ні живої душі; (а)ні живого духа; (а)ні лялечки; ні душечки, ані лялечки. • Оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим; дарувати життя кому. • Остаться в живых – залишитися (зостатися) живим [серед живих]; вижити (про багатьох повиживати). • Пока жив буду – поки (й) житиму; поки мого віку. • Принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому. • Сжечь живым – спалити живцем (живого). • С живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти; живого білувати. |
| Замирать
• Движение в городе ночью замирает – рух у місті вночі завмирає (припиняється). • Замирать от восторга перед чем – завмирати (умлівати) у захваті (від захвату, у захопленні, від захоплення) над чим, перед чим. • Сердце замирает, замерло – серце завмирає, мре, завмерло (мліє, умліває, зомліло, в’яне, зав’яло, холоне, холодіє, похололо); серце зайшлося. |
| Запоем
• Пить запоем (разг.) – запивати (запитися); пити в запій (запоєм). • Читать, работать запоем (перен. разг.) – з захватом (не відриваючись) читати, працювати (робити). |
| Неметь
• Неметь от восторга, от ужаса… (перен.) – з (від) захвату (захоплення, надпориву) німіти, з (від) жаху німіти. |
| Память
• Без памяти любить кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого; шалено (до нестями) закоханий в кого. • Блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті. • Больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті). • Быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим. • Вечная память кому – (до)вічна пам’ять кому. • В здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті [бувши]. • В память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин) про кого, про що. • Врезаться, врезаться в память кому – у тямку (у)даватися, (у)датися кому; у тямки убиватися, убитися кому; у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому. • Выбрасывать из головы, из сердца, из памяти кого, что – Див. выбрасывать. • Выживать из ума, из памяти (разг.) – Див. выживать. • Выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті. • Выучить, знать на память – (те саме, що) Выучить, знать наизусть. Див. наизусть. • Дай Бог память (памяти) – дай Боже на пам’ять. • Держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати в голові що; пам’ятати (тямити) що. • Дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. розм.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець. • Запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку). • Записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що. • Короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто. • На памяти чьей – за чиєї пам’яті. • На память (дать, подарить, получить…) – на пам’ять (на пам’ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на незабудь) дати (подарувати, отримати). • На свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй. • На свежую память – на свіжу пам’ять. • Не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що. • Не выходит из памяти – (те саме, що) Не выходит из головы у кого. Див. выходить. • Не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку. • Оставить по себе добрую память – (за)лишити про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин). • Отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого. • Память притупилась – пам’ять притерлася. • Перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – Див. перебирать. • Печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті. • По памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови). • По свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли). • По старой памяти – старим (давнім) звичаєм (іноді за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому. • Приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що. • Приходить, прийти на память – ставати, стати на пам’яті; навертатися на пам’ять (на думку); спадати, спасти на думку; уставати, устати в думці; (іноді) даватися, датися на згадку. • Твёрдая память – добра пам’ять. • Удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ятати що. • Удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися голови. |
| Сладко
• Не сладко [живётся] – не мед (не з медом); не солодко. • Сладко захватил, да горько слизнул – ухопив пійлом патоки. Пр. |
| Телячий
• Телячий восторг (ирон.) – дика (буйна, нестямна) радість; буйний (нестямний, часом телячий) захват. • Телячьи нежности (ирон.) – телячі ніжності; надмірні (нудно-солодкаві) ніжності; теляче лащення (телячі ласки). |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| захва́т захо́плювання; захо́плення, порива́ння; захо́плювач,-ча, заче́па,-пи (вантажозахоплювального пристрою) з. ва́куумный захо́плення ва́куумне з. радиацио́нный захо́плення радіяці́йне з. резона́нсный захо́плення резона́нсне з. телескопи́ческий захо́плення телескопі́чне з. цепно́й захо́плення ланцюго́ве з. электро́нный захо́плення електро́нне |
| захва́тный захопни́й |
| захва́тываемый захо́плюваний; захопни́й |
| захва́тывать, захвати́ть захо́плювати, захопи́ти, забира́ти, забра́ти |
| захва́тывающий захо́плювальний |
| захва́тывающийся захопни́й; захо́плюваний |
| блокиро́вка заблоко́вання; блокува́ння; заблокува́ння б. автомати́ческая заблоко́вання автомати́чне; блокува́ння автомати́чне б. захва́тного устро́йства блокува́ння захо́пного при́строю б. защи́тная заблоко́вання захисне́ б. путева́я заблоко́вання колі́йне б. распредели́тельного устро́йства блокува́ння розподі́льчого при́строю б. электри́ческая заблоко́вання електри́чне |
| замо́к замо́к,-мка́ (1. пристрій для замикання дверей у приміщенні, дверцят, шухляд; 2. тех. пристрій для з’єднування рухомих частин механізму, машини) з. автомати́ческий замо́к автомати́чний з. вися́чий замо́к вися́чий [звисни́й], коло́дка,-ки з. глухо́й замо́к глухи́й з. дверно́й замо́к дверни́й з. захва́тывающий замо́к захо́плювальний з. лопа́точный замо́к лопа́тковий з. навесно́й замо́к висни́й з. нажимно́й замо́к натисни́й з. отко́сный замо́к скісни́й з. соедини́тельный замо́к з’є́днувальний з. стре́лочный замо́к ви́личний з. стропи́льный замо́к кро́квовий з. торцево́й замо́к чолови́й [іверо́вий] з. цепно́й замо́к ланцюго́вий з. цили́ндровый замо́к цилі́ндровий з. шипово́й замо́к чопо́вий |
| звено́ ла́нка,-ки; кільце́,-ця́ (1. окрема деталь машини, механізму; 2. складова частина; 3. кільце ланцюга) з. входно́е ла́нка вхідна́ з. выходно́е ла́нка вихідна́ з. ги́бкое ла́нка гнучка́ з. гу́сеничное ла́нка гу́сенична з. замыка́ющее ла́нка замика́льна з. захва́тывающее ла́нка захопна́ з. зубча́тое ла́нка зубча́ста [три́бова] з. интегри́рующее ла́нка інтегрува́льна з. исполни́тельное ла́нка викона́вча з. механи́зма ла́нка механі́зму з. нача́льное ла́нка початко́ва з. основно́е ла́нка основна́ з. пла́вающее ла́нка пла́вальна з. промежу́точное ла́нка проміжна́ з. самоустана́вливающее ла́нка самоустано́вна з. соедини́тельное ел. ла́нка злучна́; мех. ла́нка з’є́днувальна з. цепи́ кільце́ ланцюга́ |
| игла́ го́лка,-ки (загострений на кінці металевий стрижень різного вигляду і призначення) и. алма́зная го́лка алма́зна и. вяза́льная го́лка в’яза́льна и. гравирова́льная го́лка рити́нна [гравіюва́льна] и. дози́рующая го́лка дозува́льна и. запо́рная го́лка запі́рна и. захва́тывающая го́лка захопна́ и. карбюра́торная го́лка карб’юра́торна и. кла́пана го́лка хлипака́ и. кору́ндовая го́лка кору́ндова и. поплавко́вая го́лка поплавце́ва и. проби́рная го́лка [пробірко́ва] пробі́рна и. про́волочная го́лка дротяна́ и. распыли́теля форсу́нки го́лка розпи́лювача при́скавки и. регистри́рующая го́лка реєструва́льна и. регулиро́вочная го́лка регулюва́льна и. то́пливная го́лка па́ливна и. у́шковая го́лка ву́шко́ва и. шве́йная го́лка шва́цька и. штампо́ванная го́лка відштампо́вана и. язычко́вая го́лка язичко́ва |
| ковш ківш, ковша́, черпа́к,-ка́ к. вращаю́щийся ківш оберто́вий к. загру́зочный ківш заванта́жувальний к. зали́вочный ківш заливни́й к. захва́тывающий ківш [черпа́к] захо́плювальний к. лите́йный ківш лива́рний к. опрокидно́й ківш перекидни́й к. разли́вочный ківш розлива́льний к. скребко́вый ківш скребко́вий к. чугуново́зный ківш чавунові́зний |
| крюк гак,-ка, гапли́к,-ка́ к. а́нкерный гак а́нкерний к. грузово́й гак ванта́жний к. грузоподъёмный гак вантажопідійма́льний к. двуро́гий гак дворо́гий к. захва́тный гак захо́пний к. лови́льный гак лови́льний к. одноро́гий гак одноро́гий к. пете́льный гак заві́совий к. подде́рживающий гак підтримни́й к. подъёмный гак підніма́льний к. расцепно́й гак розчіпни́й к. сцепно́й гак зчіпни́й |
| механи́зм механі́зм,-му, знаря́ддя, при́стрій,-рою м. автомати́ческий механі́зм автомати́чний м. а́нкерный механі́зм а́нкерний м. аррети́рующий механі́зм аретува́льний м. балланси́рный механі́зм балансува́льний м. блокиро́вочный механі́зм блокува́льний м. блоки́рующий механі́зм блокува́льний м. ведо́мый механі́зм тяжни́й [ве́дений] м. веду́щий механі́зм тягови́й [повідни́й, веду́чий] м. взрывно́й механі́зм вибухо́вий м. виброуда́рный механі́зм віброуда́рний м. винтово́й механі́зм ґвинтови́й м. встря́хивающий механі́зм потрусни́й м. выключа́ющий механі́зм вимика́льний м. выра́внивающий механі́зм вирі́внювальний м. газораспределе́ния механі́зм газорозпо́ділу м. гидравли́ческий механі́зм гідравлі́чний м. горизонти́рования геофіз. механі́зм горизонтува́ння м. гре́йферный механі́зм гра́йферний м. дви́гательный механі́зм руші́йний [двигу́нний] м. дви́жущий механі́зм руші́йний м. двойно́го де́йствия механі́зм дводі́йний м. дели́тельный механі́зм діли́льний [поді́льчий] м. дифференциа́льный механі́зм диференці́йний [диференція́льний] м. заводно́й механі́зм накру́тний м. загреба́ющий механі́зм загрібни́й [загріба́льний], механі́зм загорта́льний (із застосуванням лопати) м. загру́зочно-разгру́зочный механі́зм заванта́жувально-розванта́жувальний м. зажимно́й механі́зм затисни́й м. закрыва́ющий механі́зм закрива́льний, механі́зм закру́чувальний (для крана) м. запира́ющий механі́зм запірни́й м. затво́рный механі́зм закривнико́вий м. захва́тывающий механі́зм хапа́льний [захо́плювальний] м. защёлкивающий механі́зм заскочни́й м. зу́бчатый механі́зм зубча́стий [три́бовий] м. избира́тельный механі́зм вибірни́й [селекти́вний] м. интегри́рующий механі́зм інтегрува́льний м. исполни́тельный механі́зм викона́вчий м. испыта́тельный механі́зм випро́бний [випро́бувальний] м. иссле́довательский механі́зм до́слідний м. кла́панный механі́зм хлипако́вий м. кли́новой механі́зм кли́новий м. коленорыча́жный механі́зм колінова́жільний м. компенсацио́нный механі́зм компенсаці́йний м. копирова́льный механі́зм копіюва́льний м. корректи́рующий механі́зм коректува́льний [коригува́льний] м. кривоши́пный механі́зм ко́рбовий м. кулачко́вый механі́зм кулачко́вий м. лентопротя́жный механі́зм стрічкопротя́жний [стрічкопосувни́й] м. листовыводя́щий механі́зм листовивідни́й [аркушовивідни́й] м. листотранспорти́рующий механі́зм листотранспортува́льний [аркушотранспортува́льний] м. ло́вящий механі́зм лови́льний м. магази́нный механі́зм магази́нний м. ма́ятниковый механі́зм ма́ятниковий м. мно́жительный механі́зм мно́жний [розмно́жувальний] м. молотко́вый механі́зм молотко́вий м. нажимно́го де́йствия механі́зм натисно́ї ді́ї [натиска́льний] м. направля́ющий механі́зм спрямува́льний м. натяжно́й механі́зм натяжни́й м. непрерывноде́йствующий механі́зм безупинноді́йний м. опроки́дывающий механі́зм перекида́льний м. остано́вочный механі́зм зупи́нний м. отрубно́й механі́зм відтина́льний м. отсека́ющий механі́зм відсічни́й [відрубни́й] м. переводно́й механі́зм перевідни́й м. перерыва́ющий механі́зм перерива́льний [переривни́й] м. пита́ющий механі́зм живи́льний м. планета́рный механі́зм планета́рний (механізм із зубчастими колесами, що обертається навколо своєї осі і водночас – осі іншого колеса) м. поворо́тный механі́зм поворо́тний м. подаю́щий механі́зм подава́льний м. подьёмный механі́зм підніма́льний м. предохрани́тельный механі́зм запобі́жний м. прерыва́ющий механі́зм перерива́льний [переривни́й] м. прецизио́нный механі́зм прецизі́йний м. приводно́й механі́зм повідни́й [повідне́вий] м. прижимно́й механі́зм притисни́й м. пружи́нный натяжно́й механі́зм пружи́нний натяжни́й м. пусково́й механі́зм пускови́й м. рабо́тающий механі́зм працю́ючий [спра́вний, робо́чий] м. разобща́ющий механі́зм відокре́млювальний м. разъединя́ющий механі́зм роз’є́днувальний м. распредели́тельный механі́зм розподі́льний [розподі́льчий] м. регистри́рующий механі́зм реєструва́льний м. Ро́пера механі́зм Ро́пера (зубчасто-важільний механізм для перетворення обертального руху) м. рулево́й механі́зм кермови́й м. рыча́жный механі́зм ва́жільний м. самовключе́ния дви́гателя механі́зм самовмика́ння рушія́ [двигуна́] м. самотормозя́щий механі́зм самогальмівни́й м. самоуправля́емый механі́зм самокеро́вний м. сдви́га механі́зм зсува́ння м. сигнализи́рующий механі́зм сигналізува́льний [сигналізівни́й] м. скачко́вый механі́зм стрибко́вий м. следя́щий механі́зм сте́жний м. соедини́тельный механі́зм з’є́днувальний м. сто́порный механі́зм сто́порний м. сче́тный механі́зм лічи́льний м. толка́ющий механі́зм штовха́льний м. тормозно́й механі́зм гальмівни́й м. тя́ги механі́зм тя́ги м. упрочне́ния механі́зм змі́цнювання м. ура́внивающий механі́зм зрі́внювальний м. устано́вочный механі́зм устано́вчий м. формиру́ющий механі́зм формува́льний м. ходово́й механі́зм ходови́й м. храпови́чный механі́зм заскочни́й м. часово́й механі́зм годиннико́вий м. червя́чный механі́зм шне́ковий м. ша́говый механі́зм кро́ковий м. экскава́тора поворо́тный механі́зм екскава́тора поворо́тний м. экскава́тора подьёмный механі́зм екскава́тора підніма́льний м. электрозаводно́й механі́зм електронакрутни́й |
| приспособле́ние 1. пристосо́вування, прилашто́вування, припасо́вування; пристосува́ння, прилаштува́ння, припасува́ння 2. при́стрій,-рою п. загру́зочное при́стрій заванта́жувальний п. заде́рживающее при́стрій затри́мний п. зажимно́е затиска́ч,-ча́, при́стрій затиска́льний п. захва́тывающее захо́плювач,-ча, при́стрій захопни́й п. копирова́льное при́стрій копіюва́льний п. пита́ющее живи́льник,-ка, при́стрій живи́льний п. регули́рующее при́стрій регулюва́льний п. сверли́льное при́стрій свердлува́льний п. стопорно́е при́стрій сто́порний п. ула́вливающее при́стрій ло́вчий п. устано́вочное при́стрій устано́вний |
| реа́кция реагува́ння; зреагува́ння; реа́кція,-ції; відді́я,-ді́ї (стан, процес, що виникають за певних умов у відповідь на будь-які впливи; реакція хемічна – взаємодія між двома або більше речовинами, внаслідок якої утворюється нова речовина) р. ано́дная реа́кція ано́дна р. аэродинами́ческая реа́кція аеродинамі́чна р. взрывна́я реа́кція вибухо́ва р. восстановле́ния реа́кція відно́влення р. втори́чная реа́кція втори́нна р. вытесне́ния реа́кція ви́тіснення [витиска́ння] р. деле́ния реа́кція по́ділу р. замеще́ния реа́кція замі́щення р. затормо́женная реа́кція загальмо́вана р. захва́та реа́кція захо́плення р. излуче́ния реа́кція випромі́нювання [променюва́ння] р. ка́пельная реа́кція крапли́нна р. каса́тельная реа́кція доти́чна р. ка́чественная реа́кція я́кісна р. ки́слая реа́кція ки́сла р. коне́чная реа́кція кінце́ва р. механи́ческая реа́кція механі́чна р. на пове́рхности реа́кція на пове́рхні р. на сте́нках реа́кція стінна́ р. незатуха́ющая реа́кція незгаса́льна р. необрати́мая реа́кція незворо́тна р. нетрализа́ции реа́кція нейтраліза́ції р. обме́на реа́кція о́бміну р. обме́нная реа́кція обмі́нна р. обрати́мая реа́кція оборо́тна [поворо́тна] р. обра́тная реа́кція обе́рнена [зворо́тна] р. окисле́ния реа́кція оки́снення [оксида́ції] р. окисли́тельно-восстанови́тельная реа́кція о́кисно-відно́вна [оксидаці́йно- редукці́йна] р. опо́ры реа́кція опо́ри р. основа́ния реа́кція осно́ви (фунда́менту) р. отве́тная реа́кція у ві́дповідь р. отда́чи реа́кція відбо́ю (вогнепальної зброї) р. паралле́льная реа́кція парале́льна р. пироге́нная реа́кція піроге́нна р. побо́чная реа́кція побі́чна р. подхва́та реа́кція підхо́плення р. поро́говая реа́кція поро́гова р. присоедини́тельная реа́кція приє́днувальна р. противополо́жная реа́кція протиле́жна р. пряма́я реа́кція пряма́ р. радиохими́ческая реа́кція радіохемі́чна р. разложе́ния реа́кція ро́зкладу р. распа́да реа́кція розпа́ду р. резона́нсная реа́кція резона́нсна р. самовоспламене́ния реа́кція самозайма́ння [самозапа́лювання] р. самопроизво́льная [спонта́нная] реа́кція самочи́нна [спонта́нна] р. сумма́рная реа́кція сума́рна р. терми́товая реа́кція термі́това р. термоя́дерная реа́кція термоя́дерна р. фотохими́ческая реа́кція фотохемі́чна р. хими́ческая реа́кція хемі́чна р. цепна́я реа́кція ланцюго́ва р. экзотерми́ческая реа́кція екзотермі́чна (хемічна реакція, яка проходить з виділенням тепла) р. эндотерми́ческая реа́кція ендотермі́чна (хемічна реакція, яка відбувається з вбиранням тепла) р. я́дерная реа́кція я́дерна р. я́коря реа́кція я́коря [кі́тви] |
| устро́йство 1. при́стрій,-рою, при́лад,-ду 2. будо́ва 3. устатко́вання, обла́днання у. автомати́ческое при́стрій автомати́чний [самочи́нний] у. амортизи́рующее при́стрій амортизува́льний [гальмува́льний] у. ана́логовое при́стрій ана́логовий у. аспирацио́нное устатко́вання аспіраці́йне [відсмо́ктувальне] у. балансиро́вочное при́стрій балансува́льний [урівнова́жувальний] у. безопа́сности при́стрій безпе́ки у. блокиро́вочное при́стрій блокува́льний у. ввертно́е при́стрій вкрутни́й у. вво́да-вы́вода при́стрій вво́ду-ви́воду [уве́дення-ви́ведення] у. вентиляцио́нное обла́днання вентиляці́йне у. взрывно́е при́стрій вибухо́вий у. водозабо́рное обла́днання водозабі́рне у. водоподъёмное обла́днання водотя́жне у. водопонизи́тельное обла́днання водозни́жне у. водораспредели́тельное устатко́вання водорозподі́льне у. воздухораспредели́тельное устатко́вання повітророзподі́льне у. воздухоспускно́е устатко́вання повітроспускне́ у. выра́внивающее устатко́вання вирі́внювальне у. выта́лкивающее при́стрій вишто́вхувальний у. дезактивацио́нное стру́йное при́стрій дезактиваці́йний струми́нний у. демпфи́рующее при́стрій гальмівни́й [демпфува́льний] у. дистанцио́нного управле́ния при́стрій дистанці́йного керува́ння у. дро́ссельное при́стрій дро́сельний у. загру́зочное при́стрій заванта́жувальний у. запомина́ющее при́стрій запам’ято́вувальний у. запо́рно-регули́рующее при́стрій запі́рно-регулюва́льний у. захва́тное при́стрій захопни́й у. золотнико́вое при́стрій сувако́вий [засувни́й] у. измери́тельное обла́днання вимірне́ [вимі́рювальне] у. исполни́тельное при́стрій викона́вчий у. коди́рующее при́стрій кодува́льний у. копирова́льное при́стрій копіюва́льний у. коррекцио́нное при́стрій корекці́йний у. маши́ны будо́ва маши́ни у. механизи́рованное устатко́вання механізо́ване у. модели́рующее устатко́вання моделюва́льне |
| штифт штифт,-та́, шпень,-ня, шпе́ник,-ка (циліндричний або конічний металевий стрижень, яким з’єднують деталі машин) ш. захва́тный штифт захопни́й ш. кони́ческий штифт коні́чний ш. конта́ктный ел. штифт конта́ктний ш. крепёжный штифт кріпи́льний ш. насечно́й штифт насічни́й ш. осево́й штифт осьови́й ш. по́лый штифт порожни́стий ш. предохрани́тельный штифт запобі́жний ш. пружи́нный штифт пружи́нний ш. радиа́льный штифт радія́льний ш. резьбово́й штифт нарізни́й ш. сто́порный штифт сто́порний ш. устано́вочный штифт устано́вний ш. цилиндри́ческий штифт циліндри́чний |
| эффе́кт ефе́кт,-ту результа́т,-ту (наслідок дії, явища) э. аддити́вности ефе́кт адити́вности э. Бауши́нгера ефе́кт Бауши́нґера э. взаимоде́йствия ефе́кт взаємоді́ї э. гидродинами́ческий ефе́кт гідродинамі́чний э. деле́ния ефе́кт по́ділу э. динатро́нный ефе́кт динатро́нний, емі́сія втори́нна електро́нна э. замедле́ния ефе́кт спові́льнення э. затуха́ния ефе́кт загаса́ння [згаса́ння] э. захва́та ефе́кт захо́плення э. коррозио́нный ефе́кт корозі́йний э. краево́й ефе́кт крайови́й э. Курдю́мова ефе́кт Курдю́мова э. магни́тный ефе́кт магне́тний э. магнитокалори́ческий ефе́кт магнетокалори́чний э. магнитомехани́ческий ефе́кт магнетомехані́чний э. магнитоэлектри́ческий ефе́кт магнетоелектри́чний э. механокалори́ческий ефе́кт механокалори́чний э. отда́чи ефе́кт віддання́ [віддава́ння] э. па́мяти ефе́кт па́м’яти э. пове́рхностный ефе́кт поверхне́вий э. Реби́ндера ефе́кт Ребі́ндера э. светово́й ефе́кт світлови́й э. стробоскопи́ческий ефе́кт стробоскопі́чний (уявне злиття швидко змінюваних зображень окремих фаз руху об’єкта у зображення його безперервного руху) э. сумма́рный ефе́кт сума́рний э. теплоизоли́рующий ефе́кт теплоізолюва́льний э. терми́ческий ефе́кт термі́чний э. тунне́льный ефе́кт туне́льний э. упако́вочный ефе́кт пакува́льний э. уста́лости ефе́кт вто́ми э. ушире́ния ефе́кт розши́рення э. фотоэлектромагни́тный ефе́кт фотоелектромагне́тний э. шумово́й ефе́кт шумови́й э. экономи́ческий ефе́кт економі́чний э. экрани́рования ефе́кт екранува́ння |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Га́рбання – захват, грабеж. |
| Га́рбати –
1) загребать, грести землю; 2) грабить, захватывать. |
| Дух, -ха, -ху –
1) воздух; 2) запах; 3) теплота; 4) дух, дыхание. • Захопи́ло дух – захватило дыхание. • Дух ле́две зво́дити – едва дышать. • Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го – дуться, питать неприязнь к кому. • Що-ду́ху – изо всех сил. • Без ду́ху прибі́гти – запыхавшись, испугавшись прибежать. • Ду́хом – мигом. 5) дух, мужество, смелость. • Нагна́ти ду́ху – напугать. • Да́ти ду́ху – избить. • Підда́ти ду́ху – вселить смелость. • Нема́ ні духа́ – нет ни души. 6) духов день (праздник); 7) прорубь для ловли рыбы. |
| Забира́ти, забра́ти –
1) забирать, брать, забрать, захватывать, захватить, уносить, унести. • Забра́ти за живе́ – задеть за живое. • Забира́ти си́лу – приобретать значение, влияние. 2) му́ром – перегородить стеною. |
| Забра́ння – взятие, захват. |
| Зага́рбання – захват, присвоение. |
| Зага́рбати, -баю –
1) захватать, присвоить; 2) закопать. |
| Зага́чувати, зага́чити, -чу, -чиш –
1) крючить, закрючить, захватить крюком; 2) зацеплять, задеть, завлечь, привлечь. |
| Загра́бати – загрести; захватить. |
| Зажина́ти, зажа́ти, -жну́, -е́ш –
1) делать, сделать начало жатвы, начинать, начать жать; 2) зарабатывать, заработать жатвой; 3) при жатве захватывать, захватить часть чужой нивы. |
| За́жма, за́жмагом, нар. – за один захват (рукой). |
| Заїда́ння –
1) заедание (чем); 2) заедание, загрызание (кого́); 3) погубление (кого); 4) захватывание (чужого добра). |
| Заїда́ти, -да́ю, заї́сти, -ї́м, -їси́, -ї́сть –
1) заедать, заесть; 2) заедать, заесть, загрызть (кого); 3) губить, погубить, не дать жить; 4) захватывать, захватить (чужое добро); заїда́тися, заї́стися – 1) грызться, кусаться; 2) ссориться, поссориться; 3) (о собаке) сильно нападать, лаять. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)